Постанова № 70166392, 17.10.2017, Верховний Суд (до 15.12.2027 - Верховний Суд України)

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 жовтня 2017 року м. Київ

Колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України у складі:

головуючого Гриціва М.І., суддів:Волкова О.Ф., Прокопенка О.Б., при секретарі судового засідання Ключник А.Ю.,

за участю представників:

товариства з обмеженою відповідальністю «Австрія Джус Україна» (далі - Товариство) - Арустамян А.Е.,

Офісу великих платників податків ДФС - Павловича Д.М., -

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом Товариства до Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Вінницькій області (далі - ОДПІ) про скасування податкових повідомлень-рішень,

установила:

У червні 2014 року Товариство звернулося до суду з позовом, у якому просило скасувати податкові повідомлення-рішення: від 5 травня 2014 року № 0011131501, яким зменшено розмір від'ємного значення з податку на додану вартість (далі -ПДВ) на суму 66 666 грн 67 коп.; від 16 травня 2014 року № 004382203, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання ПДВ на 2 107 131 грн та зобов'язано сплатити основний платіж у розмірі 1 404 754 грн та 702 377 грн штрафних санкцій.

Оскаржувані рішення ОДПІ прийняла на підставі актів перевірки: від

18 квітня 2014 року № 1018/1501/37695570 - про результати документальної позапланової перевірки Товариства з питань достовірності нарахування від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту з фермерським господарством «ЛАН-ЛВП» (далі - Господарство) за жовтень 2013 року, у якому зазначено про порушення Товариством вимог пункту 188.1 статті 188, пунктів 198.1-198.3, 198.6

статті 198 Податкового кодексу України (далі - ПК), що призвело до завищення рядка 17 Декларації з ПДВ на суму 66 666 грн 67 коп., та пунктів 200.1, 200.3 статті 200 ПК, що призвело до завищення рядка 19 Декларації з ПДВ на суму 66 666 грн 67 коп.; від 8 травня 2014 року № 1167/2203/37695570 - про результати перевірки Товариства з питань достовірності нарахування суми ПДВ по взаємовідносинах з Господарством за листопад 2013 року, у ході якої встановлено порушення вимог пунктів 198.1, 198.6 статті 198, пунктів 200.1, 200.2 статті 200 ПК, в результаті чого було завищено суму залишку від'ємного значення ПДВ на суму 2 688 167 грн та занижено суму ПДВ на 1 404 754 грн.

Вінницький окружний адміністративний суд постановою від 3 вересня 2014 року, залишеною без змін ухвалою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 30 жовтня 2014 року, позов задовольнив: визнав протиправними та скасував податкові повідомлення-рішення від 5 травня

2014 року № 0011131501 та 16 травня 2014 року № 004382203.

Вищий адміністративний суд України ухвалою від 10 листопада

2015 року зазначені судові рішення залишив без змін.

У заяві про перегляд рішення суду касаційної інстанції Верховним Судом України ОДПІ, посилаючись на неоднакове застосування Вищим адміністративним судом України пунктів 198.1-198.3, 198.6 статті 198 ПК у подібних правовідносинах, просить скасувати ухвалені у справі судові рішення та прийняти нове - про відмову в задоволенні позову.

Прикладами неоднакового застосування зазначених вище норм матеріального права ОДПІ вважає рішення Вищого адміністративного суду України від 26 квітня, 2, 15 червня 2016 року (справи №№ К/800/48948/14, К/800/41882/15, К/800/62231/13 відповідно), в яких, на переконання заявника, суд касаційної інстанції ці норми права застосував по-іншому і дійшов протилежних, але правильних за змістом правових висновків.

Як на підставу для перегляду оскарженого рішення заявник також посилається на невідповідність цього рішення викладеному у постановах Верховного Суду України від 12, 19, 26 квітня 2016 року (справи №№ 21-3270а15, 21-4985а15, 21-4976а15 відповідно) висновку щодо застосування у подібних правовідносинах зазначених норм матеріального права.

У судовому засіданні представник ОДПІ підтримав наведені в заяві вимоги й просить їх задовольнити з підстави неправильного й неоднакового застосування зазначених у заяві норм матеріального права.

Представник Товариства заперечила проти задоволення заяви та, посилаючись на відсутність, на її думку, неоднакового застосування норм податкового законодавства, просить оскаржене рішення суду касаційної інстанції залишити без змін.

Колегія суддів Судововї палати в адміністративних справах Верховного Суду України заслухала пояснення сторін, перевірила матеріали справи й дійшла висновку про таке.

У справі, про перегляд рішення суду касаційної інстанції в якій подано заяву, висновки судів ґрунтуються на відомостях про дійсність і реальність господарських операцій Товариства з Господарством, за якими були сформовані податкові зобов'язання першого, зокрема, операції поставки свіжих яблук на підставі договору, укладеного між Товариством і Господарством, дійсність якої обґрунтована посиланням на видаткові та податкові накладні, акти приймання-передачі сировини, платіжними дорученнями, що підтверджують оплату придбаного товару, журнал обліку транспортних засобів, що поставляють сировину, які складені відповідно до вимог податкового законодавства. Отриманий товар було використано Товариством у господарській діяльності - виробництві соку яблучного, що підтверджується документами про передачу товарних матеріальних цінностей на виробництво.

Суди також зазначили, що посилання ОДПІ на відсутність у Господарства об'єктивної можливості для виконання поставки яблук через відсутність сільськогосподарської техніки, відповідної кількості працівників, можливості вирощування яблук є безпідставними, оскільки на час здійснення господарської операції Господарство було включено до Єдиного державного реєстру юридичних та фізичних осіб-підприємців, мало свідоцтво про реєстрацію платника податків.

У рішеннях від 26 квітня, 2, 15 червня 2016 року, наданих для порівняння, Вищий адміністративний суд України погодився із висновками судів попередніх інстанцій про те, що подані позивачами первинні документи бухгалтерського та податкового обліку (договори, податкові накладні, видаткові накладні, рахунки-фактури тощо) не є достатніми доказами фактичного виконання операцій; спірні господарські операції не підтверджені належними первинними документами, що в сукупності з виявленими податковими органами фактами щодо фіктивної діяльності контрагентів позивача свідчить про безпідставність формування податкових вигод. Обґрунтуванням для такого висновку стало й те, що первинні документи, виписані від імені осіб, які заперечують свою участь у створенні та діяльності контрагентів платників податків, що було встановлено у судовому засіданні, не можуть вважатись належно оформленими та підписаними повноважними особами звітними документами, які посвідчують факт придбання товарів, робіт чи послуг, а отже, віднесення відображених у них сум ПДВ до податкового кредиту є безпідставним.

Відсутність рішень касаційного суду із правозастосовним висновком, які за змістом і значенням відрізняються від правового висновку судового рішення, яке оскаржується, унеможливлює порівняння таких рішень, визначення правомірності чи незаконності оскарженого рішення та формулювання висновку про правильне застосування норми матеріального закону щодо спірних правовідносин.

Верховний Суд України у постанові від 12 квітня 2016 року дійшов висновку, відповідно до якого податкові накладні, що стали підставою для формування податкового кредиту, виписані від імені осіб, які заперечують свою участь у створенні та діяльності контрагентів платника податків, зокрема й у підписанні будь-яких первинних документів, не можуть вважатися належно оформленими та підписаними повноважними особами звітними документами, що посвідчують факт придбання товарів, робіт чи послуг, а тому віднесення відображених у них сум ПДВ до податкового кредиту є безпідставним. За таких обставин Верховний Суд України погодився з рішенням суду першої інстанції про відмову у задоволенні позову про визнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення.

Посилання на постанови Верховного Суду України від 19, 26 квітня

2016 року не можуть бути підставами перегляду, оскільки вони не містять правового висновку щодо застосування норм матеріального права, про правильність застосування яких йдеться у заяві. Посилаючись на порушення норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, Верховний Суд України постановлені судові рішення скасував, а справи направив на новий розгляд до суду першої інстанції.

Відповідно до частини першої статті 244 Кодексу адміністративного судочинства України відсутність неоднакового застосування касаційним судом однієї й тієї самої норми права в подібних правовідносинах та невідповідності оскаржуваного рішення висновку, викладеному у постановах Верховного Суду України, є підставою для відмови в задоволенні заяви.

З огляду на те, що обставини, які стали підставою для перегляду справи Верховним Судом України, не підтвердилися, в задоволенні заяви ОДПІ слід відмовити.

Керуючись пунктом 6 Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 2 червня 2016 року № 1402-VІІІ «Про судоустрій і статус суддів», статтями 241, 242, 244 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України

постановила:

У задоволенні заяви Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Вінницькій області відмовити.

Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає, крім випадку, встановленого пунктом 3 частини першої статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий М.І. Гриців

Судді: О.Ф. Волков

О.Б. Прокопенко