Постанова № 70165151, 25.10.2017, Донецький апеляційний господарський суд

донецький апеляційний господарський суд

Постанова

Іменем України

25.10.2017 року справа №908/2349/16

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий: судді: За участю представників сторін: від позивача: від відповідача (апелянта):ОСОБА_1 ОСОБА_2, ОСОБА_3 не з’явились; ОСОБА_4 – за довіреністю б/н від 01.03.2017 року; розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Адоніс-люкс", с. Новогородківка, Мелітопольського району Запорізької області на рішення Господарського суду Запорізької області від28.11.2016 рокуу справі№ 908/2349/16 (суддя В.В. Носівець)за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Девіком", м. Київ до відповідачаТовариства з обмеженою відповідальністю "Адоніс-люкс", с. Новогородківка, Мелітопольського району Запорізької області простягнення 110108 грн. 47 коп. збитків, 12700 грн. 77 коп. втрат від інфляції грошових коштів та річних процентів

В С Т А Н О В И В:

У вересні 2016 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Девіком" (далі за текстом – ТОВ "Девіком") звернулося до Господарського суду Запорізької області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Адоніс-люкс" (далі за текстом – ТОВ "Адоніс-люкс") про стягнення 122809,24 грн., з яких 110108,47 грн. збитків, 9976,72 грн. інфляційних втрат та 2724,05 грн. - 3% річних.

Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 06.09.2016 порушено провадження у справі №908/2349/16 за позовом ТОВ "Девіком" до ТОВ "Адоніс-люкс" про стягнення 122809,24 грн.

В процесі розгляду спору ТОВ "Девіком" подало до суду заяви від 31.10.2016 року та від 17.11.2016 року, в яких просило на підставі ст. 44 ГПК України стягнути з ТОВ "Адоніс-люкс" витрати на послуги адвоката у розмірі 3600,00 грн та витрати у розмірі 377,52 грн, понесені ним у зв’язку з отриманням примірників ГОСТ, які долучено до матеріалів справи в якості доказів.

Рішенням Господарського суду Запорізької області (суддя Носівець В.В.) від 28.11.2016 року позовні вимоги задоволено частково; стягнуто з ТОВ "Адоніс-люкс" на користь ТОВ "Девіком" 110108,47 грн. збитків, 1651,63 грн. судового збору та 3600,00 грн. витрат на оплату адвоката. В іншій частині позову відмовлено.

Не погодившись з рішенням місцевого господарського суду, відповідач - ТОВ "Адоніс-люкс" звернувся до Донецького апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Запорізької області від 28.11.2016 року у справі №908/2349/16 та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог ТОВ "Девіком" відмовити у повному обсязі.

Апелянт вважає, що оскаржуваний судовий акт прийнято з неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права, у зв’язку з неповним з’ясуванням обставин, що мають значення для справи, оскільки судом першої інстанції не надано належної правової оцінки погодженню сторонами справи поставки товару без маркування. Зазначає, що вина відповідача у даному випадку відсутня, що, в свою чергу, спростовує висновок господарського суду про зворотнє. Також, вказав про помилковість висновку суду щодо посилання на вимоги ГОСТ 572-60, оскільки останнім визначено лише вимоги щодо якості товару, в той час як вимоги щодо обов’язкового маркування товару у ГОСТ 572-60 відсутні.

Справа розглядалась судами неодноразово.

Постановою Донецького апеляційного господарського суду (колегія суддів у складі: ОСОБА_5 – головуючий суддя, судді Зубченко І.В., Радіонова О.О.) від 21.03.2017 року рішення Господарського суду Запорізької області від 28.11.2016 року в частині задоволення позовних вимог щодо стягнення збитків у розмірі 110108,47 грн. та витрат на сплату послуг адвоката у розмірі 3600,00 грн. скасовано. Викладено абзац перший резолютивної частини рішення у наступній редакції: "Позовні вимоги ТОВ "Девіком" до ТОВ "Адоніс-люкс" про стягнення 110108,47 грн. збитків, втрат від інфляції у розмірі 9976,72 грн. та 3% річних у розмірі 2724,05грн. залишити без задоволення"; абзаци другий та третій резолютивної частини рішення – виключено. Стягнуто з ТОВ "Девіком" на користь ТОВ "Адоніс-люкс" 2026,35 грн. судового збору за подання апеляційної скарги.

Постановою Вищого господарського суду України касаційну скаргу ТОВ "Девіком" задоволено частково, постанову Донецького апеляційного господарського суду від 21.03.2017 року у справі №908/2649/16 скасовано, а справу №908/2349/16 передано на новий розгляд до Донецького апеляційного господарського суду.

Колегія суддів касаційної інстанції дійшла висновку, що суд апеляційної інстанції, скасовуючи рішення місцевого господарського суду в частині задоволення позовних вимог про стягнення з відповідача 110108,47 грн. збитків належним чином не перевірив виконання відповідачем своїх зобов'язань за договором поставки відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства, не встановив наявність чи відсутність інших загальних умов цивільно-правової відповідальності, наявність яких законодавець пов'язує з настанням цивільної відповідальності у вигляді збитків, у зв'язку з чим передчасно дійшов висновку про необґрунтованість вказаних позовних вимог. Крім того, колегія суддів касаційної інстанції встановила допущені судом апеляційної інстанції під час ухвалення оскаржуваної постанови порушення норм процесуального права.

