Ухвала суду № 70171807, 13.11.2017, Печерський районний суд міста Києва

печерський районний суд міста києва

Справа № 757/3267/17-к

У Х В А Л А

13 листопада 2017 року Печерський районний суд м. Києва в складі:

головуючого - судді Білоцерківця О.А.,

суддів Батрин О.В., Писанця В.А.,

при секретарі Войтинській Н.І.,

за участю прокурора Гошовського Р.М.,

представника потерпілого ОСОБА_1,

захисників обвинувачених Макаренко В.П., Поварова В.В., Брякіна В.Г., Поліщука В.А.,

обвинувачених ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9,

розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження відносно вчинення

ОСОБА_8, ОСОБА_9 злочину, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України, ОСОБА_7, ОСОБА_6, злочину, передбаченого ч. 5 ст. 27 ч. 5 ст. 191 КК України,

В С Т А Н О В И В:

Кримінальне провадження відносно ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_7 та ОСОБА_6 перебуває на розгляді суду.

Захисник обвинуваченого Поліщук В.А. в судовому засіданні заявив клопотання про зміну міри запобіжного заходу з тримання під вартою на запобіжний захід, не пов'язаний з позбавленням волі.

Сторона захисту повністю підтримали клопотання захисника Поліщука В.А.

Прокурор та представник потерпілого заперечували проти зміни запобіжного заходу.

Суд, заслухавши думку вказаних осіб, приходить до наступних висновків.

Так, згідно ч. 1 ст. 331 КПК України під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати або обрати запобіжний захід щодо обвинуваченого.

Відповідно до ч. 3 ст. 331 КПК України до спливу продовженого строку суд зобов'язаний повторно розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою, якщо судове провадження не було завершене до його спливу.

На даний час у кримінальному провадженні виникли та стали достатніми підстави для висновку про можливість зміни запобіжного заходу відносно обвинуваченого ОСОБА_9, що тримається під вартою на більш м'який.

Згідно п. 1 ст. 6 Європейської конвенції про захист прав і основоположних свобод людини, ратифікованої Законом України № 475/97-ВР від 17.07.1997 року, кожен має право на доступ до правосуддя та на справедливий і відкритий розгляд його справи впродовж розумного строку.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини в кримінальних справах розумний строк, про який йдеться у п. 1 ст. 6 Конвенції, починається з моменту обвинувачення особи, тобто з часу, коли компетентні органи офіційно її повідомили, що вона вчинила злочин. Стосовно закінчення цього строку у кримінальних справах період, про який йдеться у п.1 ст. 6 Конвенції, охоплює все провадження, включаючи оскарження (Рішення Європейського суду з прав людини «Меріт проти України»).

Згідно з п. 3 ст. 5 Конвенції зі спливом певного часу саме тільки існування обґрунтованої підозри перестає бути підставою для позбавлення свободи, і судові органи мають навести інші підстави для продовження тримання під вартою (Рішення Європейського суду з прав людини «Яблонський проти Польщі»).

Незважаючи на тяжкість санкції статті кримінального закону згідно обвинувачення, суд безпосередньо керується нормою прямої дії - ст. 62 Конституції України щодо презумпції невинуватості підсудного.

Суд вважає, що подальше перебування обвинуваченого під вартою буде суперечити п.п. «c» п. 1 ст. 5 Європейської конвенції про захист прав і основних свобод людини та принципу правової держави, оскільки час, який особа знаходиться під вартою, вже не є співмірним з тяжкістю обвинувачення, яке на даний час не є доведеним.

Такий висновок суду сприятиме гуманізації та підвищенню гарантій захисту прав особи, згідно з якими тримання особи під вартою має бути винятковим запобіжним заходом.

У відповідності до ст. 3 Конституції України людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.

Таким чином, враховуючи стадію розгляду кримінального провадження, тривалість знаходження обвинуваченого ОСОБА_9 під вартою, особу обвинуваченого, тяжкий стан здоров'я, який має на утриманні двох неповнолітніх дітей, суд вважає неможливим збереження застосованого запобіжного заходу та вважає за необхідне змінити міру запобіжного заходу з тримання під вартою на домашній арешт, заборонивши обвинуваченому ОСОБА_9 залишати місце свого проживання в певний період доби.

На підставі викладеного, керуючись ст. 62 Конституції України, ст. 5, 6 Європейської конвенції про захист прав і основоположних свобод людини, ст. 331 КПК України, суд,

У Х В А Л И В:

Змінити відносно обвинуваченого ОСОБА_9, ІНФОРМАЦІЯ_1, міру запобіжного заходу з тримання під вартою на домашній арешту період з 22.00 год. до 06.00 год., заборонивши йому залишати місце свого проживання за адресою: АДРЕСА_1, строком на два місяці, а саме до 11.01.2018 року.

Звільнити обвинуваченого ОСОБА_9, ІНФОРМАЦІЯ_1 з-під варти в залі суду.

Покласти на обвинуваченого ОСОБА_9 обов'язки:

- прибувати за кожною вимогою до суду;

- не відлучатися із населеного пункту, в якому він проживає без дозволу суду;

- повідомляти суд про зміну свого місця проживання;

- здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну;

- носити електронний засіб контролю.

Строк дії обов'язків, покладених судом, визначити до 11 січня 2018 року включно.

Роз'яснити обвинуваченому, що в разі невиконання покладеного на нього обов'язків, до нього може бути застосований більш жорсткий запобіжний захід і на нього може бути накладено грошове стягнення в розмірі від 0,25 до 2 розмірів прожиткових мінімумів для працездатних осіб.

Контроль за виконанням обвинуваченим обов'язків покласти на прокурора.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Судді О.А. Білоцерківець

О.В.Батрин

В.А.Писанець