Рішення № 70189658, 07.11.2017, Болехівський міський суд Івано-Франківської області

Справа №339/34/17

29

2/339/65/17

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 листопада 2017 року м. Болехів

Болехівський міський суд Івано-Франківської області

в складі: головуючого - судді Поляниця М.М.

з участю: секретаря судового засідання Ганчар Л.В.

позивача ОСОБА_1

представника позивача адвоката ОСОБА_2

прокурора Юхман Л.Я.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Державної казначейської служби України, Прокуратури Івано-Франківської області «Про відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду»,-

в с т а н о в и в :

ОСОБА_1 звернувся до суду з зазначеним позовом в обґрунтування якого вказує наступне. Старшим слідчим Долинської міжрайонної прокуратури Івано-Франківської області 22 липня 2011 року згідно заяв ОСОБА_3, порушено кримінальну справу за ч.2 ст.365 КК України проти нього та ще трьох осіб. Долинський міжрайонний прокурор 22 вересня 2011 року затвердив обвинувальний висновок, згідно з яким його було обвинувачено у вчиненні злочину передбаченого ч.2 ст.365 КК України та направлено кримінальну справу на розгляд Долинського районного суду.

На момент вручення йому копії постанови про порушення кримінальної справи він був курсантом факультету підготовки фахівців для підрозділів кримінальної поліції Львівського державного університету внутрішніх справ. Перебував на повному державному утриманні, самостійного заробітку не мав,

Вироком Долинського районного суду від 03 червня 2016 року його було визнано невинуватим у пред'явленому обвинуваченні за ч. 2 ст. 365 КК України та виправдано у зв`язку з відсутністю в його діянні складу злочину. Ухвалою Апеляційного суду Івано-Франківської області від 28 вересня 2016 року вказаний вирок залишено без змін.Загальний розгляд кримінальної справи щодо нього тривав з 22 липня 2011 року з дня порушення кримінальної справи до 28 версня 2016 року тобто до вступу вироку в законну силу, загальний термін тривання кримінального провадження 5 років 2 місяці 7 днів.

Внаслідок незаконного порушення кримінальної справи йому завдано як матеріальну шкоду, яка виразилася у втраті заробітку, стягненні коштів за навчання повторній оплаті за навчання в іншому навчальному закладі, так і моральну шкоду яка проявилася в неправомірному притягненні до кримінальної відповідальності, порушенні строків розгляду кримінальної справи, погіршенні стану здоров’я, фізичних страждання, звільнення з числа курсантів і втраті мрії та професії. В результаті несправедливих обвинувачень принижено його ділову репутацію перед друзями, науково-педагогічними працівниками та керівництвом навчального закладу, що призвело до того, що він написав заяву про звільнення з числа курсантів за власним бажанням. Під час досудового слідства та судового розгляду не міг поновитися на навчанні через законодавчі заборони.

Незаконними діями органів дізнання, попереднього слідства, прокуратури йому завдано, як матеріальну так і моральну шкоду у розмірі 1009035,00 грн., яку просить стягнути з Державного бюджету України.

ОСОБА_1 в судовому засіданні підтримав позовні вимоги в повному обсязі з підстав викладених у позовній заяві додатково пояснивши наступне. Неправомірними діями органів досудового слідства прокуратури йому заподіяна крім матеріальної також моральну шкоду, яку фактично не можливо оцінити еквівалентно у грошовому виразі. Заподіяна моральна шкода проявилась у різкому погіршенні здоров’я внаслідок порушення кримінальної справи, порушенні строків розгляду кримінальної справи, фізичних страждання, звільнення з числа курсантів і втрата мрії та професії. Адже він мав середній бал успішності та високу оцінку з боку керівництва факультету, а тому мав усі шанси завершити навчання, здобути професію та здійснити свою мрію.

Був позбавлений можливості вільно пересуватися та вести звичайний спосіб життя та як більше п’яти років тривав розгляд кримінальної справи. До нього був обраний запобіжний захід у вигляді підписки про невиїзд. Він був змушений більше п’яти років постійно з’являтись на виклики слідчих та суду, не міг займатися своїми справами здобути професію. Незаконне кримінальне переслідування викликало в нього тривалий емоційний стрес, відчуття приниження та страху за майбутнє, внаслідок чого погіршився стан здоров’я.