Відповідно до ст. 99, ст. 11112 ГПК України вказівки, що містяться у постанові касаційної інстанції, є обов'язковими для суду апеляційної інстанції під час нового розгляду справи, оскільки в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у розділі XII ГПК України.

Після направлення матеріалів справи до Донецького апеляційного господарського суду для нового розгляду, протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 15.08.2017 року для розгляду апеляційної скарги ТОВ "Адоніс-люкс" на рішення господарського суду Запорізької області від 28.11.2016 року у справі №908/2349/16 визначено наступний склад колегії суддів: Мартюхіна Н.О. - головуючий суддя, судді Будко Н.В., Москальова І.В.

Ухвалою Донецького апеляційного господарського суду від 17.08.2017 року прийнято справу №908/2349/16 до провадження, розгляд апеляційної скарги призначено на 13.09.2017 року о 14 год. 30 хв.

Розпорядженням керівника апарату суду №1635 від 12.09.2017 року, у зв’язку із відстороненням від здійснення правосуддя судді-члена колегії ОСОБА_6 на підставі рішення Першої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя, призначено повторний автоматизований розподіл справи №908/2349/16.

Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 12.09.2017 року визначено наступний склад колегії суддів: Мартюхіна Н.О. – головуючий суддя, судді Будко Н.В., Малашкевич С.А.

В письмових поясненнях на апеляційну скаргу, які надійшли через канцелярію суду 12.09.2017 року від ТОВ "Девіком", позивач заперечував проти задоволення апеляційної скарги, просив залишити рішення Господарського суду Запорізької області від 28.11.2016 року у справі №90/2349/16 без змін.

В додаткових поясненнях на апеляційну скаргу, які надійшли 13.09.2017 року через канцелярію суду від ТОВ "Адоніс-люкс", відповідач виклав додаткове обґрунтування вимог апеляційної скарги, а також просив суд скасувати рішення Господарського суду Запорізької області від 28.11.2016 року у справі №908/2349/16 та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог ТОВ "Девіком" відмовити у повному обсязі.

Ухвалою Донецького апеляційного господарського суду від 13.09.2017 року відкладено розгляд апеляційної скарги на 25.10.2017 року о 11 год. 10 хв.

Розпорядженням керівника апарату суду №1971 від 24.10.2017 року, у зв’язку із звільненням у відставку судді-члена колегії ОСОБА_7 на підставі рішення Вищої ради правосуддя, призначено повторний автоматизований розподіл справи №908/2349/16.

Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 24.10.2017 року визначено наступний склад колегії суддів: Мартюхіна Н.О. – головуючий суддя, судді Будко Н.В., Дучал Н.М.

25.10.2017 року в судовому засіданні апеляційної інстанції був присутній представник відповідача (апелянта) - ТОВ "Адоніс-люкс", який наполягав на доводах викладених в апеляційній скарзі та додаткових поясненнях до неї, просив суд скасувати рішення Господарського суду Запорізької області від 28.11.2016 року у справі №908/2349/16 та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог ТОВ "Девіком" відмовити у повному обсязі.

В судове засідання апеляційної інстанції, призначене на 25.10.2017 року, представник позивача - ТОВ "Девіком" не з’явився, про час, дату та місце проведення судового засідання був повідомлений належним чином. Відповідно до ст. 98 ГПК України про час і місце проведення судового засідання сторін по справі було повідомлено належним чином. Явка сторін у судове засідання апеляційної інстанції не була визнана обов’язковою.

Особливості меж перегляду справи в апеляційній інстанції, передбачені нормами ст. 101 ГПК України, які полягають у тому, що у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього. Нормами ч. 2 цієї ст. передбачено, що апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши наявні матеріали справи та залухавши пояснення представника апелянта, проаналізувавши застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права судова колегія апеляційної інстанції встановила наступне.

З матеріалів справи встановлено, що 18.07.2015 року між ТОВ "Адоніс-люкс" (Постачальник) та ТОВ "Девіком" (Покупець) укладено договір поставки №1807-15-АЛ (Договір поставки), відповідно до умов якого постачальник зобов'язався протягом строку дії даного договору передавати згідно з письмовими замовленнями покупця на умовах, передбачених даним договором, зернові культури, продукцію борошномельно-круп'яної промисловості та інші продовольчі товари у власність покупця, а покупець зобов'язався прийняти визначений товар та оплатити його в строки, в розмірі та на умовах, визначених даним договором.

Найменування товару, що підлягає поставці за цим договором, одиниці виміру, загальна кількість товару, вартість, строки розрахунків та інші умов поставки визначаються Специфікацією, що є невід'ємною частиною цього договору, на кожну окрему партію товару (п. 1.2 Договору поставки).

Так, у специфікації №1 до Договору поставки №1807-15-АЛ, сторони дійшли згоди щодо поставки партії товару, а саме пшоно в/г в п/п мішках по 25 кг без маркування, вимоги до якості ГОСТ 572-30, кількість 21 тонна, ціна за 1 тонну 6900,00 грн., загальна вартість партії товару за специфікацією 144900,00 грн., строк передачі товару до 31.07.2015 року, умови поставки згідно Інкотермс 2010 ЕХW із завантаженням в транспортний засіб покупця; умови оплати 100% передплата вартості партії товару (згідно рахунку-фактури); місце передачі товару склад (елеватор) постачальника, яких знаходиться за адресою: 72370, Запорізька область, Мелітопольський район, с. Новогородівка, вул. Нестеренко, буд. 80/1).

На виконання умов договору, ТОВ "Адоніс-люкс" поставило ТОВ "Девіком" товар за специфікацією №1 відповідно до умов договору поставки №1807-15-АЛ, що не заперечується сторонами.

Матеріали справи свідчать про те, що 18.07.2015 року між ТОВ "Девіком" (Довіритель) та ТОВ "Адоніс-люкс" (Повірений) укладено договір-доручення №18/07/2015-Д (Договір доручення), за умовами якого повірений зобов'язався виконати від імені та за рахунок довірителя дії, пов'язані з завантаженням продукції довірителя, її передачею перевізникам, відправкою, опломбуванням вагонів, сертифікацією продукції та дії з приводу оформлення договорів, пов'язаних з митним оформленнями готової продукції власного виробництва.

Відповідно до розділу 2 Договору доручення, повірений бере на себе зобов'язання вантажовідправника по зовнішньоекономічному контракту №20/10-14 від 20.10.2014 року між ТОВ "Девіком" та ТОВ "Voldemars" (Латвія, Рига), а саме: завантаження товару власного виробництва в транспортний засіб, оформлення сертифікату походження, фітосанітарного сертифікату та інших документів для експорту, оформлення залізничної або автотранспортної накладної, укладає угоду з брокерською фірмою для оформлення документів на митниці, проводить оплату митних платежів, а також опломбовує транспортний засіб, за потреби здійснює страховку товару.

За умовами контакту №20/10-14 від 20.10.2014 року (Контракт), укладеного між ТОВ "Voldemars" (Латвія, Рига) (Покупець) та ТОВ "Девіком" (Продавець), продавець зобов'язався поставити, а покупець прийняти та оплатити круп'яну продукцію походження України.

Строк поставки, місце поставки, вартість партії товару, вантажоотримувач та інші умови поставки будуть визначатися в Специфікації на кожну окрему партію товару (п. 3.1 Контракту).

Специфікацією №003 від 18.07.2015 року визначено наступні умови: найменування товару пшоно в/с в п/п мішках по 25 кг ГОСТ 572-60, кількість, 21 тонна, ціна - 350 євро за тонну, сума 7350,00 євро; строк відвантаження до 31.07.2015 року; товар поставляється на умовах DDU Литва, Рига; вантажовідправник ТОВ "Адоніс-люкс", вантажоотримувач ТОВ "Voldemars" (Латвія, Рига).

З матеріалів справи вбачається, що ТОВ "Voldemars" (Латвія, Рига) листом (вих.№478/1 від 11.08.2015р.) проінформувало ТОВ "Девіком", що 03.08.2015 року на територію пункту контролю Виробничо-ветеринарної служби 0210 Ризький порт за адресою: вул. Урієкстес, 16, м. Рига для огляду прибула автомашина з реєстраційними номерами АР3198ВМ/АР285ХХ з вантажем крупа пшоно (11042917) в кількості 21000 кг в 840 поліпропиленових мішках. Вантажовідправником є ТОВ "Адонікс-люкс" за дорученням ТОВ "Девіком", вантажоотримувач ТОВ "Voldemars". Вантаж прибув згідно Контракту №20/10-14, укладеному 20.10.2014 року ТОВ "Voldemars" та ТОВ "Девіком", з супровідними документами: інвойс №023 ЕХ від 18.07.2015 року, Міжнародна товарно-транспортна накладна (СМR) А №042043 від 24.07.2015 року, Вантажна митна декларація №112070002/2015/001242 від 24.07.2015 року, Сертифікат походження (форма А) №LV52302А 1041 682240 від 23.07.2015 року, фітосанітарний сертифікат №75/09-035/ЕК-044350 від 24.07.2015 року, сертифікат якості від 20.07.2015 року. Однак, при огляді вищезазначеного вантажу інспектором служби констатовано, що вантаж (товар) не маркований. Згідно вимог Європейського Союзу 9 ст. Регули №1169/2011 від 25.10.2011 року, на упаковці товару повинні бути вказані данні про товар. З огляду на те, що товар, який прибув на територію Європейського союзу не маркований, Продовольчо-ветеринарна служба постановою №0210 LМ00027, згідно вимогам Європейського Союзу 1 ч. 19 ст. Регули (ЕК) №882/2004 від 29.04.2004 року затримала вантаж в митній зоні за адресою вул. Урієкстес, буд. 16, м. Рига, Латвія до подальшого рішення, зазначивши в протоколі до постанови, що вантаж не ідентифікований. Після узгодження з ТОВ "Девіком" прийнято рішення повернути товар вантажовідправнику для заміни.

З огляду на неможливість розмитнення товару у зв'язку з відсутністю маркування, товар повернуто остаточним покупцем ТОВ "Voldemars" (Латвія, Рига) на адресу: Київська область, Броварський район, смт. Велика Димерка, вул. Броварська, буд. 150, зона митного контролю Відділу митного оформлення №3 митного поста Східний термінал Київської Митниці ДФС.

В подальшому, повідомленням від 12.08.2015 року ТОВ "Девіком" сповістило ТОВ "Адонікс-Люкс" про те, що упаковка товару не відповідає ГОСТ 572-60 та просило направити свого представника 17.08 - 18.08.2015 року на Київську митницю для перевірки факту відсутності маркувального ярлику на поставленому товарі.

В свою чергу, відповідач - ТОВ "Адонікс-люкс" у листі (вих.№108 від 31.08.2015р.) зазначив, що умовами договору поставки №1807-15-АЛ від 18.07.2015 не передбачено маркування товару, тому товар поставлявся без маркування.

Враховуючи вказані обставини, позивач - ТОВ "Девіком" 25.08.2015 року повторно звернувся до ТОВ "Адонікс-люкс" з вимогою направити свого представника 27.08.2015 року за адресою: Київська область, Броварський район, смт. Велика Димерка, вул. Броварська, буд. 150 для відбору зразків продукції для проведення незалежної експертизи та складення акту.

Також, 01.09.2015 року ТОВ "Девіком" звернулося до ТОВ "Адонікс-люкс" з вимогою, як до первісного вантажовідправника забрати товар, що знаходиться у зоні митного контролю Відділу митного оформлення №3 митного поста Східний термінал Київської митниці ДФС, оформивши його розмитнення в режимі реімпорту та здійснити заміну немаркованого товару на маркований та добре упакований товар протягом 15-ти календарних днів з моменту отримання цієї претензії. В листі також зазначено, що у протилежному випадку ТОВ "Девіком" залишає за собою право на нанесення тимчасового маркування на поставлений товар, його перепакування та його повторне відправлення покупцю ТОВ "Voldemars" (Латвія, Рига) з покладенням на ТОВ "Адонікс-люкс" усіх витрат, які ТОВ "Девіком" будуть понесені внаслідок поставки неякісного товару.

У відповідь на вказане вище звернення ТОВ "Адонікс-люкс" направлено лист (вих.№114 від 18.09.2015р.) із відповіддю, аналогічній відповіді, викладеній в листі (вих.№108 від 31.08.2015р.), крім того зазначило, що не заперечує проти нанесення маркування на товар в разі такого бажання, оскільки товар є власністю ТОВ "Девіком".

Позивач - ТОВ "Девіком" посилаючись на те, що ТОВ "Адонікс-люкс" порушено умови договору поставки №1807-15-АЛ від 18.07.2015 року та договору доручення №18/07/2015-Д від 18.07.2015 року в частині поставки товару, який не відповідає вимогам ГОСТ 572-60 вказує на те, що ним понесено збитки у розмірі 110108,47 грн, які складаються з вартості транспортних послуг за повернення товару з Латвії до Києва та повторне відправлення товару покупцю ТОВ "Voldemars" (Латвія, Рига) на загальну суму 110108,47 грн.

Предметом спору у даній справі є матеріально-правові вимоги ТОВ "Девіком" до ТОВ "Адонікс-люкс" про стягнення 110108,47 грн. збитків, 9976,72 грн. інфляційних втрат та 2724,05 грн. - 3% річних. Також, ТОВ "Девіком" під час розгляду справи просило стягнути з відповідача понесені витрати на правову допомогу адвоката у розмірі 3600,00 грн. та витрати за отримання примірників ГОСТ, які залучено до матеріалів справи у якості доказів.

Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив із доведеності факту наявності збитків у розмірі 110108,47 грн., протиправності поведінки відповідача та наявністю причинного зв'язку між такою поведінкою і заподіяними збитками, оскільки, за висновком суду, позивачем надано належні та допустимі докази на підтвердження не вчинення відповідачем заходів та дій з виконання договору-доручення №18/07/2015-Д від 18.07.2015 року. При цьому, оскільки відповідачем порушено зобов'язання, яке не є грошовим за своєю правовою природою, суд першої інстанції відмовив у стягненні втрат від інфляції та 3% річних. А також, з огляду на підтвердження матеріалами справи понесення позивачем витрат на послуги адвоката, місцевим господарським судом відшкодовано суму витрат, понесених на правову допомогу адвокатом в розмірі 3600,00 грн. та відмовлено у задоволенні вимоги щодо відшкодування понесених витрат, пов'язаних з відправленням поштових відправлень від позивача представнику, відправленням відповідачу позову та за отриманням ГОСТу у зв'язку з тим, що останні не є судовими витратами у розумінні ст. 44 ГПК України та не підлягають відшкодуванню відповідачем.

Перевіривши доводи апеляційної скарги, повноту встановлених судом першої інстанції обставин справи та правильність їх юридичної оцінки, із урахуванням повноважень передбачених ст. 101 ГПК України, Донецький апеляційний господарський суд дійшов висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає виходячи з наступних підстав.

За змістом ст.ст. 15, 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу у разі їх порушення, невизнання чи оспорювання. Одним зі способів захисту цивільних прав та інтересів є відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.

Відповідно до положень ст. 22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Збитками є:

1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки);

2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.

Згідно з п. 4 ч. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема відшкодування збитків.

В силу ч. 1 ст. 623 Цивільного кодексу України боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки.

За змістом ст.ст. 224, 225 Господарського кодексу України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов’язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб’єкту, права або законні інтереси якого порушено.

Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов’язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

До складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються:

- вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства;

- додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб’єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов’язання другою стороною;

- неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов’язання другою стороною;

- матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

Аналіз наведених норм матеріального права дає підстави для висновку, що особа, яка порушила зобов’язання, несе цивільно-правову відповідальність, зокрема у виді відшкодування збитків. Для застосування такої міри відповідальності як відшкодування збитків необхідною є наявність всіх чотирьох загальних умов відповідальності, а саме:

- протиправної поведінки боржника, що полягає у невиконанні або неналежному виконанні ним зобов’язання;

- наявності шкоди (збитки – це грошове вираження шкоди);

- причинного зв’язку між протиправною поведінкою та завданою шкодою;

- вини боржника.

За відсутності хоча б однієї із названих умов цивільно-правова відповідальність у виді відшкодування майнової шкоди не настає (аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 18.03.2015 року у справі №3-18гс15).

Правовідносини між сторонами у даній справі виникли:

1) за договором поставки №1807-15-АЛ від 18.07.2015 року;

2) за договором доручення №18/07/2015-Д від 18.07.2015 року.

Відповідно до ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно із ч. 1, 4 ст. 673 Цивільного кодексу України продавець повинен передати покупцеві товар, якість якого відповідає умовам договору купівлі-продажу. Якщо законом встановлено вимоги щодо якості товару, продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, який відповідає цим вимогам. Продавець і покупець можуть домовитися про передання товару підвищеної якості порівняно з вимогами, встановленими законом.

Якість товару – це сукупність характеристик товару, що стосуються його здатності задовольнити встановлені і передбачені потреби.

У договорі якість товару визначається шляхом вказівки на нормативні документи із стандартизації або показників якості. Якщо сторони обирають другий спосіб формування умов якості товару, вони викладаються у специфікації, що є невід'ємною частиною контракту.

Наявні в матеріалах справи докази свідчать, що предметом поставки за договором №1807-15-АЛ від 18.07.2015 є пшоно.

Державні стандарти України містять обов'язкові та рекомендовані вимоги. Рекомендовані вимоги державних стандартів України підлягають безумовному виконанню, якщо це передбачено актами законодавства.

Закон України "Про основні принципи та вимоги безпечності та якості харчових продуктів" регулює відносини між органами виконавчої влади, операторами ринку харчових продуктів та споживачами харчових продуктів і визначає порядок забезпечення безпечності та окремих показників якості харчових продуктів, що виробляються, перебувають в обігу, ввозяться (пересилаються) на митну територію України та/або вивозяться (пересилаються) з неї.

Так, відповідно до ст. 39 вказаного Закону, забороняється обіг харчових продуктів, маркування яких не відповідає вимогам законодавства про безпечність та окремі показники якості харчових продуктів. Маркування харчових продуктів повинно забезпечувати споживача інформацією, яка надає йому можливість здійснити вибір харчового продукту відповідно до потреб споживача. Усі харчові продукти, що перебувають в обігу на території України, повинні маркуватися державною мовою.

Відповідно до п. 4.1 Договору поставки сторони погодили, що якість та безпека товару повинна підтверджуватися документами згідно діючого законодавства. При передачі товару постачальник повинен передати покупцю документи, що посвідчують якість товару, відповідно до умов чинного законодавства, а саме: посвідчення якості, сертифікат відповідності, висновок санітарно-гігієнічної експертизи.

Також, у специфікації №1 до Договору поставки сторони обумовили, що товар, який буде поставлятись має відповідати вимогам ГОСТу 572-60.

В той же час, ГОСТ 572-60 визначає технічні умови для крупи пшоно шліфоване, а саме технічні вимоги, правила приймання, методи випробовування, упаковка, маркування, транспортування та зберігання. При цьому кожна із цих технічних умов відсилає до інших стандартів (ГОСТів), які в свою чергу є теж обов'язковими і за умови їх дотримання в сукупності крупа пшоно шліфоване буде відповідати ГОСТу 572-60.

З матеріалів справи вбачається, що в специфікації №1 до договору поставки №1807-15-АЛ від 18.07.2016 року в розділі "вимоги до якості" зазначено ГОСТ 572-60, при цьому міститься застереження в розділі "Опис товару" без маркування.

При цьому, ГОСТ 572-60 містить такі розділи: "ІІ. Технічні вимоги", "ІІа. Правила приймання", "ІІІ. Методи випробувань" та "ІV. Упаковка, маркування, транспортування та зберігання".

ОСОБА_8 ІV. "Упаковка, маркування, транспортування та зберігання" і відсилає до ГОСТ 26791.

ОСОБА_8 2 ГОСТу 26791 встановлено вимоги до маркування, які передбачають маркування споживчої тари (п. 2.1) та транспортне маркування (п. 2.2).

Згідно п. 2.2.1. ГОСТу 26791 на кожний мішок з мукою або крупою при упаковці повинен бути пришитий або наклеєний маркувальний ярлик розміром 6х9 із міцного картону, мішечного паперу по ГОСТ 2228, обгорточного паперу марки А по ГОСТ 8273. На ярлику повинні бути нанесені данні, які характеризують продукцію.

Зазначені ГОСТи діють на території України відповідно до постанови Верховної Ради України від 12.09.1991 року "Про порядок тимчасової дії на території України окремих актів законодавства Союзу РСР".

Відповідно до п. 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про стандартизацію" від 05.06.2014 року, міждержавні стандарти (ГОСТ), що діяли на момент набрання чинності Угодою про проведення узгодженої політики в галузі стандартизації, метрології і сертифікації від 13.03.1992 року, та республіканські стандарти УРСР, застосовуються як національні стандарти до їх заміни на національні стандарти чи скасування в Україні.

Доказів скасування ГОСТу 572-60 та ГОСТу 26791 чи їх заміни на національні стандарти апелянтом не надано, у зв'язку із чим не приймаються до уваги посилання в апеляційній скарзі на їх скасування. Окрім того апелянт, вважаючи, що вказані ГОСТи скасовані та не застосовуються на території України, свідомо на власний розсуд в 2015 році укладав договори, на яких грунтуються спірні правовідносини, що свідчить про недоречність його доводів обставинам справи.

Вимоги стандартів ГОСТу, за умови їх дії, мають дотримуватись у беззаперечному порядку суб’єктами господарювання, оскільки є обов’язковими до виконання та розповсюджуються на необмежене коло осіб.

Обіг харчового продукту, у даному випадку пшона, маркування якого не відповідає вимогам законодавства про безпечність та окремі показники якості харчових продуктів, забороняється в силу закону.

Одним із принципів приватноправових відносин є принцип свободи договору, закріплений у п. 3 ст. 3 Цивільного кодексу України.

Разом з тим зазначена свобода є обмеженою, оскільки ч. 3 ст. 6 Цивільного кодексу України передбачено, що сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд.

Згідно ч. 1 ст. 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

При цьому, вимоги та стандарти ГОСТів не можуть бути змінені за взаємною згодою сторін, навіть за умови якщо сторони досягли згоди щодо таких обставин, оскільки на момент виникнення спірних правовідносин застосування ГОСТів до їх замін на національні стандарти було чи скасування є обов’язковим, і ГОСТи, які підлягають до застосування, є чинними.

Колегія суддів апеляційної інстанції не приймає до уваги посилання апелянта на умови договору поставки №1807-15-АЛ від 18.07.2015 року, якими сторони узгодили, що товар поставляється в мішках по 25 кг без маркування, оскільки за обставинами справи зобов’язання сторін, які виникли із договору поставки №1807-15-АЛ від 18.07.2015 року, є виконаними належним чином.

Проте відповідачем не виконано належним чином умов договору-доручення №18/07/2015-Д від 18.07.2015 року враховуючи наступні обставини.

Так, у відповідності до ч. 1 ст. 1000 Цивільного кодексу України, за договором доручення одна сторона (повірений) зобов'язується вчинити від імені та за рахунок другої сторони (довірителя) певні юридичні дії. Правочин, вчинений повіреним, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки довірителя.

Статтею 1003 Цивільного кодексу України регламентовано, що у договорі доручення або у виданій на підставі договору довіреності мають бути чітко визначені юридичні дії, які належить вчинити повіреному. Дії, які належить вчинити повіреному, мають бути правомірними, конкретними та здійсненними.

Договір доручення є різновидом договорів про надання послуг, а відтак до зобов'язань, що виникають з договору доручення застосовуються також Глава 63 Цивільного кодексу України "Загальні положення про надання послуг".

Відповідно до ст. 901 Цивільного кодексу України, за договором про надання послуг одна сторона, виконавець, зобов'язується за завданням другої сторони, замовника, надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Як вбачається з матеріалів справи за Договором-дорученням №18/07/2015-Д від 18.07.2015 року ТОВ "Адоніс-люкс", як повірений, взяв на себе зобов’язання, зокрема, з оформлення документів, необхідних для експорту.

За умовами п. 2.1 Договору-доручення №18/07/2015-Д, Повірений взяв на себе зобов'язання вантажовідправника по зовнішньоекономічному контракту №20/10-14 від 20.10.2014 року між ТОВ "Девіком" та ТОВ "Voldemar" (Латвія, м. Рига), а саме: завантаження товару власного виробництва в транспортний засіб, оформлення сертифікату походження, фітосанітарного сертифікату та інших необхідних документів для експорту, оформлення залізничної або автотранспортної накладної, укладає угоду з брокерською фірмою для оформлення документів на митниці, проводить оплату митних платежів, а також опломбовує транспортний засіб. За потреби здійснює страховку товару.

Отже, за умовами Договору-доручення відповідач взяв на себе зобов'язання з підготовки та оформлення всіх необхідних документів для експорту товару, в тому числі пов'язаних з проходженням митного контролю.

Згідно вимог ч. 1 ст. 79 Митного кодексу України, застосування митного режиму реімпорту можливе за умови можливості ідентифікації органом доходів і зборів товарів, заявлених у цей митний режим, як таких, що були раніше випущені за межі митної території України.

Частиною 3 Митного кодексу України передбачено, що для забезпечення ідентифікації товарів, що реімпортуються, можуть застосовуватися засоби, передбачені ч. 2 і 3 ст. 326 цього Кодексу. А саме: забезпечення ідентифікації здійснюється шляхом накладення митних забезпечень: одноразових номерних запірно-пломбових пристроїв, печаток, голографічних міток, нанесення цифрового, літерного чи іншого маркування, ідентифікаційних знаків, проставляння штампів, взяття проб і зразків, складання опису товарів, транспортних засобів комерційного призначення, креслень, масштабних зображень, виготовлення фотографій, ілюстрацій, використання товаросупровідної документації тощо. При цьому накладення одноразових номерних запірно-пломбових пристроїв, печаток на транспортні засоби комерційного призначення може здійснюватися без проведення митного огляду товарів, що переміщуються зазначеними транспортними засобами через митний кордон України, про що робиться відповідна відмітка в товаросупровідних документах. Крім засобів, визначених у ч. 2 цієї статті, для забезпечення ідентифікації товарів, що поміщуються у митний режим, можуть використовуватися маркування, у тому числі у вигляді мікро- або інших електронних пристроїв, або серійні номери, проставлені на товарах або їх частинах виробником, інші комерційні способи ідентифікації; експортні (імпортні) сертифікати; копії документів, на підставі яких органом доходів і зборів було здійснено випуск товарів у попередній митний режим і які дають можливість однозначно ідентифікувати товари; інші подібні документи (ч. 2, 3 ст. 326 Митного кодексу України).

Обставини даної справи свідчать про те, що відповідач при підготовці документів, необхідних для оформлення документів на митниці для експорту мав пересвідчитися, що товаросупровідні документи (в тому числі маркування товару) відповідають правилам митного оформлення.

Крім того, умовами зовнішньоекономічного контракту №20/10-14 від 20.10.2014 року, в якому відповідач зазначений як вантажовідправник та посилання на який містить Договір-доручення №18/07/2015-Д, узгоджено, що товар – пшоно в/в в п/п мішках по 25 кг – має відповідати ГОСТ 572-60 (специфікація №003 від 18.07.2015 р.).

Як вже зазначалось, ГОСТ 572-60 містить посилання на ГОСТ 26791 щодо упаковки, маркування та транспортування товару.

Разом з тим, відповідно до ст. 21 Закону України "Про зерно та ринок зерна в Україні" якість зерна та продуктів його переробки, що виробляються в Україні або ввозяться на митну територію України, має відповідати державним стандартам та іншим нормативним документам. Якість експортного зерна та продуктів його переробки може відповідати вимогам, що зафіксовані сторонами в експортному контракті.

Таким чином, ТОВ "Адоніс-люкс", виконуючи умови Договору поставки від 18.07.2015 року, не зважаючи на передбачений між сторонами в договорі спосіб транспортування товару саме без маркування, не пересвідчився, що товаросупровідні документи (в тому числі маркування товару) відповідають правилам митного оформлення, зважаючи на взяте на себе зобовязання за Договором-дорученням №18/07/2015-Д від 18.07.2015 року з підготовки та оформлення всіх необхідних документів для експорту товару, в тому числі пов'язаних з проходженням митного контролю, допустив порушення вимог закону, що призвели до вимушеної необхідності здійснення ТОВ "Девіком" дій та заходів, спрямованих на їх усунення.

У зв’язку з відсутністю маркування на товарі, який підлягав експорту до Європейського Союзу, а також відмовою відповідача здійснити заміну товару на маркований, позивачем вчинені наступні заходи, направлені на повторну відправку товару остаточному покупцю ТОВ "Voldemars" (Латвія, Рига), а саме:

- лабораторний аналіз пшона для реєстрації ТОВ "Девіком" Головною фітосанітарною інспекцією у реєстрі осіб, які здійснюють господарську діяльність, пов’язану з виробництвом та обігом об’єктів регулювання, отримання фітосанітарного сертифікату;

- автотранспортне перевезення по маршруту с. Новгородівка (Україна) – м. Рига (Латвія);

- автотранспортне перевезення по маршруту м. Рига (Латвія) - м. Київ (Україна);

- додаткові послуги, понаднормовий простій автомобілі з 08.08.2015 року по 10.08.2015 року включно;

- понаднормовий простій автомобіля на п/п ОСОБА_9 з 17.08.2015 року по 23.08.2015 року включно;

- послуги автотерміналу, розвантаження, зберігання, стікеровка товару, компенсація витрат за документ контролю доставки ТР ПП, розміщення вантажу на ТЛС, проходження контролю у відділі митного оформлення, ідентифікаційний огляд вантажу, відбір проб та зразків, складення товарно-супроводжуючих документів, експертиза якості.

Відповідно до ч. 2 ст. 623 Цивільного кодексу України розмір збитків, завданих порушенням зобов'язання, доказується кредитором.

На підтвердження понесених витрат у розмірі 110108,47 грн. згідно розрахунку (а.с.142-144, т.1) позивачем надано відповідні платіжні доручення, які є належним доказом в розумінні ст. 34 ГПК України, що підтверджують понесення відповідних витрат.

Враховуючи, що понесення позивачем витрат, пов'язаних з вчиненням заходів спрямованих на виконання зобов'язань покладених на відповідача відповідно до Договору-доручення (в т.ч. оформлення товаросупровідних документів), які були наслідком саме невиконання ТОВ "Адоніс-люкс" взятих на себе за умовами договору зобов’язань і покладених відповідно до чинного законодавства та вимог вітчизняних стандартів обов’язків з маркування (для необхідності ідентифікації товару), права на що відповідач не мав, тобто ТОВ "Девіком" мусило зробити вказані витрати для відновлення свого порушеного права, колегія суддів Донецького апеляційного господарського суду погоджується з висновком суду першої інстанції про доведеність позивачем належними та допустимими доказами всіх складових, необхідних для притягнення ТОВ "Адоніс-люкс" у вигляді стягнення збитків в розмірі 110108,47 грн.

Таким чином, судова колегія вважає обґрунтованим висновок місцевого суду про доведеність позивачем наявності збитків у розмірі 110108,47 грн., протиправності поведінки відповідача та наявність причинного зв'язку між такою поведінкою і заподіяними збитками, оскільки позивачем надано належні та допустимі докази на підтвердження невчинення відповідачем заходів та дій з виконання Договору-доручення №18/07/2015-Д від 18.07.2015 року, внаслідок чого позовні вимоги в частині стягнення 110108,47 грн. збитків правомірно задоволені судом.

В частині відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення з відповідача на користь позивача 9976,72 грн. інфляційних втрат та 2724,05 грн. - 3% річних, колегія суддів апеляційного господарського суду погоджується з висновком місцевого суду, з наступних підстав.

Частина 2 ст. 625 Цивільного кодексу України закріплює, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Проте, порушене зобов'язання за Договором-доручення №18/07/2015-Д від 18.07.2015 року, за своєю правовою природою не є грошовим зобов'язанням, що виключає можливість стягнення інфляційних збитків та трьох процентів річних від простроченої суми.

Що стосується заявленого позивачем клопотання про стягнення з відповідача витрат на послуги адвоката у сумі 3600 грн. та інших витрат пов’язаних відправленням поштової кореспонденції, то суд апеляційної інстанції виходить з наступного.

З матеріалів справи вбачається, що адвокатські послуги, зокрема, підтверджуються:

- Договором про надання правової допомоги від 04.07.2016 року, укладеним ТОВ "Девіком" та адвокатом ОСОБА_10, предметом якого є надання адвокатом клієнту правової допомоги, передбаченої ст. 19 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", під час вирішення даного спору;

- акти приймання-передачі послуг від 17.10.2016 року, від 31.10.2016 року, від 17.11.2016 року;

- банківські виписки на суму 3600 грн. з призначенням платежу гонорар "надання правової допомоги за договором від 04.07.2016 року";

- свідоцтво на право зайняття адвокатською діяльністю №1937 від 13.12.2008 року.

Так, за змістом ч. 3 ст. 48 та ч. 5 ст. 49 ГПК України, у їх сукупності, можливе покладання на сторони у справі як судових витрат тільки тих сум, які були сплачені стороною за отримання послуг саме адвоката (у розумінні п. 1 ст. 1 та ч. 1 ст. 6 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність"), а не будь-якої особи, яка надавала правову допомогу стороні у справі.

Відповідно до положень ст. 49 ГПК України суми, які підлягають оплаті за послуги адвоката при задоволені позову покладаються на відповідача.

При вирішенні питання про розмір суми, яка підлягає відшкодуванню стороні за послуги адвоката, має бути врахована як ціна позову, яку вказав позивач у позовній заяві, так і критерії об'єктивного визначення розміру суми послуг адвоката.

Враховуючи зазначене, приймаючи до уваги розмір вартості послуг адвоката, 3,3% стягнутих рішенням господарського суду Запорізької області, аналізуючи складність справи, колегія суддів дійшла висновку про задоволення заяви позивача про стягнення з відповідача 3600,00 витрат на послуги адвоката, понесені позивачем.

Інші, заявлені позивачем до стягнення витрати обґрунтовано відхилені судом першої інстанції, оскільки вони не є витратами пов’язаними з розглядом даної справи в розумінні ст. 44 ГПК України.

Доводи скаржника про порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права під час прийняття оскаржуваного рішення не знайшли свого підтвердження, у зв'язку з чим підстав для зміни чи скасування законного та обґрунтованого судового акту колегія суддів не вбачає.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів апеляційного суду зазначає, що судом першої інстанції в повному обсязі досліджені обставини, що мають значення для справи, а викладені в оспорюваному судовому рішенні висновки відповідають фактичним обставинам справи, у зв’язку з чим апеляційна скарга ТОВ "Адоніс-люкс" задоволенню не підлягає, а рішення Господарського суду Запорізької області від 28.11.2016 року у справі №908/2349/16 підлягає залишенню без змін.

Відповідно до ст. 49 ГПК України витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на заявника.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 49, 99, 101, 103, 105 ГПК України, Донецький апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Адоніс-люкс", с. Новогородківка, Мелітопольського району Запорізької області на рішення Господарського суду Запорізької області від 28.11.2016 року у справі №908/2349/16 – залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Запорізької області від 28.11.2016 року у справі №908/2349/16 – залишити без змін.

Постанова апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено до Вищого господарського суду України у касаційному порядку через Донецький апеляційний господарський суд протягом двадцяти днів.

Головуючий суддя Н.О. Мартюхіна

Судді: Н.В. Будко

ОСОБА_3