Постанова № 70193395, 07.11.2017, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 листопада 2017 року Справа № 910/16039/16

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Рогач Л.І., - головуючого, доповідача Алєєвої І.В., Дроботової Т.Б.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Айрен Дейл"на постанову Київського апеляційного господарського суду від 15.06.2017у справі№ 910/16039/16Господарського судуміста Києваза позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Портман Тим Україна"до- Товариства з обмеженою відповідальністю "Айрен Дейл" - Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробниче підприємство "Побутрембудматеріали" - Товариства з обмеженою відповідальністю "Стейт Ойл" - Товариства з обмеженою відповідальністю "НБК-2015"провизнання правочинів нікчемними та застосування наслідків недійсності нікчемного правочину

за участю представників: позивачаТокменко В.В.- предст. дов. від 29.12.2016;відповідачів- Томчишин А.І.- предст. дов. від 06.07.2017; - не з'явився; - Сахошко М.О. - предст. дов. від 23.03.2017; - не з'явився;

ВСТАНОВИВ:

31.08.2016 Товариство з обмеженою відповідальністю "Айрен Дейл" звернулося до господарського суду з позовом про визнання нікчемними:

- договору купівлі-продажу, укладеного 22.07.2016 Товариством з обмеженою відповідальністю "Виробниче підприємство "Побутрембудматеріали" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Айрен Дейл", посвідчений приватним нотаріусом міського нотаріального округу Найда О.І. за реєстровим № 909, на підставі якого прийнято рішення № 30586015 від 22.07.2016 про реєстрацію за Товариством з обмеженою відповідальністю "Айрен Дейл" права власності на комплекс обслуговування автотранспорту загальною площею 639,2 м.кв., розташований за адресою: Волинська область, Любомльський район, с. Старовойтове, вул. Прикордонників, будинок 7-А та застосувати до нього наслідки нікчемного правочину шляхом скасування реєстрації за Товариством з обмеженою відповідальністю "Айрен Дейл" права власності на зазначений комплекс;

- договору оренди від 22.07.2016, укладеного Товариством з обмеженою відповідальністю "Айрен Дейл" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Стейт Оіл", посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Найда О.І. та зареєстрованого в реєстрі за № 918, на підставі якого прийнято рішення № 30597985 від 22.07.2016 про реєстрацію права користування (найму (оренди)) будівлею або іншими капітальними спорудами та застосувати до нього наслідки нікчемного правочину шляхом скасування реєстрації права користування;

- договору іпотеки від 22.07.2016, укладеного Товариством з обмеженою відповідальністю "Айрен Дейл" та Товариством з обмеженою відповідальністю "НБК-2015", посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Найда О.І. та зареєстрованого в реєстрі за № 910, на підставі якого прийнято рішення № 30588072 від 22.07.2016 про реєстрацію іпотеки та застосувати до нього наслідки нікчемного правочину шляхом скасування реєстрації іпотеки.

Позовні вимоги вмотивовано нікчемністю зазначених вище правочинів відповідно до статті 228 Цивільного кодексу України, як такі, що спрямовані на позбавлення позивача приватної власності, за відсутності заборони визнати нікчемний правочин недійсним у судовому порядку зі зазначенням про це у резолютивній частині рішення, застосувавши наслідки нікчемності правочинів.

Відповідачі Товариство з обмеженою відповідальністю "Айрен Дейл" та Товариство з обмеженою відповідальністю "Стейт Оіл" заперечили проти позову, як необґрунтованого, вказавши, що правочини не є такими, що порушують публічний порядок.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 03.10.2016 (Карабань Я.А.) позов задоволено повністю; визнано недійсним договір купівлі-продажу малого комплексу обслуговування автотранспорту від 22.07.2016, укладений Товариством з обмеженою відповідальністю "Виробниче підприємство "Побутрембудматеріали" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Айрен Дейл", посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Найда О.І. зареєстрований в реєстрі за № 909, та скасовано реєстраційний запис № 15528794 від 22.07.2016 в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно; визнано недійсним договір оренди від 22.07.2016, укладений Товариством з обмеженою відповідальністю "Айрен Дейл" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Стейт Оіл", посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Найда О.І. та зареєстрований в реєстрі за № 918, та скасовано реєстраційний запис № 15541513 від 22.07.2016 в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно; визнано недійсним договір іпотеки від 22.07.2016, укладений Товариством з обмеженою відповідальністю "Айрен Дейл" та Товариством з обмеженою відповідальністю "НБК-2015", посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Найда О.І. та зареєстрований в реєстрі за № 910, та скасовано реєстраційний запис № 15531082 від 22.07.2016 в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно; розподілено судові витрати.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 15.06.2017 (судді: Отрюх Б.В., Тищенко А.І., Майданевич А.Г.) рішення Господарського суду міста Києва залишено без змін, як законне та обґрунтоване.

Не погоджуючись з висновками судів попередніх інстанцій, Товариство з обмеженою відповідальністю "Айрен Дейл" подало до Вищого господарського суду України касаційну скаргу, в якій просило рішення та постанову у цій справі скасувати, прийняти нове рішення, яким повністю відмовити у задоволенні позовних вимог. В обґрунтування скарги Товариство з обмеженою відповідальністю "Айрен Дейл" посилалось на порушення судами норм матеріального та процесуального права, а саме: суди надали неправильну оцінку наявним у матеріалах справи доказам та всупереч матеріалам справи та приписам статей 316, 317, 328 Цивільного кодексу України дійшли неправомірного висновку про відсутність у Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробниче підприємство "Побутрембудматеріали" права власності на спірне нерухоме майно на момент вчинення правочину; суди неправильно визначили момент набуття права власності позивачем, не врахувавши вимоги законодавства про державну реєстрацію речових прав; невірно застосували статтю 35 Господарського процесуального кодексу України, взявши до уваги судові рішення з невідповідним суб'єктним складом учасників; кваліфікація зазначених у позові правочинів як нікчемних не відповідає змісту статті 228 Цивільного кодексу України, не враховує відсутність ознаки вини скаржника; суди застосували наслідки нікчемності правочинів, не передбачені чинним законодавством.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Виробниче підприємство "Побутрембудматеріали" та Товариство з обмеженою відповідальністю "НБК-2015" не скористались процесуальним правом на участь своїх представників у судовому засіданні касаційної інстанції та правом направлення відзиву на касаційну скаргу.

Позивач у судовому засіданні заперечив доводи касаційної скарги.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників сторін, присутніх у судовому засіданні, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в судових рішеннях, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково з таких підстав.

Відповідно до статті 1117 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Касаційна інстанція не має права встановлювати чи вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду або відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

За частиною другою статті 215 Цивільного кодексу України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Однак це не виключає за необхідності захистити порушене право можливості подати позов про визнання недійсним нікчемного правочину (господарського договору). З'ясувавши, що оспорюваний правочин є нікчемним, господарський суд зазначає у резолютивній частині рішення про його недійсність.

Правові наслідки недійсності нікчемного правочину, які встановлені законом, не можуть змінюватися за угодою сторін (частина четверта статті 216 Цивільного кодексу України).

Частиною першою статті 228 Цивільного кодексу України визначено, що правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним, а за частиною другою статті 228 Цивільного кодексу України правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Господарські суди попередніх інстанцій встановили, що 09.07.2013 Товариство з обмеженою відповідальністю "Вірго-Україна ЛТД" та Товариство з обмеженою відповідальністю "Портман Тим Україна" уклали договір купівлі-продажу, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Мельник Л.С. та зареєстрований в реєстрі за № 2649 (далі договір купівлі-продажу від 09.07.2013), на підставі якого Товариство з обмеженою відповідальністю "Портман Тим Україна" набуло право власності на об'єкт нерухомого майна - малий комплекс обслуговування автотранспорту загальною площею 639,2 м.кв., розташований за адресою: Волинська область, Любомльський район, с. Старовойтове, вул. Прикордонників, будинок 7-А (далі - майно).

Рішенням Господарського суду Волинської області від 05.04.2016, залишеним без змін постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 01.06.2016 та постановою Вищого господарського суду України від 20.07.2016 у справі № 903/34/16 за позовом ТОВ "Портман Тим Україна" до ТОВ "Виробниче підприємство "Побутрембудматеріали", ТОВ ""Техно-Сервіс Плюс", треті особи СТ "Станіславінвест" та ТОВ "Будтрейд Плюс" про визнання права власності та витребування майна з незаконного володіння позов задоволено повністю; визнано за ТОВ "Портман Тим Україна" право власності на майно та витребувано це нерухоме майно з незаконного володіння ТОВ "Виробниче підприємство "Побутрембудматеріали".

Однак 22.07.2016 ТОВ "Виробниче підприємство "Побутрембудматеріали" (продавець) та Товариство з обмеженою відповідальністю "Айрен Дейл" (покупець) уклали договір купівлі-продажу, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Найда О.І. та зареєстрований в реєстрі за № 909 на підставі якого ТОВ "Айрен Дейл" набуло право власності на Майно.

Також 22.07.2016:

- ТОВ "Айрен Дейл" як орендодавець та ТОВ "Стейт Оіл" як орендар уклали договір оренди, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Найда О.І. та зареєстрований в реєстрі за № 918 (далі Договір оренди) предметом якого є передача ТОВ "Айрен Дейл" у користування ТОВ "Стейт Оіл" Майно/частину Майна;

- ТОВ "Айрен Дейл" як іпотекодавець та ТОВ "НБК-2015" як іпотекодержатель уклали договір іпотеки, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Найда О.І. та зареєстрований в реєстрі за № 910 (далі Договір іпотеки), за умовами якого в забезпечення виконання свого зобов'язання у розмірі 1440000 грн. в строк до 22.10.2016 ТОВ "Айрен Дейл" передало Майно в іпотеку ТОВ "НБК-2015".

22.07.2016 на підставі вказаних вище договорів приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Найда О.І. вніс до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборони відчуження об'єктів нерухомого майна реєстраційний запис № 15528794 про право власності, реєстраційний запис № 15541513 про право користування, реєстраційний запис № 15531082 про іпотеку та реєстраційний запис №15532048 про обтяження.

Також на підставі аналізу змісту судових рішень у справі № 903/34/16 суди з'ясували, що спір з приводу права власності ТОВ "Портман Тим Україна" на Майно розглядався судами неодноразово.

Так, Майно було предметом розгляду в справі № 903/134/13-г, в межах якої розглядалось питання визнання недійсним правочину щодо відчуження спірного майна, оформленого актом приймання-передачі (без дати та номеру), у відповідності до якого майно було передано від ТОВ "Техно-Сервіс Плюс" до ТОВ "Вірго-Україна ЛТД", визнання недійсним правочину щодо відчуження нерухомого майна, що був оформлений договором купівлі-продажу, укладеним ТОВ "Вірго-Україна ЛТД" та ТОВ "Портман Тим Україна" та застосування наслідків визнання правочинів недійсними шляхом повернення майна ТОВ "Техно-Сервіс Плюс".

Рішенням Господарського суду Волинської області від 09.09.2015 та постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 11.01.2016 у справі № 903/134/13-г встановлено, що ТОВ "Портман Тим Україна" є добросовісним набувачем Майна, оскільки Майно придбане ТОВ "Портман Тим Україна" за відплатним договором і останнє не знало і не могло знати про те, що ТОВ "Вірго-Україна ЛТД" не мало права відчужувати майновий комплекс, відмовлено у задоволенні вимоги про визнання договору купівлі-продажу нерухомого майна від 09.07.2013, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Мельник Л.С. та зареєстрований в реєстрі за № 2649, недійсним.

