Рішення № 70164162, 08.11.2017, Господарський суд Запорізької області

номер провадження справи 32/113/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08.11.2017 Справа № 908/1880/17

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Охоронний Холдінг" (02160, м. Київ, пр-т Возз'єднання, 15, оф. 202)

до відповідача Фізичної особи-підприємця ОСОБА_5 (69000, АДРЕСА_1)

про стягнення суми боргу в розмірі 9700,00грн., 3% річних - 177,90грн., пені - 1439,57грн., інфляційних витрат 677,48грн.

Суддя Колодій Н.А.

Представники:

Від позивача - Пищенко Є.Ю.; Бондаренко Г.Є., на підставі довіреності б/н від 01.06.2017р.

Від відповідача - не з'явився

Суть спору:

До господарського суду Запорізької області звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю "Охоронний Холдінг" з позовними вимогами до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_5 про стягнення суми боргу в розмірі 9700,00грн., 3% річних - 177,90грн., пені - 1439,57грн., інфляційних витрат 677,48грн.

18.09.2017 автоматизованою системою документообігу господарського суду Запорізької області здійснено автоматичний розподіл судової справи між суддями, справу призначено судді Колодій Н.А.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 20.09.2017р. позовну заяву прийнято до розгляду, порушено провадження у справі № 908/1880/17, присвоєно справі номер провадження 32/113/17, з призначенням судового засідання на 04.10.2017 р.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 04.10.2017р. розгляд справи відкладено до 08.11.2017р.

Розгляд справи здійснювався без застосування технічних засобів фіксації судового процесу, за наявними у справі документальними доказами.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач належним чином не виконав зобов'язання щодо своєчасної оплати послуг на підставі договору № 1492 від 19.04.2016р. на спостереження за комплексом тривожної сигналізації (КТС), що встановлений на об'єкті, з реагуванням групи швидкого реагування охорони. Згідно п. 3.3 договору № 1492 від 19.04.2016р. оплата за охоронні послуги здійснюється замовником самостійно на умовах попередньої оплати, шляхом перерахування грошових коштів на банківський рахунок виконавця, щомісячно до 05 числа поточного місяця. Датою оплати вважається дата зарахування коштів замовником на банківський рахунок виконавця.

Позивач виконав свої зобов'язання за договорами у повному обсязі, що підтверджується актами наданих послуг. Проте відповідач, взяті на себе зобов'язання за договорами виконував не в повному обсязі. Відповідно до об'єму наданих послуг за листопад 2016 року, позивачем було виставлено та направлено відповідачу Акт надання послуг № 5052 від 30.11.2016 року та рахунок на оплату № 5545 від 30.11.2016 року на загальну суму 5 275 грн. 00 коп. Але відповідачем 29.11.2016 року було перераховано передплату за листопад в сумі 5 125 грн. 00 коп., таким чином за відповідачем залишилася заборгованість в сумі 150 грн. 00 коп. Відповідно до об'єму наданих послуг за січень 2017 року, позивачем було виставлено та направлено відповідачу Акт наданих послуг № 685 від 31.01.2017 року та рахунок на оплату № 689 від 31.01.2017 року на загальну суму 9 550 грн. 00 коп. Таким чином, станом на 01.09.2017 року за відповідачем зберігається заборгованість в сумі 9 700 грн. 00 коп. Позивач звернувся до суду та просить стягнути з відповідача суму заборгованості 9 700 грн. 00 коп., три відсотки річних 177грн. 90 коп., сума подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла на момент прострочення 1 439 грн. 57 коп., сума на яку збільшилась заборгованість внаслідок інфляції 677 грн. 48 коп.

В судовому засіданні 08.11.2017р. представник позивача підтримав позовні вимоги в повному обсязі, просить суд задовольнити позов.

В судове засідання 08.11.2017р. представник відповідача вдруге не з'явився, відзив на позовну заяву не надав, вимоги ухвали суду від 20.09.2017р., 04.10.2017р. не виконав, про причини неможливості з'явитись у судове засідання суд не повідомив.

Згідно з п. 3.9.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Ухвали суду від 20.09.2017р. про порушення провадження у справі та від 04.10.2017р. про відкладення розгляду справи, були направлені на адресу відповідача, якою, згідно інформацією з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців місцем знаходження юридичної особи є - 69000, АДРЕСА_1 та станом на день розгляду справи на адресу суду не поверталися.

Таким чином, суд вважає, що про дату, час та місце розгляду справи № 908/1880/17 відповідач повідомлявся належним чином, тобто судом були вжиті достатні заходи для повідомлення відповідача про дату, час та місце розгляду справи.

В п. 3.9.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. зазначено, що у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Враховуючи, що матеріали справи містять достатньо доказів для вирішення справи по суті, суд вважає, що неявка представника відповідача не перешкоджає розгляду справи та вона може бути розглянута в порядку ст. 75 ГПК України, за наявними в ній матеріалами.

Справа розглянута без застосування засобів технічної фіксації судового процесу.

В судовому засіданні 08.11.2017 р., на підставі ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача, суд -

ВСТАНОВИВ:

Між ТОВ «ОХОРОННИЙ ХОЛДІНГ» (надалі-Позивач) та ФОП ОСОБА_5 (надалі-Відповідач) було укладено Договір № 1492 від 19.04.2016 року на спостереження за комплексами тривожної сигналізації (КТС), що встановлені на об'єктах, з реагуванням групи швидкого реагування охорони (надалі-Договір).

Згідно п 2.1. Договору Відповідач передає, а Позивач приймає під спостереження сигналізацію, встановлену на об'єктах, що зазначені в Розрахунок-дислокації, та зобов'язується здійснювати негайний виїзд і прибуття в технічно можливий термін групи швидкого реагування охорони при спрацюванні сигналізації.

Згідно п. 3.3. Договору оплата за охоронні послуги здійснюється Відповідачем на підставі отриманого від Позивача рахунку, шляхом перерахування грошових коштів на банківський рахунок Позивача, щомісячно не пізніше 5-го (п'ятого) числа місяця наступного за поточним.

Згідно п. 5.9. Договору обов'язком Відповідача є своєчасно та в повному обсязі, відповідно до умов Договору, здійснювати оплату за послуги та штрафні санкції за Договором та відшкодовувати витрати Позивача по обслуговуванню та ремонту сигналізації.

Відповідно до Акту надання послуг за листопад 2016р., № 5052 від 30.11.2016 року, позивачем виставлено та направлено відповідачу рахунок на оплату № 5545 від 30.11.2016 року на загальну суму 5 275 грн. 00 коп. Відповідач 29.11.2016 року частково сплатив суму боргу в розмірі 5 125 грн. 00 коп., таким чином за відповідачем залишилася заборгованість в сумі 150 грн. 00 коп.

Відповідно до Акт наданих послуг за січень 2017 року, № 685 від 31.01.2017 року позивачем виставлено та направлено відповідачу рахунок на оплату № 689 від 31.01.2017 року на загальну суму 9 550 грн. 00 коп. Відповідачем оплата за послуги надані в січні 2017р. не сплачена.

Згідно п. 3.5. Договору Позивач надає представнику Відповідача рахунки на оплату, акти виконаних робіт та інші необхідні йому фінансові документи. Необгрунтована відмова від їх підписання (або неповернення до Позивача протягом 3-х днів) не є підставою для відмови від оплати і вважається, що охоронні послуги виконані своєчасно та в повному обсязі.

Відповіді або підписаних/не підписаних актів (або зауважень) матеріали справи не містять.

20.04.2017р. на адресу відповідача позивачем направлен лист-вимогу вих. № 393/04 від 20.04.2017р., в якій позивач зазначає, що в порушення умов договору № 1492 від 19.04.2016р. відповідачем не здійснена оплата за надані послуги в листопаді 2016р. на суму 150,00грн. та січні 2017р. на суму 9550,00грн. Пропонує перерахувати заборгованість, яка в загальному розмірі складає 9700,00 грн. та попереджає, що в разі відмови від сплати, справу буде направлено до Господарського суду на примусове стягнення боргу.

Відповідач на лист вимогу не відреагував, заборгованість не погасив.

Відповідач, в порушення умов договору, свої зобов'язання щодо оплати не виконав, за надані позивачем послуги - не розрахувався, у зв'язку з чим має заборгованість перед позивачем в сумі 9 700 грн. 00 коп.

Статтями 11 та 509 Цивільного кодексу України зазначено, що однією із підстав виникнення цивільних прав і обов'язків (зобов'язань), які мають виконуватись належним чином і в установлений строк, є договір.

Відповідно до положень ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським Кодексом України.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Оскільки судом встановлено, що відповідач свої зобов'язання за договорами № 1492 від 19.04.2016р., щодо оплати за надані послуги в строки визначені в договорах не виконав, наявну заборгованість перед позивачем не спростував, докази її погашення також не надав, а тому вимоги позивача щодо стягнення з відповідача основної заборгованості в розмірі 9700,00 грн. є законними, обґрунтованими, підтвердженими належними доказами, а тому є такими, що підлягають задоволенню.

31.07.2017р. на адресу відповідача позивачем була направлена претензія вих. № 767/07 від 31.07.2017р., в якій позивач вимагав на підставі п.п. 2.1., З.З., 3.5, 5.9, 7.2., Договору, ст. 526 ГК України, ст. 903 ГК України, ст. 5 ГПК України, ст. 6, 7 ГПК України, ст. 222 ГК України, ч. 2 ст. 343 ГК України, сплатити заборгованість за надані послуги в сумі 9 700 грн. 00 коп., 3 % річних - 140 грн. 00 коп., пеня у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення - 1 234 грн. 67 коп., сума, на яку збільшилась заборгованість в наслідок інфляції - 656 грн. 86 коп.

Відповідач на претензію не відреагував, заборгованість не погасив.

У зв'язку з простроченням відповідачем грошового зобов'язання позивачем заявлена вимога про стягнення з відповідача 177,90грн. - 3 % річних та суми інфляції в розмірі 677,48грн.

Статтею 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши розрахунок, наданий позивачем, суд встановив, що розрахунок позивачем виконано не вірно. Згідно проведеного перерахунку суми 3 % річних в розмірі 177,90грн., та суми інфляції в розмірі 677,48грн. в судовому засіданні судом встановлено, що сума 3 % річних, яка підлягає стягненню складає 165,00грн. В решті вимог щодо стягнення 3 % річних слід відмовити, як необґрунтовано заявлених. Сума інфляції, яка підлягає стягненню складає 667,54грн. В решті вимог щодо стягнення суми інфляції слід відмовити, як необґрунтовано заявлених.

Крім того, позивач просить суд стягнути з відповідача на його користь 1439,57 грн. пені.

Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Згідно з ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно з ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Відповідно до ст. ст. 1, 3 Закону України від 22.11.1996 р. N 543/96-ВР "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно з ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Пунктом 8.4 договору сторони передбачили, що у випадку несвоєчасної (неповної) оплати послуг за Договором, Замовник сплачує Позивачем пеню у подвійному розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла на момент оплати за кожен день прострочення платежу, до повного виконання своїх зобов'язань по Договору.

Судом перевірено правильність нарахування пені та встановлено, що розрахунок позивачем виконано вірно.

Таким чином позовні вимоги про стягнення пені в сумі 1439,57грн. підлягають задоволенню.

Статтею 33 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Позивач надав всі необхідні докази в обґрунтування позовних вимог.

Враховуючи викладене, суд вважає позовні вимоги доведеними, заснованими на законі, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню судом частково.

Судові витрати покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених вимог, відповідно до вимог ст. ст. 44, 49 ГПК України.

Керуючись ст. 49, ст. ст. 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ :

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_5 (69000, АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Охоронний Холдінг" (02160, м. Київ, пр-т Возз'єднання, 15, оф. 202, п/р 26000962507259 в ПАТ «ПУМБ», МФО 334851, ЄДРПОУ 38143880) суму 9700 (дев'ять тисяч сімсот) грн. 00 коп. основного боргу, суму 165 (сто шістдесят п'ять) грн. 00 коп. - 3% річних, суму 667 (шістсот шістдесят сім) грн. 54 коп. інфляційних втрат, суму 1439 (одна тисяча чотириста тридцять дев'ять) грн. 57 коп. пені, суму 1597 (одна тисяча п'ятсот дев'яносто сім) грн. 00 коп. витрат зі сплати судового збору.

3. В решті позову відмовити.

Повне рішення оформлено і підписано у відповідності до вимог ст., ст. 84, 85 ГПК України "08" листопада 2017 р.

Суддя Н.А. Колодій

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.