Постанова № 70187091, 08.11.2017, Харківський апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 листопада 2017 р. Справа № 820/6319/16Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Перцової Т.С.

Суддів: Любчич Л.В. , Жигилія С.П.

за участю секретаря судового засідання Ващук Ю.О.,

позивача - ОСОБА_1, представника відповідача - Шамілової Л.Ш.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Південної об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Харківській області на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 19.07.2017р. по справі № 820/6319/16

за позовом ОСОБА_1

до Південної об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Харківській області

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИЛА

Позивач - ОСОБА_1 (далі по тексту - ОСОБА_1.), звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Нововодолазької об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області (далі по тексту - Нововодолазька ОДПІ ГУ ДФС у Харківській області), в якому просить суд скасувати податкове повідомлення-рішення Нововодолазької ОДПІ м. Харкова ГУ ДФС у Харківській області від 20.05.2016р. № 0000180.

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 19.07.2017 року по справі №820/6319/16 замінено неналежного відповідача по справі - Нововодолазьку ОДПІ ГУ ДФС у Харківській області на належного - Південну об'єднану державну податкову інспекцію м. Харкова Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області (далі по тексту - Південна ОДПІ ГУ ДФС у Харківській області, відповідач).

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 19.07.2017 року по справі № 820/6319/16 адміністративний позов ОСОБА_1 до Південної об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Харківській області про визнання протиправним та скасування повідомлення-рішення - задоволено.

Скасовано податкове повідомлення-рішення Нововодолазької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Харківській області №0000180 від 20.05.2016 року.

Стягнуто на користь ОСОБА_1 (місцезнаходження: АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер - НОМЕР_1) судовий збір у розмірі 551 (п'ятсот п'ятдесят одна) грн. 23 коп. за рахунок бюджетних асигнувань Південної об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Харківській області (63304, Харківська область, м.Красноград, вул. Короленко,85).

Відповідач, не погодившись із вказаною постановою суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить суд апеляційної інстанції постанову Харківського окружного адміністративного суду від 19.07.2017 року по справі № 820/6319/16 скасувати, прийняти нову постанову, якою в задоволенні позову відмовити.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги пояснив, що за наслідками проведеної перевірки було встановлено, що позивач в 2014 році отримав дохід у вигляді додаткового блага (ознака доходу 126) в розмірі 105879641,83 грн. від ПАТ "Дельта Банк", у зв'язку з анулюванням кредитором несплаченої частини боргу. Однак, всупереч вимогам законодавства та умовам додаткового договору від 13.06.2014 року № 1 про анулювання (прощення) боргу позивачем не було вказано цей дохід у декларації про майновий стан та доходи за 2014 рік та не сплачено податок з доходів фізичних осіб з вищевказаної суми. Зазначив, що оскільки позивач підписав вказаний договір від 13.06.2014 року № 1, він був обізнаний про необхідність сплати податку з доходів фізичних осіб з вищевказаної суми. Крім того, Нововодолазькою ОДПІ листом від 08.06.2015 року № 1115/10/20-20-17-19 було запропоновано позивачеві подати декларацію про майновий стан та доходи за 2014 рік, в якій самостійно задекларувати отриманий дохід у вигляді додаткового блага, однак, позивачем цього зроблено не було. Вказав, що позивачем було отримано копію наказу про проведення документальної позапланової перевірки та повідомлення про початок її проведення, а відтак, ОСОБА_1 був належним чином повідомлений про проведення перевірки. Враховуючи викладене, вважає обґрунтованим висновок відповідача про порушення ОСОБА_1 пп.16.1.3, пп. 49.18.4 п.49.18 ст.49, п.167.1 ст.167, пп.164.2.17 «д» п.174.2 ст.164 Податкового кодексу України та не вбачає підстав для скасування оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.

Представник відповідача в судовому засіданні вимоги апеляційної скарги підтримав з підстав, викладених в останній, просив суд апеляційної інстанції постанову Харківського окружного адміністративного суду від 19.07.2017 року по справі № 820/6319/16 скасувати, прийняти нову постанову про відмову в задоволенні позовних вимог.

Позивач в надісланих до суду письмових запереченнях та в судовому засіданні просив суд апеляційної інстанції вимоги апеляційної скарги залишити без задоволення, а оскаржувану постанову суду першої інстанції - без змін. Стверджує, що не був обізнаний про обов'язок сплатити податок з доходів фізичних осіб у зв'язку з прийняттям банком рішення про анулювання (прощення) боргу, наслідки прощення кредитного боргу йому не роз'яснювались. Наразі ним подана позовна заява про визнання недійсними положень п.4 додаткової угоди № 1 від 13.06.2014 року до договору кредиту, у разі задоволення якої такий юридичний наслідок додаткової угоди, як оскаржуване податкове повідомлення-рішення, повинен нівелюватися. Крім того, вказує, що прощена сума боргу не підлягає оподаткуванню в силу пп.165.1.59 п.165.1 ст.165 Податкового кодексу України, оскільки є кредитом в іноземній валюті, що отриманий на придбання єдиного житла (іпотечним кредитом). Зазначив, що не отримував доходу від придбаного будинку, оскільки сам у ньому проживав, а отже прощена сума боргу не є об'єктом оподаткування у розумінні ст.163 Податкового кодексу України. Стверджує, що відсотки за кредитом, у відповідності до пп.165.1. 55 п.165.1 ст.165 Податкового кодексу України, не підлягають оподаткуванню. Вважає вірним висновок суду першої інстанції про те, що сума боргу відповідачем розрахована невірно, а отже, оскаржуване податкове повідомлення-рішення підлягає скасуванню.

Колегія суддів, вислухавши суддю-доповідача, пояснення позивача, представника відповідача, перевіривши в межах апеляційної скарги рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що позивач на час виникнення спірних правовідносин перебував на податковому обліку Нововодолазької ОДПІ ГУ ДФС у Харківській області, правонаступником якої на даний час є Південна ОДПІ ГУ ДФС у Харківській області.

В квітні 2016 року відповідачем було проведено документальну позапланову невиїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства в частині подання річної податкової декларації про майновий стан і доходи та сплати (перерахування) податку на доходи фізичних за період з 01.01.2014 року по 31.12.2014 року.

За результатами проведеної перевірки складено акт від 29.04.2016р. № 90/20-20-13-09/НОМЕР_1, яким зафіксовано порушення пп.16.1.3, пп.16.1.4 п.16.1 ст.16, пп.49.18.4 п.49.8 ст.49, п.167.1 ст.167, пп. "д" пп. 164.2.17 п. 164.2 ст. 164, п.179.1, п.179.7 ст.179.7 Податкового кодексу України, а саме позивачем не подано декларацію про майновий стан і доходи за 2014 рік, перевіркою донараховано податок на доходи фізичних осіб в сумі 179751,79 грн. за 2014 рік.

Так, як вбачається з акту перевірки, позивачем було допущено порушення правил нарахування та сплати (перерахування) податку на доходи фізичних осіб за період з 01.01.2014р. по 31.12.2014р.

На підставі наведених висновків акту перевірки Нововодолазькою ОДПІ ГУ ДФС у Харківській області було прийнято оскаржуване податкове повідомлення-рішення від 20.05.2016р. № 0000180, яким позивачу донараховано грошове зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб в загальній сумі 224689,74 грн., в тому числі за основним платежем - 179751,79 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями - 44937,95 грн.

Не погодившись з вказаним податковим повідомленням - рішенням, позивач звернувся до суду з даним позовом про його скасування.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з незаконності оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, оскільки відповідачем невірно зроблено розрахунок донарахування позивачеві грошового зобов'язання по податку з доходів фізичних осіб, а саме відповідач при проведенні обчислень виходив із загальної суми анульованої кредитної заборгованості, включаючи нараховані відсотки, що суперечить приписам пп. "д" пп. 164.2.17 п.164.2 ст. 164 Податкового кодексу України.

Колегія суддів не погоджується з таким висновком суду першої інстанції, з огляду на таке.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що Нововодолазька ОДПІ ГУ ДФС у Харківській області, дійшовши висновку про порушення позивачем вимог податкового законодавства, які відображено в акті податкової перевірки від 29.04.2016р. № 90/20-20-13-09/НОМЕР_1, виходила з того, що позивач отримав у 2014 році дохід у вигляді додаткового блага (ознака доходу 126) в розмірі 1058796,41 грн. від ПАТ "Дельта Банк", проте не задекларував цей дохід в декларації за 2014 рік та не сплатив податок з доходів фізичних осіб з вказаної суми.

Матеріалами справи підтверджено, що 25.09.2008р. позивач уклав з ПАТ "УкрСиббанк" договір споживчого кредиту № 11397706000, відповідно до якого отримав від вказаного банку грошові кошти.

В подальшому ПАТ "УкрСиббанк" на підставі договору купівлі - продажу вимог за кредитами від 08.12.2011р., укладеного з АТ "Дельта Банк", було здійснено відступлення права вимоги заборгованості за кредитним договором № 11397706000 від 25.09.2008р.

Таким чином, право вимоги за кредитним договором перейшло до ПАТ "Дельта Банк".

Відповідно до додаткового договору № 1 до договору про надання споживчого кредиту №11397706000 від 13.06.2014р. (а.с. 29-30), який було укладено між позивачем та ПАТ "Дельта Банк", банком було анульовано (прощено) частину кредитної заборгованості за раніше укладеним договором споживчого кредиту в розмірі 1058796,41 грн., яка складалась з суми заборгованості по кредиту в розмірі 708794,18 грн. та процентів за користування кредитом в розмірі 350002,23 грн., що підтверджується довідкою банку від 27.04.2017р. № 05-3360281/1 (а.с. 71).

Судом апеляційної інстанції встановлено, що сума прощеного (анульованого) кредиту в розмірі 1058796,41 грн. була включена банком до податкового розрахунку за формою 1 ДФ, про що ПАТ «Дельта Банк» зазначено у листі від 02.12.2015 року на адресу Валківського відділення Нововодолазької ОДПІ ГУ ДФС у Харківській області (а.с.28).

Згідно з підпунктами 163.1.1 та 163.1.2 пункту 163.1 статті 163 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних відносин - прийняття рішення про анулювання (прощення) позивачеві кредитної заборгованості) об'єктом оподаткування резидента є загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід; доходи з джерела їх походження в Україні, які остаточно оподатковуються під час їх нарахування (виплати, надання).

За приписами п. 164.1 ст. 164 Податкового кодексу України базою оподаткування є загальний оподатковуваний дохід, з урахуванням особливостей, визначених цим розділом.

У свою чергу, загальний оподатковуваний дохід - будь-який дохід, який підлягає оподаткуванню, нарахований (виплачений, наданий) на користь платника податку протягом звітного податкового періоду.

Підпунктом 14.1.54 пункту 14.1 статті 14 ПК України визначено, що дохід з джерелом їх походження з України - будь-який дохід, отриманий резидентами або нерезидентами, у тому числі від будь-яких видів їх діяльності на території України (включаючи виплату (нарахування) винагороди іноземними роботодавцями), її континентальному шельфі, у виключній (морській) економічній зоні.

Згідно з підпунктом 164.2.17 пункту 164.2 статті 164 Податкового кодексу України до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включається дохід, отриманий платником податку як додаткове благо (крім випадків, передбачених статтею 165 цього Кодексу).

