Постанова № 70165052, 07.11.2017, Харківський апеляційний господарський суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"07" листопада 2017 р. Справа № 922/2169/17

Колегія суддів у складі: головуючий суддя Терещенко О.І., суддя Сіверін В. І. , суддя Слободін М.М.

при секретарі Новіковій Ю.В.

за участю представників сторін:

позивача –ОСОБА_1, за довіреністю від 19.12.2016 року №2-362д;

відповідача –не з’явився;

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю “Карпатнадраінвест”, м. Дергачі, Харківська область (вх.2862Х/1-18)

на рішення господарського суду Харківської області від 12.09.2017р.

у справі № 922/2169/17

за позовом Публічного акціонерного товариства “Укргазвидобування” в особі філії Газопромислове управління “Шебелинкагазвидобування”, смт. Донець, Харківська область

до відповідача ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю “Карпатнадраінвест”, м. Дергачі, Харківська область

про стягнення коштів в сумі 2311107,96 грн.

ВСТАНОВИЛА:

Позивач – Публічне акціонерне товариство "Укргазвидобування" в особі філії Газопромислове управління "Шебелинкагазвидобування" - звернувся з позовом до відповідача – ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю "Карпатнадраінвест" – про стягнення заборгованості в розмірі 1890592,99 грн., пені в сумі 275382,08 грн., інфляційних втрат в сумі 115433,43 грн., 3% річних в сумі 29699,46 грн., мотивуючи свої вимог неналежним виконанням відповідачем грошових зобов’язань за договором №СДВ-5/12 з надання послуг з видобутку, збору, підготовки та транспортування вуглеводневої продукції.

Рішенням господарського суду Харківської області від 12.09.2017р. у справі №922/2169/17 (суддя Суярко Т.Д.) позовні вимоги задоволено; стягнуто з ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю “Карпатнадраінвест” на користь Публічного акціонерного товариства “Укргазвидобування” в особі філії Газопромислове управління “Шебелинкагазвидобування” заборгованість в розмірі 1890592,99 грн., пеню в сумі 275382,08 грн., інфляційні втрати в сумі 115433,43 грн., 3% річних в сумі 29699,46 грн.,судовий збір в сумі 34666,62 грн.

ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю “Карпатнадраінвест” з рішенням суду першої інстанції не погодилося та звернулося до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Харківської області від 12.09.2017р. у справі №922/2169/17 та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог повністю.

В обґрунтування апеляційних вимог посилається на те, що позивач, обумовлені договором зобов’язання не виконав, оскільки, зокрема, в жовтні 2016 року, вуглеводневу продукцію не надав; ОСОБА_1 приймання-передачі наданих послуг за жовтень 2016 р. ним не підписувались та не отримувались.

Факт відсутності підписаних сторонами ОСОБА_1 приймання-передачі вуглеводнів, на його думку свідчить про недоведеність факту передачі позивачу обумовлених договором послуг (передачі вуглеводню) та об’єму таких послуг.

Також вважає, що обумовлені договором послуги не могли бути надані позивачем, оскільки ухвалами Солом’янського районного суду міста Києва від 09.09.2016 р. та від 10.10.2016 року було накладено арешт на природний газ, що зберігається у газосховищах та газотранспортній системі ПАТ “Укртрансгаз” та належить відповідачу.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 26.09.2017 року у даній справі суддею – доповідачем визначено суддю Терещенко О.І. та сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Терещенко О.І., суддя Сіверін В.І., суддя Слободін М.М.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 27.09.2017року апеляційну скаргу було прийнято до провадження та призначено її до розгляду на "24" жовтня 2017 року.

20.10.2017 року на адресу суду від позивача надійшли заперечення на апеляційну скаргу, в яких останній просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, оскаржуване рішення місцевого господарського суду залишити без змін (вх.№10664), які долучені до матеріалів справи.

У судовому засіданні 24.10.2017 року та 07.11.2017 року представник позивача заперечував проти задоволення апеляційної скарги, просив оскаржуване рішення місцевого господарського суду залишити без змін, а апеляційну скаргу – без задоволення.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 24.10.2017року, враховуючи неявку в судове засідання представника відповідача, розгляд справи був відкладений на 07.11.2017 року.

03.11.2017 року на адресу суду від відповідача надійшли пояснення, в яких останній просить справу розглянути за відсутності представника та апеляційну скаргу просить задовольнити (вх.№11153), які долучені до матеріалів справи.

Представник відповідача в судові засідання 24.10.2017 року та 07.11.2017 року не з’явився, хоча належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи, про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення №6102222823845, проте не скористався своїм правом на участь у судовому засіданні.

Зважаючи на те, що в ході апеляційного розгляду справи судом апеляційної інстанції, у відповідності до ч.3 ст.4-3 Господарського процесуального кодексу України, було створено сторонам необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства зокрема, було надано достатньо часу та створено відповідні можливості для реалізації кожним учасником своїх процесуальних прав, передбачених ст. 22 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів вважає за можливе закінчити розгляд апеляційної скарги в даному судовому засіданні.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції обставин справи та доказів на їх підтвердження, колегія суддів встановила наступне.

19.12.2012 р. між позивачем ( виконавець) та відповідачем ( замовник) було укладено договір №СДВ-5/12 з надання послуг з видобутку, збору, підготовки та транспортування вуглеводневої продукції (далі – договір).

Згідно п. 1.1 договору (з урахуванням Додаткової угоди до договору №1 від 01.03.2013 р. та Додаткової угоди до договору №5 від 12.11.2015 р.), виконавець зобов’язується надати замовнику на свердловинах №14, 4 Скворцівського НГКР, а також на свердловинах №10, №22 Юліївського НГКР (далі – Свердловини) послуги по: видобутку, збору, підготовці та транспортуванню вуглеводневої сировини (природного газу, газового конденсату). В разі забезпечення видобутку та подачі природного газу замовника до магістрального газопроводу за допомогою компресорних агрегатів виконавця забезпечується його компримування (пп. 1.1.1 договору); послуги подачі інгібітору гідратоутворення (метанолу) та/або парафіновідкладення на гирло свердловин та установку низькотемпературної сепарації, де проходить підготовка газу замовника (п. 1.1.2 договору).

Відповідно до п. 1.2 договору замовник зобов’язався прийняти вказані послуги надані виконавцем і оплатити їх на умовах, передбачених договором.

За змістом п.п. 5.1, 5.1.1, 5.1.2, 5.1.3 договору (з урахуванням Додаткових угод до договору №1 від 01.03.2013 р.; №3 від 07.04.2014 р.; №4 від 31.12.2014 р.; №5 від 12.11.2015 р.) вартість послуг включає всі втирати виконавця, пов’язані з наданням послуг, що є предметом договору і визначається протоколом угоди про договірну ціну на надані послуги, який є невід’ємним додатком до даного договору (Додаток №1) і складає: за послуги видобутку, збору, підготовки та транспортування 1000 м.куб. валового природного газу (без компримування) 531,42 грн., в тому числі ПДВ 88,57 грн. (п.п. 5.1.1 договору); за послуги видобутку, збору, підготовки та транспортування 1000 м.куб. валового природного газу (з урахуванням компримування) 793,50 грн., в тому числі ПДВ 132,25 грн. (п.п. 5.1.2 договору); за послуги видобутку, збору, підготовки та транспортування 1 т. валового природного газу 1062,78 грн., в тому числі ПДВ 177,13 грн. (п.п. 5.1.3 договору); за подачу 1 тони інгібітору гідратоутворення (метанолу) на гирло свердловин та установку низькотемпературної сепарації – 388,98 грн., в тому числі ПДВ 64,83 грн. Крім цього, до вартості послуг по подачі інгібітору гідратоутворення (метанолу) включається вартість використаного метанолу, кількість якої визначається згідно з п. 5.3 договору.

ОСОБА_3 ціни за послуги сторони також погодили в Протоколі угоди про договірну ціну від 12.11.2015 р.

В п. 4.1 договору сторони домовились, що виконавець зобов’язаний після надання послуг по видобутку, збору, підготовці та транспортуванню природний газ передати до магістрального трубопроводу, а газовий конденсат та нафту в автоцистерни замовника з вузла відвантаження, або на пункті переробки.

Відповідно до п. 3.5 договору (з урахуванням додаткової угоди №2 від 31.12.2013 р.), відвантаження стабільного газового конденсату здійснюється автоцистернами замовника.

Згідно п.п. 3.6., 3.7 договору (з урахуванням додаткової угоди №2 від 31.12.2013 р.), замовник зобов'язаний забезпечити негайне відвантаження стабільного газового конденсату та нафти, видобутих зі свердловин. Відвантаження газового конденсату здійснюється відповідальною особою замовника по довіреності, після підписання двостороннього акту приймання-передачі між замовником та виконавцем.

За змістом п. 5. 2 договору (з урахуванням Додаткової угоди №4 від 31.12.2014 р.), замовник зобов’язується щомісячно, до 15-го числа поточного місяця, провести попередню оплату на підставі рахунку-фактури наданого виконавцем в розмірі 25% від вартості фактично наданих послуг за попередній місяць. Остаточний розрахунок за надані у звітному місяці послуги проводиться замовником до 15-го числа місяця наступного за звітним на підставі ОСОБА_3 приймання-передачі наданих послуг та рахунку-фактури наданого виконавцем з урахуванням перерахованої попередньої оплати. Переплата за звітній місяць враховується при розрахунках за наступний місяць.

Звертаючись з позовом до господарського суду, позивач стверджував, що в жовтні 2016 року він надав відповідачу послуги на загальну суму – 1890592,99 грн., що підтверджують ОСОБА_3 приймання-передачі наданих послуг за жовтень 2016 р.

На оплату вказаних послуг ним були виставлені відповідачу рахунки-фактури на загальну суму 1890592,99 грн.

ОСОБА_3 та рахунки-фактури позивачем було направлено відповідачу 15.11.2016 р. (опис вкладення до цінного листа та чек про здійснення поштового відправлення), які отримані відповідачем 25.11.2016 р. (повідомлення про вручення поштового відправлення та лист відповідача вих.№09/12-1 від 09.12.2016 р., в якому відповідач зазначив про отримання актів .

Позивач стверджував, що відповідач не розрахувався за спожиті послуги, що призвело до виникнення заборгованості за договором в сумі 1890592,99 грн.

ОСОБА_3 вище й стало підставою для звернення позивача з відповідним позовом до господарського суду Харківської області, в якому останній просив стягнути з відповідача заборгованість в розмірі 1890592,99 грн., пеню в сумі 275382,08 грн., інфляційні втрати в сумі 115433,43 грн., 3% річних в сумі 29699,46 грн.

12.09.2017 року господарським судом Харківської області прийнято оскаржуване рішення, з підстав наведених вище.

Перевіривши матеріали справи, правильність їх юридичної оцінки та застосування місцевим господарським судом норм законодавства, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з огляду на наступне.

Після ратифікації Верховною радою України Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, остання, відповідно до статті 9 Конституції України набула статусу частини національного законодавства.

З прийняттям у 2006 році Закону України “Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини”, Конвенція та практика Суду застосовується судами України як джерело права.

Відповідно до частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

У рішеннях Європейського суду з прав людини у справах “Ryabykh v.Russia” від 24.07.2003 року, “Svitlana Naumenko v. Ukraine” від 09.11.2014 року зазначено, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване частиною 1 статті 6 Конвенції, повинно тлумачитись у світлі Преамбули Конвенції, яка проголошує верховенство права спільною спадщиною Високих Договірних Сторін.

Згідно частини 1 ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до змісту ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться .

Господарський суд першої інстанції дійшов вірного висновку про доведеність позивачем факту надання ним відповідачу послуг за договором на загальну суму 1890592,99 грн. та безпідставність протилежної позиції відповідача .

Так, щодо виконання позивачем в жовтні 2016 року своїх зобов’язань перед відповідачем з видобутку, збору, підготовки та транспортуванню природного газу в кількості 2769,553 тис.куб.м. та газового конденсату в кількості 166,512 тис.куб.м. місцевий господарський суд вірно вказав, що об’єм видобутого та переданого до магістрального трубопроводу природного газу, а також видобутого газового конденсату підтверджено матеріалами справи.

За умовами п. 4.8 договору (з урахуванням додаткової угоди №4 від 31.12.2014 р.), замовник зобов’язаний забезпечити виконання всіх необхідних дій для своєчасного внесення обсягів природного газу, видобутого з свердловин, що підлягає передачі за договором, в баланс надходження та розподілу природного газу по Україні Національної акціонерної компанії “Нафтогаз України”.

Позивач склав Баланс видобутку та розподілу природного газу , відповідно до якого в жовтні 2016 року він добув та розподілив відповідачу природний газ в кількості 2769,553 тис.куб.м.

Також, відповідно до п.п. 1, 2 підрозділу 2 розділу 3 Кодексу газотранспортної системи, затвердженого Постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 30 вересня 2015 року N 2493 (далі – КГС), приймання-передача природного газу у фізичних точках входу та точках виходу здійснюється виключно за наявності комерційного ВОГ (ПВВГ).

Комерційний облік природного газу проводиться на комерційному ВОГ (ПВВГ) сторони, що передає природний газ.

Якщо у сторони, що передає газ, відсутній комерційний ВОГ (ПВВГ), комерційний облік природного газу проводиться на комерційному ВОГ (ПВВГ) сторони, що приймає газ.

А отже, дані вузла обліку місцевий господарський суд вірно прийняв належним доказом об’єму видобутого природного газу та газового конденсату.

Окрім того, відомості щодо показників комерційного вузла обліку по видобутку природного газу обліковувались позивачем в Журналі обліку вуглеводневої сировини по свердловинам відповідача .

За даними такого Журналу позивачем було видобуто в жовтні 2016 року 2769,553 тис.куб.м. природного газу та 166,512 тис.куб.м. газового конденсату.

Також, об’єм видобутого позивачем для відповідача в жовтні 2016 року природного газу підтверджується Звітами про видобуток природного газу за жовтень 2016 року, Комерційним звітом газового підприємства №2 від 10.11.2016 р. за період з 01.10.2016 р. по 31.10.2016 р.

Окрім того, об’єм видобутого позивачем для відповідача в жовтні 2016 року газового конденсату в кількості 166,512 тис.куб.м. також підтверджується Звітом про видобуток та реалізацію стабільного конденсату і нафти за жовтень 2016 року .

Місцевий господарський суд вірно вказав, що факт видобутку зі свердловин відповідача та передачі до магістрального трубопроводу в жовтні 2016 року природного газу в кількості 2769,553 тис.куб.м., а також видобутку в жовтні 2016 року газового конденсату в кількості 166,512 тис.куб.м. – не заперечується відповідачем та не спростовується матеріалами справи.

Також, господарським судом першої інстанції обґрунтовано зазначено на те, що факт надання позивачем відповідачу обумовлених договором послуг підтверджується матеріалами справи.

Так, в п. 2.5 договору сторони домовились підписувати ОСОБА_3 приймання-передачі щодо виконання обумовлених договором послуг.

Господарським судом першої інстанції вірно встановлено, що в жовтні 2016 року позивач направив відповідачу ОСОБА_4 приймання-передачі наданих послуг за жовтень 2016 р. на загальну суму – 1890592,99 грн.

ОСОБА_3 відповідач не підписав, посилаючись на те, що вони складені з порушенням вимог договору, а також на те, що послуги фактично позивачем не надавались внаслідок односторонньої відмови від зобов’язань за договором.

За таких обставин не можливо взяти до уваги посилання апелянта на односторонню відмову позивача від виконання своїх зобов’язань за договором, які обґрунтовані, зокрема листуванням, а саме: листами позивача від 18.07.2016 р. №2/1-01-5260 та від 22.07.2016 р. №36-02-8089-3, які містять лише попередження для відповідача щодо належного виконання ним своїх зобов’язань за договором та листом відповідача від 08.07.2016 р. №7/08-1 щодо його готовності отримати у позивача газовий конденсат.

Відсутність підписаних ОСОБА_3 приймання-передачі не спростовує висновки господарського суду першої інстанції щодо виконання позивачем своїх зобов'язань за договором в жовтні 2016 року .

Так за змістом п. 4.1 договору, позивач вважається таким, що належним чином виконав свій обов’язок щодо передачі позивачу природного газу з моменту передачі такого газу до магістрального трубопроводу; передача газу позивачем відповідачу не становить предмет договору з огляду на домовленість сторін, викладену в п. 1.1 договору (з урахуванням Додаткової угоди до договору №1 від 01.03.2013 р. та Додаткової угоди до договору №5 від 12.11.2015 р.).

З матеріалів справи вбачається , що в жовтні 2016 року до магістрального трубопроводу було передано видобутий для відповідача природний газ в кількості 2769,553 тис.куб.м..

ОСОБА_3 підтверджується звітом за жовтень 2016 року, наданим ЦДД ПАТ “Укртрансгаз”, що не спростовано матеріалами справи.

А тому, твердження апелянта щодо того, що газ вважається переданим позивачем з моменту підписання акту приймання-передачі газу чи безпосереднього отримання газу самим відповідачем є безпідставними.

Також, місцевим господарським судом вірно враховано, що підставою для відмови в підписанні наведених ОСОБА_3 приймання-передачі відповідач визначив їх невідповідність вимогам договору, а саме : лист відповідача №09/12-1 від 09.12.2016 р. , в якому зазначено , що наведені відповідачем мотиви відмови від підписання ОСОБА_3 є необґрунтованими, оскільки договір спеціальних вимог до оформлення ОСОБА_3 приймання-передачі не передбачає, а відповідач жодним чином не мотивує, які саме недоліки ОСОБА_3 приймання-передачі природного газу ним виявлено при їх отриманні та яким чином такі недоліки необхідно усунути.

Отже, господарський суд першої інстанціі дійшов правомірного висновку про те, що позивачем було належним чином виконано свої зобов’язання перед відповідачем щодо видобутку, збору та підготовці газового конденсату.

Також, за матеріалами справи, в жовтні 2016 року позивачем було видобуто, зібрано та підготовлено для відповідача газовий конденсат в кількості 166,512 тис.куб.м., що підтверджується Звітом про видобуток та реалізацію стабільного конденсату і нафти за жовтень 2016 року

За змістом п. 1.1 договору (з урахуванням Додаткової угоди до договору №1 від 01.03.2013 р. та Додаткової угоди до договору №5 від 12.11.2015 р.), п. 3.5-3.7 договору (з урахуванням додаткової угоди №2 від 31.12.2013 р.), у позивача обов'язок з транспортування газового конденсату відповідачу – відсутній, а відповідач самостійно забезпечує вивезення газового конденсату від позивача.

А отже, твердження апелянта щодо невиконання позивачем зобов'язань за договором – є безпідставними.

Крім того, не заслуговують на увагу посилання апелянта на те, що природний газ та газовий конденсат не могли бути поставлені з огляду на існування арешту на природний газ, що зберігається у газосховищах ПАТ “Укртрансгаз” та належить відповідачу відповідно до ухвал Солом’янського районного суду міста Києва від 09.09.2016 р. та від 10.10.2016 року.

ОСОБА_3 обставини не спростовують висновок місцевого господарського суду щодо виконання позивачем в жовтні 2016 року своїх зобов’язань за договором.

Матеріалами справи підтверджено, що фактично позивачем в жовтні 2016 року було надано відповідачу обумовлену договором послугу - видобуто, зібрано, підготовлено природний газ в кількості 2769,553 тис.куб.м. та газовий конденсат в кількості 166,512 тис.куб.м.

За таких обставин, господарський суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що позивачем належним чином виконано перед відповідачем в жовтні 2016 року зобов’язання з видобутку, збору, підготовки та транспортуванню природного газу в кількості 2769,553 тис.куб.м. загальною вартістю 1471795,86 грн. та газового конденсату в кількості 166,512 тис.куб.м. загальною вартістю 176965,62 грн. .

Також, щодо виконання позивачем перед відповідачем в жовтні 2016 року своїх зобов’язань з надання послуг подачі інгібітору гідратоутворення (метанолу), господарським судом першої інстанції вірно зазначено , що .в п.5.3 договору (з урахуванням додаткової угоди №1 від 01.03.2013 р.) сторони домовились, що під кількістю використаного метанолу вони розуміють: кількість використаного метанолу згідно норм витрат інгібітору, розроблених філією виконавця УкрНДІгаз та погоджених ПАТ “Укргазвидовування”.

Відповідно до матеріалів справи норму витрат метанолу визначено в розмірі 3236,3грам/тис.м.3.

Отже, виходячи їз встановленої норми витрат метанолу, а також враховуючи те, що в жовтні 2016 року позивачем було видобуто 2769,553 тис.куб.м. природного газу, в жовтні 2016 року позивач надав відповідачу послуги з подачі інгібітору гідратоутворення (метанолу) в розмірі 8,963 тн. (об’єм видобутого природного газу (2769,553 тис.куб.м.) х норму витрат метанолу (3236,3грам/тис.м.3)).

Факт надання позивачем відповідачу в жовтні 2016 року послуг з подачі інгібітору гідратоутворення (метанолу) в розмірі 8,963 тн. загальною вартістю 241831,51 грн. також підтверджується наступним.

Об’єм метанолу було зазначено позивачем в ОСОБА_3 приймання-передачі, відповідний акт було направлено відповідачу 15.11.2016 р. (опис вкладення до цінного листа та чек про здійснення поштового відправлення) та отримано ним 25.11.2016 р. (повідомлення про вручення поштового відправлення). Жодних заперечень по ОСОБА_3 приймання-передачі метанолу в жовтні 2016 року відповідач не навів.

Заперечень з приводу розрахунку об’єму метанолу від відповідача матеріали справи не містять.

Отже, позивачем належним чином виконано перед відповідачем в жовтні 2016 року зобов’язання з надання послуг подачі інгібітору гідратоутворення (метанолу) в кількості 8,963 тн. загальною вартістю 241831,51 грн.

Загальна вартість наданих позивачем відповідачу в жовтні 2016 року послуг становить 1890592,99 грн. (послуги з видобутку, збору, підготовки та транспортуванню природного газу в кількості 2769,553 тис.куб.м. – 1471795,86 грн.; послуги з видобутку, збору, підготовки та транспортуванню газового конденсату в кількості 166,512 тис.куб.м. – 176965,62 грн.; - послуги з подачі інгібітору гідратоутворення (метанолу) в кількості 8,963 тн. - 241831,51 грн.).

Окрім того, відповідно до змісту ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) .

Згідно положень ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок (ст.253 ЦК України).

Пунктом 5.2 договору (з урахуванням Додаткової угоди №4 від 31.12.2014 р.) сторони домовились, що остаточний розрахунок за надані у звітному місяці послуги проводиться замовником до 15-го числа місяця наступного за звітним на підставі ОСОБА_3 приймання-передачі наданих послуг та рахунку-фактури.

Отже, за надані позивачем в жовтні 2016 року послуги відповідач мав розрахуватись до 15.11.2016 р.

Позивач стверджує, що відповідач не розрахувався за спожиті послуги, що призвело до виникнення заборгованості за договором в сумі 1890592,99 грн.

Матеріалами справи відповідні твердження не спростовані, докази сплати заборгованості у справі відсутні.

Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

За таких обставин, господарський суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що відповідач прострочив свої грошові зобов’язання перед позивачем на суму 1890592,99 грн., та задовольнив в цій частині заявлені вимоги.

Щодо позовних вимог в частині стягнення пені, 3 % річних та інфляційних втрат слід зазначити наступне.

Зі змісту ст. 549, п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки (штрафу або пені).

В п. 7.2 договору сторони домовились, що за порушення строків оплати послуг замовник сплачує виконавцю за кожний день прострочення пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Приписами статті 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Виходячи із положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов’язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та трьох процентів річних виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

ОСОБА_3 правової позиції дійшов Верховний Суд України у постановах від 15.11.2010 року у справі № 4/720, від 04.07.2011 року у справі № 13/210/10, від 12.09.2011 року у справі № 6/433-42/183, від 24.10.2011 року у справі № 16/5/5022-103/2011 (2/43-654), від 14.11.2011 року у справі № 12/207.

Згідно п. 3.1 постанови пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" від 17.12.2013 року № 14, інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 ЦК України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті.

Отже, нарахування позивачем інфляційних втрат та 3 % річних не є штрафними санкціями, а виступає способом захисту майнового права та інтересу, а тому наявність вини відповідача не є необхідною умовою для їх стягнення.

Таким чином, висновок місцевого господарського суду щодо прострочення відповідачем оплати вартості наданих позивачем послуг, пені, 3% річних та інфляційних втрат на предмет відповідності вимогам договору та чинного законодавства України, зокрема, ст.ст. 253-255, ч. З ст. 549, ст. 625 ЦК України, ст.ст. 230-232 ГК України, статтям 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", є обгрунтованим, а позовні вимоги щодо стягнення за період з 25.11.2016 р. по 27.04.2017 р. пені в сумі 275382,08 грн., 3% річних в сумі 29699,46 грн., інфляційних втрат в сумі 115433,43 грн. задоволено господарським судом першої інстанції правомірно.

Отже, висновок місцевого господарського суду щодо задоволення позову відповідає принципам справедливого судового розгляду у контексті частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.

Відповідно до статті 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у встановленому законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Стаття 33 Господарського процесуального кодексу України встановлює, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Приписами статті 34 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Гарантуючи право на справедливий судовий розгляд, стаття 6 Конвенції в той же час не встановлює жодних правил щодо допустимості доказів або їх оцінки, що є предметом регулювання в першу чергу національного законодавства та оцінки національними судами (рішення Європейського суду з прав людини у справі Трофимчук проти України, no. 4241/03 від 28.10.2010р.)

Апелянту була надана можливість спростувати достовірність доказів і заперечити проти їх використання.

Питання справедливості розгляду не обов’язково постає у разі відсутності будь-яких інших матеріалів на підтвердження отриманих доказів, слід мати на увазі, що у разі, якщо доказ має дуже вагомий характер і якщо відсутній ризик його недостовірності, необхідність у підтверджувальних доказах відповідно зменшується (рішення Європейського суду з прав людини у справі Яременко проти України, no. 32092/02 від 12.06.2008р.)

Отже, на думку колегії суддів, під час розгляду справи її фактичні обставини були встановлені судом першої інстанції на підставі всебічного, повного і об'єктивного дослідження поданих доказів; висновки суду відповідають цим обставинам, юридична оцінка надана їм з вірним застосуванням норм матеріального та процесуального права, що свідчить про відсутність підстав для скасування або зміни оскаржуваного рішення.

Враховуючи вищенаведене та керуючись ст. ст. 99, 101, ч.1 ст.103, ст.105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю “Карпатнадраінвест”, м. Дергачі, Харківська область залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Харківської області від 12.09.2017р.

у справі № 922/2169/17 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена протягом двадцяти днів до Вищого господарського суду України.

Повний текст постанови складено 10.11.2017 року.

Головуючий суддя Терещенко О.І.

Суддя Сіверін В. І.

Суддя Слободін М.М.