Рішення № 70164833, 06.11.2017, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"06" листопада 2017 р. Справа № 911/2534/17

Господарський суд Київської області у складі судді Янюк О.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом Першого заступника прокурора Київської області

в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Київській області

до Софіївсько-Борщагівської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Барселона Ю ЕЙ», с.Петропавлівська Києво-Святошинського району Київської області

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - ОСОБА_1, с.Петропавлівська Києво-Святошинського району Київської області

про визнання недійсним рішення та витребування майна з чужого незаконного володіння

За участю представників:

прокуратури: Кулішенко О.Ю. (посвідчення від 05.08.2015 №034764);

позивача: не з'явився;

відповідача -1: не з'явився;

відповідача -2: Карпенко Л.М. (довіреність від 30.06.2017 №16);

третьої особи: не з'явився

ВСТАНОВИВ:

21.08.2017 Перший заступник прокурора Київської області (далі - прокурор) в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Київській області (далі - позивач, ГУ Держгеокадастру) звернувся до Господарського суду Київської області (далі - суд) із позовною заявою до Софіївсько-Борщагівської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області (далі - відповідач-1, Софіївсько-Борщагівська сільська рада), Товариства з обмеженою відповідальністю «Барселона Ю ЕЙ» (далі-відповідач-2, ТОВ «Барселона Ю ЕЙ») у якій просить: визнати недійсним рішення Софіївсько-Борщагівської сільської ради від 20.10.2010 №140 про передачу у власність ОСОБА_1 для ведення особистого селянського господарства земельної ділянки площею 0,08га, розташованої на території села Софіївська-Борщагівка Києво-Святошинського району; витребувати на користь держави в особі Головного управління Держгеокадастру в Київській області із незаконного володіння ТОВ «Барселона Ю ЕЙ» земельну ділянку, розташовану в с.Софіївська-Борщагівка Києво-Святошинського району Київської області, кадастровий номер НОМЕР_1 площею 0,08га вартістю 2 785,70грн. Крім того, прокурор просить стягнути з відповідача судовий збір у розмірі 3 200,00грн.

Позовні вимоги обґрунтовує ст.ст. 317, 319, 326, 346, 373, 388, 393 Цивільного кодексу України, ст.ст.84, 116, 122, 141, 142, 155 Земельного кодексу України, та зазначає, що відповідчем-1 спірна земельна ділянка передана у власність ОСОБА_1 для ведення особистого селянського господарства з перевищенням повноважень за рахунок земель державної власності, що перебувають в постійному користуванні ДП «НДВА «Пуща-Водиця». У подальшому, зазначена земельна ділянка на підставі договору-купівлі продажу була відчужена на користь ТОВ «Барселона Ю ЕЙ». Вважає, що спірне рішення відповідача-1 про затвердження проекту із землеустрою та передачу у власність ОСОБА_1 земельної ділянки видано з порушенням вимог законодавства, прав дійсного власника вказаних земель та підлягає визнанню недійсним. З огляду на викладене, та те, що право власності ТОВ «Барселона Ю ЕЙ» на земельну ділянку зареєстровано у встановленому порядку, відповідно до ст. 16 ЦК України, відновити становище, яке існувало до порушення цього права, можливо лише шляхом визнання недійсним рішення про передачу земельної ділянки та її витребування з чужого незаконного володіння. Просить позов задовольнити у повному обсязі.

Ухвалою суду від 23.08.2017 порушено провадження у справі, залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача-2 - ОСОБА_1 (далі - третя особа, ОСОБА_1.), та у порядку ст. 65 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) зобов'язано сторін надати суду докази, необхідні для вирішення спору.

На підставі ст. 69 ГПК України строк вирішення спору продовжено на 15 календарних днів, про що винесено відповідну ухвалу від 18.10.2017.

На підставі ст. 77 ГПК України розгляд справи неодноразово відкладався. Черговий розгляд справи призначений на 11.10.2017.

