Рішення № 70173077, 08.11.2017, Вінницький міський суд Вінницької області

Cправа № 127/4629/17

Провадження № 2/127/2553/17

ВІННИЦЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

08 листопада 2017 року Вінницький міський суд Вінницької області

в складі: головуючого - судді Прокопчук А.В.,

при секретарі Олійник І.Ю.,

за участю позивача ОСОБА_1,

її представників ОСОБА_2, ОСОБА_3,

представника відповідача ОСОБА_4 – ОСОБА_5,

представників відповідача ТОВ«Органік Плюс» - ОСОБА_6, ОСОБА_7,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Вінниці цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_4, Товариства з обмеженою відповідальністю «Органік Плюс» про визнання недійсними договору позики та додаткової угоди до нього,-

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 та її представник ОСОБА_2 звернулися до суду з позовом до ТОВ «Органік Плюс», ОСОБА_4 про визнання недійсним договору позики та додаткової угоди до нього у зв’язку з їх фіктивністю.

Позовні вимоги мотивовані тим, що позивач є учасником ТОВ «Органік Плюс» з розміром внеску до статутного капіталу 1 116 809,5 грн., іншим учасником з аналогічним внеском є ОСОБА_8, чий чоловік – ОСОБА_7 працює директором цього ж товариства.

06 березня 2013 року між ТОВ «Органік Плюс» та ОСОБА_1 укладено договір безвідсоткової позики строком на 1 рік на суму 297 000 грн. На виконання умов договору позики ОСОБА_1 06 березня 2013 року внесено на рахунок ТОВ «Органік Плюс» кошти в сумі 297 000 грн., що підтверджується квитанцією №70 АТ «УкрСиббанк».

11 квітня 2013 року між ТОВ «Органік Плюс» та ОСОБА_1 укладено договір безвідсоткової позики строком на 1 рік на суму 330 000 грн. На виконання умов договору позики ОСОБА_1 11 квітня 2013 року внесено на рахунок ТОВ «Органік Плюс» кошти в сумі 330 000 грн., що підтверджується квитанцією №64 АТ «УкрСиббанк».

03 червня 2013 року між ТОВ «Органік Плюс» та ОСОБА_1 укладено договір безвідсоткової позики строком на 1 рік на суму 335 000 грн. На виконання умов договору позики ОСОБА_1 03 червня 2013 року внесено на рахунок ТОВ «Органік Плюс» кошти в сумі 335 000 грн., що підтверджується квитанцією №115 АТ «УкрСиббанк».

ОСОБА_1 заявлено позов до ТОВ «Органік Плюс» про стягнення коштів за переліченими договорами позики, проте наразі остаточне рішення у цивільній справі не прийнято.

ТОВ «Органік Плюс» позов про стягнення коштів ОСОБА_1 за договорами позики не визнало з тих підстав, що поворотна фінансова допомога в сумі 962 000 грн. надавалася підприємству ОСОБА_4, а не ОСОБА_1, що товариство підтверджує договором позики від 01 березня 2013 року, додатковою угодою №1 від 06 березня 2013 року до договору позики від 01 березня 2013 року, прибутковими касовими ордерами про отримання від ОСОБА_4 коштів в розмірах 297 000 грн., 330 000 грн. та 335 000 грн. відповідно.

Позивач вважає, що договір позики від 01 березня 2013 року та додаткова угода №1 від 06 березня 2013 року до цього договору є фіктивними, тому що укладені без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цими правочинами, тобто, жодних грошових коштів ОСОБА_4 у якості позики ТОВ «Органік Плюс» не передавав та не мав наміру передати, а ТОВ «Органік Плюс» коштів від ОСОБА_4 у якості позики не приймало та не мало наміру приймати, а тому у позові ставляться вимоги визнати договір позики та додаткову угоду до нього недійсними у порядку ст. 234 ЦПК України.

Позивач ОСОБА_1 в судовому засіданні позов підтримала та пояснила, що вона особисто вносила кошти на розрахунковий рахунок ТОВ «Органік Плюс», відритий у АТ «УкрСиббанк» на підставі укладених між нею та ТОВ «Органік Плюс» договорів безвідсоткової позики. Кошти, що вносилися у касу банку ОСОБА_1 знімала зі свого рахунку, відкритому у ПАТ «Альфа-Банк». Кошти знімалися та вносилися нею у присутності директора ТОВ «Органік Плюс» ОСОБА_7 Більш детально обставини зняття та внесення коштів вона не пам’ятає. ОСОБА_1М повідомила, що вона має середню спеціальну освіту за спеціальністю кухар-кондитер та у бухгалтерських документах не орієнтується. Просила позов задовольнити.

У судовому засіданні представник позивача ОСОБА_2 позов підтримав, посилаючись на обставини, викладені в позовній заяві. Просив позов задовольнити. Суду пояснив, що кошти вносила на розрахунковий рахунок ТОВ «Органік Плюс» саме ОСОБА_1 на виконання укладених між нею та товариством договорів безвідсоткової позики. На думку представника позивача, викладені обставини підтверджуються безпосередньо договорами позики та банківськими квитанціями до них, а також виписками ПАТ «Альфа-Банк» з карткового рахунку ОСОБА_1 в гривнях та доларах США, з яких можливо відстежити факти зняття позивачем значних сум коштів.

Представник позивача ОСОБА_2 також повідомив, що договір позики від 01 березня 2013 року та додаткову угоду №1 від 06 березня 2013 року, про недійсність яких йде мова у цій позовній заяві, укладено між ТОВ «Органік Плюс» та ОСОБА_4 виключно для того, щоб провести відчуження усього ліквідного майна ТОВ «Органік Плюс» на користь ОСОБА_4, з метою неможливості виконання рішення у цивільній справі про стягнення з ТОВ «Органік Плюс» на користь ОСОБА_1 коштів за договорами безвідсоткової позики (у випадку винесення судом такого).

Ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 17 жовтня 2016 року у справі №127/20606/16-ц, визнано мирову угоду укладену між сторонами спору по цивільній справі за позовом ОСОБА_4 до ТОВ «Органік Плюс» про стягнення заборгованості за договором позики від 01 березня 2013 року.

За мировою угодою в рахунок заборгованості по договору позики від 01.03.2013 року ОСОБА_4 погоджується отримати майно бувше у використані, яке є власністю ТОВ «Органік Плюс» вартістю 3 288 128,60 грн.

02 листопада 2016 року право власності на господарські будівлі, що розташовані за адресою м. Вінниця, вул. Гонти, 44, передані ТОВ «Органік Плюс» згідно вказаної вище мирової угоди, зареєстровано за ОСОБА_4 у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, проте ухвалою апеляційного суду Вінницької області від 01 березня 2017 року ухвалу Вінницького міського суду від 17 жовтня 2016 року у справі №127/20606/16-ц про визнання мирової угоди між ОСОБА_4 та ТОВ «Органік Плюс» і закриття провадження у цивільній справі скасовано, справу направлено для продовження розгляду до суду першої інстанції. Просив позов задовольнити.

Представник позивача ОСОБА_3 пояснення представника позивача ОСОБА_2 підтримала, просила позов ОСОБА_1 задовольнити.

Відповідач ОСОБА_4 в судовому засіданні позов не визнав, суду пояснив, що він позичив ТОВ «Органік Плюс», директором якого є його знайомий ОСОБА_7, кошти в сумі 962 000 грн., що було оформлено відповідним договором, додатковою угодою та прибутковими касовими ордерами. Кошти він передавав у офісі ТОВ «Органік Плюс». Вказані кошти ОСОБА_4 отримав від продажу частки підприємств, учасником яких він був. Просив відмовити ОСОБА_1 в задоволенні позову. На закінчення розгляду справи не з’явився.

Представник відповідача ОСОБА_4 - ОСОБА_5 в судовому засіданні позов не визнала, надала письмові заперечення та пояснила, що ОСОБА_4 надавалася грошова позика ТОВ «Органік Плюс» для розвитку підприємства. Кошти були внесені у касу ТОВ «Органік Плюс», а тому договір не може бути визнаний фіктивним. На підтвердження факту внесення коштів у ОСОБА_4 є квитанції до прибуткових касових ордерів. Просила відмовити в задоволенні даного позову.

Представник відповідача ТОВ «Органік Плюс» ОСОБА_6 в судовому засіданні позов не визнала, надала письмові заперечення та пояснила, що 01.03.2013 р. укладено договір позики між ТОВ «Органік Плюс» та ОСОБА_4, відповідно до якого ОСОБА_4 передав у власність ТОВ «Органік Плюс» грошові кошти у сумі 962 000 грн. з умовою їх повернення до 01 березня 2018 року.

06 березня 2013 року між ТОВ «Органік Плюс» та ОСОБА_4 укладено додаткову угоду №1, в якій уточнено, що Позикодавець передає у власність Позичальнику, а Позичальник приймає у власність від Позикодавця грошові кошти в сумі 962 000 грн., що є еквівалентом 120 400,50 дол. США за офіційним валютним курсом НБУ, встановленим на момент укладання даної додаткової угоди – 7,99 грн. за 1 дол. США станом на 06.03.2013 року.

ОСОБА_4 вносив грошові кошти частинами у касу ТОВ «Органік Плюс», що підтверджується прибутковими касовими ордерами: №2 від 06.03.2013 року на суму 297 000 грн., №3 від 11.04.2013 року на суму 330 000 грн., №4 від 03.06.2013 року на суму 335 000 грн. Вищезазначені грошові кошти були внесені на поточний рахунок підприємства АТ «УкрСиббанк» в день отримання їх у касі підприємства через ОСОБА_1, яка діяла на підставі доручення від 01.03.2013 року. Це підтверджується також квитанціями №64 від 11.04.2013 року, №70 від 06.03.2013 року та №115 від 11.04.2013 року. Представник ТОВ «Органік Плюс» визнав, що кошти були надані у позику ОСОБА_4 відповідно до договору позики від 01.03.2013 року та додаткової угоди до нього від 06.03.2013 р. Просила відмовити в позові.

Представник відповідача директор ТОВ «Органік Плюс» ОСОБА_7 надав суду аналогічні пояснення, додатково повідомивши, що він особисто отримував від ОСОБА_4 обумовлені в договорі від 01.03.2013 р. та додатковій угоді від 06.03.2013 р. до цього договору кошти, так як на той час у нього на підприємстві головний бухгалтер ОСОБА_9 офіційно не працювала. Надходження коштів у касу підприємства ОСОБА_7 оформляв прибутковими касовими ордерами, а ОСОБА_4 він видавав квитанції до прибуткових касових ордерів. Після оприбуткування коштів у касі підприємства, гроші віддалися ОСОБА_1, яка їх вносила за довіреністю на розрахунковий рахунок ТОВ «Органік Плюс» у АТ «УкрСиббанк». ОСОБА_7 повідомив, що уклав договори безвідсоткової позики з ОСОБА_1 від 06.03.2013 року, від 11.04.2013 року, та від 03.06.2013 року виключно для того, щоб вона змогла внести кошти на розрахунковий рахунок підприємства у банку. Просив відмовити в задоволенні даного позову.

Допитана у якості свідка, головний бухгалтер ТОВ «Органік Плюс» ОСОБА_9 суду пояснила, що на момент надання ОСОБА_4 позики, вона була присутня і може підтвердити факт передачі коштів саме ОСОБА_4 В той час в офісі ТОВ «Органік Плюс» перебувала ОСОБА_1, якій ці кошти передавалися за видатковими касовими ордерами для внесення на розрахунковий рахунок підприємства, відкритий у АТ «УкрСиббанк».

Вислухавши пояснення позивача, її представників, відповідачів та їх представників, свідка, дослідивши матеріали справи, та оцінивши докази в їх сукупності, суд прийшов до висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Частиною 2 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 12.06.2009 р. №2 "Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції" роз'яснено, що відповідно до статей 55, 124 Конституції України та статті 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

У п.33 рішення ЄСПЛ від 19.02.2009 року у справі "Христов проти України" суд зазначив, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване ч.1 ст.6 Конвенції, слід тлумачити в контексті преамбули Конвенції, яка, зокрема, проголошує верховенство права як складову частину спільної спадщини Договірних держав.

Відповідно до ст. 11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

У справі Bellet v. France Суд зазначив, що "стаття 6 § 1 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права".

Правилами ст. 10 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ч. 2 ст. 60 ЦПК України, докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі.

Частиною 3 ст. 61 ЦПК України передбачено, що обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Судом встановлено, що між цими ж самими сторонами існували судові спори з приводу визнання недійсними, у зв’язку з фіктивністю договорів безвідсоткової позики від 06.03.2013 року, від 11.04.2013 року та від 03.06.2013 року, що укладені між ТОВ «Органік Плюс» та ОСОБА_1 (а.с. 12, 13, 14)

Рішенням Вінницького міського суду від 12 вересня 2016 року по справі №127/10138/16-ц в позові ТОВ «Органік Плюс» до ОСОБА_1, за участі третьої особи ОСОБА_4, про визнання недійсним договору безвідсоткової позики від 06.03.2013 року на суму 297 000 грн. відмовлено (а.с. 43-44).

При винесені зазначеного рішення, суд виходив з того, що, відповідно до квитанції №70, яка є первинним бухгалтерським документом, 06.03.2013 року ОСОБА_1 перерахувала ТОВ «Органік Плюс» кошти в сумі 297 000 грн. з призначенням платежу: поворотна фінансова допомога.

Згідно банківської виписки ПАТ «Альфа-Банк» цього ж числа 06.03.2013 р. з рахунків даного банку через термінал ОСОБА_1 знято готівку в сумі 251 000 грн., а 22.02.2013 р. – 255 480 грн., що підтверджує її платоспроможність та спростовує показання ОСОБА_7 та пояснення представників позивача, що даний договір був фіктивним та ОСОБА_1 не мала таких коштів для надання фінансової допомоги ТОВ «Органік Плюс».

Рішенням Вінницького міського суду від 12 вересня 2016 року у справі №127/10830/16ц в позові ТОВ «Органік Плюс» до ОСОБА_1 за участі третьої особи ОСОБА_4 про визнання недійсним договору безвідсоткової позики від 11.04.2013 року на суму 330 000 грн., відмовлено (а.с. 38-39).

При винесені зазначеного рішення, суд виходив з того, що, відповідно до квитанції № 64, яка є первинним бухгалтерським документом, 11.04.2013 року ОСОБА_1 перерахувала ТОВ «Органік Плюс» кошти в сумі 330 000 грн. з призначенням платежу: поворотна фінансова допомога.

Згідно банківської виписки ПАТ «Альфа-Банк» цього ж числа 11.04.2013 року з рахунків даного банку через термінал ОСОБА_1 знято готівку в сумі 330 000 грн., що підтверджує її платоспроможність та спростовує покази свідка ОСОБА_7 та представників позивача, що даний договір був фіктивним та ОСОБА_1 не мала таких коштів для надання фінансової допомоги ТОВ «Органік Плюс».

Рішення Вінницького міського суду від 12 вересня 2016 року (а.с. 38-39) у справах №127/10830/16-ц та №127/10138/16-ц (а.с. 43-44), після перевірки законності їх винесення апеляційним судом Вінницької області, вступили в законну силу.

Ухвалою Вінницького міського суду від 20 вересня 2016 року у цивільній справі №127/14200/16-ц (а.с. 34) позовну заяву ТОВ «Органік Плюс» до ОСОБА_1, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору ОСОБА_4, про визнання недійсним договору позики від 03 червня 2013 року на суму 335 000 грн. – залишено без розгляду, на підставі ч. 3 ст. 169 ЦПК України, у зв’язку з повторною неявкою позивача.

Статтею 57 ЦПК України установлено, що доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Випискою ПАТ «Альфа-Банк» в дол. США за рахунком №26256000982712 підтверджено, те що 01 червня 2013 року ОСОБА_1 зняла готівку зі свого рахунку 27 200 дол. США, що за офіційним курсом НБУ станом на 01 червня 2013 року, становить 217 409,6 грн. (а.с. 21).

Випискою ПАТ «Альфа-Банк» в гривнях за рахунком №26250000982718 в гривнях підтверджено, те що 01 червня 2013 року ОСОБА_1 зняла зі свого рахунку готівку – 103 000 грн. (а.с. 22).

Платоспроможність ОСОБА_1, тобто, її можливість надавати безвідсоткові позики ТОВ «Органік Плюс» підтверджуються згаданими виписками ПАТ «Альфа-Банк», так як за період з 25.12.2012 по 07.09.2016 р. на рахунки ОСОБА_1 надійшли кошти в сумі 1 950 382 грн. та 214 829 дол. США.

З показань свідка головного бухгалтера ТОВ «Органік Плюс» ОСОБА_9 та пояснень директора ТОВ «Органік Плюс» ОСОБА_7 випливає, що на розрахунковий рахунок підприємства в АТ «УкрСиббанк» ОСОБА_1 вносилися ті ж самі кошти, що надавалися ОСОБА_4 у якості позики за договором від 01.03.2013 року та додатковою угодою до нього від 06.03.2013 року.

Факт отримання коштів ОСОБА_1 у касі ТОВ «Органік Плюс» відповідач доводить: видатковим касовими ордерами б/н від 06 березня 2013 року (а.с. 137 зворіт), за яким ОСОБА_1 отримала у касі ТОВ «Органік Плюс» грошові кошти в сумі 297 000 грн., видатковим касовим ордером від 11 квітня 2013 року (а.с. 136), за яким ОСОБА_1 отримала у касі ТОВ «Органік Плюс» грошові кошти в сумі 330 000 грн., та видатковим касовим ордером від 03 червня 2013 року (а.с. 135), за яким ОСОБА_1 отримала у касі ТОВ «Органік Плюс» грошові кошти в сумі 335 000 грн.

Суд, ставиться критично до показань свідка головного бухгалтера ТОВ «Органік Плюс» ОСОБА_9 та пояснень директора ТОВ «Органік Плюс» ОСОБА_7, а також визнає неналежними доказами перелічені вище видаткові касові ордери з огляду на наступне.

Порядок ведення касових операцій у національній валюті України

підприємствами визначається Положенням про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, що затверджено Постановою Правління Національного банку України від 15.12.2004 № 637, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 13 січня 2005 р. за № 40/10320.

Так пунктом 3.4. Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, передбачено, що видача готівки з кас проводиться за видатковими касовими ордерами. Документи на видачу готівки мають підписувати керівник і головний бухгалтер або працівник підприємства, який на це уповноважений керівником.

За п. 3.5 цього ж Положення фізична особа розписується у видатковому касовому ордері або видатковій відомості про одержання готівки із зазначенням одержаної суми (гривень - словами, копійок - цифрами), використовуючи чорнильну або кулькову ручку з чорнилом темного кольору.

Пунктом 3.6 Положення передбачено, що видачу готівки касир проводить тільки особі, зазначеній у видатковому касовому ордері або видатковій відомості. Приймання одержаної з банку готівки в касу та видача готівки з каси для здавання її до банку оформляються відповідними касовими ордерами (прибутковим або видатковим) з відображенням такої касової операції в касовій книзі.

За п. 3.10 Положення, у касових ордерах зазначається підстава для їх складання і перелічуються додані до них документи.

В порушення перелічених вище норм на зазначених видаткових касових ордерах ТОВ «Органік Плюс» від 06 березня 2013 року, 11 квітня 2013 року та 03 червня 2013 року відсутні підписи ОСОБА_1 про одержання нею готівки в касі ТОВ «Органік Плюс» в графі «Підпис одержувача», а також не зазначено прописом одержану нею суму коштів. У графі «Видати», зазначено не «Поповій Ілоні Михайлівні», а «банк АТ «УкрСиббанк»», проте в касі підприємства отримати гроші може лише фізична особа.

В тому випадку, якщо б готівкові кошти, що одержані за видатковими касовими ордерами, призначалися для здавання до банку, то у видатковому касовому ордері зазначалося б – підстава їх складання «для здачі готівки у банк», а не «поворотна фінансова допомога».

Таким чином, суд вважає, що видаткові касові ордери ТОВ «Органік Плюс» від 06 березня 2013 року, 11 квітня 2013 року та 03 червня 2013 року не підтверджують факт видачі ОСОБА_1 коштів з каси підприємства, з чого в сукупності з іншими доказами випливає, що на розрахунковий рахунок ТОВ «Органік Плюс» ОСОБА_1 вносила у якості поворотної фінансової допомоги власні кошти, на підставі укладених між нею та ТОВ «Органік Плюс» договорів безвідсоткової позики, факт підписання яких директор ТОВ «Органік Плюс» ОСОБА_7 не заперечив, а спростувати їх дійсність не зміг.

Суд також критично оцінює наданий відповідачем письмовий доказ – звіт ТОВ «Український центр з обліку і аудиту «Веда» від 19.05.2017 року (а.с. 110). Даний звіт є суб’єктивною думкою приватного аудитора ОСОБА_10, та за текстом цього звіту, він призначений для потреб ТОВ «Органік Плюс», і не повинен використовуватися у будь-яких інших цілях та надаватися будь-яким іншим сторонам.

Допитана в якості свідка, головний бухгалтер ТОВ «Органік Плюс», ОСОБА_9 пояснила, що вона була присутня під час внесення ОСОБА_11 коштів у касу підприємства. В той же час, з судових рішень від 12.09.2016 року у цивільних справах №127/10138/16-ц та №127/10830/16-ц зазначено, що ОСОБА_9 працює бухгалтером на підприємстві з 01.10.2013 року, тобто, на час укладання договорів позики та внесення ОСОБА_1 коштів на розрахунковий рахунок у АТ «УкрСиббанк» вона у ТОВ «Органік Плюс» не працювала.

Критично оцінюючи показання ОСОБА_9, а також враховуючи дані, що міститься у бухгалтерській довідці від 09.09.2016 року за підписом ОСОБА_9, факт складання якої остання не спростувала (інформація у цій довідці істотно суперечить прибутковим касовим ордерам №2 від 06.03.2013 року, №3 від 11.04.2013 року, №4 від 03.06.2013 року, за якими кошти вносилися ОСОБА_11 у касу ТОВ «Органік Плюс» не одномоментно 01.03.2013 року, а частинами і в різні дати), також враховуючи, що ОСОБА_11 жодних письмових доказів, які б підтвердили наявність у нього коштів в сумі 962 000 грн. не надано, суд критично оцінює пояснення відповідачів та надані ними письмові докази (прибуткові касові ордери та квитанції до них), що підтверджують факт внесення ОСОБА_11 коштів у касу ТОВ «Органік Плюс», які відповідно до інших доказів були зняті з власного рахунку та внесені на рахунок підприємства ОСОБА_1

До того ж, за додатковою угодою від 06.03.2013 року договір позики від 01.03.2013 року доповнено пунктом 1.1. та викладено в наступній редакції: «Зазначена сума у п. 1 Договору позики, вноситься частинами на рахунок позичальника», а не у касу.

За змістом частини п’ятої статті 203 ЦК України, правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до змісту статті 234 ЦК України, фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином. Фіктивний правочин визнається судом недійсним.

Як роз'яснив Верховний Суд України в п. 24 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» № 9 від 6 листопада 2009 року, для визнання правочину фіктивним необхідно встановити наявність умислу в усіх сторін правочину. При цьому необхідно враховувати, що саме по собі невиконання правочину сторонами не означає, що укладено фіктивний правочин. Якщо сторонами не вчинено будь-яких дій на виконання такого правочину, суд ухвалює рішення про визнання правочину недійсним без застосування будь-яких наслідків.

У фіктивних правочинах внутрішня воля сторін не відповідає зовнішньому її прояву, тобто обидві сторони, вчиняючи фіктивний правочин, знають заздалегідь, що він не буде виконаний, тобто мають інші цілі, ніж передбачені правочином. Такий правочин завжди укладається умисно (Правовий висновок Верховного Суду України у справі № 6-1873цс16 ).

Аналізуючи докази у їх сукупності суд приходить до висновку про фіктивний характер договору позики від 01 березня 2013 року та додаткової угоди до нього від 06 березня 2013 року, що укладені між ОСОБА_4 та ТОВ «Органік Плюс».

Дослідженими доказами доведено, що ОСОБА_4 не мав наміру передавати у власність ТОВ «Органік Плюс» (позичати), а ТОВ «Органік Плюс», від імені якого діяв директор ОСОБА_7, не мало наміру приймати у власність від ОСОБА_4 кошти в сумі 962 000 грн. Укладаючи договір позики від 01 березня 2013 року та додаткову угоди до нього від 06 березня 2013 року, ТОВ «Органік Плюс» та ОСОБА_4 переслідували інші цілі, ніж передбачені цим правочином, а саме: шляхом створення штучної заборгованості та укладання мирової угоди у цивільній справі, здійснити відчуження майна ТОВ «Органік Плюс» на користь ОСОБА_4

У відповідності до ст. 88 ЦПК України, з відповідачів ОСОБА_4 та Товариства з обмеженою відповідальністю «Органік Плюс» на користь позивача слід стягнути по 320,00 грн. витрат на оплату судового збору, з кожного.

На підставі викладеного, керуючись ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ст.ст. 203, 234 ЦК України, п.п. 3.4, 3.5, 3.6, 3.10 Положенням про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, п. 24 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» № 9 від 6 листопада 2009 року, ч. 2 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 12.06.2009 р. №2 "Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції", ст.ст. 10, 11, 57-61, 88, 212-215 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_4, Товариства з обмеженою відповідальністю «Органік Плюс» про визнання недійсними договору позики та додаткової угоди до нього - задовольнити.

Визнати недійсними договір позики б/н від 1 березня 2013 року, що укладений між позикодавцем ОСОБА_4 (ІПН НОМЕР_1) та позичальником Товариством з обмеженою відповідальністю «Органік Плюс» (код ЄДРПОУ 38190265) з приводу позики Товариством 962 000 (дев’ятсот шістдесят дві тисячі) грн. 00 коп. та додаткову угоду №1 від 6 березня 2013 року до договору позики від 1 березня 2013 року, укладену між ОСОБА_4 та Товариством з обмеженою відповідальністю «Органік Плюс», в зв’язку з їх фіктивністю.

Стягнути з ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, ІПН НОМЕР_1, зареєстрованого за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_2, та Товариства з обмеженою відповідальністю «Органік Плюс» (код ЄДРПОУ 38190265, адреса: 21032, м. Вінниця, вул. Гонти, 44) на користь ОСОБА_1 по 320 (триста двадцять) грн. витрат на оплату судового збору, з кожного.

Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду Вінницької області через Вінницький міський суд Вінницької області протягом 10 днів з дня його проголошення.

Суддя: