Ухвала суду № 70165958, 08.11.2017, Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області

Справа № 308/10844/17

У Х В А Л А

про залишення позовної заяви без руху

08 листопада 2017 року м. Ужгород

Суддя Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області Бенца К.К., розглянувши позовну заяву ОСОБА_1, ОСОБА_2 до Ужгородської міської ради, міського голови ОСОБА_3, третя особа без самостійних вимог ПАТ «Закарпатобленерго» про визнання права власності на житло та видачу свідоцтва про право власності на квартиру,-

встановив:

ОСОБА_1, ОСОБА_2 звернулися до Ужгородського міськрайонного суду з позовною заявою до Ужгородської міської ради, міського голови ОСОБА_3, третя особа без самостійних вимог ПАТ «Закарпатобленерго» про визнання права власності на житло та видачу свідоцтва про право власності на квартиру.

Уконтекстіправанасправедливийсуд,визначеного ст.7ЗаконуУкраїни«Просудоустрійі статус суддів»судовасистемазабезпечуєдоступністьправосуддядля кожноїособивідповідно до Конституції тавпорядку,встановленомузаконамиУкраїни.

Крім того, у пункті 7постанови Пленуму Верховного Суду України «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції» від 12.06.2009 р. № 2розяснено, що позовна заява подається до суду в письмовій формі і за змістом повинна відповідати вимогамст. 119 ЦПК. У звязку з цим суди мають звертати особливу увагу, зокрема, на те, що у позовній заяві повинні не лише міститися позовні вимоги, а й бути викладені обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, і зазначені докази, що підтверджують кожну обставину.

ВідповіднодочинногозаконодавстваУкраїнипозовназаяваєпроцесуальним документом, якийповиненміститивсобівимогипередбаченіст.119,120ЦПКУкраїни.Асаме,впозовній заяві маємістисьпосилання,зокрема,нате,докогопредявленийпозов;щосамевимагаєпозивач(предметпозову);обставини,наякихґрунтуєтьсявимога(матеріально-правова підстава позову); зазначення доказів,щопідтверджуютькожну обставину.Згідноч.5ст.119ЦПКУкраїнидо позовної заяви додаєтьсядокумент,щопідтверджуєсплатусудовогозбору.

Нормамистатті 119 ЦПК Українирегламентовано вимоги до форми і змісту позовної заяви.

Водночас, позовна заява подана з порушенням вимогст. 119 ЦПК України, а саме: у позовній заяві відсутня ціна позову щодо вимог про визнання права власності; не долучено документ про дійсну вартість майна; до позовної заяви не долучено документ, що підтверджує сплату судового збору виходячи із розміру ціни позову, визначеного виходячи із вартості майна станом на час подання позову до суду.

Відповідно до норм п.2 ч.1ст. 80 ЦПК України- ціна позову визначається у позовах про визнання права власності на майно або його витребування - вартістю майна.

З прохальної частинипозову вбачається, що позивачами зокрема, заявлена вимога про визнання права власності на квартиру .

Таким чином, в порушення вимогст. 119 ЦПК Українив позові не зазначено ціну позову, яка повинна бути підтверджена відповідними доказами - вартістю майна станом на час подання позову до суду.

Від ціни позову залежить розмір судового збору, що справляється на всій території України за подання заяв, скарг до суду.

Проте матеріали позовної заяви не містять доказів про дійсну вартість нерухомого майна на час подачі позову.

Відповідно до вимог ч. 5ст. 119 ЦПК Українидо позовної заяви додається документ, що підтверджує сплату судового збору.

Статтями3і4 Закону України «Про судовий збір» № 3674-VIвизначено об'єкти справляння судового збору, його розміри та перелік позовних заяв чи інших заяв, передбачених процесуальним законодавством, за подання яких судовий збір не справляється.

Відповідно дост.1 Закону України «Про судовий збір» від 08.07.2011 року, який набрав чинності з 1 листопада 2011 року (далі - Закон), з наступними змінами та доповненнямисудовий збір - збір, що справляється на всій території України за подання заяв, скарг до суду, а також за видачу судами документів і включається до складу судових витрат.

Згідно з ч. 1 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Згідно п.п. 15,16 Постанови Пленуму Вищого Спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах » від 17.10.2014 року №10, судам надані розяснення: пунктами 1 і 2 частини першої статті 80 ЦПК України передбачено визначення ціни позову у позовах про стягнення грошових коштів та про визнання права власності на майно або витребування майна. Відповідні позовні заяви мають майновий характер, і розмір ставок судового збору за їх подання визначається згідно з підпунктом 1 пункту 1 частини другої статті 4 Закону № 3674-VI. Розмір судового збору за подання позовної заяви про визнання права власності на майно або його витребування (у тому числі з урахуванням положень, передбачених частиною п'ятою статті 216, статтею 1212 ЦК тощо) визначається з урахуванням вартості спірного майна, тобто як зі спору майнового характеру.

Відповідно до п.1.1 ч.2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» від 08.07.2011 року (в редакції Закону № 484-VIII від 22.05.2015 року, що набрав чинності з 01.09.2015 року із змінами внесеними згідно із Законом № 1774-VIII від 06.12.2016) ставка судового збору за подання до суду позовної заяви майнового характеру, яка подана фізичною особою становить1% ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Відповідно до п.2.2. ч.2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» від 08.07.2011 року (в редакції Закону № 484-VIII від 22.05.2015 року, що набрав чинності з 01.09.2015 року із змінами внесеними згідно із Законом № 1774-VIII від 06.12.2016) ставка судового збору за подання до суду позовної заяви немайнового характеру, яка подана фізичною особою становить 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Згідно абзацу 4 статті 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2017 рік» з 1 січня 2017 року встановлено прожитковий мінімум на одну працездатну особу в розрахунку на місяць у розмірі 1600 гривень.

Варто також зазначити, що згідно п. 10 Постанови Пленуму Вищого Спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах » від 17.10.2014 року №10, судам надані розяснення: Подані до суду позовні заяви чи заяви, а також зустрічні позовні заяви можуть містити кілька самостійних позовних вимог, кожна з яких є об'єктом справляння судового збору. За подання додаткових заяв, у яких збільшується розмір позовних вимог, недоплачена сума судового збору також підлягає сплаті. У разі об'єднання позовних вимог відповідно до статті 126 ЦПК, а також у випадках подання позовної заяви одним чи кількома позивачами (співпозивачами) до одного або кількох відповідачів судовий збір обчислюється із загальної суми позову і сплачується кожним позивачем пропорційно до заявлених кожним із них вимог окремим платіжним документом (частина шоста статті 6 Закону № 3674-VI). Закон не містить заборони й можливості сплати усієї суми судового збору одним із кількох позивачів у справі; визначальним у такому разі є факт надходження усієї належної до сплати суми судового збору до спеціального фонду Державного бюджету України.

У разі коли позов немайнового характеру подається одночасно кількома позивачами до одного або кількох відповідачів, судовий збір сплачується кожним позивачем окремим платіжним документом у розмірах, установлених згідно із статтею 4 Закону України від 08 липня 2011 року № 3674-VI "Про судовий збір" за подання позову немайнового характеру.

Як вбачається із змісту позовної заяви така подана двома позивачами, отже судовий збір сплачується кожним позивачем окремим платіжним документом у розмірах, установлених згідно із статтею 4 Закону України від 08 липня 2011 року № 3674-VI "Про судовий збір" за подання позову немайнового характеру.

Варто також зазначити, що згідно п. 10 Постанови Пленуму Вищого Спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах » від 17.10.2014 року №10, судам надані розяснення: Подані до суду позовні заяви чи заяви, а також зустрічні позовні заяви можуть містити кілька самостійних позовних вимог, кожна з яких є об'єктом справляння судового збору.

Як вбачається із змісту позовних вимог, позивачами заявлені дві самостійні вимоги, одна з яких майнового характеру - про визнання права власності на квартиру, друга позовна вимога немайнового характеру зобовязати Ужгородську міську раду та міського голову оформити та видати свідоцтво про право власності, кожна з яких є об'єктом справляння судового збору.

Отже, кожен із позивачів за позовну вимогу немайнового характеру повинен сплати судовий збір в сумі по 640,00 гривень та сплати судовий збір за позовну вимогу майнового характеру виходячи із розміру ціни позову, визначеного виходячи із вартості майна станом на час подання позову до суду.

Судовий збір за подачу позовної заяви до Ужгородського міськрайонного суду повинен бути перерахований за наступними реквізитами: Отримувач коштів - УК у м. Ужгороді / м. Ужгород, Код отримувача (код за ЄДРПОУ) 38015610, Банк отримувача ГУДКСУ в Закарпатській області, Код банку отримувача (МФО) 812016, Рахунок отримувача 31216206700002, Кодкласифікації доходів бюджету22030101.

Таким чином, сплата судового збору згідно з вимогами Закону є обов'язковою.

На підтвердження оплати судового збору до Ужгородського міськрайонного суду необхідно надати оригінал квитанції про оплату.

При зверненні до суду з позовом, позивачі просять звільнити їх від сплати судового збору за розгляд цього позову у звязку з неможливістю сплати судового збору так як є пенсіонерами та на підставі п. 13 ч.2 Закону України "Про судовий збір" де регламентовано, що судовий збір не справляється за подання позовної заяви про відшкодування шкоди заподіяної особі незаконними рішеннями , діями, бездіяльністю органу державної влади.....

Розглянувши заяву про звільнення від сплати судового збору, приходжу до наступного.

За приписами п.1 і 2 ст. 8 Закону України від 08.07.2011р. № 3674-VI "Про судовий збір", враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі. Суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті.

За приписами ч.1 ст.82 ЦПК України, суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою відстрочити або розстрочити сплату судового збору на визначений строк, але не більше як до ухвалення судового рішення у справі.

Відповідно до наведеної норми, відстрочення або розстрочення сплати судового збору, або звільнення від сплати судового зборує правом,а не імперативним обов'язком суду. Такий висновок випливає безпосередньо із змісту наведеної норми, яка, крім того, не містить чіткого переліку обставин майнового стану, який тягне за собою в якості наслідків відстрочення, розстрочення сплати судового збору, або звільнення від їх оплати.

Обґрунтування обставин майнового стану сторони, які свідчать про неможливість або утруднення в здійсненні оплати судового збору у встановлених законом розмірах і в строки, покладається на заінтересовану сторону.

Отже, сторона повинна навести доводи і надати докази на підтвердження того, що його майновий стан перешкоджає сплаті ним судового збору у встановленому порядку і розмірі.

Варто також зазначити, що згідно п.29 постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах» судам розяснено, що відповідно до статті 8 Закону № 3674-VI та статті 82 ЦПК єдиною підставою для відстрочення або розстрочення сплати судового збору є врахування судом майнового стану сторони, тобто фізичної або юридичної особи (наприклад, довідка про доходи, про склад сім'ї, про наявність на утриманні непрацездатних членів сім'ї, банківські документи про відсутність на рахунку коштів, довідка податкового органу про перелік розрахункових та інших рахунків тощо). Клопотання про відстрочення або розстрочення сплати судового збору, зменшення його розміру або звільнення від його сплати може бути викладене в заяві чи скарзі, які подаються до суду, або окремим документом. Особа, яка заявляє відповідне клопотання, згідно зі статтею 10 ЦПК повинна навести доводи і подати докази на підтвердження того, що її майновий стан перешкоджав (перешкоджає) сплаті нею судового збору у встановленому законодавством порядку і розмірі.

Жодних доказів (довідка про доходи, довідка про склад сім'ї, про наявність на утриманні непрацездатних членів сім'ї, банківські документи про відсутність на рахунку коштів, довідка податкового органу про перелік розрахункових та інших рахунків тощо) на підтвердження того, що майновий стан позивачів перешкоджав (перешкоджає) сплаті ними судового збору у встановленому порядку і розмірі до клопотання не надано.

Оцінюючи докази,приходжу до висновку, що позивачі належними та допустимими доказами недовелисуду, що їх майновий стан перешкоджав (перешкоджає) сплаті ними судового збору у встановленому порядку і розмірі.

Окрім того, позивачем як підставу звільнення від сплати судового збору вказано п. 13 ч.2 Закону України "Про судовий збір" де регламентовано, що судовий збір не справляється за подання позовної заяви про відшкодування шкоди заподіяної особі незаконними рішеннями , діями, бездіяльністю органу державної влади.....

Згідно зі ст.3 ч.2 п.13 Закону № 3674-VI визначено судовий збір не справляється за подання: позовної заяви про відшкодування шкоди, заподіяної особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їх посадовою або службовою особою, а так само незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури або суду;

Разом з тим, слід зазначити, що посилання позивача на п. 13 ч.2 ст.3 Закону України "Про судовий збір" як на підставу звільнення від сплати судового збору в даному випадку є безпідставними, так як позивачі звернулися до суду з позовними вимогами про визнання права власності на житло та видачу свідоцтва про право власності на квартиру.

У статті 129 Конституції України однією із засад судочинства визначено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.

З урахуванням вимог статті 11 ЦПК суд не вправі вчиняти дії, про які йдеться у статті 8 Закону № 3674-VI, з власної ініціативи.

Таким чином, сплата судового збору згідно з вимогами закону є обов'язковою.

На підтвердження оплати судового збору до Ужгородського міськрайонного суду необхідно надати оригінал квитанції про оплату.

Варто також зазначити, що згідно п. 3 Постанови Пленуму Вищого Спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах » від 17.10.2014 року №10, судам надані розяснення: Порядок звернення до суду за судовим захистом урегульовано ЦПК. Подання заяви до суду має відбуватись із дотриманням певних умов. Зокрема, частиною п'ятою статті 119 ЦПК передбачено, що до позовної заяви додається документ, що підтверджує сплату судового збору. Отже, якщо сплата судового збору згідно з вимогами закону є обов'язковою, то наслідком недотримання цієї умови є залишення позовної заяви без руху, а у разі, якщо документ, що підтверджує сплату судового збору (частина п'ята статті 119 ЦПК), не буде поданий у строк, установлений судом, - визнання заяви неподаною та її повернення позивачеві (стаття 121 ЦПК) або залишення заяви без розгляду (пункт 8 частини першої статті 207 ЦПК).

Окрім того, з поданоїпозовноїзаявивбачається,щовонавикладенаросійськоюмовою. Відповіднодоч.4ст.119ЦПКУкраїнипозовназаяваповиннавідповідатиіншим вимогам, встановленим законом.

Відповіднодост.7ЦПКУкраїни,мовацивільногосудочинства визначаєтьсястаттею14 Закону України«Прозасадидержавноїмовноїполітики».

Відповіднодоч.1ст.7ЗаконуУкраїни«Прозасадидержавноїмовноїполітики» державною мовою Україниєукраїнськамова.

Відповіднодоч.3ст.14ЗаконуУкраїни«Прозасадидержавноїмовноїполітики», сторони, які берутьучастьусправі,подаютьдосудуписьмовіпроцесуальнідокументиідокази, викладені державною мовою.Умежахтериторії,наякійпоширена регіональнамова(мови),щовідповідає умовам частинитретьоїстатті8цьогоЗакону,допускаєтьсяподачадо судуписьмовихпроцесуаль-них документів ідоказів,викладенихцієюрегіональноюмовою (мовами),зперекладом,у разі необхідності, на державнумовубездодатковихвитратдлясторінпроцесу.

Відповідно до вимог ст. ст.6,14 Закону України «Про засади державної мовної політики»: державною мовою України є українська мова. У контексті Європейської хартії регіональних мов або мов меншин до регіональних мов або мов меншин України, до яких застосовуються заходи, спрямовані на використання регіональних мов або мов меншин, що передбачені у цьому Законі, віднесені мови: російська, білоруська, болгарська, вірменська, гагаузька, ідиш, кримськотатарська, молдавська, німецька, новогрецька, польська, ромська, румунська, словацька, угорська, русинська, караїмська, кримчацька. До кожної мови, визначеної у частині другій цієї статті, застосовуються заходи, спрямовані на використання регіональних мов або мов меншин, що передбачені у цьому Законі, за умови, якщо кількість осіб - носіїв регіональної мови, що проживають на території, на якій поширена ця мова, становить 10 відсотків і більше чисельності її населення. За рішенням місцевої ради в окремих випадках, з урахуванням конкретної ситуації, такі заходи можуть застосовуватися до мови, регіональна мовна група якої становить менше 10 відсотків населення відповідної території. У межах території, на якій поширена регіональна мова або мова меншини, що відповідає умовам частини третьої цієї статті, здійснення заходів щодо розвитку, використання і захисту регіональної мови або мови меншини, передбачених цим Законом, є обов'язковим для місцевих органів державної влади, органів місцевого самоврядування, об'єднань громадян, установ, організацій, підприємств, їх посадових і службових осіб, а також громадян - суб'єктів підприємницької діяльності та фізичних осіб. Судочинство в Україні у цивільних, господарських, адміністративних і кримінальних справах здійснюється державною мовою. У межах території, на якій поширена регіональна мова (мови), що відповідає умовам частини третьоїстатті 8 цього Закону, за згодою сторін суди можуть здійснювати провадження цією регіональною мовою (мовами). У межах території, на якій відповідно до умов частини третьоїстатті 8 цього Законупоширена регіональна мова, держава гарантує можливість здійснювати судове провадження цією регіональною мовою (мовами). Сторони, які беруть участь у справі, подають до суду письмові процесуальні документи і докази, викладені державною мовою. У межах території, на якій поширена регіональна мова (мови), що відповідає умовам частини третьоїстатті 8 цього Закону, допускається подача до суду письмових процесуальних документів і доказів, викладених цією регіональною мовою (мовами), з перекладом, у разі необхідності, на державну мову без додаткових витрат для сторін процесу. Особам, що беруть участь у розгляді справи в суді, забезпечується право вчиняти усні процесуальні дії (робити заяви, давати показання і пояснення, заявляти клопотання і скарги, ставити запитання тощо) рідною мовою або іншою мовою, якою вони володіють, користуючись послугами перекладача у встановленому процесуальним законодавством порядку. У межах території, на якій поширена регіональна мова (мови), що відповідає умовам частини третьоїстатті 8 цього Закону, послуги перекладача з регіональної мови або мови меншини (мов), у разі їх необхідності, надаються без додаткових для цих осіб витрат. Слідчі і судові документи складаються державною мовою.

Відповіднодоч.3ст.7ЗаконуУкраїни«Прозасадидержавноїмовноїполітики»до кожної мови, визначеноїучастинідругійцієїстатті(втомучисліросійської),застосовуються заходи, спрямованіна використаннярегіональнихмовабомовменшин,що передбаченіуцьомуЗаконі,за умови,якщо кількість осіб-носіїврегіональноїмови, щопроживають натериторії, наякій поширена ця мова, становить 10відсотківібільшечисельностіїїнаселення.

Російськамовазамісцезнаходженнямсудунеєрегіональноюабожмовою меншин, тому вказанузаявузгідност.121ЦПКУкраїнислідзалишитибезруху,надатипозивачамстрокдляусунен-нянедоліківпозовноїзаяви,тобтовикладуїїзмістудержавноюмовою.

В порушення вищезазначених вимог, позивачами не викладено текст позовної заяви державною мовою.

Дослідивши матеріали справи приходжу до переконання, що без усунення наведених вище недоліків, вирішити питання про відкриття провадження у справі неможливо, вважаю за необхідне позовну заяву залишити без руху та надати позивачам строк для усунення недоліків позовної заяви з подачею її до суду в новій редакції з врахуванням вимог ст.ст.119,120 ЦПК Українита зазначених недоліків.

Відповідно дост.121 ЦПК Українисуддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях119і120цьогоКодексу,абоне сплаченосудовий збір, постановляє ухвалу, в якій зазначаються підставизалишенняпозовної заявибез руху, про що повідомляє позивача і надає йому строк для усунення недоліків заяви, який не може перевищувати п'яти днів з дня отримання позивачем ухвали.

Розяснити, що в разі усунення недоліків у зазначений строк позовна заява вважається поданою в день первісного її подання до суду. Інакше позовна заява вважається неподаною і повертається позивачам.

Керуючисьст.119,ст.121,208-210 ЦПК України, суддя,-

ухвалив:

Позовну заяву ОСОБА_1, ОСОБА_2, до Ужгородської міської ради, міського голови ОСОБА_3, третя особа без самостійних вимог ПАТ «Закарпатобленерго» про визнання права власності на житло та видачу свідоцтва про право власності на квартиру - залишити без руху.

Повідомити позивачів про необхідність виправити зазначені недоліки заяви в строк, що не перевищує пяти днів з дня отримання позивачами копії ухвали.

Розяснити, що інакше позовна заява буде вважатися неподаною та повернута позивачам.

Суддя Ужгородського

міськрайонного суду ОСОБА_4