Представник відповідача Державної казначейської служби України в ході судових засідань заперечив проти позову, вважає його безпідставним та таким, що не підлягає до задоволення, посилаючись на недоцільність та необґрунтованість вимог щодо зобов’язання Державного казначейства України виплатити позивачу з Державного бюджету України суми матеріальної та моральної шкоди, оскільки такий обов’язок прямо не передбачений чинними нормативно-правовими актами. Жодним нормативно-правовим актом не передбачено покладання відповідальності на Державну казначейську службу України за дії інших органів чи органів місцевого самоврядування. Ні рішенням Долинського районного суду від 03.06.2016 року, ні ухвалою Апеляційного суду Івано-Франківської області від 28.09.2016 року дії органів досудового слідства не визнанні незаконними. Позивачем заяву про звільнення з числа курсантів написано за власним бажанням, а відповідно причинно-наслідкового зв’язку з проведенням досудового розслідування даний факт не має. А також не надано доказів завдання моральної шкоди.

Представник Прокуратури Івано-Франківської області позов не визнала та вказала, що позивачем необгрунтовано та не доведено в повному обсязі розмір моральної та матеріальної шкоди. А також вказала, що заявлений позов є передчасним, оскільки вирок Долинського районного суду та ухвалу Апеляційного суду Івано-Франківської області, оскаржено в касаційному порядку.

Суд, вислухавши пояснення сторін повно та всебічно з’ясувавши обставини, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог і заперечень, безпосередньо дослідивши наявні докази у справі та надавши їм правову оцінку, прийшов до висновку про часткове задоволення позовних вимог, виходячи з наступного.

Статтею 3 Конституції України встановлено, що людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави.

Нормами ст.23 ЦК України, передбачено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов'язана з розміром цього відшкодування, і полягає, зокрема, у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв’язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім’ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі, гідності, а також: ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Відповідно до ч.1, 2 ст.1176 ЦК України шкода, завдана фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування як запобіжного заходу тримання під вартою або підписки про невиїзд, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт, відшкодовується державою у повному обсязі незалежно від вини посадових і службових осіб органу дізнання, попереднього (досудового) слідства, прокуратури або суду.

Право на відшкодування шкоди, завданої фізичній особі незаконними діями органу дізнання, попереднього (досудового) слідства, прокуратури або суду, виникає в разі постановлення судом виправдувального вироку, скасування незаконного вироку суду, закриття кримінальної справи органом попереднього (досудового) слідства, а також: у разі закриття провадження у справі за адміністративне правопорушення.

Частина 7 ст.1176 ЦК України визначає, що порядок відшкодування шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу дізнання, попереднього (досудового) слідства, прокуратури або суду, встановлюється законом.

Зазначений порядок відшкодування шкоди визначений Законом України “Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду” від 01 грудня 1994 року № 266/94 ВР.

Відповідно п.2 ч.1 ст.1 Закону України “Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду” підлягає відшкодуванню шкода, завдана громадянинові внаслідок незаконного засудження, незаконного притягнення як обвинуваченого.

Крім того, п.2 ч.1 ст.2 зазначеного Закону передбачає право на відшкодування шкоди в розмірах і в порядку, передбачених цим Законом, у випадку закриття кримінальної справи за відсутністю події злочину, відсутністю у діянні складу злочину або недоведеністю участі обвинуваченого у вчиненні злочину.

У відповідності до ст. 3,4 Закону у наведених у статті 1 Закону випадках громадянинові відшкодовуються (повертаються): моральна шкода, причому відшкодування шкоди у зазначених випадках провадиться за рахунок коштів державного бюджету.

Відшкодування моральної шкоди провадиться в разі, коли незаконні дії органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду завдали моральної втрати громадянинові, призвели до порушення його нормальних життєвих зв'язків, вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Моральною шкодою визнаються страждання, заподіяні громадянинові внаслідок фізичного чи психічного впливу, що призвело до погіршення або позбавлення можливостей реалізації ним своїх звичок і бажань, погіршення відносин з оточуючими людьми, інших негативних наслідків морального характеру.

