Постанова № 70184728, 07.08.2017, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 серпня 2017 р. Справа № 804/1482/17 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді ОСОБА_1 розглянувши у письмовому провадженні у місті Дніпро адміністративну справу за позовом ОСОБА_2 до Лівобережної об'єднаної державної податкової інспекції м.Дніпропетровська Головного управління ДФС у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_2 звернулась до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із адміністративним позовом до Лівобережної об'єднаної державної податкової інспекції м.Дніпропетровська Головного управління ДФС у Дніпропетровській області, у якому позивач просить суд визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Лівобережної об'єднаної державної податкової інспекції м.Дніпропетровська Головного управління ДФС у Дніпропетровській області №13740-13 від 02.11.2016р.

В обґрунтування адміністративного позову, ОСОБА_2 зазначає, що вона є власником транспортного засобу (легковий автомобіль білого кольору Седан-В, марки LEXUS, модель GS350, державний номер НОМЕР_1, обєм двигуна 3456 куб., 2012 року випуску, дата реєстрації -15.05.2012р.). Податковим повідомленням-рішенням №13740-13 від 02.11.2016р. Лівобережною обєднаною державною податковою інспекцією м.Дніпропетровська Головного управління ДФС у Дніпропетровській області ОСОБА_2 визначено суму податкового зобовязання з транспортного податку, який сплачується фізичними особами у розмірі 25 000,00 грн. Проте, із вказаним податковим повідомленням-рішенням позивач не згодна, вважає дії контролюючого органу щодо прийняття даного податкового повідомлення-рішення є протиправними, порушують норми Конституції України та принципи Податкового кодексу України, оскільки належний їй вищвказаний транспортний засіб в силу п.п.267.6.2 п.267.6 ст.267 Податкового кодексу України не є обєктом оподаткування транспортним податком з фізичних осіб, оскільки його вартість менше ніж 750 розмірів мінімальної заробітної плати.

Відповідач правом на надання письмових заперечень, чи пояснень по суті спору станом на час прийняття судом рішення по суті спору не скористався.

Представник позивача у судовому засіданні від 07.08.2017р. позовні вимоги підтримала, просила позов задовольнити з підстав зазначених у позовній заяві.

Представник відповідача, субєкта владних повноважень, у судове засідання призначене на 07.08.2017р. не зявився, про день, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, письмових заперечень на позов не надав, з клопотанням про відкладення розгляду справи не звертався.

Частиною 6 ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Враховуючи те, що представник відповідача у судове засідання не зявивсяь, ухвалою суду від 07.08.2017р. відповідно до ч.6 ст.128 Кодексу адміністративного судочинства України, справу №804/1482/17 призначено до розгляду у письмовому провадженні на підставі наявних в справі доказів, за відсутності сторін.

Розглянувши подані документи і матеріали, дослідивши матеріали справи, з'ясувавши фактичні обставини, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог та заперечень, дослідивши докази, якими вони обґрунтовуються, судом встановлено наступне.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що у власності ОСОБА_2 (р.н.о.к.п.п. НОМЕР_2) перебуває транспортний засіб (легковий автомобіль білого кольору Седан-В, марки LEXUS, модель GS350, державний номер НОМЕР_1, обєм двигуна 3456 куб., 2012 року випуску, дата реєстрації -15.05.2012р.), що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу серії САК 759474 від 15.05.2012 р.

02 листопада 2016 року Лівобережною обєднаною державною податковою інспекцією м.Дніпропетровська Головного управління ДФС у Дніпропетровській області сформовано податкове повідомлення-рішення за №13740-13, яким позивачу нараховано згідно з п.п. 54.3.3 п. 54.3 ст. 54 та п.п. 267.6.2 п. 267.6 ст. 267 Податкового кодексу України податкове зобов'язання за платежем «Транспортний податок з фізичних осіб» (код платежу 18011001) за 2016 рік на суму 25 000, 00 грн.

Не погодившись із вказаним рішенням податкового органу, позивач скаргою від 21.11.2016р. оскаржила його до Головного управління ДФС у Дніпропетровській області, однак рішенням про результати розгляду первинної скарги Головне управління ДФС у Дніпропетровській області №72/10/04-36-10-01-09 від 05.01.2017р. оскаржуване податкове повідомлення-рішення залишено без змін, а скаргу платника податків без задоволення.

Також судом встановлено, що рішенням Дніпропетровської міської ради №7/11 від 13.07.2016р. установлено транспортний податок в м.Дніпропетровську, яким визначені платники, обєкт оподаткування та ставка податку. Рішення набуває чинності 01.08.2016р.

Згідно витягу з сайта Міністертсва економічного розвитку і торгівлі України, середньоринкова вартість транспортного засобу: легкового автомобілю, марка Lexus, модель GS350, 2012 року випуску, пробіг 61467, який належить позивачу становить 836 230,08 грн.

Також судом було оглянуто транспортний засіб легковий автомобіль марки Lexus, модель GS350, реєстраційний номер НОМЕР_1, який належить позивачу згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії САК 759474 від 15.05.2012р. та встановлено, що пробіг вказаного транспортного засобу становить 76257км., про що складено Протокол огляду на місці речового доказу від 07.08.2017р.

Правомірність винесення контролюючим органом вищезазначеного податкового повідомлення-рішення є предметом розгляду даної адміністративної справи.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам та вирішуючи спір по суті заявлених позовних вимог, суд зазначає наступне.

У відповідності до положень ст.ст. 67, 68 Конституції України, кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом, а також неухильно додержуватись Конституції, законів України.

В свою чергу, нормативно-правовим актом, який регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства, є Податковий кодекс України (у редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Так, 01 січня 2015 року, набрав чинності Закон України № 71-VIII від 28 грудня 2014 року Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи, яким шляхом викладення в новій редакції ст. 267 ПК України, було введено новий податок - транспортний податок.

Відповідно до пп. 267.1.1 п. 267.1 ст. 267 Податкового кодексу України платниками транспортного податку є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які мають зареєстровані в Україні згідно з чинним законодавством власні легкові автомобілі, які є об'єктами оподаткування.

Приписами пп.267.2.1 п.267.1 ст. 267 Податкового кодексу України визначено, що об'єктом оподаткування є легкові автомобілі, з року випуску яких минуло не більше п'яти років (включно) та середньоринкова вартість яких становить понад 750 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року.

Така вартість визначається центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику економічного розвитку, за методикою, затвердженою Кабінетом Міністрів України, виходячи з марки, моделі, року випуску, типу двигуна, об'єму циліндрів двигуна, типу коробки переключення передач, пробігу легкового автомобіля, та розміщується на його офіційному веб-сайті.

Базою оподаткування у відповідності до пп. 267.3.1 п. 267.1 ст. 267 Податкового кодексу є легковий автомобіль, що є об'єктом оподаткування відповідно до підпункту 267.2.1 пункту 267.2 цієї статті.

Згідно п. 267.4 ст. 267 Податкового кодексу України - ставка податку встановлюється з розрахунку на календарний рік у розмірі 25 000 гривень за кожен легковий автомобіль, що є об'єктом оподаткування відповідно до підпункту 267.2.1 пункту 267.2 цієї статті.

Відповідно до пп.267.5.1 п.267.1 ст.267 Податкового кодексу України, базовий податковий (звітний) період дорівнює календарному року.

Таким чином, з 01.01.2015 року в Україні запроваджений новий податок - транспортний податок.

Одночасно суд зазначає, що відповідно до положень ст. 8 Податкового кодексу України встановлюються загальнодержавні та місцеві податки та збори. До місцевих належать податки та збори, що встановлені відповідно до переліку і в межах граничних розмірів ставок, визначених цим Кодексом, рішеннями сільських, селищних і міських рад у межах їх повноважень, і є обов'язковими до сплати на території відповідних територіальних громад.

Приписи пп.10.1.1 п.10.1 та п.10.2 ст.10 Податкового кодексу України відносять до місцевих податків податок на майно в частині транспортного податку.

Згідно п.12.3 ст.12 Податкового кодексу України - сільські, селищні, міські ради в межах своїх повноважень приймають рішення про встановлення місцевих податків та зборів.

При прийнятті рішення про встановлення місцевих податків та зборів обов'язково визначаються об'єкт оподаткування, платник податків і зборів, розмір ставки, податковий період та інші обов'язкові елементи, визначенні статтею 7 цього Кодексу з дотриманням критеріїв, встановлених розділом ХІІ цього Кодексу для відповідного місцевого податку чи збору (пп. 12.3.2 Податкового кодексу України).

Копія прийнятого рішення про встановлення місцевих податків чи зборів надсилається у десятиденний строк з дня оприлюднення до контролюючого органу, в якому перебувають на обліку платники відповідних місцевих податків та зборів (пп. 12.3.3 Податкового кодексу України).

Право на прийняття місцевих податків органами місцевого самоврядування закріплено і ст. 143 Конституції України.

Визначаючи чи є позивач платником вказаного податку, суд виходить з того, що позивач є власником автомобіля, який підпадає під визначення пп.267.2.1 п.267.1 ст.267 Податкового кодексу України.

Так, згідно пп.14.1.251 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України, транспортні засоби, що використовувалися - транспортні засоби, на які уповноваженими державними органами, в тому числі іноземними, видані реєстраційні документи, що дають право експлуатувати такі транспортні засоби.

Відповідно до відомостей свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії САК 759474 від 15.05.2012 р., позивач є власником транспортного засобу (легковий автомобіль білого кольору Седан-В, марки LEXUS, модель GS350, державний номер НОМЕР_1, обєм двигуна 3456 куб., 2012 року випуску, дата реєстрації -15.05.2012р.).

Суд зазначає, що 24.12.2015 року Верховною Радою України прийнято Закон України за № 909-VIII "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень у 2016 році", що набрав чинності 01 січня 2016 року (далі - Закон №909-VIII), яким внесено зміни до статті 267 Податкового кодексу України, в частині визначення об'єкта оподаткування.

Суд звертає увагу на положення підпункту 267.2.1 пункту 267.1 статті 267 Податкового кодексу України які визначають, що об'єктом оподаткування є легкові автомобілі, з року випуску яких минуло не більше п'яти років (включно) та середньоринкова вартість яких становить понад 750 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року.

Така вартість визначається центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику економічного розвитку, за методикою, затвердженою Кабінетом Міністрів України, виходячи з марки, моделі, року випуску, типу двигуна, об'єму циліндрів двигуна, типу коробки переключення передач, пробігу легкового автомобіля, та розміщується на його офіційному веб-сайті.

Позивачем на підтвердження середньоринкової вартості автомобіля наданий розрахунок з сайту Міністерства економічного розвитку та торгівлі України, згідно якого середньоринкова вартість транспортного засобу (легковий автомобіль, марка Lexus, модель GS350, 2012 року випуску, пробіг 61467), який належить позивачу становить 836 230,08 грн.

Також судом було оглянуто транспортний засіб легковий автомобіль марки Lexus, модель GS350, реєстраційний номер НОМЕР_1, який належить позивачу згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії САК 759474 від 15.05.2012р. та встановлено, що пробіг вказаного транспортного засобу становить 76257км., про що складено Протокол огляду на місці речового доказу від 07.08.2017р.

Статтею 8 Закону України Про Державний бюджет України 2016 рік установлено у 2016 році мінімальну заробітну плату з 1 січня - 1378 гривень.

Таким чином, суд звертає увагу, що 750 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року, в 2016 році складає 1 033 500, 00 грн. (1378х750).

Таким чином, аналізуючи викладене, суд зазначає, що транспортний засіб (легковий автомобіль білого кольору, марки LEXUS, модель GS350, державний номер НОМЕР_1.)., який належить позивачу, не є обєктом оподаткування транспортним податком з фізичних осіб, оскільки його варість не перевищує 750 розмірів мінімальної заробітної плати.

Враховуючи аналіз наведених вище норм права, суд приходить до висновку, що відносно позивача у 2016 році не можуть бути застосовані положення ст. 267 Податкового кодексу України щодо сплати транспортного податку, а відповідно оскаржуване податкове повідомлення-рішення підлягає скасуванню.

Частиною 2 ст. 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Неухильне виконання зазначеної норми Основного закону держави є гарантією дотримання принципу верховенства права та положень, закріплених в Європейській конвенції про захист прав та основоположних свобод людини.

Згідно ст. 21 Податкового кодексу України, посадові особи контролюючих органів зобов'язані дотримуватися Конституції' України і діяти виключно у відповідності з цим Кодексом та іншими законами України, іншими нормативними актами; забезпечувати сумлінне виконання покладених па контролюючі органи функцій; забезпечувати ефективну роботу та виконання завдань контролюючих органів відповідно до їх повноважень; не допускати порушення прав і охоронюваних законом інтересів громадян, підприємств, установ, організацій.

Частиною першою ст. 11 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Лівобережною об'єднаною державною податковою інспекцією м.Дніпропетровська Головного управління ДФС у Дніпропетровській області, як субєктом владних повноважень не доведено правомірності та обґрунтованості оскаржуваного податкового повідомлення-рішення з урахуванням вимог, встановлених частиною другою статті 19 Конституції України та частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України.

Згідно з ч. 1 ст. 69 та ч. 1 ст. 70 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування.

Згідно ст.86 Кодексу адміністративного судочинства України - суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та обєктивному дослідженні.

Відповідно до положень ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

З урахуванням вищенаведеного, суд вважає, що у спірних правовідносинах відповідач діяв у межах наданих повноважень, але не у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, безпідставно та необґрунтовано, тобто без врахування усіх обставин, що мають значення для прийняття оскаржуваного рішення.

З огляду на вищевикладене, виходячи зі змісту заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та доказів, наявних в матеріалах справи, адміністративний позов ОСОБА_2 до Лівобережної об'єднаної державної податкової інспекції м.Дніпропетровська Головного управління ДФС у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №13740-13 від 02.11.2016р. - підлягає задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

Виходячи з цього, сплачений позивачем судовий збір, що підтверджується квитанцією, яка міститься в матеріалах справи, підлягає компенсації з Лівобережної обєднаної державної податкової інспекції м. Дніпропетровська Головного управління ДФС у Дніпропетровській області за рахунок бюджетних асигнувань.

Керуючись ст.ст. 158 - 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_2 до Лівобережної об'єднаної державної податкової інспекції м.Дніпропетровська Головного управління ДФС у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Лівобережної об'єднаної державної податкової інспекції м.Дніпропетровська Головного управління ДФС у Дніпропетровській області №13740-13 від 02.11.2016р.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Лівобережної об'єднаної державної податкової інспекції м.Дніпропетровська Головного управління ДФС у Дніпропетровській області (код ЄДРПОУ 39499924) на користь ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_2) судові витрати у розмірі 640,00 грн. (шістсот сорок гривень).

Постанова суду набирає законної сили та може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд в порядку, визначеному ст.254 КАС України.

Відповідно до ст.186 КАС України, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя ОСОБА_1