Постанова № 70186428, 09.11.2017, Окружний адміністративний суд міста Києва

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

09 листопада 2017 року 14:49 № 826/13355/17

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі: головуючого судді Катющенка В.П., за участю секретаря судового засідання Скидан С.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1

до Вищого адміністративного суду України

про про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити дії,

за участю:

позивача - ОСОБА_1,

від відповідача - Гордіченко О.В.

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом, у якому просить суд:

- визнати протиправними дії Вищого адміністративного суду України щодо не нарахування і виплати судді ОСОБА_1 суддівської винагороди згідно з нормами Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 02.06.2016 № 1402-VIII;

- зобов'язати Вищий адміністративний суд України нарахувати і виплатити судді ОСОБА_1 суддівську винагороду відповідно до статті 135 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 02.06.2016 № 1402-VIII з розрахунку посадового окладу у розмірі 40000,00 грн з відповідним коефіцієнтом - 1,25 та щомісячною доплатою за вислугу років у розмірі 60 відсотків посадового окладу, починаючи з 28 липня 2017 року, за мінусом виплачених з цієї дати зароблених коштів;

- постанову суду в повному обсязі звернути до негайного виконання.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що брав участь у конкурсі на зайняття посади судді Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду України. Рішенням Вищої кваліфікаційної комісії суддів України від 27.07.2017 № 237/вс-17 позивача визнано таким, що підтвердив здатність здійснювати правосуддя у Касаційному адміністративному суді у складі Верховного Суду України. Зазначає, що відповідно до пункту 44 розділу ІІІ Положення про порядок та методологію кваліфікаційного оцінювання, показники відповідності критеріям кваліфікаційного оцінювання та засоби їх встановлення, затвердженого рішенням ВККС України від 03.11.2016 № 143/зп-16, позивач вважається таким, що підтвердив відповідність займаній посаді судді. А тому, вважає, що має право на отримання суддівської винагороди у розмірі, встановленому Законом України "Про судоустрій і статус суддів". Звернувшись до відповідача з заявою про здійснення йому перерахунку суддівської винагороди, позивач отримав відмову, яку вважає протиправною.

Позивач у судовому засіданні 9 листопада 2017 року позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив суд позов задовольнити.

Представник відповідача у судовому засіданні 9 листопада 2017 року заперечував проти позовних вимог та просив відмовити у задоволенні позову з підстав, викладених у письмових запереченнях. Пояснив, що для отримання суддівської винагороди у розмірах, визначених Законом України від 02.06.2016 № 1402-VIII "Про судоустрій і статус суддів" суддя повинен відповідати двом критеріям: пройти кваліфікаційне оцінювання та займати штатну суддівську посаду і здійснювати правосуддя у відповідному суді. Таким чином, якщо суддя ОСОБА_1 підтвердив здатність здійснювати правосуддя у Касаційному адміністративному суді у складі Верховного Суду, він набуде право на отримання суддівської винагороди у розмірах, визначених Законом № 1402-VIII лише після зарахування до штату Верховного Суду та здійснення у цьому суді правосуддя.

На підставі частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України в судовому засіданні 9 листопада 2017 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення позивача та представника відповідача, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов наступних висновків.

ОСОБА_1 обіймає посаду судді Вищого адміністративного суду України.

23.08.2017 позивач звернувся до відповідача з заявою, у якій просив нарахувати та виплачувати йому суддівську винагороду у розмірі, встановленому Законом № 1402-VIII.

Листом від 27.09.2017 № 1164/9-14/17 Вищий адміністративний суд України повідомив ОСОБА_1 про відсутність підстав для здійснення перерахунку суддівської винагороди. Мотивуючи відмову, відповідач керувався пунктами 7, 22 розділу ХІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 1402, статтями 83, 135 Закону № 1402.

Вважаючи відмову відповідача протиправною, позивач звернувся з даним позовом до суду за захистом своїх прав.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Стаття 23 Загальної декларації з прав людини, зокрема передбачає, що працюючий має право на справедливу та задовільну винагороду, яка б забезпечувала гідне існування для нього самого та його родини і яка, в разі необхідності, доповнюється іншими засобами соціального захисту.

Стаття 4 Європейської соціальної хартії (переглянутої) від 3 травня 1996 року, яка ратифікована Верховною Радою України від 14 вересня 2006 року, передбачає, що з метою забезпечення ефективного здійснення права на справедливу винагороду, Договірні Сторони зобов'язуються, зокрема: визнати право працівників на таку винагороду, яка забезпечує їм і їхнім сім'ям достатній життєвий рівень; здійснювати відрахування із заробітної плати тільки на умовах і в розмірах, передбачених національними законами або правилами чи встановлених колективними договорами або арбітражними рішеннями. Здійснення цих прав досягається шляхом вільного укладання колективних договорів, запровадження законних систем нарахування заробітної плати або вжиття інших заходів, що відповідають національним умовам.

30 березня 2006 року набрав чинності Закон України "Про виконання та застосування практики Європейського суду з прав людини". Відповідно до цього Закону суди України при розгляді справ повинні застосовувати Конвенцію та практику Суду як джерело права. 31 травня 2006 року прийнято постанову Кабінету Міністрів України № 784 "Про заходи щодо реалізації Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини".

У загальновизнаній класифікації прав людини право на працю та справедливу винагороду відноситься до другого покоління прав людини. Ці права відрізняються не тільки предметом та часом виникнення, але й засобами та ступенем забезпечення, тому що їх реалізація передбачає та спирається на втручання держави.

Згідно зі статтею 1 Першого протоколу до Конвенції кожна особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений свого майна інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права.

Майном за практикою Європейського суду з прав людини, зокрема, визнаються: законні сподівання на отримання власності, підприємницька діяльність, право займатися професійною діяльністю, авторські та суміжні права, ліцензії та дозволи, патенти, ділова репутація, майнові вимоги, боргові вимоги, пайові внески, (упущена) вигода, майбутні доходи, економічні інтереси, матеріальні та нематеріальні інтереси, цінні папери, акціонерний (статутний) капітал, зміна частки акціонерного (статутного) капіталу, дохід, заробітна плата, торгова марка, клієнтура, судові рішення з майнових питань, рішення КТС, виконавчі написи щодо майна, орендна плата, земельні ділянки, соціальні виплати, допомога по безробіттю, пенсії, заощадження, спадщина тощо.

Стаття 43 Конституції України гарантує, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю, гарантує рівні можливості у виборі професії та роду трудової діяльності, реалізовує програми професійно-технічного навчання, підготовки і перепідготовки кадрів відповідно до суспільних потреб. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Відповідно до частини першої статті 135 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 02.06.2016 № 1402-VIII суддівська винагорода регулюється цим Законом та не може визначатися іншими нормативно-правовими актами.

Частинами другою - п'ятою указаної статті Закону передбачено, що суддівська винагорода виплачується судді з дня зарахування його до штату відповідного суду, якщо інше не встановлено цим Законом. Суддівська винагорода складається з посадового окладу та доплат за: 1) вислугу років; 2) перебування на адміністративній посаді в суді; 3) науковий ступінь; 4) роботу, що передбачає доступ до державної таємниці.

Базовий розмір посадового окладу судді становить: 1) судді місцевого суду - 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року; 2) судді апеляційного суду, вищого спеціалізованого суду - 50 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року; 3) судді Верховного Суду - 75 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року.

До базового розміру посадового окладу, визначеного частиною третьою цієї статті, додатково застосовуються такі регіональні коефіцієнти: 1) 1,1 - якщо суддя здійснює правосуддя у суді, що розташований у населеному пункті з кількістю населення щонайменше сто тисяч осіб; 2) 1,2 - якщо суддя здійснює правосуддя у суді, що розташований у населеному пункті з кількістю населення щонайменше п'ятсот тисяч осіб; 3) 1,25 - якщо суддя здійснює правосуддя у суді, що розташований у населеному пункті з кількістю населення щонайменше один мільйон осіб.

Суддям виплачується щомісячна доплата за вислугу років у розмірі: за наявності стажу роботи більше 3 років - 15 відсотків, більше 5 років - 20 відсотків, більше 10 років - 30 відсотків, більше 15 років - 40 відсотків, більше 20 років - 50 відсотків, більше 25 років - 60 відсотків, більше 30 років - 70 відсотків, більше 35 років - 80 відсотків посадового окладу.

Пунктом 22 розділу XII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 02.06.2016 № 1402-VIII передбачено, що право на отримання суддівської винагороди у розмірах, визначених цим Законом, мають судді, які за результатами кваліфікаційного оцінювання підтвердили відповідність займаній посаді (здатність здійснювати правосуддя у відповідному суді) або призначені на посаду за результатами конкурсу, проведеного після набрання чинності цим Законом.

Судді, які на день набрання чинності цим Законом пройшли кваліфікаційне оцінювання та підтвердили свою здатність здійснювати правосуддя у відповідному суді, до 1 січня 2017 року отримують суддівську винагороду, визначену відповідно до положень Закону України "Про судоустрій і статус суддів" (Відомості Верховної Ради України, 2010 р., NN 41 - 45, ст. 529; 2015 р., NN 18 - 20, ст. 132 із наступними змінами).

Відповідно до пункту 23 розділу XII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 02.06.2016 № 1402-VIII до проходження кваліфікаційного оцінювання суддя отримує суддівську винагороду, визначену відповідно до положень Закону України "Про судоустрій і статус суддів" (Відомості Верховної Ради України, 2010 р., NN 41 - 45, ст. 529; 2015 р., NN 18 - 20, ст. 132 із наступними змінами).

Підпунктом 1 пункту 24 розділу XII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 02.06.2016 № 1402-VIII передбачено, зокрема, що з 1 січня 2017 року розмір посадового окладу судді, крім зазначеного у пункті 23 цього розділу, становить: а) для судді місцевого суду - 15 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року; б) для судді апеляційного суду та вищого спеціалізованого суду - 25 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року; в) для судді Верховного Суду - 75 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року.

З системного аналізу наведених правових норм вбачається, що суддя, який за результатами кваліфікаційного оцінювання підтвердив відповідність займаній посаді, має право на отримання суддівської винагороди у розмірах, визначених Законом від 02.06.2016 № 1402-VIII.

Судом встановлено, підтверджується матеріалами справи та визнається сторонами, що ОСОБА_1 брав участь у конкурсі на зайняття посади судді Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду.

Рішенням Вищої кваліфікаційної комісії суддів України від 27.07.2017 № 237/вс-17 ОСОБА_1 визнано таким, що підтвердив здатність здійснювати правосуддя у Касаційному адміністративному суді у складі Верховного Суду.

Згідно з пунктом 44 розділу ІІІ Положення про порядок та методологію кваліфікаційного оцінювання, показники відповідності критеріям кваліфікаційного оцінювання та засоби їх встановлення, затвердженого рішенням Вищої кваліфікаційної комісії суддів України від 03.11.2016 № 143/зп-16, у разі підтвердження здатності судді здійснювати правосуддя у суді рівня суду, у якому він працює, або суді вищого рівня у рамках процедури конкурсу на зайняття вакантної посади судді, такий суддя вважається таким, що підтвердив відповідність займаній посаді судді.

Таким чином, на підставі рішення Вищої кваліфікаційної комісії суддів України від 27.07.2017 № 237/вс-17 ОСОБА_1 вважається таким, що підтвердив здатність здійснювати правосуддя навіть у Касаційному адміністративному суді у складі Верховного суду, тобто, у складі суду вищого рівня.

З огляду на наведене, суд приходить до висновку, що позивач є таким, що підтвердив відповідність займаній посаді - судді Вищого адміністративного суду України, й отже, має право на отримання суддівської винагороди у розмірах, визначених Законом від 02.06.2016 № 1402-VIII.

При цьому, суд не приймає до уваги доводи відповідача в частині того, що тільки після зарахування до штату Верховного Суду та здійснення у цьому суді правосуддя у позивача виникне право на отримання суддівської винагороди у розмірах, визначених Законом № 1402-VIII, оскільки право на отримання суддівської винагороди у нових розмірах Закон № 1402-VIII пов'язує з фактом підтвердження відповідності судді займаній посаді, а не з фактом зарахування до штату іншого суду, а пункт 7 розділу XII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 02.06.2016 № 1402-VIII, на який посилався відповідач у запереченнях на позов та представник у судовому засіданні, на спірні правовідносини не розповсюджується.

Враховуючи викладене у сукупності, суд дійшов висновку про обгрунтованість позовних вимог позивача у частині визнання протиправними дій Вищого адміністративного суду України щодо не нарахування з 28.07.2017 судді ОСОБА_1 суддівської винагороди згідно з нормами Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 02.06.2016 № 1402-VIII та наявність підстав для їх задоволення.

За наведених обставин суд дійшов висновку й про наявність підстав для задоволення позовних вимог і у частині зобов'язання Вищого адміністративного суду України з 28.07.2017 нарахувати і виплатити судді ОСОБА_1 суддівську винагороду у відповідності до статті 135 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 02.06.2016 № 1402-VIII, з урахуванням: базового розміру посадового окладу - 25 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, встановленого станом на 1 січня 2017 року, регіонального коефіцієнту - 1,25 та щомісячної доплати за вислугу років - 60 відсотків, з урахуванням раніше виплачених сум.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 256 Кодексу адміністративного судочинства України негайно виконуються постанови суду про присудження виплати заробітної плати, іншого грошового утримання у відносинах публічної служби - у межах суми стягнення за один місяць.

Оскільки судом зобов'язано відповідача здійснити перерахунок та виплату суддівської винагороди позивача, суд не вбачає підстав для допуску постанови суду у даній справі до негайного виконання.

Згідно частини першої статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до частини першої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Враховуючи встановлені обставини справи, суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення позову.

Керуючись статтями 69-71, 94, 158-163, 167, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

П О С Т А Н О В И В:

Позов ОСОБА_1 задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Вищого адміністративного суду України щодо не нарахування з 28.07.2017 судді ОСОБА_1 суддівської винагороди згідно з нормами Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 02.06.2016 № 1402-VIII.

Зобов'язати Вищий адміністративний суд України з 28.07.2017 нарахувати і виплатити судді ОСОБА_1 суддівську винагороду у відповідності до статті 135 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 02.06.2016 № 1402-VIII, з урахуванням: базового розміру посадового окладу - 25 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, встановленого станом на 1 січня 2017 року, регіонального коефіцієнту - 1,25 та щомісячної доплати за вислугу років - 60 відсотків, з урахуванням раніше виплачених сум.

У задоволенні інших позовних вимог відмовити.

Постанова набирає законної сили відповідно до частини першої статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя В.П. Катющенко