Рішення № 70165487, 08.11.2017, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

61022, м.Харків, пр.Науки, 5

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

08.11.2017 Справа № 905/2081/17

Господарський суд Донецької області у складі судді Левшиної Я.О., при секретарі судового засідання Конько В.В., розглянув у відкритому судовому засіданні справу

за позовною заявою: Публічного акціонерного товариства "Укртелеком", м. Київ в особі Дніпропетровської філії Публічного акціонерного товариства "Укртелеком", м.Дніпро

до відповідача: Управління соціального захисту населення Артемівської районної державної адміністрації, м. Бахмут, Донецька область

про: стягнення 55879,99грн.

За участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1 за довіреністю №1016 від 12.12.2016р.;

від відповідачів: не зявився.

СУТЬ СПРАВИ:

Публічне акціонерне товариство Укртелеком м. Київ в особі Дніпропетровської філії Публічного акціонерного товариства Укртелеком, м.Дніпро звернулось до господарського суду Донецької області із позовом до Управління соціального захисту населення Артемівської районної державної адміністрації, м. Бахмут, Донецька область про стягнення 55879,99грн.

Відповідно до протоколу автоматичного розподілу справ між суддями, позовну заяву призначено до розгляду судді Левшиній Я.О.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем умов договору №495-12І200 від 27.02.2015р. про відшкодування витрат по наданню телекомунікаційних послуг пільговим категоріям населення та обовязку щодо відшкодування позивачу витрат, понесених внаслідок надання телекомунікаційних послуг на пільгових умовах, внаслідок чого утворилась стягувана заборгованість.

Нормативно позивач обґрунтовує свої вимоги, посилаючись на ст. 193 Господарського кодексу України, ст.ст. 11, 525, 526, 530, 599, 610, 625, 655, 901-903, 905 Цивільного кодексу України, ст.ст. 48, 97, 102 Бюджетного кодексу України, ст. 63 Закону України «Про телекомунікації», ст.ст. 1, 2, 12, 22, 28, 49 Господарського процесуального кодексу України.

На підтвердження вказаних обставин позивачем надано: договір №495-12І200 від 27.02.2015р.; розрахунки видатків на відшкодування витрат, повязаних з наданням пільг з грудень 2015р.; розрахунок заборгованості; вимогу №12С000-1165 від 17.08.2017р. з додатками; розрахунки видатків на відшкодування витрат, повязаних з наданням пільг з період січень 2016р. грудень 2016р. та докази їх направлення відповідачу; листи відповідача №3-04/0195 від 28.01.2016р.; вимогу 12С000-1169 від 17.08.2017р. про сплату заборгованості з додатками та докази їх направлення відповідачу; витяги з ЄДРПОУ; правоустановчі документи.

Під час розгляду справи позивачем були надані додаткові документи для долучення до матеріалів справи, а саме: заява про уточнення позовних вимог; пояснення від 13.10.2017р.

10.10.2017р. через канцелярію адресу від відповідача надійшли заперечення №3-03/2692 від 06.10.2017р., в яких останній проти позову заперечив, просив відмовити у його задоволенні, посилаючись на те, що видатки на відшкодування вартості наданих послуг пільговим категоріям громадян здійснювалося з місцевих бюджетів за рахунок коштів, які надходять з державного бюджету України у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, а відповідно до Закону України «Про державний бюджет України на 2016 рік» відповідні видатки у вигляді субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам не були передбачені. Також посилався на рішення господарського суду Донецької області від 15.02.2017р. по справі №905/3556/16, яким була відшкодована заборгованість за договором №495-12І200 від 27.02.2015р. за 2015р. у розмірі 65308,00грн. До заперечень надано: розпорядження №220 від 14.06.2013р.; правоустановчі документи.

Ухвалою суду від 11.10.2017р. продовжено строк розгляду спору на 15 днів до 23.11.2017р.

Представник позивача в судове засідання 08.11.2017р. зявився, позовні вимоги підтримав.

Представник відповідача в судове засідання 08.11.2017р. не зявився, про день час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, шляхом своєчасного надсилання ухвал суду за адресою, зазначеною у позові та витягу Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.

Відповідно до п. 3.9.1. постанови пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» № 18 від 26.12.2011р. особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті87 ГПК. За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши представника позивача, суд

ВСТАНОВИВ:

27.02.2015 між Публічним акціонерним товариством Укртелеком в особі Дніпропетровської філії Публічного акціонерного товариства Укртелеком (постачальник, позивач) та Управлінням праці та соціального захисту населення Артемівської райдержадміністрації (платник, відповідач) укладено договір №495-12і200 про відшкодування витрат по наданню телекомунікаційних послуг пільговим категоріям населення у 2015 році (далі - Договір).

Відповідно до п. 1.1 договору предметом цього договору є відносини сторін щодо фінансування пільг, повязаних з наданням телекомунікаційних послуг пільговим категоріям населення.

За умовами цього договору постачальник здійснює надання телекомунікаційних (абонплата, встановлення телефонів, проведення додаткових робіт при позачерговому та пільговому встановленні квартирних телефонів) громадянам, які мають відповідні пільги, а платник здійснює фінансування пільг, відповідно до статті 102 Бюджетного кодексу України, Закону України Про Державний бюджет України на 2015 рік, проводить розрахунки за надані пільги в межах своїх кошторисних призначень (п. 1.2 Договору).

Згідно з п. 1.3 договору сума цього договору відповідає кошторисним призначенням на 2015 рік і обумовлюється у додатковій угоді №1 до цього Договору, яка є його невідємною частиною.

Розділом 2 Договору погоджені зобовязання сторін.

Згідно з п. 2.1.1 Договору постачальник зобовязується надавати населенню обумовлені законодавством України пільги на оплату телекомунікаційних послуг (абонплата, встановлення телефонів, проведення додаткових робіт при позачерговому та пільговому встановленні квартирних телефонів) відповідно до затверджених тарифів і в обсязі, передбаченому платником у кошторисі доходів і видатків та фінансування цих пільг.

За умовами п. 2.1.2 Договору постачальник зобовязується щомісяця надавати у відділ персоніфікованого обліку пільговиків платника:

- до 10 числа місяця, що настає за звітним, надавати на електронних носіях розрахунки щодо вартості послуг, наданих громадянам пільговим категорій у минулому місяці, згідно з формою 2-пільги встановленою п. 10 Постанови Кабінету України від 29 січня 2003 року №117 Про Єдиний державний автоматизований реєстр осіб, які мають право на пільги (зі змінами) (надалі - Єдиний реєстр).

- 20 числа місяця, що настає за звітним, надавати відомості про фактично надані послуги на паперових носіях.

- до 06 числа місяця, другого за звітним, складати акти звіряння сум заборгованості по наданим телекомунікаційним послугам станом на 1 число місяця, що передує звітному.

Згідно з п. 2.2.1 Договору платник зобовязується передбачати в своєму кошторисі в необхідних обсягах кошти, які будуть спрямовані на компенсацію витрат за телекомунікаційні послуги, надані постачальником пільговій категорії населення.

Відповідно до п. 2.2.2 Договору проводити розрахунки за надані телекомунікаційні послуги пільговій категорії населення, які внесені до Єдиного реєстру.

Здійснювати перерахування коштів, передбачених на проведення розрахунків за надані пільги згідно з кошторисом доходів та видатків в межах запланованих призначень на наступні реквізити постачальника (п. 2.2.3 Договору).

Цей Договір набуває чинності з моменту підписання його сторонами та діє до 31.12.2015, а в частині розрахунків за надані пільги до повного виконання зобовязань за цим Договором. Відповідно до ч. 3 ст. 631 ЦК України, ч. 7 ст. 180 ГК України сторони домовились, що умови цього Договору поширюються на відносини між ними, які виникли до його підписання, а саме з 01.01.2015 (п. 6.1 та п. 6.2 Договору).

На виконання умов договору про відшкодування витрат по наданню телекомунікаційних послуг пільговим категоріям населення №495-12І200 від 27.02.2015р. позивачем надані послуги звязку на пільгових умовах населенню у грудні 2015р.

Відповідач у встановлений договором про відшкодування витрат по наданню телекомунікаційних послуг пільговим категоріям населення №495-12І200 від 27.02.2015р. строк за надані телекомунікаційні послуги у повному обсязі не розрахувався, внаслідок чого позивач звернувся до відповідача з вимогою №12С000-1165 від 17.08.2017р. про сплату заборгованості в розмірі 5349,11грн, яка була залишена останнім без задоволення .

Відповідно до ст.11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Крім того, в 2016 році між ПАТ «Укртелеком», яке є оператором телекомунікацій і включений до реєстру операторів, провайдерів телекомунікацій Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері зв'язку та інформатизації та Управлінням соціального захисту населення Артемівської районної державної адміністрації, м. Бахмут, Донецька область склалися позадоговірні відносини щодо відшкодування вартості телекомунікаційних послуг пільговим категоріям населення.

Механізм фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення щодо надання пільг з послуг зв'язку за рахунок субвенцій з державного бюджету визначено постановою Кабінету Міністрів України №256 від 04.03.2002 року «Про затвердження Порядку фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенції державного бюджету. Зокрема, п.3 Порядку № 256 передбачено головним розпорядником коштів місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення є керівники головних управлінь, управлінь, відділів та інших самостійних структурних підрозділів місцевих держадміністрації, виконавчих органів рад, компетенції яких належить питання праці та соціального захисту населення.

Отже, головним розпорядником коштів бюджетного фінансування соціальних пільг по Бахмутському району Донецької області є Управлінням соціального захисту населення Артемівської районної державної адміністрації, а тому відшкодування витрат, понесених позивачем внаслідок надання телекомунікаційних послуг пільговим категоріям громадян здійснюється відповідачем.

В 2016 році позивачем щомісячно на виконання п. 10 Положення про Єдиний державний автоматизований реєстр осіб, які мають право на пільги, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29.01.2003 р. № 117 на адресу відповідача згідно регламенту відділу персоніфікованого обліку надаватись на електронних носіях та на паперових носіях розрахунки щодо вартості послуг, фактично наданих громадянам пільгових категорій у минулому місяці, згідно з формою «2-пільга», що має наслідком проведення відповідачем відповідних розрахунків на відшкодування понесених підприємством витрат.

Відповідно до п. 5 Порядку № 256 головні розпорядники коштів місцевих бюджетів щомісяця готують інформацію про фактично нараховані суми та акти звіряння розрахунків за надані послуги з підприємствами - надавачами відповідних послуг і надсилають їх фінансовим органам райдержадміністрацій, зокрема, щодо пільг з послуг зв'язку до 22 числа місяця, що настає за звітним.

Пунктом 4 Порядку № 256 передбачено, що суми субвенцій з державного бюджету України перераховуються на рахунки місцевих бюджетів щомісячно.

Відповідно до ч.1 п. 8 Порядку № 256, отримані місцевими бюджетами суми субвенції перераховуються протягом одного операційного дня на рахунки головних розпорядників коштів відкриті в територіальних управліннях Державної казначейської служби, для здійснення відповідних видатків. При цьому головні розпорядники коштів у пятиденний строк здійснюють розрахунки з постачальниками відповідних послуг (ч.2 п.8 Порядку №256).

Проте, в порушення умов діючого законодавства України, відповідач протягом 2016 року систематично не виконував свої зобов'язання щодо розрахунків за надані телекомунікаційні послуги пільговій категорії населення та не перерахував в повному обсязі кошти в рахунок компенсації витрат позивача за надання телекомунікаційних послуг громадянам Бахмутського району Донецької області на пільгових умовах за період з січня 2016 року по грудень 2016 року,

У звязку з викладеним, позивач звернувся до господарського суду з розглядуваним позовом.

Статтею 33 Господарського процесуального кодексу України, передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення, для господарського суду не є обов'язковим (ст.43 Господарського процесуального кодексу України).

Як вбачається із матеріалів справи, сутність розглядуваного позову полягає у примусовому спонуканні відповідача до виконання зобовязань за договором №495-12І200 від 27.02.2015р. та відшкодування витрат, понесених внаслідок надання телекомунікаційних послуг населенню на пільгових умовах.

Згідно ст.ст. 11, 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають зокрема з договорів. Аналогічні положення встановлені і в ст.ст. 173-175 Господарського кодексу України.

Проаналізувавши положення укладеного між сторонами договору про відшкодування витрат по наданню телекомунікаційних послуг пільговим категоріям населення №495-12І200 від 27.02.2015р., суд дійшов висновку, що укладений правочин за своїм змістом та правовою природою містить елементи договору надання послуг, який підпадає під правове регулювання норм глави 63 Цивільного кодексу України.

Як встановлено ст. 901 Цивільного кодексу України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Частиною 1 статті 903 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Частиною другою статті 11 Цивільного кодексу України передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обовязків, зокрема, є договори та інші правочини.

Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 63 Закону України «Про телекомунікації» телекомунікаційні послуги мають надаватися відповідно до законодавства. Телекомунікаційні послуги споживачам, які мають установлені законодавством України пільги з їх оплати, надаються операторами, провайдерами телекомунікацій відповідно до законодавства України.

Частиною 1 статті 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Стаття 193 Господарського кодексу України передбачає, що суб'єкти господарювання та учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору.

Аналогічне положення закріплено в ст. 526 Цивільного кодексу України. Так, зобов'язання повинно виконуватися належним чином відповідно умовам договору та вимогам цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а у разі відсутності таких умов і вимог - згідно звичаїв ділового обігу або іншим вимогам, які звичайно ставляться.

Як свідчать матеріали справи, на виконання умов договору про відшкодування витрат по наданню телекомунікаційних послуг пільговим категоріям населення №495-12І200 від 27.02.2015р. у грудні 2015р. позивачем надані послуги зв'язку на пільгових умовах населенню, що підтверджується відповідними розрахунками видатків на відшкодування витрат, повязаних з наданням пільг.

ПАТ «Укртелеком» є оператором телекомунікацій і включений до реєстру операторів, провайдерів телекомунікацій Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері зв'язку та інформатизації. Позивач надає телекомунікаційні послуги фізичним особам, в тому числі і тим, що мають визначені законодавством пільги з їх оплати.

Відповідно до п. 3 ст. 63 Закону України «Про телекомунікації» встановлено, що телекомунікаційні послуги споживачам, які мають установлені законодавством України пільги з їх оплати, надаються операторами, провайдерами телекомунікацій відповідно до законодавства України.

Пунктом 63 Правил надання та отримання телекомунікаційних послуг, затверджених Постановою КМУ № 295 від 11.04.2012, визначено, що установлені законами пільги з оплати послуг надаються споживачеві відповідно до законодавства за місцем його проживання з дня пред'явлення ним документа, що підтверджує право на пільги.

Відповідно до Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального статусу», Закону України «Про жертви нацистських переслідувань» , Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» , Закону України «Про статус ветеранів органів внутрішніх справ і деяких інших осіб та їх соціальний статус» , Закону України «Про охорону дитинства» , Закону України «Про прокуратуру» для певних категорій споживачів встановлені пільги з оплати за послуги зв'язку.

Згідно ч. 1 ст. 102 Бюджетного кодексу України (в редакції, чинної до 01.01.2017) встановлено, що видатки місцевих бюджетів, передбачені у підпункті «б» пункту 4 частини першої статті 89 цього Кодексу (включаючи оплату пільг за послуги зв'язку) (в редакції, чинної до 01.01.2017), проводяться за рахунок субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на здійснення державних програм соціального захисту у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 04.03.2002р. №256 затверджено Порядок фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення на рахунок субвенцій з державного бюджету (далі - Порядок №256), яким встановлено механізм фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення компенсаційних виплат за вказані пільги окремих категорій громадян за рахунок субвенцій з державного бюджету.

