Постанова № 70163967, 08.11.2017, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 листопада 2017 року Справа № 913/1311/16

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого суддівМачульського Г.М. (доповідач), Кравчука Г.А., Коробенка Г.П.,розглянувши у відкритому судовому засіданнікасаційну скаргуПублічного акціонерного товариства "Укртелеком" в особі Харківської філіїна постановуДонецького апеляційного господарського судувід10.07.2017за скаргоюПублічного акціонерного товариства "Укртелеком" в особі Харківської філіїна діїУправління Державної казначейської служби України у м.Рубіжному Луганської областіу справі№913/1311/16Господарського судуЛуганської областіза позовомПублічного акціонерного товариства "Укртелеком" в особі Харківської філіїдоУправління праці та соціального захисту населення Рубіжанської Міської ради Луганської областіза участюУправління Державної казначейської служби України у м.Рубіжному Луганської областіпростягнення суми,

В С Т А Н О В И В :

Публічне акціонерного товариства "Укртелеком" в особі Харківської філії (далі - стягувач) звернулось до господарського суду Луганської області зі скаргою в порядку ст. 1212 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), в якій просило:

- визнати незаконними та протиправними дії Управління Державної казначейської служби України у м. Рубіжному Луганської області (далі - Управління) щодо повернення без виконання наказу Господарського суду Луганської області від 30.01.2017 № 913/1311/16 (далі - наказ);

- надіслати оригінал наказу Господарського суду Луганської області ПАТ "Укртелеком" на поштову адресу: 61002, м. Харків, вул. Свободи, 7/9 для повторного направлення до Управління;

- зобов'язати Управління здійснити дії, що передбачені Порядком виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.08.2011 № 845, щодо забезпечення виконання наказу.

На переконання стягувача у Управління були відсутні підстави для повернення пред'явленого в межах строку та у встановленому законом порядку і формі наказу суду без виконання.

Ухвалою Господарського суду Луганської області від 30.05.2017 (суддя Рябцева О.В.), залишеною без змін постановою Донецького апеляційного господарського суду від 10.07.2017 (колегія суддів у складі: Склярук О.І. - головуючий, судді Агапов О.Л., Сгара Е.В.) доводи Публічного акціонерного товариства "Укртелеком", викладені у скарзі, визнано неправомірними, скаргу відхилено.

Стягувач звернувся із касаційною скаргою на ці судові рішення, у якій просить скасувати їх, прийняти нове рішення, яким скаргу задовольнити повністю.

Стягувач наголошує, що в порушення положень пункту 9 Порядку виконання рішень про стягнення коштів з державного та місцевих бюджетів або боржників, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.08.2011 № 845 (далі - Порядок), Управління повернуло наказ не стягувачу чи органам державної виконавчої служби, а суду, що видав наказ. Залишення даної обставини без належної правової оцінки мало наслідком порушення судами положень ст. 19 Конституції України та ст. 115 Господарського процесуального кодексу України, та на думку заявника є підставою для задоволення поданої скарги на дії органу виконання.

Від Управління судом отримано відзив на касаційну скаргу, у якому орган казначейства просить у задоволенні касаційної скарги відмовити з мотивів, викладених у оскаржуваних судових актах. Окрім того, орган казначейства зазначає, що станом на 06.06.2017 наказ виконаний у повному обсязі, про що було повідомлено боржника.

Учасники судового процесу відповідно до приписів статті 1114 Господарського процесуального кодексу України належним чином повідомлялися про день, час і місце розгляду касаційної скарги, однак не використали наданого законом процесуального права на участь своїх представників у судовому засіданні, що не перешкоджає розгляду касаційної скарги.

Переглянувши у касаційному порядку судові рішення, колегія суддів Вищого господарського суду України, приймаючи до уваги межі перегляду справи в касаційній інстанції, виходить з наступного.

Як з'ясовано судами попередніх інстанцій, рішенням Господарського суду Луганської області від 12.01.2017 у цій справі постановлено стягнути з Управління праці та соціального захисту населення Рубіжанської міської ради на користь стягувача невідшкодовану заборгованість по витратах, понесених внаслідок надання послуг зв'язку пільговим категоріям в сумі 19804 грн. 58 коп., 3 % річних в сумі 347 грн. 81 коп., інфляційні втрати в сумі 1165 грн. 52 коп., судовий збір у сумі 1377 грн. 81 коп., всього 22 695 грн. 30 коп.

На виконання рішення, яке набрало законної сили 28.01.2017, стягувачу видано наказ від 30.01.2017 № 913/1311/16, який за заявою від 02.02.2017 № 26-17/34 на підставі ст. 3 Закону України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень" та п. 6 Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевого бюджетів або боржників, пред'явлено до виконання до Управління.

Однак, Управління листом від 27.02.2017 № 01-43/240 повернуло до Господарського суду Луганської області виконавчий документ на підставі статті 38 Закону України "Про виконавче провадження" у зв'язку з поновленням Донецьким апеляційним господарським судом строку подання апеляційної скарги на рішення суду від 12.01.2017 у даній справі, про що також повідомлено стягувача.

Вказані обставини стали підставою для звернення стягувача в порядку 1222 ГПК України до суду з даною скаргою.

