Рішення № 70165049, 08.11.2017, Господарський суд Тернопільської області

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

08 листопада 2017 рокуСправа № 921/570/17-г/5

Господарський суд Тернопільської області

у складі судді Андрушків Г.З.

Розглянув справу

за позовом Фізичної особи підприємця ОСОБА_1 АДРЕСА_1,47801

до відповідача Дочірнього підприємства "Тернопільський облавтодор" відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія" Автомобільні дороги України" вул. О Кульчицької, 8, м.Тернопіль,Тернопільська область,46001

про cтягнення 51 320,09 грн.

За участю представників від:

Позивача: ОСОБА_3 - представник (довіреність №473 від 03.06.2016);

Відповідача: Юськевич Євген Володимирович - представник (довіреність №06-4/6 від 03.01.2016);

Суть справи:

В розпочатому судовому засіданні представникам сторін роз'яснено права і обов'язки, передбачені ст.ст.20, 22, 81-1 ГПК України.

Фізична особа підприємець ОСОБА_1 звернулася в господарський суд Тернопільської області із позовом до Дочірнього підприємства "Тернопільський облавтодор" відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія" Автомобільні дороги України" про стягнення 51 320,09 грн., з яких: 47 251,02 грн. - втрати від інфляції та 4069,07 грн. - проценти за користування коштами.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на несвоєчасне виконання Дочірнім підприємством "Тернопільський облавтодор" відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія" Автомобільні дороги України" умов договору №18а від 17.10.2011 та умов договору №2 від 02.01.2012, щодо оплати отриманого на виконання умов даних договорів товару, внаслідок чого виник борг по оплаті за отриманий товар, який стягнуто з відповідача рішенням господарського суду Тернопільської області від 06.08.2014 року у справі №921/509/14-г/10, а також нараховані за несвоєчасне виконання зобов'язань інфляційні втрати та три проценти річних, а оскільки остаточний розрахунок за отриманий товар, відповідач здійснив лише 23.08.2016, то відповідно відповідачу за несвоєчасне виконання зобов'язань донараховано втрати від інфляції за період з 01.05.2014 по 22.08.2016 в сумі 47251,02грн. та проценти за користування коштами за період з 20.05.2014 по 22.08.2016 в сумі 4069,07грн., які просить стягнути з відповідача в судовому порядку.

Ухвалою господарського суду Тернопільської області від 09.10.2017 порушено провадження у справі та її розгляд призначено на 25.10.2017. Розгляд даної справи відкладався на 08.11.2017 з підстав, викладених у відповідній ухвалі суду.

Відповідач надав заперечення на позовну заяву №06-2/1659 від 08.11.2017 (вх..19983) які підтримані в судовому засіданні його уповноваженим представником, з позовними вимогами не погоджується, зазначає, що стягнення втрат від інфляції та процентів за користування коштами вже відбулось, так як рішенням Господарського суду Тернопільської області від 06 серпня 2014 року по справі №921/509/14-г/10 на користь ОСОБА_1 з ДП "Тернопільський облавтодор" було стягнуто 76808,41 грн. суми боргу, з них 67532,16 грн.- основний борг, 4516,35 грн. - втрати від інфляції та 4759,60грн. - проценти за користування коштами, а також 1827,00 судових витрат. Окрім того, на період, за який позивач нараховує штрафні санкції ДП "Тернопільський облавтодор" було позбавлене можливості оплачувати борг, оскільки усіма явними рахунками підприємства розпоряджалась Державна виконавча служба в особі відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Тернопільської області, яка відповідно до своїх постанов здійснила арешт усіх наявних рахунків та здійснювала розпорядження усіма коштами, що були на даних рахунках чи поступили на дані рахунки. Враховуючи хронічне недофінансування галузі та арешт рахунків ДП "Тернопільський облавтодор" був позбавлений можливості погасити заборгованість у встановлені терміни, а тому просить в задоволені позову відмовити.

Представник позивача в судовому засіданні підтримав позовні вимоги викладені в позовній заяві та заперечив проти поданих відповідачем заперечень на позовну заяву, а саме зазначив, що стягненні рішенням Господарського суду Тернопільської області від 06 серпня 2014 року у справі №921/509/14-г/10 втрати від інфляції та три проценти річних за користування чужими коштами нараховані за інший період, який не є предметом розгляду даної справи.

Технічна фіксація (звукозапис) судового процесу у відповідності до ст. 81-1 ГПК України не здійснювалась за відсутності відповідного клопотання представників сторін.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, господарським судом встановлено наступне:

17 жовтня 2011 року між сторонами у справі укладено Договір №18а, згідно з умовами якого продавець зобов'язується поставити (продати) товар Покупцю з оформленням необхідної товаросупровідної документації, а Покупець, у свою чергу, зобов'язується здійснити оплату за товар згідно з виданим рахунком. (п. 1.1. умов договору).

Сторони встановили, що Покупець оплачує поставлені продавцем товари за ціною вказаною в рахунку (п. 4.1. Договору), а оплата вартості товарів проводиться шляхом переводу всієї суми вартості товарів на розрахунковий рахунок Продавця (4.2. Договору).

На виконання умов Договору №18а ФОП ОСОБА_1 поставила відповідачу по видатковій накладній №ГН-0000051 від 06.12.2011 бруківку "Старе місто" жовту і зелену на загальну суму 15 544,00 грн.

Окрім того, 02 січня 2012 року між сторонами у справі укладено Договір №2 згідно з умовами якого продавець зобов'язується поставити (продати) товар Покупцю з оформленням необхідної товаросупровідної документації, а Покупець, у свою чергу, зобов'язується здійснити оплату за товар згідно з виданим рахунком. (п. 1.1. умов договору).

Сторони встановили, що Покупець оплачує поставлені продавцем товари за ціною вказаною в рахунку (п. 4.1. Договору), а оплата вартості товарів проводиться шляхом переводу всієї суми вартості товарів на розрахунковий рахунок Продавця (4.2. Договору).

На виконання умов Договору №2 ФОП ОСОБА_1 поставила відповідачу по видатковій накладній №ГН-0000001 від 10.01.2012, по видатковій накладній №ГН-0000002 від 13.01.2012, по видатковій накладній №ГН-0000003 від 31.01.2012 бруківку "Старе місто" жовту і зелену, бордюр тонкий сірий, щебінь гранітний, пісок на загальну суму 62 988,16 грн.

Як слідує з матеріалів справи, у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем зобов'язань за договором щодо оплати отриманого товару, позивач звернувся з позовом в господарський суд Тернопільської області, Рішенням якого (господарського суду Тернопільської області) від 06.08.2014 року у справі №921/509/14-г/10 стягнуто з Дочірнього підприємства "Тернопільський облавтодор "Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України", 46001, м. Тернопіль, вул. О. Кульчицької, 8, ідентифікаційний код 31995099 на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, 47800, АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1- 67532,16 грн. грн. основного боргу; 4516,35 грн. інфляційні втрати за період з грудня 2011 року по квітень 2014 року; 4759,60 грн. три проценти річних від простроченої суми, нарахованих за період з 06.12.2011 по 19.05.2014 ; 1827,00 грн. в повернення сплаченого судового збору.

Відповідно до ч.3 ст. 35 ГПК України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Так, вищезазначеним рішенням господарського суду Тернопільської області від 06.08.2014 року у справі №921/509/14-г/10, яке у встановленому законом порядку набрало законної сили, встановлено факт виконання позивачем своїх зобов'язань за договором №18а від 17 жовтня 2011 року та договором №2 від 02 січня 2012 року щодо поставлення відповідачу товару та факт невиконання відповідачем своїх зобов'язань за даними договорами щодо оплати отриманого товару, а відтак, відповідно до вимог ст..35 ГПК України зазначені обставини є доведеними і не потребують доказування у даній справі.

Відповідно до вимог ст.ст. 509, 525, 526 Цивільного кодексу України та ст. ст. 173, 193 Господарського кодексу України в силу зобов'язання одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання, або одностороння зміна його умов не допускається. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Відповідно до статті 202 Господарського кодексу України, статті 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідальність за порушення грошового зобов'язання встановлена ст. 625 ЦК України відповідно до якої боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за ввесь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до п. 7.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013р. "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" саме лише прийняття господарським судом рішення про задоволення вимог кредитора, якщо таке рішення не виконано в установленому законом порядку, не припиняє зобов'язальних відносин сторін і не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання та не позбавляє кредитора права на отримання передбачених частиною другою статті 625 ЦК України сум.

Отже, якщо судове рішення про стягнення з боржника коштів фактично не виконано, кредитор вправі вимагати стягнення з нього в судовому порядку сум інфляційних нарахувань та процентів річних аж до повного виконання грошового зобов'язання.

Як слідує з матеріалів справи, а саме наданих позивачем копій виписок по рахунку, на виконання рішення господарського суду Тернопільської області від 06.08.2014 року у справі №921/509/14-г/10 Дочірнє підприємство "Тернопільський облавтодор" перерахувало позивачу 22.09.2015 кошти в сумі 10000,00грн., 09.11.2015 - 10000,00грн., 15.07.2016 - 962,50грн., 23.08.2016 - 57672,61грн., а тому факт прострочення платежу мав місце, і відповідно позовні вимоги про стягнення з відповідача втрат від інфляції в сумі 47 251,02 грн. за період з 01.05.2014 по 22.08.2016 та проценти за користування коштами в сумі 4066,57грн. за період з 20.05.2014 по 22.08.2016 підлягають до задоволення як правомірно заявлені (згідно розрахунку, проведеного судом за допомогою інформаційно-аналітичного центру "Ліга").

При цьому не можуть бути прийняті судом до уваги викладені у відзиві на позов твердження відповідача про те, що стягнення втрат від інфляції та процентів за користування коштами вже відбулось, так як рішенням Господарського суду Тернопільської області від 06 серпня 2014 року по справі №921/509/14-г/10 на користь ОСОБА_1 з ДП "Тернопільський облавтодор" було стягнуто 76808,41 грн. суми боргу, з них 67532,16 грн.- основний борг, 4516,35 грн. - втрати від інфляції та 4759,60грн. - проценти за користування коштами, оскільки зазначеним рішенням суду з відповідача стягнуто втрати від інфляції за період з грудня 2011 по квітень 2014 (включно) та три проценти річних за період з 06.12.2011 по 19.05.2014, в той час як предметом розгляду даної справи є стягнення з відповідача втрат від інфляції за період з період з 01.05.2014 по 22.08.2016 та проценти за користування коштами за період з 20.05.2014 по 22.08.2016. Не можуть бути прийняті до уваги і посилання відповідача як на підставу для відмови в позові на те, що на період, за який позивач нараховує штрафні санкції, ДП "Тернопільський облавтодор" було позбавлене можливості оплачувати борг, оскільки усіма наявними рахунками підприємства розпоряджалась Державна виконавча служба в особі відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Тернопільської області, яка відповідно до своїх постанов здійснила арешт усіх наявних рахунків та здійснювала розпорядження усіма коштами, що були на даних рахунках чи поступили на дані рахунки, в т ой же час підприємство відповідача є державним підприємством, яке здійснює ремонт і утримання автомобільних доріг, діяльність підприємства пов'язана з забезпеченням економічних інтересів держави і суспільства і відповідно стала робота підприємства має величезне значення як в інтересах учасників дорожнього руху так і вдержавних інтересах, а також і інтересах Тернопільської області, з огляду на наступне:

- по - перше: відповідно до п.3.1., п.4.1. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 №14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» інфляційні нарахування на суму боргу та три проценти річних від простроченої суми, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 ЦК України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті;

- по друге: як слідує з виписок по рахунку, відповідач самостійно здійснював перерахунок коштів на виконання рішення суду у справі 921/509/14-г/10, в той час як відділом примусового виконання УДВС ГТУЮ було стягнуто з відповідача на користь позивача лише 962,50грн., що свідчить про те, що відповідач самостійно міг розпоряджатися коштами на власних рахунках.

Позовні вимоги в частині стягнення процентів за користування коштами в сумі 2,50грн. заявлені безпідставно і задоволенню не підлягають.

При таких обставинах та відповідно до вимог ст.ст. 509, 525, 526, 617, 625 ЦК України. ст..193 ГК України позов в частині стягнення 47 251,02 грн. втрат від інфляції та 4066,57грн три процентів річних підлягає задоволенню, як обґрунтовано заявлений та підтверджений матеріалами справи і по суті неоспорений відповідачем.

Судовий збір, згідно ст. 49 ГПК України, покладається на відповідача.

Враховуючи викладене та керуючись ст.ст.33, 34, 43, 49, 82, 84, 85 ГПК України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Дочірнього підприємства "Тернопільський облавтодор" відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія" Автомобільні дороги України" вул. О Кульчицької, 8, м.Тернопіль,Тернопільська область,46001, код ЄДРПОУ 31995099 на користь Фізичної особи підприємця ОСОБА_1 АДРЕСА_1, 47801, код ЄДРПОУ НОМЕР_1 - 47251грн. 02 коп. втрат від інфляції, 4066грн. 57коп. - 3% річних, 1600грн. 00коп. судового збору.

4. В решті позову - відмовити.

5. Наказ видати після набрання рішенням суду законної сили.

На рішення господарського суду, яке не набрало законної сили, сторони, прокурор, треті особи та особи, які не брали участь у справі, якщо господарський суд вирішив питання про їх права та обов'язки мають право подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня підписання повного тексту рішення, через місцевий господарський суд.

Повний текст рішення складено "10" листопада" 2017 року

Суддя Г.З. Андрушків