Ухвала суду № 70166784, 06.11.2017, Апеляційний суд Волинської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 листопада 2017 року місто Луцьк

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Волинської області в складі:

головуючого - судді Осіпука В. В.,

суддів - Матвійчук Л. В., Русинчука М. М.,

з участю секретаря Губарик К. А.,

позивача ОСОБА_1,

представника позивача ОСОБА_2,

відповідача ОСОБА_3,

представників відповідачів ОСОБА_4, ОСОБА_5,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Луцьку цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3, ОСОБА_6, Товариства з обмеженою відповідальністю «Прайд-Н», треті особи Луцька міська рада, Реєстраційна служба Рожищенського районного управління юстиції Волинської області про визнання установчих документів ТзОВ «Прайд-Н» та свідоцтв про право власності на нерухоме майно недійсними, скасування рішень про державну реєстрацію права власності на нерухоме майно, за апеляційною скаргою позивача ОСОБА_1 на рішення Ківерцівського районного суду Волинської області від 10 серпня 2017 року, -

В С Т А Н О В И Л А :

У квітні 2017 року ОСОБА_1 звернувся в суд із зазначеним позовом. Вказував на те, що з 13 травня 1979 року по 28 жовтня 2008 року перебував у зареєстрованому шлюбі з відповідачкою ОСОБА_3 За час шлюбу ними з ОСОБА_3 було придбане нерухоме майно: приміщення кафе «ІНФОРМАЦІЯ_1» загальною площею 385,3 кв. м.; частина торгового комплексу (ресторану) А2 площею 156,1 кв. м. і підвал площею 23,7 кв. м., які знаходяться в даному приміщенні за адресою АДРЕСА_1; земельна ділянка площею 0,0189 га. для реконструкції та обслуговування крамниці промислових товарів за цією ж адресою. Власником вказаного майна, згідно з правовстановлюючими документами являється відповідачка ОСОБА_3

Крім того позивач зазначав, що у лютому 2017 року, йому стало відомо про те, що відповідачка ОСОБА_3, без погодження з ним, розпорядилась вказаним нерухомим майном, внесла дане майно в статутний фонд новоствореного Товариства з обмеженою відповідальністю «Прайд-Н». Після чого це нерухоме майно було зареєстроване в Державному реєстрі прав на нерухоме майно за новим власником - товариством.

Вважаючи, що ОСОБА_3, відчуживши дане майно поза його волею, своїми діями порушила його права як співвласника цього майна, та уточнивши позовні вимоги, ОСОБА_1 просив суд визнати недійсними Статут і державну реєстрацію ТзОВ «Прайд-Н»; свідоцтва про право власності товариства на приміщення дискоклубу з офісними приміщеннями, загальною площею 537,3 кв. м. та земельну ділянку площею 0,0189 га, які знаходиться в АДРЕСА_1; скасувати рішення про державну реєстрацію права власності на це нерухоме майно у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно; визнати недійсним договір оренди зазначеної земельної ділянки, укладений 17 квітня 2014 року між товариством і відповідачкою ОСОБА_6

10 серпня 2017 року рішенням Ківерцівського районного суду Волинської області у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено, скасовано вжиті заходи забезпечення позову.

У поданій на рішення апеляційній скарзі позивач ОСОБА_1 просить його скасувати як незаконне і необґрунтоване, прийняте судом без повного з'ясування всіх обставин справи, з порушенням норм матеріального і процесуального права та ухвалити нове рішення, яким задовольнити його позовні вимоги, і відшкодувати йому судові витрати.

У письмовому запереченні на апеляційну скаргу представник відповідачів ОСОБА_4, вважаючи рішення суду першої інстанції прийнятим з додержанням вимог закону, просить апеляційну скаргу відхилити.

Заслухавши пояснення осіб, які беруть участь у справі, дослідивши обставини справи та перевіривши їх доказами, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає відхиленню з таких підстав.

Ухвалюючи рішення про відмову у позові, суд першої інстанції виходив з того, що позивач ОСОБА_1, звернувшись до суду із даним позовом і оспорюючи право власності на нерухоме майно, передане його бувшою дружиною ОСОБА_3 до статутного фонду ТзОВ «Прайд-Н», не довів у суді тих обставин, що дане майно є їх спільною сумісною власністю, а дії ОСОБА_3 порушують його права як співвласника вказаного майна.

Такий висновок суду є правильний.

Встановлено, що позивач ОСОБА_1 та відповідачка ОСОБА_3 з 13 травня 1979 року і по 28 жовтня 2008 року перебували у зареєстрованому шлюбі (т. 1 а. с. 7).

03 січня 2003 року відповідно до договору купівлі-продажу, укладеного між ОПГХ Рожищенської райспоживспілки (продавець) і ОСОБА_3 (покупець) продавець передав за 52800 грн. у власність покупцю приміщення кафе «ІНФОРМАЦІЯ_1», загальною площею 385,3 кв. м., що знаходиться в АДРЕСА_1 (т. 1 а. с. 113 - 115).

23 грудня 2004 року між ОПГХ Рожищенської райспоживспілки і ОСОБА_3 було укладено договір купівлі-продажу нерухомого майна - приміщення підвалу, загальною площею 156,1 кв.м. вартістю 11000 грн., що складає частину торгового комплексу за вище вказаною адресою (т. 1 а. с. 120 - 121).

29 грудня 2005 року, згідно договору купівлі-продажу земельної ділянки, Рожищенська міська рада передала покупцю ОСОБА_3, яка сплатила 3235 грн. 68 коп., земельну ділянку площею 0,0189 га, цільовим призначенням - для обслуговування бару «ІНФОРМАЦІЯ_2», яка розташована в АДРЕСА_1 (т. 1 а. с. 127 - 130).

Право власності на зазначені об'єкти нерухомого майна зареєстровано за позивачкою ОСОБА_3 (т. 1 а. с 2-4, 122).

Як убачається з витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, наявного в матеріалах справи, ОСОБА_3 з 29 квітня 2004 року являється фізичною особою-підприємцем і серед видів її діяльності значиться: діяльність ресторанів, надання послуг мобільного харчування, надання в оренду й експлуатацію власного майна (т. 1 а. с. 114 - 118).

Крім того встановлено, що нерухоме майно: офісне приміщення площею 52,2 кв. м.; дискоклуб з офісними приміщеннями загальною площею 537,3 кв. м., земельна ділянка площею 0,0189 га, які знаходяться в АДРЕСА_1, було внесено до статутного фонду ТзОВ «Прайд - Н» співзасновником товариства ОСОБА_3 і зареєстровано за новим власником у відповідному реєстрі 17 липня 2017 року (т. 1 а. с. 12-15, 172-186, 203-205).

Статтею 60 СК України визначено, що майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу).

Відповідно до пункту 3 частини першої статті 57 СК України особистою приватною власністю дружини, чоловіка є майно, набуте нею (ним) за час шлюбу, але за кошти, які належали їй (йому) особисто.

Отже, належність майна до спільної сумісної власності подружжя визначається не тільки фактом придбання його під час шлюбу, але й спільною участю подружжя коштами або працею в набутті майна.

Тобто статус спільної сумісної власності визначається такими чинниками, як час набуття майна та кошти, за які таке майно було набуте (джерело набуття).

Тому сам по собі факт придбання спірного майна в період шлюбу не є безумовною підставою для віднесення такого майна до об'єктів права спільної сумісної власності подружжя.

Як роз'яснив Пленум Верховного Суду України в п. 28 Постанови № 11 від 21 грудня 2007 року «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» статтею 12 Закону України від 19 вересня 1991 р. N 1576-XII «Про господарські товариства» встановлено, що власником майна, переданого йому засновниками і учасниками, є саме товариство. Вклад до статутного фонду господарського товариства не є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Виходячи зі змісту частин 2, 3 ст. 61 СК, якщо вклад до статутного фонду господарського товариства зроблено за рахунок спільного майна подружжя, в інтересах сім'ї, той із подружжя, хто не є учасником товариства, має право на поділ одержаних доходів.

У разі використання одним із подружжя спільних коштів усупереч ст. 65 СК інший із подружжя має право на компенсацію вартості його частки.

Встановлені обставини справи та наведені норми матеріального права дають підстави вважати, що вимоги позивача ОСОБА_1 до ТзОВ «Прайд-Н» про визнання недійсними установчих документів та свідоцтв про право власності товариства на спірне нерухоме майно і скасування реєстрації права власності товариства на майно без визнання за ним права спільної сумісної власності на це майно як таке, що придбане у період перебування у шлюбі з відповідачкою ОСОБА_3, являються передчасними і задоволені бути не можуть.

Отже, встановивши такі обставини, суд дійшов правильного висновку про недоведеність і як наслідок безпідставність вимог позивача та правомірно прийняв рішення про відмову у позові.

Таким чином, оскаржуване рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, а тому апеляційну скаргу відповідно до ст. 308 ЦПК України слід відхилити.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів,-

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу позивача ОСОБА_1 відхилити.

Рішення Ківерцівського районного суду Волинської області від 10 серпня 2017 року в даній справі залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена у касаційному порядку упродовж двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий

Судді