Ухвала суду № 70175596, 31.10.2017, Апеляційний суд Одеської області

Номер провадження: 22-ц/785/6013/17

Номер справи місцевого суду: 520/9585/16-ц

Головуючий у першій інстанції Луняченко В. О.

Доповідач Громік Р. Д.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31.10.2017 року м. Одеса

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області в складі:

головуючого - Громіка Р.Д.,

суддів - Черевка П.М., Драгомерецького М.М.,

за участю секретаря - Фабіжевської Т.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у м. Одеса на рішення Київського районного суду м. Одеси від 22 березня 2017 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_3 до Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у м. Одеса за участю третьої особи ОСОБА_4, діючої в інтересах ОСОБА_5 про визнання особи такою, що перебувала на утриманні та зобов'язання виплатити одноразову допомогу особі, що перебуває на утриманні та одноразової допомоги на сім'ю, -

встановила:

11.08.16 року позивач ОСОБА_3 звернулась до суду з позовом про визнання її особою, що перебувала на утриманні та зобов'язання відповідача виплатити їй одноразової допомоги як особі, що перебуває на утриманні, та одноразової допомоги на сім'ю, в якому просить визнати її особою, яка перебувала на утриманні ОСОБА_6, який помер внаслідок нещасного випадку, під час виконання трудових обов'язків; зобов'язати Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Одесі здійснити їй виплату одноразової допомоги як особі, що перебувала на утриманні в сумі, що дорівнює 20 розмірам прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на день настання права на страхову виплату та одноразової допомоги на сім'ю в сумі, що дорівнює 100 розмірам прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на день настання права на страхову виплату.

До судового засідання представник позивача - ОСОБА_7, діюча на підставі довіреності, надала заяву, в якій підтримує позовні вимоги, просить їх задовольнити та розглядати справу за їх відсутністю.

Представники відповідача Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Одесі, в судове засідання не з'явились вдруге, повідомлялись належним чином, причини неявки суду невідомі. В матеріалах справи містяться письмові заперечення проти позову, в якому представник відповідача - ОСОБА_8, вважає позов необґрунтованим та незаконним,у зв'язку з чим у задоволенні позову просить відмовити.

Третя особа ОСОБА_4, що діє в інтересах неповнолітньої ОСОБА_5, до судового засідання надала заяву, в якій підтримує позовні вимоги в повному обсязі, не заперечує проти їх задоволення та просить справу розглядати за її відсутністю.

Рішенням Київського районного суду м. Одеси від 22 березня 2017 року позовні вимоги задоволено частково. Зобов'язано Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Одесі здійснити виплату одноразової допомоги ОСОБА_9 як члену сім'ї ОСОБА_6, померлого ІНФОРМАЦІЯ_3 року в сумі, що дорівнює 100 розмірам прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на день настання права на страхування. В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Не погодившись з вказаним рішенням Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у м. Одеса звернулись до суду апеляційної інстанції з апеляційною скаргою, в якій ставиться питання про скасування оскаржуваного рішення та ухвалення нового рішення, яким у задоволені позову відмовити, посилаючись при цьому на порушення норм матеріального та процесуального права.

Вивчивши матеріали справи, заслухавши суддю-доповідача, доводи апеляційної скарги та перевіривши законність і обґрунтованість рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, судова колегія вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає у зв'язку з тим, що районний суд повно і всебічно дослідив і оцінив обставини по справі, надані сторонами докази згідно ст.ст. 10, 60, 212 ЦПК України, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин та застосував необхідні норми матеріального права.

Згідно ч. 1 статті 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Судом першої інстанції правильно були встановлені наступні обставини.

ІНФОРМАЦІЯ_3 року о 18 годині 20 хвилин в м. Одесі по вул. Преображенській, на проїжджій частині між будівлею магазину «Фокстрот», який розташований по вул. Пантелеймонівській, 88/1 та пров. Книжний, стався нещасний випадок, внаслідок якого, під час виконання трудових обов'язків, загинув інкасатор-водій відділу інкасації грошей та перевезення валютних цінностей Одеської обласної дирекції Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» ОСОБА_6, смерть останнього сталася внаслідок вогнепального картечного проникаючого поранення. Зазначені обставини підтверджуються актом №1 про нещасний випадок, пов'язаний з виробництвом від 30.05.2016 року (форма Н-1) та актом проведення спеціального розслідування нещасного випадку від 30.05.2016 року (форма Н-5) .

