Постанова № 70185869, 13.11.2017, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

13 листопада 2017 року № 826/9088/16

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Власенкової О.О., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу

за позовом Київського міського відділення Фонду соціального захисту інвалідів

(далі - також позивач)

до товариства з обмеженою «Ойшо Україна» (далі - також відповідач)

третя особа Державна служба України з питань праці

про стягнення адміністративно-господарських санкцій і пені,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовом до відповідача, в якому просить стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Ойшо Україна» на користь Київського міського відділення Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції у розмірі 193 621,00 грн. та пеню за порушення термінів сплати цих санкцій у розмірі 6408,71 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що у 2015 році у відповідача повинно працювати 2 інваліда, оскільки протягом 2015 року на підприємстві працювало 40 штатних працівників. Проте 2 робочих місця інвалідами у звітному періоді не були зайняті. Звіти, які подавались відповідачем до центру зайнятості щодо наявності на підприємстві вакантних посад, оформлені неналежним чином, через що неможливо зрозуміти на яких саме посадах можливо працевлаштувати інвалідів. У зв’язку з цим порушенням відповідач самостійно не сплатив адміністративно-господарські санкції в розмірі 193 621,00 грн., тому ці санкції разом із пеню в розмірі 6408,71 грн. за їх несвоєчасну сплату підлягають стягненню в судовому порядку.

Представник позивача в судовому засіданні адміністративний позов підтримала в повному обсязі з підстав, зазначених вище.

Відповідач свого представника в судове засідання не направив.

У письмових поясненнях, що містяться в матеріалах справи, відповідач зазначив про належне виконання обов’язку щодо створення 2 робочих місць для працевлаштування інвалідів, оскільки в установленому порядку повідомив центр зайнятості про ці робочі місця та про можливість працевлаштування на них інвалідів.

Вирішуючи цей спір, суд виходить із такого.

24.02.2016 товариство з обмеженою відповідальністю «Ойшо Україна» подало до Київського міського відділення Фонду соціального захисту інвалідів звіт про зайнятість і працевлаштування інвалідів за 2015 рік, в якому в графі «Кількість інвалідів – штатних працівників, які повинні працювати на робочих місцях, створених відповідно до вимог статті 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в України» зазначено « 2 особи».

Інформація про середньооблікову кількість штатних працівників, яким відповідно до чинного законодавства встановлено інвалідність, у відповідній графі звіту відсутня, що свідчить про відсутність працевлаштованих на підприємстві інвалідів.

У графі звіту «Середньорічна заробітна плата штатного працівника (грн.)» зазначено 96 810,50 грн.

У графі звіту «Сума адміністративно-господарських санкцій за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів (грн.)» інформація відсутня.

Згідно з доводами позивача у зв’язку із непрацевлаштуванням у 2015 році 2 інвалідів відповідач мав сплатити адміністративно-господарські санкції у розмірі 19 657,89 грн.

Станом на 15.04.2016 відповідач самостійно зазначені адміністративно-господарські санкції у вищевказаному розмірі не сплатив, що зумовило звернення позивача до суду щодо стягнення цієї суми разом із пеню в розмірі 6 408,71 грн. за несвоєчасну сплату цих санкцій.

Відповідно до частини 1 статті 218 Господарського кодексу України підставою для господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання. Частиною 2 наведеної статті передбачено, що учасник господарських відносин відповідає, зокрема, за порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Відповідно до частини 1 статті 238 Господарського кодексу України за порушення встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності до суб'єктів господарювання можуть бути застосовані уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування адміністративно-господарські санкції, тобто заходи організаційно-правового або майнового характеру, спрямовані на припинення правопорушення суб'єкта господарювання та ліквідацію його наслідків. Елементами правопорушення є вина та наявність причинного зв'язку між самим порушенням та його наслідками.

Відповідно до частини 3 статті 18 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов'язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів, у т.ч. спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені чинним законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

За змістом положень статті 19 вищевказаного Закону для підприємств, установ, організацій, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця. Підприємства, установи, організації, які використовують найману працю, самостійно розраховують кількість робочих місць для працевлаштування інвалідів відповідно до нормативу, встановленого частиною першою цієї статті, і забезпечують працевлаштування інвалідів.