Відмовляючи в задоволені скарги на дії Управління суди свій висновок мотивували відповідністю дій Управління положенням статті 38 Закону України "Про виконавче провадження".

Підстави для скасування оскаржуваних ухвали та постанови відсутні з огляду на наступне.

Відповідно до положень статті 1291 Конституції України судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку.

За приписами статей 115, 116 ГПК України рішення господарського суду, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України і виконуються у порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження". Виконання рішення господарського суду провадиться на підставі виданого ним наказу, який є виконавчим документом.

Закон України "Про виконавче провадження" (далі - Закон) визначає умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку.

Відповідно до положень статті 1 Закону виконавче провадження - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у ньому, спрямованих на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до законів України, а також рішеннями, що підлягають примусовому виконанню.

У відповідності до частини 2 статті 6 Закону рішення про стягнення коштів з державних органів, державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ виконуються органами, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів.

Згідно з положеннями п. 9 розділу VI "Прикінцеві та перехідні положення" Бюджетного кодексу України безспірне списання коштів державного бюджету (місцевих бюджетів) здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, за черговістю надходження таких рішень, щодо видатків бюджету в межах відповідних бюджетних призначень та наданих бюджетних асигнувань.

На виконання п. 9 розділу VI "Прикінцеві та перехідні положення" Бюджетного кодексу України постановою Кабінету Міністрів України від 03.08.2011 № 845 затверджено Порядок виконання рішень про стягнення коштів з державного та місцевих бюджетів або боржників.

Пунктом 9 Порядку, положеннями якого особа, що подала касаційну скаргу обґрунтовує свою позицію щодо незаконності оскаржуваних судових актів, передбачено підстави повернення документів.

Підпунктом 1 п. 9 Порядку визначено, що орган Казначейства повертає виконавчий документ стягувачеві у разі, коли:

- не підлягає виконанню органом Казначейства;

- подано особою, що не має відповідних повноважень;

- пред'явлено до виконання з пропущенням установленого строку;

- видано або оформлено з порушенням установлених вимог;

- рішення про стягнення коштів не набрало законної сили, крім випадків, коли судове рішення про стягнення коштів допущено до негайного виконання в установленому законом порядку;

- суми коштів, зазначених у судовому рішенні про стягнення коштів, повернуті стягувачеві за поданням органу, що контролює справляння надходжень бюджету, або за рахунок таких коштів виконано грошові зобов'язання чи погашено податковий борг стягувача перед державним або місцевим бюджетом;

- відсутній залишок невідшкодованого податку на додану вартість, узгоджений із стягувачем;

- стягувач відмовився від виконання виконавчого документа або відкликав його без виконання;

- наявні інші передбачені законом випадки.

Підпунктом 2 п. 9 Порядку перелічені підстави повернення документів органу державної виконавчої служби.

Отже, згідно вказаного пп. 1 п. 9 Порядку перелік тих чи інших обставин, що можуть бути підставою повернення виконавчого документу стягувачу, не є вичерпним, але інші випадки мають бути передбачені законом.

Як встановлено судами, підставами повернення наказу Управління визначило поновлення строку подання апеляційної скарги на рішення Господарського суду Луганської області від 12.01.2017.

Так, 03.02.2016 на адресу місцевого господарського суду надійшла апеляційна скарга відповідача - Управління праці та соціального захисту населення Рубіжанської міської ради на рішення Господарського суду Луганської області від 12.01.2017 на виконання якого і було видано судовий наказ.

Дана апеляційна скарга разом з матеріалами справи супровідним листом від 06.02.2017 надіслана до Донецького апеляційного господарського суду, який ухвалою від 09.02.2016 поновив строк для подання апеляційної скарги, прийняв її до провадження.

Як вже зазначалося вище, виходячи із положень чинного законодавства судові рішення про стягнення коштів з державних органів, державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ виконуються органами, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів.

Відповідно до приписів статті 38 Закон України "Про виконавче провадження" виконавчий документ, прийнятий виконавцем до виконання, повертається до суду, який його видав, у разі поновлення судом строку подання апеляційної скарги на рішення, за яким видано виконавчий документ, або прийняття такої апеляційної скарги до розгляду (крім виконавчих документів, що підлягають негайному виконанню) (ч.1).

Отже із цієї норми вбачається, що крім зазначеного Порядку наявні інші передбачені законом випадки повернення виконавчого документу, а саме - у разі поновлення судом строку подання апеляційної скарги на рішення, за яким видано виконавчий документ.

Такий випадок повернення виконавчого документу у вказаному Порядку, яким особа, що подала касаційну скаргу обґрунтовує свою позицію щодо незаконності судових рішень, відсутній.

Крім того, положеннями статті 38 Закон України "Про виконавче провадження" визначено, що у такому випадку виконавчий документ повертається до суду, який його видав.

Наведеним спростовуються доводи, викладені у касаційній скарзі, щодо незаконності оскарженої постанови суду апеляційної інстанції.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119 п.1, 11111, 11113 Господарського процесуального кодексу України,

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Укртелеком" в особі Харківської філії залишити без задоволення, а постанову Донецького апеляційного господарського суду від 10.07.2017 у справі Господарського суду Луганської області №913/1311/16, залишити без змін.

Головуючий суддя Г.М. Мачульський

Судді Г.А. Кравчук

Г.П. Коробенко