Ухвала суду № 70183513, 03.11.2017, Апеляційний суд Тернопільської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 листопада 2017 р. колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Тернопільської області в складі:

головуючого - Щавурської Н.Б.

суддів - Ходоровський М. В., Загорський О. О.,

при секретарі - Панькевич Т.І.

з участю сторін - позивача ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Тернополі цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Гусятинського районного суду Тернопільської області від 14 вересня 2017 року в справі за позовом ОСОБА_1 до Печерського районного суду м.Києва, Державної казначейської служби України про зобов'язання вчинити дії та стягнення моральної шкоди,

ВСТАНОВИЛА:

ОСОБА_1 звернувся з позовом до Печерського районного суду м.Києва, Державної казначейської служби України про зобов'язання суду призначити до розгляду його скаргу на бездіяльність Генеральної прокуратури України щодо внесення відповідних відомостей до ЄДРДР та про стягнення з державного бюджету України в його користь моральної (немайнової) шкоди в розмірі 13 копійок.

Ухвалою Гусятинського районного суду Тернопільської області від 14 вересня 2017 року відкрито провадження у вищевказаній цивільній справі в частині позовних вимог про стягнення моральної шкоди. В частині позову ОСОБА_1 до Печерського районного суду м.Києва, Державної казначейської служби України про зобов'язання вчинити дії - у відкритті провадження відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати ухвалу суду, вважаючи її незаконною, а справу направити до суду першої інстанції для розгляду по суті в повному обсязі.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги посилається на те, що суд не звернув уваги на предмет пред'явленого ним позову, яким є бездіяльність відповідальних осіб суду з моменту поступлення його скарги та передачі справи під розписку визначеному слідчому-судді та безпідставно відмовив йому у відкритті провадження в даній справі. При цьому, не було враховано Рішення Конституційного Суду України від 23.05.2001 року в справі № 1-17/2001, яке дає йому право оскарження в судовому порядку (передбаченому главою 31-А ЦПК України) актів, дій або бездіяльності посадових осіб судової влади.

Також, звертає увагу на те, що при вирішенні питання про відкриття провадженні у справі в частині вимог про стягнення моральної шкоди судом незаконно залучено до участі в справі відповідача Печерський районний суд м.Києва, в той час як в цій частині позов було пред'явлено лише до держави.

Крім цього, судом не взято до уваги зауваження, викладені в ухвалі апеляційного суду Тернопільської області, якою попередньо було скасовано аналогічну ухвалу про відкриття провадження в даній справі.

У судовому засіданні позивач ОСОБА_1 апеляційну скаргу підтримав, зіславшись на доводи, викладені в ній.

Будучи належним чином повідомленими про час і місце розгляду справи, представники відповідачів у судове засідання не з'явилися, що у відповідності до ч.2 ст.305 ЦПК України не перешкоджає апеляційному розгляду справи.

Заслухавши пояснення позивача ОСОБА_1, перевіривши законність ухвали суду в межах доводів апеляційної скарги та вимог заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга до задоволення не підлягає, виходячи з наступного.

Відмовляючи ОСОБА_1 у відкритті провадження в частині позовних вимог до Печерського районного суду м.Києва про зобов'язання вчинити дії, суд виходив з того, що даний позов не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, як таким, що відповідає вимогам закону.

Судом встановлено, що обґрунтовуючи своє звернення з даним позовом до суду, позивач посилався на те, що 29.05.2017 року до Печерського районного суду м.Києва поступила його скарга на бездіяльність Генеральної прокуратури України щодо внесення відомостей до ЄДРДР за його заявою про злочин. У порушення вимог ст.304 КПК України, що передбачає строки розгляду скарги протягом 72 годин, така станом на день звернення з даним позовом не лише не розглянута, але й не призначена до розгляду. В зв'язку з цим, просив зобов'язати Печерський райсуд м.Києва призначити до розгляду його скаргу на бездіяльність прокуратури та стягнути з державного бюджету України заподіяну йому Печерським райсудом моральну шкоду в сумі 13 коп., пов'язану з моральними стражданнями, яких він зазнав у зв'язку з позбавленням права на справедливий суд в розумні строки, втратою нормальних життєвих зв'язків, що потребує від нього додаткових зусиль для організації життя, хід якого повністю порушений через необхідність звертатись до суду.

Як роз'яснив Верховний Суд України у п.10 своєї постанови від 13.06.2007 року № 8 "Про незалежність судової влади", виключне право перевірки законності та обгрунтованості судових рішень має відповідний суд згідно з процесуальним законодавством. Оскарження у будь-який спосіб судових рішень, діяльності судів і суддів щодо розгляду та вирішення справи поза передбаченим процесуальним законом порядком у справі не допускається і суди повинні відмовляти у прийняття позовів та заяв з таким предметом.

Крім цього, у постанові Пленуму Верховного Суду України від 12.06.2009 року № 6 "Про деякі питання, що виникають у судовій практиці при прийнятті до провадження адміністративних судів та розгляді ними адміністративних позовів до судів і суддів" судам роз'яснено, що у розумінні положень ч.1 ст.2, п.п.1, 7 і 9 ст.3, ст.17, ч.3 ст.50 Кодексу адміністративного судочинства України суди та судді, при розгляді ними цивільних, господарських кримінальних, адміністративних справ та справ про адміністративні правопорушення не є суб'єктами владних повноважень, які здійснюють владні управлінські функції, і не можуть бути відповідачами у справах про оскарження їх рішень, дій чи бездіяльності, вчинених у зв'язку з розглядом судових справ.

Вказані роз'яснення повністю узгоджуються з положеннями ст.ст.62, 126, 129 Конституції України, відповідно до яких матеріальна та моральна шкода, заподіяна при здійсненні правосуддя, відшкодовується державою лише безпідставно засудженій особі в разі скасування вироку, як неправосудного; судді при здійсненні правосуддя незалежні та підкоряються лише закону, вплив на них у будь-який спосіб забороняється, а однією з основних засад судочинства є забезпечення апеляційного та касаційного оскарження рішення суду, крім випадків, встановлених законом.

Зазначеними положеннями Конституції України визначено, що рішення суду і відповідно до цього дії або бездіяльність судів у питаннях здійснення правосуддя, пов'язаних з підготовкою, розглядом справ у судових інстанціях тощо, можуть оскаржуватися у порядку, передбаченому процесуальними законами, а не шляхом оскарження їх дій (чи відшкодування моральної шкоди одночасно з оскарженням таких дій) до іншого суду, оскільки це порушуватиме принцип незалежності суддів і заборону втручання у вирішення справи належним судом.

Отже, законність процесуальних актів і дій (бездіяльності) суддів, вчинених при розгляді конкретної справи, не може перевірятися за межами передбаченого законом процесуального контролю.

Аналогічну позицію висловлено у пункті 57 Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів, де зазначено, що зміст конкретних судових рішень контролюється, насамперед, за допомогою процедур апеляції або перегляду рішень у національних судах та за допомогою права на звернення до Європейського суду з прав людини.

У Висновку № 3 (2002) Консультативної ради європейських суддів зазначено, що судові помилки щодо юрисдикції чи процедури судового розгляду, у визначенні чи застосуванні закону, здійсненні оцінки свідчень повинні вирішуватися за допомогою апеляції; інші суддівські порушення, які неможливо виправити в такий спосіб (наприклад надмірне затримання вирішення справи), повинні вирішуватися щонайбільше поданням позову незадоволеної сторони проти держави.

У зв'язку з тим, що розгляд судом позовних вимог незалежно від їх викладення та змісту, предметом яких є по суті оскарження процесуальних дій судді (суду), пов'язаних з розглядом справи, нормами ЦПК України чи іншими законами України не передбачено, у відкритті провадження в такій справі слід відмовити на підставі п.1 ч.2 ст.122 ЦПК України, а у разі відкриття провадження - закрити на підставі п.1 ч.1 ст.205 ЦПК України.

