Постанова № 70185936, 01.11.2017, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

01 листопада 2017 року № 826/3548/16

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Федорчука А.Б. розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Експресс-Транс»доДержавної податкової інспекції у Деснянському районі Головного управління ДФС у м. Києвіпровизнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішенняВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Експресс-Транс» (надалі - позивач) звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Державної податкової інспекції у Деснянському районі Головного управління ДФС у місті Києві (надалі - відповідач), в якому просить суд визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 16.12.2015 № 0003292205.

Під час розгляду справи представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги в повному обсязі та зазначив, що не погоджується з висновками Акта перевірки щодо порушення позивачем відповідних положень Податкового кодексу України, оскільки висновки відповідача за наслідками проведеної перевірки щодо порушень позивачем положень Податкового кодексу України при визначенні суми податку на прибуток є хибними, базуються виключно на суб'єктивних припущеннях перевіряючих, які не мають підтвердження належними доказами.

Представник відповідача проти позову заперечував, при цьому посилаючись на те, що під час проведення перевірки встановлено не перерахування позивачем авансового внеску за наслідками виплати дивідендів та завищення позивачем витрат за наслідками ремонту автотранспортних засобів. За таких обставин, податковий орган просив суд в задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, встановив наступне.

16 грудня 2015 відповідачем на підставі акта перевірки №4616/26-52-22-05-11/33739797 від 14.09.2015 та рішення ГУ ДФС у м. Києві про результати розгляду скарги №18791/10/26-15-10-05-35 від 11.12.2015, прийнято наступне оскаржуване податкове повідомлення-рішення, а саме:

- 0003922205, яким позивачу за порушення п.138.2 Податкового кодексу України збільшено суму грошового зобов'язання за платежем «податок на прибуток» всього в сумі 201 871,25 грн, в т.ч. за основним платежем в сумі 161497 грн, штрафними (фінансовими) санкціями в сумі 40 374,50 грн.

Як вбачається з акта перевірки, рішення про результати розгляду скарги та письмових заперечень відповідача, збільшення грошового зобов'язання та застосування до позивача штрафних (фінансових) санкцій, ґрунтується на наступних обставинах.

Так, контролюючий орган зазначає, що ТОВ «Екпресс-Транс» здійснювало ремонт автотранспортних засобів та в порушення п. 146.12 Податкового кодексу України до складу валових витрат підносило вартість запасних частин, що перевищує 10 % від сукупної балансової вартості основних засобів.

Крім того, ДПІ посилається на те, що ТОВ «Експресс-Транс» було нараховано та виплачено засновнику підприємства дивіденди за 2013 рік в сумі 500 000грн, однак не сплачено авансовий внесок в сумі 95000 грн (19%).

Інших обставин збільшення позивачу сум грошових зобов'язань акт перевірки в собі не містить.

Не погоджуючись з обґрунтованістю зазначених доводів контролюючого органу та, як наслідок, правомірністю податкового повідомлення-рішення, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Оцінивши за правилами ст. 86 Кодексу адміністративного судочинства України надані сторонами докази та пояснення, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, Окружний адміністративний суд міста Києва вважає, що позов підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, ТОВ « Еспресс-транс» було нараховано та виплачено дивіденди засновнику підприємства, що відображено у звіті 1-ДФ Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь фізичних осіб, і сум утриманого з них податку за 2013рік в сумі 500000 грн.

Відповідно до колонки « 5» рядку « 46» розрахунку, який наявний в матеріалах справи, судом встановлено, що дохід виплачений ОСОБА_1 за ознакою доходу - 142.

Згідно Додатку до Порядку заповнення та подання податковими агентами Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь фізичних осіб, і сум утриманого з них податку, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 13.01.2015 №4, ознака доходу « 142» - дивіденди, які нараховуються на користь платника податку у вигляді акцій (часток, паїв), емітованих юридичною особою - резидентом, що нараховує такі дивіденди, за умови, що таке нарахування жодним чином не змінює пропорцій (часток) участі всіх акціонерів (власників) у статутному фонді емітента та в результаті якого збільшується статутний фонд емітента на сукупну номінальну вартість нарахованих дивідендів (підпункт 165.1.18 пункту 165.1 статті 165 розділу IV Кодексу).

Підпунктом 153.3.2 Податкового кодексу України визначено, що крім випадків, передбачених підпунктом 153.3.5 цього пункту, емітент корпоративних прав, який приймає рішення про виплату дивідендів своїм акціонерам (власникам), нараховує та вносить до бюджету авансовий внесок із податку в розмірі ставки, встановленої пунктом 151.1 статті 151 цього Кодексу, нарахованої на суму дивідендів, що фактично виплачуються, без зменшення суми такої виплати на суму такого податку. Зазначений авансовий внесок вноситься до бюджету до/або одночасно з виплатою дивідендів.

У разі виплати дивідендів у формі, відмінній від грошової (крім випадків, передбачених підпунктом 153.3.5 цього пункту), базою для нарахування авансового внеску згідно з абзацом першим цього підпункту є вартість такої виплати, розрахована за звичайними цінами.

Обов'язок із нарахування та сплати авансового внеску з цього податку за визначеною пунктом 151.1 статті 151 цього Кодексу ставкою покладається на будь-якого емітента корпоративних прав, що є резидентом, незалежно від того, є такий емітент або отримувач дивідендів платником податку чи має пільги зі сплати податку, надані цим Кодексом, чи у вигляді застосування ставки податку іншої, ніж встановлена в пункті 151.1 статті 151 цього Кодексу (крім платників цього податку, які підпадають під дію статті 156 цього Кодексу). Обов'язок із нарахування та сплати авансового внеску з цього податку не поширюється на суб'єктів господарювання, які є платниками фіксованого сільськогосподарського податку згідно з розділом XIV цього Кодексу.

В свою чергу, абзацами «а», «б» пп.153.3.5 Податкового кодексу України визначено, що авансовий внесок, передбачений підпунктом 153.3.2 цього пункту, не справляється у разі виплати дивідендів: а) фізичним особам; б) у вигляді акцій (часток, паїв), емітованих платником податку, за умови, що така виплата ніяким чином не змінює пропорцій (часток) участі всіх акціонерів (власників) у статутному фонді емітента, незалежно від того, чи були такі акції (частки, паї) належним чином зареєстровані (відображені у зміні до статутних документів), чи ні.

Правовий аналіз зазначених вище норм дає змогу дійти висновку, що авансовий внесок, в даному випадку, не підлягає нарахуванню та сплаті, якщо: 1) дивіденди (у грошовій формі) виплачені фізичній особі або 2) якщо дивіденди виплачені у вигляді акцій (часток, паїв), емітованих платником податку, за умови, що така виплата ніяким чином не змінює пропорцій (часток) участі всіх акціонерів (власників) у статутному фонді емітента, незалежно від того, чи були такі акції (частки, паї) належним чином зареєстровані (відображені у зміні до статутних документів), чи ні.

Як встановлено судом з копій статутів ТОВ «Експресс-Транс» від 28.10.2008 та від 09.12.2013, які наявні в матеріалах справи, єдиним учасником Товариства є ОСОБА_1, який володіє 100% у статутному фонді Товариства (п.4.2 Статутів).

Відповідно до Протоколу №21/2013 від 21.11.2013 Загальних зборів Учасників ТОВ «Експресс-Транс», вирішено з урахуванням прибутку Товариства за 2011-2013 роки нарахувати та виплатити дивіденди у розмірі 500 000 грн учаснику товариства - ОСОБА_1 Також на даних зборах вирішено зарахувати дивіденди за 2011-2013 року учасника Товариства ОСОБА_1 до статутного капіталу.

Враховуючи зазначені обставини в контексті вказаних вище норм, суд приходить до висновку що оскільки: 1) відповідно до розрахунку 1ДФ позивач на користь ОСОБА_1 виплатив доход в сумі 500 000 грн за ознакою « 124» - дивіденди, які нараховуються на користь платника податку у вигляді акцій (часток, паїв), емітованих юридичною особою - резидентом, що нараховує такі дивіденди; 2) таке нарахування жодним чином не змінило пропорцій (часток) участі всіх акціонерів (власників) у статутному фонді емітента, адже позивач є єдиним учасником товариств; 3) в результаті чого збільшився статутний фонд емітента на сукупну номінальну вартість нарахованих дивідендів, про що зазначено в Протоколі загальних зборів №21/2013, то доводи контролюючого органу про необхідність сплати позивачем 95 000грн авансових внесків є помилковими.

Надаючи правову оцінку доводам контролюючого органу з приводу того, що ТОВ «Екпресс-Транс» здійснювало ремонт автотранспортних засобів та в порушення п. 146.12 Податкового кодексу України до складу валових витрат підносило вартість запасних частин, що перевищує 10 % від сукупної балансової вартості основних засобів, суд зазначає наступне.

Відповідно до пункту 14 П(С)БО 7 первісна вартість основних засобів збільшується на суму витрат, пов'язаних із поліпшенням об'єкта (модернізація, модифікація, добудова, дообладнання, реконструкція тощо), що сприяє збільшенню майбутніх економічних вигід, первісно очікуваних від використання об'єкта. Первісна (переоцінена) вартість ОЗ може бути збільшена на суму витрат, пов'язаних із поліпшенням і ремонтом об'єкта, визначену в порядку, встановленому податковим законодавством.

Порядок відображення в податковому обліку витрат на поліпшення ОЗ визначено, зокрема, пунктами 146.11 та 146.12 статті 146 Податкового кодексу України.

Так, первісна вартість основних засобів збільшується на суму витрат, пов'язаних із ремонтом та поліпшенням об'єктів ОЗ (модернізація, модифікація, добудова, дообладнання, реконструкція), що приводить до зростання майбутніх економічних вигод, первісно очікуваних від використання об'єктів у сумі, що перевищує 10 відсотків сукупної балансової вартості всіх груп ОЗ, що підлягають амортизації, на початок звітного податкового року з віднесенням суми поліпшення на об'єкт основного засобу, щодо якого здійснюється ремонт та поліпшення. Відповідно витрати на ремонт та поліпшення ОЗ у вказаному розмірі підлягають амортизації в силу пункту 144.1 статті 144 Кодексу.

Сума ж витрат, що пов'язана з ремонтом та поліпшенням об'єктів ОЗ, у тому числі орендованих або отриманих у концесію чи створених (збудованих) концесіонером у розмірі, що не перевищує 10 відсотків сукупної балансової вартості всіх груп основних засобів на початок звітного року, відноситься платником податку до складу витрат.

При цьому податковий облік витрат, що здійснюються для ремонту та поліпшення об'єктів ОЗ, залежить від напряму використання таких ОЗ, а саме:

включається до собівартості реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, якщо основний засіб використовується в операційній діяльності (підпункт 138.8.5 пункту 138.5 статті 138 Кодексу);

включається до складу інших витрат (пункт 138.12 статті 138 Кодексу).

Отже, законодавством врегульовано, що сума витрат, пов'язана з ремонтом та поліпшенням об'єктів основних засобів у розмірі, що не перевищує 10 відсотків сукупної балансової вартості всіх груп основних засобів на початок звітного року, відноситься до витрат, а витрати, що перевищують 10 відсотків, відносяться на конкретний об'єкт основних засобів, щодо якого здійснювався ремонт та поліпшення.

При цьому, витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку та інших документів, установлених розділом ІІ Податкового кодексу (пункт 138.2 статті 138 Кодексу).

Як зазначено відповідачем в акті перевірки:

в 2012 році вартість основних засобів складає 4 726 781 грн, отже 10% від вартості ОЗ, які можуть бути віднесені до витрат становить 472 678 грн; сума ремонту основних засобів - 543 531 грн; відхилення - 70 853 грн;

в 2014 році вартість основних засобів складає 6 562 751 грн, отже 10% від вартості ОЗ, які можуть бути віднесені до витрат становить 589 768 грн; сума ремонту основних засобів - 943 040 грн; відхилення - 286 765 грн.

Окружний адміністративний суд міста Києва відхиляє зазначені доводи суб'єкта владних повноважень, як документально не підтверджені, враховуючи наступне.

Так, зі змісту таблиці 2 Додатку АМ до податкової декларації з податку на прибуток за 2012 рік вбачається, що балансова вартість основних засобів становить 2 848 358 грн, сума ліміту витрат на поліпшення на звітний (податковий) рік - 284 836 грн, тобто порушення п.146.12 - відсутнє.

Аналогічним чином, відповідно до змісту таблиці 2 Додатку АМ до податкової декларації з податку на прибуток за 2014 рік вбачається, що балансова вартість основних засобів становить 2 987 704 грн, сума ліміту витрат на поліпшення на звітний (податковий) рік - 298 770 грн, тобто порушення п.146.12 - відсутнє.

Оскільки відповідачем, в порушення вимог ч.2 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України до матеріалів справи не надано жодного письмового доказу того, що позивачем в 2012 та 2014 роках завищено витрати на ремонт та поліпшенням об'єктів основних засобів на загальну суму 357 618 грн та не зазначено посилань на конкретні первинні бухгалтерські документи, що підтверджують таке завищення та які були взяті перевіряючими до уваги при обрахунку суми відхилення, то доводи контролюючого органу в цій частині, на переконання суду, є необґрунтованими.

В порушення положень ст. 7, Глави 6, ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не довів правомірності прийнятих ним спірних рішень з урахуванням всіх встановлених фактичних обставин та вимог законодавства.

Відповідно до ст. 162 Кодексу адміністративного судочинства України при вирішенні справи по суті суд може задовольнити адміністративний позов повністю або частково чи відмовити в його задоволенні повністю або частково, у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову про визнання протиправними рішення суб'єкта владних повноважень чи окремих його положень, дій чи бездіяльності і про скасування або визнання нечинним рішення чи окремих його положень, про поворот виконання цього рішення чи окремих його положень із зазначенням способу його здійснення.

Суд може прийняти іншу постанову, яка б гарантувала дотримання і захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Частиною 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд м. Києва вважає, що позовні вимоги, в даному випадку, підлягають задоволенню.

Керуючись статтями 69-71, 94, 160-163, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

П О С Т А Н О В И В:

1. Адміністративний позов задовольнити повністю.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Деснянському районі Головного управління ДФС у місті Києві від 16.12.2015 №0003292205.

3. Стягнути судові витрати в сумі 3028 (три тисячі двадцять вісім) грн. 07 коп. на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Експресс-Транс» (код ЄДРПОУ 33739797) шляхом їх безспірного списання з рахунків ДПІ у Деснянському районі Головного управління ДФС у місті Києві, за рахунок бюджетних асигнувань.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими ст.ст. 185-187 КАС України. Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Суддя А.Б. Федорчук