Постанова № 70186167, 07.11.2017, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

07 листопада 2017 року № 826/7921/16

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Вєкуа Н.Г., ознайомившись з матеріалами адміністративної справи

за позовом державного підприємства "Укртранснафтопродукт"до третя особаДержавної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління ДФС у місті Києві Офіс з обслуговування великих платників податків ДФСпро визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,В С Т А Н О В И В:

Державне підприємство "Укртранснафтопродукт" звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовною заявою до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління ДФС у місті Києві, третя особа - офіс з обслуговування великих платників податків ДФС, про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 03.12.2015 № 0010182211.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ДПІ у Шевченківському районі ГУ ДФС у м.Києві на підставі необґрунтованих висновків акту перевірки від 11.11.2015 року №530/26-59-22-1/34355770 щодо порушення позивачем приписів податкового законодавства винесено податкове повідомлення-рішення, якими позивачу нараховано податок на додану вартість.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав та просив суд їх задовольнити повністю, оскільки вважає, що реальність здійснення придбання товару позивачем, окрім видаткових накладних, підтверджується і транспортними документами на переміщення товару з місця придбання до місця здійснення експорту. При цьому зазначив, що подальший рух товару на експорт та його фактичне переміщення через митний кордон України підтверджується відповідними вантажно-митними деклараціями та повідомленнями про здійснення фактичного вивезення товару.

Представник відповідача проти позовних вимог заперечив з підстав правомірності прийняття оскаржуваного рішення.

Представник третьої особи в судове засідання не з'явився, про час, дату та місце судового розгляду справи був повідомлений належним чином, докази чого містяться в матеріалах справи. Про причини неявки в судове засідання не повідомив. Жодних пояснень до суду не надходило.

Зважаючи на неявку в судове засідання представника третьої особи, суд ухвалив подальший розгляд справи здійснювати в порядку письмового провадження відповідно до ч. 6 ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України.

Розглянувши подані сторонами документи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Державною податковою інспекцією у Шевченківському районі ГУ ДФС у м. Києві проведено документальну позапланову виїзну перевірку Державного підприємства "Укртранснафтопродукт" (код ЄДРПОУ 34355770) з питань здійснення фінансово-господарських операцій по взаємовідносинах з ПВД «КВАДРО» ( код ЄДРПОУ 24126303) за період: лютий-травень 2015 року.

Перевіркою ДП "Укртранснафтопродукт" по взаємовідносинам із ПВД «КВАДРО» за перевіряємий період встановлено наступні порушення:

- п. 198.1, п. 198.2, п. 198.6, ст. 198 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VI зі змінами та доповненнями, в результаті чого завищено податковий кредит на загальну суму ПДВ 31 808 926 грн., а саме по періодах: лютий 2015 на суму 5 310 239 грн., березень 2015 на суму 19 723 333 грн., квітень 2015 на суму 6 070989 грн., травень 2015 на суму 704 365 грн., шо призвело до порушень п. 200.1 ст. 200 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VI зі змінами та доповненнями, що призвело до заниження податку на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету на загальну суму ПДВ 31 808 926 грн. в т. ч. по періодам: лютий 2015 на суму 5 277 646 грн., березень 2015 на суму 19 755 926 грн., квітень на суму 6 070 989 грн., травень 2015 на суму 704 365 грн.

За результатами перевірки складено акт від 11.11.2015 року №530/26-59-22-11/34355770 та винесено податкове повідомлення-рішення від 03.12.2015 року №0010182211, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 47 713 389,00 грн., в тому числі за основним платежем в розмірі 31 808 926 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями в розмірі 15 904 463 грн.

За результатам розгляду заперечень на акт перевірки від 11.11.2015 року №530/26-59-22-11/34355770, ДПІ у Шевченківському районі ГУ ДФС у м. Києві надано відповідь від 30.11.2015, якою висновки акту перевірки залишено без змін, а заперечення - без задоволення.

За результатами первинного адміністративного оскарження, Головним управлінням ДФС у м.Києві прийнято рішення від 18.02.2016 року №3605/10/26-15-10-06-35, яким скаргу залишено без розгляду, а податкове повідомлення-рішення від 03.12.2015 року №0010182211 - без змін.

За результатами повторного адміністративного оскарження, Державною фіскальною службою України прийнято рішення від 22.04.2016 року, яким податкове повідомлення-рішення від 03.12.2015 року №0010182211, з урахуванням рішення, прийнятого за розглядом первинної скарги, залишено без змін, а скаргу-без задоволення.

Позивач, вважаючи, що факти, викладені в акті перевірки, не відповідають дійсності, а податкове повідомлення-рішення прийняте з порушенням вимог податкового законодавства, є незаконним, звернувся з відповідним позовом до суду.

Досліджуючи надані сторонами докази, аналізуючи наведені міркування та заперечення, оцінюючи їх в сукупності, суд бере до уваги наступне.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює Податковий кодекс України (далі по тексту в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).

Згідно із підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до пункту 185.1 статті 185 Податкового кодексу України, об'єктом оподаткування є операції платників податку з:

а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю;

б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу;

в) ввезення товарів на митну територію України;

г) вивезення товарів за межі митної території України;

е) постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.

Пунктом 188.1 статті 188 Податкового кодексу України передбачено, що база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної вартості (у разі здійснення контрольованих операцій - не нижче звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім збору на обов'язкове державне пенсійне страхування, що справляється з вартості послуг стільникового рухомого зв'язку, податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб'єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів).

В силу пункту 44.1 статті 44 Податкового кодексу України, для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту. У випадках, передбачених статтею 216 Цивільного кодексу України, платники податків мають право вносити відповідні зміни до податкової звітності у порядку, визначеному статтею 50 цього Кодексу.

Пунктом 198.1 Податкового кодексу України встановлено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно з пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше; дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Між тим, як передбачено у пункті 201.1 статті 201 Податкового кодексу України, платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) податкову накладну, складену в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи, та зареєстровану в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Згідно з пунктом 201.4 статті 201 Податкового кодексу України податкова накладна складається у день виникнення податкових зобов'язань продавця.

При цьому, пунктом 201.10 статті 201 Податкового кодексу України визначено, що при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Аналіз положень податкового законодавства, що діяло на момент виникнення спірних правовідносин, дозволяє дійти висновку, що право на формування податкового кредиту виникає у платника податків за наявності сукупності таких елементів: - фактичного (реального) здійснення оподатковуваних операцій; - документального підтвердження реального здійснення господарських операцій сукупністю юридично значимих (дійсних) первинних та інших документів, які зазвичай супроводжують операції певного виду (в залежності від характеру певних операцій) та які містять інформацію про зміст та обсяг операції, підписані уповноваженими особами; - придбання товарів/послуг з метою їх використання в господарській діяльності; - наявності розумних економічних причин (ділової мети) для здійснення господарських операцій; - наявності у сторін спеціальної податкової правосуб'єктності (особа, що видає податкову накладну, повинна бути зареєстрованою як платник ПДВ); - наявності у покупця податкової накладної, яка відповідає вимогам статті 201 Податкового кодексу України та підписана уповноваженою особою.

Крім того, як зазначено в Інформаційному листі Вищого адміністративного суду України від 02 червня 2011 року № 742/11/13-11, з метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість судам належить з'ясовувати, зокрема, такі обставини: рух активів у процесі здійснення господарської операції; установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції; установлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.

Необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

При цьому, право на віднесення сум податку на додану вартість, сплачених при придбанні товарів чи послуг, до податкового кредиту виникає у суб'єкта господарювання в разі фактичного здійснення оплачених товарів, наявності первинних документів та використання в господарській діяльності цих товарів.

Будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

З урахуванням викладеного, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Згідно зі статтею 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Таким чином, податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість має бути фактично здійснений і підтверджений належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Як вбачається з акту, перевіркою повноти визначення податкового кредиту при взаємовідносинах з ПВП «КВАДРО» (код ЄДРПОУ 24126303) встановлено його завищення на загальну суму 31 808 923 грн., у тому числі, за лютий 2015 року у розмірі 5 310 239 грн., березень 2015 року у розмірі 19 723 333 грн., квітень 2015 року у розмірі 6 070 989 грн., травень 2015 року у розмірі 704 365 грн.

Так, між Державним підприємством "Укртранснафтопродукт" (покупець) та Приватним виробничим підприємством «Квадро» (постачальник) укладено договір поставки від 28.11.2014 року №28/11, згідно умов якого постачальник зобов'язується в порядку та на умовах, визначених цим Договором, поставити (передати) у валсніссть покупця олію соняшникову нерафіновану 1-го ґатунку, українського походження, врожаю 2014 року згідно ДСТУ 4492:2005, а покупець зобов'язується прийняти цей товар та своєчасно здійснити його оплату.

Згідно пункту 1.2. загальна кількість товару, що підлягає поставці за цим договором, ціна за одиницю товару, загальна ціна товару узгоджується сторонами та визначається в Специфікації.

Відповідно до пунктів 2.1., 2.2 поставка товару здійснюється на умовах та в строк, визначений в Специфікації. Сторони погоджуються при визначенні умов поставки застосувати офіційні правила тлумачення торговельних термінів INCOTERMS в редакції 2010 року. Факт здійснення поставки засвідчується видатковою накладною, яка підписується сторонами з моментом передачі товару. Одночасно з товаром постачальник зобов'язується передати покупцю документи що стосуються товару та підлягають переданню разом із товаром, а саме: податкову накладну, рахунок-фактуру, інші документи, які стосуються поставки товару.

Згідно п. 3.1. кількість товару, що є предметом поставки за цим договором, визначається у Специфікації, що додається до договору і є невід'ємною частиною.

Пунктом 3.5. постачальник зобов'язаний на кожну партію Товару, що є предметом поставки за цим договором, видати документ, який посвідчує відповідність названого товару вимогам відповідних стандартів або технічних умов.

Також, між вищезазначеними сторонами 29.11.2014 року укладено додаткову угоду до договору поставки від 28.11.2014 року №28/11-КВ, якою доповнено п.11. договору поставки: « товар, що буде поставлений за цим договором протягом грудня 2014 року передається у власність покупця на умовах товарного кредиту з відстроченням оплати в строк 30.01.2015 року. Враховуючи, що відповідно до п.14.1.245. податкового кодексу України, товарний кредит - товари (роботи, послуги), що передаються резидентом або нерезидентом у власність юридичних чи фізичних осіб на умовах договору, що передає відстрочення остаточних розрахунків на визначений строк та під процент. Сторони домовились про встановлення плати за товарний кредит-процентів - в розмірі 30,0 % від вартості товару без ПДВ, що переданий у власність покупця протягом грудня 2014 року з відстроченням оплати за такий товар».

Так, на виконання умов договору позивачем надано суду специфікації до договору, видаткові накладні, податкові накладні, акт прийому-передачі.

Також, позивачем надано договір зберігання №01/27/03-15 від 27.03.2015 року укладений між ПВП «КВАДРО» та ДП "Укртранснафтопродукт", акти здачі-приймання майна до договору відповідального зберігання, договір комісії від 28.11.2014 року №28/11-к укладений між ДП "Укртранснафтопродукт" та ТОВ «Компанія «Флора України», додатки до договору комісії, акт прийому-передачі, товаро-транспортні накладні.

При цьому, позивачем не надано до перевірки сертифікати відповідності, якості та походження олії соняшникової нерафінованої 1-го ґатунку, первинні документи, що підтверджують здійснення аналізів при прийнятті олії на зберігання та продаж на предмет стану в якому можливе зберігання олії, товарно-транспортні накладні, які підтверджують перевезення олії соняшникової нерафінованої від ПВП «КВАДРО».

Водночас, в матеріалах справи наявний висновок експерта за результатами проведення судово-технічної експертизи документів від 29.02.2016 року №1997/1998/16-33/2819-2822/16-33, з якого вбачається, що первинний зміст товаро-транспортних накладних, в яких замовником є ТОВ «Компанія «Флора України» за дорученням ДП "Укртранснафтопродукт" був змінений шляхом маскування первинного змісту тексту коректором, написання зверху зміненого тексту графітним олівцем.

Також, як вбачається з протоколу допиту свідка - ОСОБА_1 від 26.02.2016 року, який зазначений одним із водіїв в товаро-транспортних накладних виписаних, останній зазначає, що 07.03.2015 року та 08.03.2015 року перебував у відпустці та не їздив у с. Вільхуватка Харківської області, та в м. Южний.

Разом з тим, суд зазначає, що пунктом 123.1 статті 123 ПК України в разі якщо контролюючий орган самостійно визначає суму податкового зобов'язання, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків на підставах, визначений підпунктами 54.3.1, 54.3.2, 54.3.4, 54.3.5, 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, - тягне за собою накладення на платника податків штрафу в розмірі 25 відсотків суми визначеного податкового зобов'язання, завищеної суми бюджетного відшкодування. При повторному протягом 1095 днів визначенні контролюючим органом суми податкового зобов'язання з цього податку, зменшення сумі бюджетного відшкодування - тягне за собою накладення на платника податків штрафу у розмірі 50 відсотків суми нарахованого податкового зобов'язання, завищеної суми бюджетного відшкодування.

Посилання позивача на те, що дане грошове зобов'язання є неузгодженим у зв'язку судовим оскарженням вказаного повідомлення-рішення, не може бути прийнято до уваги, оскільки підставок для визначення податковим органом суми штрафу відповідно до статті 123 Податкового кодексу України є факти, якими встановлено кількість правопорушень платником податків або іншими особами у вигляді неподання або несвоєчасного подання податкових декларацій (розрахунків), а саме наявність податкових повідомлень-рішень про застосування штрафних (фінансових) санкції за вказане правопорушення. Податковий кодекс України не містить норми щодо узгодженості суми штрафу для визначення ознак повторності правопорушення. У зв'язку з зазначеним вище, застосування штрафу л розмірі 50 відсотків суми нарахованого податкового зобов'язання, завищеної суми бюджетного відшкодування є цілком обґрунтованим.

Слід зазначити, що аналогічної позиції дотримується і Вищий адміністративний суд України, зокрема, в ухвалі від 24 березня 2014 К/800/52155/13 .

Окремо суд звертає увагу, що, перевіркою встановлено факт реалізації позивачем олії соняшникової на експорт через комісіонера за ціною нижчою від ціни її придбання.

Слід зазначити, що мета отримання доходу як кваліфікуюча ознака господарської діяльності передбачає наявність розумної економічної причини (ділової мети) під час здійснення господарської діяльності в цілому, а відтак і в кожній господарській операції, з яких складається господарська діяльність платника. Тобто господарські операції є такими, що вчинені у межах господарської діяльності, лише за наявності розумних економічних причин (ділової мети). Операція, позбавлена таких економічних причин, не підлягає відображенню в податковому обліку. Платник, плануючи господарську діяльність, повинен прагнути до отримання економічного ефекту за рахунок приросту (збереження) активів, а не від мінімізації податкових платежів та зменшення податкового навантаження.

Сторони не довели наявність економічної мети направленої на отримання економічної вигоди щодо господарських операцій, натомість, як доказ протилежного, суд бере до уваги відсутність сертифікатів відповідності, якості та походження олії соняшникової нерафінованої 1-го ґатунку, українського походження, врожаю 2014, доказів зберігання із зазначенням місця зберігання , площі та вартості зберігання, первинних документів, що підтверджують здійснення аналізів при прийнятті олії на зберігання та продаж на предмет стану в якому можливе зберігання, а також пояснення свідка, висновок експерта за результатами проведення судово-технічної експертизи документів від 29.02.2016 року №1997/1998/16-33/2819-2822/16-33.

Оскільки господарська діяльність складається із сукупності господарських операцій платника податку (які є формою здійснення господарської діяльності), то розумна економічна причина має бути наявною в кожній господарській операції.

Проаналізувавши надані сторонами документи стосовно господарських відносин з ПВД «КВАДРО» суд не встановив переконливих доказів розумної економічної причини (ділової мети) під час здійснення господарської діяльності з цим контрагентом.

При вирішенні податкових спорів презюмується добросовісність платника податку, і, відповідно, обґрунтованість отриманої ним податкової вигоди (тобто зменшення податкового зобов'язання).

Документи та інші дані, що спростовують реальність здійснення господарської операції, яка відображена в податковому обліку, повинні оцінюватися з урахуванням специфіки кожної господарської операції - умов перевезення, зберігання товарів, змісту послуг, що надаються тощо. При цьому сама собою наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце. Водночас наявність формально складених, але недостовірних первинних документів, відповідність яких фактичним обставинам спростована належними доказами, не є безумовним підтвердженням реальності господарської операції.

Втім податкова вигода може визнаватись необґрунтованою зокрема, якщо для цілей оподаткування враховані операції не у відповідності з їх дійсною економічною метою чи враховані операції не обумовлені розумними економічними чи іншими причинами (метою ділового характеру). Слід зазначити, що діловою метою діяльності платника податку може бути отримання економічного ефекту, однак податкова вигода не є самостійною діловою метою.

Мета отримання доходу як кваліфікуюча ознака господарської діяльності кореспондує з вимогою щодо наявності розумної економічної причини (ділової мети) під час здійснення господарської діяльності. Оскільки господарська діяльність складається із сукупності господарських операцій платника податку (які є формою здійснення господарської діяльності), то розумна економічна причина має бути наявною в кожній господарській операції. Лише в такому разі та чи інша операція може вважатися вчиненою в межах господарської діяльності платника податків. І лише за таких умов платник податків має право на врахування у податковому обліку наслідків відповідних господарських операцій. Таким чином, лише господарські операції, здійснені за наявності розумних економічних причин (ділової мети) є такими, що вчинені в межах господарської діяльності.

Платник податків самостійно визначає для себе коло партнерів в різних сферах господарської діяльності, але він повинен забезпечити доказову базу для належного підтвердження господарських операцій.

Оцінюючи наявні докази, суд дотримується позиції, вказаної у рішенні Європейського суду з прав людини, яку він висловив у пункті 53 рішення у справі «Федорченко та Лозенко проти України», відповідно до якої суд при оцінці доказів керується критерієм доведення «поза розумним сумнівом».

Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги є необґрунтованими та недоведеними, а відтак не підлягають задоволенню.

Керуючись ст. ст. 69-71, 94, 128, 160-165, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

П О С Т А Н О В И В:

1. У задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

2. Стягнути з Державного підприємства «Укртранснафтопродукт» (код ЄДРПОУ 34355770) на користь Окружного адміністративного суду міста Києва (Отримувач коштів - УДКСУ у Печерському р-ні м.Києва Код отримувача (код ЄДРПОУ) - 38004897, Рахунок отримувача - 31218206784007, Банк отримувача - ГУ ДКСУ у м. Києві, Код банку отримувача - 820019, Код класифікації доходів бюджету - 22030101) судовий збір в сумі 715 700,84 грн. (сімсот п'ятнадцять тисяч сімсот гривень 84 коп.).

Постанова набирає законної сили в порядку передбаченому ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства та може бути оскаржена в апеляційному порядку повністю або частково за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.

Суддя Н.Г. Вєкуа