Рішення № 70170340, 06.11.2017, Придніпровський районний суд м. Черкас

Придніпровський районний суд м.Черкаси

Справа № 711/3014/17

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06.11.2017 року Придніпровський районний суд міста Черкаси у складі:

головуючого судді Шиповича В.В.

секретаря Євтушенко М.В.

за участі відповідача ОСОБА_1

представника відповідача ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Черкаси цивільну справу за позовною заявою Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором, -

ВСТАНОВИВ:

ПАТ КБ «ПриватБанк» (далі Банк) у квітні 2017 року звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, вказавши, що 26.05.2014 року між Банком та відповідачем було укладено договір про надання банківських послуг на підставі якого ОСОБА_1 отримав кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту в сумі 500 гривень на платіжну картку, зі сплатою 30 % річних. Однак відповідач свої зобовязання за договором не виконує, своєчасно суми щомісячної виплати по кредиту та процентах не вносить, внаслідок чого станом на 28.02.2017 року існує заборгованість за кредитним договором у сумі 14432,82 гривень, з яких заборгованість за кредитом 500 гривень, заборгованість за процентами за користування кредитом 9769,35 гривень, заборгованість за пенею 3000 гривень, штрафи у сумі 500 гривень та 663,47 гривень, яку позивач просив стягнути на свою користь із ОСОБА_1

В судове засідання представник позивача не зявився, будучи належним чином повідомленим про день, час та місце розгляду справи, надав письмову заяву у якій підтримав позовні вимоги у повному обсязі та просив розгляд справи проводити без його участі. Додатково в своїх письмових поясненнях представник позивача зазначав, що на підставі Анкети-заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у ПриватБанку підписаної ОСОБА_1 26.05.2014 року, відповідач отримав в Банку платіжну картку, за користування коштами на якій в подальшому і нараховувалися проценти, а за невиконання взятих на себе позичальником зобов`язань - пеня та штрафи. Вважав, що укладений договір не суперечить вимогам чинного законодавства. Підписавши заяву ОСОБА_1 приєднався і зобовязався виконувати умови, викладені в Умовах та Правилах надання банківських послуг, Тарифах банку - Договорі банківського обслуговування в цілому. Банк надав позичальнику всю необхідну інформацію в письмовому вигляді щодо умов кредитування з якими ОСОБА_1 погодився, поставивши свій підпис у відповідній графі анкети-заяви. Договір укладений між Банком та ОСОБА_1 діє до повного його виконання. Зміна розміру процентної ставки, нарахування подвійної процентної ставки, пені та штрафів передбачено умовами договору, з якими ОСОБА_1 був ознайомлений. В розрахунку заборгованості в колонці під назвою «сума пені та комісії» фактично зазначено лише пеню, оскільки нарахування комісії умовами кредитного договору не передбачено. Штраф в розумінні Умов та Правил надання банківських послуг застосовується за порушення виконання зобовязання, а пеня за несвоєчасність виконання грошового зобовязання за кожен день прострочення виконання. За таких обставин наполягав на задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Позивач ОСОБА_1 та його представник ОСОБА_3 в судовому засіданні позовні вимоги визнали частково, а саме на суму кредиту в розмірі 500 гривень, проценти в сумі 420,9 гривень, штраф в сумі 120 гривень, а усього 1040,9 гривень.

ОСОБА_1 не заперечував, що 26.05.2014 одержав в ПриватБанку платіжну картку, для того щоб отримати грошовий переказ в сумі 500 гривень. У травні 2014 року використав кошти в сумі 500 гривень і більше ніколи не користувався ні карткою ні коштами Банку. А тому був шокований коли Банк у 2017 році почав вимагати від нього сплати майже 15000 гривень. Вказана сума є для нього завідомо непомірною, оскільки він проживає із матірю пенсіонеркою та доглядає хворого дідуся. З урахування викладеного просив суд зменшити розмір стягнення та прийняти справедливе рішення.

Представник відповідача вважав неможливим нарахування процентів не тільки на тіло кредиту, а й на інші проценти та неустойку.

В своїх письмових запереченнях відповідач ОСОБА_1 зазначав, що 26.05.2014 року звернувся до позивача з заявою про одержання платіжної картки з метою користування власними грошовими коштами. Йому не було повідомлено, що підписана ним анкета-заява є кредитним договором та не розяснено його умови, що на його думку суперечить Закону України «Про захист прав споживачів». Вважав, що дія кредитного договору відповідає строку дії отриманої картки та закінчилася 26.05.2015 року, а тому всі розрахунки мають проводитися станом на 26.05.2015 року. Не погоджувався з наданим позивачем розрахунком процентів за користування кредитом та пені. Вважав неправомірним підвищення процентної ставки за договором без його згоди, застосування подвійної процентної ставки. Розмір штрафів та пені на його думку повинен складати не більше 50 % від суми кредиту.

Суд оголосивши заяву та письмові пояснення позивача, заслухавши пояснення відповідача та його представника, оголосивши письмові заперечення відповідача проти позову, дослідивши надані сторонами докази, встановив наступні обставини та відповідні ним правовідносини.

Згідно ч. 1 ст. 207 ЦК України, договір вважається вчиненим у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

У відповідності до ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

У відповідності з ч. 2. ст. 639 Цивільного кодексу України - якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Цивільного Кодексу. Статтею 525 ЦК України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.

26.05.2014 року на підставі Анкети-заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг ПАТ КБ «ПриватБанк» надав відповідачу ОСОБА_1 платіжну картку з встановленим кредитним лімітом у розмірі 500 грн. зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 30,00 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки.

ОСОБА_1 підтвердив факт підписання Анкети-заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у ПриватБанку від 26.05.2014 року. (а.с. 4)

Своїм підписом у анкеті-заяві про приєднання до Умов і правил надання банківських послуг, відповідач погодився з тим, що Памятка клієнта, Умови та правила надання банківських послуг, тарифи банку та анкета-заява складають договір про надання банківських послуг.

Відповідно до положень ст.638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні та необхідні для договорів даного виду, а також ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Істотні умови договору про надання банківських послуг передбачені Умовами та правилами надання банківських послуг, тарифами банку, а отже, підписавши анкету - заяву, відповідач підтвердив укладення кредитного договору з належній (письмовій) формі та досягнення згоди з усіх істотних його умов.

Вказані обставини спростовують доводи відповідача та його представника про те, що ОСОБА_1 не був ознайомлений з тарифами та умовами надання кредиту.

Оскільки зміст укладеного між сторонами договору від 26.05.2014 року (Памятка клієнта, Умови та правила надання банківських послуг, тарифи банку та анкета-заява) зафіксовано у вищезазначених документах, то з огляду на приписи статей: 207, 634, 639, 642 ЦК України, суд приходить до висновку, що письмова форма укладеного між сторонами спору правочину дотримана.

Згідно Довідки про зміну умов кредитування та обслуговування кредитної карти (а.с. 75), після укладення Договору про надання банківських послуг між сторонами, відповідачу 26.05.2014 року була видана кредитна картка №4149433782090324 з кінцевим терміном дії до березня 2018 року.

Суд не погоджується з твердженням відповідача про закінчення дії договору 26.05.2015 року, оскільки згідно з п. 1.1.7.12 Умов та правил надання банківських послуг, договір діє протягом 12 місяців з моменту підписання. Якщо протягом цього строку жодна із сторін не проінформує іншу сторону про припинення дії Договору, він автоматично пролонгується на такий же строк. Відповідно до вимог п.п. 1.1.7.41, 1.1.7.42, договір діє без обмеження строку. Сторони визнають, що дія Договору припиняється в момент закриття останнього рахунку, а також по закінченню використання послуг банку, передбачених Договором. У разі наявності у Клієнта до моменту закриття останнього рахунку непогашеної заборгованості перед банком за договором, дія договору припиняється після повного погашення такої заборгованості.

Відповідачем не надано належних та допустимих доказів про те, що він звертався до Банку з заявою про припинення укладеного між сторонами Договору, а отже Договір про надання банківських послуг у період позовних вимог (з 26.05.2014 по 28.02.2017) був чинним.

Згідно положень п.2.1.1.5.5. Умов та правил надання банківських послуг позичальник зобовязується погашати заборгованість за кредитом, відсотками, за перевищення платіжного ліміту, а також оплачувати комісії на умовах, передбачених договором.

За користування кредитом позичальник сплачує кредитодавцю відсотки в розмірі 30,00 % на рік, що нараховується на суму залишку заборгованості по кредиту, за тратами здійсненими з 01.09.2014 року 34,8 % на рік, а за тратами здійсненими з 01.04.2015 року 43,2 % на рік (п.2.1.1.12.6 Умов та Правил надання банківських послуг). Зміна процентної ставки відбулася на підставі наказів банку № СП-2014-6915682 від 18.08.2014 року та № СП-2015-6552838 від 18.08.2015 року відповідно.

Пунктом 1.1.3.2.3. Умов та Правил надання банківських послуг встановлено, що банк має право здійснювати зміну тарифів, а також інших умов обслуговування рахунків. При цьому банк зобов'язаний не менше ніж за сім днів до введення змін проінформувати клієнта, зокрема у виписці по картрахунку згідно п.1.1.3.1.9 цього договору (зокрема шляхом використання функції SMS повідомлень). Якщо на протязі семи днів банк не отримав повідомлення від клієнта про незгоду зі змінами, то вважається, що клієнт приймає нові умови. Право зміни розміру наданого на платіжну карту кредиту (кредитного ліміту) банк залишає за собою в односторонньому порядку, за власним рішенням банка і без попереднього повідомлення клієнта.

Пунктом 2.1.1.12.2 Умов та Правил надання банківських послуг передбачено, що за користування кредитом протягом пільгового періоду клієнт сплачує банку відсотки в розмірі 0,01% від суми операцій за рахунок кредиту. В разі непогашення клієнтом боргових зобовязань за кредитом до 25-го числа місяця, що слідує за місяцем, в якому були здійснені трати, за користування кредитом клієнт сплачує банку відсотки в розмірі, зазначеному в Тарифах, що діють на дату нарахування.

Погашення кредиту здійснюється шляхом внесення щомісячних мінімальних обовязкових платежів у розмірі - 7 % від заборгованості, але не менше 50 грн. та не більше залишку заборгованості, а з 02.04.2014 року на підставі наказу № СП-2014-663523 розмір щомісячного мінімального платежу змінено до 5 % від заборгованості, але не менше 100 грн. та не більше залишку заборгованості.

Платіж включає плату за користування кредитом, передбачену Тарифом і частину заборгованості по кредиту (п. 2.1.1.12.4 Умов та Правил надання банківських послуг).

У разі несвоєчасного або не в повному обсязі внесення щомісячного мінімального обовязкового платежу сума кредиту вважається простроченою. Прострочений кредит кредитні кошти, які були надані клієнту та не булиё повернуті у строк, передбачений договором (п. 1.1.1.72 Умов та Правил надання банківських послуг).

При порушенні позичальником строків погашення заборгованості сплачується пеня, що складається з пені в розмірі відношення базової відсоткової ставки за договором до 30 (нараховується за кожен день прострочення) та пені в розмірі 1 % від суми загальної заборгованості, але не менше 30 грн. в місяць, що нараховується 1 раз в місяць при наявності просрочки по кредиту або процентам 5 і більше днів при виникненні заборгованості на суму від 50 грн. і більше (п. 2.1.1.12.6.1 Умов та Правил надання банківських послуг). Наказом № СП-2013-6776448 від 19.09.2013 року у разі виникнення прострочки другий місяць поспіль сплачується пеня в розмірі 100 грн.

При порушенні позичальником строків платежів за будь-яким з грошових зобовязань, передбачених договором, позичальник зобовязаний сплатити банку штраф в розмірі 500 грн. + 5% від суми заборгованості за кредитним лімітом, з урахуванням нарахованих і прострочених процентів і комісії, відповідно до п.2.1.1.7.6 Умов та Правил надання банківських послуг.

Згідно наданого банком розрахунку заборгованості (а.с. 3), який охоплює період з 26.05.2014 року по 28.02.2017 року, починаючи з червня 2014 року у відповідача почала виникати безперервна прострочена заборгованість за кредитом, і у звязку з цим банком позичальнику нараховано заборгованість станом на 28.02.2017 року в сумі 14432,82 грн., яка складається з: 500 грн. заборгованість за кредитом; 9769,35 грн. заборгованість по процентам за користування кредитом; 3000 грн. заборгованість за пенею, а також штрафи в сумі 500 грн. (фіксована частина) та 663,47 грн. (процентна складова).

Доказів належного виконання зобовязань по сплаті кредиту відповідачем не надано.

Відповідач не погодився із розрахунком наданим банком в той же час клопотань про призначення судової економічної експертизи не заявляв та будь-якого висновку з цього приводу проведеного спеціалістом суду не надав.

Враховуючи те, що доказування не може ґрунтуватись на припущеннях, суд перевірив наданий позивачем розрахунок заборгованості, виходячи із зазначених банком вихідних даних.

Суд погоджується, що станом на 28.02.2017 року заборгованість ОСОБА_1 по Договору від 26.05.2014 року за тілом кредиту становить 500 грн. (338,21 грн. сальдо поточної заборгованості за кредитом + 161,79 грн. сальдо простроченої заборгованості за кредитом).

Щодо розміру процентів за користування кредитом суд виходить з наступного.

Згідно ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Зі змісту ч.2 ст. 1054 ЦК України випливає, що до кредитних відносин застосовуються положення законодавства, які регулюють позичкові відносини (параграф 1 глави 71 ЦК України).

Згідно ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, розмір і порядок одержання яких встановлюються договором.

Таким чином в розумінні ст. 1048, 1054, 1056-1 ЦК України проценти за своєю правовою природою є платою за користування кредитом, розрахованою у визначеному договором розмірі від суми кредиту (позики).

Отже розрахунок процентів безпосередньо пов'язаний із розміром отриманих кредитних коштів позичальником, а тому базою для нарахування процентів є залишок заборгованості (поточної та простроченої) за кредитом. При цьому раніше нараховані проценти та неустойка не є кредитом.

За таких обставин суд приходить до висновку, що нарахування процентів на неустойку та несплачені проценти суперечить, як правовій природі процентів так і вимогам ч.2 ст. 550 та ст. 1054, 1056, 1056-1 ЦК України.

В той же час починаючи з червня 2014 року і до лютого 2017 Банк нараховував ОСОБА_1 проценти не тільки на суму кредиту (500 грн.), а й на неустойку та раніше нараховані проценти, що призвело до визначення заборгованості за «процентами» в сумі 9769,35 гривень, що майже в 20 раз перевищує суму кредиту.

У своїх письмових поясненнях представник банку навів формулу розрахунку процентів за кредитом, яка застосовувалась банком у взаємовідносинах із ОСОБА_1. Так, відповідно до вказаної формули з квітня 2014 року (наказ Банку № СП-2014-6635230 від 02.04.2014 року), проценти за користування простроченим кредитом нараховуються у подвійному розмірі на всю суму заборгованості, до якої включається тіло кредиту, раніше нараховані проценти та санкції.

Згідно виписки по картковому рахунку ОСОБА_1 за період з червня 2014 року по лютий 2017 року сума процентів нарахованих на фактично використані кошти кредитного ліміту складає 828,01 грн., а сума процентів нарахованих на «прострочене кредитне зобовязання» 8769,06 грн. (а.с. 98-102).

За таких обставин суд приходить до висновку, що розмір заборгованості відповідача по сплаті процентів за користування кредитними коштами (кредитним лімітом) складає 828,01 грн. і вказана сума підлягає стягненню із ОСОБА_1 на користь Банку.

В той же час проценти нараховані на розмір простроченого грошового зобовязання (на раніше нараховані проценти та санкції) за своєю природою є неустойкою (ст. 549 ЦК). З огляду на порядок розрахунку такої заборгованості, нараховану позивачем суму «процентів на прострочене кредитне зобовязання» в розмірі 8769,06 суд вважає неустойкою пенею.

Відповідно до ч.3 ст. 549 ЦК, - пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобовязання, за кожен день прострочення виконання.

Таким чином загальний розмір неустойки (пені), яку позивач вимагає стягнути, складає 12769,06 грн. (3000 грн. + 8769,06).

Розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення (ч.3 ст. 551 ЦК).

Істотними обставинами в розумінні ч.3 ст.551 ЦК можна вважати, зокрема, ступінь виконання зобовязання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобовязанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу (наприклад відсутність негативних наслідків для позивача через прострочення виконання зобовязання (п.27 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30.03.2012 року «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин»).

Відповідач в письмових запереченнях посилається на п. 2 ст. 21 Закону України №1735-19 «Про споживче кредитування» від 15.11.2016 року, згідно якого, пеня за невиконання зобовязання щодо повернення кредиту та процентів за ним не може бути більшою за 15 % суми простроченого платежу, а отже за розрахунками відповідача сума пені, яка підлягає стягненню з нього за порушення строків погашення заборгованості становить 75 грн.

Однак відповідно п.п. 1,2 Розділу 4 Прикінцевих та перехідних положень Закону України №1735-19 «Про споживче кредитування» від 15.11.2016 року - дія цього Закону поширюється на договори про споживчий кредит, укладені після набрання чинності цим Законом. Закон України №1735-19 від 15.11.2016 року набрав чинності 10.06.2017 року, а отже положення даного Закону не поширюються на договір від 26.05.2014 року укладений між сторонами.

Разом з тим нарахований позивачем розмір пені в сумі 12769,06 грн. значно перевищує розмір основного боргу (500 грн.) та збитків, які завдані Банку в результаті неповернення ОСОБА_1 кредиту в сумі 500 гривень.

Крім того суд враховує те, що відповідач ОСОБА_1 здійснює догляд за особою похилого віку (80 років), є одержувачем державної соціальної допомоги відповідно до Закону України «Про державну соціальну допомогу малозабезпеченим сімям» (а.с. 49,50) та згідно довідки Департаменту соціальної політики Черкаської міської ради № 639 від 08.06.2017 року його дохід за період з жовтня 2016 року по травень 2017 року становить лише 2190,78 грн. (а.с. 128-129).

Суд вважає, що стягнення пені у розмірі заявленому позивачем, не буде відповідати передбаченим ч. 3 ст. 509 ЦК України таким засадам зобовязання, як розумність та справедливість.

У звязку з наведеним на підставі ч.3 ст. 551 ЦК суд вважає за можливе зменшити розмір пені до 1000 гривень.

За таких обставини, оцінивши докази надані сторонами суд приходить до висновку, що у звязку з порушенням відповідачем умов Договору про надання банківських послуг від 26.05.2014 року із ОСОБА_1 на користь Банку підлягає стягненню заборгованість, яка виникла станом на 28.02.2017 року у сумі 3491,48 гривень, з яких заборгованість за кредитом 500 гривень, заборгованість за процентами за користування кредитом 828,01 гривень, заборгованість за пенею 1000 гривень, штрафи у сумі 500 гривень та 663,47 гривень.

Судові витрати підлягають розподілу відповідно до вимог ст. 88 ЦПК України.

На підставі ст. 549, ч.3 ст. 551, ст. 1048-1050, 1054-1055 ЦК України, керуючись ст. 10-11, 60-61, 88, 209, 212, 214-215, 218 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Публічного акціонерного товариства Комерційний банк ПриватБанк задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 на користь Публічного акціонерного товариства Комерційний банк ПриватБанк (ідентифікаційний код 14360570) заборгованість за Договором про надання банківських послуг від 26.05.2014 року, що виникла станом на 28.02.2017 року та складається із заборгованості: за кредитом в сумі 500 (пятсот) гривень; проценти за користування кредитом в сумі 828 (вісімсот двадцять вісім) гривень 1 копійка; пеня в сумі 1000 (одна тисяча) гривень; штрафи в сумі 1163 (одна тисяча сто шістдесят три) гривні 47 копійок; а також судові витрати у виді судового збору в сумі 1600 (одна тисяча шістсот) гривень, а усього 5091 (пять тисяч девяносто одна) гривня 48 копійок.

В іншій частині у задоволенні позовних вимог відмовити.

Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку до Апеляційного суду Черкаської області через Придніпровський районний суд міста Черкаси шляхом подачі в десяти денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Головуючий: ОСОБА_4