Рішення № 70165017, 06.11.2017, Господарський суд Рівненської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

33013, м. Рівне, вул. Набережна, 26А

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"06" листопада 2017 р. Справа № 918/653/17

Господарський суд Рівненської області у складі головуючого судді Політики Н.А., при секретарі судового засідання Фаєвській Л.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду матеріали справи за позовом Приватного акціонерного товариства "ВФ Україна"

до Приватного вищого навчального закладу "Рівненський економіко-гуманітарний та інженерний коледж" (у формі товариства з обмеженою відповідальністю)

про стягнення заборгованості в сумі 4 870 грн. 22 коп.

за участю представників сторін:

від позивача - ОСОБА_1, довіреність № 0210/17 від 29.05.2017 р.;

від відповідача - ОСОБА_2, довіреність б/н від 19.12.2016р..

У судовому засіданні 06 листопада 2017 року, відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

15 вересня 2017 року Приватне акціонерне товариство "ВФ Україна" звернулось до Господарського суду Рівненської області з позовом до Приватного вищого навчального закладу "Рівненський економіко-гуманітарний та інженерний коледж" (у формі товариства з обмеженою відповідальністю) про стягнення заборгованості в сумі 4 870 грн. 22 коп.

Ухвалою суду від 18 вересня 2017 року позовну заяву від 21.08.2017 р. № FD-17-10973/2 прийнято до розгляду та порушено провадження у справі № 918/653/17, розгляд якої призначено на 9 жовтня 2017 року.

25 вересня 2017 року від представника позивача на адресу суду надійшло клопотання про долучення документів до матеріалів справи.

Ухвалою суду від 9 жовтня 2017 року розгляд справи відкладено на 06 листопада 2017 року.

06 листопада 2017 року від представника відповідача на адресу суду надійшов письмовий відзив на позовну заяву, в якому Приватний вищий навчальний заклад "Рівненський економіко-гуманітарний та інженерний коледж" (у формі товариства з обмеженою відповідальністю) заперечив проти задоволення позовних вимог. Вказує, що договір про надання послуг стільникового радіотелефонного звязку № 1075674 від 17.02.2003р. укладено між позивачем та відповідачем в особі директора ОСОБА_3. Номером телефону користувався виключно директор коледжу ОСОБА_3 як в робочих, так і в особистих цілях, в межах та за межами України до моменту його переобрання зборами засновників. Зазначає, що згідно деталізованої інформації про розрахунки за телекомунікаційні послуги, 17.09.2016 року Приватним акціонерним товариством "МТС Україна" абоненту з номером телефону №380503392640 надано послуги міжнародного роумінгу з країною Італія тривалістю 13 хв. 3 с.. Стверджує, що у вказаний період ОСОБА_3 перебував за межами України, а саме в Італії та користувався зазначеним номером телефону. Крім того, вказує, що 17.09.2016 року виконуючим обовязки директора коледжу призначено ОСОБА_4, однак номер телефону №380503392640 ОСОБА_4 не передавався, виконуючий обовязки директора коледжу ОСОБА_4 та будь-хто з працівників коледжу номером телефону не користувався.

Представник позивача у судовому засіданні 06 листопада 2017 року позовні вимоги підтримав.

У судовому засіданні 06 листопада 2017 представник відповідача позовні вимоги заперечив за підстав вказаних у відзиві на позовну заяву.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно зясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, обєктивно оцінивши докази, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд -

ВСТАНОВИВ:

17.02.2003 року між Спільним підприємством "Український мобільний звязок", яке було перейменоване в Приватне акціонерне товариство "МТС Україна", а в подальшому - Приватне акціонерне товариство "ВФ Україна" та Приватним вищим навчальним закладом "Рівненський економіко-гуманітарний та інженерний коледж" (у формі товариства з обмеженою відповідальністю) було укладено договір про надання послуг стільникового радіотелефонного зв'язку №1075674 на номер телефону № 380503392640 (контракт № 395370605563), відповідно до умов якого оператор згідно з цими договорами надає абоненту послуги стільникового радіотелефонного зв'язку в межах України. Міжнародний телефонний звязок здійснюється з країнами, що визначаються за вибором оператора.

Згідно п.3.2. договору рахунки за надані послуги та авансові внески абонент сплачує готівкою, перерахуванням на розрахунковий рахунок UMC або кредитною карткою в національній валюті України. Рахунки підлягають бути сплаченими в строк до 15 числа місяця, наступного за розрахунковим.

З метою нарахування тривалості і тарифікації розмов та здійснення розрахунків за послуги зв'язку відповідачеві було присвоєно особовий рахунок № 1.10671206. У подальшому, у зв'язку з переходом Приватного акціонерного товариства "ВФ Україна" на нову білінгову систему (автоматизовану систему розрахунків за послуги), особовий рахунок абонента було замінено на № 295370447165.

Відповідно до умов договорів та умов користування мережами мобільного зв'язку Приватного акціонерного товариства "ВФ Україна", що є невід'ємною частиною зазначених договорів, та згоду з якими підтверджено підписом відповідача, останній взяв на себе обов'язок своєчасно сплачувати рахунки за надані послуги та плату за утримання номера в мережі Приватного акціонерного товариства "ВФ Україна", особисто перевіряти залишок авансованого платежу та вносити відповідні платежі за послуги, отримані за договорами.

Позивач належним чином та в повному обсязі виконав взяті на себе зобов'язання згідно з умовами договорів, надавши відповідачу послуги мобільного зв'язку.

Як зазначає позивач, відповідач рахунок № НОМЕР_1 від 30.09.2016 р. за отримані ним послуги зв'язку не оплатив.

Оскільки відповідач взяті на себе зобов'язання щодо своєчасної оплати отриманих послуг належним чином не виконав, у нього утворилась заборгованість перед позивачем з оплати послуг мобільного зв'язку в сумі 4 870 грн. 22 коп., у зв'язку з чим відповідач був відключений від мережі зв'язку Приватного акціонерного товариства "ВФ Україна".

З метою досудового врегулювання спору позивач 25.02.2017 р. звернувся до відповідача з претензію № С 295370447165/02, в якій просив терміново погасити прострочену заборгованість в сумі 4 870 грн. 22 коп..

Однак претензія позивача була залишена відповідачем без відповіді та задоволення, у зв'язку з чим Приватне акціонерне товариство "ВФ Україна" і звернулось з даним позовом до суду.

У відповідності до ст.11 Цивільного кодексу України (далі ЦК України) та ст. 174 Господарського кодексу України (далі ГК України) договір є підставою для виникнення цивільних прав і обов'язків (господарських зобов'язань).

Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку (ч. 1 ст. 509 ЦК України).

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Зазначена норма кореспондується з приписами статті 193 Господарського кодексу України.

Так, у відповідності до ч. 1 статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно з ч. 2 статті 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язань, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Згідно з ч. 7 статті 193 Господарського кодексу України не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язання, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Приписами статті 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як зазначено у ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

У відповідності з ч. 1 статті 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно ч. 1 ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 903 цього ж кодексу, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Згідно зі ст. 63 Закону України "Про телекомунікації" телекомунікаційні послуги надаються відповідно до законодавства.

Умовами надання телекомунікаційних послуг є: укладення договору між оператором, провайдером телекомунікацій і споживачем телекомунікаційних послуг відповідно до основних вимог до договору про надання телекомунікаційних послуг, установлених національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері зв'язку та інформатизації; оплата замовленої споживачем телекомунікаційної послуги.

Статтею 68 Закону України "Про телекомунікації" визначено порядок розрахунків за телекомунікаційні послуги, а саме - передбачено, що розрахунки за телекомунікаційні послуги здійснюються на умовах договору про надання телекомунікаційних послуг між оператором, провайдером телекомунікацій та споживачем або без договору за готівкову оплату чи за допомогою карток тощо в разі одержання споживачем замовленої за передоплатою (авансованої) послуги за тарифами, затвердженими згідно із законодавством.

У разі невикористання авансу протягом розрахункового періоду залишок суми коштів переноситься на наступний розрахунковий період, якщо інше не передбачено договором. Списання оператором або провайдером телекомунікацій залишку суми коштів абонента, в тому числі на свою користь, забороняється.

Статтею 33 Закону України "Про телекомунікації" передбачено, що споживачі телекомунікаційних послуг зобов'язані дотримуватися Правил надання та отримання телекомунікаційних послуг, що затверджує Кабінет Міністрів України, зокрема, виконувати умови договору про надання телекомунікаційних послуг у разі його укладення, у тому числі своєчасно оплачувати отримані ними телекомунікаційні послуги.

Згідно ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Згідно ст. 34 Господарського процесуального кодексу України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

З огляду на викладене, вимога позивача про стягнення з відповідача заборгованості у сумі 4 870 грн. 22 коп., є обґрунтованою та підлягає задоволенню. За таких обставин суд дійшов висновку щодо задоволення позовних вимог Приватного акціонерного товариства "ВФ Україна" у повному обсязі.

Відповідно до ст. 49 ГПК України оплата судових витрат покладається на відповідача у звязку із задоволенням позову в сумі 1 600 грн.

Керуючись статтями 1, 12, 22, 32-34, 43, 44, 49, 81-1, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Стягнути з Приватного вищого навчального закладу "Рівненський економіко-гуманітарний та інженерний коледж" (у формі товариства з обмеженою відповідальністю) (33027, м. Рівне, вул. Академіка Степана Дем'янчука, буд. 4, код ЄДРПОУ 32171210) на користь Приватного акціонерного товариства "ВФ Україна" (01601, м. Київ, вул. Лейпцизька, буд. 15, код ЄДРПОУ 14333937) 4 870 (чотири тисячі вісімсот сімдесят) грн. 22 коп. заборгованості та 1 600 (одну тисячу шістсот) грн. витрат по оплаті судового збору.

Наказ видати після набрання рішення законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повний текст рішення складено та підписано 10 листопада 2017 року.

Суддя Політика Н.А.