Ухвала суду № 70163762, 07.11.2017, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

01029, м. Київ, вул. Московська, 8, корп. 5

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 листопада 2017 року К/800/18687/14

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:головуючого суддіБорисенко І.В.суддів Бившевої Л.І. Шипуліної Т.М.,розглянувши у попередньому судовому засіданнікасаційну скаргуДержавної податкової інспекції у Дарницькому районі Головного управління Міндоходів у місті Києвіна постановуОкружного адміністративного суду міста Києва від 24.10.2013та ухвалуКиївського апеляційного адміністративного суду від 19.03.2014у справі№826/9545/13-аза позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Покрівельні рішення»доДержавної податкової інспекції у Дарницькому районі Головного управління Міндоходів у місті Києвіпровизнання нечинним та скасування податкового повідомлення-рішення,-

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Покрівельні рішення» звернулося до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Дарницькому районі Головного управління Міндоходів у місті Києві про визнання нечинним та скасування податкового повідомлення-рішення №0026851502 від 12.12.2012.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 24.10.2013, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 19.03.2014, позов задоволено.

Не погоджуючись з названими судовими рішеннями, відповідач подав касаційну скаргу, в якій просить їх скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову, оскільки вважає, що постанову суду першої та ухвалу суду апеляційної інстанцій було прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права.

На підставі розпорядження керівника апарату від 13.04.2017 № 371 та відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 14.04.2017 справа № 826/9545/13-а перерозподілена на суддю Борисенко І.В.

Переглянувши судові рішення в межах касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального та процесуального права, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги, з огляду на таке.

Судами попередніх інстанцій встановлено наступне:

- відповідачем проведено камеральну перевірку даних позивача, задекларованих у податковій звітності з податку на додану вартість, за результатами якої складено акт №5957/1502/32769312 від 13.11.2012;

- названим актом перевірки встановлено порушення позивачем вимог п.201.10 ст.201 Податкового кодексу України, в результаті чого позивачем занижено суму податку на додану вартість за червень 2012 року на суму 46 666,67 грн.;

- на підставі названого акту перевірки відповідачем було прийнято податкове повідомлення-рішення №0026851502 від 12.12.2012, яким позивачу збільшено грошове зобов'язання з податку на додану вартість на суму 58 333,34 грн. (з яких: за основним платежем 46 666,67 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями 11 666,67 грн.);

- за результатами адміністративного оскарження, рішенням ДПС у м.Києві від 20.02.2013 №2901/7/12-4-10 податкове повідомлення-рішення залишено без змін, а скаргу позивача без задоволення.

Позиція відповідача полягає в тому, що позивачем включено до складу податкового кредиту суми податку на додану вартість згідно податкової накладної № 755 від 28.03.2012, яка не зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних, натомість платником подано додаток 8 «Заяву про відмову постачальника надати податкову накладну (порушення ним порядку заповнення та/або порядку реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних)» до декларації за червень 2012 року.

Задовольняючи позов, суди першої та апеляційної інстанцій не погодилися з доводами відповідача щодо наявності порушень позивачем вимог податкового законодавства, встановлених актом перевірки.

Суд касаційної інстанції погоджується з висновками судів попередніх інстанцій щодо наявності законних підстав для задоволення позову з огляду на таке.

У відповідності до п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Згідно п.201.10 ст.201 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Відсутність факту реєстрації платником податку - продавцем товарів/послуг податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних та/або порушення порядку заповнення податкової накладної не дає права покупцю на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту та не звільняє продавця від обов'язку включення суми податку на додану вартість, вказаної в податковій накладній, до суми податкових зобов'язань за відповідний звітний період.

У разі відмови продавця товарів/послуг надати податкову накладну або в разі порушення ним порядку її заповнення та/або порядку реєстрації в Єдиному реєстрі покупець таких товарів/послуг має право додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву із скаргою на такого постачальника, яка є підставою для включення сум податку до складу податкового кредиту.

Згідно п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України у разі, якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати складання податкової накладної.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 19.07.2012 позивачем подано до відповідача податкову декларацію з податку на додану вартість за червень 2012 року з документами на підтвердження факту придбання товару у ТОВ «Мізол» та заяву про відмову постачальника надати податкову накладну (порушення ним порядку заповнення та/або порядку реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних), в якій зазначено, що податкова накладна № 775 від 28.03.2012, виписана Товариством з обмеженою відповідальністю «Мізол», не внесена до Єдиного державного реєстру податкових накладних. Отримання податкової накладної № 775 від 28.03.2012 підтверджується реєстром виданих та отриманих податкових накладних за червень 2012 року.

Доводи касаційної скарги вищенаведеного не спростовують та не дають підстав вважати, що при прийнятті оскаржуваних судових рішень судами першої та апеляційної інстанцій були порушені норми матеріального чи процесуального права.

За встановлених обставин справи, колегія суддів касаційної інстанції вважає обґрунтованими висновки судів першої та апеляційної інстанцій щодо відсутності порушень позивачем вимог податкового законодавства, встановлених актом перевірки, та, як наслідок, наявності законних підстав для скасування спірного податкового повідомлення-рішення.

Суд касаційної інстанції не вбачає порушень судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права при вирішенні даної справи та вважає, що суди повно встановили обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, та надали їм правову оцінку на підставі норм закону, що підлягали застосуванню до даних правовідносин.

Відповідно до ст.224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

За наведених обставин даної справи та з урахуванням викладеного, колегія суддів Вищого адміністративного суду України не знаходить підстав, які могли б призвести до скасування оскаржуваних судових рішень.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 220, 2201, 223, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

1. Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Дарницькому районі Головного управління Міндоходів у місті Києві залишити без задоволення.

2. Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 24.10.2013 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 19.03.2014 залишити без змін.

3. Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, передбачених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України, у порядку та в строки, встановлені статтями 236 2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя СуддіІ.В. Борисенко Л.І. Бившева Т.М. Шипуліна