Ухвала суду № 70174463, 13.11.2017, Київський районний суд м. Одеси

_______________________

Справа № 520/7128/16-ц

Провадження № 2/520/2464/17

УХВАЛА

13.11.2017 року

Київський районний суд м. Одеси в складі:

головуючого - судді Калініченко Л.В.

за участю секретаря Єгорової Н.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі цивільну справу за позовом

ОСОБА_1

до ОСОБА_2,

Публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України»

в особі філії - Одеське обласне управління

Публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України»

про визнання договору застави недійсним,

ВСТАНОВИВ:

17.06.2016 року до Київського районного суду міста Одеси надійшла позовна заява ОСОБА_1 до ОСОБА_2 та Публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» в особі філії - Одеське обласне управління Публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» про визнання договору застави недійсним, в якій позивач просить суд визнати недійсним договір застави грошей на депозиті №3, укладений між ОСОБА_2 та Публічним акціонерним товариством «Державний ощадний банк України» в особі філії - Одеське обласне управління «Ощадбанк» 28.02.2014 року.

Відповідно до автоматизованої системи документообігу цивільну справу було розподілено судді ОСОБА_5.

Ухвалою судді Київського районного суду міста Одеси від 21.06.2016 року відкрито провадження по цивільній справі на підставі позовної заяви ОСОБА_1 до ОСОБА_2 та Публічного акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" про визнання договору застави недійсним та призначено судове засідання.

Ухвалою Київського районного суду міста Одеси від 21.06.2016 року задоволено заяву представника позивача про застосування заходів забезпечення позову, накладено арешт на належні ОСОБА_2 грошові кошти в розмірі 700000,00 доларів США, розміщені на вкладних (депозитних) рахунках в АТ «Ощадбанк», зокрема: 250000,00 доларів США на вкладному (депозитному) рахунку НОМЕР_1 в АТ «Ощадбанк» відповідно до Договору №34930415 на вклад «Депозитний» на ім'я фізичної особи ОСОБА_2 від 17.12.2013 року; 250000,00 доларів США на вкладному (депозитному) рахунку НОМЕР_2 в АТ «Ощадбанк» відповідно до Договору №34930615 на вклад «Депозитний» на ім'я фізичної особи ОСОБА_2 від 17.12.2013 року; 200000,00 доларів США на вкладному (депозитному) рахунку НОМЕР_3 в АТ «Ощадбанк» відповідно до Договору №34973015 від 19.12.2013 року. Заборонено Публічному акціонерному товариству «Державний ощадний банк України» в особі філії - Одеське обласне управління Публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» вчиняти будь-які дії, спрямовані на списання грошових коштів, розміщених на вкладних (депозитних) рахунках ОСОБА_2 в АТ «Ощадбанк» НОМЕР_1, НОМЕР_2 та НОМЕР_3.

Представник відповідача Публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» будучи незгодним з ухвалою судді Київського районного суду міста Одеси від 21.06.2016 року про відкриття провадження по справі та з ухвалою Київського районного суду міста Одеси від 21.06.2016 року про забезпечення позову, надав до суду апеляційні скарги на вказані ухвали.

Ухвалами апеляційного суду Одеської області від 02.03.2017 року апеляційні скарги представника Публічного акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" відхилені. Ухвали Київського районного суду міста Одеси від 21.06.2016 року про відкриття провадження по справі та про забезпечення позову залишені без змін.

03.04.2017 року до Київського районного суду міста Одеси цивільна справа №520/7128/16-ц була повернута до Київського районного суду міста Одеси з апеляційної інстанції.

Згідно з розпорядженням Київського районного суду міста Одеси за №151 від 03.04.2017 року, відповідно до п.2.3.52 Положення про автоматизовану систему документообігу суду, у зв'язку з закінченням терміну повноважень судді ОСОБА_5., з метою недопущення порушення строків розгляду справи, справу було передано до повторного автоматичного розподілу судової справи.

Відповідно до автоматизованої системи документообігу вказану цивільну справу було перерозподілено судді Калініченко Л.В.

Ухвалою судді Київського районного суду міста Одеси від 04.04.2017 року цивільну справу №520/7128/16-ц за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 та Публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» про визнання договору застави недійсним - прийнято до свого провадження та призначено по справі дату, час та місце попереднього судового засідання на 15 травня 2017 року о 14 годині 00 хвилин.

В попередньому судовому засіданні 15.05.2017 року судом було розглянуто заяву представника відповідача - Публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» в особі філії - Одеське обласне управління Публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» про скасування заходів забезпечення позову, за наслідком розгляду якої постановлено ухвалу про задоволення заяви.

Скасовано частково заходи забезпечення позову, вжиті ухвалою Київського районного суду міста Одеси від 21.06.2016 року по цивільній справі №520/7128/16-ц за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 та Публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» в особі філії - Одеське обласне управління Публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» про визнання договору застави недійсним, шляхом:

- скасування арешту з належних ОСОБА_2 грошових коштів, розміщених на вкладних (депозитних) рахунках в АТ «Ощадбанк», а саме - 250000,00 доларів США на вкладному (депозитному) рахунку НОМЕР_1 в АТ «Ощадбанк» відповідно до Договору №34930415 на вклад «Депозитний» на ім'я фізичної особи ОСОБА_2 від 17.12.2013 року;

- скасування арешту з належних ОСОБА_2 грошових коштів, розміщених на вкладних (депозитних) рахунках в АТ «Ощадбанк», а саме - 250000,00 доларів США на вкладному (депозитному) рахунку НОМЕР_2 в АТ «Ощадбанк» відповідно до Договору №34930615 на вклад «Депозитний» на ім'я фізичної особи ОСОБА_2 від 17.12.2013 року;

- скасування заборони Публічному акціонерному товариству «Державний ощадний банк України» в особі філії - Одеське обласне управління Публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» вчиняти будь-які дії, спрямовані на списання грошових коштів, розміщених на вкладних (депозитних) рахунках ОСОБА_2 в АТ «Ощадбанк» НОМЕР_1, НОМЕР_2.

В подальшому вказана ухвала суду від 15.05.2017 року, була залишена без змін ухвалою апеляційного суду Одеської області від 02 серпня 2017 року.

Також 15.05.2017 року судом було ухвалено закінчити проведення попереднього судового засідання та призначено справу до розгляду у відкритому судовому засіданні на 22 червня 2017 року о 14 годині 30 хвилин.

22.06.2017 року до суду надійшла заява представника позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_4 про уточнення підстав позову, в якій позивач просить суд визнати недійсним договір застави грошей на депозиті №3, укладений між ОСОБА_2 та Публічним акціонерним товариством «Державний ощадний банк України» в особі філії - Одеське обласне управління «Ощадбанк» 28.02.2014 року.

Відповідно до ч.2 ст. 31 ЦПК України, крім прав та обов'язків, визначених у статті 27 цього Кодексу, позивач має право протягом усього часу розгляду справи збільшити або зменшити розмір позовних вимог, відмовитися від позову, а відповідач має право визнати позов повністю або частково. До початку розгляду судом справи по суті позивач має право шляхом подання письмової заяви змінити предмет або підставу позову, а відповідач - пред'явити зустрічний позов.

В судовому засіданні 22.06.2017 року судом було ухвалено прийняти до розгляду заяву представника позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_4 про уточнення підстав позову та ухвалено відкласти судове засідання у зв'язку з неявкою відповідача по справі ОСОБА_2 на 30 серпня 2017 року о 14 годині 30 хвилин.

В судове засідання призначене на 30 серпня 2017 року о 14 годині 30 хвилин позивач ОСОБА_1 та його представник ОСОБА_4 не з'явились, про дату час і місце проведення якого представник позивача був належним чином повідомленим, оскільки дата судового засідання з представником узгоджувалась особисто в минулому судовому засіданні, що підтверджується відповідною розпискою про сповіщення наявною в матеріалах справи (а.с.238, І том). Позивач ОСОБА_1 також повідомлявся належним чином, шляхом направлення судової повістки за адресою зазначеною ним особисто в позові, що підтверджується повернутим до суду поштовим конвертом з зазначенням про причини невручення (а.с.48,49 ІІІ том). Про причини поважності неявки позивач та його представник суд не повідомили.

У зв'язку з неявкою позивача та його представника повідомленого належним чином в судове засідання призначене на 30.08.2017 року, судом було ухвалено відкласти судове засідання на 09 жовтня 2017 року о 12 годині 00 хвилин.

В судове засідання призначене на 09 жовтня 2017 року о 12 годині 00 хвилин позивач ОСОБА_1 та його представник ОСОБА_4 не з'явились, про дату час і місце проведення якого позивач повідомлений, що підтверджується поштовим повідомленням про вручення судової повістки (а.с.60, ІІІ том). Про причини поважності неявки позивач та його представник суд не повідомили.

У зв'язку з неявкою позивача та його представника в судове засідання призначене на 09.10.2017 року, судом було ухвалено відкласти судове засідання на 13 листопада 2017 року о 11 годині 30 хвилин.

В судове засідання призначене на 13 листопада 2017 року о 11 годині 30 хвилин позивач ОСОБА_1 та його представник ОСОБА_4 не з'явились, про дату час і місце проведення якого позивач повідомлений належним чином, що підтверджується наданою до суду квитанцією про сплату коштів за послуги з направлення судової кореспонденції на адресу позивача - ОСОБА_1 (а.с.63, ІІІ том) та при перевірці відстеження поштової кореспонденції, судом встановлено, що судова кореспонденція - судова повістка вручена одержувачу 31.10.2017 року о 14:09:00 (а.с.64, ІІІ том). Про причини поважності неявки позивач та його представник суд не повідомили.

Відповідно до ст.74 ЦПК України, судова повістка надсилається фізичним особам, які не мають статусу підприємців, - за адресою їх місця проживання чи місця перебування, зареєстрованою у встановленому законом порядку. У разі відсутності осіб, які беруть участь у справі за такою адресою, вважається, що судовий виклик або судове повідомлення вручене їм належним чином. Частиною 3 ст. 76 ЦПК України передбачено, що якщо особу, якій адресовано судову повістку, не виявлено в місці проживання, повістку під розписку вручають будь кому з повнолітніх членів сім'ї, які проживають разом з нею.

Судові повістки: на ім'я позивача ОСОБА_1 надсилались за адресою вказаною ним особисто у позові у позові, а саме: м. Одеса, пров. Дачний, 1, корпус «А», яка також є адресою зареєстрованого місця проживання позивача, що зазначено у довіреності від 02.06.2016 року, посвідченою приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_1, зареєстрованою в реєстрі за №728 (а.с.18, І том).

Відповідно до вимог ст. 77 ЦПК України, сторони та інші особи, які беруть участь у справі, зобов'язані повідомляти суд про зміну свого місця проживання (перебування, знаходження) або місцезнаходження під час провадження справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання або місцезнаходження судова повістка надсилається на останню відому судові адресу і вважається доставленою, навіть якщо особа за цією адресою більше не проживає або не знаходиться. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, зобов'язані повідомляти суд про причини неявки у судове засідання. У разі неповідомлення суду про причини неявки вважається, що сторони та інші особи, які беруть участь у справі, не з'явилися в судове засідання без поважних причин.

Зазначаємо, що позивач ОСОБА_1 або його представники про зміну адреси суд не повідомляли.

Відповідно до ч. 3 ст. 27 ЦПК України, особи, які беруть участь у справі, зобов'язані добросовісно здійснювати свої процесуальні права і виконувати процесуальні обов'язки.

З урахуванням того, що позивач та його представник повідомлені належним чином про дату, час і місце проведення судових засідань, про поважність причин неявки суд не повідомили, суд вважає, що позивач та його представник не з'являються в судові засідання без поважних причин.

Суд зазначає, що відповідно до ч. 1 ст. 3 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Згідно з ч. 1 ст. 8 ЦПК України, суд вирішує справи відповідно до Конституції України, законів України та міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. У разі невідповідності закону України міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, суд застосовує міжнародний договір (ч. 5 ст. 8 ЦПК України).

Пункт 1статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) встановлює, що кожен має право на розгляд його справи судом.

Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод ратифікована Україною Законом України "Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів N 2, 4, 7 та 11 до Конвенції" N 475/97-ВР від 17 липня 1997 року і набрала чинності для України 11 вересня 1997 року.

Європейський суд з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції (пункт 1 статті 32 Конвенції) наголошує, що пункт 1 статті 6 Конвенції гарантує кожному право на подання до суду скарги, пов'язаної з його або її правами та обов'язками цивільного характеру (рішення від 21 лютого 1975 року у справі "Голдер проти Сполученого Королівства" (п. 36).

На це "право на суд", в якому право на доступ до суду є одним з його аспектів, може посилатися кожен, хто небезпідставно вважає, що втручання у реалізацію його або її прав цивільного характеру є неправомірним (рішення від 13 жовтня 2009 року у справі "Салонтаджі-Дробняк проти Сербії" (п. 132).

Разом з тим, як зазначає Європейський суд з прав людини, право на суд не є абсолютним і воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання з боку держави. Разом з тим, такі обмеження не повинні впливати на доступ до суду чи ускладнювати цей доступ таким чином і такою мірою, щоб завдати шкоди суті цього права, та мають переслідувати законну мету.

Також Європейський суд з прав людини зазначає, що не повинно бути занадто формального ставлення до передбачених законом вимог, так як доступ до правосуддя повинен бути не лише фактичним, але й реальним (Рішення Суду у справі «Жоффре де ля Прадель проти Франції» від 16.12.1992 року).

З практики Європейського суду з прав людини випливає, що Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод не гарантує захист теоретичних та ілюзорних прав, а гарантує захист прав конкретних та ефективних (Рішення Суду у справі «Артіко проти Італії» (Artico c. Italie) від 13 травня 1980 року).

Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) встановлено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Згідно з нормами статті 17 Конвенції жодне з положень цієї Конвенції не може тлумачитись як таке, що надає будь-якій державі, групі чи особі право займатися будь-якою діяльністю або вчиняти будь-яку дію, спрямовану на скасування будь-яких прав і свобод, визнаних цією Конвенцією, або на їх обмеження в більшому обсязі, ніж це передбачено в Конвенції.

Ратифікуючи зазначену Конвенцію, Україна взяла на себе зобов'язання гарантувати кожній особі права та свободи, закріплені в Конвенції, включаючи право на справедливий судовий розгляд протягом розумного строку.

У своєму рішенні у справі «Калашников проти Росії» Європейський суд зазначив, що розумність тривалості провадження визначається залежно від конкретних обставин справи, враховуючи критерії, визначені у прецедентній практиці Суду, зокрема, складність справи, поведінка заявника та поведінка компетентних органів влади.

У своєму рішенні у справі «Пономарьов проти України» суд вказав, що сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.

З аналізу зазначених норм Конвенції та практики Європейського суду вбачається, що питання про порушення статті 17 Конвенції, яка закріплює один із основоположних принципів Конвенції - принцип неприпустимості зловживання правами, може поставати лише у сукупності з іншою статтею Конвенції, положення якої у конкретному випадку дають підстави для висновку про зловживання особою наданим їй правом.

Враховуючи вищевикладене, суд зазначає, що позивач та його представники починаючи з 23 червня 2016 року, тобто на протязі майже п'яти місяців, не вжили будь-яких заходів, щоб дізнатись про стан провадження в цій справі, що дає можливість зробити висновок про те, що позивач ОСОБА_1 втратив інтерес до підтримання свого позову.

Також суд зазначає, що відповідно до ч. 1 ст. 157 ЦПК України, суд розглядає справи протягом розумного строку, але не більш двох місяців з дня відкриття провадження у справі.

Судом враховується, що провадження в цій справі відкрито 21.06.2016 року, тобто один рік та п'ять місяців тому, систематичні нез'явлення позивача та його представників до судових засідань робить неможливим проведення судових засідань, що призводить до постійних їх відкладень, за наслідком чого призводить до порушення судом норм чинного законодавства України щодо розгляду справи в розумні строки.

Відповідно до ст. 207 ч.1 п.3 ЦПК України, суд постановляє ухвалу про залишення заяви без розгляду, якщо належним чином повідомлений позивач повторно не з'явився в судове засідання, якщо від нього не надійшла заява про розгляд справи за його відсутності.

Згідно з п.33 постанови Пленуму Верховного Суду України від 12.06.2009 року за №2 «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції», суд зупиняє або закриває провадження у справі чи залишає заяву без розгляду з підстав, передбачених відповідно статтями 201, 202, 205, 207 ЦПК України (1618-15), перелік яких є вичерпним і розширеному тлумаченню не підлягає.

Враховуючи вищевикладене, з урахуванням того, що позивач та його представники повторно не з'явились в судове засідання без поважних причин, будучи належним чином повідомленими про час і місце їх проведення; не повідомили суд про причини неявки; заяви про розгляд справи за відсутності позивача та його представників до суду не надходило; не здійснили жодних дій для отримання інформації про стан провадження в цій справі, у відповідності до норм Цивільного Процесуального Кодексу України, Конвенції та практики Європейського суду, суд дійшов висновку та вважає, що позовна заява ОСОБА_1 до ОСОБА_2 та Публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» в особі філії - Одеське обласне управління Публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» про визнання договору застави недійсним, підлягає залишенню без розгляду.

Керуючись ст. 207 ч.1 п.3 ЦПК України, суд,

УХВАЛИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 та Публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» в особі філії - Одеське обласне управління Публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» про визнання договору застави недійсним - залишити без розгляду.

Ухвала може бути оскаржена до апеляційного суду Одеської області шляхом подання до Київського районного суду м. Одеси апеляційної скарги на ухвалу суду протягом п'яти днів з дня проголошення ухвали, а особи, які не були присутні у судовому засідання протягом п'яти днів з дня отримання ухвали суду.

Головуючий Калініченко Л. В.