Постанова № 70186272, 09.11.2017, Окружний адміністративний суд міста Києва

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

09 листопада 2017 року № 826/3638/17

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Федорчука А.Б., розглянувши адміністративну справу в письмовому провадженні

На підставі ч. 4 ст. 122 КАС України, Суд розглядає справу у письмовому провадженні.

В С Т А Н О В И В:

Позивач, в особі Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (надалі - Позивач), звернулася до Окружного адміністративного суду міста Києва із адміністративним позовом до Головного управління ДФС у м. Києві (надалі - Відповідач), в якому просить суд: скасувати податкове повідомлення-рішення №0008371404 від 24 лютого 2017 року.

В обґрунтування позовних вимог Позивач зазначає, що Відповідачем на підставі хибних висновків Акту перевірки щодо порушення порядку оприбуткування готівкових коштів визначений п.2.6 Постанови Правління НБУ від 15.12.2004 року №637, прийнято податкове повідомлення-рішення від 24.02.2017 року №0008371404 вважає необґрунтованим та таким, що підлягає скасуванню.

Представник Відповідача проти позову заперечив з огляду на обґрунтованість висновків акту перевірки та, відповідно, податкового повідомлення-рішення від 24.02.2017 року №0008371404. Так, Відповідачем зазначено, що встановлено порушення норм з регулювання обігу готівки у національній валюті, що тягне за собою відповідальність передбачену абз.3 с.1 Указу президента України «Про застосування штрафних санкцій за порушення норм регулювання обігу готівки».

У відповідності до ч. 4 ст. 122 КАС України, Особа, яка бере участь у справі, має право заявити клопотання про розгляд справи за її відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі особи, які беруть участь у справі, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.

Співробітниками Головного управління ДФС у м. Києві проведено фактичну перевірку Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1.

За результатом перевірки контролюючим органом складено Акт (довідка) фактичної перевірки від 05.12.2016 р. (надалі - Акт перевірки).

В Акті перевірки встановлено порушення порядку оприбуткування готівкових коштів визначений п.2.6 Постанови Правління НБУ від 15.12.2004 року №637 на загальну суму 4221,05 грн., а саме: 1) готівкові кошти в сумі 1606,50 грн., згідно Z звіту №1065 від 15.04.2016 року не обліковано в КОРО №2657011627 р/з за 15.04.2016 року; 2) в сумі 1560,30 грн., згідно Z звіту №1220 від 17.09.2016 року не обліковано в КОРО №2657011627 р/з за 17.09.2016 року; 3) в сумі 1054,25 грн., згідно Z звіту №1279 від 14.11.2016 року не обліковано в КОРО №2657011627 р/з за 15.04.2016 року.

На підставі Акту перевірки Контролюючим органом прийнято податкове повідомлення - рішення від 24.02.2017 року №0008371404, яким застосовано штрафні санкції за порушення норм з регулювання обігу готівки у розмірі 21105,25 грн.

Позивач вважає, що спірне податкове повідомлення-рішення прийнято з порушенням вимог законодавства, звернувся до Суду з відповідним позовом.

Повно та всебічно дослідивши наявні матеріали справи, а також, норми чинного законодавства, суд прийшов до висновку про необґрунтування позовних вимог виходячи з наступного.

Відповідно до п. 75.1 ст. Податкового кодексу України (далі ПК України) контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Згідно з пп. 75.1.3. п. 75.1 ст. 75 ПК України фактичною вважається перевірка, що здійснюється за місцем фактичного провадження платником податків діяльності, розташування господарських або інших об'єктів права власності такого платника. Така перевірка здійснюється контролюючим органом щодо дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, патентів, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами).

Підприємством, яким Законом України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" надано право проводити розрахунки готівкою із споживачами без використання РРО та РК і специфіка функціонування яких унеможливлює оформлення ними кожної операції касовим ордером (продаж проїзних і перевізних документів; білетів державних лотерей; квитків на відвідування культурно-спортивних і видовищних закладів тощо), дозволяється оприбутковувати готівку наприкінці робочого дня за сукупністю операцій у цілому за робочий день з оформлення касовими документами і відображенням у відповідній книзі обліку.

Суми готівки, що оприбутковуються, мають відповідати сумам, визначеним у відповідних касових (розрахункових) документах.

При цьому, абз. 3 п.п. 2.6 глави 2 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні встановлено, що у разі проведення готівкових розрахунків із застосуванням РРО або використанням РК оприбуткуванням готівки є здійснення із застосуванням РРО або використанням РК оприбуткуванням готівки є здійснення обліку зазначених готівкових коштів у повній сумі їх фактичних надходжень у книзі обліку розрахункових операцій на підставі фіскальних звітних чеків РРО.

Оприбуткуванням готівки - проведення підприємствами і підприємцями обліку готівки в касі на повну силу її фактичних надходжень у касовій книзі, книзі обліку доходів і витрат, книзі обліку розрахункових операцій (п.п. 1.2. глави 1 положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні).

У разі проведеним готівкових розрахунків із застосуванням реєстратора розрахункових операцій або використанням розрахункової книжки оприбуткуванням готівки (здійснення обліку зазначених готівкових коштів у повній сумі їх фактичних надходжень у книзі обліку розрахункових операцій на підставі фіскальних звітних чеків РРО (даних РК).

Порядок ведення касових операцій у національній валюті України підприємствами (підприємцями), а також окремі питання організації банками роботи з готівкою, визначені Положенням про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, яке затверджено постановою правління НБУ № 637 від 15.12.2004.

Відповідно до вимог п. 2.6 вказаного Положення, уся готівка, що надходить до кас, має своєчасно (у день одержання готівкових коштів) та в повній сумі оприбутковуватися.

У разі проведення готівкових розрахунків із застосуванням РРО або використанням РК оприбуткуванням готівки є здійснення обліку зазначених готівкових коштів у повній сумі їх фактичних надходжень у книзі обліку розрахункових операцій на підставі фіскальних звітних чеків РРО (даних РК).

Відповідно до абз. 5 зазначеного пункту, суми готівки, що оприбутковуються, мають відповідати сумам, визначеним у відповідних касових (розрахункових) документах.

Згідно з пунктом 3.3 Положення № 637, приймання готівки в каси проводиться за прибутковими касовими ордерами (додаток 2), підписаними головним бухгалтером або особою, уповноваженою керівником підприємства.

Пунктом 4.2 Положення № 637 також передбачено, що усі надходження і видачу готівки в національній валюті підприємства відображають у касовій книзі.

Згідно з п. 4.3 Положення № 637, записи в касовій книзі проводяться касиром за операціями одержання або видачі готівки за кожним касовим ордером і видатковою відомістю в день її надходження або видачі. За відсутності руху готівки в касі протягом робочого дня записи в касовій книзі в цей день можуть не провадитися. Щоденно в кінці робочого дня касир підсумовує операції за день, виводить залишок готівки в касі на початок наступного дня і передає до бухгалтерії як звіт касира другі примірники, що є відривною частиною аркуша касової книги (копію записів у касовій книзі за день), з прибутковими і видатковими касовими ордерами під підпис у касовій книзі.

Таким чином, вимога норми абзацу першого щодо оприбуткування готівки у день одержання готівкових коштів стосується кожного із зазначених способів проведення готівкових розрахунків.

Вказаними правовими нормами передбачено два способи оприбуткування готівки у касі підприємства: у КОРО на підставі фіскальних звітних чеків у разі використання РРО та у касовій книзі на підставі прибуткових касових ордерів за наявності каси.

Відповідно до Положення №637 касова книга документ установленої форми, що застосовується для здійснення первинного обліку готівки в касі. А відповідно до ст. 2 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» від 06 липня 1995 року № 265/95-ВР та п. 1.2 Положення № 637, КОРО прошнурована і належним чином зареєстрована в органах державної податкової служби України книга, що містить щоденні звіти, які складаються на підставі відповідних розрахункових документів щодо руху готівкових коштів, товарів (послуг).

Отже, КОРО та касова книга це різні книги обліку, які відображають різні форми оприбуткування готівки, однак ведення однієї не виключає ведення іншої книги.

З огляду на вищевикладене Суд приходить до висновку про те, що оприбуткуванням готівки є сукупність таких дій: фіксація повної суми фактичних надходжень готівки у прибуткових касових ордерах та відображення на їх підставі готівки у касовій книзі.

Невиконання будь-якої з цих дій є порушенням порядку оприбуткування готівки, за яке встановлена відповідальність.

Відповідно до ст. 1 Указу Президента України від 12.06.1995 № 436/95 «Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки», у разі порушення юридичними особами всіх форм власності, фізичними особами - громадянами України, іноземними громадянами та особами без громадянства, які є суб'єктами підприємницької діяльності, а також постійними представництвами нерезидентів, через які повністю або частково здійснюється підприємницька діяльність, норм з регулювання обігу готівки у національній валюті, що встановлюються Національним банком України, до них застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафу: за неоприбуткування (неповне та/або несвоєчасне) оприбуткування у касах готівки - у п'ятикратному розмірі неоприбуткованої суми.

З матеріалів справи вбачається та Позивачем підтверджується, що затримка Z-звітів №1065 від 15.04.2016 року, №1220 від 17.09.2016 року та №1279 від 14.11.2016 року була обумовлена тим, що у цей період проводився ремонт РРО, що підтверджується підписом та індивідуальним клеймом ЦСО на відповідних сторінках КОРО.

Відповідно до ст. 5 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» №265/95 від 06.07.1995 року (надалі - Закон №265/95), на період виходу з ладу реєстратора розрахункових операцій та здійснення його ремонту або у разі тимчасового, але не більше семи днів, відключення електроенергії проведення розрахункових операцій здійснюється з використанням книги обліку розрахункових операцій та розрахункової книжки або із застосуванням належним чином зареєстрованого резервною реєстратора розрахункових операцій.

Постанова Кабінету міністрів України від 12 травня 2004 р. № 601 «Про затвердження Порядку технічного обслуговування та ремонту реєстраторів розрахункових операцій» (далі по тексту Порядок № 601) визначає вимоги до технічного обслуговування та ремонту реєстраторів розрахункових операцій суб'єктів підприємницької діяльності, які відповідно до законодавства застосовують такі реєстратори під час здійснення операцій з розрахунків у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг.

Введення реєстраторів в експлуатацію, їх технічне обслуговування та ремонт здійснюється центрами сервісного обслуговування виключно па підставі укладених з користувачами відповідних договорів.

Між Позивачем (Замовник), з однієї сторони та ТОВ «Київський регіональний центр» (Виконавець), з іншої сторони укладено Договір №2609/ОС на технічне обслуговування та ремонт розрахункових касових комплексів та іншого торгівельного обладнання від 31.05.2013 року (надалі - Договір).

Відповідно п.4.1 Договору замовник оплачує роботи па підставі виставлених виконавцем рахунків та підписаних сторонами актів виконання робіт.

Умовами Договору №2609/ОС передбачено, що введення в експлуатацію, переведення РРО до фіскального режиму здійснюється у відповідності до норм Порядку реєстрації та ведення книг обліку розрахункових операцій і розрахункових книжок. Затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 1 грудня 2000 р. № 614 та передбачає собою зокрема і підготовку відповідної документації.

У відповідності до Порядку № 614, після прийняття реєстратора для проведення гарантійного (післягарантійного) ремонту представник центру сервісного обслуговування робить відповідний запис у книзі обліку розрахункових операцій і видає представнику користувача квитанцію, в якій зазначається характер несправності.

Після закінчення робіт з введення реєстратора в експлуатацію представник центру сервісного обслуговування робить запис в експлуатаційних документах, видає довідку про опломбування реєстратора і заповнює у трьох примірниках акт введення його в експлуатацію. Один примірник акта залишається в центрі сервісного обслуговування, другий і третій - надається користувачеві, один з яких разом з довідкою про опломбування передається користувачем до органу державної податкової служби, де проводиться реєстрація зазначеного реєстратора.

Позивачем до матеріалів справи, на підтвердження ремонту РРО надано Акти надання послуг: №К-000004112 від 30.04.2016 року, №К-00005006 від 30.09.2016 року та №К-00007565 від 30.11.2016 року.

Суд звертає увагу, що підтвердженням виходу з ладу РРО є довідку про опломбування реєстратора та складання Акту представником центру сервісного обслуговування, які в матеріалах справи відсутні.

Контролюючим органом встановлено факт неоприбуткування готівкових коштів, внаслідок відсутності запису у гр. 5 розділу 2 ФОП ОСОБА_1 обліку розрахункових операцій (далі по тексту КОРО) №2657011627 р/3 на підставі фіскальних звітних чеків: «Z»-звітів від: 1065, 1220, 1279 на загальну суму 4221,05 грн., з огляду на що застосування до Позивача штрафних (фінансових) санкцій у п'ятикратному розмірі неоприбуткованої суми на підставі абз. 3 Указу Президента України «Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки» відповідає вимогам закону.

Під час розгляду справи, Судом встановлено, що операції з одержання готівкових коштів у сумі 4221,05 грн. були проведені через РРО та по касовій книзі, фіскальні звітні чеки були підклеєні в КОРО, при цьому Позивач не виконав запису про рух коштів в розділі 2 КОРО, що підтверджується приєднаним до справи витягом з КОРО, отже ФОП ОСОБА_2 порушив встановлений п.2.6 Положення № 637 порядок оприбуткування готівки.

Суд зазначає, що штрафні санкції, які встановлені ст. 1 Указу № 436/95 за порушення норм п. 2.6 Положення № 637, є адміністративно-господарськими санкціями, оскільки підпадають під визначення цих санкцій згідно зі ст. 238 Господарського кодексу України.

Частиною 1 ст.250 цього Кодексу встановлено, що адміністративно-господарські санкції можуть бути застосовані до суб'єкта господарювання протягом шести місяців з дня виявлення порушення, але не пізніш як через один рік з дня порушення цим суб'єктом встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, крім випадків, передбачених законом.

Частиною 2 цієї статті, якою ця стаття доповнена Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України у зв'язку з прийняттям Податкового кодексу України" від 02 грудня 2010 року № 2756-VI, із сфери її дії виключено штрафні санкції, розмір і порядок стягнення яких визначені Податковим кодексом України та іншими законами, контроль за дотриманням яких покладено на органи державної податкової служби та митні органи. Таким чином, з дати вчинення позивачем порушень (28 серпня 2016 року) строки, встановлені ч.1 ст. 250 Господарського кодексу України, які поширюються на такі правопорушення - не збігли.

Враховуючи вищевикладене, Суд приходить до висновку про правомірність прийнятого Відповідачем податкового повідомлення - рішення від 06.04.2017 року №0001961410, а отже позовні вимоги не підлягають задоволенню.

Аналогічна правова позиція у спорах цієї категорії висловлена у постановах Верховного Суду України від 26 лютого 2013 року (справи №№ 21-7а13, 21-35а13) та від 12 листопада 2013 року № 21-370а13.

Відповідно до приписів ч.1 ст.244-2 КАС України (в редакції Закону України "Про забезпечення права на справедливий суд" №192-VIII від 12.02.2015 року) висновок Верховного Суду України щодо застосування норми права, викладений у його постанові, прийнятій за результатами розгляду справи з підстав, передбачених пунктами 1 і 2 частини першої статті 237 цього Кодексу, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права. Висновок щодо застосування норм права, викладений у постанові Верховного Суду України, має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права.

Згідно з ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Частиною 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Враховуючи вищенаведене, Суд прийшов до висновку про відмову у задоволенні позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 69, 70 71, 122, 158-163, 167 КАС України, Окружний адміністративний суд м. Києва, -

П О С Т А Н О В И В:

У задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України постанова набирає законної сили після закінчення строку для її апеляційного оскарження. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України. Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя А.Б. Федорчук