Відповідно до ч. 1 п. 8 Порядку № 256 встановлено, що отримані місцевими бюджетами суми субвенцій перераховуються протягом одного операційного дня на рахунки головних розпорядників коштів, відкриті в територіальних управліннях Державної казначейської служби, для здійснення відповідних видатків. При цьому Головні розпорядники коштів місцевих бюджетів здійснюють у п'ятиденний строк розрахунки з постачальниками відповідних послуг, приписи ч. 2 п. 8 Порядку № 256.

Переліки споживачів-пільговиків за видами пільг складались позивачем за формою №2-пільга, затвердженою наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 04.10.2007 N 535 «Про затвердження форми для розрахунку видатків на відшкодування витрат, пов'язаних з наданням пільг « 2-пільга» , та Інструкції про порядок її заповнення» , зареєстрованим в Міністерстві юстиції України, направлялись щомісячно відповідачу, як головному розпоряднику коштів місцевого бюджету для відшкодування позивачу пільг, наданих споживачам телекомунікаційних послуг, що підтверджується матеріалами справи.

З матеріалів справи вбачається, що в грудені 2015р. позивачем надавались послуги споживачам телекомунікаційних послуг, які мають право на відповідні пільги. Позивачем понесені витрати на надання послуг зв'язку означеним категоріям пільговиків на суму 5349,11грн., в підтвердження чого позивачем надано розрахунки видатків на відшкодування витрат, пов'язаних з наданням пільг у грудні 2015р. (форми № 2-пільга).

Пунктом 5 Порядку № 256 передбачено, що головні розпорядники коштів місцевих бюджетів щомісяця готують інформацію про фактично нараховані суми та акти звіряння розрахунків за надані послуги з підприємствами - надавачами відповідних послуг і надсилають їх фінансовим органам райдержадміністрацій, виконкомів міських рад (міст республіканського, Автономної Республіки Крим і обласного значення) до 22 числа місяця, що настає за звітним, в тому числі пільг з послуг зв'язку. Акти звіряння складаються за формою № 3-пільга, встановленою наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 28.03.2003р. № 83 «Про затвердження форми № 3-пільга».

Отже, складання актів встановленої форми, надання їх позивачу та надсилання до державних органів для виділення фінансування відноситься відповідно до вимог законодавства до обов'язків відповідача, як головного розпорядника коштів місцевого бюджету, які останній не виконав.

З матеріалів справи вбачається, що акти за формою № 3-пільга за результатами розрахунку видатків на відшкодування витрат, пов'язаних з наданням пільг в грудні 2015р. відповідачем складено не було та не направлено на підписання позивачу.

22.08.2017р. позивач направляв відповідачу вимогу №12С000-1165 від 17.08.2017р. про відшкодування понесених витрат у сумі 5349,11грн., яку залишено відповідачем без задоволення.

Судом встановлено, що відповідачем, в порушення вимог чинного законодавства України витрати, понесені позивачем внаслідок надання телекомунікаційних послуг, за договором №495-12І200 від 27.02.2015р. в сумі 5349,11грн. за грудень 2015р. не відшкодовані.

Посилання відповідача у запереченнях на наявність рішення господарського суду Донецької області від 15.02.2017р. по справі №905/3556/16, яким була відшкодована заборгованість за 2015р. у розмірі 65308,00грн. суд не приймає, оскільки вказаним рішенням була стягнута заборгованість за період з січня 2015р. по грудень 2015р., а в даній справі заявлена до стягнення заборгованість у розмірі 5349,11грн. за надання послуг звязку пільговим категоріям населення у грудні 2015р., яка виникла в січні 2016р.

Отже, оскільки судом встановлено, що відповідач не виконав свої зобов'язання щодо оплати наданих телекомунікаційних послуг за договором №495-12І200 від 27.02.2015р. у розмірі 5349,11грн., суд вважає позовні вимоги в цій частині законними та обґрунтованими.

Як встановлено матеріалами справи за відповідачем виникла заборгованість з січня 2016 по грудень 2016р. в розмірі 50530,88грн., що підтверджується щомісячними розрахунками видатків на відшкодування витрат, пов'язаних з наданням пільг згідно з формою «2-пільга».

Згідно п.10 Положення про Єдиний державний автоматизований реєстр осіб, які мають право на пільги, яке затверджене постановою Кабінету Міністрів України №117 від 29.01.2003 р., підприємства та організації, що надають послуги, щомісяця до 25 числа подають уповноваженому органу на паперових та електронних носіях розрахунки щодо вартості послуг, наданих пільговикам у минулому місяці, згідно з формою "2-пільга".

Позивач щомісячно направляв відповідачу розрахунками видатків на відшкодування витрат, повязаних з наданням пільг, які були повернуті останнім без виконання.

22.08.2017р. позивач направив відповідачу вимогу про сплату заборгованості разом із розрахунками видатків на відшкодування витрат, повязаних з наданням пільг за період з січня 2016р. по січень 2017р., актом звіряння заборгованості, однак вказана вимога була залишені відповідачем без відповіді та задоволення.

Суд зазначає, що за наведеним вище законодавством та відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 29.01.2003р. № 117, Управління соціального захисту населення є не лише розпорядником бюджетних коштів, а й органом, що контролює відомості, які подаються підприємствами та організаціями, що надають послуги.

У спірних правовідносинах орган державної влади не заперечує факту надання телекомунікаційних послуг пільговим категоріям громадян, не оспорює їхнього обсягу, підстав надання, правильності обчислення, тощо. Однак, витрати, понесені позивачем за надані телекомунікаційні послуги в сумі 50530,88грн. за період січень 2016р. січень 2017р. йому невідшкодовані.

Статтею 509 ЦК України передбачено, що зобов'язання - це правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається.

Аналогічні положення містяться в ст. 193 ГК України, де зазначено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Згідно ст. 599 ЦК України та ст. 202 ГК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Частиною 2 ст. 218 ГПК України та ст. 617 ЦК України прямо передбачено, що відсутність у боржника необхідних коштів не вважаються обставинами, які є підставою для звільнення від відповідальності.

Положеннями ст. 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Управління соціального захисту населення Артемівської районної державної адміністрації, яке є розпорядником коштів бюджетного фінансування вищевказаних соціальних пільг населення Бахмутського району Донецької області, зобов'язане було здійснювати відшкодування витрат, понесених позивачем, внаслідок надання послуг зв'язку пільговим категоріям населення, які проживають на вищезазначеній території, за рахунок державних субвенцій.

Посилання відповідача на те, що у міському бюджеті не передбачені витрати, пов'язані із наданням пільг на послуги зв'язку пільговим категоріям громадян, суд не приймає, оскільки законодавством не передбачена залежність відшкодування від фактичного фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету, чи випадки повного або часткового звільнення від обов'язку здійснення розрахунків з постачальниками послуг на пільгових умовах.

Відповідно до частини першої статті 96 ЦК України, юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов'язаннями.

Зі змісту статті 617 Цивільного кодексу України вбачається, що особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов'язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов'язання, відсутність у боржника необхідних коштів.

За приписами ст. 9 Конституції України, ст. 19 Закону України Про міжнародні договори України і ст. 4 Господарського процесуального кодексу України господарські суди у процесі здійснення правосуддя мають керуватися нормами міжнародних договорів, ратифікованих законами України.

Згідно з вимогами статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Європейським судом з прав людини у рішеннях у справі "ОСОБА_1 ЛТД, Чечеткін та Оліус проти України" від 18.10.2005 р. та у справі "Бакалов проти України" від 30.11.2004 р. зазначено, що відсутність бюджетного фінансування (бюджетних коштів) не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов'язання.

Аналогічна правова позиція викладена в Постановах Верховного Суду України від 15.05.2012 р. у справі № 11/446, від 15.05.2012 р. у справі № 3-28гс12 та Постанові Вищого господарського суду України від 23.08.2012 р. у справі № 15/5027/715/2011.

За таких обставин, Управління соціального захисту населення Артемівської районної державної адміністрації відповідає за своїми зобов'язаннями, які виникли безпосередньо із закону і така відповідальність не може ставитись в залежність від дій чи бездіяльності будь-яких третіх осіб.

Згідно з ч. 6 ст. 48 Бюджетного кодексу України, бюджетні зобов'язання щодо виплати субсидій, допомоги, пільг з оплати спожитих житлово-комунальних послуг та послуг зв'язку (в частині абонентної плати за користування квартирним телефоном), компенсацій громадянам з бюджету, на що згідно із законами України мають право відповідні категорії громадян, обліковуються Казначейством України незалежно від визначених на цю мету бюджетних призначень. Зазначена норма є спеціальною по відношенню до загальних положень ч. 1-4 ст. 48 Бюджетного кодексу України.

У листі від 30.06.2011 р. № 31-07310-10-24/16584 Міністерство фінансів України роз'яснило, зокрема, що деякі програми, які відносяться до державних програм соціального захисту населення, є державною гарантією і одержувачу не може бути відмовлено в їх наданні у разі, якщо він має на них право. У цьому випадку проводиться відшкодування витрат за фактично спожиті послуги (нараховані соціальні виплати) в межах встановлених норм (розмірів).

Таким чином, зобов'язання щодо виплати субсидій, допомоги, пільг з оплати спожитих житлово-комунальних послуг та послуг зв'язку, компенсацій громадянам з бюджету, на що згідно із законами України мають право відповідні категорії громадян, обліковуються незалежно від визначених на цю мету бюджетних призначень.

Телекомунікаційні послуги на пільгових умовах позивачем надавались не за власною ініціативою, а на виконання імперативних законодавчих вказівок щодо цього. Як наслідок, уповноважений на те державою орган - відповідач у справі, в силу закону, має ці витрати позивачу відшкодувати за рахунок бюджетних коштів.

Таким чином, оскільки судом встановлено, що відповідач не виконав свій обовязок щодо відшкодування позивачу витрат, понесених внаслідок надання телекомунікаційних послуг на пільгових умовах, суд вважає позовні вимоги законними та обґрунтованими, в зв'язку з чим позов Публічного акціонерного товариства «Укртелеком» в особі Дніпропетровської філії ПАТ «Укртелеком» підлягає задоволенню у повному обсязі.

Судові витрати у відповідності до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 33, 34, 43, 44, 48, 49, 75,82-85, Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Публічного акціонерного товариства "Укртелеком", м. Київ в особі Дніпропетровської філії Публічного акціонерного товариства "Укртелеком", м.Дніпро до Управління соціального захисту населення Артемівської районної державної адміністрації, м. Бахмут, Донецька область про стягнення 55879,99грн. задовольнити в повному обсязі.

Стягнути з Управління соціального захисту населення Артемівської районної державної адміністрації (84500, Донецька область, м. Бахмут, вул. Миру, 69, ЄДРПОУ 25946273) на користь Публічного акціонерного товариства Укртелеком (01601, м. Київ, б. ОСОБА_2, 18, ЄДРПОУ 21560766) в особі Дніпропетровської філії Публічного акціонерного товариства Укртелеком (49600, м.Дніпро, вул. Херсонська, 26, ЄДРПОУ 25543196) заборгованість у сумі 55879,99грн., витрати з оплати судового збору у розмірі 1600,00грн. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано, а у разі подання апеляційної скарги - після розгляду справи апеляційним господарським судом, якщо рішення не буде скасовано.

У судовому засіданні 08.11.2017р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Повний текст рішення підписаний 10.11.2017р.

Суддя Я.О. Левшина