Постанова № 70185364, 07.11.2017, Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 листопада 2017 року м. ПолтаваСправа № 816/4581/15

Полтавський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Супруна Є.Б.,

за участю:

секретаря судового засідання Лисака С.В.,

представника позивача ОСОБА_1,

представника відповідача ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом ОСОБА_3 до Лубенської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Полтавській області, третя особа: Лубенська міська рада Полтавської області про скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В:

13 листопада 2015 року ОСОБА_3 звернулася до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Лубенської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Полтавській області (надалі - Лубеннська ОДПІ, відповідач) про скасування податкових повідомлень-рішень від 10.06.2015 №4038-15 та №4040-15, якими визначені суми податкового зобов'язання за платежем орендна плата з фізичних осіб у розмірі 4 422,96 грн та 2 287,77 грн відповідно.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 19.01.2016 до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача, залучено Лубенську міську раду Полтавської області.

Справа судами розглядалася неодноразово.

Так, постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 10.02.2016, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 04.04.2016, у задоволенні позову було відмовлено.

Проте, ухвалою Вищого адміністративного суду України від 12.09.2017 вищезазначені судові рішення скасовані, справу направлено на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 11.10.2017 дану справу прийнято до провадження.

У судовому засіданні сторони примирення не досягли, кожен наполягаючи на своїй правоті.

Представник позивача відстоювала свою позицію на твердженнях про безпідставність донарахування податкових зобов'язань, оскільки об'єкт оподаткування відсутній через відсутність об'єкту права цивільного як такого. Зазначала, що договори оренди землі можуть укладатися лише після виділення в натурі та реєстрації земельної ділянки у встановленому законодавством порядку. Всупереч цьому, орендовані ОСОБА_3 земельні ділянки у визначеному законодавством порядку не зареєстровані, так як фактично - це прибудинкова територія, яка перебуває на обслуговуванні Лубенського комунального житлово-експлуатаційного управління. Додала, що договори оренди були укладені ОСОБА_3 лише з метою отримання від міськради дозволу на реконструкцію належних їй квартир під адміністративно-торговельні приміщення.

Представник відповідача у судовому засіданні проти задоволення позовних вимог заперечувала з підстав правомірності дій податкового органу, про що зазначила у наданих суду письмових запереченнях (а.с. 47-49 т. 1) та додаткових поясненнях (а.с. 98-99 т. 1).

Третя особа явку свого уповноваженого представника в судове засідання не забезпечила, будучи належним чином повідомленою про дату, час та місце судового розгляду справи, про причини неявки суд не повідомила. В письмових запереченнях, що надійшли до суду 02.02.2016, Лубенська міська рада вказує на те, що спірні податкові повідомлення-рішення прийняті контролюючим органом на підставі діючих договорів оренди землі та з дотриманням вимог податкового законодавства. Відтак, позовні вимоги ОСОБА_3 про їх скасування вважає необґрунтованими.

Суд, дослідивши матеріали справи, з'ясувавши фактичні обставини, оцінивши докази, які мають юридичне значення для вирішення спору по суті, приходить до наступних висновків.

Судовим розглядом встановлено, що 16.05.2011 між ОСОБА_3 (орендар) та Лубенською міською радою (орендодавець) укладено договір оренди землі, який зареєстрований у Лубенській міській раді, про що у Державному реєстрі вчинено запис від 16.05.2011 №1551 (а.с. 15-16 т. 1).

Відповідно до умов вказаного договору, орендодавець на підставі рішення міської ради від 18.02.2011 надає, а орендар приймає у строкове платне користування земельну ділянку несільськогосподарського призначення із категорії земель зазначених в пункті "Ж" статті 19 Земельного кодексу України за цільовим використанням - землі для будівництва і обслуговування будівель торгівлі (03.07 Класифікації видів цільового призначення), яка знаходиться у м. Лубни по вул. Радянській, 23. Загальна площа земельної ділянки становить 0,0022 га. На земельній ділянці знаходиться об'єкт нерухомого майна - приміщення магазину. Нормативна грошова оцінка земельної ділянки (з Кф 1,059) становить 15264,48 грн. Договір оренди укладено строком на п'ять років. Орендна плата вноситься орендарем з 18.02.2011 у грошовій формі 12% нормативної грошової оцінки до земельного податку. Щомісячна орендна плата складатиме 152,64 грн.

Передача земельної ділянка площею 0,0022 га від орендодавця до орендаря оформлена актом приймання-передачі земельної ділянки в натурі від 16.05.2011 (а.с. 17 т. 1).

Крім того, 16.05.2011 між ОСОБА_3 (орендар) та Лубенською міською радою (орендодавець) укладено договір оренди землі, предметом якого є земельна ділянка несільськогосподарського призначення із категорії земель зазначених в пункті "Ж" статті 19 Земельного кодексу України за цільовим використанням - землі для будівництва і обслуговування будівель торгівлі (03.07 Класифікації видів цільового призначення), яка знаходиться в м. Лубни по вул. Радянській, 91 (а.с.22-23). Договір зареєстрований у Лубенській міській раді, про що у Державному реєстрі вчинено запис від 16.05.2011 №1550.

Згідно з умовами зазначеного договору загальна площа орендованої земельної ділянки становить 0,0050 га. На земельній ділянці знаходиться об'єкт нерухомого майна - приміщення магазину. Нормативна грошова оцінка земельної ділянки (з Кф 1,059) становить 29510,00 грн. Договір оренди укладено строком на п'ять років. Орендна плата вноситься орендарем з 18.02.2011 у грошовій формі 12% нормативної грошової оцінки до земельного податку. Щомісячна орендна плата складатиме 295,10 грн.

Передача земельної ділянка площею 0,0050 га від орендодавця до орендаря оформлена актом приймання-передачі земельної ділянки в натурі від 16.05.2011 (а.с.24).

На підставі підпункту 54.3.3 пункту 54.3 статті 54 та пункту 286.5 статті 286 Податкового кодексу України, 10.06.2015 Лубенською ОДПІ винесені податкові повідомлення-рішення форми "Ф":

- №4038-15, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання за платежем: "орендна плата з фізичних осіб" в розмірі 4422,96 грн (а.с. 30 т. 1);

- №4040-15, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання за платежем: "орендна плата з фізичних осіб" в розмірі 2287,77 грн (а.с. 31 т. 1).

29.08.2015 в обліковій картці платника проведено нарахування орендної плати у розмірі 4422,96 грн за податковим повідомленням-рішенням №4038-15 та у розмірі 2287,77 грн за податковим повідомленням-рішенням №4040-15 (а.с. 105-107 т. 1).

За наслідками оскарження вказаних податкових повідомлень-рішень в адміністративному порядку до ГУ ДФС у Полтавській області було прийнято рішення від 29.09.2015 №580/с/16-31-10-04-11, а у подальшому й рішення ДФС України від 28.10.2015 №10030/с/99-99-10-01-02-25, якими скарги ОСОБА_3 залишені без задоволення, а податкові повідомлення-рішення залишені без змін (а.с. 9-12 т. 1).

Позивач, не погодившись із правомірністю визначення їй сум податкового зобов'язання з орендної плати з фізичних осіб, звернулася до суду з вимогою про скасування податкових повідомлень-рішень від 10.06.2015 №4038-15 та №4040-15.

Надаючи оцінку спірним актам індивідуальної дії, суд виходить з приписів законодавства чинного на момент виникнення спірних правовідносин та вказівок суду касаційної інстанції.

Скасовуючи рішення судів у даній справі, Вищий адміністративний суд України вказав, що рішеннями Лубенського міськрайонного суду Полтавської області від 29.02.2016 у справі №539/4290/15-ц та від 14.04.2016 у справі №539/4443/15-ц визнано недійсними договори оренди земельних ділянок, укладені 16.05.2011 між позивачем та Лубенською міською радою, зареєстровані в Лубенській міській раді, про що у Державному реєстрі земель вчинено записи від 16.05.2011 №1550 та від 16.05.2011 №1551.

При цьому відсутня інформація щодо набрання вказаними судовими рішеннями законної сили.

Крім того, для визначення дійсного податкового обовязку платника у спірних правовідносинах слід врахувати, що зобовязання зі справляння плати за землю виникає в особи в силу фактичного використання земельних ділянок, незалежно від дотримання такою особою вимог земельного та цивільного законодавства щодо порядку оформлення права землекористувача та підстав набуття права користування.

Проте, обставини щодо фактичного використання ОСОБА_3 спірних земельних ділянок судами не перевірено.

За ініціативою суду 23.10.2017 до матеріалів справи залучені копії рішень Лубенського міськрайонного суду Полтавської області від 29.02.2016 у справі №539/4290/15-ц та від 14.04.2016 у справі №539/4443/15-ц.

Так, рішенням Лубенського міськрайонного суду від 29.02.2016 у справі №539/4290/15-ц позов ОСОБА_3 до Лубенської міської ради Полтавської області про визнання недійсним договору оренди землі задоволено. Визнано недійсним договір оренди землі, укладений 16.05.2011 між Лубенською міською радою та ОСОБА_3, зареєстрований у Лубенській міській раді, про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 16.05.2011 за №1550. Вказане судове рішення набрало законної сили 06.04.2016 (а.с. 47-50 т. 2).

Рішенням Лубенського міськрайонного суду від 14.04.2016 у справі №539/4443/15-ц позов ОСОБА_3 до Лубенської міської ради Полтавської області про визнання недійсним договору оренди землі задоволено також. Визнано недійсним договір оренди землі, укладений 16.05.2011 року між Лубенською міською радою та ОСОБА_3, зареєстрований у Лубенській міській раді, про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 16.05.2011 за №1551. Вказане судове рішення набрало законної сили 10.05.2016 (а.с. 51-53 т. 2).

В обох випадках суди виходили з того, що договір оренди земельної ділянки, яка знаходиться під будинком, не може бути укладений безпосередньо з власником квартири, що розташована у цьому будинку. Так чи інакше надати в оренду або у власність земельну ділянку для обслуговування вбудованого чи прибудованого приміщення в багатоквартирному будинку неможливо, оскільки неможливо створити об'єкт земельних відносин - земельну ділянку, не порушуючи єдиний комплекс нерухомого майна, - виділити приміщення будинку як окрему будівлю та надати йому окрему адресу, яка необхідна для визначення місця розташування земельної ділянки як складової поняття "земельна ділянка". Частина /частка/ земельної ділянки не може бути об'єктом оренди землі, оскільки відповідно до статті 3 Закону України "Про оренду землі" об'єктами оренди є земельні ділянки, що перебувають у власності громадян, юридичних осіб, комунальній або державній власності, а отже, укладення договору оренди землі можливе лише на земельну ділянку із зазначенням у ньому всіх часток, що належать до неї, та відповідно всіх орендарів.

В обох випадках суди встановили, що згідно з технічною документацією кадастрові плани земельних ділянок, переданих в оренду ОСОБА_3 по вул. Радянська, 91 та по вул. Радянська, 23, що у м. Лубни містили визначені кадастрові номери земельних ділянок. Проте, за даними управління Держгеокадастру у Лубенському районі земельні ділянки з такими кадастровими номерами (5310700000:06:067:0053 та 5310700000:04:078:0013) у Національній кадастровій системі відсутні. Дані кадастрові номери були визначені, але не присвоєні. Такі земельні ділянки у державному земельному кадастрі не зареєстровані.

Незмінність вказаних обставин до теперішнього часу підтвердила в судовому засіданні і представник позивача.

Представник же відповідача, не заперечуючи вказаного, наполягав на тому, що відсутність належного оформлення земельних ділянок, зокрема, відсутність державної реєстрації відповідних договорів оренди, не є підставою для звільнення платника земельного податку від нарахування податку з площі всіх ділянок, що перебувають у його користуванні.

Таким чином для з'ясування обставин щодо наявності чи відсутності обов'язку особи зі сплати орендної плати встановленню підлягають обставини фактичного користування земельною ділянкою.

В силу вже встановлених судом обставин щодо відсутності державної реєстрації за позивачем земельних ділянок по вул. Радянська, 91 та по вул. Радянська, 23 у м. Лубни логічним є висновок про відсутність таких доказів в офіційних джерелах фіксації даних як на даний момент, так і на момент проведення податкової перевірки. У зв'язку з цим питання фактичного використання земельних ділянок суд з'ясовуватиме виходячи з об'єктивних міркувань, які ґрунтуються на положеннях чинного законодавства, якими врегульовані правовідносини користування землею.

Відносини, пов'язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, Законом України "Про оренду землі" іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.

За приписами ч. 1 ст. 93 Земельного кодексу України, ст. 1 Закону України "Про оренду землі", право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння та користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та інших видів діяльності.

Згідно з ч. 1 ст. 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Згідно зі ст. 15 Закону України "Про оренду землі" в редакції станом на час укладення договорів оренди від 16.05.2011 істотними умовами договору оренди землі є: об'єкт оренди (місце розташування та розмір земельної ділянки); строк дії договору оренди; орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату; умови використання та цільове призначення земельної ділянки, яка передається в оренду; умови збереження стану об'єкта оренди; умови і строки передачі земельної ділянки орендарю; умови повернення земельної ділянки орендодавцеві; існуючі обмеження (обтяження) щодо використання земельної ділянки; визначення сторони, яка несе ризик випадкового пошкодження або знищення об'єкта оренди чи його частини; відповідальність сторін, умови передачі у заставу та внесення до статутного фонду права оренди земельної ділянки. Відсутність у договорі оренди землі однієї з істотних умов, передбачених цією статтею, а також порушення вимог статей 4-6, 11, 17, 19 цього Закону є підставою для відмови в державній реєстрації договору оренди, а також для визнання договору недійсним відповідно до закону.

Невід'ємною частиною договору оренди землі є:

- план або схема земельної ділянки, яка передається в оренду;

- кадастровий план земельної ділянки з відображенням обмежень

- (обтяжень) у її використанні та встановлених земельних сервітутів;

- акт визначення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості);

- акт приймання-передачі об'єкта оренди;

- проект відведення земельної ділянки у разі його розроблення згідно із законом.

Відповідно до ст. 13 Закону України "Про оренду землі" договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Відповідно до п. 4.4 Положення про порядок встановлення та закріплення меж прибудинкових територій існуючого житлового фонду та надання у спільне користування або спільну власність земельних ділянок для спорудження житлових будинків, затвердженого спільним наказом Держкомзему, Держжитлокомунгоспу, Держкоммістобудування та Фонду держмайна України від 05.04.1996 р. № 31/30/53/396, частка власності (користування) земельної ділянки кожного власника квартири (квартир) чи нежитлового приміщення у спільній частковій власності визначається відношенням загальної площі квартири (квартир) чи нежитлових приміщень, що перебувають у його власності, до спільної площі всіх квартир і нежитлових приміщень будинку. Виділення частки земельної ділянки власникам квартир і нежитлових приміщень в натурі та їх окреме відчуження не допускається. Право власності (користування) на прибудинкову територію (земельну ділянку) кожного співвласника будинку визначається у свідоцтві про право власності на частину будинку у вигляді відповідної частки.

Згідно з ч. 1 ст. 79 ЗК України земельна ділянка - це частина земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування, з визначеними щодо неї правами.

Відповідно до ст. 42 ЗК України земельні ділянки, на яких розташовані багатоквартирні жилі будинки, а також належні до них будівлі, споруди та прибудинкові території державної або комунальної власності, надаються в постійне користування підприємствам, установам і організаціям, які здійснюють управління цими будинками. У разі приватизації громадянами багатоквартирного жилого будинку відповідна земельна ділянка може передаватися безоплатно у власність або надаватись у користування об'єднанню власників. Порядок використання земельних ділянок, на яких розташовані багатоквартирні жилі будинки, а також належні до них будівлі, споруди та прибудинкові території, визначається співвласниками. Розміри та конфігурація земельних ділянок, на яких розташовані багатоквартирні жилі будинки, а також належні до них будівлі, споруди та прибудинкові території, визначаються на підставі відповідної землевпорядної документації.

Таким чином, договір оренди земельної ділянки, яка знаходиться під будинком, не може бути укладений безпосередньо з власником квартири, що розташована у цьому будинку.

З актів встановлення меж від 25.03.2011 видно, що земельні ділянки, які передавалися позивачу в оренду за договорами оренди площею 22 м2 та 50 м2 перебувають під будинком, як пропорційні частки (а.с. 20, 26 т. 1).

Таким чином, у судовому засіданні було встановлено, що предмет договорів оренди землі становить пропорційні частки земельних ділянок, які розташовані за адресою: м. Лубни, вул. Радянська, 23 та вул. Радянкька, 91, на яких зведені багатоквартирні житлові будинки.

За даними Лубенського комунального житлово-експлуатаційного управління, викладеними у листі від 03.11.2017 №01-03/525, багатоквартирні житлові будинки за адресами: проспект Володимирський, 23 і проспект Володимирський, 91 з прибудинковими територіями знаходяться на обслуговуванні Лубенського КЖЕУ (а.с. 91 т. 2).

З огляду на цей факт суд вважає, що надати в оренду або у власність земельну ділянку для обслуговування вбудованого чи прибудованого приміщення в багатоквартирному будинку неможливо, оскільки неможливо створити об'єкт земельних відносин - земельну ділянку, не порушуючи єдиний комплекс нерухомого майна, - виділити приміщення будинку як окрему будівлю та надати йому окрему адресу, яка необхідна для визначення місця розташування земельної ділянки, як складової поняття "земельна ділянка". Частина /частка/ земельної ділянки не може бути об'єктом оренди землі, оскільки відповідно до статті 3 Закону України "Про оренду землі" об'єктами оренди є земельні ділянки, що перебувають у власності громадян, юридичних осіб, комунальній або державній власності, а отже, укладення договору оренди землі можливе лише на земельну ділянку із зазначенням у ньому всіх часток, що належать до неї, та відповідно всіх орендарів.

Враховуючи наведене, договори оренди землі від 16.05.2011, які укладені без зазначення всіх часток земельних ділянок, до складу яких входять частки земельної ділянки для обслуговування вбудованих (прибудованих) приміщень позивача в багатоквартирних будинках за адресою: м. Лубни вул. Радянська, 23 та вул. Радянська, 91 і, відповідно, без зазначення всіх орендарів таких земельних ділянок, порушують вимоги статей 5, 6 Закону України "Про оренду землі", що унеможливлює створення в даному випадку об'єкту права цивільного.

За відсутності об'єкту цивільних правовідносин у вигляді земельної ділянки слід зробити висновок і про відсутність факту його використання.

Податковий кодекс України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства (пункт 1.1 статті 1 Податкового кодексу України).

За змістом пп. 14.1.147 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України плата за землю це обовязковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності.

Відповідно до п. 269.1 ст. 269 Податкового кодексу України платниками податку є власники земельних ділянок, земельних часток (паїв) та землекористувачі. Останні ж, як визначає зміст пп. 14.1.73 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України, це особи, яким, зокрема, на умовах оренди надані у користування земельні ділянки державної та комунальної власності.

Орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності обовязковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою (пп. 14.1.136 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України).

Згідно з п. 288.1 ст. 288 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки оформлений та зареєстрований відповідно до законодавства.

Згідно зі статтею 270 Податкового кодексу України об'єктами оподаткування є земельні ділянки, які перебувають у власності або користуванні; земельні частки (паї), які перебувають у власності.

Базою оподаткування є: - нормативна грошова оцінка земельних ділянок з урахуванням коефіцієнта індексації, визначеного відповідно до порядку, встановленого цим розділом; - площа земельних ділянок, нормативну грошову оцінку яких не проведено (пункт 271.1 статті 271 Податкового кодексу України).

Проаналізувавши наведені норми права, суд дійшов висновку, що за відсутності об'єкту оподаткування у вигляді земельної ділянки зареєстрованої у визначеному законом порядку або такої, яка перебуває у фактичному користуванні особи, відсутня й база оподаткування.

З наведеного випливає висновок про відсутність у позивача обов'язку зі сплати орендної плати за земельні ділянки, право на які він мав намір оформити, але не оформив з незалежних від нього обставин та не приступив до фактичного використання.

Посилання позивача на відсутність у неї обов'язку зі сплати орендної плати з огляду на наявність у неї спеціального статусу "ветеран праці" суд тлумачить наступним чином.

Згідно з копією посвідчення серії АІ І №468174 ОСОБА_3 є ветераном праці та має право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів праці (а.с. 29 т. 1).

За приписами п. 11 ч. 1 ст. 7 Закону України "Про основні засади соціального захисту ветеранів праці та інших громадян похилого віку в Україні" ветеранам праці надається така пільга, як звільнення від плати за землю.

Разом з тим, перелік категорій фізичних осіб, які мають пільги щодо сплати земельного податку, визначений статтею 281 Податкового кодексу України.