Частиною 1 статті 20 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» встановлено, що підприємства, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, установі, організації, у тому числі підприємстві, які використовують найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом. Порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій тягне за собою нарахування пені. Пеня обчислюється виходячи з 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, що діяла на момент сплати, нарахованої на повну суму недоїмки за весь її строк.

Згідно з Порядком подання підприємствами, установами, організаціями та фізичними особами, що використовують найману працю, звітів про зайнятість і працевлаштування інвалідів та інформації, необхідної для організації їх працевлаштування, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 31.01.2007 №70 «Про реалізацію статей 19 і 20 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» роботодавці звіт про зайнятість і працевлаштування інвалідів подають (надсилають рекомендованим листом) щороку до 1 березня відділенням Фонду, в яких вони зареєстровані, за формою, затвердженою Мінпраці за погодженням з Держкомстатом.

Згідно з наказом Мінпраці від 15.05.2007 № 223 «Про затвердження Порядку нарахування пені та її сплати» у поданій позовній заяві за невиконання нормативу щодо працевлаштування інвалідів до відповідної судової інстанції відділення Фонду розраховує суму пені на дату її подання. Нарахування пені як роботодавцем, так і органом контролю здійснюється з наступного дня граничного строку сплати адміністративно-господарських санкцій по день сплати включно (тобто з 16 квітня наступного за роком, у якому відбулося порушення нормативу).

Адміністративно-господарська санкція - це грошове зобов'язання, альтернативне зобов'язанню самостійно здійснити працевлаштування інвалідів відповідно до Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» сплачується у порядку і розмірах, передбачених цим Законом та постановою Кабінету Міністрів України від 31.01.2007 № 70 «Про реалізацію статей 19 і 20 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні».

Сплату адміністративно-господарських санкцій і пені підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, проводять відповідно до закону за рахунок прибутку, що залишається в їх розпорядженні після сплати всіх податків і зборів (обов'язкових платежів). Адміністративно-господарські санкції розраховуються та сплачуються підприємствами, установами, організаціями, зазначеними в частині першій цієї статті, самостійно у строк до 15 квітня року, наступного за роком, в якому відбулося порушення нормативу, встановленого частиною 1 статті 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні»

Обчислення суми адміністративно-господарських санкцій проводиться роботодавцями самостійно згідно з порядком заповнення звіту про зайнятість і працевлаштування інвалідів, затвердженим Мінпраці за погодженням з Держкомстатом.

Наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 10.02.2007 №42 затверджено форми звітності №10-ПІ (річна) «Звіт про зайнятість і працевлаштування інвалідів» та Інструкції щодо заповнення форми звітності №10-ПІ (річна) «Звіт про зайнятість і працевлаштування інвалідів». Згідно з пунктом 3.6 згаданої Інструкції у рядку 05 відображається середньорічна заробітна плата штатного працівника, що розраховується за формулою: фонд оплати праці штатних працівників (тис. грн.) фактично за рік помножити на 1000 і розділити на середньооблікову кількість штатних працівників облікового складу (осіб) фактично за рік. У рядку 06 відображається сума коштів адміністративно-господарських санкцій, яку повинен сплатити роботодавець у разі невиконання нормативу.

Служба зайнятості здійснює пошук підходящої роботи відповідно до рекомендацій МСЕК, наявних у інваліда кваліфікації та знань, з урахуванням його побажань та може за рахунок Фонду соціального захисту інвалідів надавати дотацію роботодавцям на створення спеціальних робочих місць для інвалідів, зареєстрованих у державній службі зайнятості, а також проводити професійну підготовку, підвищення кваліфікації і перепідготовку цієї категорії інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Згідно з частиною четвертою статті 20 Закону України «Про зайнятість населення» підприємства зобов'язані щомісячно подавати центрам зайнятості за місцем їх реєстрації адміністративні дані у повному обсязі про наявність вільних робочих місць (вакансій), у тому числі призначених для працевлаштування інвалідів.

Враховуючи зазначене, суд дійшов висновку, що покладення на підприємства, що використовують найману працю, обов'язку працевлаштування інвалідів, передбачає виділення та створення робочих місць для працевлаштування інвалідів, у тому числі спеціальних робочих місць, створення для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечення інших соціально-економічних гарантій, а також надання державній службі зайнятості інформації, необхідної для організації працевлаштування інвалідів.

За змістом частини третьої статті 18-1 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в України» пошук підходящої роботи для інвалідів здійснює державна служба зайнятості.