Після загибелі ОСОБА_6, його матір - ОСОБА_3, звернулась до Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Одесі із заявою про виплату одноразової допомоги як особі, що перебувала на утриманні, та одноразової допомоги на сім'ю. Листом від 14.07.2016 року №05/2841 ОСОБА_3 повідомлено, щодо необхідності надання підтвердження перебування ОСОБА_3 на утриманні у загиблого ОСОБА_6

Також до Фонду із заявою про виплату одноразової допомоги як особі, що перебувала на утриманні, та одноразової допомоги на сім'ю звернулась ї його колишня дружина ОСОБА_4 Листом від 14.07.2016 року №05/2840 останню повідомлено про звернення матері загиблого з аналогічною заявою та роз'яснено, що Фонд не має повноважень самостійно визначати з ким загиблий проживав однією сім'єю на момент смерті ІНФОРМАЦІЯ_3 року.

ОСОБА_6 з 30.04.1999 року перебував у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_4. Шлюб розірваний рішенням Київського районного суду м. Одеси від 23.09.2015 року. За час перебування у шлюбі у подружжя народилась дочка ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1.

За життя ОСОБА_6 матеріально підтримував свою матір ОСОБА_3, а після розлучення проживав разом з матір'ю та вів спільне господарство. Факт проживання матері ОСОБА_3 разом зі своїм сином ОСОБА_6, по день його смерті ІНФОРМАЦІЯ_3 року за адресою АДРЕСА_1 підтверджено довідкою №2043 від 01.08.16 року ( а.с.20) . Також відповідно до довідки №2042 від 01.08.2016 року ( а.с 21) за даною адресою також проживає дочка померлого ІНФОРМАЦІЯ_3 року ОСОБА_6, ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2.

ОСОБА_3 є пенсіонером, перебуває на обліку в Головному управлінні ПФУ в Одеській області та отримує пенсії за віком і по причині втрати годувальника у щомісячному розмірі 2524,48 грн. , про що свідчить довідка №1196 від 11.10.16 року. Судом встановлено, що середньомісячна заробітна плата ОСОБА_6 до настання страхового випадку становила 4813,48 грн ( а/с 43).

Як вбачається з Акту проведення спеціального розслідування нещасного випадку, що стався ІНФОРМАЦІЯ_3 року о 18.20 годин у Одеській обласній дирекції Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» від 30.05.16 року до членів сім'ї, які перебувають на утриманні загиблого відноситься донька ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, що є неповнолітньою та непрацездатною особою. Також суд звертає увагу на той факт, що ОСОБА_5 зареєстрована за адресою де проживав загиблий ОСОБА_6: АДРЕСА_1

Відповідно до п. 20 Пленуму Верховного Суду України № 6 від 27.03.1992 року « Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди», при вирішенні позовів про відшкодування шкоди, заподіяної втратою годувальника, слід мати на увазі, що при наявності підстав, передбачених статтями 456, 457, 461 і Законом № 1105-XIV: право на відшкодування такої шкоди мають непрацездатні особи, які перебували на утриманні померлого, незалежно від родинних зв'язків, або мали на день його смерті право на одержання від нього утримання. Зокрема, у разі смерті потерпілого, який був застрахований, право на одержання страхових виплат на підставі Закону N 1105- XIV мають: жінки, які досягли 55 років, і чоловіки - 60 років, якщо вони не працюють; дружина (чоловік) або один із батьків померлого чи інший член сім'ї, якщо він не працює і доглядає дітей, братів, сестер, онуків померлого, які не досягли восьмирічного віку. Непрацездатні члени сім'ї загиблого, які мали самостійний заробіток або одержували пенсію на час його смерті, можуть бути визнані утриманцями потерпілого, якщо частка заробітку останнього, що припадала на кожного з них, була основним і постійним джерелом їх існування. Розмір відшкодування у зв'язку з втратою годувальника у цих випадках визначається з його заробітку без врахування заробітку або пенсії, що одержували зазначені особи.

Страхувальник від нещасних випадків зобов'язаний у встановленому законодавством порядку своєчасно та в повному обсязі відшкодовувати шкоду, заподіяну працівникові внаслідок ушкодження його здоров'я або в разі його смерті, виплачуючи йому або особам, які перебували на його утриманні. Страховими виплатами є грошові суми, які згідно із статтею 21 цього Закону Фонд соціального страхування від нещасних випадків виплачує застрахованому чи особам, які мають на це право, у разі настання страхового випадку. Зазначені грошові суми складаються із страхової виплати в установлених випадках одноразової допомоги потерпілому (членам його сім'ї та особам, які перебували на утриманні померлого) та щомісячної страхової виплати пенсії у зв'язку з втратою годувальника. У разі смерті потерпілого внаслідок нещасного випадку або професійного захворювання розмір одноразової допомоги його сім'ї повинен бути не меншим за п'ятирічну заробітну плату потерпілого і, крім того, не меншим за однорічний заробіток потерпілого на кожну особу, яка перебувала на його утриманні, а також на його дитину, яка народилася протягом не більш як десятимісячного строку після смерті потерпілого.

Відповідно до ст. 33 Закону ... у разі смерті потерпілого право на одержання щомісячних страхових виплат (пенсій згідно з підпунктом "д" пункту 1 частини першої статті 21 цього Закону) мають непрацездатні особи, які перебували на утриманні померлого або мали на день його смерті право на одержання від нього утримання, а також дитина померлого, яка народилася протягом не більш як десятимісячного строку після його смерті. Такими непрацездатними особами є: жінки, які досягли 55 років, і чоловіки, які досягли 60 років, якщо вони не працюють; непрацездатні особи, які не перебували на утриманні померлого, але мають на це право. Право на одержання страхових виплат у разі смерті потерпілого мають також дружина (чоловік) або один з батьків померлого чи інший член сім'ї, якщо він не працює та доглядає дітей, братів, сестер або онуків потерпілого, які не досягли 8-річного віку. Пенсія у разі смерті годувальника призначається і виплачується згідно із законодавством.

Стаття 21, 28, ч. 7 34 Закону ... передбачають, що у разі настання страхового випадку Фонд соціального страхування від нещасних випадків зобов'язаний у встановленому законодавством порядку своєчасно та в повному обсязі відшкодовувати шкоду, заподіяну працівникові внаслідок ушкодження його здоров'я або в разі його смерті, виплачуючи йому або особам, які перебували на його утриманні.

Згідно постанови Пленуму Верховного суду України від 27.03.1992 року № 6 (підпункт г п. 20) визначено, що «непрацездатні члени сім'ї загиблого, які мали самостійний заробіток або одержували пенсію на час його смерті, можуть бути визнані утриманцями потерпілого, якщо частка заробітку останнього, що припадала на кожного з них, була основним і постійним джерелом їх існування, тобто ця частка повинна бути вищою, ніж їх самостійний заробіток або пенсія, тому що тільки тоді вона складе основне та постійне джерело існування».

З урахуванням викладеного, суд першої інстанції прийшов до правильного висновку, що позивачка на час смерті ОСОБА_6 проживала з ним однією сім'єю, однак не була на утриманні свого сина ОСОБА_11, з урахуванням розміру її пенсії та розміру доходів сина.

Виходячи з наведеного колегія суддів вважає, що суд першої інстанції, виконавши всі вимоги цивільно-процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з діючими нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин та дійшов правильного висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Відповідно до ст. ст. 10, 60 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Апелянт не довів обставини, на які посилався як на підставу своєї апеляційної скарги.

Твердження апелянта в апеляційній скарзі про те, що рішення суду першої інстанції не відповідає вимогам закону, є неспроможними.

Наведені в апеляційній скарзі доводи не спростовують наведені вище висновки суду першої інстанції і не містять підстав для висновків про порушення або неправильне застосування судом норм права, які привели до неправильного вирішення справи.

Тому, на думку колегії суддів, справа розглянута по суті правильно, законних підстав для скасування чи зміни рішення суду першої інстанції немає.

Керуючись ст. ст. 303-304, 307 ч.1 п.1, 308, 313, 315, 317, 319, 324-325 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області,

ухвалила:

Апеляційну скаргу Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у м. Одеса відхилити.

Рішення Київського районного суду м. Одеси від 22 березня 2017 року залишити без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції може бути оскаржена в касаційному порядку до касаційного суду протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Головуючий Р.Д. Громік

Судді М.М. Драгомерецький

П.М. Черевко