Водночас під час розгляду судами справи № 903/134/13-г:

- ТОВ "Техно-Сервіс Плюс" здійснило відчуження спірного Майна на користь Споживчого товариства "Станіславінвест" (далі СТ "Станіславінвест") за договором купівлі-продажу від 15.06.2015;

- 17.06.2015 Майно було відчужено СТ "Станіславінвест" на користь ТОВ "Будтрейд Плюс";

- 29.08.2015 Майно у ТОВ "Будтрейд Плюс" за договором купівлі-продажу нерухомого майна придбало ТОВ "Виробниче підприємство "Побутрембудматеріали".

Зі змісту постанови Вищого господарського суду України від 20.07.2016 у справі № 903/34/16 також слідує, що:

- ТОВ "Портман Тим Україна" направило на адресу реєстраційної служби Любомльського районного управління юстиції лист з повідомленням про наявність судового спору та проханням не вчиняти будь-яких реєстраційних дій до розгляду справи;

- Державний реєстратор реєстраційної служби Любомльського районного управління юстиції Волинської області Троць М.А. вчинив протиправні, незаконні дії щодо реєстрації спірного майна, а саме, взагалі видалив з державного реєстру інформацію про власність ТОВ "Портман Тим Україна" і зареєстрував спірне майно за ТОВ "Техно-Сервіс Плюс";

- реєстраційні дії були оскаржені ТОВ "Портман Тим Україна" до адміністративного суду;

- постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22.09.2015 року визнані протиправними дії Державного реєстратора щодо прийняття рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень та внесення запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності на спірне майно за ТОВ "Техно-Сервіс Плюс", зобов'язано Державного реєстратора вчинити дії щодо скасування такого запису та встановлено, що на момент прийняття рішення про державну реєстрацію прав та обтяжень за № 22065328, тобто 15.06.2015, рішення Господарського суду Волинської області від 26.08.2014, на підставі якого внесено запис № 10032648 вже було скасовано постановою Верховного Суду України від 29.04.2015;

- ухвалою Вищого адміністративного суду України від 28.01.2016 у справі № К/800/44090/15 за позовом ТОВ "Портман Тим Україна" до Державного реєстратора реєстраційної служби Любомльського районного управління юстиції Волинської області Троць М.А. про визнання протиправними дій, визнання незаконними та скасування рішення та запису, зобов'язання вчинити дії залишено без змін постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 22.09.2015, якою позов було задоволено; при цьому Вищий адміністративний суд України, зазначив, що рішенням господарського суду Волинської області від 26.08.2014 не визнавалося право власності на спірне майно і взагалі не вирішувалося питання про право власності, тому вказане рішення не є підставою для державної реєстрації права власності.

Задовольняючи позовні вимоги, місцевий господарський суд вказав, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Виробниче підприємство "Побутрембудматеріали", всупереч імперативному припису Конституції України щодо обов'язковості виконання судового рішення та за наявності судового рішення про визнання права власності на майно за позивачем, яке набрало законної сили, відчужив спірне майно, чим порушив гарантоване Конституцією України право власності позивача, що свідчить про нікчемність укладених щодо цього майна правочинів, обрав спосіб захисту прав позивача шляхом визнання недійсними зазначених у позові правочинів та застосував наслідки у вигляді скасування реєстраційних записів про речові права відповідачів на це майно.

Переглядаючи справу в повному обсязі за приписами статті 101 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції погодився з висновками місцевого господарського суду та вказав, що саме позивач є власником майна та права позивача систематично порушуються шляхом належного йому на праві власності майна на користь інших осіб, що унеможливлює реалізацію ним свого права на мирне володіння майном, гарантоване в тому числі статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, отже, укладений договір купівлі-продажу майна особою, у якої було відсутнє право власності на це майно, та повноваження на розпорядження ним, спрямований на незаконне заволодіння майном позивача, а, відтак, є таким, що порушує публічний порядок; так само спрямовані на заволодіння майном і укладені після договору купівлі-продажу договір оренди та договір іпотеки; місцевий суд вірно обрав спосіб захисту, який є найдієвішим та захистить порушене право позивача.

Також суд апеляційної інстанції вказав на право суду вийти за межі позовних вимог та визнати недійним пов'язаний з предметом спору правочин, який суперечить законодавству.

Судова колегія зазначає, що, як вже вказано вище, положеннями статті 228 Цивільного кодексу України визначено правочини, які є нікчемними, як такі, що порушують публічний порядок.

Такими є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об'єктів цивільного права тощо.

Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не вважаються такими, що порушують публічний порядок.

При кваліфікації правочину за статтею 228 Цивільного кодексу України потрібно враховувати вину, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

Такий правовий висновок висловлено, зокрема, у постанові Верховного Суду України від 13.04.2016 у справі N 6-1528цс15.

Вказуючи на те, що зазначені у позові правочини є нікчемними за ознакою порушення права позивача на мирне володіння майном, суди не обґрунтували, якій з наведених вище ознак нікчемності правочинів відповідають встановленим ними обставинам справи, враховуючи, зокрема, що спірне майно за змістом судових рішень з володіння позивача не вибувало, не навели, в чому полягає вина кожної зі сторін правочинів, визначених як нікчемні.

Згідно з частиною першою статті 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Приписами статті 203 Цивільного кодексу України передбачені загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, зокрема, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Судам відповідно до статті 215 Цивільного кодексу України необхідно розмежовувати види недійсності правочинів: нікчемні правочини - якщо їх недійсність встановлена законом (частина перша статті 219, частина перша статті 220, частина перша статті 224 Цивільного кодексу України тощо), та оспорювані - якщо їх недійсність прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує їх дійсність на підставах, встановлених законом (частина друга статті 222, частина друга статті 223, частина перша статті 225 Цивільного кодексу України тощо).

Відповідно до статті 204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Водночас предмет та підстави позову визначаються позивачем у позовній заяві, а суд, розглядаючи справу, не має права виходити за межі предмету та підстав позову, крім випадків, встановлених статтею 83 Господарського процесуального кодексу України.

Всупереч викладеному, місцевий господарський суд вийшов за межі предмету позову про визнання правочинів нікчемними та розглянув позов про недійсність правочинів, не зазначивши про відповідне клопотання заінтересованої особи.

Суд апеляційної інстанції, переглядаючи справу, невірно застосував пункт 1 статті 79 Господарського процесуального кодексу України, не врахувавши, що визнані недійсними правочини не є пов'язані з предметом спору, а самі і є предметом спору, відтак, не надав оцінку фактичній зміні предмету позову.

Також, вказуючи про скасування державної реєстрації як наслідків нікчемності (недійсності) правочинів, суди не врахували, що такі наслідки визначаються законом та не дослідили відповідність позовних вимог в цій частині приписам статей 216, 228 Цивільного кодексу України.

Відтак, висновки господарських судів щодо задоволення позовних вимог є передчасними та такими, що не відповідають положенням статі 43 Господарського процесуального кодексу України про всебічний, повний та об'єктивний розгляд в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності.

Рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин; обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, які мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Перевіривши у відповідності до частини 2 статті 1115 Господарського процесуального кодексу України юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення у постанові апеляційного суду, колегія суддів дійшла висновків про те, що господарські суди вирішили спір всупереч вимогам статей 4-2, 4-3, 33, 34, 43, 101, 105 Господарського процесуального кодексу України, вийшовши за межі позовних вимог та не розглянувши повно та об'єктивно в судовому процесі всі обставини справи в їх сукупності, не встановили обставини, які є необхідні для визначення нікчемності правочинів відповідно до статті 228 Цивільного кодексу України.

Під час нового розгляду справи, судам слід врахувати вищенаведене, та вирішити спір у відповідності до вимог чинного законодавства.

На підставі викладеного, керуючись статтями 1115, 1117, пунктом 3 статті 1119, статтею 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Айрен Дейл" задовольнити частково.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 15.06.2017 у справі № 910/16039/16 Господарського суду міста Києва та рішення Господарського суду міста Києва від 03.10.2016 скасувати.

Справу направити на новий розгляд до Господарського суду міста Києва.

Головуючий Л. Рогач

Судді: І. Алєєва

Т.Дроботова