Ухвала суду № 70193339, 08.11.2017, Апеляційний суд Чернівецької області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08 листопада 2017 року м. Чернівці

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Чернівецької області у складі:

Головуючого - судді Кулянди М.І.

суддів: Владичана А.І., Одинака О.О.

секретар Чубрей І.І.

за участю: представника позивача ОСОБА_1, відповідача ОСОБА_2,представника відповідача ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства Комерційний Банк «ПриватБанк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості, за апеляційною скаргою ОСОБА_3, яка діє в інтересах ОСОБА_2, на рішення Заставнівського районного суду Чернівецької області від 31 серпня 2017 року,

встановила:

У вересні 2016 року ПАТ КБ «ПриватБанк» звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитно - заставним договором.

Посилалося на те, що згідно укладеного кредитно-заставного договору № CVHMAK33550735 від 13 березня 2008 року ПАТ КБ «ПриватБанк» надав відповідачу кредит в розмірі 26 870,81 доларів США, на термін до 12 березня 2013 року, зі сплатою відсотків в розмірі 10,56 % на рік на суму залишку заборгованості.

На забезпечення виконання зобов'язань відповідач передала в заставу позивачу автомобіль марки Mitsubishi Lancer 2008 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1.

У зв'язку з порушенням умов договору у відповідача, за період із 14 вересня 2011 року по 14 вересня 2016 року, в межах п'ятирічного строку позовної давності, утворилась заборгованість, яка складається: із заборгованості по відсотках в розмірі 1892,94 доларів США; заборгованості по комісії за

Справа № 716/1165/16-ц Провадження №22-ц/794/1166/17 Категорія27

Головуючий у 1-й інстанції Пухарєва О.В. Доповідач Кулянда М.І.

користування кредитом в розмірі 327,53 доларів США; заборгованості по пені за несвоєчасне виконання зобов'язання в розмірі 27199,23 доларів США, за період з 14 вересня 2013 року по 14 вересня 2016 року.

Просив суд стягнути із ОСОБА_2 на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» заборгованість за кредитно-заставним договором в розмірі 29 419,70 доларів США, що згідно курсу НБУ становить 777 444 гривень 55 коп.

Рішенням Заставнівського районного суду Чернівецької області від 31 серпня 2017 року позов задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» (р/р №29092829003111, МФО 305299, ЄДРПОУ 14360570) заборгованість по кредитно- заставному договору №CVHMAK33550735 від 13 березня 2008 року, яка складається із заборгованості по відсотках за користування кредитом в розмірі 1 892,94 доларів США; заборгованості по комісії за користування кредитом в розмірі 327,53 доларів США; заборгованості по пені за несвоєчасне виконання зобов'язання в розмірі 13 599,62 доларів США, за період з 14 вересня 2013 року по 14 вересня 2016 року, всього 15 820,09 доларів США, що за курсом 26,4260 гривень за 1 долар США, відповідно до службового розпорядження НБУ від 14 вересня 2016 року складає 418 061,70 гривень.

Вирішено питання про судові витрати.

На дане рішення ОСОБА_3, яка діє в інтересах ОСОБА_2, подала апеляційну скаргу, просить рішення Заставнівського районного суду Чернівецької області від 31 серпня 2017 року скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову, оскільки вказане рішення ухвалено з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Заслухавши доповідача, дослідивши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню.

Відповідно до ст.526 ЦК України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Згідно ст.1050 ЦК України обов'язок позичальника за кредитним договором є, зокрема, повернення кредиту та сплати процентів за користування ним.

Відповідно до ст.611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки у вигляді припинення зобов'язання; зміни умов зобов'язання; сплати неустойки; відшкодування збитків.

Судом встановлено, що 13 березня 2008 року між ПАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_5 був укладений кредитно-заставний договір № CVHMAK33550735, за умовами якого банк надав відповідачу кредит у розмірі 26 870,81 доларів США, з терміном повернення до 12 березня 2013 року, зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 10,56% на рік на суму залишку заборгованості.

На забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором відповідач передала в заставу позивачу автомобіль марки Mitsubishi Lancer 2008 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1 вартістю.

В зв'язку з неналежним виконанням зобов'язань, рішенням Першотравневого районного суду м. Чернівці від 17 серпня 2011 року, стягнуто з ОСОБА_5 на користь ПАТ КБ «Приватбанк» 27672, 77 доларів США, що становить 220 585 гривень 18 коп., відповідно до курсу долара США станом на 08 серпня 2011 року.

З метою погашення заборгованості ОСОБА_2 добровільно передала банку для реалізації, придбаний за кредитні кошти автомобіль марки Mitsubishi Lancer 2008 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1, що підтверджується актом приймання-передачі від 10 вересня 2012 року в якому зазначено, що виручені кошти від реалізації автомобіля направити на погашення заборгованості (а.с.90). Крім того, 10 вересня 2012 року видала нотаріально посвідчену генеральну довіреність, якою уповноважила ПАТ КБ «ПриватБанк» бути її представником щодо укладення договору купівлі- продажу на заставний автомобіль, одержання належних їй коштів та зняття автомобіля з обліку в органах ДАІ (а.с.86).

22 жовтня 2013 року ПАТ КБ «ПриватБанк» в інтересах ОСОБА_2 продав заставний автомобіль за 106 500 гривень, що підтверджується договором купівлі - продажу та актом приймання - передання ( а.с.87-89).

Згідно розрахунку заборгованості, що міститься в матеріалах справи, вбачається що 28 жовтня 2013 року кошти від реалізації заставного автомобіля в сумі 106 500 гривень було зараховано на погашення заборгованості, яка виникла у ОСОБА_2 за кредитно-заставним договором № CVHMAK33550735 від 12 березня 2013 року і були розподілені наступним чином: 1511,38 доларів США - сплата відсотків; 11 263,09 доларів США - сплата пені; 252,65 доларів США - сплата комісії ( а.с.9).

Відповідно до ч.4 ст.591 ЦК України, якщо сума, одержана від реалізації предмета застави, не покриває вимоги заставодержателя, він має право отримати суму, якої не вистачає, з іншого майна боржника, в порядку черговості, відповідно до ст.112 цього Кодексу, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 24 Закону України «Про заставу» передбачено, що у випадках, коли суми, вирученої від продажу предмета застави, недостатньо для повного задоволення вимог заставодержателя, він має право, якщо інше не передбачено законом чи договором, одержати суму, якої не вистачає для повного задоволення вимоги, з іншого майна боржника в порядку черговості, передбаченої законодавством України.

Отже, суд першої інстанції прийшов до правильного висновку, що у ПАТ КБ «Приватбанк» на підставі положень ст.591 ЦК України, ст.24 Закону України «Про заставу» виникло право щодо стягнення залишку боргу за кредитним договором.

Звертаючись до суду із позовом ПАТ КБ «Приватбанк» посилався на те, що про порушення свого права банк дізнався 28 жовтня 2013 року, тобто після продажу предмета застави, оскільки сума, одержана від його продажу, не покриває вимоги заставодержателя, і саме із цієї дати слід відраховувати початок перебігу строку позовної давності.

Згідно п.14.11 кредитно-заставного договору сторони встановили строк позовної давності за користування кредитом, неустойки тривалістю у п'ять років. До суду ПАТ КБ «Приватбанк» звернувся 14 вересня 2016 року, тобто в межах погодженого строку позовної давності сторонами в договорі.

Таким чином, доводи апелянта про звернення до суду з пропуском строків позовної давності (загального та спеціального) є помилковими. Строк дії кредитного договору визначено-12 березня 2013 року. Останнє погашення заборгованості відбулося 28 жовтня 2013 року, за рахунок виконання доручення ОСОБА_2 щодо реалізації автомобіля та спрямування коштів на погашення заборгованості. Саме з цього періоду банк дізнався про порушення свого права, оскільки сума одержана від продажу автомобіля не покрила вимоги банку як заставодержателя. Кредитним договором сторони погодили збільшення строку позовної давності до 5 років. До суду ПАТ КБ «ПриватБанк» звернувся 14 вересня 2016 року, тобто в межах строку позовної давності.

Доводи апелянта про те, що ОСОБА_2 особисто не вчинялося погашення суми коштів від реалізованого автомобіля спростовуюся матеріалами справи та її поясненнями, наданими в суді першої та апеляційної інстанцій. Зокрема, акт вилучення автомобіля від 10 вересня 2012 року та нотаріально посвідчену довіреність від 10 вересня 2012 року відповідач не скасовувала та визнала факт підписання вказаних документів. Згідно договору купівлі-продажу автомобіля від 22 жовтня 2013 року продавцем виступає ОСОБА_2, інтереси якої представляє ПАТ КБ «ПриватБанк», на підставі вищевказаної довіреності.

Отже, юридичні дії щодо реалізації автомобіля, внесення коштів та здійснення погашення заборгованості за кредитно-заставним договором вчинялися від імені ОСОБА_2, на підставі доручення, тобто за її згодою.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а тому підстав для його скасування колегія суддів не вбачає.

Керуючись ст. ст. 307, 308 ЦПК України, колегія суддів

ухвалила:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.

Рішення Заставнівського районного суду Чернівецької області від 31 серпня 2017 року залишити без змін.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.

Головуючий М.І.Кулянда

Судді: А.І. Владичан

О.О.Одинак