Відповідно до ч.2 ст. 13 Закону України “Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду” розмір моральної шкоди визначається з урахуванням обставин справи в межах, встановлених цивільним законодавством.

Судом встановлено, і таке підтверджується матеріалами справи, що постановою старшого слідчого Долинської міжрайонної прокуратури від 22 липня 2011 року порушено кримінальну справу щодо ОСОБА_1 за ознаками злочину передбаченого ч.2 ст.365 КК України (а.с.59 том.1).

Старшим слідчим Долинської міжрайонної прокуратури 11 серпня 2011 року ОСОБА_1 було обрано запобіжний захід у вигляд підписки про невиїзд (кримінальна справа №326643 т.3 а.с.122).

Постановою Долинського районного суду від 02 червня 2014 року відмовлено у клопотанні захисника ОСОБА_4 про скасування ОСОБА_1 запобіжного заходу у вигляді підписки про невиїзд (а.с.89 т.1)

Ухвалою колегії суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду Івано-Франківської області від 25 грудня 2013 року скасовано вирок Долинського районного суду від 27 червня 2013 року, яким ОСОБА_1 було виправдено та направлено справу на новий розгляд у той же суд в іншому складі суду (а.с.30-35 т.2).

Вироком Долинського районного суду від 03 червня 2016 року ОСОБА_1 визнано невинуватим у пред'явленому обвинуваченні за ч.2 ст.365 КК України та виправдано у зв`язку з відсутністю в його діянні складу злочину (а.с.8-17 том.1).

Ухвалоюколегії суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду Івано-Франківської області області від 28 вересня 2016 року вказаний вирок залишено без змін (а.с.19-24том.1).

ОСОБА_1 з 22 травня 2013 року по 02 жовтня 2013 року перебував на обліку, як безробітний в Болехівському МЦЗ (а.с.60 том.1).

Рішенням Болехівського міського суду 30 січня 2013 року задоволено позов Львівського державного університету внутрішніх справ до ОСОБА_1 та стягнуто з нього 14889,59 грн. витрат пов’язаних з навчанням та 215 грн. судового збору (а.с.28-30 том.1).

Згідно квитанції №132 від 29.12.2016 року ОСОБА_1 сплатив суму 15049 грн. за навчання (а.с.25 том.1).

З витягу про реєстрацію в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна від 19 березня 2014 року вбачається, що постановою державного виконавця ВДВС Болехівського міського управління юстиції накладено арешт на майно ОСОБА_1 на суму 16666.98 грн. (а.с.61 том.1).

З наказу № 389 о/с від 19 вересня 2011 року Львівського держаного університету внутрішніх справ по особовому складу вбачається, що рядового міліції ОСОБА_1 курсанта 4-го курсу з підготовки фахівців для підрозділів кримінальної міліції звільнено з органів внутрішніх справ в запас за власним бажанням (а.с. 67 том.1).

ОСОБА_1 відмовлено в поновленні на навчання згідно заяви у зв’язку з набранням чинності Закону України «Про національну поліцію» та ліквідацією міліції і ліквідацією факультету кримінальної поліції (а.с.31-33 том.1).

На відшкодування заподіяної матеріальної шкоди позивач просить стягнути на його користь 199146,20 грн. втраченого заробітку виходячи з мінімальної зарплати за час розгляду кримінальної справи. Вказана сума не підлягає до задоволення у зв’язку з її необґрунтованістю виходячи з наступного. На час порушення щодо ОСОБА_1 кримінальної справи він був курсантом Львівського державного університету внутрішніх справ та перебував на повному держаному утриманні, а отже жодної заробітної плати не отримував і не міг її втрати а отже його посилання на відшкодування втраченого заробітку виходячи з мінімальної заробітної плати не ґрунтуються на вимогах закону.

Також не підлягає до задоволення сума у розмірі 15 тис. грн.. за навчання у Львівському університеті бізнесу і права, оскільки вона не ґрунтується на вимогах закону та та безпідставною. Суд вважає, що навчання та оплата за навчання у Львівському університеті бізнесу і права є правом позивача і жодним чином не пов’язана з його незаконним притягнення до кримінальної відповідальності.