Представники позивача, відповідача-1 та третя особа у судове засідання не з'явились, про причини неявки суд не повідомили, про час та місце розгляду справи повідомлялись належним чином та своєчасно (а.с.47,49, 57-60, 97-101, 123-124). Процесуальним правом, передбаченим ст.ст. 27, 59 ГПК України, позивач, відповідач-1 та третя особа не скористалися, відзиву та письмових пояснень щодо позову не надали.

До того ж, явка представників сторін обов'язковою судом не визнавалась, а тому, ураховуючи, що явка в судове засідання представників сторін - це право, а не обов'язок, справа може розглядатись без їх участі, якщо нез'явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору. З урахуванням зазначеного, суд вважає за можливе розглядати справу без участі представника позивача, відповідача-1 та третьої особи на підставі ст.75 ГПК України за наявними у справі матеріалами.

Під час судового засідання прокурор підтримав позовні вимоги та надав пояснення, аналогічні викладеним у позові та додаткових поясненнях.

Представник відповідача-2 проти позову заперечував з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву (а.с.61-67, 114-116), зокрема, зазначив, що прокурором не надано достатніх доказів на підтвердження своїх вимог, а отже, позовні вимоги щодо визнання рішення сільської ради недійсним, а також всі похідні позовні вимоги не підлягають задоволенню. Вказує, що спірну земельну ділянку придбав у встановленому законом порядку для здійснення підприємницької діяльності. До того ж, під час судового засідання заявив суду усне клопотання про застосування строку позовної давності, оскільки вважає, що прокуратурі були відомі відповідні обставини ще у травні 2011 року (з моменту подання відповідної позовної заяви до суду). Крім того, вказує, що прокурором були порушенні ст.29, 56-58 ГПК України, що в свою чергу є підставою для залишення заяви без розгляду. На підставі зазначеного просить у задоволені позову відмовити.

На підставі ст. 85 ГПК України в судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши наявні докази, заслухавши прокурора та представника відповідача-2, судом встановлені наступні обставини.

Відповідно до ч. 3 ст. 35 ГПК України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Як встановлено рішеннями Апеляційного суду Київської області від 16.01.2013 (а.с.127-151), зокрема, 07.07.2010 рішенням Софіївсько-Борщагівської сільської ради №2, ураховуючи добровільну відмову землекористувача, припинено право постійного користування ДП «НДВА «Пуща-Водиця» на земельні ділянки загальною площею 61,85га, які знаходяться в південно-західній частині села Софіївка Борщагівка.

У подальшому, рішенням Софіївсько-Борщагівської сільської ради від 04.08.2010 №4 затверджено технічну документацію на земельну ділянку площею 61,85га (ріллі), які передано до земель запасу в межах села Софіївська Борщагівка.

Із земель ДП «НДВА «Пуща-Водиця», які були передані до земель запасу Софіївсько-Борщагівської сільської ради, останньою прийнято рішення, зокрема, від 04.08.2010 №200 про надання дозволу на складення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства громадянину ОСОБА_1.(а.с.25, 26-27).

Водночас, як зазначає прокурор у своєму позові та вбачається із змісту державного акту на право власності на земельну ділянку від 10.11.2010 (а.с.88), 20.10.2010 рішенням Софіївсько-Борщагівської сільської ради №140 зазначена земельна ділянка була передана у власність ОСОБА_1 для ведення особистого селянського господарства. Копію зазначеного рішення ані прокурором, ані іншими учасниками судового процесу суду надано не було.

У той же час, рішенням Апеляційного суду Київської області від 16.01.2013 (а.с.129-153), залишеного без змін ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 05.03.2015 та постановою Верховного Суду України від 24.06.2015 (а.с.31-34), зокрема, визнано:

недійсним та скасовано рішення 38 сесії 5 скликання Софіївсько-Борщагівської сільської ради від 07.07.2010 за №2 «Про припинення права постійного користування земельними ділянками ДП «НДВА «Пуща-Водиця»;

визнано недійсним та скасовано рішення 39 сесії 5 скликання Софіївсько-Борщагівської сільської ради від 04.08.2010 за №4 «Про затвердження технічної документації щодо припинення права постійного користування земельною ділянкою ДП «НДВА «Пуща-Водиця».

16.04.2013 постановою Київського апеляційного адміністративного суду (а.с.102-106), залишеного без змін ухвалою Вищого адміністративного суду України від 16.04.2014 (а.с.35-38, 107-110), зокрема, визнано протиправним та скасовано рішення 39 сесії 5 скликання Софіївсько-Борщагівської сільської ради від 04.08.2010 №200, яким надано дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, площею 0,08га в с. Софіївська Борщагівка по вул. Бишівська, 24, у власність ОСОБА_1 для ведення особистого селянського господарства.

Проте, 29.12.2015 ОСОБА_1 (продавець) за договором купівлі-продажу (а.с.89) відчужив зазначену земельну ділянку ТОВ «Барселона Ю ЕЙ» (покупець), про що було зроблено відповідний запис в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності (а.с.90). Із п.2.1 зазначеного договору вбачається, що продаж земельної ділянки за домовленістю сторін вчиняється за ціною 850 000,00грн, які покупець сплачує продавцю в строк до 01.07.2016.

Вважаючи, що зазначені обставини порушують інтереси держави прокурор звернувся із даним позовом до суду.

Ураховуючи викладене, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до приписів ч.5 ст. 16 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» від імені та в інтересах територіальних громад права суб'єкта комунальної власності здійснюють відповідні ради.

Згідно до ч.5 ст. 60 цього Закону, органи місцевого самоврядування від імені та в інтересах територіальних громад відповідно до закону здійснюють правомочності щодо володіння, користування та розпорядження об'єктами права комунальної власності.

Отже, правомочності щодо володіння, користування та розпорядження об'єктами права комунальної власності належать органу місцевого самоврядування, яким у спірних правовідносинах є Софіївсько-Борщагівська сільська рада.

При цьому ст. 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 2 ст. 60 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» визначено, що підставою для набуття права комунальної власності є передача майна територіальним громадам безоплатно державою, іншими суб'єктами права власності, а також майнових прав, створення, придбання майна органами місцевого самоврядування в порядку, встановленому законом.

Як зазначалось вище, 07.07.2010 рішенням Софіївсько-Борщагівської сільської ради №2, ураховуючи добровільну відмову землекористувача, припинено право постійного користування ДП «НДВА «Пуща-Водиця» на земельні ділянки загальною площею 61,85га, яке, в свою чергу, стало підставою для прийняття рішень Софіївсько-Борщагівською сільською радою від 04.08.2010 №4, від 04.08.2010 №200 та від 20.10.2010 №140.

Проте, як встановлено судом та не спростовано сторонами, у зв'язку з порушенням процедури припинення права постійного користування земельною ділянкою, рішення Софіївсько-Борщагівської сільської ради, зокрема, від 07.07.2010 №2, від 04.08.2010 №4 та від 04.08.2010 №200 були визнані недійсними і скасовані у судовому порядку.

Водночас, як зазначалось вище, прокурором та іншими учасниками судового процесу в порядку ст.32-33 ГПК України, суду не було надано спірне рішення, а наявність останнього згадується лише у державному акті на право власності на земельну ділянку (а.с.88), у зв'язку з чим у суду відсутня можливість дати йому правову оцінку.

Проте, із матеріалів справи вбачається, що рішення Софіївсько-Борщагівською сільською радою від 20.10.2010 №140 є лише черговою ланкою у зазначеному ланцюзі, а тому визнання його недійсним (скасування) по суті не породжує відповідних юридичних наслідків та не призведе до захисту порушеного права. Оскільки, визнання недійсним (скасування) такого акту у даному спорі не породжує наслідків для власника земельної ділянки, то захист порушеного права у разі вибуття з володіння зазначеної земельної ділянки має вирішуватися лише відповідно до ст. 388 ЦК України.

Як встановлено судом, ОСОБА_1 (продавець) відчужив спірну земельну ділянку ТОВ «Барселона Ю ЕЙ» (покупець) за відплатним договором після прийняття відповідних судових рішень (договір купівлі-продажу укладений 29.12.2015, а відповідні ухвала Вищого адміністративного суду України прийнята 16.04.2014, постанова Верховного Суду України - 24.06.2015). У свою чергу відповідний договір був оформлений з урахуванням вимог, встановлених чинним законодавством, а тому суд вважає, що ТОВ «Барселона Ю ЕЙ» є добросовісним набувачем. Доказів, того, що покупець був обізнаний про зазначені обставини, сторонами суду надано не було.

За змістом ст. 330 ЦК України якщо майно відчужене особою, яка не мала на це права, добросовісний набувач набуває право власності на нього, якщо відповідно до ст.388 цього Кодексу майно не може бути витребувано у нього.

Відповідно до ст. 388 ЦК України, якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно, зокрема, вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.

Тобто, якщо за відплатним договором із володіння власника або законного володільця вибуло майно, то витребувати його у добросовісного набувача можна тільки тоді, коли воно вибуло поза волею власника або законного володільця.

До того ж, суд вважає, що у разі коли відчуження майна мало місце два і більше разів після визнання відповідного рішення недійсним, це майно може бути витребувано від особи, яка не є особою щодо якої виносилось рішення, від добросовісного набувача на підставі ч.1 ст.388 ЦК України. Витребування майна від добросовісного набувача у такому випадку також належить від наявності волі на передачу цього майна у власника майна - відчужувача за першим рішенням у відповідному ланцюгу.

Із змісту судових рішень, зокрема, із постанови Верховного Суду України від 24.06.2015, вбачається, що спірні земельні ділянки (в тому числі і земельна ділянка, яка є предметом даного спору) на час прийняття сільською радою рішення про припинення права постійного користування ними перебували в державній власності, а тому у відповідача-1 були відсутні повноваження щодо прийняття відповідних рішень, оскільки зазначене питання повинне вирішуватись власником земельних ділянок - державою.

Відповідно до пп. 13 п.4 Положення про Головне управління Держгеокадастру в області, затвердженого наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України від 29.09.2016 № 333, Головне управління відповідно до покладених на нього завдань розпоряджається землями державної власності сільськогосподарського призначення в порядку, визначеному чинним законодавством.

Підсумовуючи викладене, та ураховуючи те, що земельна ділянка відчужена за відплатним договором, а майно, власником якого є держава, було передано поза волею останнього, то на підставі ч.1 ст.388 ЦК України власник має право витребувати це майно.

Щодо твердження відповідача-2 про порушення прокурором ст.56-57 ГПК України, що в свою чергу є підставою для залишення заяви без розгляду суд зазначає наступне.

Відповідно до ст.56 ГПК України, позивач, прокурор зобов'язані при поданні позову надіслати сторонам копії позовної заяви та доданих до неї документів відповідно до кількості відповідачів та третіх осіб листом з описом вкладення.

Так, у матеріалах справи містяться описи вкладення та фіскальні чеки поштового зв'язку від 19.08.2017 (а.с.17-22) із змісту яких вбачається, що усім учасникам судового процесу були надіслані копії позовної заяви з усіма додатками доданими до неї. Отже, прокурором виконано вимоги, передбачені ст. 56 ГПК України.

Щодо недотримання прокурором ст. 29 ГПК України, то суд вважає зазначене твердження помилковим, оскільки надання письмової згоди законного представника або органу, якому законом надано право захищати права, свободи та інтереси відповідної особи, на здійснення представництва, зазначена стаття вимагає тоді, коли прокурор здійснює представництво інтересів громадянина в господарському суді, а не юридичної особи.

Водночас, під час судового засідання представник відповідача-2 заявила суду клопотання про застування строків позовної давності, з цього приводу суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 256 ЦК України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ст.257 ЦК України).

Позовна давність обчислюється за загальними правилами визначення строків, встановленими статтями 253 - 255 цього Кодексу (ч.1 ст.60 ЦК України).

Перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок (ст.253 ЦК України).

Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (ч.1 ст.261 ЦК України).

Разом з тим згідно із ч.3,4 ст.267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови в позові.

Проте з урахуванням особливостей конкретних правовідносин початок перебігу позовної давності може бути пов'язаний з різними юридичними фактами та їх оцінкою управомоченою особою.

Так, із змісту позовних вимог вбачається, що спірна земельна ділянка витребовується із чужого незаконного володіння ТОВ «Барселона Ю ЕЙ», яка отримала її у свою власність на підставі договору купівлі-продажу від 29.12.2015. Тоді як прокурор із відповідним позовом до суду звернувся 21.08.2017 (а.с.4), тобто у межах визначених ст.257 ЦК України.

Щодо твердження відповідача, що вимога прокурора про визнання рішення Софіївсько-Борщагівської сільської ради від 20.10.2010 №140 недійсним стосується приватноправових земельних відносин за участю фізичної особи, а тому не пов'язана з господарськими відносинами і не підлягає розгляду в порядку господарського судочинства, то суду вважає його помилковим, оскільки зазначене, не відповідає фактичним обставинам справи та положенням діючого законодавства.

Підсумовуючи викладене, суд дійшов висновку щодо наявності правових підстав для задоволення позовних вимог заступника прокурора про витребування земельної ділянки згідно зі ст. 388 ЦК України у добросовісного набувача - ТОВ «Барселона Ю ЕЙ».

У свою чергу ч.3,4 ст. 390 ЦК України встановлено, що добросовісний або недобросовісний набувач (володілець) має право вимагати від власника майна відшкодування необхідних витрат на утримання, збереження майна, здійснених ним з часу, з якого власникові належить право на повернення майна або передання доходів. Добросовісний набувач (володілець) має право залишити собі здійснені ним поліпшення майна, якщо вони можуть бути відокремлені від майна без завдання йому шкоди. Якщо поліпшення не можуть бути відокремлені від майна, добросовісний набувач (володілець) має право на відшкодування здійснених витрат у сумі, на яку збільшилася його вартість.

На підставі ст. 49 ГПК України при частковому задоволені позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

Керуючись ст.ст. 32-34, 38, 44, 49, 75, 82-85 ГПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Витребувати із незаконного володіння Товариства з обмеженою відповідальністю «Барселона Ю ЕЙ» (08130, Київська обл., Києво-Святошинський район, с.Петропавлівська Борщагівка, вул. Велика Окружна, 4, ідентифікаційний код 39296673) на користь держави в особі Головного управління Держгеокадастру в Київській області (03115, м.Київ, вул. Серпова, 3/14, ідентифікаційний код 39817550) земельну ділянку - кадастровий номер НОМЕР_1 площею 0,08га, розташовану в с.Софіївська Борщагівка Києво-Святошинського району Київської області.

3. Стягнути з Софіївсько-Борщагівської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області (08131, Київська обл., Києво-Святошинський район, с.Софіївська Борщагівка, провулок Шкільний, 5, ідентифікаційний код 04362131) на користь прокуратури Київської області (01601, м.Київ, бульвар Лесі Українки, 27/2, ідентифікаційний код 02909996) 800,00 грн (вісімсот грн) - витрати по сплаті судового збору.

4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Барселона Ю ЕЙ» (08130, Київська обл., Києво-Святошинський район, с.Петропавлівська Борщагівка, вул. Велика Окружна, 4, ідентифікаційний код 39296673) на користь прокуратури Київської області (01601, м.Київ, бульвар Лесі Українки, 27/2, ідентифікаційний код 02909996) 800,00 грн (вісімсот грн) - витрати по сплаті судового збору.

5. В іншій частині позовних вимог - відмовити.

Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Суддя О.С. Янюк

Повний текст рішення виготовлений та підписаний 10.11.2017.