Рішення № 70192481, 13.11.2017, Лозівський міськрайонний суд Харківської області

Справа № 629/2427/17

Номер провадження 2/629/1241/17

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 листопада 2017 року Лозівський міськрайонний суд Харківської області в складі: головуючого-судді Смірнової Н.А., за участю секретаря Андрієнко С.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Лозова, Харківської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу та стягнення аліментів на утримання неповнолітніх дітей, -

в с т а н о в и в:

Позивач звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу та стягнення аліментів на утримання неповнолітніх дітей, посилаючись на те, що вона 31 серпня 2002 року зареєструвала шлюб з відповідачем по справі. Від даного шлюбу є неповнолітні діти: ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2. Сумісне життя з відповідачем не склалося з причин непорозуміння один одного, шлюбні відносини припинилися, спільне господарство не ведуть та відновлювати не збираються, останнім часом постійні сварки та суперечки створили умови за яких шлюб фактично розпався. В зв'язку з чим просить розірвати шлюб між нею та відповідачем по справі. Крім цього просить після розірвання шлюбу залишити прізвище ОСОБА_4. Також позивач зазначила, що відповідач матеріальної допомоги на утримання неповнолітніх дітей в добровільному порядку не надає, хоча має таку можливість, оскільки він працездатний, інших аліментних зобов'язань не має, хронічними хворобами не страждає. Тому просить стягнути з відповідача по справі на її користь аліменти на утримання неповнолітніх дітей у розмірі 3500 гривень на обох дітей щомісячно, починаючи з дня подання позовної заяви до суду та до досягнення дітьми повноліття. Крім цього просить стягнути з відповідача по справі на її користь судовий збір, понесений нею при подачі позовної заяви до суду.

Позивач в судове засідання не з'явилася, але надала суду заяву в якій просила розглянути справу за її відсутності, на задоволенні позовних вимог щодо розірвання шлюбу наполягає в повному обсязі. Вказала, що спору про розподіл майна не має, судові витрати по справі просила стягнути з відповідача по справі, діти після розірвання шлюбу буде проживати разом з нею, а відповідач сплачуватиме аліменти на їх утримання за рішенням суду. Просила після розірвання шлюбу залишити їй прізвище ОСОБА_4. Також просила стягнути з відповідача по справі на її користь аліменти на утримання дітей у розмірі 2500 гривень щомісячно, тобто по 1250 гривень на кожну дитину, починаючи з дня подачі позовної заяви до суду та до досягнення дітьми повноліття, але не менш ніж 50% прожиткового мінімуму на дітей відповідного віку.

Відповідач в судове засідання не з'явився, але надав суду заяву в якій просив розглянути справу за його відсутності, проти задоволення позовних вимог щодо розірвання шлюбу не заперечує. Вказав, що спору про розподіл майна не має, діти після розірвання шлюбу буде проживати разом з позивачем, а він сплачуватиме аліменти на їх утримання за рішенням суду. Також не заперечував проти стягнення з нього на користь позивача аліменти на утримання дітей у розмірі 2500 гривень щомісячно, тобто по 1250 гривень на кожну дитину, починаючи з дня подачі позовної заяви до суду та до досягнення дітьми повноліття, але не менш ніж 50% прожиткового мінімуму на дітей відповідного віку. Також не заперечує сплатити на користь позивача судові витрати по справі.

Дослідивши матеріали справи, перевіривши докази, з'ясувавши фактичні обставини справи, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Статтями 1, 2 ЦПК України передбачено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно зі ст.ст. 15, 16 ЦК України, ст. 3 ЦПК України кожна особа має право на захист своїх порушених, невизнаних або оспорюваних цивільних прав, свобод чи інтересів, у тому числі й у судовому порядку.

Способами захисту цивільних прав та інтересів, можуть зокрема бути: припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення та інші.

Встановлено, що сторони зареєстрували шлюб 31 серпня 2002 року в місті Лозова Харківської області, що підтверджується свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_2, виданим відділом реєстрації актів громадянського стану Лозівського міського управління юстиції у Харківській області 31 серпня 2002 року. Від даного шлюбу мають неповнолітніх дітей: ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, що підтверджується його свідоцтвом про народження серії НОМЕР_3 виданим відділом реєстрації актів цивільного стану Дніпровського районного управління юстиції у м. Києві від 12.09.2006 року та ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2, що підтверджується її свідоцтвом про народження серії НОМЕР_4, виданим відділом реєстрації актів цивільного стану Дніпровського районного управління юстиції у м. Києві від 02.09.2011 року. В теперішній час любов та повага між сторонами відсутні. Останнім часом постійні сварки та суперечки створили умови за яких шлюб фактично припинився, шлюбні відносини не підтримують та відновлювати не збираються, спільне господарство не ведуть, тому подальше спільне життя та збереження шлюбу суперечить інтересам сторін. Діти після розірвання шлюбу буде мешкати разом з позивачем, а відповідач сплачуватиме аліменти на утримання дітей за рішенням суду.

Відповідно до ч. 1 ст. 24 СК України, шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. Примушення жінки та чоловіка до шлюбу не допускається.

Згідно зі змістом ст. 55 СК України, дружина та чоловік зобов'язані спільно піклуватися про побудову сімейних відносин між собою та іншими членами сім'ї на почуттях взаємної любові, поваги, дружби, взаємодопомоги. Чоловік зобов'язаний утверджувати в сім'ї повагу до матері. Дружина зобов'язана утверджувати в сім'ї повагу до батька. Дружина та чоловік відповідальні один перед одним, перед іншими членами сім'ї за свою поведінку в ній.

Як вбачається зі змісту ч. 3 ст. 56 СК України, кожен з подружжя має припинити шлюбні відносини. Примушування до припинення шлюбних відносин, примушування до їх збереження, є порушенням права дружини, чоловіка на свободу та особисту недоторканість і може мати наслідки, встановлені законом.

Судом достовірно встановлено, що сторони створити міцної сім'ї за час спільного проживання не змогли, внаслідок чого шлюб фактично розпався, подружні стосунки припинилися.

У відповідності до ч. 2 ст. 112 СК України суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам сторін, що має істотне значення.

Пунктом 24 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» № 11 від 21.12.2007 року встановлено, що шлюб може бути розірвано в судовому порядку лише за умови, якщо встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечитиме інтересам одного з них чи інтересам їх дітей».

Як вбачається з матеріалів справи сторони на даний час проживають окремо, шлюбні відносини не підтримують та відновлювати не збираються, спільне господарство не ведуть, а тому подальше спільне життя та збереження шлюбу суперечить інтересам сторін, в зв'язку з чим позовні вимоги підлягають задоволенню.

Таким чином, оцінивши зібрані по справі докази в їх сукупності, суд вважає, що шлюб між сторонами слід розірвати, оскільки зберегти їх сім'ю на майбутнє неможливо, а подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу буде суперечити їхнім інтересам.

Спору про розподіл майна, що є спільною власністю на даний час не має.

Статтею 113 Сімейного кодексу передбачено, що особа має право після розірвання шлюбу надалі іменуватися цим прізвищем або відновити своє дошлюбне прізвище.

З урахуванням клопотання позивача, суд після розірвання шлюбу залишає їй прізвище ОСОБА_4.

Уточнені позовні вимоги щодо стягнення аліментів на утримання дітей суд також находиться такими, що підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

З матеріалів справи вбачається, що сторони мають неповнолітніх дітей: ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, що підтверджується його свідоцтвом про народження серії НОМЕР_3 виданим відділом реєстрації актів цивільного стану Дніпровського районного управління юстиції у м. Києві від 12.09.2006 року та ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2, що підтверджується її свідоцтвом про народження серії НОМЕР_4, виданим відділом реєстрації актів цивільного стану Дніпровського районного управління юстиції у м. Києві від 02.09.2011 року. З даних свідоцтв вбачається, що відповідач по справі є батьком дітей. В теперішній час відповідач добровільно постійної матеріальної допомоги на утримання дітей не надає.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 27 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована Постановою Верховної ради України № 789-ХІІ від 27 лютого 1991 року та набула чинності для України 27 вересня 1991 року, держави-учасниці визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Статтею 8 Закону України «Про охорону дитинства» передбачається, що кожна дитина має право на рівень життя достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного та соціального розвитку.

Згідно з п. 16 Постанови Пленуму ВСУ «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» 15.05.2006 року N 3 згідно з ч. 1 ст. 181 СК України способи виконання батьками обов'язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними. Частиною 1 ст. 189 цього Кодексу батькам надано право укласти договір про сплату аліментів на дитину, умови якого (про розмір аліментів, строки їх виплати тощо) не повинні порушувати її права. При цьому розмір аліментів сторони визначають за домовленістю між собою, але за жодних обставин він не може бути меншим від передбаченого у ч. 2 ст. 182 СК України.

Відповідно до п. 17 Постанови Пленуму ВСУ «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» 15.05.2006 року N 3 за відсутності домовленості між батьками про сплату аліментів на дитину той із них, з ким вона проживає, вправі звернутися до суду з відповідним позовом.

Згідно з ст. 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини.

Згідно зі ст. 180 СК України батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Відповідно до ст. 181 СК України способи виконання батьками обов`язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними і той із батьків хто проживає окремо від дитини може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі. За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.

Стаття 182 СК України встановлює, що при визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров`я та матеріальне становище дитини; стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; інші обставини, що мають істотне значення. Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, за винятком випадків, передбачених статтею 184 цього Кодексу, аналогічні положення передбачені п. 17 Постанови Пленуму Верховного суду України у постанові від 15.05.2006 року № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів».

Відповідно до ч. 2 ст. 166 СК України, батьки, позбавлені батьківських прав, не звільняються від обов'язку щодо утримання дитини.

Відповідач в свою чергу зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 працює, аліментних зобов'язань не має, тяжкими захворюваннями не страждає.