Не пілягають до задоволення позовні вимоги ОСОБА_1 щодо стягнення з Державного бюджету витрат, які він поніс внаслідок стягнення з нього за позовом Львівського державного університету 14889 грн. за навчання. Позивач був відрахований з числа курсантів за власним бажанням відповідно до Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ (ст..63 «ж»), а отже навчальний заклад у відповідності до Порядку відшкодування особами витрат, пов’язаних з їх утриманням у вищих навчальних закладах Міністерства внутрішніх справ України (далі Порядок) затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 1 березня 2007 року № 313 “Про затвердження порядку відшкодування особами витрат, пов’язаних з їх утриманням у вищих навчальних закладах Міністерства внутрішніх справ України” у визначеному законом порядку звернувся з позовом, який був задоволений рішенням суду

Наказом Міністерства юстиції, Генеральної прокуратури та Міністерства фінансів України від 04 березня 1996 року N 6/5/3/41 затверджено Положення про застосування Закону України "Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, попереднього слідства, прокуратури і суду". Відповідно до п.10 Положення, крім відшкодування заробітку та інших грошових доходів, громадянинові згідно з п.3 ст.3 Закону підлягають поверненню суми штрафу, стягнуті на виконання вироку суду як міри покарання, судові витрати та інші витрати. До інших витрат відносяться суми, стягнуті з громадянина на виконання вироку в частині задоволеного цивільного позову, суми, внесені ним на відшкодування матеріальної шкоди добровільно або за вимогою адміністрації, а також суми, витрачені на оплату проїзду за викликами органів розслідування і суду та найом жилого приміщення. Відповідно до п.4 ст.3 Закону громадянинові підлягають також поверненню суми, сплачені ним у зв'язку з наданням юридичної допомоги. До цих сум відносяться суми, сплачені ним адвокатському об'єднанню (адвокату) за участь адвоката у справі, написання касаційної і наглядної скарги, а також внесені ним в рахунок оплати витрат адвоката у зв'язку з поїздками у справі до касаційної та наглядної інстанції.

Щодо відшкодування судових витрат при розгляді кримінальної справи у розмірі 80 тис. грн.. то вони підлягають частковому задоволенню.

Згідно укладених угод правову допомогу, позивачу при розгляді кримінальної справи надавала ОСОБА_4П, яку він зобов’язаний був доставляти у судове засідання з м. Львів у м. Долина, м. Івано-Франківськ (а.с.62-64).

На виконання умов укладено договору позивачем з фізичними особами ОСОБА_5, ОСОБА_6 та ОСОБА_7 було укладено договора на користування транспортними засобами марок ВАЗ 2106 реєстраційний номер НОМЕР_1, Volkswagen T4 реєстраційний номер НОМЕР_2, та Volkswagen T52106 реєстраційний номер НОМЕР_3 (а.с.194-199). Суд приймає змішаний розхід палива вказаними автомобілями згідно Наказу Міністерства транспорту України від 10 лютого 1998 року N 43 Про затвердження Норм витрат палива і мастильних матеріалів на автомобільному транспорті 10 літрів на 100 км. Відстань від с. Тисів до м. Львів де прожає захисник ОСОБА_4 і до м. Долини (розташування Долинського районного суду) становить згідно карт Google Maps в одну сторону 212 км, у дві сторони 424 км. Отже середній розхід палива становить 42.4 літра.

В підтвердження витрат на пальне позивачем надано 67 чеків на суму 26660,17 грн. (а.с.46-57 т.2)

З досліджених у судовому засіданні чеків на придбання пального з метою доставки у судові засідання захисника, вбачається, що в дати зазначені на частині чеків захисник ОСОБА_4 не була присутня в судових засіданнях, що підтверджується журналами судових засідань а саме: 10.04.2012 р., 26.09.2012 р., 20.12.2012 р., 22.12.2012 р., 21.02.2013 р., 29.04.2013 р., 17.05.2013 р., 17.06.2013 р., 25.06.2013 р. (а.с.115-182 т.1)

За таких обставин товарні чеки на придбання палива у вказані дати коли захисник, не була присутня у судових засіданнях, суд визнає як такі, що не є належними та допустимими доказами на підтвердження витрат на суму 10385,02 грн.

