Рішення № 70193503, 06.11.2017, Господарський суд Волинської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "ОТП Факторинг Україна", м. Київ

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Грін Ріелті", м. Луцьк

про стягнення 4 809 947,75 грн. шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки

Головуюча суддя Дем'як В.М.

Судді Костюк С.В.

Кравчук А.М.

Представники:

від позивача: Кравчук М.В. - довіреність від 23.01.2017р.

від відповідача: Шевчук Я.Ю. - довіреність від 16.08.2017р.

Суть спору: позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "ОТП Факторинг Україна" просить в рахунок погашення заборгованості ОСОБА_4 перед товариством з обмеженою відповідальністю "ОТП Факторинг Україна" за кредитним договором №CM-SME А00/009/2007 від 01 березня 2007 року у розмірі 4 809947,75грн., з яких: 2329481,75грн. - прострочена заборгованості за кредитом; 185524,00 грн. - прострочена заборгованості по відсотках; 2294942,39грн. - пеня, звернути стягнення на предмет іпотеки, а саме будівлю спортивно-оздоровчого комплексу загальною площею 1175,3 кв.м. (два "А") розташовану на земельній ділянці (кадастровий номер НОМЕР_1), що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 та належить товариству з обмеженою відповідальністю "Грін ріелті" шляхом продажу на прилюдних торгах, у тому числі у формі електронних торгів, у межах процедури виконавчого провадження, передбаченої Законом України "Про виконавче провадження", з дотриманням вимог цього Закону.

На обґрунтування позовних вимог посилається на невиконання боржником умов кредитного договору № CM-SME F00/009/2007 від 01.03.2007р. щодо повного та своєчасного розрахунку за користування коштами.

В підтвердження подав договір іпотеки №РМ-8МЕА00/009/2007 від 03.03.2007року; договір купівлі-продажу кредитного портфеля № б/н від 18.03.2011 р; договір відступлення права вимоги №б/н від 18.03.2011 року; договір комісії від 18.03.2011 року; акт приймання-передачі кредитного портфелю від 18.03.2011 року; рішення Луцького міськрайонного суду від 11.04. 2012 року; ухвалу Апеляційного суду Волинської області від 05.06. 2012 року; ухвалу Вищого спеціалізованого суду України суду від 17.10. 2012р.; ухвалу Луцького міськрайонного суду від 12.02.2013року; заочне рішенням Луцького міськрайонного суду від 29.01.2014 року; договір купівлі-продажу від 18.06.2012року; витяг про державну реєстрацію прав від 02.07.2012року; ухвалу Луцького міськрайонного суд від 04.02.2016 року; ухвалу Луцького міськрайонного суд від 15.03.2016 року; ухвалу Луцького міськрайонного суду від 18.08.2015року; ухвалу Апеляційного суду Волинської обл. від 12.01.2016 року; постанову про повернення виконавчого документа стягувачеві 27.07.2015 року; відповідь началька відділу примусового виконання рішень Управління ДВС ГТУЮ у Волинській області від 04.07.2016 року; витяг з Державного реєстру іпотек № 36445018 від 12.06.2016; витяг з Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна № 36444198 від 12.06.2016; витяг з Державного реєстру іпотек №11498499 від 03.03.2007 року; витяг з Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна №11498351 від 03.03.2007 року; інформаційну довідку з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно № 89629451 від 15.06.2017 р; Постанову Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України від 13.05.2015 року у справі № 6-53 цс15; Постанову Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України та від 02.09.2015 року у справі № 6-639цс15; свідоцтво про державну реєстрацію ТОВ «ОТП Факторинг Україна»; витяг з ЄДРПОУ від 13.05.2016 року.

Додатково долучив до матеріалів справи рішення про відмову у державній реєстрації прав та їх обтяжень від 03.08.2017р. №36461326; інформаційну довідку з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно №94778609 від 17.08.2017р., №99732992 від 09.10.2017р., №91545969 від 10.07.2017р., №100487789 від 17.10.2017р., виконавчий лист Луцького міськрайонного суду Волинської області від 29.01.2014р., постанову про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження ВП №44384134 від 03.04.2015р., постанову про перевірку виконавчого провадження від 27.02.2015р., постанову про повернення виконавчого документа стягувачеві від 27.07.2015р.,

В судовому засіданні представник позивача подав наступні документи:

1.)додаткове пояснення щодо строків позовної давності за вх. №01-54/10018/17 від 06.11.2017р., в яких повідомив, що:

- відповідно до інформаційної довідки з Єдиного державного ЄДРРПНМ від 25.01.2016р. ТОВ «ОТП Факторинг Україна» стало відомо, що майно, яке є предметом позову було відчужене 28.07.2015 року на користь ТзОВ «Грін Ріелті». Таким чином, саме 25.01.2016 року позивач довідався про особу, що порушує їхправа.

- доводить, що ч. 1 ст. 261 ЦКУ перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

- зазначає, що відповідач набув права власності на майно, що є предметом позову 28.07.2015 року.

- вказує, що вдруге було здійснено умисну заміну власника заставного майна, що не дає можливість Іпотекодержателю в судовому порядку реалізувати своє право звернення стягнення на предмет іпотеки (ТОВ «Паладій» - ТОВ «Футбольний клуб Волинь» - ТОВ «Грін- ріелті»). В даному випадку Іпотекодержатель дізнавався про факт відчуження майна в наступні строки:

- 27.07.2015 року було винесено постанову про перевірку виконавчого провадження № 44384134, з якого Позивач дізнався, що предмет іпотеки згідно договору купівлі- продажу від 18.06.2012 року (реєстраційний № 49ІД був відчужений ТОВ «Футбольний клуб «Волинь» - у зв'язку із цим 14.12.2015 року, Позивач, звернувся до Луцького міськрайонного суду Волинської області з позовом до ОСОБА_4 та ТОВ «Футбольний клуб «Волинь» про звернення стягнення на предмет іпотеки.

- 25.01.2016 року з інформаційної довідки з Єдиного державного ЄДРРПНМ від ТОВ «ОТП Факторинг Україна» стало відомо, що майно, яке є предметом позову було відчужене 28.07.2015 року на користь ТзОВ «Грін Ріелті» - у зв'язку із цим 22.06.2017 року було подано позов до Господарського суду Волинської області до ТзОВ «Грін Ріелті» про звернення стягнення на предмет іпотеки.

10.10.2017р. представник позивача подав клопотання за вх. №01-81/138/17, в якому просить суд призначити судову будівельно-технічну експертизу, оскільки відповідно до ст. 39 Закону України "Про іпотеку", у разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет іпотеки у рішенні суду зазначаються: загальний розмір вимог та всі його складові, що підлягають сплаті іпотекодержателю з вартості предмета іпотеки; опис нерухомого майна, за рахунок якого підлягають задоволенню вимоги іпотекодержателя; заходи щодо забезпечення збереження предмета іпотеки або передачі його в управління на період до його реалізації, якщо такі необхідні; спосіб реалізації предмета іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів або застосування процедури продажу, встановленої статтею 38 цього Закону; пріоритет та розмір вимог інших кредиторів, які підлягають задоволенню з вартості предмета іпотеки; початкова ціна предмета іпотеки для його подальшої реалізації.

Представник відповідача в судовому засіданні та в додаткових письмових поясненнях за вх. №01-54/10017/17 від 06.07.2017р. просить суд відмовити ТзОВ «ОТП Факторинг Україна» у задоволенні позову з наступних підстав:

1.)Позовна давність сплинула як щодо основної, так і щодо додаткової вимоги:

- вказує, що у своїх додаткових поясненнях від 20.10.2017р. позивач фактично підтвердив, що строк позовної давності за основною вимогою у спорів (вимоги до ОСОБА_4 з повернення кредиту) сплинув 22.04.2012р., тобто у день коли кредит повинен був бути повернутий повністю (зазначено "мав би сплинути", проте відсутні будь-які відомості, які б спростували висновок про те, що строк вже сплинув).

- в пункті 5.2 Постанови від 29.05.2013 № 10 "Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів" Пленуму Вищого господарського суду України роз'яснив, що позовна давність обчислюється окремо щодо основної і щодо кожної додаткової вимоги. Відтак можливий сплив позовної давності щодо додаткової вимоги (до таких належать, зокрема вимоги про стягнення неустойки, звернення стягнення на заставлене майно тощо), тоді як за основною вимогою позовна давність триватиме. Але якщо позовна давність спливла за основною вимогою, то вважатиметься, що вона спливла і стосовно додаткової вимоги.

- строк позовної давності для додаткових вимог, у тому числі для вимог про звернення стягнення на заставне (іпотечне) майно, безумовно спливає одночасно із спливом строку давності для основної вимоги.

2.) Строк позовної давності не зупинявся, оскільки:

- підстави та випадки зупинення перебігу позовної давності встановлені в частині 1 ст. 263 Цивільного кодексу України, яка не передбачає такої підстави для зупинення перебігу строку позовної давності, як подання позову до суду. Подання позову до суду відповідно до ст. 264 ЦК України тягне за собою зовсім інші наслідки - переривання строку позовної давності.

- згідно з частиною 3 ст. 263 ЦК України від дня припинення обставин, що були підставою для зупинення перебігу позовної давності, перебіг позовної давності продовжується з урахуванням часу, що минув до його зупинення.

3.) Подання позивачем наступних позовів не вплинуло на перебіг позовної давності:

- подання Позивачем позовів у справі №161/707/13-ц (заочне рішення Луцького міськрайонного суду від 29.01.2014р.) та у справі №161/19003/15-ц не вплинули на перебіг строку позовної давності з наступних підстав:

- відповідно до п. 4.4.1 Постанови Пленуму №10 у дослідженні обставин, пов'язаних із вчиненням зобов'язаною особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку (частина перша статті 264 ЦК України), господарському суду необхідно у кожному випадку встановлювати, коли конкретно вчинені боржником відповідні дії, маючи на увазі, що переривання перебігу позовної давності може мати місце лише в межах строку давності, а не після його спливу.

- доводить, що на уточнення до раніше поданих пояснень вважає за необхідне відзначити, що у 2014 та 2016 роках позовна давність не переривалася, оскільки вже сплинула на час подання цих нових позовів. Позивач лише скористався процесуальними перевагами заочного розгляду справи та відсутністю заяв відповідачів у цих справах про застосування позовної давності.

- в частині подання Позивачем позову у справі №161/19003/15-ц також відзначив, що це позов був поданий без дотримання вимог процесуального закону, а тому не може братися до уваги при обчисленні строку позовної давності.

- згідно з пунктом 4.4.2 Постанови Пленуму №10 за змістом частини другої статті 264 ЦК України переривання перебігу позовної давності шляхом пред'явлення позову матиме місце у разі не будь-якого подання позову, а здійсненого з додержанням вимог процесуального закону, зокрема, статей 54, 56, 57 ГПК. Тому якщо господарським судом у прийнятті позовної заяви відмовлено (стаття 62 ГПК або її повернуто (стаття 63 названого Кодексу), то перебіг позовної давності не переривається. Так само не перериває цього перебігу подання позову з порушенням правил підвідомчості справ.

- зазначає, що з урахуванням положення частини четвертої статті 51 ГПК днем подання позову слід вважати дату поштового штемпеля підприємства зв'язку, через яке надсилається позовна заява (а в разі подання її безпосередньо до господарського суду - дату реєстрації цієї заяви в канцелярії суду). Якщо позовну заяву було повернуто, перебіг позовної давності переривається з того дня, коли заяву подано до суду з додержанням установленого порядку.

- у справі №161/19003/15-ц Луцький міськрайонний суд ухвалою від 25.02.2016р. закрив провадження у справі в частині вимог до ТОВ "Грій Ріелті", оскільки цей позов підлягав розгляду за правилами господарського судочинства, а не цивільного судочинства, тобто позов був поданий з порушення правил про підвідомчість спору. В решті позовних вимог позов у справі №161/19003/15-ц був залишений без розгляду, що також свідчить про те, що строк позовної давності поданням позову не перервався. Така позиція, міститься у численних рішеннях судів касаційної інстанції.

- зміна власника спірного нерухомого майна жодним чином не впливає на сплив строку позовної давності, оскільки, позивачем не наведено, у чому в такому випадку полягає порушення права (чим відповідач порушив права позивача). Разом з тим, Позивач суперечить власній позиції щодо підстав для позову (ст. 23 Закон України "Про іпотеку"), оскільки, відповідно до частини 2 цієї статті особа, до якої перейшло право власності на предмет іпотеки, набуває статус іпотекодавця і має всі його права і несе всі його обов'язки за іпотечним договором у тому обсязі і на тих умовах, що існували до набуття ним права власності на предмет іпотеки.

- доводить, що позивач вкотре без поважних причин пропустив строк на звернення до суду за захистом права, не заявив про поновлення пропущеного строку та підстави для його поновлення відсутні.

З метою дослідження обставин, які є підставою для застосування строку позовної давності у спорі, суд зобов'язав позивача надати докази про надіслання ПАТ "ОТП Банк" вимоги про дострокове виконання зобов'язань за кредитним договором № СМ-SMEФ 00/009/2007 від 01.03.2007р. та витребував із Луцького міськрайонного суду Волинської області справу № 0308/5986/12, провадження № 2/0308/2879/12 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "ОТП Факторинг Україна" (надалі -ТзОВ "ОТП Факторинг Україна") до ОСОБА_4, ОСОБА_7, товариства з обмеженою відповідальністю "Паладій" (надалі-ТзОВ "Паладій") про стягнення заборгованості за кредитним договором, зустрічним позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Паладій" до товариства з обмеженою відповідальністю "ОТП Факторинг Україна" про визнання припиненими договору поруки та договору іпотеки.

Представник позивача подав заяву про поновлення строків позовної давності за вх. №01-66/206/17 від 06.07.2017р., в якій повідомив наступне:

-16.03.2009 року на адресу позичальника ОСОБА_4, поручителів ОСОБА_7 та ТОВ «Паладій» були направлені повідомлення вимогу про наявну заборгованість, якою ТОВ -«ОТП Факторинг Україна» фактично змінив строк виконання зобов'язання (що передбачено п. 1.8.Кредитного договору).

- доводить, що повідомлення було отримано Боржником та поручителями 21.03.2009 року, отже строк виконання зобов'язання настав 22.04.2009 року (так як ТОВ «Паладій» та ОСОБА_7 отримали дану вимогу 22.03.2009 р.), тому строк позовної давності мав би сплинути 22.04.2012р.

- 30.09.2011 р. в межах строку позовної давності ТОВ «ОТП Факторинг Україна» подало позов до ОСОБА_4 та поручителів ОСОБА_7 та ТОВ «Паладій» про стягнення заборгованості за кредитним договором.

-ТОВ «Паладій» було подано зустрічну позовну заяву про визнання недійсним договору іпотеки, яку суд прийняв та розглянув.

- 11.04.2012 року рішенням суду 1-і інстанції (залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Волинської області від 05.06.2012 року) первісний позов задоволено частково, зустрічний позов задоволено повністю, а саме: визнано припиненим Договір іпотеки.

- вказує, що в даному випадку в межах спору про стягнення заборгованості за кредитним договором вирішено питання про припинення договору іпотеки, а відтак і відсутності потенційної можливості звернення стягнення на предмет іпотеки Позивачем. Тобто, було перервано строк позовної давності по додатковій вимозі.

- відповідно до ч. 2 ст. 264 ЦКУ - позовна давність переривається у разі пред'явлення особою позову до одного із кількох боржників. Після переривання перебіг позовної давності починається заново.

- ухвалою Вищого спеціалізованого суду України, з розгляду цивільних та кримінальних справ від 17.10.2012 року касаційну скаргу Нового кредитора задоволено частково, а саме: - скасовано рішення судів першої та апеляційної інстанції в частині визнання Договору іпотеки припиненим.

- після винесення ухвали ВССУ від 17.10.2012 року, якою фактично відкрилась потенційна можливість здійснювати звернення стягнення в судовому порядку, почався перебіг строку позовної давності, який закінчився 17.10.2015 р.

- доводить, що позиція Відповідача стосовно пропущення строків позовної давності, які закінчились 22.04.2012 р., є абсурдною та такою, що не відповідаєобставинам справи, адже: на момент їх закінчення:

1. ТОВ «ОТП Факторинг Україна» був фактично позбавлений можливості подання окремого позову до ТОВ «Паладій» про звернення стягнення на предмет іпотеки, у зв'язку із визнанням недійсним договору іпотеки;

2. Після закінчення виключних обставин Позивач скористався таким правом та подав позов про звернення стягнення, за результатами розгляду якого було отримано рішення Луцького міськрайонного суду від 29.01.2014 р., тобто в межах строку позовної давності.

- 10.02.2014 року, з набранням законної сили рішенням Луцького міськрайонного суду від 11.04.2012 року у справі № 161/20677/13ц за цим позовом, порушені права Позивача частково були відновлені шляхом задоволення його вимоги про звернення стягнення на предмет іпотеки.08.08.2014 року Позивач отримав виконавчий листа № 161/20677/13ц та звернув його до примусового виконання.

- Постановою заступника начальника відділу примусового виконання рішень управління виконавчої служби ГУЮ у Волинській області Самчука О.П. було відкрито виконавче провадження № 44384134. 03.04.2014 року накладено арешт на предмет іпотеки.

- 27.07.2015 року було винесено постанову про перевірку виконавчого провадження № 44384134 та постанову про повернення виконавчого листа стягувачу на підставі п.6 ч. 1 ст. 47 Закону України "Про виконавче провадження", у зв'язку з відсутністю у боржника ТОВ "Паладій" майна на яке звернено стягнення, того ж дня, Позивач дізнався, що предмет іпотеки згідно договору купівлі-продажу від 18.06.2012 року ( реєстраційний № 491) був відчужений ТОВ «Футбольний клуб «Волинь».

- відповідно до Інформаційної довідки з Єдиного державного ЄДРРПНМ від 25.01.2016 року ТОВ «ОТП Факторинг Україна» стало відомо, що майно, яке є предметом позову було повторно відчужене 28.07.2015 року на користь ТзОВ «Грін Ріелті». Таким чином, саме 25.01.2016 року довідався про особу, що порушує права позивача.

- вважає, що позивач не зміг використати своє право на звернення стягнення на предмет іпотеки з поважних причин - а саме: подвійної зміни іпотекодавця. У зв'язку з зазначеним, вважає причини пропуску строку позовної давності поважними і просить його поновити з 25.01.2016 року.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача та відповідача, господарський суд,-

в с т а н о в и в:

01.03.2007 року між ОСОБА_4 (Позичальник) та Закритим акціонерним товариством «ОТП Банк» правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство «ОТП Банк» (Банк) був укладений Кредитний договір № СМ-SМЕ А00/009/2007, згідно умов якого Банк надав Позичальнику кредит в розмірі 440 000,00 доларів США, зі строком погашення до 28.02.2014 року, зі сплатою 5,00% відсотків річних та FIDR (де FIDR це відсоткова ставка по строкових депозитах фізичних осіб у валюті тотожній валюті кредиту, що розміщенні у банку на строк 366 днів, з виплатою процентів після закінчення строку дії депозитного договору) (т.1;а.с.20-23).

03.03.2007 року між Банком та Товариством з обмеженою відповідальністю «Паладій» (Майновий поручитель, Особа - 1) був укладений Договір іпотеки №РМ-SМЕ- А00/009/2007 (майнова порука), що посвідчений у цей же день приватним нотаріусом Луцького міського нотаріального округу Грушицькою В.В. за реєстраційним № 956 (т.1;а.с.17-19).

В іпотеку Банку було передане нерухоме майно комерційного призначення: - будівля спортивно-оздоровчого комплексу заг.пл. 1175,3 кв.м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, яке, на момент укладення Договору іпотеки, належало Майновому поручителю на праві приватної власності на підставі рішення Господарського суду Волинської області від 14.06.2004 року у справі № 6/44-75.

За умовами договору земельна ділянка на якій розташовано Предмет іпотеки площею 11 756,0 кв.м. належить на праві власності громаді м. Луцька в особі Луцької міської ради та перебуває у користуванні Майнового поручителя на підставі договору оренди землі укладеного 31.03.2006 року (реєстр. № 04060770009).

Відповідно до п. 2.1. Договору іпотеки, іпотека за цим договором забезпечує вимоги іпотекодержателя щодо виконання боржником кожного і всіх його боргових зобов'язань за Кредитним договором у такому розмірі, у такій валюті, у такий строк і в такому порядку, як встановлено в Кредитному договору, з усіма змінами і доповненнями до нього.

Відповідно до п. 9.1. Договору іпотеки, договір набирає чинності з дня його нотаріального посвідчення та діє до виконання Боргових зобов'язань за Кредитним договором в повному обсязі та зобов'язань за цим договором.

18.03.2011 року між Банком та Товариством з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» (Новий кредитор, Позивач) було укладено Договір купівлі-продажу кредитного портфелю та Договір відступлення права вимоги за якими Банк відступив, а Новий кредитор прийняв право вимоги за Кредитним договором та Договором іпотеки (Договір відступлення прав вимоги)(т.1; а.с.28-37).

Невиконання позичальником ОСОБА_4 зобов'язань щодо повернення кредитних коштів та сплати відсотків стало підставою для звернення нового кредитора до суду із позовом про стягнення заборгованості за кредитним договором та зустрічним позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Паладій" до товариства з обмеженою відповідальністю "ОТП Факторинг Україна" про визнання припиненими договору поруки та договору іпотеки.

Рішенням Луцького міськрайонного суду від 11.04.2012 року (т.1; а.с.50-53), залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Волинської області від 05.06.2012 року (т.1; а.с.54- 56), первісний позов задоволено частково: - стягнуто солідарно з Позичальника та ОСОБА_7 (фінансового поручителя) в користь Нового кредитора заборгованість в сумі 3 410 589,00 грн., з яких : 2 323 856,56 грн. - прострочена заборгованості за кредитом; 345 267,42 грн. - заборгованості по відсотках; 741 465,91 грн. - пеня, зустрічний позов задоволено повністю, а саме: - визнано припиненим Договір іпотеки; - зобов'язано приватного нотаріуса Грушицьку В.В. вилучити реєстрацію про накладення заборони та реєстрацію іпотеки на Предмет іпотеки.

На виконання вказаного рішення суду, постановою заступника начальника відділу примусового виконання рішень Управляння Державної виконавчої служби ГТУЮ у Волинській області Самчуком О.П. було відкрито виконавчі провадження ВП №40430055 та ВП №40429910.

В межах зазначених виконавчих проваджень за рішенням суду від 11.04.2012 року повне або часткове стягнення не проводилось. Доказом цього є лист начальника відділу примусового виконання рішень Управляння Державної виконавчої служби ГТУЮ у Волинській області №04-34/3660 від 04.07.2016 року (т.1;а.с.77).

На підставі рішення Луцького міськрайонного суду від 11.04.2012 року, що набрало законної сили, приватним нотаріусом Грушицькою В.В. 12.06.2012 року були вилучені записи про обтяження Предмету іпотеки з Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна ( витяг № 36444198 від 12.06.2012 р.) з Державного реєстру іпотек (витяг № 36445018 від 12:06.2012 р.) (т.1;а.с78-79).

В подальшому 18.06.2012 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Паладій» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Футбольний клуб «Волинь» було укладено договір купівлі-продажу Предмета іпотеки, який посвідчений приватним нотаріусом Луцького міського нотаріального округу Волинської області Горбач Л.С. (реєстраційний № 491)(т.1;а.с.64-66).

02.07.2012 року право власності ТзОВ «Футбольний клуб «Волинь» на Предмет іпотеки зареєстровано в електронному Реєстрі прав власності на нерухоме майно (запис № 6376937) (т.1; а.с.67).

Між тим, ухвалою Вищого спеціалізованого суду України, з розгляду цивільних та кримінальних справ від 17.10.2012 року за касаційною скаргою ТзОВ «ОТП Факторинг Україна» рішення судів першої та апеляційної інстанції в частині визнання Договору іпотеки припиненим скасовано та в цій частині справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції; - в іншій частині рішення залишене без змін(т.1; а.с.57-59).

При новому розгляді справи ухвалою Луцького міськрайонного суду від 12.02.2013 року у справі № 161/707/13-ц провадження в частині визнання Договору іпотеки припиненим, закрите на підставі ст.ст. 15, 16, 205, 210 ЦК України, як таке що не підлягає розгляду у суді загальної юрисдикції (т.1; а.с.60).

Заочним рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 29.01.2014 року по справі № 161/20677/13-ц, яке набрало законної сили 10.02.2014р., за позовом ТОВ «ОТП Факторинг Україна» до ОСОБА_4, ТзОВ «Паладій» про стягнення заборгованості за Кредитним договором шляхом звернення стягнення на Предмет іпотеки, позов задоволено у повному обсязі (т.1; а.с.61-63).

В рахунок погашення заборгованості за кредитним договором № CM-SME А00/009/2007 від 01 березня 2007 року в сумі 4809 947,75 гривень, з яких сума простроченої заборгованості за кредитом - 2329481,36 гривень, сума прострочених відсотків за користування кредитом - 185524 гривень, сума пені за прострочення зобов'язань - 2 294 942,39 гривень звернуто стягнення на предмет застави нежитлове приміщення будівлі-спортивно-оздоровчого комплексу, загальною площею 1175,3 кв.м, що знаходиться АДРЕСА_1, яке належить на праві приватної власності ТзОВ «Паладій» шляхом продажу на прилюдних торгах з визначенням ціни для продажу предмету іпотеки в межах процедури виконавчого провадження з початковою ціною предмета іпотеки для його подальшої реалізації в сумі 4809947,75 гривень.

На період до продажу іпотечного майна зобов'язано ТзОВ «Паладій» передати в управління ТОВ «ОТП Факторинг Україна» зазначене нерухоме майно.

Отже, судом загальної юрисдикції вирішено спір про стягнення заборгованості в сумі 4809947,75 гривень простроченої заборгованості, в т.ч: за кредитом - 2329481,36 гривень, сума прострочених відсотків за користування кредитом - 185524 гривень, сума пені за прострочення зобов'язань - 2 294 942,39 гривень із боржника та іпотекодавця за договором іпотеки від 03.03.2007р. (т.1; а.с. 17-19), що і є предметом спору в даній господарській справі.

Рішення суду набрало законної сили 10.02.2014року.

Як слідує із матеріалів справи, кредитор (позивач у справі) приступив до примусового виконання вказаного рішення Луцького міськрайонного суду.

Так, постановою заступника начальника відділу примусового виконання рішень Управління Державної виконавчої служби ГТУЮ у Волинській області Самчуком О.П. було відкрито виконавче провадження ВП № 44384134.

В межах зазначеного виконавчого провадження стягнення були винесені постанови:

- від 03.04.2015 року про накладення арешту на Предмет іпотеки та оголошення заборони на його відчуження;

- від 27.05.2015 року начальником відділу примусового виконання рішень Управляння Державної виконавчої служби ГТУЮ у Волинській області Куляшою О.О. про перевірку виконавчого провадження та зняття арешту та заборони з Предмета іпотеки;

- від 27.07.2015 року про повернення виконавчого документу стягувачу у зв'язку з відсутністю у боржника - Майнового поручителя майна на яке звернено стягнення.

Ухвалою Луцького міськрайонного суду Волинської області від 18.08.2015 року у справі № 161/8942/15-ц на підставі ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ від 17.10.2012 року та ухвали Луцького міськрайонного суду від 12.02.2013 року у справі № 161/707/13-ц, частково скасованою ухвалою Апеляційного суду Волинської області від 12.01.2016 року, задоволено заяву Нового кредитора про поворот виконання рішення Луцького міськрайонного суду від 11.04.2012 року у справі № 0308/5986/12 в частині задоволення зустрічного позову (визнання припиненим Договору іпотеки та зобов'язання вилучити запис про обтяження Предмета іпотеки)(т.1; а.с.70-71).

Зокрема, допущено поворот виконання рішення суду від 11.04.2012 року, а саме:

1) визнано чинною державну реєстрацію обтяження іпотекою нерухомого майна, а саме: нежитлового приміщення, будівлі спортивно-оздоровчого комплексу пл. 1175,3 кв.м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 (два «А»), на підставі договору іпотеки № РМ-8МЕ-А00/009/2007 від 03 березня 2007 року датою та часом внесення заборони у Державний реєстр іпотек 03 березня 2007 року, 13.28 год;

2) відновлено у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно відомості про обтяження іпотекою і про заборону відчуження нерухомого майна на підставі укладеного між «ОТП Банк» та ТзОВ «Паладій» договору іпотеки № РМ-8МЕ- А00/009/2007 від 03 березня 2007 року - домоволодіння та земельної ділянки (кадастровий номер НОМЕР_1), що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 (два «А»), а саме: запис за реєстраційним №4586439 з датою та часом реєстрації у Державному реєстрі іпотек 03 березня 2007 року о 13.28 год., запису за реєстраційним №4586398 з датою та часом первинної реєстрації у Єдиному реєстрі заборон відчуження обєктів нерухомого майна 03 березня 2007 року о 13.22 год., шляхом внесення відповідних записів до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно з відмітками про відновлення раніше вилученого запису;

3) зобов'язано приватного нотаріуса Луцького міського нотаріального округу Волинської області Грушицьку В.В. відновити відповідний запис в Єдиному реєстрі заборон відчуження об'єктів нерухомого майна та в Державному реєстрі іпотек.

Як встановлено, 28.07.2015 року за договором купівлі- продажу предмет іпотеки перейшов у власність до Товариства з обмеженою відповідальністю «Грін Ріелті».

На підставі цього договору внесено відомості до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про державну реєстрацію права власності за Відповідачем ( № запису 10583439 від 28.07.2015 року).

За таких обставин, ТОВ «ОТП Факторинг Україна» звернувся до Луцького міськрайонного суду Волинської області із позовом до ОСОБА_4 про звернення стягнення на Предмет іпотеки в рахунок погашення заборгованості за Кредитним договором (т.1; а.с.69) справа № 161/19003/15-ц.

22.06.2017р. кредитор ТзОВ "ОТП Факторинг Україна" звернувся до господарського суду з позовом до ТзОВ «Грін Ріелті» нового власника майна, переданого в іпотеку за договором від 03.03.2007р. (т.1; а.с.17-19) та просить в рахунок погашення заборгованості ОСОБА_4 перед товариством з обмеженою відповідальністю "ОТП Факторинг Україна" за кредитним договором №CM-SME А00/009/2007 від 01 березня 2007 року у розмірі 4 809947,75грн., з яких: 2329481,75грн. - прострочена заборгованості за кредитом; 185524,00 грн. - прострочена заборгованості по відсотках; 2294942,39грн. - пеня, звернути стягнення на предмет іпотеки, а саме будівлю спортивно-оздоровчого комплексу загальною площею 1175,3 кв.м. (два "А") розташовану на земельній ділянці (кадастровий номер НОМЕР_1), що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 та належить товариству з обмеженою відповідальністю "Грін Ріелті" шляхом продажу на прилюдних торгах, у тому числі у формі електронних торгів, у межах процедури виконавчого провадження, передбаченої Законом України "Про виконавче провадження", з дотриманням вимог цього Закону.

За даною вимогою, відповідач заявив клопотання про застосування строку позовної давності, в якому просить суд застосувати до вимог позивача - ТОВ "ОТП Факторинг Україна" позовну давність та відмовити з цієї підстави у позові.

Колегія суддів, розглянула вказане клопотання дійшла висновку про його задоволення, виходячи з наступного.

Як уже зазначалося вище, заочним рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 29.01.2014 року по справі № 161/20677/13-ц, яке набрало законної сили 10.02.2014р., за позовом ТОВ «ОТП Факторинг Україна» до ОСОБА_4, ТзОВ «Паладій» про стягнення заборгованості за Кредитним договором шляхом звернення стягнення на Предмет іпотеки, позов задоволено у повному обсязі: в рахунок погашення заборгованості ОСОБА_4 перед товариством з обмеженою відповідальністю "ОТП Факторинг Україна" за кредитним договором №CM-SME А00/009/2007 від 01 березня 2007 року у розмірі 4 809947,75грн., з яких: 2329481,75грн. - прострочена заборгованості за кредитом; 185524,00 грн. - прострочена заборгованості по відсотках; 2294942,39грн. - пеня, звернуто стягнення на предмет іпотеки, а саме будівлю спортивно-оздоровчого комплексу загальною площею 1175,3 кв.м. (два "А") розташовану на земельній ділянці (кадастровий номер НОМЕР_1), що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1.

Факти, встановлені зазначеним рішенням, зокрема сума заборгованості за Кредитним договором в рахунок якої звернене стягнення на Предмет іпотеки, в силу вимог ст. 35 ГПК України, носять преюдиціальний характер, є обов'язковими для господарського суду та не потребує додаткового доведення в суді. Зазначене рішення суду набрало законної сили та станом на час звернення з позовом не виконано у повному обсязі.

В силу приписів статті 23 Закону України "Про іпотеку" у разі переходу права власності на предмет іпотеки від іпотекодавця до іншої особи, у тому числі в порядку спадкування чи правонаступництва, іпотека є дійсною для набувача відповідного нерухомого майна, навіть у тому випадку, якщо до його відома не доведена інформація про обтяження майна іпотекою.

Така правова позиція викладена Верховним Судом України у Постанові від 23.03.2016р. (справа № 54/315).

Верховний Суд України у вказаній постанові зазначив, що оскільки всі права та обов'язки іпотекодавця за договором іпотеки у тому обсязі і на тих умовах, що існували до набуття ним права власності на предмет іпотеки, перейшли до компанії та те, що жодних підстав для припинення договору іпотеки, передбачених статтею 17 Закону України "Про іпотеку", матеріали справи не містять - іпотека залишається дійсною незалежно від зміни власника майна.

Аналогічну правову позицію висловлено Верховним Судом України в постанові від

25.05.2016р. у справі № 6-2858цс15.

Статтею 15 ЦК України передбачене право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, не визнання або оспорювання.

Водночас, таке суб'єктивне право може бути реалізоване особою в межах строку позовної давності.

За змістом ст. 265 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Статтею 257 Цивільного кодексу України встановлено загальний строк позовної давності тривалістю у три роки. Під строком позовної давності закон (ст. 256 Цивільного кодексу України) розуміє строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (ч. 1 ст. 261 Цивільного кодексу України).

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (ч. 4 ст. 267 Цивільного кодексу України).

Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, яку у відповідності до ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ як джерело права, позовна давність це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення. Термін позовної давності, що є звичайним явищем у національних законодавствах держав учасників Конвенції, виконує кілька завдань, у тому числі забезпечує юридичну визначеність та остаточність, запобігаючи порушенню прав відповідачів, які можуть трапитись у разі прийняття судом рішення на підставі доказів, що стали неповними через сплив часу (пункт 570 рішення від 20 вересня 2011 року за заявою № 14902/04 у справі ВАТ Нафтова компанія Юкос проти Росії; пункт 51 рішення від 22 жовтня 1996 року за заявами № 22083/93, 22095/93 у справі Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства).

Така ж правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України судової палати у цивільних та господарських справах від 16.09.2015 у справі № 6-68цс15.

Правовідносини у сфері іпотеки регулюються передусім Законом України від 05.06.2003р. з послідуючими змінами та доповненнями №898-IV«Про іпотеку».

Безпосередньо даним Законом визначено, що іпотека має похідний характер від основного зобов'язання і не може існувати самостійно без зобов'язання.

Закінчення строку позовної давності щодо основної вимоги означає, що цей строк закінчився і щодо додаткової вимоги (неустойки, звернення стягнення на заставлене майно тощо).

Така правова позиція викладена в п.5.2 Постанови від 29.05.2013 № 10 "Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів" Пленуму Вищого господарського суду України, де роз'яснено, що позовна давність обчислюється окремо щодо основної і щодо кожної додаткової вимоги. Відтак можливий сплив позовної давності щодо додаткової вимоги (до таких належать, зокрема вимоги про стягнення неустойки, звернення стягнення на заставлене майно тощо), тоді як за основною вимогою позовна давність триватиме. Але якщо позовна давність спливла за основною вимогою, то вважатиметься, що вона спливла і стосовно додаткової вимоги.

Розглядаючи даний позов судом досліджено такі обставини:

- чи існує обставина порушення суб'єктивного права кредитора;

- з якого моменту право кредитора було порушено та коли почався перебіг строку позовної давності щодо його вимог;

- чи пропущено кредитором строк позовної давності;

- чи існують обставини які зупиняли чи переривали перебіг строку позовної давності;

- чи існують підстави для поновлення строку позовної давності та захисту порушеного права.

Встановлено, що обставини порушення суб'єктивного права кредитора - ТОВ «ОТП Факторинг Україна», яке виражається у його праві на стягнення коштів отриманих ОСОБА_4 за кредитним договором від 01.03.2007р. в тому числі і за рахунок переданого в іпотеку майна наявні та існують на день розгляду справи. Про що вже зазначалось вище.

Досліджуючи з якого моменту право кредитора було порушено та коли почався перебіг строку позовної давності щодо його вимог суд встановив.

За загальним правилом перебіг загальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (частина перша статті 261 ЦК України).

Для обчислення позовної давності застосовуються загальні положення про обчислення строків, що містяться в статтях 252 - 255 ЦК України.

При цьому початок перебігу позовної давності пов'язується не стільки зі строком дії (припинення дії) договору, як з певними обставинами (фактами), які свідчать про порушення прав особи (стаття 261 ЦК України).

Отже, за змістом цієї норми початок перебігу позовної давності збігається з моментом виникнення в зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.

З урахуванням особливостей конкретних правовідносин початок перебігу позовної давності може бути пов'язаний з різними юридичними фактами та їх оцінкою управомоченою особою.

Іпотекою є застава нерухомого майна, що залишається у володінні заставодавця або третьої особи (стаття 575 ЦК України).

Відповідно до статті 1 Закону України «Про іпотеку» іпотека - це вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.

Згідно із частиною першою статті 7 цього Закону за рахунок предмета іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити свою вимогу за основним зобов'язанням у повному обсязі або в частині, встановленій іпотечним договором, що визначена на час виконання цієї вимоги, включаючи сплату процентів, неустойки, основної суми боргу та будь-якого збільшення цієї суми, яке було прямо передбачене умовами договору, що обумовлює основне зобов'язання.

У статті 33 Закону України «Про іпотеку» передбачені підстави для звернення стягнення на предмет іпотеки.

Зокрема, частиною першою цієї статті передбачено, що в разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Право іпотекодержателя на звернення стягнення на предмет іпотеки також виникає з підстав, встановлених статтею 12 цього Закону.

Отже, чинним законодавством передбачено право іпотекодержателя задовольнити забезпечені іпотекою вимоги за рахунок предмета іпотеки у випадку невиконання або неналежного виконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання.

Частина перша статті 35 Закону України «Про іпотеку» передбачає, що в разі порушення основного зобов'язання та/або умов іпотечного договору іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмову вимогу про усунення порушення. В цьому документі зазначається стислий зміст порушених зобов'язань, вимога про виконання порушеного зобов'язання у не менш ніж тридцятиденний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги. Якщо протягом встановленого строку вимога іпотекодержателя залишається без задоволення, іпотекодержатель вправі прийняти рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору.

У ст. 1 договору іпотеки сторони узгодили, що іпотека за цим договором забезпечує вимоги іпотекодержателя щодо сплати боржником його боргових зобов'язань означених у ст. 2 цього договору.

Умовами укладеного кредитного договору передбачено дату остаточного повернення кредиту - 28 лютого 2014 року.

Разом з тим, сторони узгодили право банку вимагати дострокового виконання боргових зобов'язань у цілому або у визначеній банком частині (пункт 1.9).

При цьому сторони передбачили, що зобов'язання позичальника щодо дострокового виконання боргових зобов'язань настає з дати відправлення банком на адресу позичальника відповідної вимоги та повинно бути виконане позичальником протягом 30 (тридцяти) календарних днів з дати одержання відповідної вимоги (пункт 1.9.1).

З матеріалів справи слідує, що вимога банку про дострокове повернення кредиту направлена боржнику за договором та іпотекодавцю 21.05.2010р. (т.2; а.с.56-58).

У цій вимозі ПАТ «ОТП Банк», посилаючись на пункт 1.9 кредитного договору, вимагало достроково, через 30 днів з моменту одержання повідомлення, виконати всі боргові зобов'язання в повному обсязі.

Пред'явивши вимогу про дострокове повернення кредиту та сплату відсотків за користування ним, кредитор відповідно до частини другої статті 1050 ЦК України та умов укладеного договору змінив строк виконання основного зобов'язання.

Право задовольнити забезпечені іпотекою вимоги за рахунок предмета іпотеки виникло в кредитора у зв'язку з невиконанням боржником вимоги про дострокове повернення кредиту в повному обсязі.

При цьому таке право згідно з умовами укладених договорів виникає через тридцять календарних днів з дати одержання позичальником відповідної вимоги та за умови її невиконання.

У справі, яка розглядається, позивач міг пред'явити позов до іпотекодавця протягом трьох років, починаючи від дати невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання (тридцять перший день після отримання вимоги про дострокове повернення кредиту в повному обсязі).

Така правова позиція Верховного Суду України викладена у постановах від 02.12.2015р у справі №6-1707цс15 та у справі за №6-3116цс16 : «пред'явлення вимоги про повне дострокове погашення заборгованості за кредитом є зміною строку виконання зобов'язання та зумовлює перебіг позовної давності».

З врахуванням викладено, строк позовної давності до основного зобов'язання відносно направленої вимоги про дострокове виконання зобов'язання по поверненню кредиту був встановлений до 21.06.2013р.

Водночас, наявними у справі доказами підтверджено про те, що строк позовної давності був перерваний пред'явленням позову до суду на підставі частини другої статті 264 ЦК України, відповідно до змісту якої позовна давність переривається у разі пред'явлення особою позову до одного із кількох боржників, а також якщо предметом позову є лише частина вимоги, право на яку має позивач.

Пред'явлення позову до суду це реалізація позивачем права на звернення до суду. Саме із цією процесуальною дією пов'язується початок процесу у справі.

За змістом викладеного перебіг позовної давності шляхом пред'явлення позову може перериватися в разі звернення позивача до суду, в тому числі й направлення позовної заяви поштою, здійсненого з додержанням вимог процесуального законодавства, зокрема статей 109, 119, 120 ЦПК України. Якщо суд у прийнятті позовної заяви відмовив або її повернув, то перебіг позовної давності не переривається. Не перериває перебігу такого строку й подання позову з недодержанням правил підсудності, а також з іншим предметом спору та з іншими матеріально-правовими підставами. (Постанова Верховного Суду України від 24.05.2017р. у справі № 6-1763цс16).

Отже, за даним предметом спору строк позовної давності переривався у зв'язку із розглядом Луцьким міськрайонним судом справи №161/707/13, провадження №2/161/948/13 та №161/20677/13-ц, провадження №2/161/345/14.

З врахуванням обставин переривання строку позовної давності для позивача встановлено строк в межах якого його права підлягали судовому захисту до 10.02.2017р. Між тим, останній звернувся до господарського суду з позовом - 22.06.2017р.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (ч. 4 ст. 267 Цивільного кодексу України).

Аналіз наведених норм матеріального права дає підстави для висновку, що сплив позовної давності, про застосування якої було заявлено стороною, є самостійною підставою для відмови у позові. Отже, відмова у позові через необгрунтованість (недоведеність) вимог виключає відмову в позові через пропуск позовної давності.

Аналогічну правову позицію викладено в абзаці третьому пункту 11 постанови Пленуму Верховного Суду України від 18.12.2009 № 14 «Про судове рішення у цивільній справі» (постанова ВСУ від 16.03.2016 у справі № 922/2862/14).

Якщо позивач пропустив строк позовної давності - це безумовна підстава для того, щоб залишити його позов без задоволення. Але пропуск строку може мати місце за обставин, що не залежали від позивача і які не є підставою для зупинення перебігу строків позовної давності (ст. 267 ЦК).

За виняткових обставин суд може поновити пропущений строк позовної давності й захистити пропущене право.

Позивач у заяві від 06.11.2017р. просить поновити строк звернення до суду посилаючись на таке.

Згідно Інформаційної довідки з Єдиного державного ЄДРРПНМ від 25.01.2016 року ТОВ «ОТП Факторинг Україна» стало відомо, що майно, яке є предметом позову було повторно відчужене 28.07.2015 року на користь ТзОВ «Грін Ріелті». Таким чином, саме 25.01.2016 року позивач довідався про особу, що порушує права останнього. Вважає, що позивач не зміг використати своє право на звернення стягнення на предмет іпотеки з поважних причин - а саме подвійної зміни іпотекодавця. У зв'язку з зазначеним, вважає причини пропуску строку позовної давності поважними і просить його поновити з 25.01.2016 року.

Однак, наведені в заяві обставини: зміна власника нерухомого майна, яке передано в іпотеку не впливає на обчислення строку позовної давності (ст. 23 Закон України "Про іпотеку"), оскільки, відповідно до частини 2 цієї статті особа, до якої перейшло право власності на предмет іпотеки, набуває статус іпотекодавця і має всі його права і несе всі його обов'язки за іпотечним договором у тому обсязі і на тих умовах, що існували до набуття ним права власності на предмет іпотеки, а тому підстави для поновлення строку відсутні, а відтак заява позивача до задоволення не підлягає.

Суд дослідивши документи додані до матеріалів справи, дійшов висновку про задоволення заяви відповідача щодо застосування строків позовної давності та відмову у задоволенні позовних вимог на підставі п.4 ст.267 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ст. 32-34 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Статтею 43 ГПК України передбачено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Враховуючи викладене, клопотання відповідача про застосування строків позовної давності до даного спору підлягає до задоволення.

Отже, в позові слід відмовити.

Витрати по сплаті судового збору, згідно ст.49 ГПК України, при відмові в задоволенні позовних вимог покладаються на позивача.

Керуючись ст. 256, 257, 269 Цивільного кодексу України, ст.ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,-

вирішив:

У позові відмовити.

Рішення господарського суду, у відповідності до ст.85 ГПК України, набирає законної сили після закінчення 10-денного строку з дня його прийняття, а у разі, якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення, воно набирає законної сили після закінчення 10-денного строку з дня підписання рішення, оформленого відповідно до ст.84 цього Кодексу.

Повний текст

рішення складено

13.11.2017р.

Головуюча суддя В. М. Дем`як

Судді С.В. Костюк

А.М. Кравчук