Постанова № 70186993, 09.11.2017, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 листопада 2017 р.м.ОдесаСправа № 815/436/17

Категорія: 12.3 Головуючий в 1 інстанції: Потоцька Н. В.

Одеський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

доповідача - судді Стас Л.В.

суддів - Турецької І.О., Косцової І.П.

за участю секретаря - Худика С.А.

за участю представника апелянта - Ільченка О.М.,

за участю представника позивача - ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за апеляційною скаргою Ліквідаційної комісії Західно - Чорноморського басейнового управління охорони, використання і відтворення водних біоресурсів та регулювання рибальства на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 02 червня 2017 по справі за позовом ОСОБА_3 до Державного агентства рибного господарства України, Західно - Чорноморського басейнового управління охорони, використання і відтворення водних біоресурсів та регулювання рибальства про скасування наказу, поновлення на посаді, стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_3 ( Позивач) звернувся з позовом до Державного агентства рибного господарства України, Західно - Чорноморського басейнового управління охорони, використання і відтворення водних біоресурсів та регулювання рибальства, в якому просив:

- визнати протиправним та скасувати наказ Західно-Чорноморського басейнового управління охорони, використання і відтворення водних біоресурсів та регулювання рибальства № 187-о від 23 грудня 2016 року щодо звільнення головного державного інспектора Ізмаїльського територіального відділу Західно-Чорноморського басейнового управління охорони, використання і відтворення водних біоресурсів та регулювання рибальства ОСОБА_3;

- зобов'язати Державне агентство рибного господарства України поновити ОСОБА_3 на посаді головного державного інспектора Ізмаїльського територіального відділу Західно-Чорноморського басейнового управління охорони, використання і відтворення водних біоресурсів та регулювання рибальства ОСОБА_3;

- стягнути з Західно - Чорноморського басейного управління охорони, використання і відтворення водних ресурсів та регулювання рибальства середнє грошове забезпечення за час вимушеного прогулу на користь ОСОБА_3.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що його звільнення є незаконним, оскільки у разі ліквідації юридичної особи публічного права з одночасним створенням іншої особи, яка буде виконувати тіж функції, законодавство не виключає, а передбачає зобов'язання роботодавця (держави) по працевлаштуванню працівників ліквідованої установи.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 02 червня 2017 позов задоволено.

Визнано протиправним та скасовано наказ Західно-Чорноморського басейнового управління охорони, використання і відтворення водних біоресурсів та регулювання рибальства № 187-о від 23 грудня 2016 року щодо звільнення головного державного інспектора Ізмаїльського територіального відділу Західно-Чорноморського басейнового управління охорони, використання і відтворення водних біоресурсів та регулювання рибальства ОСОБА_3.

Зобов'язано Державне агентство рибного господарства України поновити ОСОБА_3 на посаді головного державного інспектора Ізмаїльського територіального відділу Західно-Чорноморського басейнового управління охорони, використання і відтворення водних біоресурсів та регулювання рибальства.

Стягнуто з Західно-Чорноморського басейнового управління охорони, використання і відтворення водних біоресурсів та регулювання рибальства на користь ОСОБА_3 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 23.12.2016 року по 02.06.2017 року в розмірі 19 612, 59 грн. дев'ятнадцять тисяч шістсот дванадцять гривень 59 коп.) з вирахуванням з вказаної суми належних до сплати податків і зборів.

Допущено негайне виконання постанови суду в частині поновлення ОСОБА_3 на посаді головного державного інспектора Ізмаїльського територіального відділ) Західно-Чорноморського басейнового управління охорони, використання і відтворення водних біоресурсів та регулювання рибальства.

Допущено негайне виконання постанови суду в частині стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу в межах суми стягнення за один місяць - 2 662, 42 грн. (дві тисячі шістсот шістдесят дві гривні 42 коп.) з вирахуванням з вказаної суми належних до сплати податків і зборів.

В апеляційній скарзі, Західно - Чорноморське басейнове управління охорони, використання і відтворення водних біоресурсів та регулювання рибальства, просить постанову суду від 02 червня 2017 року -скасувати, прийняти нову постанову про відмову в задоволенні позову.

Колегія суддів, заслухавши доповідача, вивчивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість постанови суду в межах доводів апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково з наступних підстав.

Приймаючи рішення про задоволення позову, окружний суд виходив з того, що в порушення вимог частини третьої статті 49-2 КЗпП, роботодавцем не запропоновано позивачу жодної іншої посади перед звільненням.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції стосовно незаконного звільнення позивача та зазначає наступне.