Відповідно до підпункту 14.1.47 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України додаткові блага - кошти, матеріальні чи нематеріальні цінності, послуги, інші види доходу, що виплачуються (надаються) платнику податку податковим агентом, якщо такий дохід не є заробітною платою та не пов'язаний з виконанням обов'язків трудового найму або не є винагородою за цивільно-правовими договорами (угодами), укладеними з таким платником податку (крім випадків, прямо передбачених нормами розділу IV цього Кодексу).

Перелік додаткових благ, які включаються до оподатковуваного доходу, встановлений підпунктом 164.2.17 пункту 164.2 статті 164 Податкового кодексу України є вичерпним.

Згідно з пп. "д" п.п. 164.2.17 п.164.2 ст. 164 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних відносин) до складу місячного (річного) оподатковуваного доходу включається, зокрема, дохід, отриманий платником податку як додаткове благо (крім випадків, передбачених статтею 165 цього Кодексу) у вигляді суми боргу платника податку, анульованого (прощеного) кредитором за його самостійним рішенням, не пов'язаним з процедурою банкрутства, до закінчення строку позовної давності. Якщо кредитор повідомляє платника податку - боржника рекомендованим листом з повідомленням про вручення або шляхом укладення відповідного договору, або шляхом надання повідомлення боржнику під підпис особисто про анулювання (прощеного) боргу та включає суму анульованого (прощеного) боргу до податкового розрахунку суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, за підсумками звітного періоду, у якому такий борг було анульовано (прощеного), такий боржник самостійно сплачує податок з таких доходів та відображає їх у річній податковій декларації.

У відповідності до підпункту «б» підпункту 164.2.14 пункту 164.2 статті 164 ПК України до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включаються дохід у вигляді неустойки (штрафів, пені), відшкодування матеріальної або немайнової (моральної) шкоди, крім відсотків, отриманих від боржника внаслідок прострочення виконання ним договірного зобов'язання.

Частиною 1 статті 1054 Цивільного кодексу України передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно з частиною 1 статті 546 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання; штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання; пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно зі статтею 605 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється внаслідок звільнення (прощення боргу) кредитором боржника від його обов'язків, якщо це не порушує прав третіх осіб щодо майна кредитора.

Аналіз наведених норм законів дає підстави для висновку, що додаткове благо визначається як доход у разі приросту показників фінансового та/або майнового стану платника податку. Грошова сума, яка надана в кредит, підлягає поверненню, тому сама по собі ця сума не збільшує доход платника податку. Водночас, в разі коли відпадуть встановлені законом та/або договором підстави для витребування кредитором у боржника грошової суми, наданої на умовах повернення, у платника податку - боржника виникає приріст фінансових показників за рахунок суми, взятої в борг.

Таким чином, сума кредиту, прощена (анульована) банком, збільшує доход платника податку і включається в його оподатковуваний доход. Разом з тим проценти, які нараховані банком за умовами договору за користування кредитом, не є доходами, які призводять до приросту показників фінансового та/або майнового стану платника податку. Відповідно, у разі прощення (анулювання) процентів, нарахованих за користування кредитом, відсутні підстави вважати їх додатковим благом платника податку.

Відсутність в підпункті «д» підпункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 164 Податкового кодексу України точності щодо визначення додаткового блага у вигляді суми боргу платника податку, анульованого (процентного) кредитором за його самостійним рішенням, була усунена шляхом внесення змін Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи» від 28 грудня 2014 року №71-VIII, який набрав чинності з 1 січня 2015 року.

Згідно з підпунктом «д» підпункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 164 Податкового кодексу України (в редакції, чинній з 1 січня 2015 року) до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включається дохід, отриманий платником податку як додаткове благо (крім випадків, передбачених статтею 165 цього Кодексу) у вигляді основної суми боргу (кредиту) платника податку, прощеного (анульованого) кредитором за його самостійним рішенням, не пов'язаним з процедурою банкрутства, до закінчення строку позовної давності, у разі якщо його сума перевищує 50 відсотків однієї мінімальної заробітної плати (у розрахунку на рік), встановленої на 1 січня звітного податкового року. Кредитор зобов'язаний повідомити платника податку - боржника шляхом направлення рекомендованого листа з повідомленням про вручення або шляхом укладення відповідного договору, або надання повідомлення боржнику під підпис особисто про прощення (анулювання) боргу та включити суму прощеного (анульованого) боргу до податкового розрахунку суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, за підсумками звітного періоду, у якому такий борг було прощено. Боржник самостійно сплачує податок з таких доходів та відображає їх у річній податковій декларації. У разі неповідомлення кредитором боржника про прощення (анулювання) боргу у порядку, визначеному цим підпунктом, такий кредитор зобов'язаний виконати всі обов'язки податкового агента щодо доходів, визначених цим підпунктом.

У відповідності до абз.2 пп.165.1.55 п.165.1 ст.165 ПК України (в редакції, чинній з 07.05.2015 року) до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку не включаються такі доходи, як сума процентів, комісії та/або штрафних санкцій (пені), прощених (анульованих) кредитором за його самостійним рішенням, не пов'язаним із процедурою його банкрутства, до закінчення строку позовної давності.

Таким чином, законодавець під додатковим благом розуміє тільки основну суму боргу (кредиту) платника податку, прощеного (анульованого) кредитором за його самостійним рішенням, і не включає в цю суму боргу (кредиту) проценти, нараховані за користування кредитом, прощені (анульовані) кредитором.

Відповідно до ст.58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що оподатковуваним доходом позивача є лише основна заборгованість за кредитом, прощена (анульована) банком, тому база оподаткування повинна бути визначена тільки з суми, прощеної (анульованої банком), яку позивач фактично отримав за банківським кредитом, без врахування процентів.

У відповідності до пп. 49.18.4 п. 49.18 ст. 49 Податкового кодексу України, платник податку - позивач, зобов'язаний до 1 травня року, що настає за звітним, подати річну податкову декларацію про майновий стан і доходи до органу державної податкової служби, в якому перебуває на обліку як платник податків (податковою адресою), відобразити в ній вказаний дохід та у відповідності до п. 179.7 ст. 179 Податкового кодексу України самостійно до 1 серпня року, що настає за звітним, сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену в декларації.

Системно аналізуючи вищенаведені правові норми, колегія суддів приходить до висновку, що боржник, який отримав додаткове благо у вигляді прощення (анульовання) основної суми боргу за кредитом та який був належним чином повідомлений про прощення (анулювання) такого боргу, зобов'язаний відобразити анульовану суму боргу у складі оподатковуваного доходу з обчисленням та перерахуванням до бюджету відповідної суми податку.

Разом з тим, позивачем не задекларовано дохід у вигляді додаткового блага, що виник у зв'язку з прощенням (анулюванням) боргу за кредитним договором № 11397706000 від 25.09.2008р., та, відповідно, не сплачено податок з доходів фізичних осіб.

За приписами пп. «б» пп.54.3.2 п.54.3 ст.54 ПК України контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо дані перевірок результатів діяльності платника податків, крім електронної перевірки, свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, заявлених у податкових (митних) деклараціях, уточнюючих розрахунках.

Відповідно до п.167.1 ст.167 ПК України ставка податку становить 15 відсотків бази оподаткування щодо доходів, нарахованих (виплачених, наданих) (крім випадків, визначених у пунктах 167.2-167.5 цієї статті), у тому числі, але не виключно у формі заробітної плати, інших заохочувальних та компенсаційних виплат або інших виплат і винагород, які нараховуються (виплачуються, надаються) платнику у зв'язку з трудовими відносинами та за цивільно-правовими договорами; виграшу в державну та недержавну грошову лотерею, виграш гравця (учасника), отриманий від організатора азартної гри. Якщо база оподаткування, яка визначена з урахуванням норм пункту 164.6 статті 164 цього розділу щодо доходів, зазначених в абзаці першому цього пункту, в календарному місяці перевищує десятикратний розмір мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного податкового року, до суми такого перевищення застосовується ставка 17 відсотків.

Станом на 01.01.2014 року мінімальна заробітна плата становила 1218 грн., відповідно, ставка податку на доходи фізичних осіб становить 15% бази оподаткування до 12180 грн. (1218 х 10), база оподаткування вище 12180 грн. оподатковується за ставкою 17%.

На вимогу суду апеляційної інстанції відповідачем було надано розрахунок суми основного платежу та штрафних санкцій, нарахованих ОСОБА_1 згідно з оскаржуваним податковим повідомленням-рішенням.

Як вбачається зі змісту розрахунку, відповідачем було нараховано податку з доходів фізичних осіб як на основну суму прощеного банком боргу в розмірі 708794,18 грн. (у т.ч. за ставкою 15% - 1827,00 грн., за ставкою 17% - 118424,42 грн., та штрафні санкції - 25% 30062,84 грн.), так і на проценти, нараховані за користування кредитом - 350002,23 грн., що суперечить положенням пп. «д» пп.164.2.17 п.164.2 ст.164 ПК України.

Отже, податкове повідомлення-рішення Нововодолазької ОДПІ ГУ ДФС у Харківській області № 0000180 від 20.05.2016 року в частині визначення позивачеві податкового зобов'язання по податку з доходів фізичних осіб в розмірі 74375,52 грн. (59500,39 грн. - за основним платежем, 14875,13 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями) не може вважатися законним та підлягає скасуванню.

Разом з тим, в частині визначення позивачеві податку з доходів фізичних осіб в сумі 150314,22 грн. (120251,40 грн. - за основним платежем та 30062,82 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями) оскаржуване податкове повідомлення-рішення винесено обґрунтовано, підстави для його скасування відсутні.

З приводу тверджень позивача щодо неповідомлення його про необхідність сплатити податок з доходів фізичних осіб з суми прощеного (анульованого) боргу, колегія суддів зазначає наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, у відповідності до пп. «д» пп.164.2.17 п.164.2 ст.164 ПК України кредитором 13.06.2014 року було укладено додатковий договір № 1 до договору про надання споживчого кредиту з правилами № 11397706000 від 25.09.2008 року. У пункті 4 додаткового договору зазначено, що Позичальник (тобто, позивач по справі) стверджує, що він повідомлений про те, що згідно приписів пп. «д» пп.174.2.17 п.164 Податкового кодексу України Позичальник зобов'язаний самостійно сплатити податок з доходів, сума яких складає анульовану Кредитором суму боргу в розмірі 1058796,41 грн. та відобразити їх у своїй річній податковій декларації.

Примірник вищезазначеної додаткової угоди ОСОБА_1, отримав 13.06.2014 року, що підтверджується відповідним написом та особистим підписом позивача на додатковому договорі, копію якого надано до матеріалів справи (а.с.52).

Вищенаведеним спростовуються твердження позивача про нероз'яснення йому банком наслідків прощення боргу та не повідомлення його банком про необхідність самостійно сплатити податок з доходів фізичних осіб з суми анульованого боргу.

Доводи позивача про те, що ним подана позовна заява про визнання недійсним п.4 вказаного додаткового договору, не спростовують факту повідомлення та не впливають на правомірність оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, оскільки обов'язок по сплаті податку з доходів фізичних осіб встановлено в силу закону - приписами Податкового кодексу України, а не лише додатковим договором.

Крім того, колегія суддів відмічає, що повідомленням № 1115/10/20-20-17-19 від 08.06.2015 року Валківське відділення Нововодолазької ОЛДПІ ГУ Міндоходів у Харківській області поінформувало ОСОБА_1 про надходження до відповідача відомостей про отримання позивачем у 2 кварталі 2014 року доходу у вигляді додаткового блага від АТ «Дельта-Банк», у зв'язку з чим запропоновано подати декларацію про майновий стан і доходи, отримані у 2014 році та сплатити податок до бюджету (а.с.19-20).

Однак, вищевказане повідомлення позивачем було залишено поза увагою, що призвело до несплати ним податкового зобов'язання по податку з доходів фізичних осіб та винесення оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.

Доводи позивача про неповідомлення його про проведення перевірки спростовуються наявними в матеріалах справи копіями повідомлення про вручення рекомендованого поштового відправлення та опису до поштового відправлення, з яких вбачається, що 14.04.2016 року відповідачем направлено, а 21.04.2016 року позивачем отримано копію наказу начальника Нововодолазької ОДПІ від 12.04.2016 року № 112 про проведення позапланової перевірки позивача, а також копії повідомлень № 3947/10/20-20-13-09 та 45/13 від 12.04.2016 року про запрошення до податкового органу для проведення перевірки дотримання вимог податкового та іншого законодавства в частині правил подання річної податкової декларації про майновий стан і доходи, та сплати (перерахування) податку з доходів фізичних осіб за період з 01.01.2014 року по 31.12.2014 року, та про необхідність подання документів для перевірки (а.с.21-27).

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що відповідачем було дотримано процедуру призначення та проведення перевірки, за результатами якої було винесено оскаржуване податкове повідомлення-рішення.

З приводу тверджень позивача про те, що прощена сума боргу не підлягає оподаткуванню податком з доходів фізичних осіб в силу пп.165.1.59 п.165.1 ст.165 ПК України, оскільки була отримана позивачем як кредит на придбання єдиного житла в іноземній валюті, колегія суддів зазначає наступне.

Так, Законом України від 24 грудня 2015 року № 909-VIII «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень у 2016 році», пункт 165.1 статті 165 ПК України було доповнено підпунктом 165.1.59, згідно з яким до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку не включаються такі доходи: сума, прощена (анульована) кредитором у порядку, передбаченому законом щодо реструктуризації зобов'язань громадян України за кредитами в іноземній валюті, що отримані на придбання єдиного житла (іпотечні кредити).

Таким чином, вказана норма може бути застосована лише за умови набрання чинності законом про реструктуризацію зобов'язань громадян України за кредитами в іноземній валюті.

Між тим, наразі такого закону не прийнято, а отже, вказана норма не може бути застосована до спірних відносин щодо прощення (анулювання) податкового боргу.

Як вбачається зі змісту наявної в матеріалах справи копії додаткового договору № 1 від 14.06.2014 року, банк, приймаючи рішення про прощення (анулювання) боргу за кредитним договором зі ОСОБА_1, керувався лише статтею 605 Цивільного кодексу України, а не законом щодо реструктуризації зобов'язань громадян України за кредитами в іноземній валюті, що отримані на придбання єдиного житла (іпотечні кредити).

Беручи до уваги наведене, колегія суддів вважає, що норми пп.165.1.19 п.165.1 ст.165 ПК України не можуть бути застосовані до спірних відносин.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцію та законами України.

Згідно з ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5)добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

З огляду на встановлені у справі фактичні обставини та досліджені докази, колегія суддів вважає, що відповідач при прийнятті оскаржуваного податкового повідомлення-рішення від 20.05.2016 р. №0000180 про визначення позивачеві грошового зобов'язання з податку з доходів фізичних осіб в розмірі 150314,22 грн., у т.ч. 120251,40 грн. - за основним платежем та 30062,82 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями, діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Податковим кодексом України, з дотриманням вимог ч.3 ст.2 КАС України, а отже, відсутні підстави для скасування даного податкового повідомлення-рішення у зазначеній частині.

