Постанова № 70186112, 13.11.2017, Окружний адміністративний суд міста Києва

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

13 листопада 2017 року № 826/12108/16

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючої судді Власенкової О.О. , суддів Головань О.В. та Добрянської Я.І., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу

за позовом Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ТК Кредит» (далі -

також позивач)

до Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України

(далі - також відповідач)

про визнання незаконною і скасування постанови державного виконавця,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовом до відповідача, в якому просить визнати незаконною і скасувати постанову Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України від 18.07.2016 № 51664461 про відмову у відкритті виконавчого провадження.

Позов вмотивовано протиправною відмовою державного виконавця відкрити виконавче провадження щодо виконання векселя, опротестованого нотаріусом, який відповідно до статті 8 Закону України «Про обіг векселів в Україні» є виконавчим документом.

Представник позивача в судовому засіданні позов підтримав з підстав, викладених у позовній заяві, просив його задовольнити.

Представник відповідача щодо задоволення позову заперечила, стверджуючи про обґрунтовану відмову державного виконавця відкрити виконавче провадження щодо виконання векселя, опротестованого нотаріусом, оскільки в переліку виконавчих документів, визначеному Законом України «Про виконавче провадження», який є спеціальним щодо врегулювання діяльності органів державної виконавчої служби, вексель, опротестований нотаріусом, як виконавчий документ не зазначено.

Вирішуючи цей спір, суд виходить із такого.

Як вбачається з матеріалів справи, приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Кучеравенко Т.Є. за зверненням публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ТК Кредит» опротестовано простий вексель в кількості 1 (один) вексель, серії АА № 0381703, сума платежу 10 000 000,00 (десять мільйонів гривень 00 коп.), строк платежу 02.06.2016, у зв'язку з чим видано акт про опротестування векселя про неоплату від 06.06.2016, зареєстрований в реєстрі за № 197.

11.07.2016 позивач звернувся до відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України із заявою про відкриття виконавчого провадження для виконання в примусовому порядку вищевказаного векселя, опротестованого нотаріусом в установленому законом порядку.

Постановою державного виконавця від 18.07.2016 № 51664461 відмовлено у відкритті виконавчого провадження з огляду на те, що пред'явлений на виконання документ відповідно до статті 17 Закону України «Про виконавче провадження» не є виконавчим документом.

Однак суд вважає таку постанову державного виконавця протиправною, що зумовлює необхідність її скасування з наступних підстав.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про виконавче провадження» (тут і надалі Закон застосовується в редакції, чинній станом на час виникнення спірних правовідносин) виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (далі - рішення).

Таким чином, державний виконавець у своїй діяльності зобов'язаний керуватися не тільки вимогами Закону України «Про виконавче провадження», але й іншими законами України.

Приписами частини першої статті 6 Закону України «Про виконавче провадження» визначено, що державний виконавець зобов'язаний використовувати надані йому права відповідно до закону і не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів фізичних і юридичних осіб.

При цьому державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії (частина перша статті 11 Закону України «Про виконавче провадження»).

Згідно з частиною першою статті 25 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець зобов'язаний прийняти до виконання виконавчий документ і відкрити виконавче провадження, якщо не закінчився строк пред'явлення такого документа до виконання, він відповідає вимогам, передбаченим цим Законом, і пред'явлений до виконання до відповідного органу державної виконавчої служби.

Державний виконавець відмовляє у відкритті виконавчого провадження, зокрема, у разі неподання виконавчого документа, зазначеного у статті 17 цього Закону.

Статтею 17 вказаного Закону визначено перелік виконавчих документів за рішеннями, що підлягають примусовому виконанню державною виконавчою службою.

Примусове виконання рішень здійснюється державною виконавчою службою на підставі виконавчих документів, визначених цим Законом.

Відповідно до цього Закону підлягають виконанню державною виконавчою службою такі виконавчі документи:

1) виконавчі листи, що видаються судами, і накази господарських судів, у тому числі на підставі рішень третейського суду та рішень Міжнародного комерційного арбітражного суду при Торгово-промисловій палаті і Морської арбітражної комісії при Торгово-промисловій палаті;

2) ухвали, постанови судів у цивільних, господарських, адміністративних справах, кримінальних провадженнях та справах про адміністративні правопорушення у випадках, передбачених законом;

3) судові накази;

4) виконавчі написи нотаріусів;

5) посвідчення комісій по трудових спорах, що видаються на підставі відповідних рішень таких комісій;

6) постанови органів (посадових осіб), уповноважених розглядати справи про адміністративні правопорушення у випадках, передбачених законом;

7) постанови державного виконавця про стягнення виконавчого збору, витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій і накладенням штрафу;

8) рішення інших органів державної влади, якщо їх виконання за законом покладено на державну виконавчу службу;

9) рішення Європейського суду з прав людини з урахуванням особливостей, передбачених Законом України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини";

10) рішення (постанови) суб'єктів державного фінансового моніторингу (їх уповноважених посадових осіб), якщо їх виконання за законом покладено на державну виконавчу службу;

11) рішення Національного банку України про застосування до банку, філії іноземного банку заходу впливу у вигляді накладення штрафу.

В указаному переліку відсутній такий виконавчий документ як вексель, опротестований нотаріусом.

Разом з тим, статтею 8 Закону України «Про обіг векселів в Україні» встановлено, що вексель, опротестований нотаріусом у встановленому законом порядку, є виконавчим документом (крім векселя, опротестованого у недатуванні акцепту).

Відповідно до пункту 4.20 Порядку вчинення нотаріальних дій, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22.02.2012 № 296/5 (далі - Порядок), запис про вчинення протесту векселя вноситься до реєстру для реєстрації нотаріальних дій.

Згідно з пунктом 4.21 цього Порядку протест векселя оформлюється актом у двох примірниках, один з яких залишається у справах нотаріуса.

Запис про вчинення протесту векселя вноситься до реєстру для реєстрації нотаріальних дій (пункт 4.20 Порядку).

Відповідно до пункту 4.23 Порядку опротестований вексель з відміткою про вчинення протесту видається векселедержателю або уповноваженій особі.

Відтак, вексель, опротестований нотаріусом в установленому законом порядку, є виконавчим документом, а тому підлягає виконанню державною виконавчою службою.

Аналогічної позиції про те, що вексель, опротестований нотаріусом (виконавчий напис нотаріуса) у встановленому законом порядку, є виконавчим документом дотримується також Верховний Суд України у своїй постанові від 09.12.2014 № 21-548а14 (в ЄДРСР № 42202920), а також у Висновках Верховного Суду України, викладених у рішеннях, прийнятих за результатами розгляду заяв про перегляд судових рішень за II півріччя 2014 р., зокрема в розділі « 110.000.000 Державне регулювання банківської діяльності. 110.050.000 Інвестиційна діяльність. 110.050.090 Векселі».

Беручи до уваги викладене, державний виконавець протиправно відмовив у відкритті виконавчого провадження щодо примусового виконання векселя, опротестованого нотаріусом в установленому законом порядку, пред'явленого до виконання позивачем.

За таких обставин позовна заява є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

Згідно з частиною першою статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись статтями 69, 70, 71 та 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Позов задовольнити.

Визнати протиправною та скасувати постанову державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України про відмову у відкритті виконавчого провадження від 18.07.2016 ВП № 51664461.

Присудити за рахунок бюджетних асигнувань Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України на користь публічного акціонерного товариства комерційний банк «ТК Кредит» понесені ним витрати по сплаті судового збору у розмірі 1378,00 грн. (одна тисяча триста сімдесят вісім гривень 00 коп.).

Постанова набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України, та може бути оскаржена у порядку та строки, встановлені статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуюча суддя О.О.Власенкова

судді О.В.Головань

Я.І.Добрянська