Ухвала суду № 70173455, 08.11.2017, Заводський районний суд м. Миколаєва

Справа № 487/2108/17

Провадження № 2/487/1417/17

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08.11.2017 року Заводський районний суду м. Миколаєва у складі головуючого судді - Щербини С.В. при секретарі – Єлишевій А.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Профспілки працівників морського транспортного Миколаївського морського торговельного порту до державного підприємства «Адміністрація морських портів України», третьої особи – Міністерства інфраструктури України, профспілки робітників морського транспорту України (об’єднана) про визнання незаконним та скасування наказу , -

ВСТАНОВИВ:

Профспілка працівників морського транспортного Миколаївського морського торговельного порту звернулась до суду з позовом до державного підприємства «Адміністрація морських портів України», третьої особи – Міністерства інфраструктури України, профспілки робітників морського транспорту України (об’єднана) про визнання незаконним та скасування наказу №30 від 17.01.2017 року «Про внесення змін до штатного розпису» т.в.о. начальника Миколаївської філії ДП «Адміністрація морських портів України» (адміністрація Миколаївського морського порту) ОСОБА_1 щодо скорочення із штатного розпису з 23.01.2017 року Служби загальної охорони та режиму: загону загальної охорони: команди охорони: 66 одиниць керівного та оперативного складу.

В судовому засіданні представник відповідача завив клопотання про закриття провадження у справі, посилаючись на те, що по своєї суті спір являється колективним трудовим спором та не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства

В судовому засіданні представник позивача заперечував проти заявленого клопотання та закриття провадження у справі.

В судове засідання представники третіх осіб не з’явилися, про час та місце слухання справи були повідомлені, причини неявки суду не повідомили.

Суд, заслухавши думку представників позивача і відповідача, дослідивши матеріали справи, приходить до наступного:

За Конституцією України, ст.27 ЦПК України та ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка є частиною національного законодавства, кожній особі, як фізичній так і юридичній, а також державі гарантовано судовий захист їх інтересів.

Згідно ч.1 ст. 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Відповідно до ч.5 ст. 55 Конституції України кожен має право захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань будь-якими не забороненими законом засобами.

Статтею 15 ЦПК України встановлено, що суди розглядають в порядку цивільного судочинства справи про захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин, а також з інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства.

Відповідно до ч. 1 ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Особа, права якої порушено, може скористатися не будь-яким, а конкретним способом захисту свого права. Під способами захисту суб'єктивних цивільних прав розуміють закріплені законом матеріально-правові заходи примусового характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав та вплив на порушника.

Так, позивач профспілка працівників морського транспортного Миколаївського морського торговельного порту звернулась до суду з позовом до державного підприємства «Адміністрація морських портів України» , третьої особи – Міністерства інфраструктури України, профспілки робітників морського транспорту України (об’єднана) про визнання незаконним та скасування наказу т.в.о. начальника Миколаївської філії ДП «Адміністрація морських портів України» (адміністрація Миколаївського морського порту) ОСОБА_1 №30 від 17 січня 2017 року «Про внесення змін до штатного розпису» щодо скорочення із штатного розпису з 23.03.2017 року служби загальної охорони та режиму: Загону загальної охорони: Команди охорони.

Згідно ст. 2 Закону України «Про порядок вирішення колективних трудових спорів (конфліктів)» від 03.03.1998 року №137/98-ВР колективний спір (конфлікт) - це розбіжності, що виникли між сторонами соціально-трудових відносин щодо: встановлення нових або зміни існуючих соціально-економічних умов праці та виробничого побуту, укладення чи зміни колективного договору, угоди, виконання колективного договору, угоди або окремих їх положень, невиконання вимог законодавства про працю.

Вказаним вище Законом встановлено особливу процедуру розгляду таких розбіжностей, що виникли між сторонами соціально - трудових (колективних) відносин. Указаним законодавчим актом передбачається примирно-третейська процедура та система організаційних структур із належною компетенцією щодо узгодження інтересів конфліктуючих сторін.

В ст. 7 Закону України «Про порядок вирішення колективних трудових спорів (конфліктів)» передбачено, що розгляд колективного трудового спору (конфлікту) з питань укладення чи зміни колективного договору, угоди здійснюється примирною комісією, а в разі неприйняття рішення у строки, установлені ст. 9 цього Закону, - трудовим арбітражем.

Розгляд колективних трудових спорів в судовому порядку ЦПК України та Законом України «Про порядок вирішення колективних трудових спорів (конфліктів)» не передбачено, крім визначених законом випадків, а саме: розгляд заяви власника або уповноваженого ним органу про визнання страйку незаконним; розгляд заяви Національної служби посередництва і примирення про вишення колективного трудового спору (конфлікту) у випадках передбачених ст. 24 цього Закону, і коли сторонами не враховано рекомендації Національної служби посередництва і примирення щодо вирішення колективного трудового спору (конфлікту); оскарження профспілками неправомірних дій або бездіяльності посадових осіб, винних у порушенні умов колективного договору чи угоди; невиконання роботодавцем обов’язку щодо створення умов діяльності профспілок, регламентованих колективним договором.

У п.12 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ №3 від 01 березня 2013 року «Про деякі питання юрисдикції загальних судів та визначення підсудності цивільних справ» роз'яснено, що безпосереднє вирішення в судовому порядку колективних трудових спорів законодавством не передбачено, крім випадків, зазначених у статтях 23 і 25 Закону України «Про порядок вирішення колективних трудових спорів (конфліктів)», та у статях 20, 42 Закону України від 15 вересня 1999 року №1045-XIV «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності». Оскільки ці вимоги спрямовані на захист трудових прав працівників, виникають із трудових правовідносин, то вони підлягають розгляду в порядку цивільного судочинства, незалежно від того, що сторонами у справі є юридичні особи.

Отже, колективні трудові спори, на відміну від індивідуальних – це спору непозовного провадження між найманими працівниками, трудовим колективом (профспілкою) і власником чи уповноваженим ним органом з питань: установлення нових або змін чинних соціально-економічних умов праці та виробничого побуту, укладення або зміни колективного договору, виконання колективного договору або його окремих положень тощо.

З вищевикладеного та матеріалів справи вбачається, що у даному випадку виник конфлікт між профспілкою працівників морського транспортного Миколаївського морського торговельного та державним підприємством «Адміністрація морських портів України», що є колективним трудовим спором, при якому відсутнє порушення прав, а має місце зіткнення інтересів сторін трудових відносин, порядок вирішення якого та правовий механізм встановлений положеннями Закону України «Про порядок вирішення колективних трудових спорів».

Таким чином, безпосереднє вирішення в судовому порядку колективних трудових спрів законодавством не передбаченого, що є підставою, відповідно до вимог ст. 205 ч.1 п. 1 ЦПК України, закриттю провадження у справі, оскільки справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

На підставі викладеного, суд приходить до переконання, що клопотання представника відповідача про закриття провадження у справі є обґрунтованим та підлягає задоволенню, а провадження у справі, відповідно до вимог ст. 205 ч.1 п. 1 ЦПК України, підлягає закриттю.

Керуючись ст. 205 ч.1 п. 1 ЦПК України, суд -

УХВАЛИВ:

Клопотання представника відповідача - державного підприємства «Адміністрація морських портів України» про закриття провадження у справі – задовольнити.

Провадження у справі за позовом Профспілки працівників морського транспортного Миколаївського морського торговельного порту до державного підприємства «Адміністрація морських портів України» , третьої особи – Міністерства інфраструктури України, профспілки робітників морського транспорту України (об’єднана) про визнання незаконним та скасування наказу – закрити.

Ухвала набирає законної сили через 5 днів після її оголошення та може бути оскаржена до апеляційного суду Миколаївської області через Заводський районний суд м. Миколаєва у строк та порядок, передбачений ст. ст. 294, 296 ЦПК України.

Суддя С.В. Щербина