Вирок № 70166522, 10.11.2017, Ківерцівський районний суд Волинської області

Справа № 158/320/17

Провадження № 1-кп/0158/77/17

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 листопада 2017 року Ківерцівський районний суд Волинської області

в с к л а д і: головуючого судді Костюкевича О.К.

при с е к р е т а р і ОСОБА_1

з участю прокурора Гуцуляка Т.Ю.

обвинуваченого ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Ківерці кримінальне провадження № 12016030000000217 про обвинувачення ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, зареєстрованого за адресою ІНФОРМАЦІЯ_3, жителя ІНФОРМАЦІЯ_4, українця, громадянина України, ІНФОРМАЦІЯ_5, одруженого, працюючого трактористом ТзОВ «Фелікс-Агро», раніше не судимого,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст.286 КК України,

в с т а н о в и в:

13.11.2016 року близько 02 год. 20 хв., ОСОБА_2, керуючи технічно справним автомобілем марки «Рено-Меган», реєстраційний номерний знак НОМЕР_1, рухаючись по автодорозі сполученням «Олика-Жорнище» в напрямку смт. Олика зі сторони с. Жорнище Ківерцівського району Волинської області, передбачаючи можливість настання суспільно-небезпечних наслідків своїх дій, але легковажно розраховуючи на їх відвернення, в порушення вимог пунктів 2.3 (б), 10.1, 11.2, 12.1 Правил дорожнього руху України, проявив безпечність та неуважність під час руху, не вибрав безпечну швидкість руху в даній дорожній обстановці в результаті чого виїхав на смугу зустрічного руху де допустив наїзд на пішоходів ОСОБА_3, та ОСОБА_4, які рухались по краю лівої смуги руху, в попутньому напрямку.

Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди пішохід ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_6, згідно висновку судово-медичної експертизи № 1333 від 22.12.2016 отримав тілесні ушкодження, а саме: закритий перелом відростків лівої великогомілкової та малогомілкової кісток з вальгусним підвивихом лівої стопи та частковим здавленням мяких тканин, закрита черепно-мозкова травма у вигляді струсу головного мозку, рана на задній поверхні грудної клітки справа, садна в ділянці тулуба. Дані тілесні ушкодження виникли в результаті контакту з травмуючою дією тупих предметів під час дорожньо-транспортної пригоди. За ступенем тяжкості переломи кісток відносяться до категорії середнього ступеня тяжкості, за ознакою тривалого розладу здоровя, оскільки для його загоєння необхідний час більше 21 доби.

Також, внаслідок дорожньо-транспортної пригоди пішохід ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_6, згідно висновку судово-медичної експертизи № 460 від 05.12.2016 отримав тілесні ушкодження, а саме: багатофрагментарний злам кісток основи та склепіння черепа, розмізження головного мозку, садна обличчя, тулуба, колін, перелом обох кісток правої гомілки, забій легень, виникли внаслідок контакту потерпілого із виступаючими частинами автомобіля коли потерпілий перебував у вертикальному положення або близькому до такого в право-бокову поверхню тіла та з послідуючим закиданням тіла на автомобіль і з наступним падінням на дорожнє покриття та відносяться до категорії тяжких тілесних ушкоджень, що потягли за собою смерть особи.

Причиною смерті ОСОБА_3 є отримані у результаті дорожньо-транспортної пригоди тілесні ушкодження, а саме: розтрощення черепа, що супроводжувалось розмізженням головного мозку.

Порушення ОСОБА_2 правил дорожнього руху знаходиться в прямому причинному зв'язку зі скоєнням дорожньо-транспортної пригоди та наслідками, що настали.

Допитаний в судовому засіданні підсудний ОСОБА_2 свою вину в інкримінованому злочині визнав частково, суду показав, що 13 листопада 2016 року він з друзями автомобілем марки «Рено-Меган», який був технічно справний, виїхали з с. Жорнище та рухались в напрямку смт. Олика Ківерцівського району Волинської області. За кермом автомобіля був він. По дорозі помітив пішоходів, які рухались в попутньому напрямку. Через деякий час раптово помітив ще двох пішоходів, які теж рухались в попутньому напрямку, яких завчасно виявити не міг, оскільки на вулиці була заметіль. Різко почав гальмувати, однак уникнути зіткнення з пішоходами не вдалося. Зіткнення відбулося на крайній лівій смузі для руху. Після ДТП зупинився. Побачивши, що збив людей, злякався, побоюючись самосуду від людей, залишив місце ДТП, поїхавши на швидку в смт. Олика, з метою повідомити про ДТП. Після чого повернувся назад на місце події. У вчиненому щиро розкаюється, просив суворо не карати. Разом з тим, заперечив щодо керування транспортним засобом в стані алкогольного спяніння, оскільки як перед дорожньо-транспортною пригодою, так і після алкогольних напоїв не вживав.

