Рішення № 70193815, 08.11.2017, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

За позовом Комунального підприємства "Фрунзенське ЖКП", смт. Широке

до Відділу культури, туризму, національностей та релігій Широківської районної державної адміністрації, смт. Широке

про стягнення заборгованості за надані послуги теплопостачання у розмірі 196 016,35 грн.

Суддя Ліпинський О.В.

Представники:

від позивача: ОСОБА_1, дов. № 7 від 10.10.2017;

від відповідача: не з'явився;

СУТЬ СПОРУ:

Комунальне підприємство "Фрунзенське ЖКП" (далі - Позивач) звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Відділу культури, туризму, національностей та релігій Широківської районної державної адміністрації (далі - Відповідач) про стягнення заборгованості за надані послуги теплопостачання у розмірі 196 016,35 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням Відповідачем взятих на себе зобов’язань за договором № 49-Т від 23.03.2017 в частині оплати за надані послуги теплопостачання.

До позовної заяви додано клопотання про забезпечення позову шляхом накладення арешту на всі банківські рахунки Відповідача в обсязі, достатньому для виконання рішення по даній справі.

Відповідач проти позову заперечував, посилаючись на те, що відповідно до умов договору, опаленню підлягають окремі юридичні особи, які самостійно несуть відповідальність за своїми зобов’язаннями. Крім того, заперечуючи проти заявленого позову, Відповідач зазначив, що відповідно до вимог чинного законодавства, при здійснення нарахування плати за теплову енергію, має застосовуватись тариф, який затверджено рішенням Виконавчого комітету Широківської селищної ради, а не Широківської селищної ради, як зазначено в договорі.

07.08.2017 від Відповідач подав клопотання про об’єднання в одне провадження справи № 904/8392/17 та справи № 904/8598/17, у зв’язку із чим, просив суд відкласти розгляд справи.

Відповідно до положень п. 3.6 Постанови пленуму ВГСУ від 26 грудня 2011 року N 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» право об'єднати кілька однорідних позовних заяв або справ, у яких беруть участь ті ж самі сторони, надано судді. При цьому останній вправі вирішувати питання про об'єднання лише тих заяв (справ), які перебувають в його провадженні.

Зважаючи на те, що справа № 904/8392/17 перебуває в провадженні іншого судді (ОСОБА_2Ф.), у суду відсутні процесуальні підстави для вирішення питання об'єднання справ.

08.11.2017 у судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення в порядку ст. 85 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши надані докази, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

23.03.2017 між Комунальним підприємством "Фрунзенське ЖКП" (далі - Постачальник) та Відділом культури, туризму, національностей та релігій Широківської районної державної адміністрації (далі - Замовник) укладено договір № 49-Т (далі – договір), відповідно до умов якого постачальник зобов’язався поставити у 2017 році замовникові відповідно до СНиП 2.04.07-86 “Теплові мережі” теплову енергію для потреб центрального опалення наступних об’єктів: районний будинок культури (смт. Широке, вул.. Соборна, 104), районна бібліотека (смт. Широке, вул.. Соборна, 113), школа мистецтв (смт. Широке, вул.. Соборна, 106) від котельної Центральна, а замовник прийняти та оплатити такі послуги (п.1.1. договору).

Нарахування оплати за теплову енергію здійснюється постачальником на підставі тарифу – 2 817, 77 грн/Гкал з ПДВ, затвердженого рішенням Широківської селищної ради від 30.11.2016 № 168 та введений в дію з 01.12.2016 року (п. 4.1 договору).

Відповідно до п. 4.4. договору замовник здійснює оплату за теплову енергію згідно наданих актів щомісячно не пізніше 10-го числа місяця наступного за звітнім. В разі несплати або несвоєчасної оплати за спожиту теплову енергію замовник сплачує на постачальника, крім суми заборгованості з урахуванням встановленого індексу та трьох відсотків річних за весь час прострочення, пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, від простроченого платежу, за кожен день прострочення платежу (п. 4.5 договору).

Згідно п. 5.1 договору строк надання послуг: січень – грудень 2017 року.

Пунктом 10.1. Договору, сторони погодили, що даний договір діє до 31.12.2017 року. Згідно ч. 3 ст. 631 ЦК України, договір застосовується до відносин, що виникли між сторонами починаючи з 01.01.2017 року.

На виконання зазначених умов договору позивач надав відповідачу послуги теплопостачання з 01 січня 2017 року по 09 березень 2017 року, що підтверджується актами показників теплових лічильників, копії яких долучено до матеріалів справи.

Відповідач на протязі всього часу постачання теплової енергії несвоєчасно та не в повному обсязі здійснював оплату наданих послуг, внаслідок чого утворилась заборгованість у розмірі 144 944, 53 грн.

Таким чином, причиною виникнення спору є неналежне виконання відповідачем умов договору в частині своєчасної та повної оплати послуг теплопостачання, у зв’язку з чим позивач був змушений звернутись з відповідною позовною заявою.

На час розгляду справи, доказів оплати заборгованості в зазначеному розмірі суду не надано, в зв'язку із чим, суд убачає підстави для задоволення позову в частині стягнення суми основного боргу.

Суб'єкти господарювання повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином, відповідно до закону, інших правових актів, договору (частина перша статті 193 Господарського кодексу України).

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 Цивільного кодексу України).

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно зі статтею 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивачем складено розрахунок інфляційних втрат за загальний період прострочення виконання грошового зобов'язання з 11.02.2017 по 01.09.2017 (по кожному місяцю споживання окремо, у розрізі об'єктів тепло споживання), розмір яких склав суму 17 074, 16 грн.

Здійснивши перевірку зазначеного розрахунку, суд дійшов висновку, що відповідні розрахунки проведені вірно.

Крім того, Позивач вимагає стягнення 3 % річних за загальний період прострочення з 11.02.2017 по 01.09.2017 (по кожному місяцю споживання окремо, у розрізі об'єктів тепло споживання) на загальну суму 3 507,90 грн.

Здійснивши перевірку зазначеного розрахунку, суд дійшов висновку, що відповідні розрахунки проведені вірно.

Відповідно до положень ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

За своєю правовою природою, неустойка (пеня, штраф) є видом забезпечення виконання зобов’язання.

У зв’язку з неналежним виконанням Відповідачем свого обов’язку щодо оплати, Позивач вимагає стягнення пені в розмірі 30 489,76 грн., яка розрахована за період прострочення з 11.02.2017 по 01.09.2017 (по кожному місяцю споживання окремо, у розрізі об'єктів тепло споживання).

Здійснивши перевірку зазначеного розрахунку, суд дійшов висновку, що відповідні розрахунки проведені вірно.

За наведених вище обставин, суд вважає Вимоги позивача обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Суд не приймає до уваги заперечення Відповідача з посиланням на застосування в договорі тарифу, який на його думку затвердженого неналежним органом місцевого самоврядування, адже за умов незгоди відповідача з відповідним рішенням, він не позбавлений права оскаржити його в установленому законом порядку.

Доводів Відповідача відносно укладення договору № 49-Т із неналежною особо, у зв'язку із чим, зазначений правочин є нікчемним, не заслуговують на увагу, оскільки за всіма ознаками, даний договір є оспорюваним правочином, і являється правомірним до моменту визнання його недійсним в судовому порядку.

Щодо зави Позивача про вжиття заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на всі банківські рахунки Відповідача, слід зазначити, що положення ст. 67 ГПК України, яка містить вичерпний перелік заходів забезпечення, не передбачають можливість забезпечення позову шляхом накладення арешту на рахунок відповідача, в зв'язку із чим, зазначена заява підлягає відхиленню.

Згідно приписів ст. 49 ГПК України, витрати по сплаті судового збору покладаються на Відповідача.

Керуючись ст.ст. 1, 2, 12, 32, 33, 43, 44, 49, 67, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Стягнути з Відділу культури, туризму, національностей та релігій Широківської районної державної адміністрації (53700, смт. Широке, вул. Соборна, 131, код ЄДРПОУ 02227647) на користь Комунального підприємства "Фрунзенське ЖКП" (53700, смт. Широке, вул. Карла Маркса, 6, код ЄДРПОУ 33075778) 144 944, 53 грн. - основного боргу, 3 507,90 грн. – три проценти річних, 30 489,76 грн. – пені, 17 074,16 грн. - збитків від інфляції, 2 940,25 грн. – витрат зі сплати судового збору, видати наказ.

Заяву про вжиття заходів забезпечення позову - відхилити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання і може бути оскарженим протягом цього строку до Дніпропетровського апеляційного господарського суду.

Повне рішення складено 13.11.2017