Рішення № 70165927, 09.11.2017, Господарський суд Вінницької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

09 листопада 2017 р. Справа № 902/926/17

Господарський суд Вінницької області у складі судді Банаська О.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: Вінницького обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України, м.Вінниця

до: Публічного акціонерного товариства "Вінницяобленерго", м.Вінниця

про стягнення 19 380,00 грн пені

За участю секретаря судового засідання Василишеної Н.В.

За участю представників:

позивача: ОСОБА_1, посвідчення № 724 від 08.06.2011 р. (голова).

відповідача: ОСОБА_2, довіреність № 1-14-6022 від 03.01.2017 р., довіреність дійсна по 31.12.2017 р.; НОМЕР_1 виданий Староміським РВ УМВС України у Вінницькій області 10.06.2008 р.

В С Т А Н О В И В :

Вінницьким обласним територіальним відділенням Антимонопольного комітету України подано позов до Публічного акціонерного товариства "Вінницяобленерго" про стягнення 19 380 грн 00 коп. пені.

Ухвалою суду від 05.10.2017 р. за вказаним позовом порушено провадження у справі № 902/926/17 та призначено до розгляду на 09.11.2017 р.

24.10.2017 р. до суду відповідачем подано супровідний лист вих. № 14-8718 від 20.10.2017 р. з рядом доданих документів на виконання вимог ухвали суду від 05.10.2017 р.

25.10.2017 р. на адресу суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву вих. № 148719 від 20.10.2017 р., в якому останній заявлені позовні вимоги не визнає.

27.10.2017 р. позивачем до суду подано пояснення вих. № 03-83/1535 від 27.10.2017 р. з долученою до нього довідкою про реквізити рахунків Відділення, відкритих в ГУДКСУ у Вінницькій області від 27.10.2017 р. № 05-39/1534.

За відсутності відповідного клопотання справа розглядається без фіксації судового процесу технічними засобами.

В судовому засіданні 09.11.2017 р. оголошувалась перерва в межах дня.

Розглянувши подані документи і матеріали даної справи, заслухавши пояснення представників сторін, з'ясувавши фактичні обставини на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті судом встановлено наступне.

Як вбачається із позовної заяви та поданих до суду доказів позивач в обґрунтування позовних вимог посилається на вчинення відповідачем порушення, передбаченого Законом України "Про захист економічно конкуренції", що встановлено у рішенні Адміністративної колегії Вінницького обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України у справі № 03-08/29-16 від 30.09.2016 р. № 56-рш.

Відповідно до ч. 3 ст. 56 Закону України "Про захист економічної конкуренції" особа на яку накладено штраф за рішенням органу Комітету сплачує його у двомісячний строк з дня одержання рішення про накладення штрафу.

За твердженням позивача, штраф вчинення вищезазначеного порушення відповідачем вчасно сплачено не було, з огляду на що останній має сплатити пеню, вимога про стягнення якої заявлена відділенням антимонопольного комітету до суду.

Відповідач у поданому до суду відзиві на позовну заяву вих. № 14-8719 від 20.10.2017 р. позовні вимоги Вінницького обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України не визнає, посилаючись на наступні обставини:

- питання визначення строку за який необхідно нараховувати пеню згідно Закону України "Про захист економічної конкуренції" необхідно розглядати неізольовано, а системно, враховуючи, зокрема, процесуальні норми, які містить Господарський процесуальний кодекс України, наприклад ч. 5 ст. 85 відповідно до якої у разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після перегляду справи апеляційним судом;

- відповідно до ч. 2 ст. 13 Закону України "Про судоустрій та статус суддів" обовязковим до виконання судове рішення настає лише після набрання ним законної сили;

- у постанові Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 15 "Про деякі питання практики застосування конкурентного законодавства" норми права витлумачено на користь держави, які на практиці набувають форми імперативного правового акту, не зважаючи на їх рекомендаційний характер. Системний аналіз застосованих норм приводить до висновку, що юридично значимим фактом для цілей нарахування пені повинно бути набрання законної сили рішенням суду, а не оголошення вступної та резолютивної частини рішення суду.

- будь-яку затримки в підготовці повного тексту рішення, відправки матеріалів справи, відкриття апеляційного провадження знаходяться поза межею впливу субєкта господарювання. Розгляд справи в суді не може вважатися завершеним до вступу в законну силу прийнятого рішення.

Із наявних у справі та досліджених судом доказів слідує, що рішенням адміністративної колегії Вінницького обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 30.09.2016 р. № 56-рш у справі № 03-08/29-16 вирішено:

1. Визнати, що Публічне акціонерне товариства "Вінницяобленерго" у період з січня 2014 року по серпень 2016 року займало монопольне становище на ринку постачання електричної енергії за регульованим тарифом та передачі електричної енергії місцевими (локальними) електричними мережами у територіальних межах Вінницької області (в межах електричних мереж, що перебували у власності чи користуванні ПАТ "Вінницяобленерго"), з часткою 100 відсотків.

2. Визнати, що дії Публічного акціонерного товариства "Вінницяобленерго" в особі Вінницьких МЕМ щодо відключення 10.12.20144 р. електричної енергії споживачеві гр. ОСОБА_3 за адресою: м. Вінниця, вул. Л.Ратушної, 64 без дотримання вимог пункту 27 ПКЕЕН, є порушенням законодавства про захист економічної конкуренції, передбаченим пунктом 2 статті 50, пунктом 5 частини 2 статті 13 Закону України "Про захист економічної конкуренції" - зловживання монопольним становищем на ринку постачання електричної енергії за регульованим тарифом у територіальних межах Вінницької області (в межах електричних мереж, що перебували у власності чи користуванні ПАТ "Вінницяобленерго") у вигляді відмови від реалізації товару за відсутності альтернативних джерел придбання.

3. За порушення, вказане в пункті 2 цього рішення, накласти на Публічне акціонерне товариство "Вінницяобленерго" штраф у розмірі 68 000,00 грн (шістдесят вісім тисяч).

4. Зобовязати Публічне акціонерне товариство "Вінницяобленерго" усунути наслідки порушення законодавства про захист економічної конкуренції, зазначеного в пункті 2 рішення, шляхом відновлення електропостачання на обєкт за адресою: м.Вінниця, вул. Л.Ратушної, 64, про що повідомити територіальне відділення з наданням відповідних доказів у десятиденний строк з дня отримання рішення (а.с. 7-13, т.1).

Копію рішення від 30.09.2016 р. № 56-рш було направлено відповідачу супровідним листом від 10.10.2017 р. № 03-08/1300 та отримано відповідачем 12.10.2017 р., що підтверджується відміткою про реєстрацію вхідної кореспонденції вх. № 01/7732 від 12.10.2017 р. (а.с. 14, т. 1).

Дане рішення відповідачем оскаржено відповідачем в установленому Законом порядку до Господарського суду Вінницької області.

Ухвалою суду від 18.11.2016 р. порушено провадження у справі № 902/982/16 за позовом Публічного акціонерного товариства "Вінницяобленерго" в особі структурної одиниці "Вінницькі міські електричні мережі" до Вінницького обласного територіального відділення Антимонопольного комітету про визнання недійсним в частині пунктів 2, 3, 4 рішення адміністративної колегії Вінницького обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 30.09.2016 р. № 56 - рш у справі № 03-08/29-16 (а.с. 15, т. 1).

Рішенням Господарського суду Вінницької області від 31.01.2017 р. у справі № 902/982/16 в задоволенні позову ПАТ "Вінницяобленерго" в особі структурної одиниці "Вінницькі міські електричні мережі" відмовлено повністю (а.с. 16-21, т. 1).

Вказане рішення суду відповідачем було оскаржено в апеляційному порядку.

Ухвалою Рівненського апеляційного господарського суду від 20.02.2017 р. прийнято апеляційну скаргу ПАТ "Вінницяобленерго" в особі структурної одиниці "Вінницькі міські електричні мережі" до провадження та призначено її до розгляду (а.с. 22, т. 1).

Постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 19.04.2017 р. у справі № 902/982/16, апеляційну скаргу ПАТ "Вінницяобленерго" в особі структурної одиниці "Вінницькі міські електричні мережі" залишено без задоволення, а рішення господарського суду Вінницької області від 31.01.2017 р. залишено без змін (а.с. 22-28, т. 1).

Зазначена постанова апеляційного суду в касаційному порядку не оскаржувалась.

20.04.2017 р. відповідно до платіжного доручення № 408 від 20.04.2017 р. ПАТ "Вінницяобленерго" перераховано штраф в розмір 68 000 грн за порушення законодавства про захист економічної конкуренції згідно з рішенням від 30.09.2016 р. № 56-рш (а.с. 29, т. 1).

Листом вих. № 03-36/530 від 25.04.2017 р. позивач звернувся до відповідача з вимогою про сплату пені в сумі 19 380,00 грн у звязку з простроченням сплати штрафу (а.с. 30-31, т. 1).

У відповідь на вказану вимогу позивача, відповідачем листом вих. № 14-4424 від 26.05.2017 р. повідомлено про не визнання його вимог з огляду на відсутність підстав для нарахування пені (а.с. 32, т. 1).

Несплата відповідачем нарахованої пені в добровільному порядку, стала підставою звернення позивача з даним позовом до суду.

Розглянувши позовні вимоги, суд приходить до висновку про наявність підстав для їх задоволення з огляду на наступне.

Статтею 3 Закону України "Про Антимонопольний комітет України" встановлено, що одним із основних завдань Антимонопольного комітету України, є здійснення державного контролю за дотриманням законодавства про захист економічної конкуренції на засадах рівності суб'єктів господарювання перед законом та пріоритету прав споживачів, запобігання, виявлення і припинення порушень законодавства про захист економічної конкуренції.

Згідно зі ст. 48 Закону України "Про захист економічної конкуренції" за результатами розгляду справи про порушення законодавства про захист економічної конкуренції органи Антимонопольного комітету України приймають рішення, в тому числі про визнання вчинення порушення законодавства про захист економічної конкуренції та накладення штрафу.

Відповідно до ст. 22 Закону "Про Антимонопольний комітет України" розпорядження, рішення та вимоги органу Антимонопольного комітету України, голови територіального відділення Антимонопольного комітету України, вимоги уповноважених ними працівників Антимонопольного комітету України, його територіального відділення в межах їх компетенції є обов'язковими для виконання у визначені ними строки, якщо інше не передбачено законом.

Невиконання розпоряджень, рішень та вимог органу Антимонопольного комітету України, голови територіального відділення Антимонопольного комітету України, вимог уповноважених ними працівників Антимонопольного комітету України, його територіального відділення тягне за собою передбачену законом відповідальність.

Згідно зі ст. 25 Закону України "Про Антимонопольний комітет України" з метою захисту інтересів держави, споживачів та суб'єктів господарювання Антимонопольний комітет України, територіальні відділення Антимонопольного комітету України у зв'язку з порушенням законодавства про захист економічної конкуренції органами влади, юридичними чи фізичними особами подають заяви, позови, скарги до суду, в тому числі про стягнення не сплачених у добровільному порядку штрафів та пені.

Відповідно до ч. 3 ст. 56 Закону України "Про захист економічної конкуренції" особа, на яку накладено штраф за рішенням органу Антимонопольного комітету України, сплачує його у двомісячний строк з дня одержання рішення про накладення штрафу.

Отже, відповідно до вказаних норм позивач має право приймати рішення про визнання вчинення відповідачем порушення законодавства про захист економічної конкуренції та накладення штрафу, який повинен бути сплачений відповідачем у двохмісячний строк з дня отримання відповідного рішення, при цьому рішення Відділення є обов'язковим для виконання.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач накладений на нього штраф сплатив лише 20.04.2017 р., чим порушив вимоги Закону України "Про захист економічної конкуренції".

Згідно з ч. 5 ст. 56 Закону України "Про захист економічної конкуренції" за кожний день прострочення сплати штрафу стягується пеня у розмірі півтора відсотка від суми штрафу. Розмір пені не може перевищувати розміру штрафу, накладеного відповідним рішенням органу Антимонопольного комітету України.

Нарахування пені припиняється з дня прийняття господарським судом рішення про стягнення відповідного штрафу.

Нарахування пені зупиняється на час розгляду чи перегляду господарським судом:

- справи про визнання недійсним рішення органу Антимонопольного комітету України про накладення штрафу;

- відповідного рішення (постанови) господарського суду.

У разі несплати штрафу у строки, передбачені рішенням, та пені органи Антимонопольного комітету України стягують штраф та пеню в судовому порядку (ч. 7 ст. 56 Закону України "Про захист економічної конкуренції").

У п. 20 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 15 "Про деякі питання практики застосування конкурентного законодавства" зазначено, що у застосуванні приписів статті 56 Закону України "Про захист економічної конкуренції" (щодо стягнення з суб'єктів господарювання штрафу та пені у зв'язку з порушенням ними законодавства про захист економічної конкуренції) господарським судам необхідно враховувати таке.

Абзацами третім - п'ятим частини п'ятої зазначеної статті Закону України "Про захист економічної конкуренції" передбачено зупинення нарахування пені на час розгляду чи перегляду господарським судом: справи про визнання недійсним рішення органу Антимонопольного комітету України про накладення штрафу; відповідного рішення (постанови) господарського суду. Отже, тривалість такого зупинення визначається виключно періодом часу, протягом якого фактично здійснювався зазначений розгляд чи перегляд (наприклад, у суді першої інстанції - від дня порушення провадження у справі до дня прийняття рішення в ній; у судах апеляційної та касаційної інстанцій - від дня прийняття апеляційної чи касаційної скарги до дня прийняття постанови), і в цей період не включається час знаходження матеріалів справи у суді, коли згадані розгляд чи перегляд не здійснювалися.

Припинення та зупинення нарахування пені, про які йдеться у цих нормах, відбувається лише у зв'язку з прийняттям рішення, розглядом чи переглядом справи саме господарським судом, а не будь-яким органом, що вирішив (вирішує) спір (п. 20.2 постанови Пленуму ВГСУ від 26.12.2011 № 15 "Про деякі питання практики застосування конкурентного законодавства").

Таким чином частинами 3-5 ст. 56 Закону України "Про захист економічної конкуренції" чітко визначено подію, з настанням якої законодавець пов'язує припинення та зупинення нарахування пені. При цьому нарахування пені зупиняється на час розгляду чи перегляду господарським судом справи.

Судом встановлено, що позивачем визначені періоду нарахування пені з 01.02.2017 р. по 19.02.2017 р. враховано час розгляду справи Господарським судом Вінницької області та її перегляду в апеляційному порядку Рівненським апеляційним господарським судом Вінницької області та було зупинено нарахування пені з 20.02.2017 р. (день винесення Рівненським апеляційним господарським судом ухвали про прийняття скарги до провадження) до 19.04.2017 р. (день прийняття постанови Рівненського апеляційного господарського суду).

Таким чином заявлений позивачем період нарахування пені та й в решті-решт саме нарахування пені є обґрунтованим та таким, що узгоджується з вищевказаними нормами законодавства.

З огляду на вказане, заявлені позивачем вимоги про стягнення пені правомірними та такими, що підлягають задоволенню судом в повному обсязі.

Як визначає ст.32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до ст.ст.33, 34, 43 Господарського процесуального кодексу України докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення для господарського суду не є обовязковим. Обов'язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги і заперечення.

За вказаних вище обставин позовні вимоги Вінницького обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України підлягають задоволенню в повному обсязі.

Заперечення відповідача судом не беруться до уваги, оскільки є юридично неспроможними та спростовуються вище встановленими обставинами справи.

При цьому доводи відповідача які зводяться до того, що юридично значимим фактом для цілей нарахування пені повинно бути враховано час виготовлення рішення суду, набрання даним рішенням законної сили, надсилання матеріалів справи до апеляційної інстанції, відкриття апеляційного провадження судом оцінюються критично, оскільки за своє суттю є власним тлумаченням відповідача норм Закону України "Про захист економічної конкуренції", яке не узгоджується з його дійсним змістом.

Так, приписи частини п'ятої статті 56 наведеного Закону пов'язують таке зупинення тільки і виключно з часом фактичного розгляду чи перегляду судом справи про визнання недійсним рішення органу Антимонопольного комітету України, а не з тими моментами часу, про які зазначає скаржник.

Аналогічних висновків відносно зазначеного дотримується Вищий господарський суд України у постановах від 07.11.2017 р. по справі № 921/132/17-г/3, від 17.10.2017 р. у справі № 921/821/16-г/10.

Крім того, при прийнятті рішення у даній справі судом також враховано правові висновки Вищого господарського суду України, викладені у постановах від 04.04.2017 р. у справі № 927/1011/16, від 14.02.2017 у справі 927/1010/16, від 25.02.2014 р. у справі № 908/1199/13 та від 20.12.2011 р. у справі № 9/158.

Витрати на судовий збір підлягають віднесенню на відповідача відповідно до ст.49 ГПК України.

09.11.2017 р. в судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Керуючись ст.ст. 4-3, 4-5, 22, 32, 33, 34, 36, 43, 44, 49, 82, 84, 85, 87, 115, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд-

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Вінницяобленерго", вул.Магістратська, 2, м. Вінниця, 21050 (ідентифікаційний код - 00130694) згідно з рішенням Вінницького обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 30.09.2016 р. № 56-рш до Державного бюджету України на рахунок Управління Державної казначейської служби у м. Вінниці (ідентифікаційний код - 38054707, р/р 31111106700002 в банку ГУДКСУ у Вінницькій області МФО 802015, згідно з кодом бюджетної класифікації за доходами державного бюджету України 21081100, символ звітності 106) - 19 380 грн 00 коп. пені.

3. Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Вінницяобленерго", вул.Магістратська, 2, м. Вінниця, 21050 (ідентифікаційний код - 00130694) на користь Вінницького обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України, вул.Хмельницьке шосе, 7, м.Вінниця, 21036 (ідентифікаційний код - 20096568, на дохідний рахунок № 35217011007979 в Державній казначейській службі України, м.Київ, МФО 820172) - 1 600 грн 00 коп. - відшкодування витрат повязаних зі сплатою судового збору.

4. Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 10 листопада 2017 р.

Суддя Банасько О.О.

віддрук. 1 прим.:

1 - до справи