Так, відповідно до підпунктів 281.1.1-281.1.5 пункту 281.1 статті 281 Податкового кодексу України від сплати податку звільняються:

- інваліди першої і другої групи;

- фізичні особи, які виховують трьох і більше дітей віком до 18 років;

- пенсіонери (за віком);

- ветерани війни та особи, на яких поширюється дія Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту";

- фізичні особи, визнані законом особами, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи.

Пунктом 281.2 статті 281 Податкового кодексу України встановлено, що звільнення від сплати податку за земельні ділянки, передбачене для відповідної категорії фізичних осіб пунктом 281.1 цієї статті, поширюється на одну земельну ділянку за кожним видом використання у межах граничних норм:

- для ведення особистого селянського господарства - у розмірі не більш як 2 гектари;

- для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка): у селах - не більш як 0,25 гектара, в селищах - не більш як 0,15 гектара, в містах - не більш як 0,10 гектара;

- для індивідуального дачного будівництва - не більш як 0,10 гектара;

- для будівництва індивідуальних гаражів - не більш як 0,01 гектара;

- для ведення садівництва - не більш як 0,12 гектара.

Також від сплати податку звільняються на період дії єдиного податку четвертої групи власники земельних ділянок, земельних часток (паїв) та землекористувачі за умови передачі земельних ділянок та земельних часток (паїв) в оренду платнику єдиного податку четвертої групи (пункт 281.3 статті 281 Податкового кодексу України).

Суд зазначає, що закони України мають однакову юридичну силу. Верховна Рада України здійснює свої повноваження відповідно до статті 85 Конституції України, в тому числі приймає закони, які є актами єдиного органу законодавчої влади. Конституція України не передбачає пріоритетності застосування того чи іншого закону, в тому числі залежно від предмета правового регулювання. Відсутній також закон України, який би регулював питання подолання колізії норм законів, що мають однакову юридичну силу.

У мотивувальній частині рішення від 03.10.1997 №4-зп (справа №18/183-97) Конституційний Суд України зазначив, що конкретна сфера суспільних відносин не може бути водночас врегульована однопредметними нормативними правовими актами однакової сили, які за змістом суперечать один одному. Звичайною є практика, коли наступний у часі акт містить пряме застереження щодо повного або часткового скасування попереднього. Загальновизнаним є й те, що з прийняттям нового акта, якщо інше не передбачено самим цим актом, автоматично скасовується однопредметний акт, який діяв у часі раніше.

Податковий кодекс прийнятий 02.12.2010 та введений в дію з 01.01.2011. Відтак саме Податковий кодекс України, а не Закон України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", є спеціальним законодавчим актом, який регулює відносини у сфері оподаткування, які виникли з 01.01.2011.

З огляду на викладене, а також враховуючи те, що положеннями статті 281 Податкового кодексу України не передбачено для ветеранів праці пільг по сплаті земельного податку з фізичних осіб, а також пільг по сплаті громадянами орендної плати за землю, суд констатує, що наявність у ОСОБА_3 статусу ветерана праці не надає їй права на звільнення від обов'язку щодо сплати орендної плати за землю.

З урахуванням встановлених обставин, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог, у зв'язку з чим податкові повідомлення-рішення від 10.06.2015 №4038-15 та №4040-15 Лубенської ОДПІ слід скасувати.

Зважаючи на те, що оскаржувані рішення є правовими актами індивідуальної дії, які згідно з ч. 2 ст. 162 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі їх неправомірності, визнаються судом протиправними і скасовуються, суд вважає за необхідне вийти за межі позовних вимог про їх скасування та задовольнити позов, визнавши протиправними спірні акти та скасувавши їх.

Таким чином адміністративний позов належить задовольнити у повному обсязі.

Відповідно до частини першої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

На підставі викладеного, керуючись статтями 7-11, 71, 94, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення - рішення Лубенської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Полтавській області від 10.06.2015 №4038-15 та №4040-15.

Стягнути на користь ОСОБА_3 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1) витрати зі сплати судового збору в розмірі 487 (чотириста вісімдесят сім) грн 20 коп. за рахунок бюджетних асигнувань Лубенської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Полтавській області (код ЄДРПОУ 39750004).

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Полтавський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня отримання копії постанови в повному обсязі.

Повний текст постанови складений 13.11.2017.

СуддяЄ.Б. Супрун