Рішення № 70193636, 07.11.2017, Господарський суд Житомирської області

УКРАЇНА

Господарський суд

Житомирської області

___________

_______________

10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65, тел. (0412) 48-16-20,

E-mail: inbox@zt.arbitr.gov.ua, веб-сайт: http://zt.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Від "07" листопада 2017 р. Справа № 906/483/17

Господарський суд Житомирської області у складі:

судді Кудряшової Ю.В.

за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1, довіреність від 19.05.2017;

від відповідача-1: ОСОБА_2, керівник,

від відповідача - 2: ОСОБА_3, довіреність №26/987 від 29.12.2016.

розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу

за позовом Комунальне підприємство "Житомиртеплокомуненерго"

до 1) ОСОБА_4 підприємства "Компанія РОС"

2) ОСОБА_5 міської ради

про стягнення 368755,51 грн.

Спір розглянуто в більш тривалий строк, ніж передбачено ч. ст. 69 ГПК України.

Позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача ОСОБА_4 підприємства "Компанія РОС" 330178,63 грн. основного боргу, 27323,22 грн. пені, 3249,62 грн. 3% річних, 8004,04 грн. інфляційних.

Ухвалою господарського суду Житомирської області від 09.06.2017 провадження у справі порушено та призначено до розгляду в судовому засіданні.

В ході розгляду справи згідно ухвали господарського суду від 27.07.2017 за клопотанням відповідача-1 залучено другим відповідачем ОСОБА_5 міську раду.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав з підстав, зазначених в позові, просив задовольнити.

Представник відповідача-1 повідомив, що підписана додаткова угода до договору підряду, згідно якої витрати за теплопостачання включені до кошторису. Однак кошти виділено лише на погашення суми основного боргу. Представник заперечує проти стягнення з ПП Компанія РОС" штрафних санкцій.

Представник другого відповідача заперечив проти позову в частині вимог до ОСОБА_5 міської ради, з підстав викладених у відзиві на позовну заяву.

Щодо строку розгляду справи суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до ст. 69 ГПК України спір має бути вирішено господарським судом у строк не більше двох місяців від дня одержання позовної заяви. У виняткових випадках за клопотанням сторони, з урахуванням особливостей розгляду спору, господарський суд ухвалою може продовжити строк розгляду спору, але не більш як на п'ятнадцять днів.

В даному випадку строк розгляду справи, з урахуванням клопотання сторін про його продовження на 15 днів сплинув.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 р., ратифікованої Україною 17.07.97 р., кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.

Заслухавши пояснення представників сторін та дослідивши матеріали справи, господарський суд -

ВСТАНОВИВ:

Як вбачається з матеріалів справи, 25.10.2016 між Комунальним підприємством «Житомиртеплокомуненерго» ОСОБА_5 міської ради (виконавець/позивач) та ОСОБА_4 підприємством "Компанія РОС" (споживач/відповідач-1) укладено договір на постачання теплової енергії №1981, відповідно до якого виконавець зобов'язується своєчасно та відповідної якості постачати теплову енергію, а споживач зобов'язується своєчасно проводити її оплату за встановленими тарифами у строки і на умовах, що передбачені договором (п.п. 1.1. договору).

Згідно п.п. 3.1. договору оплата вартості використаної теплової енергії проводиться не пізніше 10 числа місяця, наступного за розрахунковим.

Також п.п. 11.1. договору передбачено, що цей договір укладається на один рік і набирає чинності з дня його укладення. Договір вважається продовженим, якщо за місяць до закінчення строку його дії однією із сторін не буде письмово повідомлено про його розірвання.

Матеріалами справи підтверджується, що на виконання умов договору Комунальним підприємством "Житомиртеплокомуненерго" у період з листопада 2016 року по березень 2017 року відповідачу були надані передбачені договором послуги з теплопостачання. Для оплати наданих послуг позивачем виставлялись відповідачу рахунки на відповідні суми (а.с. 18-22).

Внаслідок неналежного виконання відповідачем-1 своїх зобов'язання станом на день пред'явлення позову утворилась заборгованість перед позивачем за отримані послуги з теплопостачання в сумі 330178,63 грн.

Не проведення відповідачем-1 розрахунків за отримані послуги стало приводом для звернення позивача за захистом порушеного права до суду.

Дослідивши в сукупності всі обставини та матеріали справи, суд дійшов висновку про задоволення позову з огляду на наступне.

Стаття 11 Цивільного кодексу України вказує, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки, й серед підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, передбачає договори та інші правочини.

Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку (ст. 509 ЦК України).

Господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку (ст.173 Господарського кодексу України).

Статтею 714 ЦК України передбачено, що за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.

Згідно зі ст.ст. 525, 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Це положення кореспондується зі ст.193 Господарського кодексу України, згідно якої суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ст.530 ГПК України).

За таких обставин, суд прийшов до висновку, що вимоги в частині стягнення основного боргу в сумі 330178,63 грн. підлягають задоволенню.

Крім цього, позивач просить стягнути з відповідача 27323,22 грн. пені, 3249,62 грн. 3% річних, 8004,04 грн. інфляційних.

Згідно приписів ст.549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч.3 ст.549 ЦК України).

За змістом ч.1 ст.230 ГК України штраф та пеня є одними з видів штрафних санкцій, які визнаються як господарські санкції у вигляді грошової суми, котру учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно п.п. 5.1. договору споживач несе відповідальність згідно з законодавством і цим договором за несвоєчасне внесення платежів за теплову енергію - шляхом сплати пені.

Відповідно до ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Перевіривши розрахунки пені, виконані позивачем, суд вважає останні вірними, а вимоги в цій частині такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши розрахунок інфляційних та 3% річних, суд вважає його правильним і таким, що відповідає вимогам діючого законодавства.

Заперечення відповідача-1 щодо відсутності обов'язку ПП "Компанія "РОС" сплачувати комунальні послуги при виконанні договору підряду №85 від 27.07.2016 спростовуються матеріалами справи, а саме договором на постачання теплової енергії №1981 від 25.10.2016, укладеного між позивачем та відповідачем-1 (ПП "Компанія "РОС"), оскільки останній в добровільному порядку взяв на себе такі зобов'язання та в силу вимог ЦК України та ГК України зобов'язаний їх виконати.

Щодо заперечень про відсутність досягнутої згоди щодо усіх істотних умов договору, судом звертається увага на те, що зазначені заперечення спростовуються при детальному дослідженні договором на постачання теплової енергії №1981 від 25.10.2016.

Як визначає ст.32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За змістом статті 33 Господарського процесуального кодексу України обов'язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги і заперечення.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення заборгованості з ПП "Компанія "РОС" обґрунтовані, заявлені у відповідності до вимог чинного законодавства, підтверджуються належними доказами, які є в матеріалах справи, та підлягають задоволенню. Щодо вимог до відповідача-2, суд в їх задоволенні відмовляє, оскільки наявність зобов'язань по оплаті послуг за постачання теплової енергії згідно договору №1981 від 25.10.2016 при розгляді справи не доведено.

Судові витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача ПП "Компанія "РОС".

Керуючись ст.ст. 33,43,44,49, 82-85 ГПК України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з ОСОБА_4 підприємства "Компанія РОС" (10001, м. Житомир, Проспект Незалежності, 91/1, ід. код 36104970)

- на користь Комунального підприємства "Житомиртеплокомуненерго" ОСОБА_5 міської ради (10014, м. Житомир, вул. Київська, 48, ід. код 35343771) 330178,63 грн. основного боргу, 27323,22 грн. пені, 3249,62 грн. 3% річних, 8004,04 грн. інфляційних, а також 5531,33 грн. сплаченого судового збору.

3. В задоволенні позову щодо відповідача-2 ОСОБА_5 міської ради відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів з дня його оголошення. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено: 13.11.17

Суддя Кудряшова Ю.В.

Віддрукувати:

1 - в справу;

2- позивачу (реком.),

3 - ПП "Компанія РОС" (реком.),

4- ОСОБА_5 міській раді: 10014, м. Житомир, майдан ім. С.П.Корольова, 4/2 (реком.).