Разом з тим, як зазначалось вище, в частині визначення позивачеві грошового зобов'язання в сумі 74375,52 грн. (59500,39 грн. - за основним платежем, 14875,13 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями оскаржуване податкове повідомлення-рішення не може вважатися законним та підлягає скасуванню.

Відповідно до ст.11 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Суд вживає передбачені законом заходи, необхідні для з'ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи.

Суд повинен запропонувати особам, які беруть участь у справі, подати докази або з власної ініціативи витребувати докази, яких, на думку суду, не вистачає.

Як встановлено частинами 1, 2, 4, 5 статті 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Суб'єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі. У разі невиконання цього обов'язку суд витребовує названі документи та матеріали.

Суд може збирати докази з власної ініціативи.

Згідно зі ст.86 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили.

Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Таким чином, згідно з наведеними нормами, суд повинен визначити характер спірних правовідносин та зміст правової вимоги, матеріальний закон, який їх регулює, а також факти, що підлягають встановленню і лежать в основі вимог та заперечень; з'ясувати, які є докази на підтвердження зазначених фактів, і вжити заходів до своєчасного їх подання.

Разом з тим, судом першої інстанції не з'ясовано правовий статус суми прощеної заборгованості за кредитом позивача, з огляду на те, що вказана сума може включати в себе як тіло кредиту, так і відсотки та/або пеню, що, відповідно, зумовлює настання для позивача різних правових наслідків у межах спірних правовідносин.

Суд першої інстанції, констатувавши, що відповідачем зроблено невірний розрахунок податкового зобов'язання за оскаржуваним податковим повідомленням-рішенням, не вжив заходів щодо витребування належного розрахунку, що призвело до неповного з'ясування обставин справи та неправильного вирішення справи.

У відповідності до ст.202 КАС України неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, є підставами для скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового рішення.

Згідно ч.2 ст.205 КАС України суд апеляційної інстанції за наслідками розгляду апеляційної скарги може прийняти нову постанову, якою суд апеляційної інстанції задовольняє або не задовольняє позовні вимоги.

Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку, що постанова Харківського окружного адміністративного суду від 19.07.2017 року по справі № 820/6319/16 підлягає скасуванню з прийняттям нової постанови про часткове задоволення позову.

Відповідно до ч.1 ст.94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

Згідно з ч.6 ст.94 КАС України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції або Верховний Суд України, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат.

Матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_1 сплачено судовий збір за подання позовної заяви в розмірі 551,23 грн. згідно з платіжним дорученням № 10516890 від 17.11.2016 року (а.с.3).

Враховуючи, що судом апеляційної інстанції прийнято рішення про часткове задоволення позову, на користь ОСОБА_1 підлягають стягненню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача судові витрати в розмірі 182,47 грн. (пропорційно задоволеній частині позовних вимог).

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, п. 3 ст. 198, ст.ст. 202, 205, 207, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А

Апеляційну скаргу Південної об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Харківській області задовольнити частково.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 19.07.2017р. по справі № 820/6319/16 скасувати.

Прийняти нову постанову, якою позов ОСОБА_1 до Південної об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Харківській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення - задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Нововодолазької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Харківській області від 20.05.2016 року № 0000180 в частині визначення ОСОБА_1 грошового зобов'язання з податку з доходів фізичних осіб в розмірі 74375,52 грн., у т.ч. 59500,39 грн. - за основним платежем, 14875,13 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями.

В іншій частині в задоволенні позовних вимог відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Південної об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Харківській області (63304, Харківська область, м. Красноград, вул. Короленка, 85, код ЄДРПОУ 39856317) на користь ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, р.н.о.к.п.п. НОМЕР_1) витрати по сплаті судового збору за подання адміністративного позову в розмірі 182 (сто вісімдесят дві) грн. 47 коп.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання постанови у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя Перцова Т.С.Судді Любчич Л.В. Жигилій С.П. Повний текст постанови виготовлений та підписаний 13.11.2017 р.