Встановивши зазначені обставини та оцінивши наявні у матеріалах справи докази, суд вважає, що неповнолітні діти потребують матеріальної допомоги на своє утримання, а в силу ст. 180 СК України відповідач, як їх батько, може і зобов'язаний утримувати своїх дітей шляхом сплати щомісячно аліментів на користь позивача.

Так, згідно з ч. 1 ст. 191 СК України аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред'явлення позову.

З матеріалів справи судом вбачається, що днем пред'явлення позову позивачем є 13 липня 2017 року, що підтверджується відміткою на 1 примірнику позову.

Відповідач є працездатним, хронічними захворюваннями не страждає, інших утриманців не має, працює.

Також відповідач зі своєї сторони належних та допустимих доказів щодо неможливості сплачувати аліменти на своїх неповнолітніх дітей в розмірі 2500 гривень щомісячно на обох дітей, суду не надав.

З урахуванням викладеного суд вважає, що відповідач має можливість надавати утримання дітям.

Враховуючи, що мінімальний розмір аліментів на одну дитину визначений законодавчо, а також стан здоров'я та матеріальне становище дітей; стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів, суд приходить до висновку про можливість задоволення позову про стягнення аліментів з відповідача у розмірі 2500 гривень щомісячно на обох дітей, починаючи з дня звернення до суду і до досягнення дітьми повноліття.

Разом з цим, суд вважає необхідним роз'яснити сторонам, що відповідно до ст. 192 СК України, розмір аліментів, визначений рішенням суду, може бути згодом зменшено або збільшено рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров'я когось з них.

Згідно з ч. 1 ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Відповідно до ч. 2 ст. 11 ЦПК України особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Визнання позову відповідачем не суперечить вимогам ч. 2 ст. 11 ЦПК України та не порушує нічиїх прав, свобод та інтересів.

Згідно ч. 1 ст. 57 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ч. 2 ст. 58 ЦПК України сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

З огляду на вищевикладене, суд вважає позов таким, що підлягає задоволенню оскільки позивачем належним чином представлені докази в обґрунтування своїх вимог.

Згідно з п. 7 ч. 1 ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує чи є підстави допустити негайне виконання судового рішення.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд допускає негайне виконання рішень у справах про: стягнення аліментів - у межах суми платежу за один місяць.

Таким чином, суд приходить до висновку про звернення до негайного виконання рішення суду в частині стягнення аліментів в межах суми платежу за один місяць.

Витрати по оплаті судового збору суд покладає на відповідача за позовом.

Керуючись ст.ст. 10, 11, 57, 58, 60, 88, 209, 212, 214,215, 218, 367 ЦПК України, ст.ст. 110, 112, 113, 166, 180, 181, 182, 184, 191 Сімейного кодексу України, ст. 8 Закону України "Про охорону дитинства", Постановою Пленуму ВСУ «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справи щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» 15.05.2006 року за № 3, суд, -

в и р і ш и в:

Уточнені позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити.

Розірвати шлюб між ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_4, уродженкою м. Лозова, Харківської області та ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_6, уродженцем с. Лозовий Яр, Яготинського району, Київської області, зареєстрований 31 серпня 2002 року в місті Лозова, Харківській області, актовий запис № 267.

Після розірвання шлюбу залишити ОСОБА_1 прізвище ОСОБА_1.

Стягнути з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_6, уродженця с. Лозовий Яр, Яготинського району, Київської області, громадянина України, працюючого приватним підприємцем, паспорт серії НОМЕР_5, виданий Лозівським МРВ УМВС України в Харківській області 25.06.2002 року, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_2 аліменти на користь ОСОБА_1 на утримання дітей: ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2 в розмірі 2500 гривень щомісячно на обох дітей, з урахуванням індексації, починаючи з 13 липня 2017 року та до досягнення дітьми повноліття.

Стягнути з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_6, уродженця с. Лозовий Яр, Яготинського району, Київської області, громадянина України, працюючого приватним підприємцем, паспорт серії НОМЕР_5, виданий Лозівським МРВ УМВС України в Харківській області 25.06.2002 року, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 640 гривень, сплачений нею при подачі позовної заяви до суду.

Стягнути з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_6, уродженця с. Лозовий Яр, Яготинського району, Київської області, громадянина України, працюючого приватним підприємцем, паспорт серії НОМЕР_5, виданий Лозівським МРВ УМВС України в Харківській області 25.06.2002 року, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_2 судовий збір на користь держави (отримувач коштів: ГУК у м. Києві/м.Київ/22030106, код за ЄДРПОУ 37993783, банк отримувача Головне управління Державної казначейської служби України у м. Києві, код банку 820019, р/р 31215256700001, код класифікації доходів бюджету 22030106) у розмірі 640 гривень.

Рішення в частині стягнення аліментів в межах суми платежів за один місяць підлягає негайному виконанню.

Рішення може бути оскаржене в апеляційний суд Харківської області через Лозівський міськрайонний суд Харківської області шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня проголошення рішення, а особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя Н.А. Смірнова