Ухвала суду № 70163341, 08.11.2017, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08 листопада 2017 року м. Київ К/800/53063/15

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Суддів Рецебуринського Ю.Й.(судді-доповідача),

Загороднього А.Ф.,

Стародуба О.П.,

розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом ОСОБА_3 до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області (далі - ГУ ПФУ в Полтавській області) про зобов'язання вчинити певні дії,

за касаційною скаргою Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області на постанову Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 1 жовтня 2015 року та постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 1 грудня 2015 року,

В С Т А Н О В И Л А:

У червні 2015 року ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом, в якому просив: визнати протиправним та скасувати рішення ГУ ПФУ в Полтавській області щодо відмови відшкодувати інфляційні втрати за затримку у виплаті пенсії згідно постанови Автозаводського районного суду м.Кременчука Полтавської області від 16 травня 2014 року у справі №524/1274/14-а; визнати протиправною бездіяльність ГУ ПФУ в Полтавській області щодо ненадання відповіді по суті скарги від 4 березня 2015 року в передбачений законом строк; зобов'язати відшкодувати інфляційні втрати, для чого кожну не отриману своєчасно суму пенсій за кожен календарний місяць, за період з 1 лютого 2014 року, помножити на коефіцієнти інфляції за всі наступні місяці, по момент фактичної виплати, без урахування коефіцієнту за місяць, коли ця сума повинна була бути нарахована.

Постановою Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 1 жовтня 2015 року позов задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано рішення ГУ ПФУ в Полтавській області щодо відмови відшкодувати інфляційні втрати за затримку у виплаті пенсії згідно постанови Автозаводського районного суду м.Кременчука Полтавської області від 16 травня 2014 року у справі №524/1274/14-а. Визнано протиправною бездіяльність ГУ ПФУ в Полтавській області щодо ненадання відповіді по суті скарги від 4 березня 2015 року в передбачений законом строк. Зобов'язано ГУ ПФУ у Полтавській області відшкодувати ОСОБА_3 інфляційні виплати, для чого кожну неотриману свочасно суму пенсії за кожен календарний місяць, за період з 1 лютого 2014 року по 31 серпня 2014 року у відповідності до вимог чинного законодавства України. В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 1 грудня 2015 року скасовано рішення суду першої інстанції в частині визнання протиправним та скасування рішення ГУ ПФУ в Полтавській області щодо відмови відшкодувати інфляційні втрати за затримку у виплаті пенсії згідно постанови Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 16 травня 2014 року у справі №524/1274/14-а та зобов'язання відшкодувати ОСОБА_3 інфляційні втрати, для чого кожну неотриману своєчасно суму пенсій за кожен календарний місяць, за період з 1 лютого 2014 року по 31 серпня 2014 року у відповідності до вимог чинного законодавства України та прийнято в цій частині нову постанову, якою визнано протиправною відмову ГУ ПФУ в Полтавській області щодо виплати компенсації втрати частини доходів за затримку у виплаті пенсії згідно постанови Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 16 травня 2014 року по справі №524/1274/14-а. Зобов'язано ГУ ПФУ України в Полтавській області виплатити ОСОБА_3 компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків виплати частини пенсії в період з 1 лютого 2014 року по 31 серпня 2014 року включно. Стягнуто на користь ОСОБА_3 витрати, пов'язані з прибуттям до суду в розмірі 160 грн за рахунок бюджетних асигнувань ГУ ПФУ в Полтавській області. В іншій частині рішення суду першої інстанції залишено без змін.

У касаційній скарзі відповідач, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права, просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій і ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову.

З'ясувавши обставини справи, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права згідно статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів приходить до висновку про відмову у задоволенні касаційної скарги.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, що постановою Автозаводського районного суду м.Кременчука Полтавської області від 16 травня 2014 року, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 1 липня 2014 року та ухвалою Вищого адміністративного суду України від 29 жовтня 2014 року, визнано протиправною бездіяльність ГУ ПФУ щодо невиплати ОСОБА_3 з 1 січня 2014 року пенсії в розмірі, визначеному статтею 22 Закону України від 9 квітня 1992 року №2262-ХІІ «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» (далі - Закон №2262-ХІІ), у розмірі 130 % від трьох з половиною мінімальних пенсій за віком, виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком, встановленого частиною першою статті 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 9 липня 2003 року №1058-ІV (Закон - №1058-ІV). Зобов'язано ГУ ПФУ вчинити дії щодо виплати ОСОБА_3 пенсії у розмірі, визначеному статтею 22 Закону №2262-ХІІ, - 130 % від трьох з половиною мінімальних пенсій за віком, виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком, встановленого частиною першою статті 28 Закону №1058-ІV, з 1 січня 2014 року. Визнано протиправними дії ГУ ПФУ щодо призначення ОСОБА_3 з 21 лютого 2014 року пенсії за вислугу років. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

На виконання даного рішення 5 серпня 2014 року видано виконавчий лист.

Постановою головного державного виконавця ВПВР УДВС ГУЮ у Полтавській області Пецяк Л.В. від 14 серпня 2014 року відкрито виконавче провадження та надано боржнику - ГУ ПФУ в Полтавській області 7-денний строк для самостійного виконання судового рішення.

Постановою державного виконавця відділу від 2 жовтня 2014 року закінчено виконавче провадження та направлено подання до ГУ УМВС України в Полтавській області про притягнення посадових осіб ГУ ПФУ в Полтавській області до кримінальної відповідальності за невиконання судового рішення.

Ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 12 лютого 2015 року, якою визнано протиправною бездіяльність ГУ ПФУ в Полтавській області щодо виконання постанови Автозаводського районного суду м.Кременчука Полтавської області від 16 травня 2014 року по справі №524/1274/14-а.

На виконання рішення суду відповідачем здійснено перерахунок пенсії та виплату за період з 21 лютого 2014 року по 10 серпня 2014 року в розмірі 11580 грн 77 коп, шляхом зарахування коштів на рахунок позивача.

4 березня 2015 року ОСОБА_3 звернувся на електронну адресу до ГУ ПФУ в Полтавській області зі скаргою про здійснення заходів щодо виплати йому компенсації за затримку виплати пенсії.

Відповідач листом від 22 квітня 2015 року №36/С-03 на електронну адресу повідомив позивача, що його звернення від 4 березня 2015 року направлено до Пенсійного фонду України для узгодження питання щодо виплати компенсації за затримку та знецінення пенсійних виплат.

15 травня 2015 року ГУ ПФУ в Полтавській області листом №36/С-03 на електронну адресу відмовило позивачу у проведені компенсаційних виплат у зв'язку з відсутності підстав для застосування механізму компенсації втрати частини доходів, оскільки нарахування та виплата пенсій, на виконання судового рішення відбулося в лютому 2015 року без затримки.

Задовольняючи позов частково, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем несвоєчасно розглянуто заяву позивача про виплату компенсації, а також неправомірно відмовлено у проведені компенсаційних виплат, оскільки виплата пенсії проведена відповідачем з порушення строку її виплати.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції в частині позовних вимог щодо визнання протиправним та скасування рішення ГУ ПФУ в Полтавській області щодо відмови відшкодувати інфляційні втрати за затримку у виплаті пенсії та зобов'язання відшкодувати ОСОБА_3 інфляційні втрати, для чого кожну неотриману своєчасно суму пенсій за кожен календарний місяць, за період з 1 лютого 2014 року по 31 серпня 2014 року, суд апеляційної інстанції виходив з того, що суд першої інстанції не звернув уваги на те, що позивач звертався до пенсійного органу із вимогою проведення компенсаційних виплат, в зв'язку з несвоєчасною виплатою пенсії, в позовній заяві також обґрунтовував свої вимоги щодо безпідставної відмови в проведенні компенсаційних виплат, проте в прохальній частині просив зобов'язати відповідача здійснити «інфляційні виплати». Також зазначив, що оскільки пенсія позивачу виплачена з порушення строку її виплати, відповідач повинен був при її виплаті нарахувати компенсацію втрати частини доходів.

В частині позовних вимог щодо визнання протиправною бездіяльності відповідача щодо ненадання відповіді по суті скарги позивача від 4 березня 2015 року в передбачений законом строк, слід зазначити наступне.

Згідно частини першої статті 20 Закону України «Про звернення громадян» від 2 жовтня 1996 року №393/96-ВР звернення розглядаються і вирішуються у термін не більше одного місяця від дня їх надходження, а ті, які не потребують додаткового вивчення, - невідкладно, але не пізніше п'ятнадцяти днів від дня їх отримання. Якщо в місячний термін вирішити порушені у зверненні питання неможливо, керівник відповідного органу, підприємства, установи, організації або його заступник встановлюють необхідний термін для його розгляду, про що повідомляється особі, яка подала звернення. При цьому загальний термін вирішення питань, порушених у зверненні, не може перевищувати сорока п'яти днів.

Враховуючи те, що відповідь на запит позивача від 4 березня 2015 року було йому направлено лише 15 травня 2017 року, тобто, з пропуском 45 днів для вирішення питань порушених у зверненні, суди обгрунтовано дійшли висновку щодо задоволення позову в цій частині.

Частиною другою статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» нараховані суми пенсії, не отримані пенсіонером з вини органу Пенсійного фонду України, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком з нарахуванням компенсації втрати частини доходів.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати» від 19 жовтня 2000 року №2050-ІІІ (далі - Закон №2050-ІІІ) підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи).

Згідно статті 2 Закону №2050-ІІІ компенсація громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати (далі - компенсація) провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом. Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру: пенсії; соціальні виплати; стипендії; заробітна плата (грошове забезпечення) та інші.

Із наведеного вбачається, що дія зазначених нормативних актів поширюється на підприємства, установи та організації всіх форм власності і господарювання та застосовується у всіх випадках порушення встановлених термінів виплати грошових доходів, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи), та стосується усіх доходів, які одержують громадяни в гривнях на території України і не мають разового характеру (пенсії, соціальні виплати, стипендія, заробітна плата).

Підставою для здійснення компенсації громадянам втрати частини доходів є дотримання таких умов: 1) нарахування громадянину належних йому доходів (заробітної плати, пенсії, соціальних виплат, стипендії); 2) порушення встановлених строків їх виплати (як з вини так і без вини підприємств всіх форм власності і господарювання); 3) затримка виплати доходів один і більше календарних місяців; 4) зростання цін на споживчі товари і тарифи на послуги 5) доходи не повинні носити разового характеру (пенсії, соціальні виплати, стипендії, заробітна плата).

З метою реалізації Закону №2050-ІІІ Кабінетом Міністрів України 21 лютого 2001 року прийнято постанову №159, якою затверджено Порядок проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати.

Пункти 1, 2 Порядку відтворюють положення Закону №2050-ІІІ і лише конкретизують підстави та механізм виплати компенсацій.

Відповідно до абзацу 1 пункту 4 Порядку сума компенсації обчислюється як добуток нарахованого, але невиплаченого грошового доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов'язкових платежів) і приросту індексу споживчих цін (індексу інфляції) у відсотках для визначення суми компенсації, поділений на 100.

Наведене нормативне регулювання не встановлює першості нарахування і виплати доходу, який своєчасно не був виплачений, та не ставить у залежність компенсацію втрати частини грошових доходів від попереднього, окремого нарахування доходів. За цим регулюванням правове значення має те, чи з порушенням строків був виплачений нарахований дохід, чи виплачений і коли цей платіж, чи не нараховувався і не виплачувався грошовий дохід, право на який визнано судовим рішенням. Саме ці події є тими юридичними фактами, з якими пов'язується виплата компенсації втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати.

При цьому слід зазначити, що кошти, які підлягають нарахуванню в порядку компенсації частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати, мають компенсаторний характер. Вони спрямовані на забезпечення достатнього життєвого рівня та купівельної спроможності особи у зв'язку з інфляційними процесами та зростанням споживчих цін на товари та послуги.

Використане у статті 3 Закону №2050-ІІІ та пункті 4 Порядку формулювання, що компенсація обчислюється як добуток «нарахованого, але не виплаченого грошового доходу» за відповідний місяць, означає, що має існувати обов'язкова складова обчислення компенсації - невиплачений грошовий дохід, який може бути або нарахований, або який можна нарахувати, зокрема, і на підставі судового рішення.

Основною умовою для виплати громадянину передбаченої статтею 2 Закону №2050-ІІІ та Порядком компенсації є порушення встановлених строків виплати нарахованих доходів (у тому числі пенсії). При цьому компенсація за порушення строків виплати такого доходу проводиться незалежно від порядку і підстав його нарахування: самим підприємством, установою чи організацією (у цій справі - органом ПФУ) добровільно чи на виконання судового рішення.

Вказаний висновок узгоджується з висновками викладеними в постановах Верховного Суду України від 24 жовтня 2011 року №6-38цс-11, від 18 листопада 2014 року №21-518а14, від 11 липня 2017 року №21-2003а16.

Судами встановлено, що постанова Автозаводського районного суду м.Кременчука від 16 травня 2014 року, якою було зобов'язано відповідача провести виплату пенсії ОСОБА_3 з 1 січня 2014 року, була виконана відповідачем лише в лютому 2015 року, тому у зв'язку з бездіяльністю відповідача щодо затримки пенсійних виплат позивачу, що призвело до знецінення цих коштів.

Таким чином, суд апеляційної інстанції дійшов обгрунтованого висновку про стягнення з відповідача компенсації втрати частини доходів за затримку у виплаті пенсії згідно рішення суду.

Враховуючи те, що позов задоволено частково, з відповідача підлягають стягненню судові документально підтверджені витрати в розмірі 160 грн.

Суд апеляційної інстанцій повно і всебічно встановив обставини справи, дав їм належну юридичну оцінку, правильно застосував норми матеріального і процесуального права, тому відсутні підстави для скасування або зміни прийнятого ним рішення.

Керуючись статтями 222, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів

У Х В А Л И ЛА:

Касаційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області залишити без задоволення.

Постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 1 грудня 2015 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі та може бути переглянута у порядку і з підстав, передбачених статтями 235-237 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судді Ю.Й. Рецебуринський

А.Ф. Загородній

О.П. Стародуб