Постанова № 70185088, 11.10.2017, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 жовтня 2017 року № 810/1599/17

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Лапія С.М., розглянувши в м. Києві у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Манад» до Головного управління державної фіскальної служби у Київській області, третя особа: Броварська об'єднана державна податкова інспекція Головного управління державної фіскальної служби у Київській області, про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,-

В С Т А Н О В И В:

До Київського окружного адміністративного суду звернулось ТОВ «МАНАД» з позовом, в якому просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення рішення Головного управління державної фіскальної служби у Київській області від 28.02.2017 №0007101403, яким до позивача застосовано штрафні (фінансові) санкції у сумі 365 400,00 грн. за неподання звіту про контрольовані операції за 2015 рік.

Позовні вимоги обґрунтовуються тим, що висновок податкового органу про порушення позивачем вимог пп. 39.4.2 п. 39.4 ст. 39 Податкового кодексу України, а саме - неподання звіту про контрольовані операції за 2015 рік, є необґрунтованим.

Позивач стверджує, що податковим органом позапланові перевірки підприємства проведені з порушенням вимог закону, тому дії податкових органів та посадових осіб були визнані протиправними, визнано протиправним та скасовано наказ відповідача від 19.01.2017 №51 на підставі якого проводилася документальна позапланова невиїзна перевірка, за наслідками якої складено акт від 10.02.2017 №№27/10-36-14-03/32670436, на підставі якого прийнято оскаржуване податкове повідомлення-рішення. У зв'язку із скасуванням наказу про призначення перевірки позивач стверджує, що в силу відсутності такої перевірки як юридичного факту (зокрема, у зв'язку з її незаконністю) податкове повідомлення-рішення підлягає скасуванню як протиправне.

На обґрунтування своїх позовних вимог позивач, зокрема, зазначив про застосування податковими органами під час проведення перевірок протилежних нормативно правових актів, дія одного з яких на час перевірки була припинена, а іншим актом правові відносини врегульовано по іншому, у зв'язку з чим податковими органами протиправно віднесено господарські операції позивача з нерезидентом до контрольованих операції та протиправно визначено порушення вимог Податкового кодексу України в частині неподання звіту про контрольовані операції за 2015 рік.

Позивач обґрунтовує свої позовні вимоги також тим, що у нього відсутній обов'язок подавати звіт про контрольовані операції за 2015 рік, виходячи з того, що до нерезидента Louis Dreyfus Commodities Suisse S.A., який зареєстрований у Швейцарії, право власності на товар, що експортувався, перейшло після виключення Швейцарії з Переліку (територій), які відповідають критеріям, установленим пп. 39.2.1.2 ст. 39 ПК України, і нерезидент, який зареєстрований у Швейцарії в кантоні Женева, сплачував податок на прибуток за ставкою 24,16%, що є вищою на 6,16 відсоткових пунктів, ніж ставка податку на прибуток, яка встановлена в Україні, тому господарські операції позивача з нерезидентом Louis Dreyfus Commodities Suisse S.A. не мали вплив на об'єкт оподаткування податком на прибуток, у зв'язку з чим не являються контрольованою операцією, внаслідок чого у позивача був відсутній обов'язок подавати звіт про контрольовані операції за 2015 рік.

Представник позивача звернувся до суду з письмовим клопотанням про розгляд справи за його відсутності.

Представник відповідача позов не визнав, надав суду письмові заперечення, в яких просив суд відмовити у його задоволенні.

На підставі ч. 4 ст. 122, ч. 6 ст. 128 КАС України судом прийнято рішення про розгляд справи у порядку письмового провадження .

Дослідивши матеріали справи, з'ясувавши всі фактичні обставини, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню з таких підстав.

Як встановлено судом та підтверджується матеріалами, наявними у справі, відносно позивача податковими органами було проведено позапланові перевірки з питань дотримання вимог податкового законодавства щодо подання (своєчасності подання) звіту про контрольовані операції за 2015 рік, повноти включення до звіту всіх контрольованих операцій.

Так, на підставі наказу №663 від 10.11.2016 у період з 11.11.2016 по 17.11.2016 Броварською ОДПІ ГУ ДФС у Київській області проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «Манад», за результатами якої складено Акт від 24.11.2016 №422/10-06-14-01/32670436, згідно висновків якого встановлено порушення позивачем вимог пп. 39.4.2 п. 39.4 ст. 39 ПК України а саме - неподання звіту про контрольовані операції за 2015 рік.

Не погоджуючись із висновками Акту перевірки, позивачем подано до податкового органу заперечення, за наслідками розгляду яких податковим органом податкові повідомлення-рішення не приймалися, проте, було прийнято рішення про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки з питань, що стали предметом заперечень.

Головним управлінням ДФС у Київській області 19.01.2017 прийнято наказ №51, яким вирішено проведення документальної позапланової невиїзної перевірки позивача з питань, що стали предметом заперечень від 29.11.2016 вих. №130/11/1-2016 до Акта документальної позапланової виїзної перевірки від 24.11.2016 №422/10-06-14-01/32670436, терміном 5 робочих днів з 30.01.2017, який був направлений позивачу засобами поштового зв'язку.

Як встановлено судом та підтверджено матеріалами справи, зазначений наказ отриманий позивачем 02.02.2017, що підтверджується даними з офіційного веб-сайту Укрпошта про вручення потового відправлення №0315112880950.

На підставі наказу №51 від 19.01.2017 відповідачем у період з 30.01.2017 по 03.02.2017, незважаючи на отримання позивачем наказу про призначення перевірки лише 02.02.2017, проведено перевірку, за результатами якої складено акт від 10.02.2017 №27/10-36-14-03/32670436 «Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки з питань, що стали предметом заперечень від 29.11.2016 вх. №17565 до акта позапланової документальної виїзної перевірки №422/10-06-14-01/32670436 від 24.11.2016 щодо подання (своєчасності подання) звіту про контрольовані операції за 2015 рік».

Як слідує з акту перевірки від 10.02.2017 №27/10-36-14-03/32670436, податковим органом зроблено висновок про порушення ТОВ «Манад» пп. 39.4.2 п. 39.4 ст. 39 ПК України у вигляді неподання звіту про контрольовані операції за 2015 рік.

Податковим органом на підставі акту перевірки від 10.02.2017 №27/10-36-14-03/32670436 прийнято податкове повідомлення-рішення від 28.02.2017 №0007101403, яким до позивача застосовано штрафні (фінансові) санкції у сумі 365 400,00 грн.

ТОВ «Манад», не погоджуючись із наказом Головного управління державної фіскальної служби у Київській області про призначення позапланової документальної невиїзної перевірки, оскаржило зазначений наказ у судовому порядку.

Київським окружним адміністративним судом постановою від 11.05.2017 у справі №810/535/17 визнано протиправним та скасовано наказ ГУ ДФС у Київській області від 19.01.2017 №51 «Про проведення документальної позаплановою невиїзної перевірки ТОВ «Манад» та визнано протиправними дії Броварської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області, виконуючого обов'язки начальника Броварської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області Жеребко Володимира Ілліча в частині порушення порядку розгляду заперечень ТОВ «Манад» від 06.12.2016 №9386/10/10-06-14-01 на акт перевірки від 24.11.2016 №422/10-05-14-01/32670436 за відсутності передумов для призначення документальної позапланової невиїзної перевірки, рішення про проведення якої було прийнято ГУ ДФС у Київській області.

Судом під час розгляду адміністративної справи №810/535/17 встановлено порушення Броварською ОДПІ ГУ ДФС у Київській області визначеного законом порядку розгляду заперечень платника податків на акт документальної позапланової виїзної перевірки від 24.11.2016 №422/10-06-14-01/32670436, які виразились у порушенні податковим органом та його посадовими особами вимог п. 86.6. ст. 86 ПК України в частині розгляду заперечень ТОВ «МАНАД» без обов'язкової участі керівника податкового органу та розгляду заперечень неуповноваженими особами, встановлено порушення податковими органами вимог пп. 78.1.5 п. 78.1. ст. 78 ПК України в частині обставин та підстав призначення відносно позивача документальної позапланової виїзної перевірки, яка була призначена і проведена ГУ ДФС у Київській області.

Судом також визнано протиправним і скасовано наказ відповідача від 19.01.2017 про призначення документальної позапланової невиїзної перевірки з тих підстав, що відповідно вимог пп. 78.1.5 п. 78.1. ст. 78 ПК України підставою для призначення позапланової перевірки за наслідками розгляду заперечення є виявлення податковим органом таких обставин, які дійсно не були ним дослідженні під час перевірки.

Водночас, як встановлено судом під час розгляду адміністративної справи №810/535/17, нові обставини на стадії розгляду заперечень та які не були досліджені податковим органом під час перевірки були відсутні і платник податків у своїх запереченнях на акт перевірки не посилався на нові обставини, а відтак у відповідача були відсутні підстави для призначення документальної позапланової невиїзної перевірки.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 19.07.2017 у справі №810/535/17 апеляційну скаргу податкового органу задоволено частково в частині виключення із мотивувальної частини постанови Київського окружного адміністративного суду від 11.05.2017 доводів щодо суті виявлених актом перевірки порушень, зокрема, про наявність чи відсутність обов'язку у ТОВ «Манад» подавати звіт про контрольовані операції за 2015 рік, у решті постанову суду у справі №810/535/17 залишено без змін.

Отже, судами першої та апеляційної інстанції підтверджено висновки про відсутність підстав та протиправність проведення податковим органом відносно позивача документальної позапланової невиїзної перевірки, за наслідками якої було складено акт від 10.02.2017 №№27/10-36-14-03/32670436 яким встановлено порушення позивачем вимог пп. 39.4.2 п. 39.4 ст. 39 ПК України щодо неподання звіту про контрольовані операції за 2015 рік, на підставі якого було прийнято оскаржуване податкове повідомлення-рішення.

Як встановлено судом, наказ Головного управління ДФС у Київській області від 19.01.2017 №51 Про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки отримано позивачем після початку проведення такої перевірки за день до її закінчення.

Згідно п. 75.1.2 п. 75.1 ст. 75 ПК України документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Документальна позапланова перевірка не передбачається у плані роботи контролюючого органу і проводиться за наявності хоча б однієї з підстав, визначених цим Кодексом.

Документальною виїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться за місцезнаходженням платника податків чи місцем розташування об'єкта права власності, стосовно якого проводиться така перевірка.

Документальною невиїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться в приміщенні контролюючого органу.

Згідно пп. 78.1.5 ст. 78 ПК України документальна позапланова перевірка здійснюється за наявності такої підстави: платником податків подано в установленому порядку контролюючому органу заперечення до акта перевірки та/або додаткові документи в порядку, визначеному п. 44.7 ст. 44 цього Кодексу, або скаргу на прийняте за її результатами податкове повідомлення-рішення, в яких вимагається повний або частковий перегляд результатів відповідної перевірки або скасування прийнятого за її результатами податкового повідомлення-рішення у разі, коли платник податків у своїй скарзі (запереченнях) посилається на обставини, що не були досліджені під час перевірки, та об'єктивний їх розгляд неможливий без проведення перевірки. Така перевірка проводиться виключно з питань, що стали предметом оскарження.

Відповідно п. 79.1 ст. 79 ПК України документальна невиїзна перевірка здійснюється, зокрема, у разі прийняття керівником органу державної податкової служби рішення про її проведення та за наявності обставин для проведення документальної перевірки, визначених статтями 77 та 78 цього Кодексу. Присутність платників податків під час проведення документальних невиїзних перевірок не обов'язкова.

Згідно п. 78.4 ст. 78 ПК України право на проведення документальної позапланової перевірки платника податків надається лише у випадку, коли йому до початку проведення зазначеної перевірки вручено у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу, копію наказу про проведення документальної позапланової перевірки.

Особливості регулювання проведення документальної невиїзної перевірки, встановлені ст. 79 ПК України, не виключають необхідності дотримання загальних вимог до наявності підстав та порядку проведення документальних позапланових перевірок, що встановлено ст. 78 ПК України.

Незважаючи на те, що п. 79.3 ст. 79 ПК України не передбачено обов'язкову присутність платника податків під час проведення документальних невиїзних перевірок, останній має право бути присутнім. Такий висновок узгоджується з положеннями пп. 17.1.6 п. 17.1 ст. 17 ПК України.

З викладеного слідує, що з наказом про перевірку, відомостями про дату її початку та місце проведення платник повинен бути ознайомлений у встановлений законом спосіб до її початку. Невиконання вимог пп. 78.4 п. 78.1 ст. 78, п. 79.2 ст. 79 ПК України призводить до визнання перевірки протиправною та відсутності правових наслідків такої.

Отже, необхідною передумовою для прийняття податкового повідомлення-рішення у разі встановлення контролюючим органом порушень податкового та іншого законодавства є саме проведення перевірки, відповідно, в силу відсутності такої перевірки як юридичного факту (зокрема, у зв'язку з її незаконністю) податкове повідомлення-рішення підлягає скасуванню як протиправне.

Аналогічна правова позиція висловлена в ухвалах Вищого адміністративного суду України від 15.03.2017 у справі № К/800/23302/15, від 24.05.2016 у справі №К/800/6958/15, постанові Верховного суду України від 27.01.2015 у справі №21-425а14.

Як встановлено судом, податковими органами під час проведення перевірок досліджувалися господарські операції позивача, здійснені у 2015 році із нерезидентом Louis Dreyfus Commodities Suisse S.A., який зареєстрований в Швейцарії за адресою: 29, route de l'Aeroport, PO Box 236, CH-1215 Geneva 15, Switzerland.

Як слідує з матеріалів справи, податковими органами встановлено, що на підставі укладених зовнішньоекономічних контрактів від 28.07.2017 №Р02128, №Р02129, №Р02130 позивач здійснював експорт пшениці українського походження, врожаю 2015 року.

Судом досліджено зазначені зовнішньоекономічні контракти та встановлено наступне.

Так, позивачем 28.07.2015 укладено контракти №Р02128, №Р02129, №Р02130, за якими позивач зобов'язався передати, а покупець прийняти у власність товар, здійснити його оплату.

Пунктом 1 контракту №Р02128 від 28.07.2015 визначено предмет контракту а саме пшениця 3-го класу групи «А» українського походження врожаю 2015 року. Додатковою угодою від 10.08.2015 змінено предмет контракту та передбачено поставку пшениці 3-го класу групи «А», пшениці 4-го, пшениці 5-го та/або 6-го класу групи «Б», українського походження врожаю 2015 року.

Пунктом 1 контракту № Р02129 від 28.07.2015 визначено предмет контракту, а саме - пшениця 3-го класу групи «А» українського походження врожаю 2015 року.

Пунктом 1 контракту № Р02130 від 28.07.2015 визначено предмет контракту, а саме - пшениця 2-го класу групи «А» українського походження врожаю 2015 року.

Умовами пунктів 5, 8 зазначених контрактів передбачено, що датою поставки при відправці з.д. транспортом є дата у з.д. накладній, поставлена на станції відвантаження товару. Право власності на товар переходить до покупця в дату оформлення експортної вантажної митної декларації.

Судом на підставі наявних матеріалів у справі встановлено, що сторонами 20.08.2015 до контракту №Р02128 від 28.07.2015, 03.08.2015 та 26.08.2015 до контракту №Р02129 від 28.07.2015, та контракту №Р02130 від 28.07.2015 було внесено зміни до пунктів 5, 8, якими передбачено, що «Право власності на товар переходить від продавця до покупця в дату складання відповідного акта передачі права власності на товар, належним чином підписаного сторонами». Отже, сторонами було змінено умови переходу права власності шляхом складання відповідних актів передачі такого права власності.

Як слідує з матеріалів справи, позивачем на виконання умов контрактів за актами передачі права власності було передано:

- по контракту №Р02128 від 28.07.2015 складено акт від 17.09.2015 про передачу права власності на пшеницю 5-го та 6-класу в кількості 341,620т., акт від 05.10.2015 про передачу права власності на пшеницю 3-го класу в кількості 760,050т., акт від 30.10.2015 про передачу права власності на пшеницю 5-го класу в кількості 206,485т.;

- по контракту №Р02129 від 28.07.2015 складено акт від 23.09.2015 про передачу права власності на пшеницю 3-го класу в кількості 1041,750т.;

- по контракту №Р02130 від 28.07.2015 складено акт від 27.09.2015 про передачу права власності на пшеницю 2-го класу в кількості 1510,900т.;

Як слідує з матеріалів справи, податковими органами зазначені вище контракти, доповнення до контрактів та акти передачі права власності були досліджені та відображені в актах, складених за наслідками перевірок.

Надаючи юридичну оцінку зазначеним обставинам, судом встановлено, що право власності від позивача до нерезидента Louis Dreyfus Commodities Suisse S.A (Швейцарія) перейшло після 16.09.2015, тобто, після виключення Швейцарії із переліку держав (територій), які відповідають критеріям, установленим підпунктом 39.2.1.2 підпункту 39.2.1 пункту 39.2 статті 39 ПК України, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 16.09.2015 №977-р.

Підпунктом 39.2.1.2 пп. 39.2.1 п. 39.2 ст. 39 ПК України передбачено, що для цілей нарахування податку на прибуток підприємств контрольованими є господарські операції, що впливають на об'єкт оподаткування платника податків, однією із сторін яких є нерезидент, зареєстрований у державі (на території), що включена до переліку держав (територій), затвердженого Кабінетом Міністрів України.

Операції з контрагентом, зареєстрованим у державі (на території), включеній до зазначеного переліку, визнаються контрольованими з дати включення держави (території) до такого переліку.

Відповідно до п. п. 39.2.1.2 п.п. 39.2.1 п. 39.2 ст. 39 ПК України для визнання господарських операцій платника податків з контрагентами - нерезидентами контрольованими застосовується затверджений Кабінетом Міністрів України перелік держав (територій), чинний на час здійснення таких господарських операцій.

Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 № 1042-р було затверджено Перелік держав (територій), у яких ставки податку на прибуток (корпоративний податок) на 5 і більше відсоткових пунктів нижчі, ніж в Україні, який був чинний у період з 25.12.2013 по 13.05.2015.

Надалі Кабінетом Міністрів України було прийнято розпорядження від 14.05.2015 №449, яким затверджено Перелік держав (територій), які відповідають критеріям, установленим підпунктом 39.2.1.2 підпункту 39.2.1 пункту 39.2 статті 39 Податкового кодексу України, який був чинний у період з 14.05.2015 по 15.09.2015.

До переліку №1042 та Переліку №449 була включена Швейцарська Конфедерація. Кабінетом Міністрів України 16.09.2015 прийнято розпорядження №977-р, яким затверджено Перелік держав (територій), які відповідають критеріям, установленим підпунктом 39.2.1.2 підпункту 39.2.1 пункту 39.2 статті 39 ПК України, який набрав чинності 16.09.2016.

Суд зазначає, що податковими органами під час проведення позапланових перевірок позивача для віднесення операцій, вчинених із нерезидентом Louis Dreyfus Commodities Suisse S.A. (Швейцарія), були застосовані різні Розпорядження Кабінету міністрів України, якими затверджувалися Переліки держав (територій), які відповідають критеріям, установленим підпунктом 39.2.1.2 підпункту 39.2.1 пункту 39.2 статті 39 Податкового кодексу України.

Так, в акті про результати документальної позапланової виїзної перевірки від 24.11.2016 №422/10-06-14-01/32670436, проведеної Броварською ОДПІ ГУ ДФС України, для віднесення господарських операцій позивача із нерезидентом до контрольованих операцій застосовано розпорядження КМУ від 16.09.2015 №977-р, яким Швейцарську конфедерацію виключено із переліку держав (територій), у яких ставки податку на прибуток (корпоративний податок) на 5 і більше відсоткових пунктів нижчі, ніж в Україні.

У акті про результати документальної позапланової невиїзної перевірки від 10.02.2017 №27/10-36-14-03/32670436 податковим органом для віднесення господарських операцій позивача із нерезидентом до контрольованих операцій застосовано розпорядження КМУ від 25.12.2013 №1042-р, до якого було включено Швейцарську конфедерацію до переліку держав (територій), у яких ставки податку на прибуток (корпоративний податок) на 5 і більше відсоткових пунктів нижчі, ніж в Україні, але суд звертає увагу на те, що зазначене розпорядження КМУ від 25.12.2013 №1042-р діяло лише до 13.05.2015 та у подальшому дія зазначеного Розпорядження була припинена Розпорядженням КМУ від 14.05.2015 №449. Тобто, відповідачем для віднесення господарських операцій позивача із нерезидентом Louis Dreyfus Commodities Suisse S.A (Швейцарія) застосовано нормативно-правовий акт, дія якого була припинена та який не діяв на час укладення контрактів.

Суд зазначає, що господарські операції позивача із нерезидентом Louis Dreyfus Commodities Suisse S.A (Швейцарія) розпочалися із дати укладення зовнішньо-економічних контрактів, тобто, з 28.07.2015 - у період дії Розпорядження КМУ від 14.05.2015 №449, операції закінчилися після 16.09.2015 - у період дії Розпорядження КМУ від 16.09.2015 №977-р, яким Швейцарію виключено із Переліку держав (територій), що спростовує протилежні твердження контролюючих органів в актах перевірок від 24.11.2016 №422/10-06-14-01/32670436 та від 10.02.2017 №27/10-36-14-03/32670436 та свідчить, що господарські операції резидента України ТОВ «МАНАД» з платником податків Louis Dreyfus Commodities Suisse S.A., зареєстрованим в Швейцарській Конфедерації, можуть бути визнані контрольованими лише у разі їх здійснення до 16.09.2015, а тому казані господарські операції між позивачем та вказаним контрагентом не є контрольованими, відповідно, у позивача був відсутній обов'язок подання звіту про контрольовані операції за 2015 рік.

Як вже зазначалося судом, відповідно до пп. 39.2.1.2 пп. 39.2.1 п. 39.2 ст. 39 ПК України (у редакції, яка діяла станом на момент виникнення спірних правовідносин) для цілей нарахування податку на прибуток підприємств контрольованими є господарські операції, що впливають на об'єкт оподаткування платника податків, однією із сторін яких є нерезидент, зареєстрований у державі (на території), що включена до переліку держав (територій), затвердженого Кабінетом Міністрів України. Під час визначення переліку держав (територій) Кабінет Міністрів України враховує такі критерії:

- держави (території), у яких загальна ставка податку на прибуток підприємств (корпоративний податок) на 5 і більше відсоткових пунктів нижча, ніж в Україні;

- держави, з якими Україною не укладені міжнародні договори з положеннями про обмін інформацією.

Затверджений Кабінетом Міністрів України перелік держав (територій) центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову і митну політику, оприлюднює щороку в офіційних друкованих виданнях та на своєму офіційному веб-сайті із зазначенням ставок податку на прибуток підприємств (корпоративний податок). Інформація про зміну ставок оприлюднюється протягом трьох місяців з дати їх зміни.

Відповідно п. 39.2.1.7. господарські операції, передбачені підпунктами 39.2.1.1 - 39.2.1.3 і 39.2.1.5 підпункту 39.2.1 цього пункту, визнаються контрольованими, якщо одночасно виконуються такі умови:

- річний дохід платника податків від будь-якої діяльності, визначений за правилами бухгалтерського обліку, перевищує 50 мільйонів гривень (за вирахуванням непрямих податків) за відповідний податковий (звітний) рік;

- обсяг таких господарських операцій платника податків з кожним контрагентом, визначений за правилами бухгалтерського обліку, перевищує 5 мільйонів гривень (за вирахуванням непрямих податків) за відповідний податковий (звітний) рік.

З аналізу вищевикладених норм слідує, що в розумінні Податкового кодексу України операція є контрольованою за умови що вона впливає на об'єкт оподаткування податком на прибуток, якщо річний дохід платника податків від будь-якої діяльності, визначений за правилами бухгалтерського обліку, перевищує 50 мільйонів гривень (за вирахуванням непрямих податків) за відповідний податковий (звітний) рік та обсяг таких господарських операцій платника податків з кожним контрагентом, визначений за правилами бухгалтерського обліку, перевищує 5 мільйонів гривень (за вирахуванням непрямих податків) за відповідний податковий (звітний) рік, при цьому однією із сторін такої операції є нерезидент, зареєстрований у державі (на території), в якій ставка податку на прибуток (корпоративний податок) на 5 і більше відсоткових пунктів нижче, ніж в Україні.

Враховуючи це, обов'язок з подання до податкового органу звіту про контрольовані операції виникає тільки у тих платників податків, які здійснювали контрольовані операції протягом звітного періоду.

Судом встановлено, що нерезидент, з яким позивачем вчинено у 2015 році господарські операції, зареєстрований адресою: 29, route de l'Aeroport, PO Box 236, CH-1215 Geneva 15, Switzerland. (Швейцарія, Женева.) При цьому, податковою системою Швейцарської конфедерації встановлено три ставки податку на прибуток а саме - федеральний, кантональний та муніципальний (комунальний).

Разом з тим, в матеріалах справи наявна копія листа Посольства Швейцарії від 01.03.2017 з офіційним перекладом на Українську мову перекладачем Білюк Н.М., підпис якої засвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу за №1264, з якого слідує, що за повідомленням Державного секретаріату з міжнародних фінансових питань діюча ставка податку на прибуток резидента у кантоні Женева за 2015 рік складала 24,16%, включаючи федеральний, кантональний та муніципальний податок на прибуток.

Відповідно до п. 136.1 статті 136 ПК України ставка податку на прибуток підприємств у 2015 році становила 18%.

З вищевикладеного слідує, що ставка податку на прибуток для нерезидента, який зареєстрований у кантоні Женева Швейцарія, становить 24,16% та є вищою на 6,16 відсоткових пунктів ніж ставка податку на прибуток, яка встановлена в Україні та становить 18%, відповідно, не є на 5 відсоткових пунктів меншою, як передбачено пп. 39.2.1.2 пп. 39.2.1 п. 39.2 ст. 39 ПК України для віднесення операцій до контрольованих. У зв'язку з цим суд приходить до висновку, що господарські операції позивача з нерезидентом Louis Dreyfus Commodities Suisse S.A. не мали вплив на об'єкт оподаткування податком на прибуток і відповідно не являються контрольованими. Відтак у позивача був відсутній обов'язок подавати звіт про контрольовані операції за 2015 рік.

При прийнятті рішення в даній адміністративній справі судом враховується те, що на час проведення вказаних перевірок позивача лист Посольства Швейцарії щодо ставки податку на прибуток у кантоні Женева (Швейцарія) у розмірі 24,16% яка діяла у 2015 році позивачем податковим органам не надавався.

Проте, платник податків має право подавати та долучати до матеріалів справи докази на будь-якій стадії податкового контролю, зокрема, на стадіях судового процесу. Аналогічна правова позиція викладена в постанові Вищого адміністративного суду від 08.04.2015 у справі №К/9991/39128/12, К/9991/55280/12.

Отже, лист Посольства Швейцарії від 01.03.2017 у розумінні ст.ст. 69, 70 КАС України є належним та допустимим доказом при розгляді даної адміністративної справи.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає, що податкове законодавство ґрунтується, зокрема, на принципі презумпції правомірності рішень платника податку, який передбачає можливість трактування норм права на користь платника податку у випадку неоднозначності (множинного) трактування (пп. 4.1.4 п. 4.1 ст. 4 ПК України).

Відповідно до п. 56.21 ст. 56 Податкового кодексу України у разі коли норма цього Кодексу чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі цього Кодексу, або коли норми різних законів чи різних нормативно-правових актів, або коли норми одного і того ж нормативно-правового акта суперечать між собою та припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу, рішення приймається на користь платника податків.

Судом також враховуються рішення Європейського суду з прав людини у справах "Серков проти України" (заява N 39766/05), "Щокін проти України" (заяви N 23759/03 та №37943/06), які відповідно до ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" підлягають застосуванню судами як джерела права, та якими було встановлено порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції, оскільки органи держаної влади віддали перевагу найменш сприятливому тлумаченню національного законодавства, що призвело до накладення на заявника додаткових зобов'язань зі сплати прибуткового податку.

Отже, з урахуванням практики Європейського Суду з прав людини, яка сформувалась з питань імперативності правила про прийняття рішення на користь платників податків при існуванні неоднозначності у тлумаченні прав та/чи обов'язків такого платника, а також ролі рішень Європейського Суду з прав людини як джерела права в Україні, у суду при розгляді даної справи відсутні підстави для обмежувального тлумачення пп. 4.1.4 п. 4.1 ст. 4 та п. 56.21 ст. 56 ПК України.

Суд зазначає, що відповідачем не спростовано позовні вимоги позивача в частині неправомірності проведення позапланової невиїзної перевірки, за результатами якої прийнято оскаржуване податкове повідомлення-рішення, не спростовано доводи позивача щодо переходу права власності на товар після виключення Швейцарії з Переліку держав (території), який застосовується для віднесення господарських операцій до контрольованих, не спростовано доводи позивача щодо ставок податку на прибуток підприємств (корпоративний податок) у кантоні Женева Швейцарської Конфедерації, в якому зареєстрований нерезидент Louis Dreyfus Commodities Suisse S.A., не спростовано доводи позивача щодо застосування податковими органами протилежних Переліків держав (територій), затверджених відповідними Розпорядженнями Кабінету Міністрів України під час складання актів перевірок.

На підставі викладеного суд приходить до висновку, що відповідачем не доведено правомірності висновків зазначених в акті перевірки від 24.11.2016 №422/10-06-14-01/32670436, складеному Броварською ОДПІ ГУ ДФС у Київській області, та акті від 10.02.2017 №27/10-36-14-03/32670436, складеному ГУ ДФС у Київській області про порушення позивачем вимог пп. 39.4.2 п. 39.4 ст. 39 ПК України щодо обов'язкового подання у встановлений законом термін до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову і митну політику, Звіту про контрольовані операції з нерезидентом Louis Dreyfus Commodities Suisse S.A., а тому податкове повідомлення-рішення від 28.02.2017 №0007101403 є протиправним та підлягає скасуванню.

Відповідно ч. 1 ст. 72 КАС України, обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Частиною 3 ст. 2 КАС України передбачено, що у справах про оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Статтею 9 КАС України закріплено принцип законності, який вимагає, щоб органи державної влади та їх посадові особи діяли тільки на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Суд, дослідивши матеріали справи та оцінивши їх у сукупності, дійшов висновку, що викладені в позовній заяві доводи позивача є обґрунтованими, відповідно, адміністративний позов підлягає задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

До позовної заяви позивачем додано докази сплати судового збору у сумі 7 081,00 грн. (платіжне доручення від 03.05.2017 № 446).

Оскільки суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог, відшкодуванню позивачу з Державного бюджету України за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління державної фіскальної служби у Київській області підлягають судові витрати у сумі 7 081,00 грн.

Керуючись ст. ст. 69-72, 86, 94, 98, 122, 128, 158-163, 167, 186, 254 КАС України, суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління державної фіскальної служби у Київській області від 28.02.2017 №0007101403.

Стягнути з Державного бюджету України за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Київській області (03680, місто Київ, вулиця Народного Ополчення, будинок 5-А, ідентифікаційний код 39393260) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Манад» (07714, Київська область, Яготинський район, село Засупоївка, вулиця Центральна, будинок 34, ідентифікацій код 32670436) судові витрати у сумі 7 081 (сім тисяч вісімдесят одна) грн. 00 коп.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Лапій С.М.