Рішення № 70190391, 13.11.2017, Олександрійський міськрайонний суд Кіровоградської області

ДОДАТКОВЕ РІШЕННЯ

Іменем України

"13" листопада 2017 р. Олександрійський міськрайонний суд Кіровоградської області в складі:

головуючого судді Крімченко С.А.,

при секретарі Куліковій В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Олександрії цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 обласної ради та ОСОБА_3 соціального захисту населення ОСОБА_2 обласної державної адміністрації про поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу

В С Т А Н О В И В :

Рішенням Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області від 9.11.2017 року позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 обласної ради та ОСОБА_3 соціального захисту населення ОСОБА_2 обласної державної адміністрації про поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу задоволений частково.

Визнано незаконним та скасовано розпорядження голови ОСОБА_2 обласної ради ОСОБА_4 від 11 травня 2017 р. за № 121-гр «Про керівника Димитровського психоневрологічного інтернату».

Визнати незаконним та скасувано наказ директора департаменту соціального захисту населення ОСОБА_2 обласної державної адміністрації ОСОБА_5 від 11.05.2017 р. за № 33-к «Про звільнення ОСОБА_1М.».

Поновлено ОСОБА_1 на роботі на посаді директора Димитровського психоневрологічного інтернату .

Стягнуто з ОСОБА_3 соціального захисту населення ОСОБА_2 обласної державної адміністрації на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу в сумі 57841 грн. 25 коп.

В іншій частині позову відмовлено.

При винесенні даного рішення суду не вирішено питання про судові витрати. Тому є підстави для винесення додаткового рішення.

Сторони в судове засідання не з» явилися, їх присутність не є обов язковою.

Дослідивши матеріали справи , суд вважає, що необхідно ухвалити додаткове рішення, в якому вирішити питання про судові витрати.

Відповідно до п.6 ст.214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує питання як слід розподілити між сторонами судові витрати.

Згідно п.4 ч.1 ст.220 ЦПК України суд, що ухвалив рішення , може за власною ініціативою ухвалити додаткове рішення , якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд має враховувати положення статті 88 ЦПК та керуватися тим, що стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.

Відповідно до ч. 1 ст. 79 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Згідно з п. 2 ч. 3 ст. 79 ЦПК України до витрат, пов'язаних з розглядом судової справи, належать витрати на правову допомогу.

Відповідно до ст. 1 Закону України від 20 грудня 2011 року «Про граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних та адміністративних справах» розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних справах, в яких така компенсація виплачується стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, іншою стороною, а в адміністративних справах суб'єктом владних повноважень, не може перевищувати 40 відсотків встановленої законом мінімальної заробітної плати у місячному розмірі за годину участі особи, яка надавала правову допомогу, у судовому засіданні, під час вчинення окремих процесуальних дій поза судовим засіданням та під час ознайомлення з матеріалами справи в суді, що визначається у відповідному судовому рішенні.

Склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження).

У п. п. 47, 48 постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 17 жовтня 2014 року № 10 «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах» судам роз'яснено, що при стягненні витрат на правову допомогу слід враховувати, що особа, яка таку допомогу надавала, має бути адвокатом (ст. 6 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність») або іншим фахівцем у галузі права незалежно від того, чи така особа брала участь у справі на підставі довіреності, чи відповідного договору (статті 12, 46, 56 ЦПК України).

Розмір витрат на оплату правової допомоги визначається за домовленістю між стороною та особою, яка надає правову допомогу. Разом із тим граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу встановлений Законом України «Про граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних та адміністративних справах».

Витрати на правову допомогу, граничний розмір якої визначено відповідним законом, про що зазначено в п. 47 цієї постанови, стягуються не лише за участь у судовому засіданні при розгляді справи, а й у разі вчинення інших дій поза судовим засіданням, безпосередньо пов'язаних із наданням правової допомоги у конкретній справі (наприклад, складання позовної заяви, надання консультацій, переклад документів, копіювання документів).

Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені.

Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Позивач був звільнений від сплати судового збору при подачі позову.

Вимоги про визнання незаконних розпорядження та наказу про звільнення позивача та вимога про поновлення на роботі вважається як одна вимога немайнового характеру.

Відповідач ОСОБА_3 соціального захисту населення ОСОБА_2 обласної державної адміністрації звільнений від сплати судового збору на підставі п.19 ст.5 Закону України « Про судовий збір».

Тому судовий збір в сумі в сумі 640 грн. за задоволення вимоги немайнового характеру підлягає стягненню таким чином. З відповідача ОСОБА_2 обласної ради підлягає стягненню 320 грн. судового збору в дохід держави, а 320 грн. підлягають компенсації за рахунок держави.

Задоволена вимога майнового характеру . Відповідач ОСОБА_3 соціального захисту населення ОСОБА_2 обласної державної адміністрації звільнений від сплати судового збору на підставі п.19 ст.5 Закону України « Про судовий збір».

Тому судовий збір в сумі 640 грн. підлягає компенсації за рахунок держави.

Позивачем в заяві про уточнення позовних вимог зазначено про стягнення на його користь витрат за надання правової допомоги. Суду наданий договір від 20.06.2017 року про надання юридичних послуг адвокатом ОСОБА_6, надана копія свідоцтва про зайняття адвокатською діяльністю адвокатом ОСОБА_6В.( а.с. 24-26), квитанція до прибуткового касового ордеру від 20.06.2017 року на 3500 грн.( а.с. 90). Суду наданий розрахунок оплати праці адвоката на суму 3500 грн., з яких 1500 грн. витрат за вчинення дій поза судовим засіданням ( складання позовної заяви, надання консультацій, ознайомлення з наданими документами) та 2000 грн. за участь в судових засіданнях.

Суд зазначає , що позовна заява в суд подана 12.06.2017 року , а договір про надання юридичних послуг адвокатом ОСОБА_6 укладений 20.06.2017 року і сплачені витрати 20.06.2017 року. Тобто відсутнє документальне підтвердження витрат на правову допомогу поза межами судового засідання і тому суд дійшов висновку про компенсацію таких витрат тільки за участь адвоката ОСОБА_6 у судових засіданнях суду першої інстанції в межах граничного розміру компенсації витрат на правову допомогу встановлених Законом України «Про граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних та адміністративних справах».

Так, судові засідання 12.07.2017 ( 1 год. 16хв.), 10.10.2017 року ( 2 год. 32 хв.), 18.10.2017 року ( 53 хв.), 9.11.2017 року ( 4 год. 10 хв. ) тривали 8 год. 15 хв. Граничний розмір витрат складає ( 3200х0.4 х 8 год.15 хв.) = 10432 грн.

В розрахунку, наданого позивачем зазначено 2000 грн. за участь в судових засіданнях, що не перевищує граничного розміру компенсації витрат на правову допомогу встановлених Законом України «Про граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних та адміністративних справах».Тому підлягає стягненню 2000 грн. з відповідачів за надання правової допомоги позивачу за участь в судових засіданнях його адвоката.

Керуючись ст..88, п.4 ч.1 ст.220 ЦПК України,-

Вирішив :

Доповнити рішення Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області від 9 листопада 2017 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 обласної ради та ОСОБА_3 соціального захисту населення ОСОБА_2 обласної державної адміністрації про поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу .

Стягнути з ОСОБА_2 обласної ради на користь держави 320 грн. судового збору.

Стягнути з ОСОБА_2 обласної ради на користь ОСОБА_1 1000 грн. витрат на правову допомогу.

Стягнути з ОСОБА_3 соціального захисту населення ОСОБА_2 обласної державної адміністрації на користь ОСОБА_1 1000 грн. витрат на правову допомогу.

Судовий збір в сумі 960 грн. підлягає компенсації за рахунок держави.

Рішення може бути оскаржено в апеляційний суд Кіровоградської області через Олександрійський міськрайонний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги.

Апеляційну скаргу на рішення може бути подано протягом 10 днів з дня його проголошення до апеляційного суду Кіровоградської області через Олександрійський міськрайонний суд. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом 10 днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя