Постанова № 70193427, 07.11.2017, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 листопада 2017 року Справа № 911/1281/16 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Рогач Л.І., - головуючого, доповідача Алєєвої І.В., Дроботової Т.Б.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Першого заступника прокурора Київської областіна постановуКиївського апеляційного господарського суду від 27.06.2017у справі№ 911/1281/16 Господарського суду Київської областіза позовомПершого заступника прокурора Київської області в інтересах держави в особі: - Бориспільської районної державної адміністрації Київської області; - Служби автомобільних доріг у Київській областідо-Щасливської сільської ради Бориспільського району Київської області; - Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро-Технології Груп" - Товариства з обмеженою відповідальністю "Форца Енергія"треті особи- Державне агентство автомобільних доріг України; - ОСОБА_4; - ОСОБА_5; - ОСОБА_6; - Дочірнього підприємства "Київський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України"провизнання недійсними рішень, скасування державної реєстрації права власності та витребування земельних ділянок

за участю представників: Генеральної прокуратури УкраїниГришина Т.А. - посв. № 044815позивачівне з'явилисьвідповідачів- не з'явився - Снегир Т.А. - адвокат, дов. від 23.10.17 - Шеретова О.В. - адвокат, дог. від 30.10.17третіх осібне з'явились

ВСТАНОВИВ:

Перший заступник прокурора Київської області звернувся до господарського суду в інтересах держави в особі Бориспільської районної державної адміністрації Київської області, Служби автомобільних доріг у Київській області з позовом до Щасливської сільської ради Бориспільського району Київської області, Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро-Технології Груп", Товариства з обмеженою відповідальністю "Форца Енергія" про:

- визнання недійсними рішення Щасливської сільської ради: № 1827-29-VІ від 25.07.2013 "Про розгляд заяви Служби автомобільних доріг у Київській області щодо припинення права постійного користування частиною земельної ділянки на користь Щасливської сільської ради"; рішення від 26.12.2013 № 2022-35-VI "Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність гр. ОСОБА_4 для ведення особистого селянського господарства в с. Щасливе Бориспільского району Київської області"; рішення від 26.12.2013 № 2023-35-VI "Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність гр. ОСОБА_6 для ведення особистого селянського господарства в с.Щасливе Бориспільского району Київської області"; рішення від 26.12.2013 № 2024-35- VI "Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність гр. ОСОБА_5 для ведення особистого селянського господарства в с. Щасливе Бориспільского району Київської області".

- скасування рішення приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Калашової Л.В. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень: індексний номер 22027843 від 12.06.2015 та індексний номер 23305185 від 31.07.2015 про державну реєстрацію права власності Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро-Технології Груп" на земельні ділянки з кадастровими номерами НОМЕР_1.

- скасування рішення державного реєстратора Бориспільського міськрайонного управління юстиції Київської області про державну реєстрацію прав та їх обтяжень: індексний номер 20311924 від 26.03.2015р. про державну реєстрацію права власності Товариства з обмеженою відповідальністю "Форца Енергія" на земельну ділянку з кадастровим номером НОМЕР_2.

- витребування на користь держави в особі Бориспільської районної державної адміністрації та Служби автомобільних доріг у Київській області з незаконного володіння Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро-Технології Груп" земельні ділянки площею 0,25 га з кадастровим номером НОМЕР_3 та площею 0,25 га з кадастровим номером НОМЕР_4 загальною вартістю 438850 грн., які розташовані в адміністративних межах Щасливської сільської ради Бориспільського району Київської області.

- витребування на користь держави в особі Бориспільської районної державної адміністрації та Служби автомобільних доріг у Київській області з незаконного володіння Товариства з обмеженою відповідальністю "Форца Енергія" земельну ділянку площею 0,30 га з кадастровим номером НОМЕР_2 вартістю 263310 грн., яка розташована в адміністративних межах Щасливської сільської ради Бориспільського району Київської області.

Мотивуючи позов, прокурор вказував на те, що рішення Щасливської сільської ради про припинення права постійного користування частиною земельної ділянки на користь Щасливської сільської ради" прийнято з перевищенням повноважень, з порушенням статей 22, 122, 125, 142, 149, 152 Земельного кодексу України, пунктів 4 та 7 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів щодо розмежування земель державної та комунальної власності"; зазначав, що спірні землі відносяться до земель державної власності, а, отже, належним розпорядником спірної земельної ділянки є Бориспільська районна держана адміністрація Київської області; було відсутнє погодження Укравтодора на розпорядження спірною земельною, яка перебувала у користуванні Служби автомобільних доріг у Київській області, як того вимагає Положення про Службу автомобільних доріг у Київській області; при виділенні земельних ділянок був порушений режим спеціальних захисних зон; відтак прокурор вказував на незаконність подальшого розпорядження спірними земельними ділянками та їх перебування у власності відповідачів.