Судом встановлено, що згідно Постанови Кабінету Міністрів України від 30.09.2015 894 "Питання функціонування територіальних органів Державного агентства рибного господарства" (із змінами, внесеними згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 04.02.2016 № 86) ліквідовано як юридичні особи публічного права територіальні органи Держрибагентства за переліком згідно з додатком 1 (пункт 1 постанови), правонаступником майна територіальних органів Держрибагентства що ліквідуються згідно з пунктом 1 цієї постанови, є Держрибагентство (пункт 3 постанови)/ а.с.87/.

30 листопада 2015 року Державним агентством рибного господарства України прийнято наказ № 369 "Про ліквідацію територіальних органів Держрибагентства України", яким, крім іншого, передбачено: ліквідувати до кінця 2015 року як юридичні особи публічного права територіальні органи Державного агентства рибного господарства України згідно з Додатком № 1 (п. 1); утворити комісії з ліквідації територіальних органів Державного агентства рибного господарства України та затвердити голів комісій (п. 2), в тому числі і Комісію з ліквідації Західно-Чорноморського басейнового управління охорони використання і відновлення водних ресурсів та регулювання рибальства; затвердити орієнтовний план заходів, пов'язаних із ліквідацією територіальних органів Державного агентства рибного господарства України (п. 3) / а.с. 92/.

21.12.2015 року позивача ознайомлено з попередженням про його подальше звільнення згідно з п.1 ст. 40 КЗпП України у зв'язку із ліквідацією Західно- Чорноморського басейнового управління охорони використання і відновлення водних ресурсів та регулювання рибальства на підставі наказу Державного агентства рибного господарства України від 30 листопада 2015 року № 369 "Про ліквідацію територіальних органів Держрибагентства України", Постанови Кабінету Міністрів України від 30 вересня 2015 року № 894 "Питання функціонування територіальних органів Державного агентства рибного господарства України".

23.12.2016 року Західно-Чорноморською рибоохороною прийнято наказ № 187-о, яким позивача звільнено з посади головного державного інспектора Ізмаїльського територіального відділу Західно-Чорноморської рибоохорони у зв'язку з ліквідацією територіальних органів Державного агентства рибного господарства України за п.1 ст.40 КЗпП України.

Однією із гарантій забезпечення права громадян на працю є передбачений у статті 5-1 КЗпП правовий захист від необґрунтованої відмови у прийнятті на роботу і незаконного звільнення, а також сприяння у збереженні роботи.

У п.19 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 1992 року №9 "Про практику розгляду судами трудових спорів" містяться роз'яснення, згідно з якими при розгляді спорів про звільнення за п.1 ч.1 ст. 40 КЗпП суди зобов'язані з'ясувати, чи дійсно у відповідача мали місце зміни в організації виробництва і праці, зокрема, ліквідація, реорганізація або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників, чи додержано власником або уповноваженим ним органом норм законодавства, що регулюють вивільнення працівника, які є докази щодо змін в організації виробництва і праці, про те, що працівник відмовився від переведення на іншу роботу або що власник або уповноважений ним орган не мав можливості перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації.

Як вбачається з матеріалів справи, до 23 грудня 2016 року ОСОБА_3 обіймав посаду головного державного інспектора Ізмаїльського територіального відділу Західно-Чорноморської рибоохорони з 10.06.2013 року /а.с.24/.

Постановою Кабінету Міністрів України від 30 вересня 2015 року №894 "Питання функціонування територіальних органів Державного агентства рибного господарства" (із змінами, внесеними згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 04 лютого 2016 року №86) ліквідовано як юридичні особи публічного права територіальні органи Державного агентства рибного господарства за переліком згідно з додатком 1 (п.1 постанови).

Також, Постановою висловлено погодження з пропозицією Міністерства аграрної політики та продовольства щодо утворення територіальних органів Державного агентства рибного господарства як структурних підрозділів апарату Агентства за переліком згідно з додатком №2 (п.2 постанови) та установлено, що правонаступником майна територіальних органів Державного агентства рибного господарства, що ліквідуються згідно з пунктом 1 цієї постанови, є зазначене Агентство (пункт 3 постанови).

Крім цього, пунктом 4 Постанови встановлено, що Державному агентству рибного господарства необхідно забезпечити здійснення територіальними органами, що ліквідуються, функцій та повноважень, покладених на зазначені органи, до утворення територіальних органів як структурних підрозділів апарату Державного агентства рибного господарства.