У відповідності до п.1 ч.1 ст.312 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає ухвалу без змін, якщо судом першої інстанції постановлено ухвалу з додержання вимог закону.

З урахуванням того, що оскаржувану ухвалу постановлено з дотриманням вимог закону, така, з підстав наведених в апеляційній скарзі, скасуванню не підлягає.

При цьому доводи апеляційної скарги позивача в частині неврахування судом предмета пред'явленого ним позову, яким є бездіяльність відповідальних осіб суду з моменту поступлення його скарги та передачі справи під розписку визначеному слідчому-судді та неврахування відповідного Рішення Конституційного Суду України від 23.05.2001 року в справі № 1-17/2001, яке дає йому право оскарження в судовому порядку (передбаченому главою 31-А ЦПК України) актів, дій або бездіяльності посадових осіб судової влади колегія суддів вважає безпідставними, оскільки вказані доводи спростовуються змістом позовних вимог ОСОБА_1, в яких він просив зобов'язати Печерський районний суд м.Києва призначити до розгляду його скаргу на бездіяльність Генеральної прокуратури України, а позовні вимоги в частині стягнення моральної шкоди пов'язував саме з діями суду щодо непризначення скарги до розгляду й жодним словом у позовній заяві не згадував які конкретно дії суду він оскаржує з моменту поступлення його скарги і до моменту передачі такої слідчому-судді. Разом з тим, окрім слідчого-судді, якому така скарга передається для розгляду в порядку передбаченому законом, жодна з відповідальних осіб суду з моменту поступлення скарги не наділена повноваженнями щодо призначення справи до розгляду.

Що стосується Рішення Конституційного Суду України від 23.05.2001 року в справі № 1-17/2001, то дане рішення, на думку колегії суддів, дає право оскарження позивачу в судовому порядку таких дій або бездіяльності посадових осіб судової влади, які не пов'язані зі здійсненням правосуддя, відправленням судочинства, що має на меті прийняття акту органом судової влади, тобто дій, що належать до сфери управлінської діяльності (на підставі вимог ч.6 ст.1176 ЦК України) й про оскарження яких ОСОБА_1 у даному позові не звертався, тому суд, відмовляючи позивачу у відкритті провадження підставно не врахував вищезгадане Рішення.

Не погоджується колегія суддів і з доводами апеляційної скарги в частині наявності підстав для скасування оскаржуваної ухвали з урахуванням зазначення судом при вирішенні питання про відкриття провадженні у справі в частині вимог про стягнення моральної шкоди в якості відповідача Печерського районного суду м.Києва, в той час як в цій частині позов було пред'явлено лише до держави, оскільки помилкове зазначення такого відповідача може бути усунено шляхом виправлення описки за ініціативою суду чи за заявою сторони.

Необґрунтованими, на думку колегії, суддів є й доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 в частині наявності підстав для скасування ухвали суду першої інстанції з посиланням на те, що судом не взято до уваги зауважень, викладених в ухвалі апеляційного суду Тернопільської області, оскільки підставою для скасування апеляційним судом 17.08.2017 року аналогічної ухвали Гусятинського районного суду від 30.06.2017 року про відмову у відкритті провадження в даній справі було невиконання судом обов'язку в частині належної мотивації прийнятого рішення, а не незаконність такого рішення в принципі, як помилково вважає позивач.

Керуючись ст.ст.307 ч.2 п.1; 312 ч.1 п.1; 313 ч.1, 314 ч.1 п.4; 315 ч.ч.1, 2; 317 ч.1, 319 ч.1, 324 ч.1 п.1, 325 ч.1 Цивільного процесуального кодексу України, колегія суддів

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - відхилити.

Ухвалу Гусятинського районного суду від 14 вересня 2017 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий - підпис

Судді - два підписи

З оригіналом згідно: