Ухвала суду № 70186920, 07.11.2017, Львівський апеляційний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

Головуючого судді Сеника Р.П.,

суддів Хобор Р.Б., Попка Я.С.

з участю секретаря судового засідання Мацьків М.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Городенківського районного суду Івано-Франківської області від 04 серпня 2017 року у справі № 342/355/17 за позовом ОСОБА_1 до заступника начальника Волинської митниці Державної фіскальної служби Негріча Леоніда Миколайовича, Волинської митниці Державної фіскальної служби України про скасування постанови про адміністративне правопорушення та закриття провадження, -

В С Т А Н О В И В :

10 квітня 2017 року позивач звернувся в суд з адміністративним позовом до заступника начальника Волинської митниці Державної фіскальної служби Негріча Л.М., Волинської митниці Державної фіскальної служби України про скасування постанови про адміністративне правопорушення та закриття провадження, в якому просив: скасувати постанову Волинської митниці Державної фіскальної служби України у справі про порушення митних правил № 0392/205050700/17 від 15.03.2017 про визнання ОСОБА_1 винним у вчиненні порушення митних правил, передбаченого ч. 3 ст. 470 Митного кодексу України та накладення на нього адміністративного стягнення у вигляді штрафу в розмірі 8500 грн.

Позовні вимоги мотивує тим, що постановою заступника начальника Волинської митниці Державної фіскальної служби України, Негріча Л.М., у справі про порушення митних правил № 0392/205050700/17 від 15.03.2017 на нього, накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в сумі 8500,00 за порушення митного режиму «транзит/вивезення».

Позивач вважає що постанова є незаконною та необґрунтованою, такою, яка підлягає скасуванню з підстав тому, що згідно ст. 487 Митного кодексу України, провадження у справах про порушення митних правил здійснюється відповідно до цього Кодексу, а в частині, що не регулюється ним, - відповідно до законодавства України про адміністративні правопорушення.

Відповідно до ст. 488 Митного кодексу України, провадження у справі про порушення митних правил вважається розпочатим з моменту складення протоколу про порушення митних правил. Згідно ч. 1 ст. 494 Митного кодексу України, про кожний випадок виявлення порушення митних правил уповноважена посадова особа органу ДФС, яка виявила таке порушення, невідкладно складає протокол. Якщо при складенні протоколу була присутня особа, яка притягується до адміністративної відповідальності за порушення митних правил, протокол підписується і цією особою, а за наявності свідків - і свідками. Особа, яка притягується до адміністративної відповідальності за порушення митних правил, має право дати пояснення та висловити зауваження щодо змісту протоколу, а також письмово викласти мотиви своєї відмови від підписання протоколу. Власноручно викладені цією особою пояснення додаються до протоколу, про що до протоколу вноситься відповідний запис із зазначенням кількості аркушів, на яких подано такі пояснення. У разі складення протоколу особі, яка притягується до адміністративної відповідальності за порушення митних правил, роз'яснюються її права, та повідомляється про можливість припинення провадження у справі про порушення митних правил шляхом компромісу, про що до протоколу вноситься відмітка, яка підписується цією особою. У разі потреби в протоколі зазначаються також місце, дата і час розгляду справи про порушення митних правил.

Постанову в справі про притягнення до адміністративної відповідальності винесено у відсутності позивача, який притягається до адміністративної відповідальності, всупереч вимогам ст. 526 Митного кодексу України та ст. 268 Кодексу України про адміністративні правопорушення, згідно яких справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності.

Справа про порушення митних правил може бути розглянута за відсутності особи, яка притягується до адміністративної відповідальності за це правопорушення, лише у випадках, якщо є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про перенесення розгляду справи.

Позивача ніхто не повідомляв про розгляд справи. Ст. 486 Митного кодексу України, визначає, що завданнями провадження у справах про порушення митних правил є своєчасне, всебічне, повне та об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її з дотриманням вимог закону, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню порушень митних правил, та запобігання таким правопорушенням. У відповідності до ст. ст. 33, 280 Кодексу України про адміністративні правопорушення орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинене правопорушення, чи винна особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно матеріальну шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Розгляд справи позбавив можливості позивача реалізувати свої права, передбачені ст. 498 Митного кодексу України ст. 268 Кодексу України про адміністративні правопорушення, зокрема, дати пояснення, подати докази, заявити клопотання про допит свідків, користуватися юридичною допомогою захисника тощо.

Позивач вважає що, розглядаючи справу, посадова особа Волинської митниці Державної фіскальної служби України значно відступив від принципів повноти та об'єктивності розгляду справи про адміністративне правопорушення. Всупереч вимогам ст. 486 Митного кодексу України та ст. 245 Кодексу України про адміністративні правопорушення , згідно яких завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, не з'ясувавши обставин справи, позивача визнано винним та притягнуто до адміністративної відповідальності. Згідно ч. 1 ст. 531 Митного кодексу України, підставами для скасування постанови про накладення адміністративного стягнення за порушення митних правил або про припинення провадження у справі про порушення митних правил є, зокрема, необ'єктивність або неповнота провадження у справі або необ'єктивність її розгляду.

Крім цього, в оскаржуваній постанові зазначено, що позивач мав до 14.11.2016 року вивезти автомобіль за межі території України. Однак, у позивача були перешкоди, які не надавали можливості вивезти автомобіль. Проте, працівники митниці не вважали їх поважними, та вказали, що у позивача була можливість виїхати на автомобілі за межі території України.

Разом із адміністративним позовом подав заяву про поновлення строку, згідно якої просить визнати причину пропуску строку на подання скарги на постанову Волинської митниці Державної фіскальної служби України у справі про порушення митних правил №0392/205050700/17 від 15.03.2017 року поважною та поновити строк на її оскарження. Зазначає, що строк був пропущений з поважних причин, оскільки поштове відправлення, в якому була постанова у справі про порушення митних правил №0392/205050700/17 від 15.03.2017 року працівниками пошти було залишено дружині, особи яка притягається до адміністративної відповідальності, 01.04.2017 року. При цьому, за отримання даного поштового відправлення ніхто не розписувався. В цей час, особа яка притягається до адміністративної відповідальності - ОСОБА_1 перебував за межами території України. Постанову в справі про притягнення до адміністративної відповідальності винесено у відсутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, всупереч вимогам ст.526 Митного кодексу України та ст.268 Кодексу України про адміністративні правопорушення. Вказує, що у зв'язку з цим постанова не була оскаржена у встановлені строки. Просить строк поновити.

13.01.2017 року представник позивача подав заяву про уточнення позовних вимог, в якій просить адміністративний позов задовольнити а повному обсязі. Вказує, що відповідно до ч. 1 ст. 51 КАС України, крім прав та обов'язків, визначених у ст. 49 цього Кодексу, позивач має право в будь-який час до закінчення судового розгляду збільшити або зменшити розмір позовних вимог або відмовитися від адміністративного позову. Крім підстав позову, зазначених в адміністративному позову, Позивач просить звернути увагу суду на те, що відповідно до ст. 328 МК України, адміністративні стягнення у вигляді попередження, штрафу можуть бути накладені не пізніше як через два місяці з дня вчинення правопорушення, а при триваючому правопорушення - два місяці з дня його виявлення. Більше того, згідно ч. 2 ст. 38 КУпАП, відповідно до якої, якщо справи про адміністративні правопорушення відповідно до цього Кодексу чи інших законів підвідомчі суду (судді), стягнення може бути накладено не пізніш як через три місяці з дня вчинення правопорушення. При цьому, як випливає з оскаржуваної постанови, термін вивезення (транзиту) для автомобіля Позивача з митної території України закінчився 14.11.2016. Тобто, якщо припустити що Позивач вчинив адміністративне правопорушення, то воно було вчинено 15.11.2016. При цьому, 16.11.2016 Позивач повідомив митні органи, що станом на 16.11.2016 автомобіль не було вивезено з митної території України. Таким чином, митним органам було відомо 16.11.2016, що Позивач не вивіз автомобіль з митної території України. Отже, за думкою митного органу, правопорушення було вчинено 15.11.2016. Таким чином, адміністративне стягнення не може бути накладено, а провадження у справі має бути закрито на підставі ст. 247 п. 7 КУпАП у зв'язку з закінченням строку давності накладення адміністративного стягнення.

Постановою Городенківського районного суду Івано-Франківської області від 04 серпня 2017 року у справі № 342/355/17 у задоволенні позову відмовлено.

Постанову суду першої інстанції оскаржив позивач, подавши на неї апеляційну скаргу.

В апеляційній скарзі апелянт зазначає, що суд першої інстанції не в повному обсязі з'ясував усі фактичні обставини справи, не взяв до уваги той факт,що апелянт не з власної волі не зміг вчасно вивести автомобіль марки «CISTROEN XANTIA» куз. НОМЕР_2 р.н. НОМЕР_3, який знаходився під митним контролем та не надав належної оцінки наявним в матеріалах справи доказам та обставинам.

Просить скасувати постанову Городенківського районного суду Івано-Франківської області від 04 серпня 2017 року у справі № 342/355/17 та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.

Особи, які беруть участь у справі, в судове засідання не прибули, про дату, час і місце апеляційного розгляду повідомлені належним чином, а тому, суд апеляційної інстанції, відповідно до ч. 1 ст. 41 та ч. 4 ст. 196 КАС України, вважає можливим проведення розгляду справи за їхньої відсутності без здійснення фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Заслухавши доповідь судді - доповідача, дослідивши обставини справи, доводи апеляційної скарги та заперечення на неї, колегія суддів приходить до переконання, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржувану постанову без змін з таких підстав.

Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, що постановою в справі про порушення митних правил від 15 березня 2017 року складеної заступником начальника Волинської митниці ДФС України Негріч Л.М. визнано громадянина України ОСОБА_1 винним у вчиненні порушення митних правил, передбаченої ч. 3 ст. 470 Митного кодексу України та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 500 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 8500 (вісім тисяч пятсот) грн.

12.02.2017 року близько 00 годин 58 хвилин на територію митного поста «Устилуг» Волинської митниці ДФС заїхав автомобіль «CISTROEN XANTIA», куз. НОМЕР_2 р.н. НОМЕР_3, який слідував з України в Республіку Польща під керуванням громадянина України ОСОБА_1

Під час здійснення митного контролю та перевірки інформації в програмно-інформаційному комплексі «Облік» транспортних засобів в пунктах пропуску для автомобільного сполучення ЄАІС ДФС, а також при опитуванні громадянина ОСОБА_1 було виявлено, що 04.11.2016 року гр. України ОСОБА_1 по смузі руху «зелений коридор» ввіз на митну територію України через пункт пропуску «Краківець» Львівської митниці ДФС автомобіль марки «CISTROEN XANTIA» куз. НОМЕР_2 р.н. НОМЕР_3, в режимі транзит.

Термін вивезення транзиту вищевказаного автомобіля з митної території України закінчився 14.11.2016 року.

Однак, станом на 12.02.2017 року гр. України ОСОБА_1 не вивіз за митний кордон України автомобіль. Фактично «CISTROEN XANTIA», куз. НОМЕР_2 р.н. НОМЕР_3, був доставлений у митницю призначення 12.02.2017 року о 00 год. 58 хв.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог у справі, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не надано жодних доказів, які б підтверджували, що транспортний засіб потребував ремонту, завданих в результаті аварії або дії обставин непереборної сили або аварії. Надані ним до митного контролю документи свідчать про проведення діагностики та ремонт транспортного засобу марки «CISTROEN XANTIA», куз. НОМЕР_2 р.н. НОМЕР_3 уже після закінчення терміну вивезення транспортного засобу за межі України, а саме з 15.11.2016 року, хоча діагностику з виявлення, тобто початок ремонту, провели лише 03.02.2017 року.

Згідно документів, які містяться в матеріалах справи, не встановлено факту обставин непереборної сили чи аварії та дані документи не є належними доказами у справі, оскільки право засвідчувати форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили), за зверненням суб'єктів господарської діяльності та фізичних осіб та видачі сертифікатів щодо форс-мажорних обставин передбачено Законом України від 02.12.1997 року №671/97 та надано Торгово-промисловій палаті України та уповноваженими нею регіональним торгово-промисловим палатам як єдиним органам із засвідчення форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) в Україні.

Отже, до автомобіля марки «CISTROEN XANTIA», куз. НОМЕР_2 р.н. НОМЕР_3, який не був вчасно вивезений за межі митної території України відповідно до ст.95 МК України, у зв'язку з поломкою транспортною засобу, не може застосовуватись поняття аварії чи обставин непереборної сили в розумінні ст. 192 Митного кодексу України.

Разом з тим, ремонт транспортного засобу не міг завадити позивачу вивезти автомобіль марки «CISTROEN XANTIA», куз. НОМЕР_2 р.н. НОМЕР_3 за межі митної території України за допомогою інших способів, наприклад на лафеті, шляхом буксирування, оскільки жодною нормою законодавства не встановлено вимог щодо вивизення транспортних засобів за межі митної території України лише власним ходом.

Втім про обставини, які перешкоджали позивачу виконати свій обов'язок у встановлений строк, він повідомив митний орган 16.11.2016 року, тобто лише після закінчення терміну транзиту, який закінчився 14.11.2016 року.

Таким чином, сам по собі факт перебування автомобіля марки «CISTROEN XANTIA», куз. НОМЕР_2 р.н. НОМЕР_3 на СТО не підтверджує факту аварії чи обставин непереборної сили та в контексті ст.192 Митного кодексу України не перериває, встановлений ч.1ст.95 Митного кодексу України строк транзитного перевезення для автомобільного транспорту.

Як встановлено в ст. 486 МК України, завданнями провадження у справах про порушення митних правил є своєчасне, всебічне, повне та об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її з дотриманням вимог закону, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню порушень митних правил, та запобігання таким правопорушенням. Провадження у справі про порушення митних правил включає в себе виконання процесуальних дій, зазначених у статті 508 цього Кодексу, розгляд справи, винесення постанови та її перегляд у зв'язку з оскарженням.

Згідно ст. 487 Митного кодексу України, провадження у справах про порушення митних правил здійснюється відповідно до цього Кодексу, а в частині, що не регулюється ним, - відповідно до законодавства України про адміністративні правопорушення.

Відповідно до ст. 488 Митного кодексу України, провадження у справі про порушення митних правил вважається розпочатим з моменту складення протоколу про порушення митних правил. Згідно ч. 1 ст. 494 Митного кодексу України, про кожний випадок виявлення порушення митних правил уповноважена посадова особа органу ДФС, яка виявила таке порушення, невідкладно складає протокол. Якщо при складенні протоколу була присутня особа, яка притягується до адміністративної відповідальності за порушення митних правил, протокол підписується і цією особою, а за наявності свідків - і свідками. Особа, яка притягується до адміністративної відповідальності за порушення митних правил, має право дати пояснення та висловити зауваження щодо змісту протоколу, а також письмово викласти мотиви своєї відмови від підписання протоколу. Власноручно викладені цією особою пояснення додаються до протоколу, про що до протоколу вноситься відповідний запис із зазначенням кількості аркушів, на яких подано такі пояснення. У разі складення протоколу особі, яка притягується до адміністративної відповідальності за порушення митних правил, роз'яснюються її права, та повідомляється про можливість припинення провадження у справі про порушення митних правил шляхом компромісу, про що до протоколу вноситься відмітка, яка підписується цією особою. У разі потреби в протоколі зазначаються також місце, дата і час розгляду справи про порушення митних правил.

Разом з тим, відповідно до висновків, викладених у листі Міністерства юстиції України від 01.12.2003 року № 22-34-1465, триваючим правопорушенням є такі, що пов'язані з тривалим, неперервним невиконанням обов'язків, передбачених правовою нормою (наприклад, проживання без паспорта, самовільне будівництво будинків або споруд тощо), припиняються або виконанням регламентованих обов'язків, або притягненням винної у невиконанні особи до відповідальності. Дуже часто ці правопорушення є наслідками протиправної бездіяльності.

Тобто триваючі правопорушення характеризуються тим, що особа, яка вчинила якісь певні дії чи бездіяльність, перебуває надалі у стані безперервного продовження цих дій (бездіяльності). Ці дії безперервно порушують закон протягом якогось часу. Іноді такий стан продовжується значний час і увесь час винний безперервно скоює правопорушення у вигляді невиконання покладених на нього обов'язків.

На думку суду першої інстанції, невивезення транспортного засобу, що перебуває в режимі транзиту та щодо якого існує обов'язок вивезення за межі митної території протягом 10-денного строку, є триваючим правопорушенням, оскільки в даному випадку особа перебуває в безперервному стані протиправної бездіяльності через невиконання свого обов'язку.

Оскільки позивач не виконав обов'язок щодо вивезення транспортного засобу за межі митної території України або розмитнення автомобіля в порядку, встановленому законом, на переконання суду, таке правопорушення є триваючим.

Отже, термін вивезення транзиту вищевказаного автомобіля з митної території України закінчився 14.11.2016 року, звернення до Івано-Франківської митниці написане і зареєстроване 16.11.2016 року. А сам факт виявлення правопорушення мав місце 12.02.2017 року, то оскаржувана постанова від 15.03.2017 року була винесена заступником начальника Волинської митниці ДФС Негріч Л.М. у межах встановленого законом шестимісячного строку накладання адміністративного стягнення.

Таким чином, суд першої інстанції вважає безпідставним висновок представника позивача про те, що відповідачем пропущений строк накладення адміністративного стягнення.

Враховуючи викладене, суд першої інстанції приходить до висновку, що при притягненні позивача до відповідальності за порушення митних правил та винесенні постанови про порушення митних правил №0392/205050700/17 від 15.03.2017 року заступник начальника Волинської митниці ДФС Негріч Л.М. діяв правомірно, а тому підстав для її скасування не має, тому суд першої інстанції вважає, позовні вимоги ОСОБА_1 необґрунтованими і такими, що не підлягають задоволенню.

Колегія суддів погоджується з таким висновком та аргументами суду першої інстанції з наступних підстав.

Частиною 1 ст. 318 МК України передбачено, що митному контролю підлягають усі товари, транспортні засоби комерційного призначення, які переміщуються через митний кордон України.

За приписами ч. 3 ст. 318 МК України митний контроль передбачає виконання органами доходів і зборів мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи.

В силу п. 1.7. Порядку виконання митних формальностей при здійсненні транзитних переміщень, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 09.10.2012 року № 1066, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 19.12.2012 року № 2120/22432, для здійснення контролю за переміщенням товарів, транспортних засобів комерційного призначення і виявлення фактів їх недоставлення до митниці призначення використовується Єдина автоматизована інформаційна система митних органів України (далі - ЄАІС).

Частиною 1 ст. 381 МК України встановлено, що транспортні засоби особистого користування, постійно зареєстровані у відповідних реєстраційних органах іноземної держави, дозволяється ввозити на митну територію України з метою транзиту без письмового декларування та внесення на рахунок митного органу, що здійснив пропуск таких транспортних засобів на митну територію України, грошової застави в розмірі митних платежів, що підлягають сплаті при ввезенні таких транспортних засобів з метою вільного обігу.

Відповідно до гл. 55 розділу ХІІ МК України поміщення громадянином-резидентом транспортного засобу, постійно зареєстрованого у відповідних реєстраційних органах іноземної держави, у будь-який інший митний режим ніж транзит супроводжуватиметься обов'язковим письмовим декларуванням цього транспортного засобу та виконанням інших митних формальностей, передбачених МК України (письмове зобов'язання, застосування заходів гарантування тощо).

Згідно ст. 95 Митного кодексу України для автомобільного транспорту встановлено строк транзитного перевезення в десять діб, а у разі переміщенні в зоні діяльності однієї митниці - п'ять діб.

Частиною 3 ст. 470 МК України передбачено, що перевищення встановленого ст. 95 цього Кодексу строку доставки товарів, транспортних засобів комерційного призначення, митних або інших документів на ці товари більше ніж на десять діб, а так само втрата цих товарів, транспортних засобів, документів чи видача їх без дозволу органу доходів і зборів тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Тобто, обов'язковим елементом складу правопорушення є перевищення строку вивезення більш як на 10 діб, що вже свідчить про триваючий характер правопорушення.

А тривати дане правопорушення може як декілька днів так і декілька років, тобто до завершення процедури митного оформлення, в даному випадку виконання обов'язку по доставці транспортного засобу до митного органу.

Згідно з ч.1 ст.467 МК України якщо справи про порушення митних правил відповідно до ст.522 цього Кодексу розглядаються органами доходів і зборів, адміністративне стягнення за порушення митних правил може бути накладено не пізніше, ніж через шість місяців з дня вчинення правопорушення, а у разі розгляду органами доходів і зборів справ про триваючі порушення митних правил, у тому числі передбачені статтями 469, 477 - 481, 485 цього Кодексу, - не пізніше, ніж через шість місяців з дня виявлення цих правопорушень. Тобто ст 467 МК України не визначає виключного переліку триваючих порушень, а тільки вказує на деякі з них.

Колегія суддів зазначає, що триваючі правопорушення слід розглядати як формально закінчені з моменту їх суб'єктивного офіційного виявлення, тобто з часу виявлення і фіксації в протоколі про адміністративне правопорушення, приписі, акті перевірки і т.д.

Статтею 487 МК передбачено, що провадження у справах про порушення митних правил здійснюється відповідно до цього Кодексу, а в частині, що не регулюється ним, - відповідно до законодавства України про адміністративні правопорушення.

Так, за фактом перевищення встановленого ст. 95 МК України транзитного строку перевезення автомобіля марки «CISTROEN XANTIA», куз. НОМЕР_2 р.н. НОМЕР_3, що перебуває під митним контролем, більш ніж на десять діб, відносно позивача складено протокол про порушення митних правил № 0392/205050700/17.

При цьому вчинене позивачем правопорушення є триваючим та виявлене 12.02.17 року, що зафіксовано протоколом про порушення митних правил від 12.02.17 року № 0392/205050700/17 і саме з цієї дати відраховується строк накладення адміністративного стягнення.

Крім того, колегія суддів зазначає, що згідно із нормами ч. 2 ст. 95 МК України до строків зазначених у ч.1 даної статті, не включається час дії обставин, зазначених у ст.192 МК України.

Разом з тим, ч. 1 ст. 192 МК України передбачено, що у разі, якщо під час перевезення товарів транспортний засіб внаслідок аварії або дії обставин непереборної сили не зміг прибути до митного органу призначення, перевізник зобов'язаний терміново повідомити найближчий митний орган про обставини події, місце знаходження товарів і транспортного засобу.

Зазначена норма чітко визначає умови звільнення особи від відповідальності за вказане порушення митних правил. Такими умовами відповідно є: аварія, дія обставин непереборної сили або протиправні дії третіх осіб, що підтверджується відповідними документами.

У відповідності до Правил митного контролю та митного оформлення транспортних засобів, що переміщуються громадянами через митний кордон України, затверджених наказом Державної митної служби України від 17.11.2005р. №1118, до обставин непереборної сили відносяться смерть власника транспортного засобу, стихійне лихо (пожежа, повінь, інше стихійне лихо чи сезонне природне явище, закриття шляхів тощо), військові дії чи надзвичайний стан у регіоні, через який переміщується транспортний засіб, страйк, злочинні дії третіх осіб, спрямовані проти власника транспортного засобу, дорожня пригода за участю транспортного засобу, яка спричинила повне або часткове його пошкодження, неможливість подальшого руху транспортного засобу, якщо зсув або ожеледиця створює небезпеку чи загрозу дорожньому руху, життю чи здоров'ю людей або навколишньому середовищу, інші схожі за характером обставини чи події.

Розділом VIII Порядку виконання митних формальностей відповідно до заявленого митного режиму, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України 31.05.2012 р. № 657, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 02.10.2012 р. № 1669/21981 (далі - Порядок), визначено порядок документального підтвердження факту аварії чи дії обставин непереборної сили.

Пунктом 2 розділу VIII Порядку визначено, що обставини непереборної сили - надзвичайні та невідворотні події, що виникли незалежно від волі особи, зокрема, стихійне лихо (землетрус, пожежа, повінь, зсув тощо), сезонне природне явище (замерзання моря, проток, портів, ожеледиця тощо), введення воєнного чи надзвичайного стану, страйк, громадські безпорядки, злочинні дії третіх осіб, прийняття рішень законодавчого або нормативно-правового характеру, обов'язкових дії особи, закриття шляхів, проток каналів, перевалів та інші надзвичайні та невідворотні за таких умов події; аварія - небезпечна подія техногенного характеру, у зв'язку з якою товари, транспортні засоби, що перебувають під митним контролем, були пошкоджені (зіпсовані знищені, втрачені тощо) або потребували певного часу для відновлення можливості їх переміщення з метою забезпечення виконання вимог законодавства України з питань державної митної справи.

Отже, обов'язковою ознакою обставин непереборної сили є надзвичайність та невідворотність такої.

Колегія суддів звертає увагу, що надані позивачем документи вказують лише на те, що автомобіль перебував на ремонті, проте жодних доказів того, що такого ремонту транспортний засіб потребував в результаті аварії або дії обставин непереборної сили, наявні документи не містять.

Крім того, означений ремонт транспортного засобу не міг завадити вивезти його за межі митної території України за допомогою буксирування на лафеті, або на автопричепі чи у інший спосіб.

Крім того, відповідно до п.5 розділу VIII Порядку якщо факт аварії чи дії обставин непереборної сили має місце на митній території України, особа, відповідальна за виконання вимог законодавства України з питань державної митної справи щодо товарів чи транспортних засобів, що перебувають під митним контролем (власник товару або уповноважена ним особа, перевізник чи особа, відповідальна за дотримання митного режиму), повинна звернутись до митного органу, в зоні діяльності якого перебувають ці товари, транспортні засоби, із письмовою заявою, яка повинна містити відомості, що надають можливість ідентифікувати товари, транспортні засоби як такі, що перебувають під митним контролем, а також інформацію про час, місце, обставини та наслідки аварії чи дії обставин непереборної сили.

Колегія суддів вважає безпідставним покликання позивача на те, що довідка ТзОВ «Карпати Мотор» про діагностику автомобіля №14 від 10.02.2017 року. акт №F000021304 здачі прийняття робіт від 10.02.2007 року, квитанція заказ-наряду №F000021304 від 10.02.2017 року, свідоцтво №100009078 про реєстрацію платника податку на додану вартість, свідоцтво про державну реєстрацію юридичної особи №838659, акт №0000006686 від 10.02.2017 року передання - прийняття дорожньо-транспортного засобу його складових для надання послуг з технічного обслуговування і ремонту, попередній наряд-замовлення №6686 від 10.02.2017, акт № НОМЕР_1 від 10.02.2017 року передання-прийняття дорожньо транспортного засобу його складових для надання послуг з технічного обслуговування і ремонту, довідка виконавчого комітету Ясеневопільнівської сільської ради, про неможливість пересування транспортних засобів 13-14 листопада в зв'язку з погодніми умовами, довідка про проведення діагностики автомобіля від 03.02.2017 року, наряд замовлення №3125220297 від 02.02.2017 року, фіксальний чек №00000023 від 02.02.2017 року наряд-замовлення №3125217456 від 02.02.2017 року, фіксальний чек №00000024 від 02.02.2017 року, довідка №16 від 02.02.2017 року про перебування автомобіля на ремонті, свідоцтво про державну реєстрацію юридичної особи №369539, свідоцтво №12594334 про реєстрацію платника податку на додану вартість, лист про надання інформації Івано-Франківської митниці ДФС є належними та допустимими доказами поважності перевищення строку терміну вивезення транзиту по справі, оскільки їх зміст не містить відомостей про те, що ремонт автомобіля є наслідком факту аварії або дії обставин непереборної сили.

Крім того, позивачем не було надано жодних документів від дорожньо-експлуатаційних служб чи поліції, які б підтверджували факт аварії до вищевказаного повідомлення, відтак таке повідомлення не може свідчити про виконання обов'язку передбаченого ст.192 МК України.

Таким чином, автомобіль марки «CISTROEN XANTIA», куз. НОМЕР_2 р.н. НОМЕР_3, який не був вчасно вивезений за межі митної території України відповідно до вимог ст. 95 МК України, у зв'язку з ремонтом, не може бути віднесений до аварії чи обставин непереборної сили, в розумінні ст.192 МК України.

Разом з тим, апеляційний суд вказує, що жодною нормою законодавства не встановлено обов'язкової вимоги вивезення транспортних засобів іноземної реєстрації за межі митної території України у справному стані та власним ходом. Чинним законодавством лише передбачено обов'язок доставити транспортний засіб у митний орган призначення до закінчення встановленого строку, проте жоден із будь-яких можливих способів виконання цього обов'язку законодавцем не обумовлений.

З аналізу вказаних норм та обставин справи, колегія суддів дійшла висновку, що відповідач при винесенні постанови у справі про порушення митних правил № 0392/205050700/17 від 15.03.2017 року про визнання ОСОБА_1 винним у вчиненні порушення митних правил, передбаченого ч.3 ст. 470 МК України та притягненні його до адміністративної відповідальності, діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачений законами України, в зв'язку з чим позовні вимоги про скасування постанови про порушення митних правил є безпідставними та не підлягають до задоволення, а апеляційна скарга жодним чином не спростовує встановлених судом першої інстанції обставин та доводів.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що заявлені вимоги позивача є безпідставними та не підлягають до задоволення.

Відповідно до ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі наведеного, судова колегія вважає, що доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели до неправильного вирішення справи, а також відсутня невідповідність висновків суду обставинам справи.

Керуючись ст.. 41, ч. 3 ст. 160, ст.ст.195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, апеляційний суд,

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.

Постанову Городенківського районного суду Івано-Франківської області від 04 серпня 2017 року у справі № 342/355/17 -залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Повний текст судового рішення виготовлено 13.11.2017 року