Відповідно до ч.1 статі 104 Цивільного кодексу України, юридична особа припиняє свою діяльність, передаючи все своє майно, права та обов'язки іншим юридичним особам - правонаступникам внаслідок реорганізації (через злиття, приєднання, поділ, перетворення) або ліквідації.

Згідно із ч. 2 ст. 104 Цивільного кодексу України передбачено, що юридична особа є такою, що припинилася, з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення.

Тобто, при реорганізації юридична особа припиняється, але її права та обов'язки в порядку правонаступництва переходять до нової (іншої) юридичної особи. При цьому, до правонаступника переходять обов'язки не тільки в частині майнових прав, а й трудових відносин, в тому числі обов'язок щодо працевлаштування працівника (переведення працівника на іншу роботу).

Отже, суд першої інстанції правильно зазначив, що встановлена законодавством можливість ліквідації державної установи (організації) з одночасним створенням іншої, яка буде виконувати повноваження (завдання) установи, що ліквідується, не виключає, а передбачає зобов'язання роботодавця (держави) по працевлаштуванню працівників ліквідованої установи.

Верховний Суд України в постановах від 04 березня 2014 року (№21-8а14), від 27 травня 2014 року (№21-108а14), від 28 жовтня 2014 року (№21-484а14) сформулював правову позицію, згідно з якою ліквідація юридичної особи публічного права має місце у випадку, якщо в розпорядчому акті органу державної влади або органу місцевого самоврядування наведено обґрунтування доцільності відмови держави від виконання завдань та функцій такої особи. У разі ж покладення виконання завдань і функцій ліквідованого органу на інший орган мова йде фактично про його реорганізацію. Таким чином, встановлена законодавством можливість ліквідації державної установи (організації) з одночасним створенням іншої, яка буде виконувати повноваження (завдання) установи, що ліквідується, не виключає, а передбачає зобов'язання роботодавця (держави) по працевлаштуванню працівників ліквідованої установи.

Відповідно до ч.3 та ч.4 ст. 36 КЗпП зміна підпорядкованості підприємства, установи, організації не припиняє дії трудового договору. У разі зміни власника підприємства, а також у разі його реорганізації (злиття, приєднання, поділу, виділення, перетворення) дія трудового договору працівника продовжується. Припинення трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу можливе лише у разі скорочення чисельності або штату працівників (п.1 ч.1 статті 40).

Згідно з п.1 ст. 40 КЗпП трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом у випадку змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.

Частиною другою статті 40 КЗпП встановлено, що звільнення з підстав, зазначених у пункті 1 цієї статті, допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу.

За правилами статті 49-2 КЗпП про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці. При вивільненні працівників у випадках змін в організації виробництва і праці враховується переважне право на залишення на роботі, передбачене статтею 42 цього Кодексу. Одночасно з попередженням про звільнення у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації. При відсутності роботи за відповідною професією чи спеціальністю, а також у разі відмови працівника від переведення на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації працівник, за своїм розсудом, звертається за допомогою до державної служби зайнятості або працевлаштовується самостійно.

Верховний Суд України в постанові від 1 квітня 2015 року у справі №6-40цс15 висловив правову позицію, згідно з якою власник є таким, що належно виконав вимоги частини 2 статті 40, частини 3 статті 49-2 КЗпП щодо працевлаштування працівника, якщо запропонував йому наявну на підприємстві роботу, тобто вакантну посаду чи роботу за відповідною професією чи спеціальністю, чи іншу вакантну роботу, яку працівник може виконувати з урахуванням його освіти, кваліфікації, досвіду тощо. При цьому роботодавець зобов'язаний запропонувати всі вакансії, що відповідають зазначеним вимогам, які існують на цьому підприємстві, незалежно від того, в якому структурному підрозділі працівник, який вивільнюється, працював.

З матеріалів справи вбачається, що згідно з Переліком територіальних органів Держрибагенства, що ліквідуються ( Додаток 1 до Постанови Кабінету Міністрів України від 30 вересня 2015 року № 894) було ліквідовано Західно - Чорноморське басейнове управління охорони, використання і відтворення водних біоресурсів та регулювання рибальства / а.с.88/.

Водночас, згідно з Переліком територіальних органів Держрибагенства, що утворюються, (Додаток 2 цієї ж Постанови) утворено Управління Державного агентства рибного господарства у Одеській області /а.с.90-91/.

Згідно штатного розпису на 2016 рік Державного агентства рибного господарства у Одеській області у новоствореному органі наявні посади державних інспекторів у кількості 53 одиниць /а.с. 114/.

З огляду на наведене, судом апеляційної інстанції встановлено, що станом на дату звільнення позивача а Управління Державного агентства рибного господарства у Одеській області були вакантні посади, що відповідачем не заперечувалось. Разом з тим жодна з цих посад позивачу не пропонувалась, доказів неможливості працевлаштування позивача на ці посади відповідач не надав.

З урахуванням встановлених обставин справи, колегія суддів вважає правильним висновок суду щодо порушення відповідачами порядку звільнення позивача за п.1 ст. 40 КЗпП, оскільки ОСОБА_3, не було запропоновано іншу роботу, яку він міг обіймати відповідно до своєї кваліфікації, у відповідних створених територіальних органів Державного рибного агентства відповідно до постанови Кабінету Міністрів України №894 від 30 вересня 2015 року, яким були передані функції з реалізації державної політики у відповідній сфері, та не надано доказів відсутності в них вакантних посад на час звільнення позивача.

Разом із тим колегія суддів не може погодитись із рішенням суду в частині обрання судом способу захисту прав позивача шляхом зобов'язання саме Державне агентство рибного господарства України поновити ОСОБА_3 на посаді головного державного інспектора Ізмаїльського територіального відділу Західно - Чорноморського басейнового управління охорони, використання і відтворення водних біоресурсів та регулювання рибальства, та вважає обґрунтованими доводи апелянта в цій частині стосовно відсутності у Держрибагенства повноважень видавати накази про поновлення на роботі працівника в іншій установі, що є підставою для зміни постанови суду першої інстанції.

Відповідно до частини першої статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС) кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.

Встановлення статтями 105 та 162 КАС способів захисту не виключає застосування інших способів захисту, зокрема тих, які встановлені КЗпП при розгляді вимог про поновлення на роботі.

Відповідно до ст.235 КЗпП, у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу, у тому числі у зв'язку з повідомленням про порушення вимог Закону України "Про запобігання корупції" іншою особою, працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.

Задовольняючи позовні вимоги про поновлення на публічній службі, суд повинен визнати протиправним рішення суб'єкта владних повноважень повністю або частково, скасувати акт індивідуальної дії та обов'язково вказати дату, з якої особу поновлено на посаді, чого судом першої інстанції зроблено не було.

Відповідно до ст. 201 КАС України, підставами для зміни судового рішення є правильне по суті вирішення справи чи питання, але з помилковим застосуванням норм матеріального чи процесуального права.

Відповідно до частин першої, другої статті 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

На думку колегії суддів, відповідач у даній справі не довів правомірності оскаржуваного наказу про звільнення позивача № 187-о від 23.12.2016 року з посади головного державного інспектора Ізмаїльського територіального відділу Західно-Чорноморської рибоохорони у зв'язку з ліквідацією територіальних органів Державного агентства рибного господарства України за п.1 ст.40 КЗпП України.

Керуючись ч. 1 ст. 195, п.2 ч. 1 ст. 198, ст. 201, ч. 2 ст. 205, ст. 254 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Ліквідаційної комісії Західно - Чорноморського басейнового управління охорони, використання і відтворення водних біоресурсів та регулювання рибальства - задовольнити частково.

Постанову Одеського окружного адміністративного суду від 02 червня 2017 - змінити.

Абзац третій резолютивної частини постанови суду викласти в наступній редакції : «Поновити ОСОБА_3 на посаді головного державного інспектора Ізмаїльського територіального відділу Західно-Чорноморського басейнового управління охорони, використання і відтворення водних біоресурсів та регулювання рибальства з 23 грудня 2016 року».

В іншій частині постанову суду - залишити без змін.

Стягнути з Західно-Чорноморського басейнового управління охорони, використання і відтворення водних біоресурсів та регулювання рибальства до спеціального фонду Державного бюджету України на рахунок №: 31212206781008, отримувач коштів: УК у м. Одесі/Приморський р-н/22030001, код ЄДРПОУ 38016923, банк отримувача: ГУДКСУ в Одеській області, МФО: 828011, Код ЄДРПОУ суду 34380461 судовий збір за подання апеляційної скарги в розмірі 1408,00 (одна тисяча чотириста вісім) грн.

Постанова апеляційного суду набирає чинності негайно після її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з моменту виготовлення її в повному обсязі.

Головуючий :

Судді: