Ухвала суду № 70163241, 25.10.2017, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"25" жовтня 2017 р. м. Київ К/9991/62600/12

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Бившевої Л.І. (головуючого), Олендера І.Я., Шипуліної Т.М.,

за участю секретаря судового засідання Шевчук П.О.,

представників позивача Пироговського Е.М., Федосюк Ю.С., відповідача Швець О.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні

касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Чернівцях Чернівецької області Державної податкової служби (правонаступник - Чернівецька об'єднана державна податкова інспекція Головного управління ДФС у Чернівецькій області)

на постанову Чернівецького окружного адміністративного суду від 05 липня 2012 року

та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 20 вересня 2012 року

у справі № 2а/2470/1250/12

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційної фірми "Балакком"

до Державної податкової інспекції у м. Чернівці

про скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И Л А :

Товариство з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційної фірми "Балакком" (далі - ТОВ ВКФ "Балакком", позивач) звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Київської області Державної податкової інспекції у м. Чернівці (далі - ДПІ, відповідач) про скасування податкових повідомлень-рішень ДПІ від 22 березня 2012 року № 0000240233, № 0000230233, якими товариству збільшено суму грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій) з податку на додану вартість (далі - ПДВ) на 878836,50 грн та зменшено розмір від'ємного значення суми ПДВ на 34956,00 грн відповідно.

Чернівецький окружний адміністративний суд постановою від 05 липня 2012 року, залишеною без змін ухвалою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 20 вересня 2012 року, позов ТОВ ВКФ "Балакком" задовольнив: скасував податкові повідомлення - рішення ДПІ від 22 березня 2012 року № 0000240233, № 0000230233; присудив на користь ТОВ ВКФ "Балакком" із Державного бюджету України витрати щодо сплати судового збору в розмірі 2146,00 грн.

У касаційній скарзі Державна податкова інспекція у м. Чернівцях Чернівецької області Державної податкової служби, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати зазначені судові рішення, а справу направити на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.

Заперечуючи проти касаційної скарги, позивач просить залишити скаргу без задоволення як безпідставну.

Відповідно до положень статті 55 Кодексу адміністративного судочинства України здійснено заміну відповідача у справі його правонаступником - Чернівецька об'єднана державна податкова інспекція Головного управління ДФС у Чернівецькій області.

Заслухавши доповідь судді - доповідача, пояснення присутніх у судовому засіданні представників сторін, перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права, правової оцінки обставин у справі, враховуючи межі перегляду справи судом касаційної інстанції, визначені у ст. 220 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Суди попередніх інстанцій встановили, що фактичною підставою для збільшення суми грошового зобов'язання з ПДВ та зменшення розміру від'ємного значення з цього податку згідно з податковими повідомленнями - рішеннями, з приводу правомірності яких виник спір, слугував висновок контролюючого органу, викладений в акті від 14 березня 2012 року № 532/23-3/30501814, про порушення позивачем вимог пунктів 198.1, 198.2, 198.6 статті 198, пунктів 201.1, 201.2 статті 201 Податкового кодексу України (далі - ПК України).

Порушення товариством вказаних законодавчих норм податковий орган обґрунтовує тим, що позивач безпідставно включив 620847,00 грн до сум податкового кредиту, задекларованих за серпень, вересень 2011 року, за податковими накладними, виписаними ТОВ "Добробут-05" у межах договірних взаємовідносин з поставки товару (меблі) та будівельно-ремонтних робіт, за відсутності документального підтвердження реальності господарських операцій (під час перевірки ТОВ ВКФ "Балакком" не надало документи про перевезення товару та сертифікати якості, первинні документи (податкові накладні, акти виконаних робіт, виписані ТОВ "Добробут-05") не містять усіх реквізитів, передбачені законом). Крім того, на обґрунтування своїх висновків ДПІ посилається на податкову інформацію, отриману в результаті здійснення заходів податкового контролю (використані результати податкової перевірки зазначеного постачальника, викладені у акті від 14 грудня 2011 року № 506/23-404/33746694), згідно з якою всі операції з купівлі - продажу ТОВ "Добробут-05" за період з липня по жовтень 2011 року не спричиняють реального настання правових наслідків, є нікчемними, а директор та бухгалтер ТОВ "Добробут-05" в особі ОСОБА_7 у поясненнях, наданих працівникам УСБУ у Київській області, заперечує свою причетність до господарської діяльності зазначеного товариства, а вказану юридичну особу зареєстрував за грошову винагороду.

Задовольняючи позов ТОВ ВКФ "Балакком", суд першої інстанції, з висновком якого погодився апеляційний адміністративний суд, виходив з того, що висновки податкового органу, викладені в акті перевірки, є безпідставними, оскільки представники відповідача не заперечували факт наявності всіх податкових накладних, які кріплені печаткою та підписані від імені ТОВ "Добробут-05" саме його директором ОСОБА_7; доказів того, що підпис на податкових накладних вчинено не ОСОБА_7 податковий орган не надав; акт перевірки від 14 березня 2012 року № 532/23-3/30501814, як носій доказової бази, не містить жодних посилань щодо пояснень директора ТОВ "Добробут-05" ОСОБА_7, які були надані ДПІ у запереченнях на позов та під час судового розгляду, а отже ці пояснення не були предметом оцінки контролюючого органу під час прийняття податкових повідомлень - рішень, з приводу правомірності яких виник спір. Також суд зазначив, що надана під час розгляду справи відповідачем постанова про порушення кримінальної справи за ознаками злочину, передбаченого частиною 2 статті 205 Кримінального кодексу України за фактом створення невстановленими слідством особами юридичної особи (ТОВ "Добробут-05"), унеможливлює встановити вину будь-якої особи, а підписання первинних документів, на підставі яких позивач сформував податковий кредит, іншою особою, а не ОСОБА_7, заперечення осіб своєї участі у створенні та діяльності юридичної особи, - потребує доведення в порядку кримінального судочинства.

Такі висновком судів першої та апеляційної інстанцій колегія суддів вважає передчасними з наступних підстав.

Пунктом 198.3 ст. 198 ПК України встановлено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно з положеннями п. 198.6 цієї ж статті не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пункт 201.11 статті 201 цього Кодексу).

Аналіз наведених норм свідчить, що господарські операції для визначення податкового кредиту мають бути фактично здійсненими та підтвердженими належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, які відображають реальність таких операцій, та спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Висновок суду про реальність господарських операцій для цілей податкового обліку, тобто про відповідність даних, зазначених у первинних документах, об'єктивним обставинам вчинення господарської операції, повинен бути результатом належної оцінки зібраних у справі доказів у їх сукупності, яка повинна відповідати нормам статті 86 Кодексу адміністративного судочинства України.

Згідно з частиною 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Тобто, довести правомірність своїх дій чи бездіяльності відповідно до принципу офіційності в адміністративному судочинстві зобов'язаний суб'єкт владних повноважень.

Разом з тим, відповідно до принципу змагальності суб'єкт господарювання має спростувати доводи суб'єкта владних повноважень, якщо їх обґрунтованість заперечує.

Наведене випливає зі змісту частини 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з якою кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відсутність відповідних доказів може бути підставою для відмови в задоволенні позову платника податків щодо протиправності податкового повідомлення-рішення.

Отже, відповідно до принципу змагальності кожна зі сторін повинна подати докази на підтвердження обставин, на які вона посилається, або на спростування обставин, про які стверджує інша сторона.

Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності (частини 1-3 цієї статті).

Частиною 1 статті 69 цього Кодексу встановлено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

У справі, що розглядається, суди першої та апеляційної інстанцій, задовольняючи позов, не врахували, що висновки контролюючого органу, викладені в акті перевірки, повинні оцінюватися й перевірятися судом із урахуванням інших доказів у справі, предметом якої є податкові правопорушення, що обґрунтовуються контролюючим органом серед іншого висновками акту перевірки платника податків. Відповідно, судове рішення щодо правомірності сум грошових зобов'язань, визначених контролюючим органом платникові податку, не може мотивуватися виключно даними акту перевірки цього платника податків.

На підтвердження факту вчинення платником податку податкового порушення, податковий орган надав суду пояснення та протокол допиту директора ТОВ "Добробут-05" ОСОБА_7, який заперечує свою причетність до господарської діяльності підприємства, постанову про порушення кримінальної справи за фактом злочину, передбаченого частиною 2 статті 205 Кримінального кодексу України, де наводяться обставини щодо фіктивності ТОВ "Добробут-05" (а.с. 201 - 205 т. 1, а.с. 11 - 13 т. 2).

Вищезазначені доводи податкового органу судом належним чином не перевірялися, не зважаючи на те, що вони піддають сумніву наведені у первинних документах відомості та реальність господарських операцій, за наслідками яких складені зазначені документи.

Зазначене свідчить про порушення судами вимог статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України, якою передбачено, що судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Доводи суду про недоведеність в порядку кримінального судочинства, зокрема, що в первинних документах міститься підпис не ОСОБА_7, є непереконливими, оскільки останній заперечує цей факт, а суд не перевірив в установленому порядку, ким виконані підписи на зазначених документах, як не перевірив чи був постановлений вирок або інше процесуальне рішення у кримінальній справі, стадію кримінального провадження цієї справи, порушеної по факту фіктивного підприємництва, тоді як вказані обставини входять до предмету доказування та підлягають обов'язковому встановленню судом.

Суди повинні були з урахуванням сутності заперечень проти позову витребувати у податкового органу докази, які підтверджують її доводи відносно того, що наведені у первинних документах відомості не відповідають дійсності. Якщо податковим органом таких доказів не надано або надані докази були недостатніми, суд, керуючись частинами 4, 5 статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України, зобов'язаний був із власної ініціативи витребувати докази, які підтверджують або спростовують ці обставини.

Суди цю обставину не врахували, доводи податкового органу щодо безтоварності операцій та їх фіктивності у визначеному законодавством порядку не перевірили, представленим на їх підтвердження доказам належної правової оцінки не надали, внаслідок чого неповно встановили фактичні обставини справи.

Оскільки суди попередніх інстанцій, ухвалюючи судове рішення у цій справі, не перевірили належним чином та не встановили тих обставин, які є необхідними для правильного вирішення спору, а суд касаційної інстанції не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, то ухвалені у справі рішення підлягають скасуванню, а справа - направленню на новий розгляд до суду першої інстанції.

Вищенаведені порушення судами попередніх інстанцій норм процесуального права унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, а отже відповідно до частини 2 статті 227 Кодексу адміністративного судочинства України є підставою для скасування ухвалених у справі судових рішень та направлення справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Під час нового розгляду справи суду першої інстанції необхідно врахувати викладене, всебічно і повно з'ясувати і перевірити всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінити докази, що мають юридичне значення для її розгляду та вирішення спору по суті, і в залежності від встановленого правильного визначити норми матеріального та процесуального права, що підлягають застосуванню до спірних правовідносин, та прийняте обґрунтоване і законне судове рішення.

Керуючись статтями 55, 160, 167, 210, 220, 221, 223, 227, 230, 231, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Вищого адміністративного суду України, -

У Х В А Л И Л А :

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Чернівцях Чернівецької області Державної податкової служби (правонаступник - Чернівецька об'єднана державна податкова інспекція Головного управління ДФС у Чернівецькій області) задовольнити.

Постанову Чернівецького окружного адміністративного суду від 05 липня 2012 року та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 20 вересня 2012 року у справі № 2а/2470/1250/12 скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя: __ Л.І. Бившева

Судді: __ І.Я. Олендер

__ Т.М. Шипуліна