Рішення № 70193558, 17.10.2017, Господарський суд Івано-Франківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 жовтня 2017 р. Справа № 909/754/17

Господарський суд Івано-Франківської області у складі судді Грици Ю.І.,

секретар судового засідання Максимів Н.Б.,

за участю:

від позивача: представники не з'явилися,

від відповідача: ОСОБА_1- головний спеціаліст - юрист управління, (довіреність №162 від 22.02.2017),

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: публічного акціонерного товариства "Укртелеком" в особі Івано-Франківської філії публічного акціонерного товариства "Укртелеком" (бульвар Тараса Шевченка, буд. 18, м. Київ, 01601; вул. Академіка Сахарова, 32, м. Івано-Франківськ, 76014)

до відповідача: Управління праці та соціального захисту населення виконкому Болехівської міської ради Івано-Франківської області (вул. Січових Стрільців, 22, м. Болехів, Івано-Франківська область, 77202)

про стягнення суми боргу по компенсації видатків на відшкодування витрат, пов'язаних з наданням пільг на телекомунікаційні послуги

ВСТАНОВИВ:

ПАТ "Укртелеком" в особі вано-Франківської філії ПАТ "Укртелеком" звернулося до господарського суду Івано-Франківської області з позовом до управління праці та соціального захисту населення виконкому Болехівської міської ради Івано-Франківської області про стягнення суми боргу по компенсації видатків на відшкодування витрат, пов'язаних з наданням пільг на телекомунікаційні послуги в розмірі 73945,34 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що товариство надає телекомунікаційні послуги споживачам, які мають пільги з їх оплати та посилаючись на те, що всупереч вимог чинного законодавства відповідачем, як розпорядником коштів бюджетного фінансування пільг на території Болехівської міської ради Івано-Франківської області, не відшкодовано за рахунок державних субвенцій понесені позивачем витрати на вищевказані послуги, в зв'язку з чим утворилася заборгованість в розмірі 73945,34 грн.

Ухвалою суду від 07.08.2017 порушено провадження у справі та призначено справу до розгляду на 22.08.2017. В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав, представник відповідача проти позову заперечив, проте відзиву не підготував.

22.08.2017 розгляд справи відкладено на 26.09.2017.

04.09.2017 від відповідача до суду надійшов відзив на позовну заяву (вх.№13758/17 від 04.09.2017), в якому відповідач зазначає, що управління є державною установою та фінансується за рахунок коштів Державного та місцевого бюджетів. При цьому, зазначає, що витрати на пільги послуг зв'язку не передбачено ані Державним бюджетом видатки у вигляді субвенцій з державного бюджету місцевим, ані місцевим бюджетом, а тому враховуючи відсутність кошторисних призначень на ці видатки, управління, як бюджетна організація, немає можливості відшкодувати витрати пов'язані з наданням пільг на телекомунікаційні послуги. Крім того, зазначає, що між сторонами немає договірних відносин. Також відповідач зазначає, що твердження позивача з приводу того, що надання послуг пільговикам підтверджено актами звіряння заборгованості не можуть бути взяті до уваги, оскільки вони підписані в односторонньому порядку лише збоку позивача та не можуть бути доказом стягнення заборгованості за цей період. Посилаючись на наведене, відповідач вважає даний позов безпідставним та просить в його задоволенні відмовити.

В судове засідання 17.10.2017 представник позивача не з'явився, причини неявки суду не повідомив.

Представник відповідача в судовому засіданні зазначив, що позовні вимоги не визнає та просить суд в позові відмовити, з підстав викладених у відзиві на позовну заяву.

Слід зазначити, що представник позивача був присутній в судових засіданнях 22.08.2017 та 26.09.2017. Позовні вимоги представником позивача підтримано з підстав, викладених у позовній заяві.

Неявка учасника судового процесу в судове засідання не є підставою для скасування судового рішення, якщо ухвалу, в якій зазначено час і місце такого засідання, надіслано йому в порядку, передбаченому законодавством.

Відповідно до ч. 3 ст. 22 ГПК України, сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходи до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.

Враховуючи те, що представник позивача в попередніх судових засіданнях був присутній в судових засіданнях, позов підтримав, однак, 17.10.2017 позивач своїм правом не скористався та явки в судове засідання уповноваженого представника не забезпечив, проте, судом його було належним чином повідомлено про дату та час наступного судового засідання, справу розглянуто без участі представника позивача.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши фактичні обставини справи, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог з огляду на наступне:

відповідно до приписів чинного законодавства України ПАТ "Укртелеком" надає телекомунікаційні послуги споживачам.

Згідно статті 63 Закону України "Про телекомунікації" телекомунікаційні послуги споживачам, які мають установлені законодавством України пільги з їх оплати, надаються операторами, провайдерами телекомунікацій відповідно до законодавства України.

Пунктом 63 Правил надання та отримання телекомунікаційних послуг, затверджених Постановою КМУ №295 від 11.04.2012, визначено, що установлені законами пільги з оплати послуг надаються споживачеві відповідно до законодавства за місцем його проживання з дня пред'явлення ним документа, що підтверджує право на пільги.

Відповідно до Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального статусу", Закону України "Про жертви нацистських переслідувань", Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", Закону України "Про статус ветеранів органів внутрішніх справ і деяких інших осіб та їх соціальний статус" та Закону України "Про охорону дитинства" для певних категорій споживачів встановлені пільги з оплати за послуги зв'язку.

Таким чином, між сторонами виникли правовідносини щодо надання послуг зв'язку окремим категоріям споживачів на пільговій основі.

Відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права і обов'язки.

Згідно приписів ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

З матеріалів справи вбачається, що у період з січня 2016 по грудень 2016 позивачем понесено витрати на надання пільг на послуги зв'язку зазначеній категорії пільговиків на загальну суму 73945,34 грн., в підтвердження чого позивачем подано зведений розрахунком заборгованості видатків на відшкодування витрат, пов'язаних з наданням пільг на телекомунікаційні послуги по Управління праці та соціального захисту населення Болехівської міської ради та розрахунки за кожен місяць зокрема.

З приписів статті 89 та статті102 Бюджетного кодексу України випливає, що до видатків місцевих бюджетів належать додаткові виплати населенню на покриття витрат з оплати житлово-комунальних послуг (житлові субсидії населенню) і пільги окремим категоріям громадян, що проводяться за рахунок субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на здійснення державних програм соціального захисту у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Порядок та механізм фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення компенсаційних виплат за вказані пільги окремих категорій громадян за рахунок субвенцій з державного бюджету встановлений Постановою Кабінету Міністрів України від 04.03.2002 р. № 256 "Про затвердження Порядку фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету" (далі - Порядок), згідно п. 2 якого фінансування видатків місцевих бюджетів за державними програмами соціального захисту населення провадиться за рахунок субвенцій, передбачених державним бюджетом на відповідний рік, у межах обсягів, затверджених у обласних бюджетах, бюджеті Автономної Республіки Крим, бюджетах міст Києва та Севастополя, міст республіканського Автономної Республіки Крим і обласного значення та у районних бюджетах на зазначені цілі.

Пунктом 3 вказаного Порядку визначено, що головними розпорядниками коштів місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення є керівники головних управлінь, управлінь, відділів та інших самостійних структурних підрозділів місцевих держадміністрацій, виконавчих органів рад, до компетенції яких належать питання праці та соціального захисту населення.

Таким чином, з вищенаведеного випливає, що відповідач є розпорядником коштів місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення.

З пояснень представника позивача в попередніх судових засіданнях випливає, що відповідач зобов'язання не виконав та не компенсував видатки на відшкодування витрат, пов'язаних з наданням пільг на телекомунікаційні послуги.

Згідно ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічні положення містяться Отже, всупереч вимог законодавства відповідачем зобов'язання виконувались Згідно ч. 6 ст. 48 Бюджетного кодексу України бюджетні зобов'язання щодо виплати субсидій, допомоги, пільг з оплати спожитих житлово-комунальних послуг та послуг зв'язку (в частині абонентної плати за користування квартирним телефоном), компенсацій громадянам з бюджету, на що згідно із законами України мають право відповідні категорії громадян, обліковуються Казначейством України незалежно від визначених на цю мету Частиною першою статті 625 ЦК України визначено, що боржник не звільняється Таким чином, відсутність бюджетних коштів у відповідача на вищезазначені цілі не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов'язання.

Відповідач у відзиві зазначає, що твердження позивача з приводу того, що надання послуг пільговикам підтверджено актами звіряння заборгованості не можуть бути взяті до уваги, оскільки вони підписані в односторонньому порядку лише збоку позивача та не можуть бути доказом стягнення заборгованості за цей період. Однак, з тексту позовної заяви випливає, що для проведення звірки розрахунків відшкодувань, позивачем щомісяця направлялися Форма-2 Пільги, як це передбачено чинним законодавством, проте, відповідач уникав підписання даних форм. Крім того, позивач, зазначає, що відповідач пояснював причини відмови від підписання вищевказаних документів відсутністю фінансових асигнувань. Слід зазначити, що матеріалами справи підтверджується факт направлення позивачем на адресу відповідача Форма-2 Пільги та актів звіряння розрахунків.

Таким чином, відповідачем не спростовано факт існування перед позивачем боргу по компенсації витрат за надання послуг зв`язку на пільговій основі в розмірі 73945,34 грн., який матеріалами справи підтверджується.

Приписами ст. 33 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Вказаною нормою обов'язок доказування покладений на сторони процесу. Доказування полягає у поданні доказів сторонами та доведенні їх переконливості суду.

Враховуючи вищевикладені положення нормативно-правових актів та наданих письмових доказів, суд прийшов до висновку, що вимога позивача про стягнення боргу по компенсації витрат за надання послуг зв'язку на пільговій основі є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

Судовий збір слід покласти на відповідача.

Керуючись ст. 124 Конституції України, ст. ст. 22, 33, 49, 82 -85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

позов задоволити.

Стягнути з управління праці та соціального захисту населення виконкому Болехівської міської ради Івано-Франківської області (вул. Січових Стрільців, 22, м. Болехів, Івано-Франківська область, 77202, код 20567482) на користь публічного акціонерного товариства "Укртелеком" в особі Івано-Франківської філії публічного акціонерного товариства "Укртелеком" (бульвар Тараса Шевченка, буд. 18, м. Київ, 01601; вул. Академіка Сахарова, 32, м. Івано-Франківськ, 76014, код 21560766) суму боргу по компенсації видатків на відшкодування витрат, пов'язаних з наданням пільг на телекомунікаційні послуги в розмірі 73945,34 грн. (сімдесят три тисячі дев'ятсот сорок п'ять гривень тридцять чотири копійки) та судовий збір в розмірі 1600,00 грн. (одна тисяча шістсот гривень нуль копійок).

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя Грица Ю.І.

Повний текст рішення складено 13.11.2017.