Щасливська сільська рада проти задоволення позову заперечила, зазначивши, що сільська рада, як законний розпорядник земельної ділянки, власником якої є територіальна громада села Щасливе, з дотриманням порядку припинення права постійного користування земельною ділянкою при добровільній відмові користувача землі комунальної власності, в порядку статті 142 Земельного кодексу України, при прийнятті оскаржуваних рішень діяла у межах повноважень та у спосіб, передбачений законом; спірна земельна ділянка була комунальною власністю територіальної громади села Щасливе, передача цієї земельної ділянки з комунальної у державну власність не відбувалась; твердження прокурора про порушення земельного законодавства при виділенні земельних ділянок в частині режиму спеціальних захисних зон та цільового призначення земель є безпідставними, оскільки відповідні відомості про обмеження у використанні земельних ділянок у Державному земельному кадастрі не зареєстровані, передача земельних ділянок за рішеннями здійснювалась за рахунок земель запасу, а не земель транспорту.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Агро-Технології Груп" у відзиві на касаційну скаргу також проти задоволення позову заперечувало, вказуючи на те, що прокурор не довів наявності у Служби автомобільних доріг у Київській області статусу землекористувача спірної земельної ділянки, оскільки Державний акт на право постійного користування земельної ділянкою виданий Шляхово-експлуатаційній дільниці № 639; прокурор не довів того, що спірні земельні ділянки є складовими земельної ділянки, право постійного користування на яку було припинено рішенням сільської ради; земельна ділянка, право постійного користування на яку було припинено рішенням № 1827-29VІ належала до земель комунальної власності, оскільки розташована в межах населеного пункту, не містить ознак земель державної власності, а відтак відповідач-1 діяв у межах повноважень та у спосіб, передбачений законом. Серед іншого, товариство зазначало, що заявляючи позовну вимогу про витребування майна із чужого незаконного володіння прокурор посилається одночасно на норми статей 387 та 388 Цивільного кодексу України, однак, враховуючи, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Агро-Технології Груп" є добросовісним набувачем земельної ділянки, приписи статті 387 Кодексу до спірних правовідносин застосуванню не підлягають.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Форца Енергія", заперечуючи проти позову, серед іншого, зазначало, що прокурор не довів, що саме земельні ділянки, які відведені громадянам є складовими частинами земельної ділянки щодо якої прийнято рішення № 1827-29-VI; прокурор не спростував того, що спірна земельна ділянка перебувала у комунальній власності в силу пункту 3 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розмежування земель державної та комунальної власності".

Рішенням Господарського суду Київської області від 29.07.2016 (суддя Щоткін О.В.) в задоволенні позовних вимог відмовлено.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 27.06.2017 (судді: Власов Ю.Л. - головуючий, Станік С.Р., Гончаров С.А.) перевірене судове рішення залишено без змін.

Не погоджуючись з прийнятими у справі рішеннями, Перший заступник прокурора Київської області подав до Вищого господарського суду України касаційну скаргу, в якій просив суд скасувати рішення та постанову, судів попередніх інстанцій та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити у повному обсязі. Касаційну скаргу вмотивовано доводами про порушенням судами норм матеріального та процесуального права, а саме: статей 12, 22, 67, 71, 112-116, 122, 125, 126, 152, 153, 142, 149 Земельного кодексу України, статей 16, 21, 317, 319, 387, 388, 393, 396 Цивільного кодексу України, Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів щодо розмежування земель державної та комунальної власності" не застосовані статті 4, 7, 8 Закону України "Про автомобільний транспорт", статті 34 Закону України "Про підприємства в Україні", статті 32, 33, 43 Господарського процесуального кодексу України. Так, суди встановивши обставини справи щодо права постійного користування земельною ділянкою загальною площею 46,779 га Шляхово-експлуатаційної дільниці № 639, залишили поза увагою, що правонаступництво Служби автомобільних доріг у Київській області на земельну ділянку відбувається в силу закону і складання будь-яких передаточних актів у цьому випадку законом не вимагається; земельна ділянка належить до державної власності і орган місцевого самоврядування не має права нею розпоряджатися; право постійного користування земельною ділянкою Шляхово-експлуатаційної дільниці № 639 не втрачається, а зберігається до належного його переоформлення відповідно до рішення Конституційного Суду України від 22.09.2005 про визнання неконституційним положення пункту 6 Перехідних положень Земельного кодексу України; висновки судів попередніх інстанцій про недоведеність права постійного користування спірною земельною ділянкою Службою автомобільних доріг у Київській області та, одночасно, визнання факту добровільної відмови Служби автомобільних доріг у Київській області від права користування частиною цієї ж земельної ділянки, є суперечливими; за відсутності будь-якої проектної документації на вилучення земельної ділянки орієнтовною площею 0,7 га, висновки судів попередніх інстанцій про знаходження спірних земельних ділянок за межами санітарно-захисних і охоронних зон є безпідставними.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Агро-Технології Груп" надало відзив на касаційну скаргу та просить судові рішення у справі залишити без змін, в судовому засіданні представник товариства доводи, викладені у відзиві підтримав у повному обсязі.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Форца Енергія" у судовому засіданні та у відзиві на касаційну скаргу заперечило її доводи, вказуючи на законність та обґрунтованість рішень, прийнятих у справі.

Представник Генеральної прокуратури України в судовому засіданні доводи, викладені у касаційній скарзі підтримав, просив судові рішення у справі скасувати.

Позивачі та треті особи явку представників в судове засідання не забезпечили, про час та місце розгляду касаційної скарги повідомлені належним чином.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників Генеральної прокуратури України та відповідачів, присутніх у судовому засіданні, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в рішенні та постанові, колегія суддів вважає, що касаційна скар га не підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до статті 1117 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Касаційна інстанція не має права встановлювати чи вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду або відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Суди попередніх інстанцій встановили, що 16.07.2013 Служба автомобільних доріг у Київській області в особі заступника начальника Задоя П.М. подала заяву до Щасливської сільської ради про припинення права постійного користування частиною земельної ділянки площею 0,7 га вздовж автомобільної дороги М-03 Київ-Харків-Довжанський на ділянці км 26+211-26+500 (праворуч).

Рішенням Щасливської сільської ради від 25.07.2013 № 1827-29VІ "Про розгляд заяви Служби автомобільних доріг у Київській області щодо припинення права постійного користування частиною земельної ділянки на користь Щасливської сільської ради" припинено право постійного користування цією земельною ділянкою, її вилучено та зараховано до земель запасу Щасливської сільської ради.

Після вилучення спірної земельної ділянки Щасливська сільська рада її передала у власність громадянам, а саме: рішенням Щасливської сільської ради від 26.12.2013 № 2023-35-VІ передано ОСОБА_6 у власність земельну ділянку площею 0,25 га з кадастровим номером НОМЕР_3 для ведення особистого селянського господарства; рішення Щасливської сільської ради від 26.12.2013 № 2024-35-VІ передано ОСОБА_5 у власність зазначену земельну ділянку площею 0,3 га з кадастровим номером НОМЕР_2 для ведення особистого селянського господарства; рішенням Щасливської сільської ради від 26.12.2013 за № 2022-35-VІ передано ОСОБА_4 у власність земельну ділянку площею 0,25 га з кадастровим номером НОМЕР_4 для ведення особистого селянського господарства. Пунктом 2 вказаних рішень земельні ділянки віднесено до категорії земель сільськогосподарського призначення.

Також встановлено, що в подальшому, ОСОБА_4 відчужила належну їй земельну ділянку на користь ОСОБА_14; рішенням Щасливської сільської ради від 12.06.2014 за № 2204-41-VI "Про затвердження проекту землеустрою щодо зміни цільового призначення земельної ділянки із земель сільськогосподарського призначення на землі промисловості, транспорту, зв'язку, енергетики, оборони та іншого призначення ОСОБА_14 в межах с. Щасливе на території Щасливської сільської ради Бориспільського району Київської області" земельну ділянку з кадастровим номером НОМЕР_4 віднесено до земель промисловості, транспорту, зв'язку, енергетики, оброни та іншого призначення.

Рішенням Щасливської сільської ради від 12.06.2014 за № 2205-41-VI "Про затвердження проекту землеустрою щодо зміни цільового призначення земельної ділянки із земель сільськогосподарського призначення на землі промисловості, транспорту, зв'язку, енергетики, оборони та іншого призначення ОСОБА_6 в межах с. Щасливе на території Щасливської сільської ради Бориспільського району Київської області" земельну ділянку з кадастровим номером НОМЕР_3 віднесено до земель промисловості, транспорту, зв'язку, енергетики, оброни та іншого призначення.

Рішенням Щасливської сільської ради від 12.06.2014 за № 2206-41-VI "Про затвердження проекту землеустрою щодо зміни цільового призначення земельної ділянки із земель сільськогосподарського призначення на землі промисловості, транспорту, зв'язку, енергетики, оборони та іншого призначення ОСОБА_5 в межах с. Щасливе на території Щасливської сільської ради Бориспільського району Київської області" земельну ділянку з кадастровим номером НОМЕР_2 віднесено до земель промисловості, транспорту, зв'язку, енергетики, оброни та іншого призначення.

Суди встановили, що за змістом протоколу загальних зборів засновників Товариства з обмеженою відповідальністю "Форца Енергія" земельну ділянку з кадастровим номером НОМЕР_2 площею 0,3 га передано Товариству одним із засновників - ОСОБА_5 в якості вкладу до статутного капіталу підприємства. Також земельні ділянки з кадастровими номерами НОМЕР_1 на підставі укладених договорів купівлі-продажу від 12.06.2015 та від 31.07.2015 відчужено на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро-Технології Груп".

Відповідно до інформаційних довідок з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно право власності на земельні ділянки за кадастровими номерами НОМЕР_1 належить Товариству з обмеженою відповідальністю "Агро-Технології Груп" та на земельну ділянку за кадастровим номером НОМЕР_2 Товариству з обмеженою відповідальністю "Форца Енергія".

Звертаючи з позовом, прокурор зазначав, що, з метою здійснення транспортних перевезень між регіонами України, Службі автомобільних доріг у Київській області надано в постійне користування для розміщення автомобільного шляху міжнародного значення частина міжнародної автомобільної дороги М-03 Київ-Харків-Довжанський площею 46,779 га землі, що підтверджується державним актом на право постійного користування землею І-КВ №003668 від 09.11.2000.

Згідно з Положенням про Службу автомобільних доріг у Київській області, затвердженим наказом Державного агентства автомобільних доріг України від 02.11.2011 № 12, остання є державною організацією, що належить до сфери управління Державного агентства автомобільних доріг України (орган державної влади), предметом діяльності якої є реалізація єдиної транспортної політики у дорожньо-транспортному комплексі, що здійснюється Міністерством транспорту та зв'язку України, стосовно розвитку та утримання існуючої мережі автомобільних доріг загального користування в регіоні.

Таким чином, спірна земельна ділянка, на думку прокурора, перебуває у державній власності, а користувачем є державне підприємство, припинення права постійного користування Служби автомобільних доріг у Київській області земельною ділянкою державної власності здійснено Щасливською сільською радою Бориспільського району з перевищенням повноважень та з порушенням режиму використання спеціальних захисних зон.

Дослідивши наявні докази, суди попередніх інстанцій встановили, що 09.11.2000 Щасливська сільська рада народних депутатів видала Державний акт на право постійного користування землею серія НОМЕР_5, відповідно до якого Шляхово-експлуатаційній дільниці № 639 надається у постійне користування 46,779 га землі в межах згідно з планом землекористування. Землю надано під автомобільні шляхи.

На підставі наказу Міністерства транспорту України № 518 від 01.08.2001, Шляхово-експлуатаційна дільниця № 639 реорганізована шляхом приєднання до Державного підприємства "Київське обласне управління по будівництву, ремонту і експлуатації автомобільних доріг".

15.04.2003 наказом Державної служби автомобільних доріг України (Укравтодор) за № 155, створено Службу автомобільних доріг у Київській області; пунктом 11 цього наказу на Державне підприємство "Київське обласне управління по будівництву, ремонту і експлуатації автомобільних доріг" було покладено обов'язок передати з балансу, а Службі автомобільних доріг у Київській області прийняти на баланс і експлуатаційне утримання автомобільну дорогу державного значення протяжністю 698,6 км разом із спорудами на них.

26.12.2003 Державна служба автомобільних доріг України (Укравтодор) видала наказ № 770, відповідно до якого Державне підприємство "Київське обласне управління по будівництву, ремонту і експлуатації автомобільних доріг" реорганізоване шляхом перетворення у Дочірнє підприємство "Київський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "України".

29.03.2004 Служба автомобільних доріг у Київській області та комісія з реорганізації Державного підприємства "Київське обласне управління по будівництву, ремонту і експлуатації автомобільних доріг" підписали акт прийому-передачі основних засобів, відповідно до якого Державне підприємство Київське обласне управління по будівництву, ремонту і експлуатації автомобільних доріг передало, а Служба автомобільних доріг у Київській області прийняла на баланс автомобільні дороги разом із спорудами на них, у тому числі державну дорогу М-03 Київ-Харків.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, місцевий господарський суд вказав, що відсутні правові підстави для віднесення спірної земельної ділянки до земель державної власності, відтак, сільська рада правомірно та в межах повноважень розпорядилася землями комунальної власності, право постійного користування земельною ділянкою не зареєстровано за Службою автомобільних доріг у Київській області, а матеріали справи взагалі не містять доказів того, що земельні ділянки за кадастровими номерами НОМЕР_3, НОМЕР_4 та НОМЕР_2 були складовими тієї земельної ділянки, право постійного користування на яку було припинено рішенням Щасливської сільської ради від 25.07.2013 № 1827-29VІ "Про розгляд заяви Служби автомобільних доріг у Київській області щодо припинення права постійного користування частиною земельної ділянки на користь Щасливської сільської ради"; наданий прокурором План ділянки на припинення права постійного користування М1:2000 та Схема земельних ділянок не містять всіх необхідних ідентифікуючих даних, що дозволяють встановити співвідношення спірних земельних ділянок, відомостей про їх складання сертифікованим інженером-геодезистом та/чи інженером-землевпорядником, не містять підпису цих осіб, у зв'язку з чим вказані документи не можуть вважатись належним та допустимим доказом у справі.

Переглядаючи справу за приписами статті 101 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції відзначив, що спірні земельні ділянки знаходяться в межах населеного пункту с. Щасливе Бориспільського району Київської області, розташовані поряд та вздовж автомобільної дороги М-03 Київ - Харків на відстані 30 і більше метрів від осі дороги, не порушують встановлені нормативи до ширини автодороги та не впливають на її експлуатаційні показники, докази порушення при цьому законодавства в частині режиму спеціальних, санітарно-захисних зон та цільового призначення земель відсутні; суду не надано належних доказів, підтверджуючих передачу Державним підприємством "Київське обласне управління по будівництву, ремонту і експлуатації автомобільних доріг" спірних земельних ділянок Службі автомобільних доріг у Київській області та виникнення у останньої права користування цими земельними ділянками. Також не подано суду належних доказів (передаточного балансу, передавального акту) передачі права постійного користування спірними земельними ділянками від Шляхово-експлуатаційна дільниця № 639 до Державного підприємства "Київське обласне управління по будівництву, ремонту і експлуатації автомобільних доріг", та в подальшому до Дочірнього підприємства "Київський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "України".

Відповідно апеляційний суд погодився з висновками місцевого суду, що прокурором та позивачі не довели суду, що на день набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розмежування земель державної та комунальної власності" (01.01.2013) спірні земельні ділянки перебували у постійному користуванні органів державної влади, державних підприємств, установ, організацій, та, відповідно, належали до державної власності.

Також суд відхилив вимоги про скасування рішень державного реєстратора за відсутності доказів визнання недійсними правочинів, на підставі яких вони вчинені, та вимоги про витребування земельної ділянки, як набутої відповідачами на законних підставах.

Судова колегія зазначає про таке.

Відповідно до статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно з статтею 84 Земельний кодекс України у державній власності перебувають усі землі України, крім земель комунальної та приватної власності. Право державної власності на землю набувається і реалізується державою через органи виконавчої влади відповідно до повноважень, визначених цим Кодексом

Відповідно до частини першої пункту 12 Перехідних положень Земельного кодексу України до розмежування земель державної та комунальної власності повноваження щодо розпорядження землями (крім земель, переданих у приватну власність, та земель, зазначених в абзаці третьому цього пункту) в межах населених пунктів здійснюють відповідні сільські, селищні, міські ради, а за межами населених пунктів - відповідні органи виконавчої влади.

Згідно з пунктом 3 розділу 2 Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розмежування земель державної та комунальної власності" з дня набрання чинності цим Законом землями комунальної власності відповідних територіальних громад вважаються: а) земельні ділянки: на яких розташовані будівлі, споруди, інші об'єкти нерухомого майна комунальної власності відповідної територіальної громади; які перебувають у постійному користуванні органів місцевого самоврядування, комунальних підприємств, установ, організацій; б) всі інші землі, розташовані в межах відповідних населених пунктів, крім земельних ділянок приватної власності та земельних ділянок, зазначених у підпунктах "а" і "б" пункту 4 цього розділу.

Відповідно до пункту 4 розділу 2 Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розмежування земель державної та комунальної власності" у державній власності залишаються: а) розташовані в межах населених пунктів земельні ділянки: на яких розташовані будівлі, споруди, інші об'єкти нерухомого майна державної власності; які перебувають у постійному користуванні органів державної влади, державних підприємств, установ, організацій; г) усі інші землі, розташовані за межами населених пунктів, крім земельних ділянок приватної власності та земельних ділянок, зазначених у підпункті "а" пункту 3 цього розділу.

Згідно з пунктом 7 розділу 2 Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розмежування земель державної та комунальної власності" з дня набрання чинності цим законом землі державної та комунальної власності в Україні вважаються розмежованими.

За статтею 19 Земельного кодексу України землі України за основним цільовим призначенням поділяються на відповідні категорії, у тому числі, землі промисловості, транспорту, зв'язку, енергетики, оборони та іншого призначення, а відповідно до статті 67 Земельного кодексу України до земель транспорту належать землі, надані підприємствам, установам та організаціям, зокрема, залізничного транспорту для виконання покладених на них завдань щодо експлуатації, ремонту і розвитку об'єктів транспорту. Землі транспорту можуть перебувати у державній, комунальній та приватній власності.

Згідно зі статтею 37 Цивільного кодексу Української РСР юридична особа припиняється шляхом ліквідації або реорганізації (злиття, поділу або приєднання). При злитті і поділі юридичних осіб майно (права і обов'язки) переходить до нововиниклих юридичних осіб. При приєднанні юридичної особи до іншої юридичної особи її майно (права і обов'язки) переходить до останньої. Майно переходить в день підписання передаточного балансу, якщо інше не передбачене законом або постановою про реорганізацію.

Відповідно до статті 107 Цивільного кодексу України після закінчення строку для пред'явлення вимог кредиторами та задоволення чи відхилення цих вимог комісія з припинення юридичної особи складає передавальний акт (у разі злиття, приєднання або перетворення) або розподільчий баланс (у разі поділу), який має містити положення про правонаступництво щодо майна, прав та обов'язків юридичної особи, що припиняється шляхом поділу, стосовно всіх її кредиторів та боржників, включаючи зобов'язання, які оспорюються сторонами.

За статтею 141 Земельного кодексу України (в редакції станом на час прийняття спірного рішення) підставами припинення права користування земельною ділянкою є: а) добровільна відмова від права користування земельною ділянкою; в) припинення діяльності державних чи комунальних підприємств, установ та організацій.

Посилаючись на правовий висновок Верховного Суду України у постанові від 21.02.2011 у справі № 21-3а11, за яким припинення права користування земельною ділянкою з підстави припинення установи допускається лише у випадку, коли припинення останньої виключає правонаступництво, прокурор залишив поза увагою, що Державне підприємство "Київське обласне управління по будівництву, ремонту і експлуатації автомобільних доріг" було реорганізоване шляхом перетворення у Дочірнє підприємство "Київський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "України".

Докази визначення Служби автомобільних доріг у Київській області за наслідками перетворення Державного підприємства "Київське обласне управління по будівництву, ремонту і експлуатації автомобільних доріг" правонаступником цього підприємства відсутні, а суди повно та вірно встановили, що передача майна підприємства за наслідками його перетворення до Служби автомобільних доріг у Київській області відбувалася відповідно до наказу та складеного акта приймання-передачі, відомості про перебування переданого за актом приймання-передачі нерухомого майна на спірній земельній ділянці не надані.

Також суди вірно взяли до уваги, положення земельного законодавства щодо порядку розмежування земель на землі державної та комунальної власності та належно з'ясували повноваження органу місцевого самоврядування розпоряджатися відповідною земельною ділянкою в межах населеного пункту.

Згідно з статтею 71 Земельного кодексу України до земель автомобільного транспорту належать землі під спорудами та устаткуванням енергетичного, гаражного і паливороздавального господарства, автовокзалами, автостанціями, лінійними виробничими спорудами, службово-технічними будівлями, станціями технічного обслуговування, автозаправними станціями, автотранспортними, транспортно-експедиційними підприємствами, авторемонтними заводами, базами, вантажними дворами, майданчиками контейнерними та для перечеплення, службовими та культурно-побутовими будівлями й іншими об'єктами, що забезпечують роботу автомобільного транспорту.

Відповідно до статті 112 Земельного кодексу України охоронні зони створюються уздовж земель транспорту для забезпечення нормальних умов їх експлуатації, запобігання ушкодження, а також зменшення їх негативного впливу на людей та довкілля, суміжні землі та інші природні об'єкти.

Згідно з статті 114 Земельного кодексу України санітарно-захисні зони створюються навколо об'єктів, які є джерелами виділення шкідливих речовин, запахів, підвищених рівнів шуму, вібрації, ультразвукових і електромагнітних хвиль, електронних полів, іонізуючих випромінювань тощо, з метою відокремлення таких об'єктів від територій житлової забудови. У межах санітарно-захисних зон забороняється будівництво житлових об'єктів, об'єктів соціальної інфраструктури та інших об'єктів, пов'язаних з постійним перебуванням людей.

Розглянувши доводи прокурора, суди з'ясували, що суду не подано доказів, підтверджуючих, що спірні земельні ділянки знаходяться в межах охоронних або санітарно-захисних зон, навпаки, як вбачається з пояснень Служби автомобільних доріг у Київській області, спірні земельні ділянки не порушують встановлені нормативи до ширини автодороги і не впливають на її експлуатаційні показники, накладень спірних земельних ділянок на смугу відводу автомобільної дороги М-03 Київ-Харків в межах Щасливської сільської ради не виявлено.

Відповідно до статті 20 Земельного кодексу України віднесення земель до тієї чи іншої категорії здійснюється на підставі рішень місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень. Зміна цільового призначення земельних ділянок здійснюється за проектами землеустрою щодо їх відведення. Зміна цільового призначення земельних ділянок комунальної власності провадиться органами місцевого самоврядування, які приймають рішення про затвердження проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок та передачу цих ділянок у власність або надання у користування, що й здійснено сільською радою за змістом наявних матеріалів справи.

Також суд апеляційної інстанції вірно звернув увагу, що, оспорюючи рішення державного реєстратора, прокурор не надав доказів недійсності правочинів, за наслідками яких вчинялися такі реєстраційні дії, не заявив такі вимоги у цій справі. Що ж до недійсності чи скасування рішень державного реєстратора у зв'язку з допущеними ним порушеннями законодавства при вчиненні реєстраційних дій, та такий спір не є підвідомчим господарським судам, оскільки його підставою не є спір про право.

Доводи касаційної скарги про порушення господарськими судами норм матеріального та процесуального права суперечать дійсним обставинам справи та приписам чинного законодавства, не спростовують обґрунтованих висновків судів, фактично зводяться до переоцінки обставин, належно та повно встановлених судами, та не беруться колегією суддів до уваги з огляду на положення статті 1117 Господарського процесуального кодексу України.

Рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин. Обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, які мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Перевіривши у відповідності до частини другої статті 1115 Господарського процесуального кодексу України юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення у рішенні місцевого та постанові апеляційного господарського суду, колегія суддів дійшла висновків, що господарські суди в порядку статей 43, 99, 101 Господарського процесуального кодексу України розглянули всебічно, повно та об'єктивно в судовому процесі всі обставини справи в їх сукупності; дослідили подані сторонами в обґрунтування своїх вимог та заперечень докази, вірно застосували норми матеріального та процесуального права, що регулюють спірні правовідносини; підстав для скасування судових рішень з мотивів, наведених у касаційній скарзі, не вбачається.

На підставі викладеного, керуючись статтями 1115, 1117, пунктом 1 статті 1119, статтями 11111, 11112 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Першого заступника прокурора Київської області залишити без задоволення.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 27.06.2017 у справі № 911/1281/16 Господарського суду Київської області та рішення Господарського суду Київської області від 29.07.2017 залишити без змін.

Головуючий Л. Рогач

Судді І. Алєєва

Т. Дроботова