Тобто, законодавство покладає на підприємство лише обов’язок інформувати органи державної служби зайнятості про наявні вакансії.

Аналогічної позиції дотримується також і Верховний Суд України, який в постанові від 16.04.2013 № 21-81а13 зазначив, що обов’язок підприємства зі створення робочих місць для інвалідів не супроводжується його обов’язком займатися пошуком інвалідів для працевлаштування.

Суд погоджується з доводами позивача про те, що у 2015 році товаристві з обмеженою відповідальністю «Ойшо Україна» повинні працювати 2 інваліди, оскільки на підприємстві відповідача за відповідний період працювало 40 штатних працівників (40 х 0,04 = 2), проте вказані 2 робочих місця інвалідами зайняті не були.

Водночас суд не погоджується з доводами позивача про невиконання відповідачем обов’язку щодо працевлаштування інвалідів на цих 2 робочих місцях, оскільки вважає, що відповідач належним чином виконав свій обов’язок щодо інформування у 2015 році органів державної служби зайнятості про наявність вакансій для працевлаштувати інвалідів.

Наказом Міністерства соціальної політики України від 31.05.2013 № 316 затверджено форму звітності № 3-ПН «Інформація про попит на робочу силу (вакансії)» та Порядок її подання, відповідно до пункту 2.1 якого вказана форма подається за наявності у роботодавця попиту на робочу силу (вакансії) не пізніше 10-ти робочих днів з дати відкриття вакансії (й).

Матеріалами справи підтверджується подання товариством з обмеженою відповідальністю «Ойшо Україна» до Шевченківського районного центру зайнятості звітів за формою 3-ПН «Інформація про попит на робочу силу (вакансії)» протягом 2015 року, а саме звіти від: 29.01.2015, 27.02.2015, 31.03.2015, 30.04.2015, 29,05.2015, 30.06.2015, 30.07.2015, 31.08.2015, 30.09.2015, 16.10.2015, 29.10.2015, 26.11.2015, 31.12.2015, в кожному із яких зазначено про наявність 2 вакансій продавця-консультанта, на яких можливе працевлаштування інвалідів.

З огляду на вищевказану інформацію Київський міський центр зайнятості неодноразово повідомляв на своєму сайті про наявність у товариства з обмеженою відповідальністю «Ойшо Україна» вакансій для працевлаштування інвалідів, що підтверджується роздрукованими сторінками із цього веб-сайту та на інтернет-порталі «Труд» (http://trud.gov.ua), які містяться в матеріалах справи, а саме станом на 10.07.2015, 06.02.2015, 27.02.2015, 23.03.2015, 06.04.2015, 27.04.2015, 19.05.2015, 26.05.2015, 02.06.2015, 26.06.2015, 03.07.2015, 31.07.2015, 10.08.2015, 26.08.2015,11.09.2015, 18.09.2015, 05.10.2015, 22.10.2015, 09.11.2015, 30.11.2015, 07.12.2015, 28.12.2015.

За наведених обставин суд дійшов висновку, що відповідач виконав свій обов’язок щодо створення необхідної кількості робочих місць для працевлаштування інвалідів та вжив усіх залежних від нього заходів для працевлаштування інвалідів на цих робочих місцях, тому він не може бути притягнутий до відповідальності за ненаправлення уповноваженими органами необхідної кількості інвалідів для їх працевлаштування. Такої ж позиції дотримується у своїй ухвалі Вищий адміністративний суд України від 03.04.2014 № К/9991/52457/12.

Вищий адміністративний суд України в ухвалі від 15.03.2016 № К/9991/62060/12 також зазначає, що саме неналежне інформування центру зайнятості про наявність вільних робочих місць для інвалідів шляхом неподання звітів за формою № 3-ПН про наявність вакансій для інвалідів державній службі зайнятості за спірний період є порушенням і підставою для застосування адміністративно-господарських санкцій.

Отже підстави для застосування щодо відповідача адміністративно-господарських санкцій у даному випадку відсутні, а позовні вимоги Київського міського відділення Фонду соціального захисту інвалідів є необґрунтованими та задоволенню не підлягають.

Керуючись статтями 158-163Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні позову відмовити.

Постанова набирає законної сили у порядку та строки, встановлені частиною першою статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України, та може бути оскаржена в порядку та строки, встановлені статтями 185-187 цього Кодексу.

Суддя О.О.Власенкова