Таким чином на користь позивача необхідно стягнути понесені судові витрати на доставку захисника у судові засідання у сумі 16275.15 грн.

У стягненні судових витрат на суму 63724.85 грн. слід відмовити за недоведеністю позовних вимог.

Відповідно до п.2 Постанови Пленуму Верховного Суду України „Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" №4 від 31 березня 1995 року спори про відшкодування заподіяної фізичній особі моральної (немайнової) шкоди розглядаються, зокрема, коли право на її відшкодування безпосередньо передбачено нормами Конституції або випливає із її положень, у випадках, передбачених статтями ЦК України та іншим законодавством, яке встановлює відповідальність за заподіяння моральної шкоди, при порушенні зобов'язань, які підпадають під дію Закону України „ Про захист прав споживачів" чи інших законів, що регулюють такі зобов’язання і передбачають відшкодування моральної (немайнової) шкоди.

Згідно пункту 3 постанови Пленуму Верховного Суду України №4 від 31.03.1995 року "Про судову практику в справах про відшкодування моральної шкоди" визначено, що під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ. заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв'язку з ушкодженням здоров'я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв'язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв'язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.

Відшкодування моральної шкоди за час перебування під слідством чи судом згідно з ч.3 ст.3 Закону України “Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду” провадиться виходячи з розміру не менше одного мінімального розміру заробітної плати за кожен місяць перебування під слідством чи судом.

Крім того, право на відшкодування шкоди в повному обсязі гарантоване й ч.5 ст.5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод 1950 року, норми якої згідно із ст.17 Закону «Про виконання рішень та застосування Європейського суду з прав людини» є джерелом національного права.

У п.17 Положення про застосування Закону України "Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, попереднього слідства, прокуратури і суду" затвердженого Наказом Міністерства юстиції, Генеральної прокуратури та Міністерства фінансів України від 04 березня 1996 року N 6/5/3/41 зазначається, що передбачене частиною 5 ст.4 вказаного Закону відшкодування моральної шкоди провадиться у разі, коли незаконні дії органів дізнання, попереднього слідства, прокуратури і суду завдали моральної втрати громадянинові, призвели до порушення його нормальних життя.

Судом встановлено, таке підтверджується матеріалами справита не спростивано відповідачами, що незаконним порушенням 22 липня 2011 року щодо ОСОБА_1 кримінальної справи, а у наступному застосування до позивача запобіжного заходу, до дня набрання виправдувальним вироком законної сили, у вигляді підписки про невиїзд, тривалим досудовим слідством та судовим розглядом, що в загальному становило 5 років 2 місяці і 7 днів порушено його майнові права та спричинено значну моральну шкоду.

Суд визнає, що незаконне притягнення до кримінальної відповідальності позивача негативно відобразилося на ньому. В результаті несправедливих обвинувачень принижено його ділову репутацію перед друзями-курсантами, науково-педагогічними працівниками та керівництвом навчального закладу. Вказані обставини призвело до того, що ОСОБА_1 написав заяву про звільнення з числа курсантів за власним бажанням. Під час досудового слідства та судового розгляду не міг поновитися на навчанні через законодавчі заборони. Позивач пережив великі фізичні та психічні страждання, внаслідок звільнення з числа курсантів і втрату мрії та професії.

Про те, що стан здоров’я позивача, після порушення 22 липня 2011 року старшим слідчим Долинської міжрайонної прокуратури, що до нього кримінальної справи за ознаками злочину передбаченого ч.2 ст.365 КК України, значно погіршився і він почав хворіти підтверджується наданими письмовими доказами а саме виписками з медичної картки амбулаторного хворого ОСОБА_1 а саме: позивач перебував на лікуванні з 08 по 09 серпня 2011 року з діагнозом шлункова диспепсія, з 15 по 29 серпня 2014 року з діагнозом гіпертонічна хвороба ІІ ступеня, гіпертонічний криз; з 08 по 16 вересня 2014 року поступив в ургентному порядку стан середньої важкості діагноз НМД по змішаному типу з вегато-судинними кризами; з 16 по 31 березня 2015 року – діагноз МДФ по змішаному типу з гострими судинними гіпертонічними кризами ( а.с..189-193 т.1)

З службової характеристики виданої Львівським державним університетом внутрішніх справ 30 грудня 2016 року вбачається, що позивач брав активну участь у спортивному житті закладу фізично розвинутий. (а.с.66 т.1).

Суд визнає, що внаслідок порушення та розгляду кримінальної справи у позивача різко погіршилось здоров’я, змушений був лікуватися, а також був позбавлений можливості отримати належну медичну допомогу в інших лікувальних закладах за межами регіону через застосований до нього запобіжний захід у вигляді підписки про невиїзд.

Зазначені посилання позивача не спростовано як відповідачами так і матеріалами справи.

Суд визнає, що незаконне кримінальне переслідування викликало у ОСОБА_1, якому на час порушення кримінальної справи виповнилось тільки 20 років тривалий емоційний стрес, відчуття приниження та страху за майбутнє, внаслідок чого погіршився не тільки фізичний а й психічний стан здоров’я.

Як досудове слідство, так і запобіжний захід продовжувалися тривалий час, а саме з 22 липня 2011 року по 28 вересня 2016 року – постановлення Апеляційним судом Івано-Франківської області ухвали про залишення виправдального вироку Долинського суду щодо ОСОБА_1 без змін.

Незаконне порушення, щодо позивача кримінальної справи, її тривалий розгляд спричинили, як втрату можливості позивачем отримання засобів існування, а й здобуття освіти та професії, обмежили пересування територією України та унеможливили виїзд за межі України.

У запереченні на позовну заяву поданому Прокуратурою Івано-Франківської області, вказано, що прокурором, який брав участь у справі 27 грудня 2016 року внесено касаційну скаргу на виправдальний вирок Долинського районного суду. Це не зважаючи на те, що старшим слідчим слідчого відділу Прокуратури Івано-Франківської області 31 жовтня 2016 року було винесено постанову про закриття кримінального провадження, що до інших осіб, які разом з позивачем були притягнуті до кримінальної відповідальності постановою старшого слідчого Долинської міжрайонної прокуратури від 22 липня 2011 року у зв’язку з відсутністю в їхніх діях складу злочину передбаченого ч.2 ст.365 КК України, що свідчить про продовження кримінального переслідування позивача, оскільки справа розглядається в касаційному порядку. (а.с.235-242 т.1)

Відшкодування моральної шкоди за час перебування під слідством чи судом згідно з ч. 3 ст. 13 Закону провадиться виходячи з розміру не менше одного мінімального розміру заробітної плати за кожен місяць перебування під слідством чи судом.

При цьому розмір мінімальної заробітної плати, згідно до п.9 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року №4 Про судову практику в справах про відшкодування моральної ( немайнової) шкоди, враховуються під час розгляду справи.

Тривалість порушення прав ОСОБА_1 внаслідок незаконного притягнення до кримінальної відповідальності становила з 22 липня 2011 року з часу порушення кримінальної справи стосовно нього і до 28 вересня 2016 року - моменту вступу в законну силу Ухвали Апеляційного суду Івано-Франківської області про залишення в силі вироку Долинського районного суду від 03 червня 2016 року, яким ОСОБА_1 визнано невинуватим, тобто 5 років 2 місяці та 7 днів.

Відповідно до ч.5 ст.9, ч.6 ст.14 Міжнародного пакту про громадянські та політичні права, ст. 38 Декларації прав і свобод людини та громадянина, ч. 5 ст. 5 Конвенції про захист прав і основних свобод людини, кожен, хто став жертвою арешту, затримання, засудження, має право на відшкодування шкоди. Вступивши до Ради Європи (1995 р.) і ратифікувавши 17 липня 1997 р. зазначену Конвенцію та ряд Протоколів до неї (Перший протокол і Протоколи №№ 2, 4. 7 та 11), Україна визнала її чинність у національній правовій системі та обов'язковість рішень Європейського Суду з прав людини з усіх питань, що стосуються тлумачення і застосування Конвенції.

Застосування положень Європейської конвенції та прецедентної практики Європейського Суду з прав людини національними судами при вирішенні справ про відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок незаконного притягнення до кримінальної чи адміністративної відповідальності, є необхідним, оскільки відповідно до ст.9 Конституції України, чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства.

Статтею 56 Конституції України, передбачено, що кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Згідно висновку спеціаліста про результати психологічного обстеження в галузі «судово-психологічної експертиз» були спричинені психологічні (моральні) страждання. Матеріальний еквівалент моральної шкоди, заподіяної ОСОБА_1 склав 698 200 грн.. Ця сума включає компенсацію за перенесені моральні страждання, а також вартість коригувальних заходів, спрямованих на нормалізацію його психологічного стану. (а.с.78-84 т.2)

З урахуванням ст.8 Закону України “Про Держаний бюджет України на 2017 рік” щодо встановлення розміру мінімальної заробітної плати – 3200 грн., тривалості порушень прав ОСОБА_1, враховуючи, що внаслідок незаконно порушення кримінальної справи тривалого розгляду, він зазнав суттєвого порушення стану здоров'я, було підірвано його репутацію, як законослухняного громадянина, розірвано його зв’язки з друзями по навчанню, позбавлено можливості навчатися за вибраною спеціальностю, з урахуванням практики Європейського суду з прав людини, у рішеннях суду Руденко проти України, Колесніков проти України, виходячи із засад розумності та справедливості, суд вважає, що розмір моральної шкоди повинен становити 595 200.00 грн.

В решті позову про стягнення заподіяної моральної шкоди на суму 104800.00 грн. відмовити за недоведенністю.

Суд визнає, що посилання представника відповідача, що будь-яких протиправних дій відносно ОСОБА_8 казначейська служба України не здійснювала та не порушувала охоронювані законом інтереси позивача, а отже не може нести відповідальності, не заслуговують на увагу, оскільки відповідно до п.2 ч.2 ст.1167 ЦК України моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала якщо шкоди завдано фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту або виправних робіт.

Відповідно до ст.79.84 ЦПК України позивачу на користь якого ухвалено рішення, суд присуджує понесені нею і документально підтверджені судові витрати та витрати на правову допомогу.

Статтею 88 ЦПК України встановлено, що стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Якщо позов задоволено частково, судові витрати присуджуються позивачеві пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а відповідачеві - пропорційно до тієї частини позовних вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

При таких обставинах, враховуючи документальне підтвердження понесених позивачем витрат на правову допомогу в сумі 5000 грн.(а.с.128 т.2) та пропорційність їх розміру задоволених позовних вимог, що складає 61% (611475,15 грн. від заявлених позивачем 1009035,00 грн.), до стягнення на користь ОСОБА_1 підлягає 3000,00 грн. понесених витрат на правову допомогу.

Виходячи з вищенаведеного ст.5 Конвенції про захист прав і основоположних свобод, ст.3.56 Конституції України, ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування Європейського суду з прав людини», ст.3,13 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду», ст.23,1176 ЦПК України та керуючись ст.3,10,79,84,88,208,209,212-215, 218 ЦПК України, суд,

у х в а л и в :

Позов ОСОБА_1 до Державної казначейської служби України, Прокуратури Івано-Франківської області «Про відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» задоволити частково.

Стягнути з Державного бюджету України шляхом безспірного списання Державною казначейською службою України з відповідного казначейського рахунку на користь ОСОБА_1, (ідентифікаційний код НОМЕР_4) ІНФОРМАЦІЯ_1, на відшкодування матеріальної шкоди 16275 (шістнадцять тисяч двісті сімдесят п'ять) грн. 15 коп., 595 200 (п'ятсот дев'яносто п'ять тисяч двісті) грн. моральної шкоди, заподіяної незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду та 3 000 (три тисячі) грн. за надання правової допомоги адвокатом при розгляді справи.

В решті позовних вимог відмовити у зв’язку з недоведеністю.

Судові витрати віднести на рахунок держави.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.

Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку до Апеляційного суду Івано-Франківської області через Болехівський міський суд шляхом подачі в десятиденний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги.

Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя М.М. Поляниця