Постанова № 70184654, 08.11.2017, Волинський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Волинський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Денисюка Р.С.,

при секретарі судового засідання Шепталовій А.П.,

за участю представника позивача Кузьмича О.А.,

представника відповідача Грицені Г.Г.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Луцьку адміністративну справу за позовом Луцького об'єднаного управління Пенсійного фонду України Волинської області до Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Волинській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача ОСОБА_4 про визнання дій неправомірними та скасування постанови,

ВСТАНОВИВ:

Луцьке об'єднане управління Пенсійного фонду України Волинської області (далі - Луцьке об'єднане управління ПФУ, позивач) звернулося до Луцького міськрайонного суду Волинської області з адміністративним позовом до Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Волинській області (далі - ВПВР УДВС ГТУЮ у Волинській області) про визнання дій неправомірними та скасування постанови про стягнення з боржника витрат виконавчого провадження від 30.06.2017 № 53446835.

Ухвалами Луцького міськрайонного суду Волинської області від 12.09.2017 залучено до участі в справі як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача ОСОБА_4 та від 10.10.2017 замінено неналежного відповідача Відділ примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Волинській області на належного відповідача Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Волинській області (далі - УДВС ГТУЮ у Волинській області, відповідач) (а.с. 35-36, 41а).

Крім того, ухвалою Луцького міськрайонного суду Волинської області від 10.10.2017, яка не оскаржена та набрала законної сили, дану адміністративну справу передано за підсудністю Волинському окружному адміністративному суду (а.с. 49).

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що постановою Луцького міськрайонного суду Волинської області від 30.05.2013 зобов'язано Управління Пенсійного фонду України в м. Луцьку Волинської області виплатити на користь ОСОБА_4 підвищення до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком відповідно до статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» з урахуванням абзацу 1 частини першої статті 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та виплачених сум за період з 01.04.2011 по 22.07.2011 включно.

На виконання рішення суду позивачем проведено нарахування ОСОБА_4 підвищення до пенсії згідно з виконавчим документом, підтвердженням чого є розпорядження від 11.06.2015 № 130236. Отже, рішення суду було виконане добровільно та повному обсязі згідно виконавчого документа та до винесення постанови про відкриття виконавчого провадження.

Відтак, вважає, що оскаржувану постанову про стягнення з боржника витрат виконавчого провадження від 30.06.2017 №53446835 прийнято з порушенням законодавства, з огляду на що остання підлягає скасуванню, а дії старшого державного виконавця ВПВР УДВС ГТУЮ у Волинській області Грицені Г.Г. щодо винесення оскаржуваної постанови є неправомірними.

В поданих до суду письмових запереченнях проти позову представник відповідача адміністративний позов не визнала та просила відмовити у його задоволенні з тих підстав, що при винесенні оскаржуваної постанови були дотримані вимоги Закону України «Про виконавче провадження» та Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 № 512/5.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав повністю з підстав та зазначив, що виплата коштів, стягнутих рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 30.05.2013 повинна здійснюватися відповідно до Порядку погашення заборгованості за рішеннями суду, виконання яких гарантується державою, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.09.2014 № 404 через органи казначейства в межах бюджетних асигнувань.

Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги заперечила, з підстав, викладених у письмовому запереченні, просила в задоволенні позову відмовити повністю.

Третя особа, в судове засідання не прибула, хоча належним чином була повідомлена про дату, час та місце судового розгляду, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення (а.с. 56), про причини неявки суд не повідомила.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши письмові докази, суд приходить до висновку, що в задоволенні адміністративного позову необхідно відмовити з таких мотивів та підстав.

Відповідно до частини першої статті 181 Кодексу адміністративного судочинства (далі - КАС України) учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця, приватного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.

Згідно із частинами першою, другою статті 74 Закону України "Про виконавче провадження" № 1404-VIII від 02.06.2016 (далі - Закон № 1404-VIII, з наступними змінами та доповненнями) рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом. Рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання рішень інших органів (посадових осіб), у тому числі постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, постанов приватного виконавця про стягнення основної винагороди, витрат виконавчого провадження та штрафів, можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до відповідного адміністративного суду в порядку, передбаченому законом.

За приписами частин сьомої, восьмої статті 22 КАС України адміністративна справа, передана з одного адміністративного суду до іншого в порядку, встановленому цією статтею, розглядається адміністративним судом, до якого вона надіслана. Спори між адміністративними судами щодо підсудності не допускаються.

Таким чином, оскільки ухвалою Луцького міськрайонного суду Волинської області від 10.10.2017, яка не оскаржена в апеляційному порядку та набрала законної сили, дану справу передано за підсудністю Волинському окружному адміністративному суду, а спори між адміністративними судами щодо підсудності не допускаються, тому розгляд та вирішення цієї справи проведено Волинським окружним адміністративним судом.

Судом встановлено, що 17.02.2015 Луцьким міськрайонним судом Волинської області на виконання постанови суду від 30.05.2013 в адміністративній справі за позовом ОСОБА_4 до Управління Пенсійного фонду України в м. Луцьку Волинської області (правонаступником якого є Луцьке об'єднане управління ПФУ) про зобов'язання провести нарахування та виплату соціальної допомоги дитині війни видано виконавчий лист № 2а-9503/11/0308 про зобов'язання Управління Пенсійного фонду України в м. Луцьку Волинської області виплатити на користь ОСОБА_4 підвищення до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком відповідно до статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» з урахуванням абзацу 1 частини першої статті 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та виплачених сум за період з 01.04.2011 по 22.07.2011 включно. На підставі пункту 1 частини першої статті 256 КАС України постанову допустити до негайного виконання у межах суми стягнення за один місяць (а.с. 23).

14.02.2017 ОСОБА_4 звернулася до до ВПВР УДВС ГТУЮ у Волинській області із заявою про прийняття до виконання зазначеного виконавчого листа (а.с. 24).

23.02.2017 старший державний виконавець ВПВР УДВС ГТУЮ у Волинській області Гриценя Г. Г. винесла постанову про відкриття виконавчого провадження № 53446835 з виконання виконавчого листа № 2а-9503/11/0308, виданого 17.02.2015 Луцьким міськрайонним судом Волинської області та зазначено про необхідність виконання боржником рішення суду в межах суми стягнення за один місяць негайно з моменту отримання постанови про відкриття виконавчого провадження (а.с. 25).

Листом від 13.03.2017 № 3883/02-15 позивач повідомив ВПВР УДВС ГТУЮ у Волинській області про те, що на виконання вищезазначеного виконавчого листа Луцьке об'єднане управління ПФУ провело нарахування надбавки дітям війни відповідно до статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» в розмірі 30 % мінімальної пенсії за період з 01.04.2011 по 22.07.2011 з врахуванням виплачених сум. Доплата до пенсії в розмірі 665,52 грн. включена в додаткові відомості на липень 2015 року та виплата буде проведена при надходженні фінансування (а.с. 27).

У зв'язку з невиконанням виконавчого листа Луцьким об'єднаним управлінням ПФУ, 30.06.2017 старший державний виконавець ВПВР УДВС ГТУЮ у Волинській області Гриценя Г.Г. винесла постанову про стягнення з боржника витрат виконавчого провадження в розмірі 120,00 грн., якою стягнуто з боржника Управлінню Пенсійного фонду України в м. Луцьку Волинської області витрати виконавчого провадження в сумі 120,00 грн., а саме: витрати за користування АСВП - 51,00 грн., обкладинка виконавчого провадження - 0,22 грн., друк (копіювання) документів виконавчого провадження - 5,50 грн., надсилання документів виконавчого провадження - 63,28, грн. (а.с. 11-12).

30.06.2017 старший державний виконавець ВПВР УДВС ГТУЮ у Волинській області Гриценя Г.Г. винесла постанову про повернення виконавчого документа стягувачу № 53446835, оскільки проведення державним виконавцем інших виконавчих дій стосовно боржника є неможливим у зв'язку з наявною встановленою законом забороною щодо звернення стягнення на майно чи кошти боржника. Витрати виконавчого провадження в сумі 120,00 грн. не стягнуто (а.с. 5).

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.

Відповідно до частини першої - другої статті 63 Закону № 1404-VIII за рішеннями, за якими боржник зобов'язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостою статті 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником. Якщо рішення підлягає негайному виконанню, виконавець перевіряє виконання рішення не пізніш як на третій робочий день після відкриття виконавчого провадження.

Відповідно до пункту 9 частини першої статті 37 Закону № 1404-VIII виконавчий документ повертається стягувачу, якщо законом встановлено заборону щодо звернення стягнення на майно чи кошти боржника, якщо в нього відсутнє інше майно чи кошти, на які можливо звернути стягнення, а також щодо проведення інших виконавчих дій стосовно боржника, що виключає можливість виконання відповідного рішення.

Як передбачено частиною першою статті 42 Закону від 02.06.2016 № 1404-VIII, кошти виконавчого провадження складаються з: 1) виконавчого збору, стягнутого з боржника в порядку, встановленому статтею 27 цього Закону, або основної винагороди приватного виконавця; 2) авансового внеску стягувача; 3) стягнутих з боржника коштів на витрати виконавчого провадження.

За приписами частини другої статті 42 Закону від 02.06.2016 № 1404-VIII витрати органів державної виконавчої служби та приватного виконавця, пов'язані з організацією та проведенням виконавчих дій щодо забезпечення примусового виконання рішень, є витратами виконавчого провадження.

Частиною четвертою статті 42 цього ж Закону визначено, що на стадії розподілу стягнутих з боржника грошових сум згідно з вимогами цього Закону або у випадку повернення виконавчого документа стягувачу чи закінчення виконавчого провадження у разі необхідності примусового стягнення з боржника витрат виконавчого провадження виконавцем виноситься постанова про їх стягнення.

Згідно із пунктом 2 розділу VІ Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 № 512/5 (у редакції наказу Міністерства юстиції України від 29.09.2016 № 2832/5), зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 30.09.2016 за № 1302/29432, витрати виконавчого провадження стягуються з боржника на підставі постанови виконавця про їх стягнення, у якій зазначаються види та суми витрат виконавчого провадження. Постанова про стягнення витрат виконавчого провадження надсилається сторонам виконавчого провадження не пізніше наступного робочого дня після її винесення. Постанова про стягнення витрат виконавчого провадження виноситься на стадії розподілу стягнутих з боржника грошових сум згідно з вимогами цього Закону або у випадку повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених пунктами 1 - 4, 6, 7 і 9 частини першої статті 37 Закону, закінчення виконавчого провадження з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 4, 6, 7, 9, 11, 14 і 15 частини першої статті 39 Закону. У разі якщо при закінченні виконавчого провадження або поверненні виконавчого документа витрати виконавчого провадження не були стягнуті, постанова про стягнення витрат виконавчого провадження виділяється в окреме провадження і підлягає виконанню в порядку, встановленому Законом. Державний виконавець зобов'язаний відкрити виконавче провадження за постановою про стягнення витрат виконавчого провадження, виділеною в окреме провадження, не пізніше наступного робочого дня після закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа. Розмір та види витрат виконавчого провадження встановлюються Міністерством юстиції України.

Системний аналіз вказаних нормативно-правових актів дає підстави суду дійти висновку про те, що витратами виконавчого провадження, що підлягають стягненню з боржника, є лише ті витрати, які органи державної виконавчої служби понесли у зв'язку з організацією та проведенням виконавчих дій щодо забезпечення саме примусового виконання рішення після відкриття виконавчого провадження.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем проведено нарахування підвищення до пенсії дитині війни ОСОБА_4 відповідно до виконавчого документу від 17.02.2015, що підтверджується розпорядженням від 11.06.2015 № 130236 (а.с. 7). Тобто, нарахування підвищення до пенсії проведено до відкриття виконавчого провадження.

Водночас виплата нарахованої доплати до пенсії на виконання рішення суду у розмірі 665,52 грн. включена в додаткові відомості на липень 2015 року та виплата буде проведена при надходженні фінансування, про що свідчить лист Луцького об'єднаного управління ПФУ від 13.03.2017 № 3883/02-15 (а.с.27).

Отже, судом встановлено, що позивачем фактично виконано рішення суду до відкриття виконавчого провадження лише в частині проведення нарахування надбавки до пенсії дитині війни ОСОБА_4, а в частині виплати не виконане і на час розгляду справи.

Таким чином, під час примусового виконання виконавчого листа від 2а-9503/11/0308, виданого Луцьким міськрайонним судом Волинської області 17.02.2015, відповідачем були понесені витрати виконавчого провадження, які повинні бути стягнуті на підставі статті 42 Закону № 1404-VIII, згідно з постановою відповідача про стягнення з боржника витрат виконавчого провадження від 30.06.2017 у виконавчому провадженні № 53446835.

З врахуванням вищевикладеного, суд дійшов висновку, що постанова про стягнення з боржника витрат виконавчого провадження від 30.06.2017 №53446835 винесена у відповідності до вимог Закону № 1404-VIII.

Щодо твердження представника позивача про те, що рішення суду про стягнення коштів, боржником за яким є державний орган, здійснюється органами державної казначейської служби відповідно до Порядку погашення заборгованості за рішеннями суду, виконання яких гарантується державою, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.09.2014 № 404 (далі - Порядок № 404), то суд його до уваги не приймає, з огляду на таке.

Відповідно до абзацу 8 пункту 2 Порядку № 440 рішеннями, які виконуються згідно цього Порядку визначено виконавчі документи за рішеннями суду про стягнення коштів або рішення суду, що набрали законної сили, боржниками за якими є визначені частиною першою статті 2 Закону України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень" суб'єкти, які видані або ухвалені до 1 січня 2013 року.

Як вбачається з матеріалів справи, постанова Луцького міськрайонного суду Волинської області від 30.05.2013, яким зобов'язано Управління Пенсійного фонду України в м. Луцьку Волинської області виплатити на користь ОСОБА_4 підвищення до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком відповідно до статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» з урахуванням абзацу 1 частини першої статті 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та виплачених сум за період з 01.04.2011 по 22.07.2011 включно, набрала законної сили 06.06.2013, а тому таке рішення не підлягає виконанню відповідно до Порядку № 404, а виконується органами державної виконавчої служби.

Таким чином, діючим законодавством не передбачено виконання рішень суду за рахунок коштів, передбачених бюджетною програмою, ухвалених після 01.01.2013.

Водночас, як передбачено статтею 7 Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» виконання рішень суду про зобов'язання вчинити певні дії щодо майна, боржником за якими є, в тому числі державний орган здійснюється в порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження".

Протилежного судом не встановлено.

Частинами 1 та 2 статті 71 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

На думку суду, відповідач довів правомірність своїх дій щодо винесення постанови про стягнення з боржника витрат виконавчого провадження № 53446835, виданої 30.06.2017 у розмірі 120,00 грн.

З врахуванням наведеного, суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача є необґрунтованими та безпідставними, в зв'язку з чим у задоволенні адміністративного позову необхідно відмовити повністю.

Керуючись статтями 158, 160 ч.3, 162, 163, 186 КАС України, на підставі Закону України «Про виконавче провадження», суд

ПОСТАНОВИВ:

В задоволенні позову Луцького об'єднаного управління Пенсійного фонду України Волинської області до Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Волинській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача ОСОБА_4 про визнання дій неправомірними та скасування постанови відмовити повністю.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 186 КАС України. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Львівського апеляційного адміністративного суду через Волинський окружний адміністративний суд. Апеляційна скарга на постанову подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови, яка буде складена в повному обсязі до 13 листопада 2017 року. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Львівського апеляційного адміністративного суду.

Головуючий Р.С. Денисюк