Постанова № 70184841, 06.11.2017, Житомирський окружний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 листопада 2017 року м. Житомир справа № 806/2555/17

категорія 12.3

Житомирський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Черняхович І.Е.,

секретар судового засідання Кривенко Л.М.,

за участю: позивача, представника позивача та представника відповідача,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Житомирській області про визнання протиправними та скасування наказів №1071 від 29.08.2017, №166 о/с від 31.08.2017, поновлення на посаді, стягнення середнього грошового забезпечення за час вимушеного прогулу,

встановив:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, в якому просить:

- визнати протиправним та скасувати наказ №1071 від 29.08.2017 "Про притягнення до дисциплінарної відповідальності" та наказ №166 о/с від 31.08.2017 "По особовому складу" в частині звільнення зі служби в поліції начальника відділу розслідування злочинів загально-кримінальної спрямованості слідчого управління Головного управління Національної поліції в Житомирській області майора поліції ОСОБА_1;

- поновити ОСОБА_1 (0069285) на службі в поліції на посаді начальника відділу розслідування злочинів загально-кримінальної спрямованості слідчого управління Головного управління Національної поліції в Житомирській області - з 01 вересня 2017 року;

- стягнути з Головного управління Національної поліції в Житомирській області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу.

В обґрунтування позову зазначає, що службове розслідування було проведено поверхнево та без врахування судового рішенням, яке набрало законної сили, а тому оскаржувані накази підлягають скасуванню.

Позивач та представник позивача підтримали позовні вимоги та просили їх задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні заперечував проти задоволення позову з підстав, викладених в письмових запереченнях.

Розглянувши подані сторонами документи та матеріали, заслухавши пояснення позивача, представника позивача та заперечення представника відповідача, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення на них, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню за таких підстав.

Встановлено, що із 01.09.2003 ОСОБА_1 проходив службу в органах внутрішніх справ та Національній поліції України. Із 01 квітня 2017 року ОСОБА_1 працював на посаді начальника відділу розслідування злочинів загально-кримінальної спрямованості слідчого управління Головного управління Національної поліції в Житомирській області.

Головним управлінням Національної поліції в Житомирській області 20 серпня 2017 року видано наказ №686 "Про призначення та проведення службового розслідування" щодо майора поліції ОСОБА_2 (а.с. 24). Підставою для проведення службового розслідування стало отримання УКЗ ГУНП в Житомирській області інформації про складання адміністративних матеріалів відносно ОСОБА_1.

Як вбачається з матеріалів справи, у ході службового розслідування встановлено вчинення позивачем дисциплінарного проступку, зокрема складення 20 серпня 2017 року протоколу про адміністративне правопорушення серії БР №223474 від 20.08.2017, на підставі якого винесено постанову серії АР №647627 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за адміністративне правопорушення, передбачене ст. 130 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу (а.с.28, 32). З матеріалів справи вбачається, що передумовою оформленню протоколу про адміністративне правопорушення було зупинення транспортного засобу по вул. Перемоги в м. Житомир, яким керував ОСОБА_1 та відмова останнього пройти огляд на стан алкогольного сп'яніння з використанням спеціального технічного приладу газоаналізатора "Drager Alkotest" на місці зупинки транспортного засобу та неможливість встановити стан алкогольного сп'яніння у зв'язку з відмовою ОСОБА_1 проходити медогляд у обласному наркологічному диспансері Житомирської обласної ради.

У висновку від 28.08.2017 про результати службового розслідування зазначено, що вказана подія 20.08.2017 стала можливою через особисту недисциплінованість, негативні особисті якості майора поліції ОСОБА_1, не виявлення ним високої свідомості дисципліни, порушення основних обов'язків поліцейського в частині неухильного дотримання Конституції України, законів, інших нормативно-правових актів та Присяги поліцейського (а.с. 50).

29 серпня 2017 року Наказом №1071 ОСОБА_1 притягнено до дисциплінарної відповідальності у вигляді звільнення зі служби в поліції (а.с. 51)

Наказом від 31.08.2017 №166 о/с майора поліції ОСОБА_1 звільнено зі служби у зв'язку з реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби (а.с. 54).

