Постанова № 70164026, 08.11.2017, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 листопада 2017 року Справа № 906/1324/16

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Полякова Б.М., - головуючого (доповідач у справі), Короткевича О.Є., Погребняка В.Я.,розглянувши касаційну скаргу Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Коростенської міської ради на рішення від 17.03.2017 господарського суду Житомирської області та постановувід 07.06.2017 Рівненського апеляційного господарського судуу справі№ 906/1324/16 господарського суду Житомирської області за позовомпублічного акціонерного товариства "Укртелеком" в особі Житомирської філії ПАТ "Укртелеком"до Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Коростенської міської радиза участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача Коростенське управління Державної казначейської служби України в Житомирській області простягнення 870 339, 46 грн.

в судовому засіданні взяв участь представник

позивачаБеліменко О.О., договір

ВСТАНОВИВ:

У грудні 2016 року публічне акціонерне товариство "Укртелеком" в особі Житомирської філії ПАТ "Укртелеком" (далі - позивач) звернулось до господарського суду Житомирської області з позовом до Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Коростенської міської ради (далі - відповідач) про стягнення 890 754, 46 грн. відшкодування витрат за надання телекомунікаційних послуг пільговим категоріям громадян (з урахуванням зави про збільшення позовних вимог).

Рішенням господарського суду Житомирської області від 17.03.2017 у справі № 906/1324/16 (суддя Кудряшова Ю.В.) позов задоволено, стягнуто з відповідача на користь позивача 890 754,46 грн. боргу та судовий збір.

Постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 07.06.2017 (судді: Крейбух О.Г. - головуючий, Демянчук Ю.Г., Юрчук М.І.) вказане рішення залишено без змін.

Не погоджуючись із прийнятими судовими рішеннями, відповідач звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати з підстав порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права, зокрема ст. ст. 89 Бюджетного кодексу України, ст.ст. 3, 17 Кодексу адміністративного судочинства України, ст. 12 Господарського процесуального кодексу України. Відповідач посилається на відсутність бюджетних асигнувань на компенсацію витрат за надання комунікаційних послуг пільговим категоріям громадян, а також порушення правил підвідомчості розгляду даного спору. На думку відповідача, даній спір є публічно-правовим, а тому повинен розглядатися в порядку адміністративного судочинства.

Заслухавши пояснення учасника судового засідання, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, відповідно до ч. 3 ст. 63 Закону України "Про телекомунікації" та п. 63 Правил надання та отримання телекомунікаційних послуг, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 295 від 11.04.2012, у період з січня 2015 року по грудень 2015 року позивачем надано телекомунікаційні послуги населенню на пільговій основі на суму 821 133,45 грн., вартість яких підлягає відшкодуванню за рахунок субвенцій з бюджету, що підтверджується зведеним розрахунком заборгованості за період з 01.01.2015 по 31.12.2015 та розрахунками видатків на відшкодування витрат, пов'язаних з наданням пільг. Одночасно станом на 01.01.2015 у відповідача існувала заборгованість перед позивачем в сумі 845 603,40 грн.

У період з січня 2015 року по грудень 2015 року відповідачем проведено часткове погашення заборгованості по відшкодуванню пільгової вартості послуг зв'язку у сумі 775 982,39 грн. Таким чином, залишок заборгованості відповідача склав 890 754,46 грн.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 89, ст. 102 Бюджетного кодексу України до видатків, що здійснюються з районних бюджетів та бюджетів міст республіканського і обласного значення при визначенні обсягу міжбюджетних трансфертів, належать видатки на компенсаційні виплати за надання пільг з послуг зв'язку окремих категорій громадян. Видатки місцевих бюджетів проводяться за рахунок субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на здійснення державних програм соціального захисту у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. За рахунок субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам, зокрема, здійснюються компенсаційні виплати за надані телекомунікаційні послуги пільговим категоріям громадян.

Механізм фінансування передбачених ст.102 Бюджетного кодексу України видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту щодо, зокрема, надання компенсаційних виплат на пільгове користування телефонним зв'язком за рахунок субвенцій з державного бюджету, визначений Порядком фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 04.03.2002 № 256 (далі - Порядок).

Пунктом 3 Порядку визначено, що головними розпорядниками коштів місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення є керівники головних управлінь, управлінь, відділів та інших самостійних структурних підрозділів місцевих держадміністрацій, виконавчих органів рад, до компетенції яких належать питання праці та соціального захисту населення.

З огляду на зазначені вище положення чинного законодавства головним розпорядником коштів місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення (в даному випадку - щодо відшкодування витрат на послуги зв'язку), які надавались споживачам на пільгових умовах, є Управління праці та соціального захисту населення виконкому Коростенської міської ради і саме на відповідача покладено обов'язок з оплати наданих послуг зв'язку на пільгових умовах за рахунок субвенцій з державного бюджету.

Статтею 193 Господарського кодексу України (далі - ГК України) та ст. ст. 525, 526 ЦК України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

За приписами ст. 202 ГК України, яка кореспондується зі ст. 599 ЦК України, визначено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що зобов'язання з надання телекомунікаційних послуг пільговим категоріям громадян на території м. Коростеня позивачем виконане в повному обсязі, тоді як відповідачем грошові зобов'язання в сумі 890 754,46 грн. з оплати вартості виконаних робіт виконані не були.

У свою чергу відповідач, заперечуючи проти позову, посилається на обставину відсутності відповідного бюджетного фінансування на відшкодування витрат на пільги з телекомунікаційних послуг, у зв'язку з чим, на думку відповідача, строк виконання його обов'язку щодо оплати позивачу вартості виконаних робіт ще не настав.

У той же час згідно з приписами ч. 2 ст. 218 ГК України, ч. 2 ст. 617 ЦК України та з огляду на практику Європейського суду з прав людини, зокрема в рішенні у справі "Терем ЛТД, Чечеткін та Оліус проти України" від 18.10.2005, відсутність бюджетних коштів не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов'язання. Викладене узгоджується і з правовою позицією Верховного Суду України, викладеною в постанові від 15.05.2012 у справі № 11/446.

Щодо доводів відповідача про те, що даний спір підвідомчий суду адміністративної юрисдикції, то судами встановлено, що жодна зі сторін даного спору не здійснює щодо іншої владно-управлінських функцій, а сам спір виник внаслідок невиконання відповідачем зобов'язань з компенсації витрат позивача, понесених у зв'язку зі здійсненням останнім господарської діяльності, а отже носить приватно-правовий характер. Таким чином, з огляду на приписи ст.ст. 3, 17 Кодексу адміністративного судочинства України та ст. 12 ГПК України даний спір не підвідомчий адміністративним судам, а підлягає розгляду в порядку господарського судочинства.

Відтак, доводи касаційної скарги не спростовують висновків судів попередніх інстанцій.

З урахуванням викладеного оскаржувані судові рішення є законними та обґрунтованими, підстави для їх скасування відсутні.

На підставі наведеного та керуючись ст.ст. 525, 526, 617 Цивільного кодексу України, ст.ст. 193, 202, 218 Господарського кодексу України, ст. ст. 1115, 1117, 11112 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Коростенської міської ради залишити без задоволення.

2. Рішення господарського суду Житомирської області від 17.03.2017 та постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 07.06.2017 у справі № 906/1324/16 залишити без змін.

Головуючий Б.М. Поляков

Судді О.Є. Короткевич

В.Я. Погребняк