Ухвала суду № 70163472, 27.09.2017, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"27" вересня 2017 р. м. Київ К/800/19173/17

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Бившевої Л.І. (головуючого), Олендера І.Я., Шипуліної Т.М.,

розглянувши в порядку письмового провадження

касаційну скаргу ОСОБА_4

на постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 09 лютого 2017 року

та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 06 червня 2017 року

у справі № 802/2113/16-а

за позовом Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Вінницькій області

до ОСОБА_4

про стягнення податкового боргу, -

В С Т А Н О В И Л А :

У грудні 2016 року Вінницька об'єднана державна податкова інспекція Головного управління ДФС у Вінницькій області (далі - ОДПІ, позивач) звернулась до суду з позовом (з урахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог) про стягнення з ОСОБА_4 (далі - відповідач) податкової заборгованості (податок на доходи фізичних осіб) у сумі 2438,23 грн.

Вінницький окружний адміністративний суд постановою від 09 лютого 2017 року, залишеною без змін ухвалою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 06 червня 2017 року, позов ОДПІ задовольнив: стягнув з ОСОБА_4 до бюджету податковий борг у сумі 2438,23 грн.

У касаційній скарзі ОСОБА_4, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить ухвалені у справі судові рішення скасувати та позов ОДПІ залишити без задоволення.

Заперечуючи проти касаційної скарги, позивач просить залишити її без задоволення як безпідставну.

Заслухавши доповідь судді - доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів, враховуючи межі перегляду справи судом касаційної інстанції, визначені у ст. 220 Кодексу адміністративного судочинства України, дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Суди попередніх інстанцій встановили, що у зв'язку з неповною сплатою відповідачем грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій) у сумі 6006,84 грн (основний платіж - 4805,47 грн, штрафні (фінансові) санкції - 1201,37 грн), збільшене платнику податків згідно з податковим повідомленням-рішенням ОДПІ форми "Р" від 12 березня 2015 року № 0019101701, станом на 19 січня 2017 року утворився податковий борг на загальну суму 2438,23 грн. При цьому суди встановили, що податкове повідомлення-рішення від 12 березня 2015 року № 0019101701 було прийнято ОДПІ на підставі акту від 29 січня 2015 року № 144/1701/НОМЕР_2 про результати документальної позапланової невиїзної перевірки щодо своєчасності, достовірності повноти нарахування та сплати належних сум податків до бюджету, за висновками якого ОСОБА_4 у період, охоплений перевіркою - з 01 січня 2012 року по 31 грудня 2012 року, у порушення абз. "д" пп. 164.2.17 п. 164.2 ст. 164 Податкового кодексу України (далі - ПК України) не задекларував додаткове благо у вигляді анульованого кредитором (ПАТ "УкрСиббанк") за його самостійним рішенням боргу.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, встановивши у судовому процесі вищенаведені обставини, виходив з того, що: висновки акту податкової перевірки, які стали підставою для прийняття податковим органом податкового повідомлення-рішення від 12 березня 2015 року № 0019101701, як передумови виникнення податкового боргу, є обґрунтованими; ОДПІ дотримано вимоги податкового законодавства щодо процедури, яка передує зверненню до суду з позовом про стягнення суми податкового боргу, - сформовано податкову вимогу від 16 грудня 2014 року № 6459-25, яка була направлена боржнику з повідомленням про вручення, проте зазначені заходи не призвели до задовільного результату - сума боргу відповідачем погашена не була, тому вимоги податкового органу є правомірними.

Такі висновки судів першої та апеляційної інстанцій колегія суддів вважає передчасними з огляду на наступне.

Згідно з пп. 14.1.175 п. 14.1 ст. 14 ПК України податковий борг - сума узгодженого грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.

Днем узгодження грошового зобов'язання платника податків у разі адміністративного оскарження такого зобов'язання є день закінчення процедури адміністративного оскарження (пп. 56.17.5 ПК України).

У свою чергу процедура адміністративного оскарження згідно з п. 56.17 ПК України закінчується, зокрема днем, наступним за останнім днем строку, передбаченого для подання скарги на податкове повідомлення-рішення або будь-яке інше рішення відповідного контролюючого органу у разі, коли така скарга не була подана у зазначений строк.

Водночас відповідно до п. 56.3 ПК України скарга подається до контролюючого органу вищого рівня у письмовій формі (за потреби - з належним чином засвідченими копіями документів, розрахунками та доказами, які платник податків вважає за потрібне надати з урахуванням вимог пункту 44.6 статті 44 цього Кодексу) протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання платником податків податкового повідомлення-рішення або іншого рішення контролюючого органу, що оскаржується.

Таким чином, податковий борг виникає у разі несплати у встановлений строк грошового зобов'язання, узгодженого в адміністративному порядку.

Згідно з п. 59.1 ст. 59 ПК України у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, орган державної податкової служби надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення - рішення.

Відповідно до п. 59.5 цієї статті у разі якщо у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується (зменшується), погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що існує на день погашення.

Аналіз вказаної норми дає підстави стверджувати про відсутність обов'язку контролюючого органу направляти платнику податків нову податкову вимогу у випадку збільшення суми податкового боргу. Тобто, в разі коли після направлення платнику податків податкової вимоги сума його податкового боргу збільшується, податкова вимога на збільшену суму податкового боргу не направляється.

Підпунктом 60.1.1 п. 60.1 ст. 60 ПК України визначено, що податкова вимога вважається відкликаною у разі, якщо сума податкового боргу була погашена самостійно платником податків або органом стягнення. У зв'язку з цим із погашенням суми податкового боргу раніше надіслана платникові податків податкова вимога є відкликаною, а тому не може бути підставою для вжиття заходів із примусового стягнення податкового боргу.

Отже, лише у разі, якщо платником податків податковий борг був погашений, а через деякий час виник знову, органу державної податкової служби слід направити (вручити) йому нову податкову вимогу виходячи з виникнення нового грошового зобов'язання.

Порядок стягнення податкового боргу платників податків, крім фізичних осіб, регулюється статтями 95 - 99 ПК України.

Відповідно до п. 95.1 ст. 95 ПК України орган державної податкової служби здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.

Стягнення коштів та продаж майна платника податків провадиться не раніше ніж через 60 календарних днів з моменту надіслання такому платнику податкової вимоги (п. 95.2 ст. 95 ПК України).

Отже, право на стягнення коштів у рахунок погашення податкового боргу виникає у контролюючого органу на наступний день після закінчення 60 днів з дня надіслання платникові податків податкової вимоги.

Разом з тим, податкова вимога від 16 грудня 2014 року № 6459-25 щодо погашення податкового боргу у сумі 630,39 грн не могла включати у себе суму податкового боргу за грошовим зобов'язанням, яке виникло на підставі податкового повідомлення-рішення ОДПІ форми "Р" від 12 березня 2015 року № 0019101701 у сумі 6006,84 грн. При цьому обставини, які б свідчили про безперервність податкового боргу у відповідача впродовж періоду часу з виникнення податкового боргу, стосовно суми якого була направлена податкова вимога, до звернення до суду ОДПІ з позовом, судами не встановлені, як не встановлені обставини щодо отримання відповідачем вказаної податкової вимоги, узгодженості суми грошового зобов'язання, визначене у податковому повідомленні-рішенні ОДПІ форми "Р" від 12 березня 2015 року № 0019101701, та законності такого рішення, як такі, що відповідно до ст. 138 Кодексу адміністративного судочинства України входять до предмету доказування при розгляді судом адміністративного позову про стягнення сум податкового боргу, незважаючи на те, що відповідач заперечував факт отримання зазначених податкового повідомлення - рішення та податкової вимоги і наводить доводи щодо безпідставності висновку акту перевірки, на підставі якого контролюючим органом здійснене нарахування грошового зобов'язання у сумі 6006,84 грн, а саме: запитувана ОДПІ у ПАТ "УкрСиббанк" інформація (запит від 29 жовтня 2014 року № 24693/260/1701) щодо отриманого платниками податків доходу у вигляді додаткового блага (борг платника податку, анульованого (прощеного) кредитором за його самостійним рішенням) стосувалася ОСОБА_5, а не ОСОБА_4 (а.с. 66-67); на запит ОДПІ від 29 жовтня 2014 року № 24693/260/1701 ПАТ "УкрСиббанк" відмовив надати інформацію та її документального підтвердження за відсутності підстав надання такої інформації (а.с. 68-69).

Згідно зі ст. 159 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Частиною 1 ст. 69 цього Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів (ч. 2 цієї статті).

Невстановлення та ненадання правової оцінки обставинам, які мають суттєве значення у справі, судами попередніх інстанцій виключає можливість для висновку суду касаційної інстанції щодо правильності застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права при вирішенні даного спору.

Згідно з ч. 1 ст. 70 цього Кодексу належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування.

Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору (ч. 4 цієї статті).

Частиною 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 72 цього Кодексу.

Якщо особа, яка бере участь у справі, не може самостійно надати докази, то вона повинна зазначити причини, через які ці докази не можуть бути надані, та повідомити, де вони знаходяться чи можуть знаходитися. Суд сприяє в реалізації цього обов'язку і витребовує необхідні докази. Про витребування доказів або про відмову у витребуванні доказів суд постановляє ухвалу. Ухвала суду про відмову у витребуванні доказів окремо не оскаржується. Заперечення проти неї може бути включене до апеляційної чи касаційної скарги на рішення суду, прийняте за наслідками розгляду справи.

Суб'єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі. У разі невиконання цього обов'язку суд витребовує названі документи та матеріали.

Суд може збирати докази з власної ініціативи (частини 3 - 5 цієї статті).

Обов'язок суду встановити дійсні обставини справи при розгляді адміністративного позову безвідносно до позиції сторін випливає з офіційного з'ясування обставин справи як принципу адміністративного судочинства, закріпленого нормами ст. 7, частин 4, 5 ст. 11 Кодексу адміністративного судочинства України.

Таким чином, висновки судів попередніх інстанцій щодо вирішення спору по суті зроблені без встановлення у судовому процесі обставин щодо виникнення сум податкового боргу, про стягнення якого заявлені вимоги.

Вищенаведені порушення судами попередніх інстанцій норм процесуального права унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, а отже відповідно до ч. 2 ст. 227 Кодексу адміністративного судочинства України є підставою для скасування ухвалених у справі судових рішень та направлення справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись статтями 160, 167, 210, 220, 222, 223, 227, 230, 231, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Вищого адміністративного суду України

У Х В А Л И Л А:

Касаційну скаргу ОСОБА_4 задовольнити частково.

Постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 09 лютого 2017 року та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 06 червня 2017 року у справі № 802/2113/16-а скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, і оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя Л.І. Бившева

Судді І.Я. Олендер

Т.М. Шипуліна