Вважаючи наказ №166 о/с та наказ №1071 протиправними, ОСОБА_1 звернувся до суду.

Суд, при перевірці юридичної та фактичної обґрунтованості обставин та мотивів, покладених суб'єктом владних повноважень в основу спірного рішення на відповідність вимогам ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, виходив з наступного.

Спірні правовідносини регулюються Законом України "Про Національну поліцію" (далі - Закон) та Інструкцією про порядок проведення службових розслідувань в органах внутрішніх справ України", затвердженої Наказом МВС, від 12.03.2013, №230 (далі - Інструкція), Законом України "Про Дисциплінарний статут органів внутрішніх справ України" від 22.02.2006, № 3460-IV (далі - Закон №3460).

Статтею 18 Закону передбачено, що поліцейський зобов'язаний неухильно дотримуватися положень Конституції України, законів України та інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги поліцейського.

Статтею 1 Закону №3460 визначено, що службова дисципліна - дотримання особами рядового і начальницького складу Конституції і законів України, актів Президента України і Кабінету Міністрів України, наказів та інших нормативно-правових актів Міністерства внутрішніх справ України, підпорядкованих йому органів і підрозділів та Присяги працівника органів внутрішніх справ України.

Відповідно до ст. 7 Закону №3460, службова дисципліна базується на високій свідомості та зобов'язує кожну особу рядового і начальницького складу:

- дотримуватися законодавства, неухильно виконувати вимоги Присяги працівника органів внутрішніх справ України, статутів і наказів начальників;

- захищати і охороняти від протиправних посягань життя, здоров'я, права та свободи громадян, власність, довкілля, інтереси суспільства і держави;

- поважати людську гідність, виявляти турботу про громадян і бути готовим у будь-який час надати їм допомогу;

- дотримуватися норм професійної та службової етики;

- берегти державну таємницю;

- у службовій діяльності бути чесною, об'єктивною і незалежною від будь-якого впливу громадян, їх об'єднань та інших юридичних осіб;

- стійко переносити всі труднощі та обмеження, пов'язані зі службою;

- постійно підвищувати свій професійний та культурний рівень;

- сприяти начальникам у зміцненні службової дисципліни, забезпеченні законності та статутного порядку;

- виявляти повагу до колег по службі та інших громадян, бути ввічливим, дотримуватися правил внутрішнього розпорядку, носіння встановленої форми одягу, вітання та етикету;

- з гідністю і честю поводитися в позаслужбовий час, бути прикладом у дотриманні громадського порядку, припиняти протиправні дії осіб, які їх учиняють;

- берегти та підтримувати в належному стані передані їй в користування вогнепальну зброю, спеціальні засоби, майно і техніку.

Згідно ст. 5 Закону №3460 встановлено, що за вчинення дисциплінарних проступків особи рядового і начальницького складу несуть дисциплінарну відповідальність згідно з цим Статутом. Особи рядового і начальницького складу, яких в установленому законодавством порядку притягнуто до адміністративної, кримінальної або матеріальної відповідальності, водночас можуть нести і дисциплінарну відповідальність згідно з цим Статутом.

Згідно ст. 14 Закону №3460, з метою з'ясування всіх обставин дисциплінарного проступку, учиненого особою рядового або начальницького складу, начальник призначає службове розслідування.

Відповідно до пп.2.2.5. Інструкції, службове розслідування проводиться уповноваженим на те начальником у разі скоєння особою РНС адміністративного правопорушення.

Пунктом 2.5 Інструкції передбачено, що підстави для призначення службового розслідування можуть міститися в службових документах осіб РНС, матеріалах перевірок, письмових зверненнях громадян України, осіб без громадянства та іноземців, депутатських запитах та зверненнях народних депутатів України, повідомленнях уповноважених органів досудового розслідування, заявах і повідомленнях інших правоохоронних органів, підприємств, установ і організацій незалежно від їх підпорядкування і форм власності, об'єднань громадян, засобів масової інформації або в інших документах, отриманих в установленому законодавством України порядку.

Відповідно до п. 2.6 Інструкції, підставою для проведення службового розслідування є належним чином письмово оформлений наказ уповноваженого на те начальника.

З матеріалів справи вбачається, що наказом №686 від 20 серпня 2017 року призначено проведення службового розслідування за фактом складання 20.08.2017 адміністративних матеріалів відносно начальника відділу розслідування злочинів загальнокримінальної спрямованості СУ ГУНП в Житомирській області майора поліції ОСОБА_1 (а.с. 24).

Згідно вимог п. 5.2 Інструкції, початок службового розслідування визначається датою видання наказу про його призначення. Отже, службове розслідування розпочате 20 серпня 2017 року.

Як зазначив в судовому засіданні представник відповідача, під час службового розслідування було відібрано пояснення у патрульних поліцейських, які складали адміністративні матеріали стосовно ОСОБА_1 (а.с. 37-40) та пояснення ОСОБА_1 (а.с. 34).

Представник відповідача в судовому засіданні пояснив, що ОСОБА_1 в присутності лікаря нарколога Житомирського обласного наркологічного диспансеру відмовився проходить медичне освідування на стан алкогольного сп'яніння, а тому висновок службової перевірки є обґрунтованим. Зазначив, що 21.08.2017 за вих. №2634/12/01-2017 було Управлінням кадрового забезпечення ГУНП в Житомирській області було направлено запит на ім'я головного лікаря Житомирського обласного наркологічного диспансеру з проханням повідомити про результати токсикологічного дослідження крові, відібраної медичними працівниками 20.08.2017 у майора поліції ОСОБА_1 на вміст алкоголю (а.с. 36). Доказів отримання відповіді на зазначений запит від 21.08.2017 представником відповідача до суду не надано.

При дослідженні висновку про результати службового розслідування щодо ОСОБА_1 встановлено, що особи, які проводили службове розслідування прийшли до переконання про вчинення ним дисциплінарного проступку на підставі протоколу про адміністративне правопорушення серії БР №223474 від 20.08.2017, за яким позивача притягнуто до адміністративної відповідальності, а також пояснень інспекторів, які склали вказаний протокол. Суд відмічає, що складений протокол про адміністративне правопорушення за ч. 1 ст. 130 КУпАП є лише суб'єктивним твердженням працівників патрульної поліції про вчинення позивачем правопорушення. Лише судовим рішенням у справі про адміністративне правопорушення можливо встановити вину особи, оскільки таке рішення приймається із повним з'ясуванням усіх обставин адміністративного правопорушення та дотриманням прав та законних інтересів особи, що притягується до адміністративної відповідальності.

Відповідно до закріпленого у ч. 1 ст. 62 Конституції України та ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, принципу презумпції невинуватості особа вважається невинуватою у вчиненні правопорушення, доки її вину не буде доведено у порядку, передбаченому законом, і встановлено рішенням суду, що набрало законної сили.

У рішенні від 10 лютого 1995 року в справі "Аллене де Рібермон проти Франції" Європейський Суд з прав людини підкреслив, що сфера застосування принципу презумпції невинуватості є значно ширшою: він обов'язковий не лише для кримінального суду, який вирішує питання про обґрунтованість обвинувачення, а й для всіх інших органів держави.

З огляду на викладене, сам по собі факт складення протоколу про адміністративне правопорушення, не свідчить про доведеність вини у його вчиненні, отже в ході службового розслідування обставини вчинення дисциплінарного порушення не з'ясовані, вина позивача належним чином не доведена.

Разом з тим, постановою Богунського районного суду від 28.08.2017 у справі №295/9369/17 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ст. 130 КУпАП, провадження у справі закрито у зв'язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.

Однак, комісією, яка проводила службове розслідування, даний факт не прийнято до уваги. Особи, які проводили службове розслідування зробили висновок про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП на підставі лише Протоколу про адміністративне правопорушення.

Згідно п. 5.3 Інструкції, завершення службового розслідування визначається датою затвердження начальником, який призначив службове розслідування, висновку за результатами службового розслідування (далі - висновок службового розслідування).

З матеріалів службового розслідування вбачається, що висновок сформовано 28 серпня 2017 року, а тому службове розслідування вважається завершеним саме 28.08.2017, а не 23.08.2017, як це зазначено на титульному аркуші матеріалів службового розслідування (а.с. 23).

Суд не вбачає за необхідне досліджувати обставини, що слугували підставою для складання протоколу про адміністративне правопорушення серії БР №223474 від 20.08.2017 відносно ОСОБА_1, оскільки 08 вересня 2017 року постанова Богунського районного суду від 28.08.2017 у справі №295/9369/17 набрала законної сили.

В силу приписів ч. 1 ст. 72 Кодексу адміністративного судочинства України, обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Судом безспірно встановлено, що висновок службового розслідування формувався виключно на факті складання відносно ОСОБА_1 протоколу про адміністративне правопорушення за ч. 1 ст. 130 КУпАП, який є лише суб'єктивним твердженням працівників патрульної поліції про вчинення позивачем правопорушення.

Беручи до уваги встановлені обставини та документально підтверджені докази, суд вважає, що при проведенні службового розслідування та прийнятті висновку за його результатами не було взято до уваги попередня служба ОСОБА_1 в органах внутрішніх справ та Національній поліції України (загальний стаж 14 років), службова характеристика, невизнання ним своєї вини, його ставлення до виконання службових обов'язків, рівень кваліфікації тавстановленняя судовим рішенням відсутності у діях ОСОБА_1 події і складу адміністративного правопорушення.

Наказом №1071 від 29 серпня 2017 року за грубе порушення службової дисципліни, невиконання вимог нормативно-правових актів, недотримання норм професійної та службової етики, порушення обов'язку бути прикладом у дотриманні громадського порядку, негідному поводженні у позаслужбовий час накладено дисциплінарне стягнення на ОСОБА_1 у вигляді звільнення зі служби в поліції.

Разом з тим, в матеріалах справи міститься службова характеристика на ОСОБА_1 за підписом т.в.о. начальника СУ ГУНП в Житомирській області в якій зазначено виключно позитивні якості ОСОБА_1 (а.с. 72).

Відповідно до ст. 14 Закону №3460 при визначенні виду дисциплінарного стягнення мають враховуватися тяжкість проступку, обставини, за яких його скоєно, заподіяна шкода, попередня поведінка особи, її ставлення до виконання службових обов'язків, рівень кваліфікації тощо.

Суд відмічає, що службове розслідування проведене в короткий термін, без з'ясування всіх обставин дисциплінарного проступку та без врахування рішення суду, яким встановлено відсутність в діях позивача складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Статтею 12 Закону №3460 на осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ за порушення службової дисципліни можуть накладатися такі види дисциплінарних стягнень:

1) усне зауваження;

2) зауваження;

3) догана;

4) сувора догана;

5) попередження про неповну посадову відповідність;

6) звільнення з посади;

7) пониження в спеціальному званні на один ступінь;

8) звільнення з органів внутрішніх справ.

Статтею 14 Закону №3460 звільнення осіб рядового і начальницького складу з органів внутрішніх справ як вид стягнення є крайнім заходом дисциплінарного впливу.

Відповідно до ст. 77 Закону Поліцейський звільняється зі служби в поліції, а служба в поліції припиняється:

1) у зв'язку із закінченням строку контракту;

2) через хворобу - за рішенням медичної комісії про непридатність до служби в поліції;

3) за віком - у разі досягнення встановленого для нього цим Законом граничного віку перебування на службі в поліції;

4) у зв'язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів;

5) через службову невідповідність;

6) у зв'язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту Національної поліції України;

7) за власним бажанням;

8) у зв'язку з переходом у встановленому порядку на роботу до інших міністерств і відомств (організацій);

9) у зв'язку з безпосереднім підпорядкуванням близькій особі;

10) у разі набрання законної сили рішенням суду щодо притягнення до відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, пов'язаного з корупцією, або кримінального правопорушення;

11) у зв'язку з набуттям громадянства або підданства іншої держави.

Наказом №166 о/с від 31.08.2017 ОСОБА_1 звільнено зі служби в поліції за пунктом 6 частини 1 статті 77 Закону України "Про Національну поліцію" (у зв'язку з реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби) (а.с. 54).

Враховуючи вищевикладені обставини в їх сукупності, з урахуванням того, що судом встановлено, що службове розслідування проведене без з'ясування всіх обставин справи дисциплінарного проступку та без врахування рішення суду, яким встановлено відсутність в діях позивача складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, суд дійшов висновку про наявність достатніх підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1

Крім того, Верховний Суд України у постанові від 14 січня 2014 року (справа №21-395а13) зазначив, що суд, ухвалюючи рішення про поновлення на роботі, має вирішити питання про виплату середнього заробітку за час вимушеного прогулу, визначивши при цьому розмір такого заробітку за правилами, закріпленими у Порядку.

Постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року №100, затверджено Порядок обчислення середньої заробітної плати (далі - Порядок №100).

Відповідно до пункту 2 Порядку №100 середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов'язана відповідна виплата.

При обчисленні середньоденної заробітної плати та визначенні тривалості вимушеного прогулу, суд виходив з відповідної кількості робочих днів. Крім того, згідно Довідки про доходи ОСОБА_1 за липень, серпень 2017 року, наданої Управлінням фінансового забезпечення та бухгалтерського обліку ГУНП у Житомирській області від 30.10.2017 №1674/29/02-2017 (а.с. 55), середньоденне грошове забезпечення позивача складає 387,11 грн.

Таким чином, суд дійшов висновку про стягнення з Головного управління Національної поліції у Житомирській області на користь ОСОБА_1 грошового забезпечення за час вимушеного прогулу в розмірі 25 936,37 грн. (67 робочі дні х 387,11 грн.)

Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 161 КАС України, під час прийняття постанови суд вирішує в тому числі чи є підстави допустити негайне виконання постанови.

В силу положень п. 2-3 ч. 1 ст. 256 КАС України, негайно виконуються постанови суду про присудження виплати заробітної плати, іншого грошового утримання у відносинах публічної служби - у межах суми стягнення за один місяць та поновлення на посаді у відносинах публічної служби.

Відповідно до ст. 11 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Статтею 2 КАС України визначено, що завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів (ст. 69 КАС України).

Отже, всупереч обов'язку доказування, закріпленому у ст. 71 КАС України, відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, не доведено тих обставин, що стали підставою для звільнення позивача з посади слідчого відділу розслідування злочинів у сфері господарської та службової діяльності слідчого управління Головного управління Національної поліції у Житомирській області.

Виходячи із заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та доказів зібраних у справі, суд дійшов висновку, що адміністративний позов підлягає задоволенню.

Керуючись статтями 158-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

постановив:

Позов задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати наказ №1071 від 29.08.2017 "Про притягнення до дисциплінарної відповідальності" начальника відділу розслідування злочинів загально-кримінальної спрямованості слідчого управління Головного управління Національної поліції в Житомирській області майора поліції ОСОБА_1.

Визнати протиправним та скасувати наказ №166 о/с від 31.08.2017 в частині звільнення зі служби в поліції начальника відділу розслідування злочинів загально-кримінальної спрямованості слідчого управління Головного управління Національної поліції в Житомирській області майора поліції ОСОБА_1.

Поновити ОСОБА_1 (0069285) на службі в поліції на посаді начальника відділу розслідування злочинів загально-кримінальної спрямованості слідчого управління Головного управління Національної поліції в Житомирській області - з 01 вересня 2017 року.

Стягнути з Головного управління Національної поліції в Житомирській області на користь ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) середній заробіток за час вимушеного прогулу з 01.09.2017 до 06.11.2017 у розмірі 25 936,37 грн.

Постанову в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді начальника відділу розслідування злочинів загально-кримінальної спрямованості слідчого управління Головного управління Національної поліції в Житомирській області та стягнення з Головного управління Національної поліції в Житомирській області на його користь середнього заробітку за час вимушеного прогулу за один місяць - допустити до негайного виконання.

Постанова набирає законної сили у строк та у порядку, що визначені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України, і може бути оскаржена до Житомирського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції у порядку, визначеному статтею 186 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя І.Е.Черняхович

Повний текст постанови виготовлено: 10 листопада 2017 р.