Крім часткового визнання своєї вини у інкримінованому злочині обвинуваченим ОСОБА_2, його винуватість стверджується сукупністю доказів, досліджених судом.

Потерпілий ОСОБА_4 суду показав, що 13 листопада 2016 року близько другої години ночі, він разом із ОСОБА_3 та ОСОБА_5 йшли з дискотеки із села с. Жорнище в напрямку смт. Олика по лівій смузі для руху. Відчув удар ззаду в праву ногу. Через деякий час йому повідомили, що ОСОБА_3 загинув в результаті ДТП. Автомобіль, який на них наїхав, залишив місце ДТП. Через деякий час приїхала швидка та поліція. Шкода завдана йому кримінальним правопорушенням відшкодована ОСОБА_2 в повному обємі, претензій матеріального та морального характеру до обвинуваченого не має, просить суворо не карати, не призначити ОСОБА_2 покарання повязане з позбавленням волі.

Потерпілий ОСОБА_6 в судовому засіданні суду показав, що о 4 год. 30 хв. йому повідомили про смерть його сина ОСОБА_3 Коли приїхав на місце ДТП, там стояв автомобіль швидкої та працівників поліції. Його син лежав на лівій частині дороги. Матеріальна та моральна шкода відшкодована повністю, претензій до обвинуваченого не має. Просить не призначати ОСОБА_2 покарання повязане з позбавленням волі.

Вина обвинуваченого ОСОБА_2 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, стверджується іншими доказами:

- протоколом огляду місця дорожньо-транспортної пригоди від 13.11.2016 року з фототаблицею до нього, відповідно до якого було оглянуто ділянку автодороги сполученням «ОСОБА_4 Жорнище», де було скоєно дорожньо-транспортну пригоду;

- висновком експерта № 460 від 05.12.2016 року, відповідно до якого було досліджено труп ОСОБА_3 та встановлено причини та обставини його смерті;

- висновком експерта № 1333 від 22.12.2016 року, відповідно до якого було встановлено ступінь тяжкості тілесних ушкоджень, отриманих ОСОБА_4, які відносяться до тілесних ушкоджень середнього ступеня тяжкості та обставини їх спричинення;

- висновком експерта за результатами судової транспортно-трасологічної експертизи № 458 від 28.11.2016 року, відповідно до якого наїзд автомобілем марки «Renault Megane» р.н.з. АС 1279 ВТ під керуванням водія ОСОБА_2 на пішоходів ОСОБА_3 та ОСОБА_4, ймовірно відбувся на правій смузі руху автодороги сполученням смт. Олика с. Жорнище, у напрямку с. Жорнище Ківерцівського району;

- висновком інженерно-технічної експертизи № 28 від 23.01.2017 року, відповідно до якого на момент експертного огляду робоча гальмова система, система рульового керування, та ходова частина автомобіля «Renault Megane» р.н.з. АС 1279 ВТ знаходились в справному стані;

- протоколом огляду автомобіля марки «Рено-Меган» р.н.з. АС 1279 ВТ від 17.01.2017 року, з наявними механічними пошкодженнями;

За таких обставин суд вважає доведеною винуватість підсудного ОСОБА_2 в порушенні правил дорожнього руху, що заподіяли потерпілим середньої тяжкості тілесні ушкодження та тяжкі тілесні ушкодження, що спричинили смерть потерпілого, і кваліфікує його дії за ч. 2 ст. 286 КК України.

Відповідно до ст. 65 КК України суд призначає покарання, враховуючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винуватого та обставини, що пом'якшують і обтяжують покарання. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.

Згідно постанови Пленуму Верховного Суду України "Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті" від 23 грудня 2005 року №14 при призначенні покарання за ст. 286 КК України суди мають враховувати не тільки наслідки, що настали, а й характер та мотиви допущених особою порушень правил безпеки дорожнього руху, її ставлення до цих порушень та поведінку після вчинення злочину.

ОСОБА_2 в силу ст.12 КК України вчинив тяжкий злочин, від якого потерпіли двоє осіб, одна з яких загинула.

Обставинами, що пом'якшують покарання ОСОБА_2 згідно ст.66 КК України, суд визнає щире каяття та активне сприяння розкриттю злочину, а також добровільне відшкодування завданих збитків.

Обставин, які б згідно ст. 67 КК України обтяжували покарання ОСОБА_2 судом не встановлено. Суд виключає обставину, що обтяжує покарання ОСОБА_2 у відповідності до ст. 67 КК України вчинення злочину особою, що перебуває в стані алкогольного спяніння, оскільки зазначена обставина спростовується дослідженим в судовому засіданні доказами, зокрема, показами свідків ОСОБА_7, ОСОБА_8, які суду показали, що 13.11.2016 року на приймальне відділення Ківерцівської лікарні був доставлений ОСОБА_2 на освідування у звязку з вчиненням останнім ДТП, у якого було відібрано кров, опечатано, та направлено до ВОНД на дослідження для визначення результату вмісту алкоголю в крові.

Свідок ОСОБА_9 суду показала, що 14.11.2016 року нею проводилось дослідження крові відібраної у ОСОБА_2 на вміст алкоголю в крові. Аналіз показав відємний результат. З повідомлень Волинського обласного наркологічного диспансеру № 3088/1-7 від 23.11.2017 року та №3160/1-7 від 01.12.2016 року, досліджених в судовому засіданні, встановлено відсутність вмісту алкоголю в крові ОСОБА_2 на момент скоєння ДТП.

Відповідно до вимог п. 8 розділу І інструкції «Про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої спільним наказом Міністерства внутрішніх справ України та Міністерства охорони здоров'я України №1452/735 від 09 листопада 2015 року, який зареєстровано в Міністерстві юстиції України 11 листопада 2015 року за № 1413/27858, у разі дорожньо-транспортної пригоди, унаслідок якої є особи, що загинули або травмовані, проведення огляду на стан сп'яніння учасників цієї пригоди є обов'язковим у закладі охорони здоров'я.

Відповідно до п. 8 розділу ІІІ вищезазначеної інструкції метою лабораторного дослідження є виявлення або уточнення наявних речовин, що здатні спричинювати стан сп'яніння.

Згідно п. п. 10, 11 розділу ІІІ інструкції зразки біологічного середовища для лабораторного дослідження відбираються у дві ємності. Вміст однієї ємності використовується для первинного дослідження, вміст другої ємності зберігається протягом 90 днів. За збереження та транспортування ємностей з біологічним середовищем до іншого закладу охорони здоровя, цілісність пломбування відповідає заклад охорони здоровя, у якому проводився відбір біологічного середовища.

Відповідно до п. 13 розділу ІІІ інструкції для дослідження біологічного середовища може використовуватися кров, якщо в обстежуваної особи неможливо взяти зразки біологічних середовищ, вказаних у пункті 12 цього розділу.

Згідно п. п. 15, 16 розділу ІІІ інструкції за результатами огляду на стан спяніння та лабораторними дослідженнями встановлюється діагноз, який вноситься до акта медичного огляду. Висновок щодо результатів медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого спяніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції (далі висновок щодо результатів медичного огляду особи на стан спяніння), видається на підставі акта медичного огляду.

Крім цього, в ході судового розгляду не встановлено грубих порушень відібрання та транспортування зразків біологічного середовища (крові) обвинуваченого, а відсутність підпису лікаря на ємкостях, в яких зберігалися зразки біологічного свередовища обвинуваченого, не могло на думку суду привести до порушення цілісності пломбування цих ємкостей, а тому в суду відсутні достатні підстави для задоволення клопотання прокурора про визнання результатів лабораторного дослідження на стан алкогольного сп'яніння недопустимими.

Вищевказаним спростовуються результати алкотесту від 13.11.2016 року щодо перебування ОСОБА_2 на момент скоєння ДТП в стані алкогольного спяніння.

Визначаючи вид і міру покарання обвинуваченому ОСОБА_2 у відповідності зі ст. 65 КК України, суд враховує ступінь тяжкості вчиненого ним кримінального правопорушення і виходячи з вимог Кримінального закону про справедливість, обґрунтованість та індивідуалізацію покарання, суд вважає необхідним взяти до уваги сукупність обставин, пом'якшуючих покарання ОСОБА_2, а саме: щире каяття, активне сприяння розкриттю злочину, добровільне відшкодування завданих збитків, а також те, що обвинувачений ОСОБА_2 має на утриманні малолітню дитину, працевлаштований, позитивно характеризується за місцем проживання та роботи, раніше не судимий, вчинений ним злочин є необережний та беручи до уваги характер допущених ним порушень правил безпеки дорожнього руху, його ставлення до цих порушень та поведінку після вчинення злочину, а також враховуючи клопотання потерпілих ОСОБА_6, ОСОБА_4, які просили не призначати обвинуваченому ОСОБА_2 покарання пов'язане з позбавленням волі, з урахуванням наявності декількох обставин, які пом'якшують покарання і істотно зменшують ступінь тяжкості вчиненого ним злочину, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, та відсутність обставин, що обтяжують покарання, особу винного, суд призначає ОСОБА_2 покарання необхідне й достатнє для його виправлення, запобігання вчинення ним нових злочинів, і вважає, що виправлення та перевиховання підсудного можливе без ізоляції від суспільства, з обранням покарання в межах санкції статті, за якою він притягується до кримінальної відповідальності, із звільненням від відбування покарання з випробуванням на підставі ст. 75 КК України та призначенням додаткового покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами.

Саме таке покарання буде відповідати вимогам ст. 65 КК України, є необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого ОСОБА_2 та попередження вчинення ним нових злочинів.

У відповідності до п. «в» ч. 1 ст. 1 Закону України «Про амністію у 2016 році», який набрав законної сили 07.09.2017 року підлягають звільненню від відбування покарання у виді позбавлення волі на певний строк та від інших покарань, не пов'язаних з позбавленням волі, осіб, визнаних винними у вчиненні умисного злочину, який не є тяжким або особливо тяжким відповідно до статті 12 Кримінального кодексу України, осіб, визнаних винними у вчиненні необережного злочину, який не є особливо тяжким відповідно до статті 12 Кримінального кодексу України, а також осіб, кримінальні справи стосовно яких за зазначеними злочинами розглянуті судами, але вироки стосовно них не набрали законної сили не позбавлених батьківських прав, які на день набрання чинності цим Законом мають дітей, яким не виповнилося 18 років.

Оскільки обвинувачений заявив клопотання про застосування до нього Закону України «Про амністію у 2016 році», оскільки має на утриманні малолітню дитину, що стверджується свідоцтвом про народження серії І-ЕГ № 195153 від 25.03.2014 року, обставин, які відповідно до ст. 9 вищевказаного Закону виключали б можливість застосування до ОСОБА_2 амністії, судом не встановлено, суд вважає, що клопотання обвинуваченого підлягає до задоволення.

Цивільний позов не заявлено.

Долю речових доказів слід вирішити відповідно до вимог ст. 100 КПК України.

Судові витрати у справі, пов'язані із залученням експерта для проведення судової інженерно-транспортної та інженерно транспортно-трасологічної експертиз в сумі 2288,56 грн. слід стягнути з ОСОБА_2 в дохід держави

Керуючись ст. ст.373,374 КПК України, суд, -

з а с у д и в:

Визнати винним ОСОБА_2 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, призначивши покарання у виді 4 (чотири) роки позбавлення волі, з позбавлення права керування транспортними засобами на строк 2 роки.

На підставі ст. 75 КК України звільнити засудженого ОСОБА_2 від відбування основного покарання з випробуванням з іспитовим строком 2 роки.

Згідно п. п. 1, 2, ч. 1, п. 2 ч. 2 ст. 76 КК України покласти на засудженого ОСОБА_2 наступні обов'язки:

- періодично зявлятися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;

- повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.

- не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.

На підставі п. «в» ст. 1 Закону України «Про амністію у 2016 році» звільнити засудженого ОСОБА_2 від відбування основного та додаткового покарання, призначеного судом.

Стягнути з ОСОБА_2 в доход держави судові витрати пов'язані із залученням експерта для проведення судової інженерно-транспортної та інженерно транспортно-трасологічної експертиз в сумі 2288,56 грн.

Речові докази по справі:

- автомобіль марки «Рено Меган», реєстраційний номерний знак НОМЕР_1, який повернуто на відповідальне зберігання власнику ОСОБА_2, залишити останньому.

- уламки пластмаси та корпус правого дзеркала заднього виду із автомобіля марки «Рено Меган», реєстраційний номерний знак НОМЕР_1, які зберігаються в камері зберігання речових доказів СУ ГУНП у Волинській області знищити.

Вирок може бути оскаржений до апеляційного суду Волинської області через Ківерцівський районний суд Волинської області шляхом подачі апеляції протягом тридцяти днів з дня його проголошення, а потерпілими - в той же строк з дня отримання копії судового рішення.

Суддя Ківерцівського районного суду О.К. Костюкевич