Постанова № 70184895, 09.11.2017, Закарпатський окружний адміністративний суд

ЗАКАРПАТСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Закарпатський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого – судді Рейті С. І.

при секретарі судового засідання Кречко Л.В.

за участю представників

відповідача: ОСОБА_1 (довіреність від 03.01.2017 р. № 02-72/17)

третьої особи: ОСОБА_1 (довіреність від 28.12.2016 року № 10-9809/16)

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_2 до Територіального управління Державної судової адміністрації України в Закарпатській області, третя особа - Державна судова адміністрація України, про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язати вчинити дії, -

ВСТАНОВИВ:

У відповідності до ч.3 ст.160 Кодексу адміністративного судочинства України в судовому засіданні 09 листопада 2017 року проголошено вступну та резолютивну частини Постанови. Постанова в повному обсязі складена 13 листопада 2017 року.

ОСОБА_2 (далі – ОСОБА_2, позивач) звернулася до Закарпатського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Територіального управління Державної судової адміністрації України в Закарпатській області (далі – ТУ ДСА в Закарпатській області), третя особа - Державна судова адміністрація України (далі – ДСА України, третя особа), яким просить суд: визнати протиправною бездіяльність ТУ ДСА в Закарпатській області щодо не здійснення виплати судді Свалявського районного суду Закарпатської області Василиха Ж.В. суддівської винагороди за січень 2017 року, виходячи із розміру мінімальної заробітної плати, визначеної Законом України "Про державний бюджет України на 2017 рік"; стягнути з ТУ ДСА в Закарпатській області на користь ОСОБА_2 недоплачену суддівську винагороду за січень 2017 року в сумі 15640,00 грн.; постанову суду в частині стягнення суддівської винагороди за січень 2017 року в сумі 15640,00 грн. допустити до негайного виконання (адміністративна справа № 807/702/17, головуючий суддя Рейті С.І.).

ОСОБА_2 звернулася до Закарпатського окружного адміністративного суду з позовною заявою до ТУ ДСА в Закарпатській області, третя особа – ДСА України про визнання протиправною бездіяльності ТУ ДСА в Закарпатській області щодо не здійснення виплати судді Свалявського районного суду Закарпатської області Василисі Ж.В. суддівської винагороди за лютий 2017 року, виходячи із розміру мінімальної заробітної плати, визначеної Законом України "Про державний бюджет України на 2017 рік"; стягнення з ТУ ДСА в Закарпатській області на користь ОСОБА_2 недоплачену суддівську винагороду за лютий 2017 року в сумі 20140,72 грн.; допущення до негайного виконання постанови суду в частині стягнення суддівської винагороди за лютий 2017 року в сумі 20140,72 грн. (адміністративна справа № 807/703/17, головуючий суддя Шешеня О.М.).

ОСОБА_2 звернулася до Закарпатського окружного адміністративного суду з позовною заявою до ТУ ДСА в Закарпатській області, третя особа – ДСА України, про визнання протиправною бездіяльності ТУ ДСА в Закарпатській області щодо не здійснення виплати судді Свалявського районного суду Закарпатської області Василисі Ж.В. суддівської винагороди за березень 2017 року, виходячи із розміру мінімальної заробітної плати, визначеної Законом України "Про державний бюджет України на 2017 рік"; стягнення з ТУ ДСА в Закарпатській області на користь ОСОБА_2 недоплачену суддівську винагороду за березень 2017 року в сумі 18436,46 грн.; допущення до негайного виконання постанови суду в частині стягнення суддівської/винагороди за березень 2017 року в сумі 18436,46 грн. (адміністративна справа № 807/705/17, головуючий суддя Шешеня О.М.).

ОСОБА_2 звернулася до Закарпатського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до ТУ ДСА в Закарпатській області, третя особа – ДСА України, яким просить суд: визнати протиправною бездіяльність ТУ ДСА в Закарпатській області щодо не здійснення виплати судді Свалявського районного суду Закарпатської області Василиха Ж.В. суддівської винагороди за квітень 2017 року, виходячи із розміру мінімальної заробітної плати, визначеної Законом України "Про державний бюджет України на 2017 рік"; стягнути з ТУ ДСА в Закарпатській області на користь ОСОБА_2 недоплачену суддівську винагороду за квітень 2017 року в сумі 18400 грн.; постанову суду в частині стягнення суддівської винагороди за квітень 2017 року в сумі 18400,00 грн. допустити до негайного виконання (адміністративна справа № 807/704/17, головуючий суддя Рейті С.І.).

Ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду від 2 листопада 2017 року об’єднано в одне провадження адміністративні справи № 807/702/17, № 807/703/17, № 807/704/17, № 807/705/17 за позовом ОСОБА_2 до ТУ ДСА в Закарпатській області, третя особа – ДСА України, про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язати вчинити дії, з присвоєнням справі № 807/702/12.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що за січень-квітень 2017 року позивачу виплачена суддівська винагорода, з урахуванням надбавок та доплат, передбачених законодавством, виходячи з розміру посадового окладу 16000,00 грн. – тобто з розміру окладу, що відповідає 10-ти прожиткових мінімумів доходів громадян. Однак, посадовий оклад належить обраховувати з огляду на розмір, що визначений ч. 3 ст. 133 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", який має становити 10 мінімальних заробітних плат. Таким чином, ТУ ДСА в Закарпатській області протиправно не виплачено суддівську винагороду за січень - квітень 2017 року.

Позивач в судове засідання не з'явилася, при цьому прохальною частиною позовної заяви просила розглянути справу за її відсутності, в зв'язку з чим та у відповідності до ст. 122 КАС України - справу розглянуто за відсутності позивача, на підставі наявних в матеріалах справи доказів.

Відповідач надав суду заперечення проти позову, яким просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог, посилаючись на те, що розмір суддівської винагороди позивачу розраховувався з урахуванням приписів п.3 розділі ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" від 06.12.2016 року № 1774-VIII щодо не застосування як розрахункової величини для визначення посадових окладів та заробітної плати працівників та інших виплат. У зв’язку з цим, ТУ ДСА в Закарпатській області діяло на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України та законами України.

В судовому засіданні представник відповідача проти позову заперечив, просить суд відмовити в його задоволенні.

Заслухавши пояснення представника відповідача, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких грунтуються позовні вимоги, об’єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку про задоволення адміністративного позову, виходячи з наступного:

Відповідно до ч.1 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень. Згідно ч.3 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Судом встановлено, що ОСОБА_2 указом Президента України № 336/2012 від 18 травня 2012 року призначена на посаду судді Свалявського районного суду Закарпатської області строком на 5 років.

Наказом Голови Свалявського районного суду № 41 від 06 червня 2012 року позивач зарахована в штат вказаного суду та їй встановлено з 06 червня 2012 року доплату за вислугу років в розмірі 15 відсотків посадового окладу судді.

У січні - квітні 2017 року позивач отримала суддівську винагороду, розраховану з розміру посадового окладу - 16000,00 грн.

Так, відповідно до довідки про доходи ОСОБА_2 від 16 травня 2017 року № 603, за січень 2017 року їй виплачено суддівську винагороду у розмірі 15640,00 грн., з яких утримано 2815,20 грн. податку з доходів фізичних осіб та 234,60 грн. військового збору.

Відповідно до довідки про доходи від 16 травня 2017 року № 604, позивачу за лютий 2017 року виплачено 20140,72 грн., з яких утримано 3625,33 грн. податку з доходів фізичних осіб та 302,11 грн. військового збору.

Відповідно до довідки про доходи від 16 травня 2017 року № 605, позивачу за березень 2017 року виплачено 18436,46 грн., з яких утримано 3318,57 грн. податку з доходів фізичних осіб та 276,55 грн. військового збору.

Відповідно до довідки про доходи від 16 травня 2017 року № 606. позивачу за квітень 2017 року виплачено 18400,00 грн., з яких утримано 3312,00 грн. податку з доходів фізичних осіб та 276,00 грн. військового збору.

Відповідно до ч. 2 ст. 130 Конституції України розмір винагороди судді встановлюється законом про судоустрій.

Відповідно до ч. 1 ст. 135 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 02 червня 2016 року №1402-VIII ((в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин, далі – Закон 1402) суддівська винагорода регулюється цим Законом та не може визначатися іншими нормативно-правовими актами.

Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 135 Закону 1402 встановлено базовий розмір посадового окладу судді місцевого суду - 30 прожиткових мінімумів працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року.

Водночас абзацом 1 ст. 22 розділу ХІІ "Прикінцеві положення" Закону 1402 обумовлено, що право на отримання суддівської винагороди у розмірах, визначених цим Законом, мають судді, які за результатами кваліфікаційного оцінювання підтвердили відповідність займаній посаді (здатність здійснювати правосуддя у відповідному суді) або призначені на посаду за результатами конкурсу, проведеного після набрання чинності цим Законом.

Натомість пунктом 23 розділу ХІІ "Прикінцеві та перехідні положення " Закону 1402 визначено, що до проходження кваліфікаційного оцінювання суддя отримує суддівську винагороду, визначену відповідно до положень Закону України "Про судоустрій і статус суддів" .

Таким чином, посадовий оклад судді, який не пройшов кваліфікаційне оцінювання визначається відповідно до розміру, визначеного ч. 3 ст. 135 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 07.07.2010 р. № 2453-VI (далі – Закон 2453), а саме в розмірі 10 мінімальних заробітних плат.

Судом встановлено, що позивач призначена на посаду до набрання чинності Законом №1402 та не проходила кваліфікаційного оцінювання на підтвердження відповідності займаній посаді (здатності здійснювати правосуддя у відповідному суді), а тому її посадовий оклад належить обраховувати з огляду на розмір, що визначений ч.3 ст.133 Закону 2453 та має становити 10 мінімальних заробітних плат.

Відповідно до ст. 8 Закону України "Про Державний бюджет України на 2017 рік" від 21.12.2016 № 1801-VIII встановлено, що у 2017 році мінімальна заробітна плата у місячному розмірі з 1 січня складає 3200 гривень.

В той же час, пункт 3 розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 06.12.2016 № 1774 - VIII "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" (далі – Закон 1774), який набрав чинності 01.01.2017 року, встановлює, що мінімальна заробітна плата не застосовується як розрахункова величина для визначення посадових окладів та заробітної плати працівників та інших виплат, а до внесення змін до законів України щодо незастосування мінімальної заробітної плати як розрахункової величини вона застосовується в розмірі 1600,00 грн.

Слід зазначити, що пункт 3 розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України 1774 не визначає, до посадових окладів яких працівників не застосовується мінімальна заробітна плата як розрахункова величина, а також не зазначає сферу застосування розрахункової величини в розмірі 1600 грн.

При цьому, в ст. 135 Закону України 2453, на яку відсилає пункт 23 Прикінцевих та Перехідних положень Закону 1402 в частині визначення розміру суддівської винагороди, будь-які зміни щодо незастосування мінімальної заробітної плати не вносилися.

Викладена позиція узгоджується з принципом незалежності судді, який відповідно до пунктів 7, 8 ч. 5 ст. 48 Закону 1402 забезпечується окремим порядком фінансування та організаційного забезпечення діяльності судів, установленим законом і належним матеріальним та соціальним забезпеченням судді.

Конституційний Суд України у своєму рішенні від 08.06.2016 р. № 4-рп/2016 у справі за конституційними поданнями Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень частини третьої, абзаців першого, другого, четвертого, шостого частини п'ятої статті 141 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" та положень пункту 5 розділу III Прикінцеві положення" Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" (справа про щомісячне довічне грошове утримання суддів у відставці) відзначив, що гарантії незалежності суддів встановлено у статтях 48, 52 розділу III, статті 117 розділу VII, розділах IX, X Закону №2453-VIП в редакції Закону №192, зі змісту яких вбачається, що однією з гарантій незалежності суддів є їх належне матеріальне та соціальне забезпечення, зокрема надання суддям за рахунок держави суддівської винагороди. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу визначених Конституцією України гарантій незалежності суддів.

Таким чином, на конституційному рівні законодавцем закріплено фінансове забезпечення судді в розмірі суддівської винагороди, яка визначається виключно відповідним законом про судоустрій, при цьому матеріальне забезпечення судді є невід'ємною частиною гарантій незалежності суддівської влади.

Враховуючи, що законодавцем не вносилися зміни до Закону 2453 в частині розміру суддівської винагороди, у тому числі й розрахункової величини, з огляду на яку здійснюється її нарахування, та зважаючи на гарантію, передбачену ч.2 ст. 130 Конституції України, стосовно встановлення розміру винагороди судді виключно законодавством про статус суддів - суд приходить до висновку, що застосування відповідачем при виплаті позивачу суддівської винагороди пункту 3 розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" Закону 1774 порушує гарантоване державою право на належне матеріальне забезпечення судді як одну із складових його незалежності.

Приписи ч. 3 ст. 135 Закону 2453 встановлюють безпосередню залежність розміру суддівської винагороди від мінімальної заробітної плати.

Крім того, відповідно до ст. 10 Закону України "Про оплату праці", розмір мінімальної заробітної плати встановлюється Верховною Радою України за поданням Кабінету Міністрів України не рідше одного разу на рік у законі про Державний бюджет України з урахуванням вироблених шляхом переговорів пропозицій спільного представницького органу об'єднань профспілок і спільного представницького органу об'єднань організацій роботодавців на національному рівні.

Зміни розміру мінімальної заробітної плати є чинними виключно після внесення змін до Закону України про Державний бюджет України на відповідний рік.

Законом України "Про державний бюджет на 2017 рік" встановлено місячний розмір мінімальної заробітної плати 3200,00 гривень, іншого розміру мінімальної заробітної плати не передбачено.

Отже, з 01.01.2017 року відповідно до пункту 3 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" від 06.12.2016 року № 1774-VIII - 1600,00 грн. є розміром іншої спеціальної тимчасової розрахункової величини, але не іншим розміром мінімальної заробітної плати на 2017 рік.

Таким чином, враховуючи, що мінімальна заробітна плата з січня 2017 року дорівнювала 3200 гривень, посадовий оклад позивача з січня 2017 року повинен був дорівнювати 32000 гривень.

Разом з тим, як встановлено судом, позивач отримувала у січні-квітні 2017 року суддівську винагороду, розраховану з розміру посадового окладу в розмірі 16000 грн., та що відповідачем для розрахунку заробітної плати було застосовано розмір спеціальної тимчасової розрахункової величини 1600 грн., а не розмір мінімальної заробітної плати.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч.1 ст.151 Закону 1402, ДСА України є державним органом у системі правосуддя, який здійснює організаційне та фінансове забезпечення діяльності органів судової влади у межах повноважень, установлених законом, а відповідно до ч.1 ст.154 Закону 1402, територіальними органами ДСА України є відповідні територіальні управління ДСА України.

Виходячи з наведеного, саме на відповідача, як територіальний орган ДСА України, покладено обов'язок щодо нарахування та виплати суддям грошового забезпечення в розмірі визначеному Законом України "Про судоустрій і статус суддів".

Крім того суд зазначає, що не застосування пункту 23 Прикінцевих та Перехідних положень Закону 1402 не узгоджується з позицією Європейського суду з прав людини, висловленою у рішенні від 10.03.2011 у справі "Сук проти України", відповідно до якої держава може ввести, призупинити або припинити виплати працівникам з державного бюджету, внісши відповідні законодавчі зміни. Однак, якщо законодавча норма, яка передбачає певні виплати, є чинною, а передбачені умови - дотриманими, державні органи не можуть відмовляти у їх наданні, доки законодавче положення залишається чинним.

Судом також взято до уваги позицію Європейського суду у справі Yvonne van Duyn v. Home Office (Case 41/74 van Duyn v. Home Office), згідно якої - принцип юридичної визначеності означає, що зацікавлені особи повинні мати змогу покладатися на зобов'язання, взяті державою, навіть якщо такі зобов'язання містяться у законодавчому акті, який загалом не має автоматичної прямої дії. Така дія зазначеного принципу пов'язана з іншим принципом - відповідальності держави, який полягає у тому, що держава не може посилатися на власне порушення зобов'язань для запобігання відповідальності. При цьому, якщо держава чи будь-який її орган схвалили певну концепцію, така держава чи орган вважатимуться такими, що діють протиправно, якщо вони відступлять від такої політики чи поведінки, оскільки схвалення такої політики чи поведінки дало підстави для виникнення обґрунтованих сподівань у осіб (юридичних чи фізичних) стосовно додержання державою чи органом публічної влади такої політики чи поведінки.

Відтак, держава задекларувала певні правила обрахунку розміру суддівської винагороди та зобов'язана вжити всіх заходів для забезпечення реалізації цих правил. Виходячи з наведеного, поки не внесені зміни до Закону 2453 в частині визначення розміру посадового окладу судді - відсутні підстави для застосування відповідачами розрахункової величини у меншому розмірі, ніж мінімальна заробітна плата.

Доводи відповідача щодо відсутності у позивача права на отримання недоплаченої суддівської винагороди судом відхиляються, оскільки суперечать чинному законодавству України, а тому слід стягнути на користь позивача суддівську винагороду за січень-квітень 2017 року у розмірі 72617,18 грн.

Відповідно до п. п. 2 ч. 1 ст. 256 КАС України негайно виконуються постанови суду, зокрема, щодо присудження виплати заробітної плати, іншого грошового утримання у відносинах публічної служби - у межах суми стягнення за один місяць, у зв'язку з чим постанова в стягнення за один місяць в розмірі 18154,29 грн. підлягає до негайного виконання.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Відповідачем не доведено правомірності не здійснення нарахування та виплати суддівської винагороди за січень – квітень 2017 року, виходячи із розміру мінімальної заробітної плати. Позовні вимоги щодо визнання такої бездіяльності протиправною та стягнення суддівської винагороди за вказаний період підтверджені належними та допустимими доказами, в зв'язку з чим позов підлягає до задоволення та слід визнати протиправною бездіяльність ТУ ДСА в Закарпатській області щодо не здійснення нарахування та виплати ОСОБА_2 суддівської винагороди за січень – квітень 2017 року, виходячи із розміру мінімальної заробітної плати, та стягнути з ТУ ДСА в Закарпатській області на користь ОСОБА_2 суддівську винагороду за вказаний період у розмірі 72617,18 грн., допустивши негайне виконання в межах стягнення за один місяць.

Керуючись ст. ст. 2, 17, 71, 86, 116, 160, 163, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, суд –

ПОСТАНОВИВ:

1. Позов ОСОБА_2 до Територіального управління Державної судової адміністрації України в Закарпатській області, третя особа - Державна судова адміністрація України, про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язати вчинити дії – задовольнити повністю.

2. Визнати протиправною бездіяльність Територіального управління Державної судової адміністрації України в Закарпатській області щодо не здійснення нарахування та виплати ОСОБА_2 суддівської винагороди за січень – квітень 2017 року, виходячи із розміру мінімальної заробітної плати.

3. Стягнути з Територіального управління Державної судової адміністрації в Закарпатській області (Закарпатська область, м. Ужгород, вул. Загорська, 30, код 26213408) на користь ОСОБА_2 (Закарпатська область, Перечинський район, смт. Перечин, вул. Маяковського, 4 ідентифікаційний номер НОМЕР_1) суддівську винагороду за січень-квітень 2017 року в сумі 72617,18 грн. (сімдесят дві тисячі шістсот сімнадцять гривень вісімнадцять копійок).

4. Постанова суду в частині стягнення за один місяць в розмірі 18154,29 грн. (вісімнадцять тисяч сто п’ятдесят чотири гривні двадцять дев'ять копійок) підлягає до негайного виконання.

5. Постанова набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 254 КАС України, та може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду через Закарпатський окружний адміністративний суд в порядку та строки, встановлені ст. 186 КАС України. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до ст. 160 КАС України – протягом десяти днів з дня отримання її копії (копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції).